Кабо-Верде

Загальна інформація

Сучасна назва цієї острівної африканської країни — Кабо-Верде — з’явилася на карті світу зовсім недавно — у 2013 році, а до того часу вона була відома як Острови Зеленого Мису.

Архіпелаг став перспективним тропічним курортом у 2000-х роках, коли на островах з’явилася сучасна інфраструктура.

Історична довідка

До приходу європейців на архіпелаг Кабо-Верде був абсолютно безлюдним. Його відкривали поступово. Першими, хто там побував, були кораблі португальського інфанта Генріха Мореплавця: експедиція досягла островів у 1444 році.

Пізніше венеціанський работорговець і мореплавець Альвізе Кадамосто, який у 1456 році відкрив ще кілька островів нового архіпелагу, також побачив на їхніх узбережжях лише білосніжний пісок та розкішну смарагдово-зелену рослинність — і жодної живої душі.

Кадамосто був венеціанцем лише за походженням, але перебував на службі в Енріке Мореплавця. До нього цей щасливий мореплавець і поспішив із повідомленням про те, що кордони Португальської імперії ще більше розширилися за рахунок нових володінь.

У 1460 році до берегів острова Сал, що входив до складу архіпелагу, причалили кораблі Діогу Гомеша та Антоніу де Нолі. Тоді ж було відкрито й найбільший із десяти островів архіпелагу — Сантьягу. Через два роки до їхнього числа додалися ще три — Сан-Ніколау, Сан-Вісенті та Санту-Антан.

Освоєння островів відбувалося вражаючими темпами: вже у 1462 році тут з’явилося перше місто — Рібейра-Гранде, яке буквально відразу стало одним із найважливіших портів завдяки своїй близькості до узбережжя Африки.

До 1466 року на острови переселилося чимало колоністів не тільки з Португалії, а й з Іспанії, Франції та Генуї.

Архіпелаг Кабо-Верде вперше став португальською колонією у 1495 році, а через 86 років його в ході конкісти відібрали іспанці, колонією яких острови залишалися до 1640 року. Потім вони знову перейшли під контроль Португалії.

Весь цей час на островах архіпелагу процвітала работоргівля, яку було заборонено лише у 1878 році. Майже одразу після скасування рабства на Кабо-Верде буквально хлинув потік найманих робітників із Сенегалу, Гамбії, Мавританії та інших африканських країн. Робітники поступово облаштувалися на нових територіях і стали етнічною основою майбутнього населення Кабо-Верде.

Архіпелаг залишався португальською колонією до листопада 1974 року, коли було підписано рамкову Угоду про надання незалежності новій державі. Підписанню документа передувала збройна боротьба проти панування Португалії, яка тривала одинадцять років — з 1963 по 1974 роки.

Кабо-Верде здобуло остаточну незалежність 5 липня 1975 року після червневих виборів до Національної асамблеї — перших в історії країни.

Відтоді політичне життя республіки завжди було цілком стабільним: влада змінювалася виключно за результатами виборів і жодного разу — внаслідок переворотів.

У 1997 році в Кабо-Верде відбулася знакова подія: тут відкрився офшорний банківський центр, а також відбулися й інші важливі зміни в економіці та фінансовій сфері. Незважаючи на те, що Португалія вже давно перестала бути метрополією для островів архіпелагу, там досі мають значний вплив сили, які надають допомогу республіці в її розвитку.

Завдяки цій підтримці Кабо-Верде до 2004 року увійшло до категорії країн, що розвиваються, і перестало вважатися однією з найменш розвинених країн світу з низьким рівнем життя та високою смертністю.

Свою нинішню назву республіка носить з 2013 року. Уряд Кабо-Верде офіційно затвердив португальський варіант її написання та вимови.

Наразі країна є членом багатьох міжнародних та регіональних організацій — ООН, Африканського союзу, ЕКОВАС та інших.

Географія та клімат

Кабо-Верде — група атлантичних островів, розташованих за 600 км від західного узбережжя Африки. До архіпелагу входять 10 великих островів, з яких дев’ять є населеними, та 5 дрібних незаселених. З великих островів повністю незаселений лише один — Санта-Люсія.

Архіпелаг не має сухопутних кордонів; найближчі країни — Сенегал (570 км), Гамбія (730 км) та Мавританія (924 км).

Цікаво, що десять зірок на національному прапорі Кабо-Верде символізують групу великих островів архіпелагу.

За розташуванням щодо океанічної течії вони поділяються на навітряні та підвітряні — Барлавенту та Сотавенту:

До групи навітряних островів належать:

• Санту-Антан — другий за величиною. Його найбільше люблять прихильники екотуризму;
• Сан-Вісенте — острів, куди прагнуть потрапити найвідчайдушніші віндсерфери. Місцевий пляж Сан-Педро вважається основним місцем для занять віндсерфінгом;
• Сан-Ніколау — його гірський рельєф ідеально підходить для хайкінгу, екотуризму та занурення у світ креольської культури;
• Сал — головний туристичний центр архіпелагу Кабо-Верде. Відомий чудово розвиненою інфраструктурою та винятковими умовами для серфінгу, кайтсерфінгу та дайвінгу;
• Боавішта — низка неймовірно прекрасних пляжів, що простягаються на десятки кілометрів. Ідеальне місце для всіх любителів пляжного відпочинку.

До підвітряних належать:

• Сантьягу — найбільший острів архіпелагу, де розташована столиця країни — Прая;
• Маю — найкраще місце для молодят або людей, які прагнуть тиші та усамітнення. Кілометри білосніжних і практично безлюдних пляжів;
• Фогу — острів, що колись утворився навколо вулкана Піку-ду-Фогу. Місце паломництва екотуристів;
• Брава — «Острів квітів», найменший із населених островів Кабо-Верде. Відомий своєю надзвичайно затишною атмосферою. Чудово підходить для піших прогулянок, риболовлі та дайвінгу.

Найбільший із населених островів — Сантьягу, де розташована столиця країни — Прая. Найпопулярніші серед туристів — Сал і Боавішта, які приймають до 90 відсотків загального туристичного потоку на Кабо-Верде.

Клімат на архіпелазі надзвичайно комфортний: тут цілий рік панують помірні температури в межах від 22 до 28 градусів. Місцеві жителі не знають, що таке виснажлива спека, а в сезон дощів, який триває з серпня по жовтень, тут не буває сильних злив, тому приїжджати на Кабо-Верде можна в будь-який час — залежно від того, який вид відпочинку ви обрали.

«Офіційний» пік пляжного сезону на островах — період з листопада по квітень. Він якраз збігається з безліччю світських і релігійних свят — католицьким і православним Різдвом, Новим роком та іншими, тому поїздку слід планувати заздалегідь.

З січня по березень на своїх гостей — серферів, кайтсерферів та дайверів — чекають Боавішта та Сал: цей період вважається найкращим для активного відпочинку на воді.

Населення, мова, валюта

Кабо-Верде — крихітна країна: за чисельністю населення вона порівнянна, наприклад, з довоєнним Запоріжжям: тут мешкає стільки ж — 530–540 тисяч осіб.

Більша частина мешканців архіпелагу — креоли, нащадки португальських та іспанських переселенців, які оселилися тут ще в середині XV століття. Вони становлять не менше 70 % від усієї чисельності кабовердійців.

Представників корінних африканських народів на островах становить приблизно 28%, решта два відсотки припадає на європейців.

Більшість жителів Кабо-Верде мешкають у містах: міських жителів серед них — приблизно 80%.

Кабо-Верде — країна молоді: середній вік мешканців островів становить 29 років. Це пов’язано насамперед із високим рівнем імміграції. Більшість дорослих кабовердійців віком понад 30 років працює за кордоном — у США, Португалії, Іспанії та інших країнах, тому вдома залишаються лише діти, підлітки та люди похилого віку.

Офіційна мова — португальська, якою ведеться навчання, ділове листування та радіомовлення, виходять газети та телепрограми. Однак самі мешканці островів віддають перевагу спілкуванню кабовердійською — місцевим креольським діалектом, що є сумішшю португальської та низки африканських мов.

Головна релігія Кабо-Верде — католицизм: католиків тут не менше трьох чвертей населення, решта — протестанти.

Столиця та найбільше місто країни — Прая з населенням 137 тисяч осіб. Друге за величиною — Мінделу (трохи більше 70 тисяч осіб).

Національна валюта Кабо-Верде — ескудо Кабо-Верде, курс якого до долара США на момент написання статті становить 1:0,010.

Як дістатися?

Від Києва до Праї шлях неблизький: щоб дістатися до Кабо-Верде, доведеться подолати відстань у 6596 кілометрів.

Перш ніж сісти в літак на рейс до далекої африканської країни, спочатку потрібно поїхати до найближчих країн Європи. Найближче й найдешевше дістатися до Варшави: поїздка автобусом із Києва обійдеться в 1000–1500 гривень, а з міст Західної України — ще дешевше.

Далі — переліт з однією або двома пересадками, залежно від обраного маршруту. Одна з пересадок, найімовірніше, буде в Лісабоні, якщо летіти літаками португальських або марокканських авіакомпаній — TAP Air Portugal або Royal Air Maroc. Вартість перельоту — близько 22 тисяч гривень, час у повітрі з урахуванням пересадок — приблизно 21–22 години.

Для поїздок до Кабо-Верде українцям потрібна віза, яка діє 120 днів. Отримати її можна двома способами:

• у туроператора, який організовує поїздку;
• самостійно на порталі EASE. Це слід зробити не пізніше ніж за п’ять днів до виїзду з України.

Вартість оформлення — 61 USD. Дітям віком до двох років віза оформляється безкоштовно.

Інші необхідні документи:

• закордонний паспорт із терміном дії не менше півроку;
• підтвердження реєстрації на порталі EASE;
• роздруковані авіаквитки;
• бронювання готелю;
• стандартна туристична медична страховка.

Крім того, залежно від обраного маршруту, може знадобитися довідка про вакцинацію проти жовтої лихоманки. Вакцинацію потрібно зробити не пізніше ніж за місяць до запланованого перельоту.

Різниця в часі між Праєю та Києвом становить -4 години взимку та -5 годин влітку. Наприклад, якщо в літні місяці у Києві полудень, то в Праї — 7-ма ранку. Взимку, відповідно, у столиці Кабо-Верде буде 8-ма ранку.

Де зупинитися

З початку 2000-х років ця бідна африканська країна поступово перетворюється на великий і дуже привабливий курорт, тому місцева інфраструктура вже добре розвинена й досить різноманітна.

Найбільші та найдорожчі пляжні готелі Кабо-Верде розташовані на двох островах — Сал та Боавішту. Тут пропонується весь стандартний набір послуг, характерний для готелів категорії 4–5*:

• ресторани національної та міжнародної кухні за системою AI;
• басейни на території;
• спа-центри, фітнес, спортзали;
• цілодобова стійка реєстрації, банкомати, трансфер з/до аеропорту.

Вартість проживання починається від 120 доларів США, а у високий сезон може сягати 250–300 доларів США за ніч.

У Праї, Мінделу та інших містах можна обирати між затишними бутик-готелями, гостьовими будинками та хостелами: вибір залежить не лише від особистих уподобань, а й від фінансових можливостей.

Невеликі бутик-готелі на 20–50 номерів — це затишна, майже домашня атмосфера, смачна кухня та надзвичайно уважне ставлення персоналу до гостей. Вони відповідають рівням 3–4*, ціни — у межах від 60 до 140 доларів США. Ідеально підходять для людей, які цінують затишок, тишу та спокій.

Гостьові будинки та хостели — найкращий варіант для бюджетних подорожей на Кабо-Верде. І хоча рівень комфорту в них мінімальний — кондиціонер, ліжка та трохи меблів, — це житло має чимало прихильників. Одна ніч у двозірковому гостьовому будинку обійдеться в 40–60 доларів США, а місце в хостелі — у 20 доларів США.

Ось кілька хороших варіантів для оренди:

1. Cozy Apartment with Pool, near Beach and Center - апартаменти в місті Санта-Марія. Складаються з кількох спалень, вітальні, обладнаної кухні, ванної кімнати з біде. Гостям безкоштовно надаються постільна білизна, рушники та косметичні засоби для купання. На території — відкритий басейн, сад, тераса. Автостоянка — безкоштовна, на території доступний безкоштовний Wi-Fi. Пляж поруч.
2. Four Palms Guest House - гостьовий будинок у Праї, за півкілометра від пляжу Гамбоа. Складається з невеликих номерів зі стандартним набором меблів. У кожному номері є душ і туалет. Сніданок — «шведський стіл» та континентальний. Автостоянка та Wi-Fi — безкоштовно.
3. Oasis White Hotel - 4-зірковий готель у місті Сал-Рей, Боавішта. У номерах є кондиціонери, телевізори з плоским екраном, сейфи. У кожному з них є ванна кімната. Постільна білизна та рушники надаються безкоштовно. На території — лаунж, ресторан, фітнес-центр, відкритий басейн. Гостям подають сніданок — «шведський стіл» та континентальний, який включений у вартість проживання. Автостоянка та доступ до Інтернету — безкоштовні.
4. Maravilha Inn - Residencial - готель типу BB у місті Мінделу. Пропонується проживання у невеликих, але затишних номерах із добре обладнаними ванними кімнатами. Постільна білизна та рушники надаються безкоштовно. На території — загальний лаунж, тераса. Подається смачний сніданок — «шведський стіл» та континентальний на вибір. Wi-Fi та парковка безкоштовні.
5. Hotel Riu Palace Boavista - All Inclusive - 5-зірковий готель AI у місті Боа-Вентура, за 300 м від пляжу Бока-де-Саліна. Гостям пропонується проживання з усіма зручностями: окрім стандартного набору послуг, до послуг гостей гідромасажна ванна та сауна. Оренда автомобіля, спорядження для снорклінгу. Wi-Fi та автостоянка — безкоштовно.

У Кабо-Верде повсюдно використовуються розетки типів C і F, напруга в мережі — 220 В, частота — 50 Гц. Туристам з України не потрібні перехідники та адаптери, оскільки місцеві розетки та вилки повністю відповідають українським та європейським стандартам.

Що подивитися

На тропічних островах, «пристосованих» для пляжного відпочинку, підводних розваг та екотуризму, зазвичай мало історичних та архітектурних пам’яток. Кабо-Верде також не стало винятком: основні пам’ятки колоніального періоду зосереджені в столиці країни — Праї, та й їх можна буквально перерахувати на пальцях.

Зате кожен із населених островів має свої скарби — місця, які, побачивши їх хоч раз, неможливо забути. Нестворені руками людини шедеври тропічної природи, вражаючі своєю красою ландшафти, рельєфи — все це можна побачити, виділивши хоча б кілька днів на екскурсії островами архіпелагу Кабо-Верде.

Відстані між островами різняться — від 17 до 200 км, тому діставатися до них доведеться по-різному: катерами, поромами та внутрішніми авіарейсами.

Прая

Маленьке рибальське селище на острові Сантьягу — таким було нинішнє столиця Кабо-Верде до 1770 року, коли адміністративний центр португальської колонії було перенесено сюди з поселення Рібейра-Гранде — найстарішого на острові.

Причин перенесення було дві: майже повне знищення Рібейра-Гранде піратами під час Війни за іспанську спадщину та більш вдале розташування нового адміністративного центру. Рибальське селище займало частину скелястого плато прямо над бухтою, що на той час мало неабияке стратегічне значення через постійні напади морських розбійників.

Повноцінним містом Прая стала у 1858 році: на той час тут уже було досить чисельне населення — 15 тисяч мешканців, розвинена інфраструктура і навіть власний водопровід. Місто прикрашала колоніальна португальська архітектура — будинки пересічних містян, особняки місцевої знаті, будівлі міської адміністрації.

Прая залишалася адміністративним центром колонії до липня 1975 року, коли архіпелаг Кабо-Верде здобув незалежність від Португалії. Новий статус столиці незалежної держави значно підвищив престиж Праї в очах не лише кабовердійців, а й мешканців сусідніх країн — Сенегалу, Гамбії та інших. Почалася масова міграція населення.

Населення міста зростало вражаючими темпами: довелося терміново розширювати забудову, через що вона згодом набула досить хаотичного вигляду, що сильно відрізнявся від продуманих архітектурних рішень історичного центру.

Саме в історичному центрі Праї розташовані всі міські пам'ятки:

Плато (Platô) — центральна частина столиці, її історичний центр. З назви легко здогадатися, де воно розташоване, — прямо на тому самому скелястому плато, яке свого часу стало головним аргументом на користь маленького рибальського поселення, що згодом перетворилося на столицю Кабо-Верде.

Плато — ідеальне місце для спокійних вечірніх прогулянок та неквапливого знайомства з історією міста. Почніть прогулянку з Avenida Amílcar Cabral — головної вулиці центру, названої на честь національного героя Амілкара Кабрала.

Старовинні будівлі, що нагадують про період португальського панування, різні державні установи, магазини, бутики, кафе та ресторани — все це стане чудовою прелюдією до головних вражень.

Поруч із цією вулицею розташований Президентський палац — колишня резиденція португальського генерал-губернатора, побудована у 1894 році. Стиль — неокласицизм. Екскурсій у самій будівлі немає, але фотографуватися навколо можна скільки завгодно.

Площа Олександра Альбукерке (Praça Alexandre Albuquerque) — центральна площа міста, названа на честь першого генерал-губернатора Алешандре де Альмейда Альбукерке, який керував Праєю вісім років — з 1869 по 1876 роки. Пам’ятник йому стоїть прямо посередині площі.

Вона дивує своїми мініатюрними розмірами: всього-то 98 × 74 метри, а її площа становить 0,71 кв. км. Це дуже затишне й атмосферне місце, де завжди можна відпочити на затишній лавочці під кронами розлогих дерев. Саме звідси починається більшість екскурсійних програм містом.

Етнографічний музей (Museu Etnográfico) — невелика, але дуже видовищна експозиція, присвячена історії та культурі Кабо-Верде. У ній представлені знаряддя праці, керамічні вироби, музичні інструменти, артефакти із затонулих кораблів. Виставка розташована в одноповерховій будівлі XIX століття на вулиці Rua 5 de Julho, 45. Екскурсоводів на виставці немає. Вартість — близько 2 доларів США. Музей працює 5 днів на тиждень — з вівторка по суботу з 9:00 до 17:00. У суботу сюди можна потрапити до 13:00.

На південному мисі Праї стоїть маяк Дона Марія Піа (Farol Dona Maria Pia) — білосніжна восьмикутна вежа, якій вже понад 200 років. Маяк досі вказує шлях суднам, а його доглядач охоче впускає численних туристів всередину, щоб показати крихітний музей морських карт, а потім — провести на самий верх, звідки відкривається приголомшлива панорама міста.

Перед від'їздом варто завітати на міський ринок Mercado de Sucupira, щоб придбати сувеніри. Як і всі африканські ринки, він галасливий і багатоголосий, вражає великою кількістю товарів і покупців, а також приголомшливою атмосферою.

Сідаде-Велья

Колись це місто мало зовсім іншу назву — Рібейра-Гранде — і було не лише першим європейським форпостом у тропіках, а й одним із найбагатших міст на всьому узбережжі Західної Африки. Однак занепад Португальської імперії у XVI столітті та Війна за іспанську спадщину XVIII століття, під час якої Рібейра-Гранде було розграбовано й майже знищено пожежею, призвели до зубожіння та запустіння міста.

У 2009 році історичний центр «Старого міста» був включений до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Зараз це одне з найцікавіших місць у всьому Кабо-Верде.

Під час екскурсії по Сідаде-Вельє обов’язково завітайте на Rua Banana — першу вулицю в усьому тропічному регіоні, яку європейці вимостили бруківкою.

Собор Се (Sé Cathedral) — точніше, те, що від нього залишилося: руїни першого християнського храму в тропіках, збудованого колоністами у 1855 році, вражають кам’яними арками, звідки відкривається панорама Атлантики. Одне з найкращих місць для селфі. Об’єкт Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Реал-де-Сан-Феліпе (Fortaleza Real de San Felipe) — старовинний форт на вершині пагорба. Був збудований у 1590 році для захисту від піратських набігів. Він і зараз перебуває у чудовому стані, а його масивні стіни, оглядові вежі та музей приваблюють сотні людей, які небайдужі до морської романтики.

Стовп ганьби (Pelourinho) у самому центрі міста — нагадування про похмуру історію рабовласництва. Тут, біля білосніжної мармурової колони, зведеної у XVI столітті, оголошувалися та виконувалися вироки чорношкірим рабам.

Дістатися до Сідаде-Велья можна з Праї: перша столиця Кабо-Верде розташована всього за 15 кілометрів від другої. Дорога займе не більше півгодини. Транспорт — місцеві маршрутки (2$), орендований автомобіль або таксі.

Природні пам'ятки Кабо-Верде

Кожен острів архіпелагу є унікальним і прекрасним по-своєму.

Острів Сал відомий озером Салінас-де-Педра-де-Луме — африканським аналогом Мертвого моря в Ізраїлі: концентрація солі у місцевих водах приблизно така сама, тому потонути тут теж не вдасться, зате поправити здоров’я — без проблем.

Цікаве походження цього природного водоймища: воно утворилося на дні кратера давно згаслого вулкана.

У північно-західній частині острова розташоване ще одне унікальне водоймище — Бурата. Це природний басейн, лагуна в океанських водах. Казкового шарму їй надає застигла лава, яка, немов химерний вінок, обрамлює водну гладь.

Поруч із лагуною — грот Olho Azul («Блакитне око»), який отримав свою назву завдяки особливому оптичному ефекту. Приблизно з 11.00 до 13.00 сонячні промені, що проникають у грот через овальний отвір у скелі, заломлюються певним чином і створюють яскраве світіння води, що нагадує сяйво сапфіру.

Острів Боавішта — це не лише розкішні пляжі Санта-Моніка та Прайя-де-Шавеш, а й невеличка 15-кілометрова пустеля Віана — заповідник, що розташований усього за 18 км від головного міста острова Сал-Рей. Біло-золотисті дюни, принесені через Атлантику на острів спекотними вітрами Сахари, — справжня пригода для справжніх бійців: саме тут відбуваються багатогодинні перегони на квадроциклах та змагання з сендбордингу.

Острів Фогу — по суті, один суцільний вулкан Піку-ду-Фогу разом із підніжжям. Гостроти відчуттям додає те, що вулкан — діючий, а отже, у будь-який момент може статися виверження. Однак бажаючих піднятися до самого жерла від цього не стає менше: сміливцям, які підкорили небезпечну вершину, належить нагорода — приголомшлива фотосесія на тлі застиглої лави.

Острів Санту-Антан — місце, яке обов’язково варто відвідати всім, хто не уявляє собі життя без походів у гори та ущелини. Один із найвідоміших маршрутів — похід у долину Паул, що пролягає між вулканічними скелями.

У цьому мальовничому оазисі життя вирує на повну: триває збір кави, цукрової тростини та бананів, а в місцевих винокурнях цілодобово виготовляють їхню головну гордість — міцний і ароматний грог, який вважається національним алкогольним напоєм Кабо-Верде.

Щоб потрапити в долину, потрібно спуститися вниз від кратера Ково крутою стежкою, яка веде прямо до околиць містечка Vila das Pombas.

Що спробувати

Кухня мешканців островів Кабо-Верде — це кулінарний досвід десятків поколінь португальців та африканців, які разом заселяли колись безлюдні острови.

Португальці принесли сюди свої густі та ситні супи з бобових, рецепти страв із морепродуктів, різноманітні спеції та приправи. Африканці додали до загального меню каші зі злаків, страви з маніоки, батату та безліч інших. У підсумку вийшла проста, але ситна система харчування, яка дуже допомагає мешканцям цієї небагатої країни.

Отже, страва номер один у Кабо-Верде — це качупа. Густу юшку, що нагадує своїм виглядом і смаком рагу, годинами тушкують на повільному вогні, щоб отримати смачну й ситну вечерю для всієї родини. Качупа складається з кукурудзи, квасолі, маніоки, бульб батату та овочів у певних пропорціях, відомих лише самим господиням.

Кетчуп подають із м’ясом або рибою: у кожну порцію кладуть по кілька шматочків.

Ще один варіант рагу — бузіо (buzio), яке готують із морепродуктів. Найчастіше для цього використовують мідій, але іноді трапляються й різні асорті.

Канжа (canja) — один із тих найгустіших і найнаваристіших супів, які потрапили до кухні Кабо-Верде з Португалії. Його готують на міцному курячому бульйоні, додаючи туди багато цибулі та рису. У результаті виходить цілком знайомий нам курячий суп, тільки дуже густий.

Риба на архіпелазі також користується великою повагою: її готують на грилі, смажать на сковорідках, подають як холодну закуску. Найчастіше тут їдять тунця, марліна та ваху. З морепродуктів популярні лобстери, креветки, кальмари: їх також запікають, смажать, додають у салати.

Поїсти навіть у ресторані преміум-класу на Кабо-Верде обійдеться дуже недорого: середній рахунок на двох без алкоголю становить у середньому 35–50 доларів США. Чайові зазвичай включаються до рахунку: це стандартна сума у розмірі 10 % від суми замовлення.

Кабо-Верде для багатьох звучить і виглядає як справжня екзотика — частково це й справді так. Однак ті, хто все-таки наважився перетнути півкулі й провів на цьому архіпелазі хоча б пару тижнів, повертаються з одним спільним відчуттям — жалем про те, що не побували тут раніше.