Повітряні сили України

Головні задачі, які виконують Військово-повітряні сили України:

• прикриття військових і цивільних об'єктів від ворожих нападів, перешкоджання військовим маневрам ворога;
• здійснення розвідки з повітря;
• логістичні перевезення;
• знищення стратегічно важливих об'єктів супротивника.

Історія формування

Офіційне утворення Повітряного флоту УНР відбулося 13 грудня 1917 року. Його командиром було призначено підполковника Віктора Павленка, якому підпорядковувались командувачі авіаційного (літаки) та повітроплавального (повітряні балони, з яких здійснювалися розвідка та корегування артилерійського вогню) підрозділів.

Військово-повітряний флот УНР активно використовувався у радянсько-українській війні 1919–1920 років (ведення розвідки, нанесення авіаційних ударів та підтримка сухопутних військ).

Найбільшої могутності авіація УНР досягла напередодні наступу українських військ на Київ та Одесу в серпні 1919 року. В цей час у розпорядженні УНР було приблизно 26 літаків. Надалі авіаційний флот УНР поступово зменшувався, і до осені 1920 року залишився лише 1-й Запорозький авіазагін, у складі якого було 5 літаків. Незважаючи на таку малу кількість авіатехніки, цей підрозділ брав активну участь у боях до листопада 1920 року. Навіть після остаточної поразки у війні за незалежність військове командування УНР доклало чимало зусиль для збереження авіації, сподіваючись на продовження боротьби.

Під час Другої світової війни військова авіація брала участь практично в усіх великих боях, адже значну перемогу на суші неможливо було здобути без панування у повітряному просторі. Без потужної авіаційної підтримки наземні війська зазнавали великих втрат від ворожих атак і не могли діяти з належною ефективністю.

Літаки виконували оборонні, розвідувальні та ударні функції. Повітряні розвідники стежили за маневрами ворога, здійснювали корегування артилерійського вогню, а також спостерігали за об'єктами, що мали стратегічне значення для супротивника. Винищувачі протидіяли ворожим штурмовикам, бомбардувальники завдавали нищівних ударів по військах ворога. Торпедоносці, що входили до складу підрозділів морської авіації, винищували ворожі кораблі. Прибережні води постійно патрулювалися літаками, здатними у разі потреби атакувати підводні човни супротивника.

У Другу світову війну українські авіатори героїчно боролися з фашистами. Почесне звання Героя Радянського Союзу отримали І.М. Кожедуб, Б.Б. Глінка, Д.Б. Глінка, І.Л. Могильчак, А.Я. Брандис, М.І. Доліна та ін.

Офіційна дата утворення Повітряних сил України — 17 березня 1992 року. На момент створення українська військова авіація була надзвичайно потужною — 1100 бойових літаків та приблизно 900 вертольотів різних типів. За кількістю техніки українська авіація була найчисельнішою в Європі, а в світовому масштабі нашу країну випереджали лише США, росія та Китай. Також Україна отримала розвинену авіаційну інфраструктуру, яку й сьогодні частково продовжують використовувати Повітряні сили.

У 2004 році війська протиповітряної оборони та військово-повітряні сили, які раніше були окремими підрозділами, були об’єднані в єдину структуру. У 2006 році спільні зусилля Міноборони та Генштабу ЗСУ були зосереджені на підготовці Повітряних сил, зокрема на оптимізації їхнього бойового та чисельного складу. Підсумковим заходом цього року стали навчання «Чисте небо-2006» — наймасштабніші з 1991 року за кількістю залученої техніки. Під час навчань було перевірено правильність намічених напрямів розвитку, висвітлено наявні проблеми та сплановано конкретні заходи для їхнього розв’язання.

У наступні роки проводилися такі масштабні заходи підготовки Повітряних сил ЗСУ, як командно-штабні навчання «Артерія-2007», «Морський вузол-2008», «Рішуча дія-2008», «Взаємодія-2010», «Адекватне реагування-2011», «Безпечне небо-2011», «Перспектива-2012».

Під час Євро-2012 Повітряні сили продемонстрували високий рівень професіоналізму та підтвердили свою боєздатність, успішно виконавши завдання антитерористичного забезпечення. Під час матчів у Донецьку, Києві, Львові та Харкові повітряний простір над містами патрулювали літаки та гелікоптери.

З серпня до вересня 2013 року військові частини Повітряних сил України брали участь у міжнародних показах, які проводили Польща, Словаччина, Угорщина та Чехія. Українські авіатори продемонстрували свою майстерність під час динамічного виступу на літаках Су-27. Восени 2013 року підрозділи Повітряних сил було залучено до кількох заходів спеціальної підготовки («Осінній циклон-2013» та ін.).

Після початку російської агресії у 2014 році було визначено новий напрям розвитку Повітряних сил, а саме, інтенсивне нарощування боєздатності. Згідно з Мінськими домовленостями, під час проведення Антитерористичної операції українська бойова авіація не застосовувалась.

Основними завданнями авіації Повітряних сил були забезпечення необхідного рівня боєздатності військових частин, підготовка до виконання бойових завдань у денний і нічний час, у різних метеорологічних умовах, авіаційна підтримка та перевезення пасажирів і різноманітних вантажів.

З метою підвищення боєздатності Повітряних сил ЗСУ в період з 2014 до 2020 рр. було проведено спеціальні тренування та навчання, під час яких відпрацьовувалося виконання бойових завдань у пунктах постійної дислокації та на полігонах ЗСУ. Також Повітряні сили брали участь у стратегічних підготовчих заходах ЗСУ та великій кількості міжнародних навчань на запрошення країн-партнерів.

На початку війни з росією Повітряні сили ЗСУ не використовувалися в бойових діях. Основними задачами військової авіації були швидке переміщення військ і різноманітних матеріальних об'єктів, а також розвідка з повітря. Вперше Повітряні сили застосували зброю тільки після того, як росіяни збили український літак — фоторозвідник Ан-30Б. Використовуючи набутий бойовий досвід, авіація Повітряних сил розпочала активне знищення військових баз, техніки та живої сили ворога.

Структура

Склад Повітряних сил України:

• командування;
• підрозділи — повітряні командування «Захід», «Центр», «Схід» та «Південь»;
• частини, що безпосередньо підпорядковуються командуванню Повітряних сил: 7-ма бригада тактичної авіації, 383-тя окрема бригада безпілотних авіаційних комплексів, 25-ма бригада транспортної авіації та ін.;
• спеціалізовані навчальні заклади: Харківський національний університет повітряних сил, факультет військової підготовки Національного авіаційного університету (Київ), Миколаївський спеціалізований центр бойової підготовки авіаційних фахівців ЗСУ, Об'єднаний навчальний центр.

Окрім транспортної, розвідувальної, бомбардувальної, штурмової та винищувальної авіації, до Повітряних сил належать радіотехнічні та ракетні війська. Також сюди входять інженерні та розвідувальні військові частини, підрозділи, що відповідають за бактеріологічний, радіаційний і хімічний захист, автоматизовані системи управління та радіотехнічне забезпечення, зв'язок, метеорологічне забезпечення, радіоелектронну боротьбу, матеріально-технічне та медичне забезпечення тощо.

Чисельність

Особовий склад Повітряних сил ЗСУ становить 52 тис. осіб.

До переліку основних загальних спеціальностей Повітряних сил ЗСУ входять:

• авіаційний механік;
• акумуляторник;
• водій, водій-електрик, водій-механік;
• механік систем зв’язку та посадки літаків;
• оператор зенітних ракет;
• оператор радіолокаційної станції;
• оператор систем навігації та посадки літаків;
• планшетист;
• пожежник;
• радіотелефоніст;
• стрілець;
• телеграфіст.

Військові звання та відзнаки

Відповідно до Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», кожний військовослужбовець ЗСУ має відповідне звання.

Рядовий склад:

• рекрут;
• солдат;
• старший солдат.

Молодший сержантський склад:

• молодший сержант;
• сержант;
• старший сержантський склад;
• старший сержант;
• головний сержант;
• штаб-сержант.

Вищий сержантський склад:

• майстер-сержант;
• старший майстер-сержант;
• головний майстер-сержант;
• молодший офіцерський склад;
• молодший лейтенант;
• лейтенант;
• старший лейтенант;
• капітан.

Старший офіцерський склад:

• майор;
• підполковник;
• полковник;
• вищий офіцерський склад;
• бригадний генерал;
• генерал-майор;
• генерал-лейтенант;
• генерал.

Командування

Керівний склад Повітряних сил Збройних Сил України:

• Командувач Повітряних сил — генерал-лейтенант Анатолій Кривоножко. У 2006–2008 роках обіймав посаду командира 114-ї бригади тактичної авіації в Івано-Франківську. З 2015 року очолював Повітряне командування «Центр», яке відповідає за протиповітряну оборону столиці та центральних регіонів країни. Саме під його керівництвом було знищено понад 1 160 ворожих повітряних цілей, понад 100 наземних об’єктів та одну надводну ціль.

  5 грудня 2016 року Кривоножко отримав звання генерал-майора, а 12 жовтня 2018 року — генерал-лейтенанта. У 2023 році він був удостоєний найвищої державної нагороди — звання Героя України з врученням ордена «Золота Зірка». 30 серпня 2024 року призначений виконувачем обов’язків командувача Повітряних сил, а вже 3 серпня 2025 року офіційно став їхнім командувачем.

• Начальник штабу — генерал-лейтенант Шамко В’ячеслав. З 2017 року обіймає цю посаду — першого заступника командувача Повітряних сил ЗСУ. Очолював зенітні ракетні частини та командування «Захід» і «Схід», брав активну участь в АТО, ООС та у відбитті повномасштабної агресії Росії. Під його керівництвом сили ППО знищили тисячі ворожих повітряних цілей. Нагороджений орденами Богдана Хмельницького II і III ступенів, орденом Данила Галицького та відзнакою «Золота Зірка» Героя України (2023).

Повітряні сили України під час війни

Повномасштабне вторгнення росії в Україну 24 лютого 2022 року почалося з авіаударів росіян. Вороги використали проти України все, що було в їхньому арсеналі. Вже через 10 днів офіційний представник Міністерства оборони рф доповів про знищення «практично всієї боєздатної авіації» України. Однак ці заяви виявилися сильно перебільшеними: завдяки перебазуванню літаків та гелікоптерів з постійних аеродромів та вмілим діям ППО українська військова авіація зберегла свою боєздатність. За даними 2022 року, втрата певної кількості українських систем ППО була спричинена ударами російських сухопутних, а не авіаційних сил.

У перші 10 місяців війни Україна отримала від держав Східної Європи 45 літаків радянських моделей (здебільшого МіГ-29 та Су-25), а також запчастини до них. Також країни-партнери передали Україні комплекси NASAMS, IRIS-T та ін., а сили протиповітряної оборони отримали MIM-104 Patriot. Дані з відкритих джерел демонструють, що втрати Повітряних сил ЗСУ у 2023 році суттєво зменшилися порівняно з 2022 роком. Це сталося завдяки підтримці союзників та героїзму українських військових.

Пілоти, які загинули на війні

З початком повномасштабної війни у 2022 році Повітряні Сили України продемонстрували численні приклади відваги, самопожертви та справжнього героїзму. Українські пілоти й захисники неба стали символами сили духу та високого професіоналізму. Серед них:

• Олександр Кукурба - військовий льотчик, майор загинув 26 липня 2022 року під час свого 100-го бойового вильоту. Йому було 27 років. Після початку повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року Олександр Кукурба був відзначений трьома високими державними нагородами: Орденом Богдана Хмельницького ІІ та ІІІ ступенів, а також званням Героя України. Посмертно він став повним кавалером цього ордена. Лише до кінця квітня Кукурба мав на своєму рахунку знищення 15 ворожих танків, близько п’яти десятків одиниць бронетехніки та іншої бойової техніки, а також ліквідацію приблизно 300 російських військових.

• Андрій Пільщиков з позивним "Джус" - льотчик родом з Харкова 8 років життя присвятив авіації. Розслідування встановило, що катастрофа сталася під час виконання бойового тренувального завдання, а ймовірними причинами називають порушення правил польотів чи підготовки до них.

• Сергій Проказін та В’ячеслав Мінка - 25 серпня 2023 року, Сергій Проказін та В’ячеслав Мінка загинули разом з Андрієм Пільщиковим у тій самій авіакатастрофі, показавши братську солідарність і відданість професії.
• Ігор Бедзай - полковник Військово-Морських Сил Ігор Бедзай загинув 7 травня 2022 року під час виконання бойової місії, перебуваючи на борту морського гелікоптера Мі-14, який було уражено ракетою російського винищувача. Після смерті йому присвоїли звання Героя України.
• Юрій Красильніков - 26 червня 2022 року літак Су-24 Юрія Красильнікова був збитий над Зміїним островом під час виконання бойового завдання. Його тіло не було знайдено. Після загибелі пілота нагородили званням Героя України.
• Олег Шупік - загинув 10 жовтня 2022 року під час бойового завдання в Полтавській області на літаку Су-27. Його самовідданість та професіоналізм залишилися прикладом для колег.

• Олександр Оксанченко, відомий під позивним «Сірий Вовк». Полковник, льотчик 1-го класу та Герой України (посмертно), він належав до числа найкращих асів світу й вважався майстром вищого пілотажу. 25 лютого 2022 року, на другий день російського вторгнення, Оксанченко загинув у небі над Васильковом на Київщині. У вирішальний момент він прийняв бій із силами противника, свідомо відволікаючи їх на себе, щоб дати шанс іншим українським літакам виконати завдання й запобігти жертвам серед мирного населення. Його мужні дії стали запорукою збереження життів і оборони стратегічних об’єктів.

Кожен з цих пілотів став символом незламності та відваги українського народу. Їхні імена та подвиги назавжди залишаться в історії боротьби за незалежність України, а приклад їхньої самопожертви надихає нові покоління оборонців неба.

Українські пілоти продовжують виконувати надзвичайно небезпечні завдання, оберігаючи мирне небо та життя своїх співгромадян, демонструючи справжню відвагу та професіоналізм навіть у найскладніших умовах війни.

Повітряні сили України сьогодні

2024–2025 роки стали періодом найшвидшої модернізації: запуск служби на F-16 і Mirage 2000-5, масштабне розгортання Patriot/NASAMS/IRIS-T та «гібридних» рішень FrankenSAM/Buk-RIM-7, а також розвиток мережі мобільних вогневих груп для боротьби з БпЛА.

Ключові моменти 2025 року:

• Зростаюча загроза балістикою (Іскандер-М/К, «Кинджал», імпортні KN-23), що змушує нарощувати кількість батарей Patriot і запас перехоплювачів PAC-3.
• Адаптація під «рої» Shahed і комбіновані нальоти: ураження здійснюється по всій глибині – від далекої/середньої зони до близького рубежу.
• Мобільні вогневі групи (МВГ) – сотні екіпажів на пікапах із важкими кулеметами/гарматами та ПЗРК, ПНБ і РЛ-датчиками, що «закривають» ближню зону в містах і на маршрутах Shahed. Ефективність МВГ високо оцінюють і вітчизняні, і міжнародні огляди.
• Перехоплення комбінованих ударів: десятки збитих КР/БпЛА в рамках однієї ночі стали «новою нормою». Водночас у 2025-му РФ підвищила складність ударів та частку балістичних ракет, що вимагає більше Patriot і модернізованих перехоплювачів.
• Дальні удари БпЛА по аеродромах рф з метою «відтиснути» стратегічну авіацію та ППО противника.

У 2025 році Україна вже отримала сучасні західні винищувачі:

• F-16 – передані союзниками зі США та Європи. Вони активно виконують бойові завдання.

• Mirage 2000-5 з Франції – допомагають у перехопленні ракет та ударних місіях.

• Разом із цим досі використовуються радянські літаки – МіГ-29, Су-27, Су-25 та Су-24, які модернізуються й пристосовуються до сучасного озброєння.

У 2025–2026 роках очікується збільшення кількості F-16, розширення системи ППО, а також ще тісніша інтеграція авіації, дронів і засобів радіоелектронної боротьби.

Контакти та соціальні мережі

Зв’язатися з Повітряними силами ЗСУ та поставити питання «Як вступити до Повітряних сил України» можна кількома способами.

Контактний центр: (0800) 500-410

Facebook

Instagram

Telegram

YouTube

X