Національні парки України

Станом на серпень 2026 року в Україні створено 57 національних природних парків. Найновіший — НПП «Чорний Ліс» на Кіровоградщині, указ про його створення президент підписав 11 серпня 2026 року. До «Чорного Лісу» включили понад 13,7 тис га, до цього Кіровоградська область була єдиною областю України без жодного національного природного парку.

Після 2022 року частина національних парків опинилася в окупації або зоні бойових дій, багато з них постраждали від пожеж, мінування, обстрілів та військового використання територій. Для туристичних поїздок у 2026 році потрібно окремо перевіряти, чи працює конкретний парк, які маршрути доступні й чи немає обмежень через воєнний стан, прикордонний режим, мінну небезпеку або природоохоронні заходи.

Скільки національних парків в Україні

Станом на кінець серпня 2026 року в Україні створено 57 національних природних парків. Ще на початку серпня їх було 56, але 11 числа президент підписав указ про створення НПП «Чорний Ліс» на Кіровоградщині.

Розташовані НПП нерівномірно: по п'ять в Івано-Франківській, Львівській та Херсонській областях; по три у Волинській, Закарпатській, Одеській, Рівненській, Харківській, Черкаській, Чернівецькій і Чернігівській областях. Деякі НПП взагалі не вкладаються в межі одного регіону — наприклад, Білоозерський розташований у Київській та Черкаській областях, «Залісся» — у Київській і Чернігівській, а Нижньосульський — у Полтавській та Черкаській. Тому просте додавання кількості парків по областях дасть більше ніж 57.

Найбільше НПП зосереджено в Карпатах і на заході країни. Тут збереглися великі лісові масиви, гірські екосистеми, полонини, річкові долини та ділянки старовікових і пралісових лісів. На півдні парки створювали для охорони степів, піщаних арен, морських кіс, островів, лиманів і мілководь Чорного та Азовського морів. На Поліссі під охороною перебувають передусім ліси, болота, заплави та озерні системи, а в Поділлі — каньйони, товтри, долини великих річок і широколистяні ліси.

Кількість парків сама по собі мало говорить про рівень охорони природи в області. Один великий НПП може займати більшу площу, ніж кілька невеликих разом, наприклад, територія НПП «Подільські Товтри» перевищує 261 тис. га, а площа Дворічанського НПП на Харківщині — трохи більше 3,1 тис. га. Обидва мають однаковий юридичний статус, але охороняють природні комплекси зовсім різного масштабу.

Великі охоронювані території зберігають місця розмноження і зимівлі тварин, природні ліси, степи та водно-болотні угіддя. У парках ведуть спостереження за станом екосистем і популяціями рідкісних видів, досліджують зміни рослинності, водного режиму та наслідки людського впливу. Туристичні маршрути прокладають так, щоб відвідувачі могли побачити найцікавіші ландшафти без заходу на найбільш вразливі ділянки.

Після початку повномасштабного вторгнення географія українських національних парків має ще один вимір: частина південних і східних НПП перебуває під російською окупацією, інші лежать біля кордону або на територіях, де тривають бойові дії. Наприклад, Приазовський НПП окупований, а Гетьманський на Сумщині станом на 2026 рік закритий для відвідування через близькість російського кордону, обстріли та мінування. Навіть деокупований НПП «Кам'янська Січ» залишається закритим: територія забруднена вибухонебезпечними предметами й перебуває під російськими обстрілами з лівобережжя Дніпра.

Найвідоміші національні парки України

Національні парки України дуже різні. У Карпатах це високі хребти, полонини, гірські озера та старовікові ліси. На Поліссі — озера, болота й соснові бори. Подільські Товтри відомі вапняковими пасмами, каньйонами та долиною Дністра, а на півдні України природний ландшафт визначають степи, лимани, острови й морські затоки.

НПП часто асоціюють з конкретними загальновідомим природними об’єктами, які там є. Карпатський національний природний парк з Говерлою, НПП «Синевир» — з однойменним озером, Шацький парк — зі Світязем, а «Подільські Товтри» — з Бакотською затокою та Дністровським каньйоном. Далі зупинимось на 10 найвідоміших національних природних парках, ви точно чули про якийсь з них.

Карпатський національний природний парк

Карпатський національний природний парк — це перший національний природний парк на території України. Його створили 3 червня 1980 року. Парк розташований в Івано-Франківській області та охоплює частину Українських Карпат. Площа — понад 51,5 тисячі га.

Територія парку простягається приблизно на 55 км із півночі на південь, рельєф змінюється від передгір’їв до високогір’я. У нижніх частинах ростуть букові, ялицеві та смерекові ліси, вище починаються криволісся, полонини й кам’янисті ділянки.

Найвідоміша вершина — Говерла (заввишки 2061 м), найвища гора України. Вона розташована в масиві Чорногора, де зосереджені найвищі вершини українських Карпат. З шести двотисячників України до Карпатського НПП належать чотири — Говерла, Ребра, Гутин Томнатик, Піп Іван. Поблизу Говерли розташовані Бребенескул, Гутин Томнатик, Ребра та Піп Іван Чорногірський. Петрос, хоча й лежить поруч із Говерлою, до території Карпатського НПП не входить.

Високогір’я парку зберігає сліди давнього зледеніння: тут є льодовикові кари, моренні форми рельєфу, кам’янисті розсипи та високогірні озера. Одне з найвідоміших — Несамовите. Через територію парку проходять також численні гірські річки та потоки, а в нижчих частинах трапляються водоспади.

Через велику кількість різних висотних поясів на території Карпатського НПП ростуть рідкісні види рослин, серед яких є представники високогірної флори, унікальні, реліктові та ендемічні види рослин, більшість із яких занесена до Червоної книги України. Наприклад: рододендрон східнокарпатський, родіола рожева, арніка гірська, сон білий та реліктовий тирлич жовтий. У лісах живуть олень благородний, козуля, дикий кабан, ведмідь, рись, вовк, кіт лісовий та інші тварини.

Головний туристичний маршрут — сходження на Говерлу. Але майте на увазі, що влітку він може бути дуже людним, особливо у вихідні. Висота й гірська погода створюють додаткові ризики: температура на вершині може бути на десятки градусів нижчою, ніж у долині, а туман, сильний вітер чи гроза здатні виникнути за короткий час. Перед походом потрібно обовʼязково перевіряти прогноз погоди, стан маршруту та актуальні правила відвідування парку.

Національний парк «Синевир»

Національний природний парк «Синевир» розташований у Закарпатській області, Хустский район. Його створили 5 січня 1989 року, площа — 43 081,8 га. Парк охоплює гірські території в басейнах річок Тереблі та Ріки в межах масиву Внутрішні Горгани, тому тут представлені різні висотні пояси Карпат.

Головна пам’ятка парку — озеро Синевир, найбільша гірська водойма України. Воно лежить приблизно на висоті 989 м над рівнем моря. Водойма утворилася близько 10 тисяч років тому як наслідок потужного землетрусу та гірського обвалу, який перегородив річкову долину. Площа озера змінюється залежно від кількості опадів і становить приблизно 4,5–7,5 га, а максимальна глибина сягає близько 19–23,5 м. Через характерну форму водойму часто називають «Морським оком Карпат». У центрі озера є невеликий острівець, який стає помітнішим за низького рівня води. Синевир має міжнародний природоохоронний статус. Озеро входить до переліку водно-болотних угідь міжнародного значення за Рамсарською конвенцією.

На території парку є й інші водойми. Озірце, або Дике озеро, розташоване приблизно на висоті 1000 м. Його площа становить близько 0,9 га, а максимальна глибина — близько 9,5 м. Водойма поступово заростає сфагновими мохами, тому вчені розглядають її як приклад природного переходу озерної екосистеми до болотної.

У межах парку також збереглися букові праліси — чотири ділянки загальною площею понад 2865 га входять до об’єкта Світової природної спадщини ЮНЕСКО «Букові праліси і давні ліси Карпат та інших регіонів Європи». До нього ці території включили у 2017 році.

У лісах природного парку «Синевир» живуть бурий ведмідь, рись, вовк, олень, кіт лісовий та інші види карпатської фауни. На території НПП працюють реабілітаційні центри для бурих ведмедів і хижих птахів.

До найпопулярніших туристичних місць належить саме озеро Синевир. Відвідувачі також можуть пройти гірськими маршрутами, побачити водоспади, ліси та високогірні водойми. Перед поїздкою варто перевірити актуальні умови відвідування конкретних ділянок парку та прогноз погоди.

Шацький національний природний парк

Шацький національний природний парк розташований в Ковельському районі Волинської області, неподалік кордонів із Польщею та Білоруссю. Його створили 28 грудня 1983 року. Початкова площа парку становила 32 515 га, а після розширення у 1999 році — 48 977 га.

Головне багатство парку — знамените Шацьке поозер’я, яке об'єднує 23 унікальні озера льодовикового та карстового походження (направду озер більше, але частина з них не врахована у офіційних реєстрах), оточені смарагдовими сосновими борами, розлогими луками й торф'яними болотами. Разом вони утворюють один із найбільших водно-болотних комплексів Східної Європи.

Найвідоміше озеро — Світязь. Його площа перевищує 2600 га, а максимальна глибина 58,4 м, це найглибше природне озеро України. Найглибша частина водойми розташована в районі Голодецької западини. Світязь живиться переважно чистими підземними джерелами та опадами, завдяки чому його вода неймовірно прозора (дно видно на глибині кількох метрів). Окрім чистоти, вода має унікальний хімічний склад — вона м'яка й збагачена сріблом та гліцерином.

Водно-болотні угіддя Шацького національного парку є важливими місцями для гніздування та сезонних міграцій птахів. Тут можна зустріти чапель, лебедів, куликів, журавлів та багато інших видів. Під час міграцій на території Шацького поозер’я можуть одночасно перебувати близько 80 тисяч птахів.

У 2002 році Шацький НПП отримав статус біосферного резервату ЮНЕСКО, а згодом став частиною транскордонного біосферного резервату «Західне Полісся», до якого входять природоохоронні території України, Польщі та Білорусі.

Відпочинок у Шацькому природному парку вабить різноманітністю. Світязь та сусіднє мальовниче озеро Пісочне мають широкі піщані пляжі з великими мілководними прибережними зонами, що ідеально підходить для відпочинку з ділами. Окрім класичного купання, тут розвинений активний екотуризм: прогулянки на байдарках, сап-бордах, бердвотчинг та веломандрівки облаштованими екологічними стежками. Невіддільною частиною місцевого рекреаційного колориту є гастрономічний туризм — дегустація місцевого запеченого вугра та знаменитих домашніх пончиків із чорницею. Через близькість до державного кордону правила перебування на окремих територіях можуть змінюватися. Перед поїздкою потрібно обовʼязково перевіряти актуальні обмеження. Наразі діють суворі обмеження на відвідування лісів поза межами рекреаційних зон, пересування дозволено лише офіційними туристичними локаціями, а при в'їзді на транспорті стягується обов'язковий екологічний збір.

Подільські Товтри

«Подільські Товтри» — найбільший за площею національний природний парк України. Його створили у 1996 році на території Хмельницької області (Кам'янець-Подільський та Хмельницький райони). Площа парку — 261 316 га.

Основу ландшафту формує Товтровий (або Медоборський) кряж — залишки давнього бар’єрного рифу Сарматського моря. Він такий єдиний в Європі — заліснений монолітний риф масивного походження, який розташований на суші, а не під водою. Товтровий кряж утворився з решток морських організмів, що жили в прибережній зоні давньої водойми. Після відступу моря породи поступово руйнувалися, а стійкі вапнякові структури сформували характерні для Поділля рельєфи. Парк охоплює каньйони Дністра та його приток (Смотрич, Збруч, Тернава), реліктові дубово-букові ліси (ділянка «Сатанівська Дача» внесена до Світової спадщини ЮНЕСКО) та численні карстові печери.

Територія «Подільських Товтр» багата і на культурну спадщину. Тут розташовані сотні історико-архітектурних пам’яток, зокрема в Кам’янці-Подільському. Одне з найвідоміших місць парку — Бакота.

Бакотська затока виникла після створення Дністровського водосховища. Давню долину Дністра затопило під час будівництва Дністровської ГЕС у 1980-х роках, а частина навколишніх схилів перетворилася на берегову лінію великої затоки. На схилах над водою зберігся Бакотський Михайлівський печерний монастир — найдавніша пам'ятка християнства на Поділлі, пов’язаний із давнім Бакотським монастирським комплексом.

Для прихильників активного відпочинку в «Подільських Товтрах» облаштовано десятки екологічних та екскурсійних маршрутів. Набирає популярності паломницький пішохідний трек Camino Podolico («Подільський шлях святого Якова»). Для геологічного туризму ідеальним є каньйон річки Тернава зі стежкою «Китайгородське відслонення», де мандрівники можуть буквально доторкнутися до скам'янілостей палеозойської ери. Крім того, адміністрація парку активно розвиває нові напрямки, велосипедні тури вздовж Дністра та сплави на байдарках і катамаранах. На окремих ділянках діють обмеження, пов’язані з безпекою та охороною природи.

Азово-Сиваський національний природний парк

Азово-Сиваський національний природний парк розташований на півдні Херсонської області (Генічеський район). Його створили 25 лютого 1993 року. Загальна площа — 52 154 га, але суходіл займає лише близько 8469 га. Решта території припадає на акваторії Азовського моря, Сиваша та Утлюцького лиману.

До складу парку входить коса-острів Бірючий, а також дрібні присиваські острови (Чурюк, Куюк-Тук та ін.). Тут збереглися степові ландшафти, солончаки, піщані коси та мілководні морські екосистеми.

Найважливіше природне значення парку пов’язане із Сивашем — системою мілководних заток із високою концентрацією солей. Оскільки через ці території проходить глобальний Східноафриканський міграційний шлях птахів, місцеві водно-болотні угіддя визнані об'єктами міжнародного значення відповідно до Рамсарської конвенції. Під час сезонних перельотів тут зупиняються на відпочинок колосальні зграї пернатих. У різні роки на території парку реєстрували понад 220 видів птахів. Близько 30 із них занесені до Червоної книги, зокрема: орлан-білохвіст, кулик-сорока та зуйок морський. Більше того, Сиваш є одним із небагатьох місць в Україні, куди періодично залітали екзотичні рожеві фламінго.

Окрім пташиного різноманіття, Бірючий острів виконував роль своєрідного «ноєвого ковчега» для великих копитних ссавців. Завдяки успішній програмі реакліматизації у степових та приморських умовах чудово адаптувалися та розмножилися великі стада благородних оленів, азіатських куланів, муфлонів та ланей.

Але все це було до повномасштабного вторгнення. Станом на серпень 2026 року територія парку перебуває під російською окупацією. Оскільки законні українські органи влади та науковці позбавлені контролю над парком, будь-які туристичні екскурсії чи цивільні поїздки на Бірючий острів є неможливими та смертельно небезпечними, а довоєнні маршрути повністю втратили свою актуальність.

Зараз ситуація в Азово-Сиваському національному природному парку є катастрофічною. Науковці, профільні організації (як-от Українська природоохоронна група) та Кирилівська селищна військова адміністрація фіксують екоцид. Місцеві жителі та посадовці підтверджують масовий відстріл акліматизованих оленів, ланей та муфлонів, чиї туші вантажівками вивозили з острова. Острів Бірючий, узбережжя Утлюцького лиману та косу Арабатська Стрілка перетворено на закриті військові зони та полігони. На пляжах розгорнуто фортифікаційні споруди й мінні поля, а поблизу заповідних зон ведеться постійна стрільба та важкі маневри. Регулярно спалахують масштабні пожежі, які нищать заповідний степ, акваторія забруднена нафтопродуктами. Через порушення водообміну з Азовським морем під загрозою висихання опинилася екосистема Сиваша, який ризикує деградувати до солончакової пустелі.

Для легалізації своєї присутності РФ внесла парк до своїх реєстрів як нібито нову установу під назвою «Федеральное государственное бюджетное учреждение "Азово-Сивашский национальный парк"».

Ужанський національний природний парк

Ужанський національний природний парк розташований на крайньому західному прикордонні України в Закарпатській області, у верхів’ях річки Уж. Він прилягає до кордонів Польщі та Словаччини і є частиною першого у світі тристороннього міжнародного біосферного резервату ЮНЕСКО «Східні Карпати». Парк створили у вересні 1999 року, нині зазначена площа — 46 147 га.

Близько 60% території парку вкрито лісами, переважають букові, ялицеві та смерекові насадження. На окремих ділянках збереглися старовікові ліси та праліси, у яких природні процеси відбуваються з мінімальним втручанням людини. Частина букових пралісів Ужанського НПП входить до об’єкта Світової спадщини ЮНЕСКО «Букові праліси і давні ліси Карпат та інших регіонів Європи». Ці ліси мають велике значення для дослідження природного розвитку європейських букових екосистем.

У пралісі одночасно можна побачити дерева різного віку, повалені стовбури, молоді рослини та ділянки, де ліс поступово відновлюється природним шляхом. Відмерла деревина тут залишається частиною екосистеми: стає домівкою та джерелом живлення для сотень видів грибів, мохів і безхребетних, а дупла старих дерев використовують птахи та рідкісні кажани.

У селі Стужиця, яке входить до НПП, ростуть знамениті тисячолітні дуби. Вік Дуба-чемпіона оцінюють приблизно у 1300 років, обхват його стовбура становить близько 9,6 м. Поруч розташований Дідо-дуб, якому, за оцінками дослідників, може бути понад тисяча сто років.

Природна спадщина парку поєднується з культурною. У його межах розташовані старі дерев’яні церкви. Церква Святого Михаїла в Ужку, збудована у 1745 році, входить до об’єкта ЮНЕСКО «Дерев’яні церкви Карпатського регіону Польщі та України».

З Ужанським НПП пов’язана історія Княгинянського метеорита. У 1866 році неподалік села Княгиня (в урочищі Чорні Млаки) впав найбільший задокументований метеорит в Європі. Його уламки знайшли на значній площі, а найбільший фрагмент має масу понад 280 кг. Сьогодні уламки метеорита зберігаються в музеях України та інших країн.

Парк має мережу туристичних маршрутів через праліси, Ужоцький перевал, оборонні бункери «Лінії Арпада» часів Другої світової, панорамні гірські хребти та долину Ужа. Це 17 екотуристичних маршрутів протяжністю понад 140 км та 5 маркованих екологічних стежок. Перед походом потрібно перевіряти актуальні правила відвідування прикордонної території.

Національний природний парк Нижньодністровський

Національний природний парк «Нижньодністровський» знаходиться в Одеській області, у нижній течії Дністра (в межах Одеського та Білгород-Дністровського районів). Парк охоплює території, де річка розгалужується на протоки, рукави, озера та плавні перед впаданням у Дністровський лиман. «Нижньодністровський» парк створили у 2008 році, площа — 21 311 га.

Це водно-болотний парк, тому його краєвиди зовсім не схожі на Карпати чи Поділля. Основу ландшафту складають вода, очеретяні зарості, заплавні ліси, острови, протоки та озера. Нижньодністровські плавні мають велике значення для птахів. На території парку зафіксували 254 види птахів, 67 видів риб і 32 види ссавців. Серед рідкісних червонокнижних представників фауни — кучеряві й рожеві пелікани, малий баклан та орлан-білохвіст. Завдяки такій заповідній цінності дві ділянки парку — «Північна частина Дністровського лиману» та «Межиріччя Дністра-Турунчука» — захищені міжнародною Рамсарською конвенцією.

Побачити парк найкраще з води. Човнові маршрути проходять через протоки Дністра, плавні та озера. Один із найвідоміших туристичних напрямків — «Дністровська Амазонія», називається так через густі зарості, вузькі водні проходи та велику кількість птахів.

На кінець літа 2026 року рекреаційний туризм у парку адаптувався до воєнних реалій, діє низка суворих обмежень. По-перше, через безпосередню близькість до державного кордону з Молдовою будь-які водні прогулянки на катерах чи байдарках вимагають обов'язкових документів, що посвідчують особу, та виключно в межах офіційно дозволених маршрутів. По-друге, діє безкомпромісна судова заборона на відвідування протоки Глибокий Турунчук з міркувань безпеки і для збереження екосистеми. Крім того, у заповідних зонах діє сувора заборона на пересування автомобілів та мотоциклів, пересуватись дозволено лише пішки або на велосипедах.

Національний природний парк «Сколівські Бескиди»

НПП «Сколівські Бескиди» розташовані у Львівській області (в межах Стрийського, Дрогобицького та Самбірського районів), у басейнах річок Стрий та Опір. Дата створення — 11 лютого 1999 року, площа — 35 684 га.

Ця частина Карпат нижча за Чорногору, більшість вершин Сколівських Бескидів мають висоту від 600 до 1200 м, тому ландшафт тут переважно лісистий. Гірські хребти чергуються з вузькими долинами річок і потоків. Найвища вершина парку — гора Парашка, 1268 м, пішохідний маршрут на на вершину Парашки зі Сколе є одним із найвідоміших у регіоні. Популярним напрямком також є гора Лопата заввишки близько 1211 м, відома не лише панорамами, а й своєю історією: влітку 1944 року тут відбувся масштабний переможний бій бійців УПА проти нацистських окупантів.

У долині річки Кам’янки розташований водоспад Кам’янка. Неподалік є Журавлине озеро, яке також називають Мертвим, через високий вміст сірководню вода в ньому абсолютно позбавлена життя, а на заболочених торф'яних берегах росте реліктова хижа рослина — росичка круглолиста.

Природа парку пов’язана не тільки з реліктовими ялицево-буковими пралісами. Тут живуть олень благородний, козуля, дикий кабан, вовк, рись, ведмідь, видра та інші тварини. У лютому 2026 року Національний реєстр рекордів України офіційно зафіксував у парку державний рекорд — тутешнє стадо зубрів розрослося до 51 особини, це найбільша вільноживуча субпопуляція зубрів в Українських Карпатах.

Окреме місце серед пам’яток займають Урицькі скелі — масиви пісковика, де в середньовіччі (IX–XIII ст.) височіло неприступне дерев'яне місто-фортеця та митниця Тустань. До нашого часу дерев’яні конструкції фортеці не збереглися, але на скелях залишилися пази та виїмки, за якими археологи відтворюють її вигляд.

Сьогодні «Сколівські Бескиди» пропонують понад 146 км промаркованих туристичних маршрутів. Завдяки близькій логістиці до Сколе, Славського та Східниці парк ідеально підходить для коротких екологічних мандрівок. Перед поїздкою традиційно радять уточнити прогноз погоди та поточний стан обраної стежки.

Національний природний парк «Голосіївський»

«Голосіївський» — один із найбільш незвичних національних парків України, адже він розташований безпосередньо в межах Києва (на території Голосіївського, Святошинського та Оболонського районів). Парк створили 27 серпня 2007 року, а у 2014 році його територію розширили. Сучасна загальна площа — 10 988,14 га.

До територіальної структури НПП входять Голосіївський ліс, урочища Теремки й Бичок, унікальний загальнодержавний заказник «Лісники», а також великий Святошинсько-Біличанський лісовий масив. Тут збереглися дубові й грабові ліси, балки, струмки, озера та ставки.

Рослинний світ парку для міської території надзвичайно різноманітний — понад 650 видів вищих судинних рослин, серед яких 24 занесені до Червоної книги України (зокрема лілія лісова, сон лучний та підсніжник білосніжний). У лісах і на водоймах живуть козулі, дикі кабани, лисиці, зайці, борсуки, куниці та навіть лосі. Серед птахів трапляються дятли, сови, яструби, сірі чаплі та водоплавні види.

Головна цінність «Голосіївського» — це збереження первозданного біогеоценозу Полісся та Лісостепу серед щільної міської забудови у Києві. Великі лісові масиви парку працюють як потужний природний фільтр, що очищує повітря та формує м'який мікроклімат столиці.

Парк активно використовують для прогулянок, бігу, велосипедних поїздок та спостереження за природою. Найпопулярнішим облаштованим майданчиком для відпочинку є Голосіївський парк ім. Максима Рильського, де діють атракціони, прокат човнів і катамаранів, облаштовані дитячі та спортивні зони. Також у парку прокладено марковані велосипедні та пішохідні екостежки. Але варто пам’ятати, що це об'єкт ПЗФ із суворим заповідним режимом. У 2026 році в Києві також продовжує діяти сувора заборона на відвідування диких лісових масивів через мінну небезпеку та заходи з розмінування, що особливо стосується заповідних хащ та Святошинсько-Біличанського напрямку. Проте мешканці та гості столиці можуть безпечно відпочивати в облаштованому Голосіївському парку ім. М. Рильського або проходити погодженими екостежками, суворо дотримуючись заповідних правил. Розведення багать, наметів та в'їзд цивільного транспорту до лісових зон карається великими штрафами.

Національний природний парк «Чорний Ліс»

Національний природний парк «Чорний Ліс» — найновіший національний парк України. Його створили 11 серпня 2026 року указом Президента України. Це перший національний природний парк Кіровоградської області. Він розташований у Кропивницькому районі Кіровоградщини, територія — 13 710,2441 га. Основа парку — Чорноліський та Оникіївський лісові масиви.

Чорний Ліс незвичайний для Кіровоградщини тим, що посеред степового регіону зберігся великий масив широколистяних лісів. Чорноліський і Чутівський масиви належать до найбільших природних широколистяних лісів на південній межі їх поширення у Східній Європі. Тут ростуть переважно дуби, а також граб, липа, ясен, клен та інші листяні породи.

Ще у 1920-х роках Чорний Ліс розглядали як територію, яку варто зберегти, у 1928 році його вже згадували серед цінних заповідних лісів степової України. Пізніше частина масиву отримала статус Чорноліського заказника загальнодержавного значення.

Одна з найцікавіших пам’яток Чорного лісу — озеро Берестувате, яке також називають Чорним. Воно лежить у глибокій лісовій балці, а навколо водойми сформувалося сфагнове болото. Для степової Кіровоградщини така екосистема незвичайна: сфагнові болота більше асоціюються з Поліссям і північнішими регіонами. Площа болота біля озера становить близько 2 га. Тут ростуть сфагнові мохи, осоки, папороті, береза пухнаста, вільха та верби. Серед рослин є росичка — невелика комахоїдна рослина, яка отримує частину поживних речовин, перетравлюючи дрібних комах. У районі Чорного лісу також трапляються рідкісні види орхідних.

Ліс і прилеглі водойми створюють умови для різноманітної фауни. Тут живуть борсуки, горностаї, вовки та інші ссавці. Серед птахів трапляються як типові лісові види, так і представники степової фауни. На території зафіксовані, зокрема, орел-карлик та канюк степовий.

Поблизу озера Берестувате є археологічні пам’ятки, пов’язані з давніми поселеннями. Територія досліджувалася археологами ще у XX столітті, сучасний національний парк поєднує природну та історико-культурну спадщину.

«Чорний Ліс» поки що не варто уявляти як готову туристичну локацію на кшталт Карпатського чи Шацького національного парку. Зараз «Чорний Ліс» — це передусім нова велика природоохоронна територія, а не готовий туристичний парк. Його головна цінність — збереження.

Національні парки України по областях

Станом на серпень 2026 року в Україні офіційно створено 57 унікальних національних природних парків. На мапі заповідності залишаються дві області без жодного НПП — Житомирська та Дніпропетровська. Проте в цих регіонах охорону природи забезпечують об'єкти інших категорій (заказники, пам'ятки природи або природні заповідники, як-от Дніпровсько-Орільський).

* — національні парки, території яких розташовані в межах декількох областей.

Найкрасивіші парки України для туристів

В Україні немає офіційного рейтингу найкрасивіших національних парків. Вибір залежить від того, який ландшафт цікавить мандрівника: високі гори, озера, каньйони, старі ліси чи річкові долини. Вище ми вже розглянули десять національних парків, які вирізняються природними пам’ятками та різними можливостями для подорожей, коротко підсумуємо умовний Топ-10 парків для подорожей.

1. НПП «Синевир». Для туристів тут прокладені піші маршрути різної складності. Найпопулярніші ведуть до Синевиру та Дикого озера, але є й довші гірські маршрути. Купатися в озері Синевир та ловити в ньому рибу заборонено.

2. Карпатський національний природний парк — для тих, хто хоче побачити високогірні Карпати. Тут розташована Говерла, поруч височіють інші вершини Чорногори, а нижче починаються полонини, хвойні та листяні ліси. Є високогірні озера, водоспади, гірські річки та оглядові вершини. У різних частинах території можна побачити кілька природних зон — від передгір’їв до високогір’я.

3. Шацький національний природний парк — система з 23 озер, оточених сосновими лісами, луками та болотами. Найвідоміше озеро — Світязь. У парку є піші та велосипедні маршрути, екологічні стежки, місця для кемпінгу та відпочинку біля води. 

4. НПП «Подільські Товтри» — найбільший за площею національний природний парк України, розташований у Хмельницькій області. Головна особливість парку — Товтровий кряж — залишки давнього бар’єрного рифу Сарматського моря, який сформувався мільйони років тому. Одне з найвідоміших місць — Бакота. «Подільські Товтри» підходять для піших і велосипедних мандрівок, сплавів Дністром, каякінгу та SUP. Подорож можна поєднати з відвідуванням Кам’янця-Подільського та інших історичних місць регіону.

5. «Дністровський каньйон». Дністер у межах однойменного національного парку в Тернопільській області проходить між високими схилами, утворюючи звивисту долину з лісами, луками, скелями та притоками. Найкраще побачити масштаб каньйону можна з води або з оглядових майданчиків на схилах. На території парку прокладені піші маршрути та екологічні стежки. Серед них — маршрути до природних джерел, скель і оглядових точок над Дністром. У 2026 році сплави річкою суворо регламентуються безпековими обмеженнями військового стану.

6. НПП «Сколівські Бескиди» — розташовані у Львівській області. Найвища вершина парку — гора Парашка, 1268 м. Серед інших популярних місць — водоспад Кам’янка, Журавлине озеро, водоспад Гуркало та Урицькі скелі. У середньовіччі тут стояла фортеця Тустань. Дерев’яні споруди не збереглися, але на поверхні пісковикових скель залишилися пази та виїмки, за якими можна відтворити конструкцію давньої фортеці.

7. Ужанський національний природний парк — лежить на заході Закарпатської області, біля кордонів із Польщею та Словаччиною. Найцінніша частина його природи — старовікові букові, ялицеві та смерекові ліси, які входять до Світової спадщини ЮНЕСКО. У селі Стужиця ростуть знамениті старі дуби. Вік одного з них, Дуба-чемпіона, оцінюють приблизно у 1300 років. У парку є також дерев’яні церкви, гірські маршрути та природні пам’ятки. Одна з них пов’язана з Княгинянським метеоритом, який упав неподалік села Княгиня у 1866 році.

8. НПП «Вижницький» — розташований у Чернівецькій області. Його територія охоплює лісисті гірські хребти, долини річок і скелясті утворення. Одна з найвідоміших пам’яток — Протяте каміння, група пісковикових скель, між якими проходять туристичні маршрути. Популярним напрямком є також гора Стіжок. У парку є маршрути різної довжини та складності — від коротких екостежок до багатогодинних походів. Серед природних мешканців трапляються бурий ведмідь, рись, кіт лісовий, саламандра плямиста та інші види. Вижницький НПП підходить для тих, хто хоче піших гірських маршрутів без сходжень на найвищі вершини України.

9. НПП «Голосіївський» — відрізняється від більшості національних парків уже самим розташуванням, лежить у межах Києва, серед міської забудови. До його території входять Голосіївський ліс, Феофанія, Теремки, Лиса гора та інші природні ділянки. Тут є дубові й грабові ліси, балки, струмки, озера та ставки. «Голосіївський» підходить для прогулянок, бігу, велосипедних поїздок і спостереження за природою без виїзду з міста.

10. Галицький національний природний парк — розташований в Івано-Франківській області, де поєднуються ліси, річкові долини, болота та водно-болотні угіддя. Парк займає понад 14,6 тис. га. Серед природних пам’яток — Касова та Замкова гори, лісові урочища, водойми та долина Дністра. Одна з маршрутних стежок проходить через стару діброву площею близько 425 га. Її довжина становить 8,7 км, а вся прогулянка займає близько чотирьох годин. Менш відомий туристам, ніж Синевир чи Карпатський НПП, тому тут можна знайти тихіші маршрути й менш людні природні локації.

Для кожної подорожі варто обирати парк залежно від ландшафту, який ви хочете там побачити. Говерла та високогірні маршрути — у Карпатському НПП. Озера й відпочинок біля води — у Шацькому. Старі ліси — в Ужанському. Скелі, каньйони та Дністер — у «Подільських Товтрах» і НПП «Дністровський каньйон». Для короткої поїздки в гори підійдуть «Сколівські Бескиди» та «Вижницький». 

При цьому довоєнні туристичні рейтинги зараз не можна сприймати без поправок. Азово-Сиваський НПП, «Олешківські піски», «Великий Луг» та інші парки на окупованих або небезпечних територіях залишаються важливими природними об’єктами, але туристичні поїздки туди наразі неможливі або небезпечні. Навіть подорожуючи безпечними регіонами, завжди перевіряйте актуальні обмеження військового стану та правила прикордонної зони перед виходом на маршрут.

Цікаві факти про національні парки України

1. НПП «Кременецькі гори» (Тернопільщина) охороняє скелі, які є одними з найстаріших задокументованих об'єктів охорони природи в Європі — перші офіційні королівські грамоти про заборону вирубки лісів на цих горах датуються ще XVI століттям.
2. На території НПП «Хотинський» (Чернівецька область) розташована карстова печера «Попелюшка» (офіційна назва — печера Еміла Раковіци), яка посідає 3-тє місце у світі за довжиною серед гіпсових печер і є однією з найбільших заплутаних підземних систем планети.
3. У НПП «Гуцульщина» (Івано-Франківська область) розташована унікальна геологічна аномалія — «Пістиньські сланці» або так звані «Брустурські лисі гори», де через специфічний склад ерозійного ґрунту дерева не можуть рости взагалі, утворюючи мініатюрну суху пустелю посеред вологих густих Карпат.
4. НПП «Прип'ять-Стохід» (Волинська область) охороняє реліктову водяну рослину — альдрованду пухирчасту. Це унікальна безкоренева комахоїдна рослина, яка плаває під водою і ловить мікроорганізмів за допомогою листя-пасток; вона пережила кілька льодовикових епох майже без змін.
5. Шацький НПП та НПП «Прип'ять-Стохід» є частиною унікального водно-болотного регіону Полісся, який учені офіційно називають «українською екологічною ниркою Європи», оскільки тутешні торфовища затримують і фільтрують мільярди кубометрів прісної води, очищуючи басейни кількох транскордонних річок.
6. Джарилгацький НПП охороняє найбільший незаселений острів у Центральній Європі — Джарилгач. Унікальність його екосистеми полягає в тому, що на ньому сформувалося понад 400 солоних та прісних дрібних озер, які постійно змінюють свою конфігурацію під впливом морських течій. Зараз в окупації.
7. У НПП «Кременецькі гори» росте унікальний ендемік, якого немає більше ніде на планеті Земля — мінуарція кременецька (хрящова). Ця крихітна рослина виживає виключно на стрімких вапнякових відслоненнях кількох місцевих замкових пагорбів.
8. На території НПП «Тузловські лимани» (Одеська область) під час міграцій реєструють унікальний феномен — щільність птахів на один квадратний кілометр тут є найвищою в Східній Європі; лимани слугують головною проміжною зупинкою для мільйонів перелітних птахів, що прямують до Африки.

• НПП «Бузький Гард» (Миколаївщина) розташований у межах найдавнішої суходольної ділянки Євразії — Українського кристалічного щита, який не занурювався під воду протягом останніх 60 мільйонів років, що дозволило зберегтися тут рослинам реліктової флори палеогену.

Часті питання