Українські тенісистки

І вже зараз, в 2020-х роках, наступне покоління тенісисток продовжує здобувати медалі для України. На Australian Open 2024 Марта Костюк дійшла до чвертьфіналу, Даяна Ястремська — до півфіналу. У 2026 році Марта Костюк уперше в кар'єрі дісталась півфіналу Roland Garros, коли перемогла у чвертьфіналі зіркову Еліну Світоліну. Є нові досягнення в українському командному тенісі: у вересні 2026 року жіноча збірна України вперше в історії вийшла до фіналу Кубка Біллі Джин Кінг, де поступилася Чехії.

Далі поговоримо про все це докладніше.

Найкращі українські тенісистки

Серед провідних українських тенісисток є спортсменки різних поколінь, вони мають титули WTA (Women's Tennis Association), перемоги на турнірах Grand Slam та високі позиції у таблицях світового рейтингу. Розповідаємо далі про їхню кар'єру, найважливіші матчі та досягнення.

Еліна Світоліна

*Рейтинг WTA оновлюється щотижня в понеділок, цей актуальний до 12 жовтня 2026.

Еліна Світоліна народилася 12 вересня 1994 року в Одесі. Займатися тенісом почала з чотирьох років, розповідала, що повторювала за старшим братом Юліаном. У 12-річному віці на одному з дитячих турнірів дівчинку помітив харківський бізнесмен Юрій Сапронов і згодом став спонсором спортсменки. Родина переїхала до Харкова, де Еліна отримала можливість тренуватися професійно. Згодом вона також проходила підготовку в академії бельгійської тенісистки Жустін Енен.

Першу велику міжнародну перемогу Еліна Світоліна здобула у 2010 році, в 15 років, вона виграла юніорський Roland Garros, обіграла в фіналі представницю Тунісу Онс Жабер. У дорослому турі дебютувала у 2008 році, а перший титул WTA в одиночном розряді виборола 2013-го в Баку. Наступного року захистила його і почала поступово підніматися у таблиці світового рейтингу.

У 2017 році Еліна Світоліна виграла одразу п'ять турнірів за сезон, зокрема престижні змагання в Дубаї, Римі та Торонто. Після перемоги в Дубаї вперше увійшла до світової десятки, а 11 вересня 2017 року піднялася на третю сходинку WTA. Це поки що її найвище місце в рейтингу за всю кар'єру. Того ж року Еліна стала першою українкою, яка кваліфікувалася на Підсумковий турнір WTA в одиночному розряді.

У 2018 році вона перемогла на WTA Finals у Сінгапурі, де виступають найсильніші тенісистки сезону. Світоліна виграла всі п'ять матчів, у фіналі перемогла американку Слоан Стівенс із рахунком 3:6, 6:2, 6:2. Наступного року вдруге поспіль дісталася фіналу Підсумкового турніру, але поступилася австралійці Ешлі Барті.

На турнірах Великого шлему (Grand Slam) Еліна Світоліна чотири рази доходила до півфіналу: на Вімблдоні (2019, 2023), US Open (2019), а також на Australian Open у 2026 році.

Окреме місце в кар'єрі тенісистки займають Олімпійські ігри в Токіо. У липні 2021 року Світоліна обіграла казахстанську тенісистку Олену Рибакіну в матчі за третє місце та отримала бронзову медаль. До неї жоден український тенісист чи тенісистка не підіймалися на олімпійський п'єдестал, ця перемога стала першою олімпійською медаллю України з тенісу.

У 2022 році Світоліна взяла паузу в кар'єрі, в жовтні народила доньку Скай у шлюбі з французьким тенісистом Гаелем Монфісом. На корт повернулася у квітні 2023-го. Уже за два місяці виграла турнір у Страсбурзі, дійшла до чвертьфіналу Roland Garros, а в липні — до півфіналу Вімблдону. За підсумками року WTA відзначила її нагородою «Повернення року».

Сезон 2026 року вона розпочала з перемоги на турнірі в Окленді, вперше дійшла до півфіналу Australian Open, зіграла у фіналі Дубая, а в травні втретє виграла престижний WTA 1000 у Римі. У вирішальному матчі Еліна Світоліна перемогла американку Коко Гофф із рахунком 6:4, 6:7, 6:2. Римський трофей став 20-м титулом WTA в одиночному розряді і Еліна Світоліна досягла цієї позначки першою серед українських тенісисток.

У вересні 2026 року Світоліна допомогла збірній України вперше в історії вийти до фіналу Кубка Біллі Джин Кінг. У півфіналі тенісистка перемогла італійку Жасмін Паоліні, а у вирішальному протистоянні з Чехією поступилася Лінді Носковій. Українки завершили турнір зі срібними медалями. Зараз Еліна Світоліна посідає сьоме місце рейтингу WTA. Її особистий рекорд — це третя сходинка.

Поза кортом Еліна займається розвитком дитячого тенісу через заснований у 2019 році Svitolina Foundation. Після початку повномасштабного вторгнення також долучилася до благодійних зборів, стала амбасадоркою UNITED24 та ініціативи Bring Kids Back UA.

Соцмережі:

Instagram

Facebook

Twitter/X

TikTok

Марта Костюк

*Рейтинг WTA оновлюється щотижня в понеділок, цей актуальний до 12 жовтня 2026.

Марта Костюк народилася в Києві, 28 червня 2002 року. Тенісом теж почала займатися з дитинства, її вчила мати, колишня професійна тенісистка та тренерка Таліна Бейко. Тенісистом був і дядько Марти, Тарас Бейко, він виступав на міжнародному рівні наприкінці 1980-х – на початку 1990-х років. Одночасно з тенісом дівчинка займалася ще парною акробатикою і навіть посіла четверте місце на чемпіонаті України, але в 11 років остаточно обрала ракетку.

У 14 років Марта Костюк виграла юніорський Australian Open 2017, перемогла у фіналі швейцарку Ребеку Масарову. Того ж року виборола титул на юніорському Підсумковому турнірі ITF у Ченду, піднялася на третю сходинку світового юніорського рейтингу. В січні 2018-го дівчина повернулась до Мельбурна, але тепер змагалася вже з дорослими тенісистками. Пройшла три раунди кваліфікації в статусі 521-ї ракетки світу, у першому колі основної сітки обіграла китаянку Пен Шуай, яка на момент змагання була 25-ю в рейтингу, різниця між суперницями була близько 500 позицій, а потім — австралійку Олівію Роговську. Після завершення цього турніру Марта здійснила стрибок у рейтингу WTA, увірвалася одразу у ТОП-250. У 15 років Марта стала наймолодшою учасницею третього кола Grand Slam після Мір'яни Лучич-Бароні на US Open 1997. Програла вона тоді тільки Еліні Світоліній — 6:2, 6:2.

У 2020 році тенісистка вперше увійшла до топ-100 рейтингу WTA, наступного сезону дісталася четвертого кола Roland Garros і опинилась у світовій п'ятидесятці. Перший одиночний титул WTA Марта Костюк виграла в березні 2023 року на турнірі в Остіні, перемогла у фіналі Варвару Грачову — 6:3, 7:5. Того ж сезону, разом із чешкою Барборою Крейчиковою, здобула парний титул у Бірмінгемі.

На Australian Open 2024 року Марта Костюк вперше вийшла до чвертьфіналу дорослого Grand Slam, де поступилася Коко Гофф у трьох сетах. У березні зіграла у фіналі Сан-Дієго та півфіналі Indian Wells, у квітні дісталася фіналу престижного турніру в Штутгарті. До того українська тенісистка обіграла трьох суперниць із першої десятки — Чжен Ціньвень, Коко Гофф і Маркету Вондроушову. У вирішальному матчі поступилася Олені Рибакіній. У травні Марта Костюк вперше увійшла до топ-20 світового рейтингу, завершила цей сезон на 18-й позиції в рейтингу.

У 2025 році вона тричі доходила до чвертьфіналів турнірів WTA 1000: у Досі, Мадриді та Монреалі. На US Open дісталася четвертого кола.

Сезон 2026 року Марта Костюк розпочала фіналом Brisbane International: перемогла трьох тенісисток із топ-10 — Аманду Анісімову, Мірру Андрєєву та Джессіку Пегулу, у фіналі поступилася Аріні Соболенко. Згодом на Australian Open Костюк пошкодила зв'язку лівого гомілковостопного суглоба та була змушена взяти паузу.

Але вже весною вона швидко надолужила. Спочатку виграла WTA 250 у Руані, де у фіналі зустрілася з Веронікою Подрез, це був перший український фінал одиночного турніру WTA в історії. І Марта перемогла там 6:3, 6:4. А 2 травня здобула найбільший на той момент титул у своїй кар'єрі — WTA 1000 у Мадриді, після того як обіграла у фіналі Мірру Андрєєву 6:3, 7:5.

На Roland Garros 2026 Марта Костюк у четвертому колі обіграла чотириразову чемпіонку турніру Ігу Швьонтек — 7:5, 6:1, після чого у першому в історії суто українському чвертьфіналі Grand Slam нарешті перемогла Еліну Світоліну — 6:3, 2:6, 6:2. Костюк стала першою українською тенісисткою своєї генерації, яка дійшла до півфіналу Roland Garros в одиночному розряді. Там вона поступилася Міррі Андрєєвій.

В липні Марта Костюк у чвертьфіналі Вімблдона перемогла італійку Жасмін Паоліні — 6:3, 6:2, але в матчі за вихід до фіналу програла чешці Лінді Носковій. На US Open тенісистка дісталася четвертого кола, де знову зустрілася з Носковою і поступилася у трьох сетах.

14 вересня 2026 року Марта Костюк вперше у кар'єрі піднялася на 10-ту позицію світового рейтингу WTA. Вона стала другою українкою, після Еліни Світоліної, якій вдалося увійти до першої десятки в одиночному розряді. Загалом у її доробку три одиночні титули WTA, один з них — категорії WTA 1000, а також два титули в парному розряді.

Поза тенісом жінка займається благодійними проєктами. У 2023 році разом із родиною заснувала Marta Kostyuk Foundation, що допомагає розвивати дитячий теніс в Україні. Серед його відомих ініціатив — School Match Point, включення тенісу в звичайні шкільні уроки фізкультури, забезпечення шкіл інвентарем і навчання для вчителів.

Соцмережі:

Instagram

Threads

Linkedin

Facebook

Twitter/X

TikTok

Офіційний сайт

Даяна Ястремська

*Рейтинг WTA оновлюється щотижня в понеділок, цей актуальний до 12 жовтня 2026.

Даяна Ястремська народилася в Одесі, 15 травня 2000 року. Тенісом, за спогадами, почала займатись за підтримки дідуся Івана. У дитинстві також пробувала себе в гімнастиці та плаванні, але зрештою обрала теніс. Значну роль у її підготовці в дитинстві відіграв батько — Олександр Ястремський, колишній волейболіст. Ще юніоркою Даяна вже тренувалася за кордоном, зокрема в турецькій академії Koza WOS у Стамбулі.

У 2016 році, їй було 16 років, дійшла до фіналу юніорського Вімблдону. У вирішальному матчі Даяна Ястремська поступилася Анастасії Потаповій із рахунком 4:6, 3:6. Того ж року українка дебютувала в основній сітці дорослого турніру WTA у Стамбулі, а наступного сезону там само здобула першу перемогу на рівні туру й дісталася чвертьфіналу.

У липні 2018 року Даяна увійшла до першої сотні Women's Tennis Association, стала першою тенісисткою 2000-х років народження, якій це вдалося. Уже в жовтні вона виграла дебютний титул WTA на турнірі в Гонконзі. У фіналі 18-річна українка перемогла китаянку Ван Цян — 6:2, 6:1, хоча перед початком змагань посідала лише 102-ге місце у WTA.

У лютому 2019 року юна тенісистка виграла турнір у таїландському Хуахіні, де у фіналі проти Айли Томлянович відігралася з рахунку 2:5 у вирішальному сеті. У травні перемогла француженку Каролін Гарсію у фіналі Страсбурга — 6:4, 5:7, 7:6. До 20-річчя Даяна Ястремська мала вже три титули WTA в одиночному розряді.

У 2019 році Ястремська вперше дісталася четвертого кола Вімблдону, вийшла до чвертьфіналу престижного турніру в Ухані, де обіграла другу ракетку світу Кароліну Плішкову, та кваліфікувалася на WTA Elite Trophy у Чжухаї. Сезон завершила на 22-й позиції рейтингу WTA, а вже 20 січня 2020 року піднялася на 21-шу сходинку і це найвище місце в кар'єрі Даяни Ястремської станом на зараз.

У 2021 році кар'єра тенісистки перервалася через тимчасове відсторонення після позитивного результату з тесту на допінг. Спортсменка заперечувала свідоме вживання забороненої речовини і в червні незалежний трибунал ITF встановив відсутність її вини або недбалості та дозволив повернутися до змагань. Першим турніром після паузи став Гамбург, де Даяна Ястремська дійшла до півфіналу.

Після повномасштабного вторгнення росії Даяна разом із молодшою сестрою Іванною два дні переховувалася з родиною в підземному паркінгу в Одесі, а згодом виїхала через Румунію до Франції. Уже за кілька днів Даяна Ястремська отримала спеціальне запрошення на турнір WTA в Ліоні. У першому колі вона відіграла два матчболи проти румунки Ани Богдан, а потім дісталася фіналу, де поступилася китаянці Чжан Шуай — 6:3, 3:6, 4:6. Після матчів виходила на корт з українським прапором і присвячувала свої перемоги Україні.

На старті турніру Australian Open 2024 тенісистка посідала 93-тє місце у рейтингу WTA і була змушена проходити кваліфікацію. В основній сітці обіграла чинну чемпіонку Вімблдону Маркету Вондроушову, американку Емму Наварро та дворазову переможницю Australian Open Вікторію Азаренко. У чвертьфіналі Даяна перемогла чешку Лінду Носкову (6:3, 6:4) і стала першою з 1978 року тенісисткою, яка пробилась в основну сітку через сито відбіркових матчів і дійшла до півфіналу жіночого Australian Open. У боротьбі за вихід до фіналу поступилася майбутній фіналістці Чжен Ціньвень із рахунком 4:6, 4:6. Цей результат повернув Даяну Ястремську до першої тридцятки WTA.

У липні 2024 року вона піднялася до 25-ї позиції — найвищої для себе за попередні чотири роки. Наступного сезону тенісистка ще двічі зіграла у фіналах: у лютому 2025-го поступилася Катерині Александровій на турнірі WTA 500 у Лінці, а в червні — американці Маккартні Кесслер на трав'яному турнірі в Ноттінгемі. Останній фінал зробив її першою представницею України за 17 років, яка дісталася вирішального матчу турніру WTA на траві.

У травні 2026 року Даяна Ястремська виграла ґрунтовий турнір у Пармі, перемогла у фіналі дворазову чемпіонку Grand Slam Барбору Крейчикову — 6:3, 6:3. Раніше, у 2023 році, Даяна здобула титул WTA 125 у польських Козерках.

Друга половина сезону 2026 року виявилася менш успішною. Після весняного перебування в топ-50 вона поступово втратила рейтингові очки і станом на початок жовтня 2026 року посідає 111-те місце WTA. Її особистий рекорд залишається незмінним — 21-ша позиція, досягнута в січні 2020 року.

Соцмережі:

Facebook

Instagram

Twitter/X

TikTok

Юлія Стародубцева

*Рейтинг WTA оновлюється щотижня в понеділок, цей актуальний до 12 жовтня 2026.

Юлія Стародубцева народилася 17 лютого 2000 року, виросла в Каховці на Херсонщині. Тенісом почала займатися приблизно у п'ять років. Цікаво, що її першою тренеркою була бабуся іншої української тенісистки — Ангеліни Калініної. Дівчина тренувалася під її керівництвом до 15 років і пізніше згадувала, що наставниця була дуже вимогливою. Але вони зберегли теплі стосунки і до цього часу.

На відміну від багатьох відомих тенісисток, Юлія Стародубцева не перейшла з юніорських змагань до професійного туру. У 17 років вона поїхала навчатися до США. Родина не мала достатньо коштів для повноцінної міжнародної кар'єри і Юлія отримала спортивну стипендію в Old Dominion University у Норфолку, штат Вірджинія. Там вона виступала за університетську команду, здобула бакалаврський ступінь із міжкультурної комунікації, а згодом — магістерський зі спортивного менеджменту. У сезоні 2022 року Стародубцева виграла 22 з 23 одиночних матчів за університет.

Після завершення навчання дівчина переїхала до передмістя Нью-Йорка, де приблизно рік працювала тренеркою у Westchester Country Club: проводила індивідуальні заняття, тренувала дітей і дорослих, іноді по десять годин на день. Паралельно брала участь у невеликих американських турнірах. На початку 2023 року Юлія Стародубцева взагалі не мала позиції у світовому рейтингу. Друзі організували для неї збір на GoFundMe і зібрали близько 25 тисяч доларів, щоб вона могла оплачувати поїздки та виступи на професійних змаганнях.

І друзі та люди, які підтримали тенісистку, не прогадали, бо результати з'явилися досить швидко. Протягом 2023 року Стародубцева виграла чотири одиночні турніри ITF, зокрема три змагання категорії W60 у США — у Самтері, Далласі та Ранчо-Санта-Фе. В листопаді вона вже посідала 151-ше місце рейтингу WTA, а на початку наступного сезону — вперше пройшла кваліфікацію Australian Open. У дебютному матчі основної сітки її суперницею стала шоста ракетка світу Онс Жабер. Українка тоді програла, проте сам вихід на цей рівень вже був результатом: ще роком раніше вона не мала жодних рейтингових очок.

У 2024 році Юлія Стародубцева стала першою тенісисткою Відкритої ери, яка за один календарний сезон успішно пройшла кваліфікацію на всіх чотирьох турнірах Великого шлему (Grand Slam). Першу перемогу в основній сітці Grand Slam українка виборола на Вімблдоні, обігравши бельгійку Алісон ван Ейтванк. У другому колі поступилася новозеландці Лулу Сан.

Восени того ж року українська тенісистка дійшла до чвертьфіналу турніру WTA 1000 у Пекіні. Тоді вона перемогла кількох суперниць із вищими позиціями рейтингу, зокрема Анну Калінську, яка на той момент входила до першої двадцятки. Зупинила українку тільки Коко Гофф — майбутня чемпіонка турніру. Пекінський результат дозволив Юлії Стародубцевій уперше увійти до топ-100 Women's Tennis Association.

У сезоні 2025 року вона дісталася четвертого кола турніру WTA 1000 у Мадриді, але там поступилася Міррі Андрєєвій. На Roland Garros пройшла до третього раунду, потрапила в основну сітку як lucky loser (LL) після поразки у фіналі кваліфікації. У Парижі вона обіграла Тамару Корпач та Анастасію Потапову, але програла Жасмін Паоліні. У серпні Стародубцева піднялася на 63-тє місце світового рейтингу.

У квітні 2026 року на турнір WTA 500 у Чарльстоні Юлія приїхала 89-ю ракеткою світу і спочатку мала грати у кваліфікації, але після зняття Аманди Анісімової отримала місце в основній сітці. Вона обіграла Чжан Шуай, Екатеріне Горгодзе, Ренату Сарасуа, Маккартні Кесслер та чемпіонку Australian Open 2025 Медісон Кіз. Останню перемогла у півфіналі з рахунком 6:1, 6:4 і вперше в кар'єрі вийшла до фіналу турніру WTA. У вирішальному матчі поступилася американці Джессіці Пегулі — 2:6, 2:6. Після Чарльстона Стародубцева піднялася одразу на 36-й позицій Women's Tennis Association.

У травні 2026 року тенісистка знову привернула увагу на Roland Garros. У другому колі Стародубцева сенсаційно перемогла другу ракетку Олену Рибакіну — 3:6, 6:1, 7:6 (10:4). До цього Юлія програла всі шість матчів проти тенісисток із першої десятки світового рейтингу. У третьому раунді українка поступилася китаянці Ван Сію — 3:6, 5:7.

На US Open 2026 особливо напруженим був матч проти Марії Саккарі: Стародубцева програла перший сет 1:6, відіграла три матчболи у другому й зрештою перемогла 1:6, 7:6 (7:4), 6:2. Наприкінці зустрічі українку мучили судоми, але вона змогла завершити гру на свою користь. У наступному раунді знову зустрілася з Рибакіною, яка цього разу взяла реванш — 7:6 (8:6), 6:3.

Після американського мейджора Юлія вперше увійшла до світової п'ятдесятки. 21 вересня 2026 року вона піднялася на 42-гу сходинку WTA — найвищу у своїй кар'єрі. Станом на 5 жовтня, вона посідає 45-те місце. Попри відсутність одиночного титулу на основному рівні WTA, Стародубцева вже має фінал турніру категорії WTA 500, чвертьфінал WTA 1000 і три виходи до третього кола Grand Slam.

Зараз Юлія працює з австралійським тренером Пірсом Доланом (Pearse Dolan), з яким познайомилася ще під час навчання в Old Dominion University. Вони також є парою. У квітневому інтерв'ю WTA спортсменка розповідала, що не була вдома чотири роки через війну й особливо сумує за батьком, бабусею та дідусем, які залишилися в Україні.

Соцмережі:

Instagram

Twitter/X

TikTok

Facebook

Ангеліна Калініна

*Рейтинг WTA оновлюється щотижня в понеділок, цей актуальний до 12 жовтня 2026.

Ангеліна Калініна народилася 7 лютого 1997 року в Новій Каховці на Херсонщині. Тенісом почала займатися у шість років. Її батьки працювали тенісними тренерами, тож дитинство дівчини минало переважно на кортах. У 2014 році, у віці 16 років, Калініна виграла юніорський Australian Open у парному розряді разом із Єлизаветою Кулічковою. У фіналі вони перемогли британку Кеті Бултер та сербку Івану Йорович — 6:4, 6:2. Того ж року Ангеліна дійшла до фіналу юніорського US Open в одиночному розряді, де поступилася чешці Марії Боузковій.

Наприкінці 2015 року Калініна травмувала плече і майже на десять місяців залишилася без повноцінної змагальної практики. У сезоні 2016 року вона провела лише 12 матчів. Коли повернулась, то кілька років виступала на турнірах ITF, поступово набираючи рейтингові очки. У 2018 році вперше пройшла кваліфікацію дорослого US Open і вийшла до другого кола, де програла чинній чемпіонці турніру Слоан Стівенс.

В 2021 році Ангеліна Калініна виграла п'ять одиночних турнірів ITF за сезон, а в липні вперше увійшла до сотні найсильніших тенісисток світу. Майже одразу після цього зіграла у своєму першому фіналі WTA — на ґрунтовому турнірі в Будапешті. У півфіналі Ангеліна перемогла американку Даніель Коллінз, але в матчі за титул поступилася Юлії Путінцевій із Казахстану — 4:6, 0:6. Рік завершила на 52-й позиції рейтингу.

У 2022 році вона вже регулярно грала на турнірах основного туру. Дійшла до чвертьфіналів у Чарльстоні, Мадриді, Істборні та Клуж-Напоці. У грудні виграла перший титул категорії WTA 125 у французькому Ліможі, перемогла у фіналі данку Клару Таусон — 6:3, 5:7, 6:4.

WTA 1000 у Римі в травні 2023 року Калініна розпочала 47-ю ракеткою світу, далі послідовно обіграла Анну Блінкову, Софію Кенін, Медісон Кіз та Беатріс Аддад Майю. Чвертьфінал проти останньої тривав три години й 41 хвилину і на той момент став найдовшим жіночим матчем сезону. Калініна перемогла 6:7, 7:6, 6:3, а в півфіналі здолала ще й Вероніку Кудерметову. У вирішальному матчі їй протистояла Олена Рибакіна, їй Ангеліна поступилася першим сетом 4:6, а за рахунку 0:1 у другому була змушена припинити гру через травму. 22 травня 2023 року Ангеліна піднялася на 25-ту сходинку рейтингу WTA — найвищу у своїй кар'єрі.

Нова Каховка, де вона виросла, на той час уже понад рік перебувала під російською окупацією. Її бабуся й дідусь тривалий час відмовлялися виїжджати з рідного міста, але погодилися після вибуху поблизу будинку. Батьки Ангеліни продовжували тренувати дітей у Києві. Під час післяматчевих інтерв'ю в Римі спортсменка говорила про війну і надію, що її перемоги можуть хоча б ненадовго принести позитивні емоції українцям.

На турнірах Великого шлему найкращий результат Калініної — третє коло Australian Open 2023. На Roland Garros вона тричі доходила до другого раунду, а на Вімблдоні та US Open неодноразово вигравала стартові матчі. У 2024 році українка зіграла ще у трьох півфіналах WTA — в Остіні, Руані та Страсбурзі, проте колекцію титулів не поповнила.

Початок сезону 2025 року — півфінал турніру WTA 500 у Брісбені та чвертьфінал у Клуж-Напоці. Однак у червні через травму правої руки вона знову залишила професійний тур майже на пів року. Повернулась лише в грудні — на турнірі WTA 125 у Ліможі. Ангеліна Калініна виграла його вдруге в кар'єрі, послідовно обігравши чотирьох суперниць. У фіналі перемогла француженку Ельзу Жакмо — 6:3, 4:6, 7:5, і піднялася зі 155-го на 127-ме місце рейтингу.

У 2026 році українка продовжила повертати втрачені позиції. Після фіналу першого турніру WTA 125 в Анталії вона виграла там два наступні турніри поспіль. 8 березня перемогла у фіналі Олександру Олійникову — 6:3, 3:6, 6:2, а через тиждень обіграла словенку Тамару Зіданшек — 6:0, 6:3. За три турніри в Туреччині Калініна здобула 14 перемог і зазнала лише однієї поразки.

У травні Ангеліна втретє в кар'єрі дісталася фіналу основного туру WTA — цього разу на змаганнях категорії 250 у марокканському Рабаті. У півфіналі вона впевнено перемогла угорку Панну Удварді — 6:0, 6:3. Однак вирішальний матч проти хорватки Петри Марчінко знову довелося завершити достроково: за рахунку 2:6, 0:3 Калініна знялася зі змагання через пошкодження стопи.

Одним із найважливіших командних результатів стала участь у фінальній частині Кубка Біллі Джин Кінг 2026 року. У чвертьфіналі проти Бельгії Калініна перемогла Яну Отзіпку, а потім разом із Людмилою Кіченок виграла вирішальний парний матч. У півфіналі українка обіграла італійку Тайру Катеріну Грант — 6:3, 6:4, це дозволило Україні вперше вийти до фіналу турніру. У матчі за титул поступилася чешці Кароліні Муховій — 2:6, 3:6. Збірна України завершила змагання на другому місці.

Станом на 5 жовтня 2026 року Калініна посідає 50-ту сходинку рейтингу WTA. Її найвища позиція — 25-та (22 травня 2023 року). На рахунку Ангеліни чотири одиночні титули WTA 125.

Соціальні мережі:

InstagramTwitter/X

Людмила та Надія Кіченок

*Рейтинг WTA оновлюється щотижня в понеділок, цей актуальний до 12 жовтня 2026.

*Рейтинг WTA оновлюється щотижня в понеділок, цей актуальний до 12 жовтня 2026.

Людмила та Надія Кіченок — українські тенісистки-близнючки, які грають у парному розряді. Обидві народилися 20 липня 1992 року в Дніпрі. За даними WTA, вперше спробували грати в теніс у сім років, коли відпочивали з родиною в Криму. Почали регулярно тренуватися, виступати на юніорських змаганнях, врешті в 2007 році розпочали професійну кар'єру.

Спочатку сестри Кіченок грали і одиночні матчі. Надія піднялася на 100-ту сходинку рейтингу WTA в січні 2014 року, Людмила — на 156-ту. Але найрезультативніші обидві виявились саме в парному тенісі, і разом, і з іноземними партнерками.

Перший спільний фінал основного туру WTA для сестер-тенісисток відбувся 2011 року в Ташкенті. Виграти дебютний трофей вдалося в січні 2015-го на турнірі в китайському Шеньчжені. У фіналі Людмила та Надія перемогли китаянок Лян Чень і Ван Яфань — 6:4, 7:6. Наступного року сестри отримали другий титул у бразильському Флоріанополісі.

Однією з найбільших спільних перемог стала WTA Elite Trophy 2018 року в Чжухаї. У фіналі українки обіграли японку Сюко Аояму та білоруску Лідію Морозову — 6:4, 3:6, 10:7. У 2022 році сестри отримали четвертий спільний титул WTA, коли перемогли на першому в історії турнірі Tallinn Open в Естонії.

Поступово їхні професійні шляхи розійшлися. Людмила почала частіше виступати з латвійкою Оленою Остапенко, а Надія змінювала партнерок залежно від турнірного календаря. Обидві продовжували грати разом за збірну України, а також періодично об'єднувалися на змаганнях WTA.

У 2022 році Людмила Кіченок разом з Оленою Остапенко виграли трав'яний турнір у Бірмінгемі та престижний WTA 1000 у Цинциннаті, дійшли до півфіналів Roland Garros і Вімблдону. Наступного року Людмила здобула свій перший титул Grand Slam, але вже в змішаному розряді: разом із хорватом Мате Павичем перемогла на Вімблдоні-2023. У фіналі вони обіграли китаянку Сюй Їфань та бельгійця Йорана Флігена — 6:4, 6:7, 6:3.

Найкращим у парній кар'єрі Людмили Кіченок став сезон 2024 року. Разом з Остапенко вона виграла турніри у Брісбені та Істборні, а на Australian Open дісталася фіналу, де поступилася Сє Шувей та Елізе Мертенс. У вересні пара здобула титул US Open 2024, весь турнір без жодного програного сету. У вирішальному матчі українка й латвійка обіграли Крістіну Младенович і Чжан Шуай — 6:4, 6:3. Восени того ж року тенісистка піднялася на третю сходинку парного рейтингу WTA — найвище місце у своїй кар'єрі. Загалом станом на жовтень 2026 року Людмила має 11 парних титулів у статистиці WTA та дві перемоги на Grand Slam.

Надія Кіченок також продовжила вигравати турніри з іншими партнерками. У 2020 році здобула титул у Гобарті разом із колишньою першою ракеткою світу в парному розряді Санєю Мірзою. У 2021-му двічі перемогла в тандемі з румункою Ралукою Олару — у Санкт-Петербурзі та Чикаго, де у фіналі їм протистояла Людмила, яка тоді грала разом із японкою Макото Ніномією.

У 2023 році Надія Кіченок виграла турнір в Осаці з німкенею Анною-Леною Фрідзам. Наступного сезону двічі дісталася чвертьфіналів Grand Slam: на Roland Garros разом із японкою Мію Като, а на Вімблдоні — з угоркою Тімеєю Бабош. Це її найкращі результати на турнірах Великого шлему станом на 2026 рік.

Ще два трофеї Надія здобула у 2025 році разом із Макото Ніномією. Спочатку вони виграли турнір у Празі, а за кілька тижнів — у Гамбурзі. Загалом на рахунку Надії 11 парних титулів у статистиці WTA, а її особистий рекорд рейтингу — 29-те місце, якого вона досягла у 2022 році.

Окремо варто згадати про сестер Кіченок та Олімпійські ігри. Людмила та Надія тричі представляли Україну в парному розряді — у Ріо-де-Жанейро (2016), Токіо (2021) та Парижі (2024). На двох останніх Олімпіадах їм вдалося дістатися чвертьфіналу.

У 2024 році сестри також разом зіграли у фіналі турніру WTA 500 у Чарльстоні, де поступилися американкам Ешлін Крюгер і Слоан Стівенс — 6:1, 3:6, 7:10. У лютому 2025-го дійшли до фіналу Лінца, але програли парі Тімея Бабош та Луїзі Стефані.

У сезоні 2026 року сестри-тенісистки знову об'єдналися для виступу на турнірі в Брісбені, а в квітні допомогли збірній України перемогти Польщу у кваліфікації Кубка Біллі Джин Кінг. Тенісистки виграли парний матч проти Маї Хвалінської та Мартини Кубки у трьох сетах — 7:5, 6:7, 6:3. У вересневій фінальній частині турніру Людмила вже виступала в парі з Ангеліною Калініною: їхня перемога над бельгійками Магалі Кемпен і Ларою Салден допомогла Україні пробитися до півфіналу. Зрештою українська команда вперше в історії дісталася фіналу, де поступилася Чехії.

У 2026 році Людмила Кіченок зіграла у фіналі турніру WTA 500 в Аделаїді з американкою Дезіре Кравчик, але вони поступилися Катержині Сіняковій та Чжан Шуай.

Станом на 5 жовтня 2026 року Людмила Кіченок посідає 54-те місце світового парного рейтингу, Надія — 82-ге. Обом тенісисткам по 34 роки, і вони одні з найдосвідченіших українських представниць парного туру WTA.

Соціальні мережі Людмили Кіченок:

Instagram

Threads

Facebook

Соціальні мережі Надії Кіченок:

Instagram

Threads

Facebook

TikTok

Олександра Олійникова

*Рейтинг WTA оновлюється щотижня в понеділок, цей актуальний до 12 жовтня 2026.

Олександра Олійникова народилася 3 січня 2001 року в Києві. Займатися тенісом почала у п'ять років за підтримки батька, Дениса Олійникова, який згодом став її тренером і менеджером. У дитинстві родина переїхала до Одеси, а в 2011 році через політичні переслідування батька, який виступав проти політики Віктора Януковича, була змушена залишити Україну. Родина тоді отримала притулок у Хорватії, де Олександра продовжила тренуватися і виступати на юніорських змаганнях. У 2017–2022 роках вона представляла Хорватію, після 2022 повернулась під українські прапори.

Професійну кар'єру тенісистка розпочала у жовтні 2017 року на турнірах ITF, перший титул здобула вже наступного сезону на змаганнях у грецькому Іракліоні. Далі виступала, переважно, на невеликих європейських турнірах. У різні роки вона використовувала краудфандинг, криптовалютні проєкти, а у 2021-му навіть виставила на продаж у форматі NFT право розмістити татуювання на невеликій ділянці своєї руки, для того, щоб знайти фінансування для поїздок на тенісні турніри. До кінця 2025 року Олександра Олійникова виграла десять одиночних і два парні титули ITF.

Після початку повномасштабного російського вторгнення тенісистка повернулася до України. Вона живе та тренується в Києві, а її батько і тренер добровільно долучився до Сил оборони України. Олександра займається зборами на потреби його підрозділу через ініціативу Drones4UA.

У вересні 2025 року Олійникова виграла перший турнір категорії WTA 125 у Толентіно (Італія). За п'ять матчів не програла жодного сету, віддала суперницям сумарно лише 18 геймів. У фіналі українка розгромила фаворитку Нурію Бранкаччо — 6:2, 6:0. Того ж року вперше зіграла у кваліфікації турнірів Великого шлему (Grand Slam) — на Вімблдоні та US Open.

У листопаді Олександра здобула ще два титули WTA 125. Перемогла на турнірі в аргентинському Тукумані, обіграла у фіналі єгиптянку Маяр Шериф — 3:6, 6:2, 6:2. Через два тижні виграла змагання в чилійській Коліні, де у вирішальному матчі здолала француженку Леолію Жанжан — 7:5, 6:1. Цей результат дозволив їй 24 листопада вперше потрапити до світової сотні, піднявшись на 95-те місце рейтингу WTA.

Сезон 2026 року українська тенісистка розпочала дебютом в основній сітці Grand Slam на Australian Open. У першому колі їй випала чинна чемпіонка турніру Медісон Кіз. Українка спочатку вела 4:0 у першому сеті, проте американка зуміла відігратися та перемогла 7:6 (8:6), 6:1.

В лютому Олександра вперше дійшла до півфіналу основного туру WTA — на Transylvania Open у румунському Клуж-Напоці. У чвертьфіналі Олійникова обіграла Ван Сіньюй — 6:4, 6:4. У півфіналі поступилася чемпіонці US Open 2021 Еммі Радукану — 5:7, 6:3, 3:6.

У березні на турнірі WTA 125 в Анталії її суперницею стала Ангеліна Калініна. Олійникова поступилася у трьох сетах — 3:6, 6:3, 2:6. У травні на турнірі WTA 500 у Страсбурзі вона перемогла філіппінку Александру Еалу — 3:6, 7:5, 6:3.

На Roland Garros 2026 Олійникова здобула свої перші перемоги в основній сітці турніру Великого шлему (Grand Slam). У стартовому раунді обіграла Єлену Пріданкіну — 6:1, 6:2, а в другому колі перемогла австралійку Кімберлі Біррелл — 6:3, 0:6, 7:6 (7:5). У третьому раунді поступилася Діані Шнайдер — 5:7, 1:6. Вихід до 1/16 фіналу залишається її найкращим результатом на Grand Slam.

У липні Олександра вдруге за сезон зіграла в півфіналі WTA 250, в румунських Яссах. За вихід до фіналу поступилася Маяр Шериф — 3:6, 1:6. На US Open 2026 українка вперше здобула перемогу в основній сітці американського мейджора: обіграла Різ Брантмаєр — 6:4, 6:4, після чого в другому колі програла Александрі Еалі — 1:6, 4:6.

14 вересня 2026 року Олійникова піднялася на 41-шу сходинку рейтингу WTA — найвищу у своїй кар'єрі. Станом на 5 жовтня вона посідає 47-ме місце. У доробку тенісистки три одиночні титули WTA 125, десять титулів ITF і два півфінали основного туру WTA.

Соціальні мережі:

Instagram

Threads

Facebook

Сайт

Інші відомі українські тенісистки

Та список відомих українських тенісисток цими іменами не закінчується. У міжнародному турі виступають українки, які вже мають перемоги на рівні WTA, Grand Slam та ITF і поступово піднімаються у світовому рейтингу. Коротко про ще кількох з них:

• Леся Цуренко. Народилась 30 травня 1989 року у Володимирці Рівненської області. Одна з найуспішніших українських тенісисток попереднього покоління. Виграла чотири одиночні турніри WTA: у Стамбулі, Гуанчжоу та двічі в Акапулько. Найкращий результат на Grand Slam — чвертьфінал US Open 2018, де дорогою вона перемогла другу ракетку світу Каролін Возняцкі. У лютому 2019 року Леся Цуренко піднялася на рекордне для себе 23-тє місце WTA. Станом на 2026 рік офіційний профіль WTA позначає її як неактивну спортсменку;

• Дарія Снігур. Народилася 2002 року в Києві. Ще юніоркою виграла Вімблдон-2019, а на US Open 2022 у дебютному матчі основної сітки Grand Slam сенсаційно перемогла сьому ракетку світу Сімону Халеп. У 2026 році Дарія Снігур виграла WTA 125 в Оейраші, дійшла до фіналу WTA 250 у Празі та вперше в кар'єрі увійшла до топ-50 світового рейтингу WTA, її найвища позиція — 42-ге місце;

• Вероніка Подрез. Народилася 2007 року в Новій Каховці, але з п'ятирічного віку живе у Франції, де й розвинулась як тенісистка. У 2025 році виграла три турніри ITF, зокрема W75 у Пуатьє. Навесні 2026-го в Руані Вероніка Подрез почала турнір із кваліфікації, а в першій у житті основній сітці WTA послідовно перемогла Слоан Стівенс, Елізабетту Коччаретто та Кеті Бултер і дійшла до фіналу. Там вона зустрілася з Мартою Костюк — це був перший в історії суто український фінал турніру WTA. Найвище місце Подрез у рейтингу — №125;

• Катаріна Завацька. Тенісистка з Луцька 2000-го року народження, яка дебютувала в професійному турі ще підліткою. У 2019 році дійшла до першого півфіналу WTA в Ташкенті, перемогла чемпіонку Grand Slam Єлєну Остапенко. Того ж сезону виграла два великі турніри ITF поспіль, зокрема змагання категорії $100 000 у Контрексевілі. Найвище місце Завацької у світовому рейтингу — №103. Вона також представляє Україну в Кубку Біллі Джин Кінг;

• Анастасія Соболєва. Народилась 23 квітня 2004 року в Дніпрі. Представниця молодшого покоління, яка поступово пройшла шлях від турнірів ITF до основних сіток WTA. Перші професійні титули виграла у 2021 році, а у 2024-му вперше увійшла до топ-200 і дісталася півфіналу WTA 125 у Барранкільї. У 2025 році через кваліфікацію вперше потрапила до основної сітки Grand Slam на Roland Garros. У 2026 році знову зіграла в півфіналі WTA 125 і піднялася до рекордного для себе 176-го місця рейтингу.

Звісно, це далеко не всі українські тенісистки, які виступають на міжнародному рівні, склад лідерок поступово змінюється з появою нового покоління, рейтинги динамічні. Український жіночий теніс зараз на підйомі.

Українські тенісистки в рейтингу WTA

Сезон 2026 року став одним із найуспішніших для українського жіночого тенісу за кількістю спортсменок серед лідерок світового рейтингу. Станом на 5 жовтня 2026 року одразу шість українок входять до топ-50 WTA, причому дві — Еліна Світоліна та Марта Костюк — перебувають у першій десятці.

*Рейтинг WTA оновлюється щотижня в понеділок, цей актуальний до 12 жовтня 2026.

Найвище серед українок залишається Еліна Світоліна — сьома ракетка світу. Її особистий рекорд значно вищий: у вересні 2017 року вона піднімалася на третю сходинку WTA. Довгий час Світоліна залишалася єдиною українкою, якій вдалося пробитися до світової десятки.

Після US Open одразу шість представниць України опинилися в топ-50 — Світоліна, Костюк, Олійникова, Снігур, Стародубцева та Калініна.

Актуальний рейтинг WTA можна перевіряти на офіційному сайті асоціації.

Досягнення українських тенісисток

За роки незалежності українські тенісистки встановили низку національних рекордів на турнірах Grand Slam, Олімпіадах, WTA Finals та в командних змаганнях.

• 2008 — перший дорослий титул Grand Slam. Альона та Катерина Бондаренко виграли парний Australian Open, перемогли у фіналі Вікторію Азаренко та Шахар Пеер — 2:6, 6:1, 6:4;
• 2009 — перший український чвертьфінал Grand Slam в одиночному розряді. Катерина Бондаренко дійшла до 1/4 фіналу US Open;
• 2017 — найвище місце українки в рейтингу WTA. Еліна Світоліна піднялася на третю сходинку світового рейтингу;
• 2018 — перемога на WTA Finals. Світоліна виграла Підсумковий турнір WTA, перемогла у фіналі Слоан Стівенс — 3:6, 6:2, 6:2. За весь турнір українка не програла жодного матчу;
• 2019 — перший український півфінал Grand Slam в одиночному розряді. Світоліна дійшла до півфіналів Вімблдону та US Open. Того ж року вона вдруге поспіль зіграла у фіналі WTA Finals;
• 2021 — перша олімпійська медаль України в тенісі. На Іграх у Токіо Еліна Світоліна виграла бронзу, перемогла Олену Рибакіну — 1:6, 7:6, 6:4;
• 2023 — перший титул Grand Slam Людмили Кіченок. Разом із хорватом Мате Павичем вона перемогла у змішаному розряді Вімблдону;
• 2024 — титул US Open у парі. Людмила Кіченок та Олена Остапенко виграли жіночий парний турнір, не програвши за весь чемпіонат жодного сету. Після цього українка піднялася до третього місця парного рейтингу WTA;
• 2024 — півфінал Даяни Ястремської на Australian Open. Українка почала турнір із кваліфікації та дійшла до півфіналу основної сітки;
• 2024 — перший чвертьфінал Grand Slam Марти Костюк. Вона увійшла до вісімки найкращих на Australian Open;
• 2026 — перший повністю український чвертьфінал Grand Slam. На Roland Garros Марта Костюк зустрілася з Еліною Світоліною та перемогла — 6:3, 2:6, 6:2;
• 2026 — перший півфінал Roland Garros для українки. Марта Костюк стала першою представницею України, яка дійшла до цієї стадії французького Grand Slam;
• 2026 — перший суто український фінал WTA. У Руані за титул зіграли Марта Костюк і Вероніка Подрез. Перемогла Костюк — 6:3, 6:4;
• 2026 — 20-й титул WTA Еліни Світоліної. Після перемоги на турнірі WTA 1000 у Римі вона стала першою українкою, яка досягла позначки у 20 одиночних титулів WTA;
• 2026 — перший фінал Кубка Біллі Джин Кінг. Українська збірна вперше дійшла до вирішального матчу турніру. У фіналі команда поступилася Чехії — 0:2;
• 2026 — рекорд у рейтингу WTA. Еліна Світоліна та Марта Костюк одночасно увійшли до топ-10 світу, а загалом у першій п'ятдесятці опинилися шість українок.

Часті питання