Хорватія

Країна тисячі островів, з яких населені тільки близько п'ятдесяти, батьківщина краватки і собак-далматинців, просто благословенний куточок Європи – перше, що спадає на думку, коли згадується Хорватія.

Національні парки, найчистіші озера і, звісно, знамениті пляжі роблять цей маленький шматочок Балкан одним із найбільш відвідуваних місць на європейському континенті.

Загальна інформація

До початку 90-х минулого століття Хорватія була частиною Югославії (СФРЮ) – федеративної держави на півдні Європи. У 1991 році вона заявила про вихід із федерації та створення незалежної республіки.

Історична довідка

Як окрема держава, Хорватія за всю свою двохтисячолітню історію існувала загалом не більше семисот років. Перший раз це було Хорватське королівство – потужна держава, що процвітала до 1102 року. На початку XII століття правляча династія склала повноваження і Хорватія об'єдналася з Угорщиною на правах особистої унії.

Потім пішли століття різновладдя. Панування угорців змінилося османським диктатом, а деякі області увійшли до Венеціанської республіки або зуміли зберегти незалежність.

Починаючи з XVI століття майже всі хорватські області поступово перейшли під владу династії Габсбургів і залишалися частиною Австро-Угорщини аж до кінця Першої світової війни 1914 року.

Осколки імперії, що розвалилася, об'єдналися в нове Королівство Сербів, Хорватів і Словенців, а за 11 років, 1929 року, після перейменування країна стала Королівством Югославією, де Хорватія набула статусу окремої територіальної одиниці – бановіни.

Друга світова війна принесла нові зміни в життя хорватів. На їхній території утвердився режим А. Павеліча – фашистська держава, що винищила за кілька років тисячі сербів, босняків, євреїв і циган.

Після війни на території Балкан з'явилася нова країна – спочатку Народна, а пізніше – Соціалістична Федеративна Республіка Югославія, до якої увійшли шість республік. Серед них була й Хорватія. Близько півстоліття СФРЮ залишалася однією з найбільш процвітаючих країн соціалістичного табору.

Дев'яності почалися з внутрішнього конфлікту між сербами і хорватами, який вилився у відокремлення Хорватії 1991 року і повномасштабну п'ятирічну війну на її території. Повністю відновити республіку в її кордонах вдалося лише до 1998 року, а економічно вона страждає досі. Деякі райони – ті, де сепаратисти організували свою вотчину, – навіть через чверть століття сильно відстають від решти Хорватії.

Зараз Хорватія – незалежна парламентська республіка, учасниця всіх провідних світових і європейських об'єднань – ОБСЄ, Ради Європи, ООН і НАТО. У 2013 році за результатами оголошеного референдуму Хорватія приєдналася до Євросоюзу.

Географія та клімат

Географічно Хорватія складається з двох частин – континентальної та адріатичної. Перша досить далеко віддалена від морського узбережжя: вона розташувалася в басейні правої притоки Дунаю – річки Сави.

Друга – якраз та частина, де у високий сезон на пляжах ніде яблуку впасти через великий наплив туристів. Єдине, що здатне додати трохи екстриму у відпочинок, – можливість невеликих землетрусів, які періодично тут трапляються.

Хорватія межує з чотирма країнами. Три з них – Сербія, Боснія і Герцеговина, Монтенегро – колишні сусідки по СФРЮ. Четверта – Угорщина, кордон з якою простягнувся майже на 400 км на північний схід.

Акваторія країни налічує понад 1100 островів, найбільші – Крк і Црес. Майже всі з островів Хорватії безлюдні, люди живуть лише на кількох з них.

Клімат м'який: взимку тут ніколи не буває холодно, а влітку – занадто спекотно. Зимові температури коливаються в межах від -10 до +10 градусів залежно від місцевості. Літні температури в курортних районах сягають +30-35, дощі бувають рідко. Високий сезон починається в липні й триває до жовтня.

Населення, мова

Хорватія – маленька країна: тут живе трохи більше ніж чотири мільйони людей. Найбільше хорватів – 90%, інші народи належать до національних меншин. Хорватська мова – державна й основна, але за мовами нацменшин закріплено право на офіційне використання.

За віросповіданням хорвати в масі своїй – католики: представників цієї конфесії в країні близько 85%, є православні (4%), мусульмани (1,5%), атеїсти (4,5%) і прихильники кількох інших релігій.

Найбільші міста Хорватії – столиця Загреб, чиє населення трохи не дотягує і до мільйона (близько 800 000 осіб), Спліт (близько 200 тис. осіб) і Рієка (близько 130 000 осіб).

Валюта – хорватська куна: країна перебуває у Євросоюзі, але приймати євро не поспішає.

UPD: З 1 січня 2023 року нова валюта Хорватії – євро.

В'їзд – за візами на термін до 90 днів. Хоча Хорватія поки що і не входить до Шенгену, туристам із шенгенськими візами дозволено перебування на території країни без оформлення окремої хорватської візи ті самі 90 днів. Українцям для безвізової поїздки достатньо отримати біометричний паспорт. З ним у країні можна перебувати теж 90 днів.

UPD: з 1 січня 2023 року Хорватія приєдналася до Шенгенської зони.

Як дістатися?

Найкращий спосіб дістатися Хорватії, як і будь-якої балканської країни, – авіапереліт, тим паче що сполучення налагоджено з усією Європою. Політ займає від двох до чотирьох годин залежно від відстані й обходиться відносно недорого: чартер коштує 60-65 євро. Є й дорожчі рейси – від 170 до 380 доларів.

Перевезеннями займаються великі авіакомпанії: RyanAir, WizzAir, LOT, KLM та інші. Прямі рейси прибувають із Борисполя та Жулян у міжнародний аеропорт Загреба. Під час воєнного стану в Україні найбільш вдалим варіантом буде переліт з Варшави або Кракова.

Автобусні тури до Хорватії виконують турфірми та приватні перевізники. Найдешевші квитки – з Ужгорода: проїзд в обидва боки на людину обійдеться в 130 євро. Середній час у дорозі до Загреба – 12 годин.

Де зупинитися?

Готелі, мотелі, кемпінги, орендовані апартаменти і будинки в селах – ось п'ять способів влаштуватися в Хорватії на кілька днів або на довгий час. Для короткої поїздки на відпочинок цілком підійде номер у готелі або кемпінг, а для тривалого проживання краще підшукати варіанти орендованого житла.

Туризм у цій балканській країні розвинений дуже добре, тому готелів вистачає – особливо багато бюджетних готелів класу трьох зірок. Ціни такі ж, як і в середньому по Європі, – від 30 євро/ніч.

Відгуки туристів, які побували в хорватських пляжних готелях, суперечливі: одні захоплюються чудовим сервісом, інші обурено перераховують недоліки.

Замовляючи тур до Хорватії, доведеться врахувати, що люди, які не палять, почуваються тут вкрай некомфортно. Особливо важко доводиться тим, хто приїжджає на відпочинок із дітьми.

Палять скрізь – у номерах, на поверхах, на пляжах і навіть у басейнах, скаржитися – марно. Повсюдне куріння – взагалі звичне явище для країн колишньої Югославії.

Ось кілька недорогих готелів і хостелів у Хорватії, де можна зупинитися:

• Giovanna Guesthouse – тризірковий готель у містечку Kaštel Lukšić недалеко від Спліта. Невеликі номери, загальна кухня, душ і туалет. Інтернет, стоянка для машин, поруч пляж;
• Eros Hostel – двозірковий хостел з окремими і загальними номерами в Спліті. Зручні ліжка, кондиціонери в номерах, безплатна пральня повного циклу, вайфай, кухня;
• Sobe Gorana – міні-готель у Živogošće. Прості номери зі зручними меблями і кондиціонерами. Є вихід до пляжу;
• JADRAN HOTELI d.d. – готель для відпочинку з дітьми в Кральєвіце, що неподалік від Рієки. Розташований за кілька хвилин їзди від Національного парку Рісняка і Тирсацької фортеці. У номерах прості, але зручні меблі, є загальна кухня;
• HI Hostel Zagreb – молодіжний хостел у Загребі зі спільними та окремими номерами. Є спільний душ, вайфай і стоянка для авто. Для маленьких дітей видають ліжечка.

Також на сайтах оренди нерухомості є багато пропозицій від власників житла в курортних місцях і столиці

Що подивитися?

Казково прекрасна природа – головна визначна пам'ятка Хорватії: її озера, Національні парки, узбережжя Адріатики незмінно захоплюють кожного, хто тут бував.

Плітвицькі озера

"Якби Господь захотів створити рай на Землі, він обрав би для цього Плітвицькі озера" – думка, яка спадає на думку, коли вперше бачиш їхню безмежність.

Шістнадцять великих і з десяток дрібних озер, понад сто водоспадів і двадцять печер просто під ними за кілька століть утворили неймовірної краси ландшафт.

Ще півсотні років тому ці місця були абсолютно дикими: у незайманих букових лісах загубилося лише кілька прокладених людиною стежок. Із середини минулого століття почалося поступове приручення дикої природи.

Стали з'являтися пішохідні доріжки, містки, настили, пізніше в заповіднику побудували екологічно чисту електричну залізницю, а для водних екскурсій запустили кілька катерів і поромів – і теж на електричному ходу.

Тут не можна нічого з того, що так люблять туристи: під найсуворішою забороною – пікніки, багаття, гучна музика. В озерах не скупаєшся – це теж остаточно заборонили 2008 року після загибелі кількох відчайдушних нирців. Навіть собак сюди можна приводити тільки на повідку.

Таке дбайливе ставлення хорватів до одного з найпрекрасніших місць у країні не завжди знаходить розуміння з боку гостей, але приносить свої плоди. Незважаючи на цілорічний наплив відпочивальників, екологам вдається зберігати крихкий баланс флори, фауни і водних ресурсів, який і створює це фантастичне за красою видовище.

Нереальна краса Плітвіцького краю спонукає до неквапливих роздумів про прекрасне, створює медитативний настрій, розслабляє. За цим зазвичай і їдуть сюди люди – відволіктися від суєтного світу, відтанути душею.

Знаходиться заповідник за 135 км від хорватської столиці. З Центрального автовокзалу Загреба до Плітвіцьких озер щодня курсують буси. На дорогу йде близько двох годин.

Корнати

Ще одна гордість Хорватії – національний парк із 89 островів. Корнати займають майже цілий архіпелаг площею 220 кв. км, якщо рахувати разом з акваторією. Без водного простору це всього 50 квадратних кілометрів, але яких!

З кришталево-чистих синіх вод Адріатики спрямовуються в небо корони – стометрові скелі, які і під водою мають приблизно таку ж висоту. Тут, як і на Плітвіці, є свої заборони: милуватися і фотографувати корони – скільки душа забажає, але підійматися на них і пірнати з висоти у воду категорично не можна.

Острови повністю безлюдні, проте присутність людини тут все ж незримо відчувається: колись на скелях була побудована фортеця Турета. Майже розвалені стіни творіння візантійських архітекторів особливо приваблюють туристів – тут зазвичай роблять ефектні селфі та фотосесії, щоб потім гордо викласти їх у соцмережах, а ще – милуються чудовою панорамою архіпелагу, яка відкривається з висоти.

Екскурсії сюди організовуються винятково у вигляді прогулянок на яхтах – більше на Корнати не дістатися ніяк. Крім фортеці і скель, туристам пропонують подивитися бухту Телашчицу – одну з найбільших і найбезпечніших заток на Адріатиці. За п'ять кілометрів від неї розташувалося солоне озеро Мир – його води вважаються лікувальними.

Розташований архіпелаг недалеко від Задара і Шибеника – міст у центральній частині Адріатики.

Амфітеатр (Пула)

Хто сказав, що римський Колізей – найдавніший амфітеатр у світі? Він просто більш відомий, але за віком його значно випереджає інша пам'ятка античності – амфітеатр у Пулі.

Колись Пула був доволі значущим містом у Римській імперії: він надійно захищав Істрію від зовнішніх ворогів та й загалом мав дуже вигідне розташування.

У І столітті н.е. імператор Август розпорядився збудувати тут дерев'яний амфітеатр, аби місцеві мешканці могли отримувати свою законну порцію видовищ після трудів заради хліба насущного.

Кам'яним він став значно пізніше – вже за часів правління Клавдія. Тоді ж його розширили заради можливості влаштовувати бої гладіаторів.

Заборона на жорстокі видовища, запроваджена імператором Гонорієм, стала причиною поступового занепаду та забуття колись популярної споруди. За кілька століть амфітеатр перетворився на міське пасовище, де поміж трибун бродили тварини на випасі та мляво жували розрослу траву.

Пізніше дійшла черга і до трибун: їх розібрали і розтягнули по домівках міські жителі, щоб підлатати або навіть заново відбудувати власні будинки.

Тим, що через півтори тисячі років людство все-таки може милуватися творінням античних архітекторів, воно зобов'язане італійцеві П'єтро Нобіле. Він провів першу реставрацію вцілілих секторів і арени, а покровителем цього благородного починання став останній імператор Священної Римської імперії Франц I.

Зараз це досить добре збережена пам'ятка старовини. Принаймні, пульський амфітеатр – єдиний із нині існуючих, де вдалося повністю зберегти всі три архітектурні ордери та чотири вежі.

Він пережив кілька великих реконструкцій, а в першій третині минулого століття театр переобладнали для концертів і вистав. Щоправда, він істотно втратив у місткості: зараз замість колишніх двадцяти тут можуть перебувати не більше п'яти тисяч глядачів.

Це одне з найбільш відвідуваних місць у Хорватії. У стародавньому амфітеатрі все літо тривають концерти і феєричні шоу, які особливо ефектні на тлі стародавніх руїн.

Вхід сюди платний – 20–25 кун, концерти влітку йдуть до опівночі, а в "низький" сезон амфітеатр відкритий щодня до 19.00.

Палац Діоклетіана (Спліт)

Знаєте, де проходили деякі зйомки культового блокбастера "Гри престолів"? Саме тут – в історичному центрі хорватського Спліта, де майже дві тисячі років тому побудував свій палац онук раба, колишній легіонер та імператор-відступник Діоклетіан.

Влада, до якої він маніакально прагнув із дитинства, виявилася надто важкою ношею для людини з самих низів давньоримського суспільства. Насолодившись нею сповна, Діоклетіан раптом усе покинув і вирішив побудувати собі палац, щоб провести решту життя за заспокійливим заняттям – вирощуванням капусти.

Вибір припав на грецьку колонію Аспалатус, що розташувалася на узбережжі Адріатики. Навколо палацу імператора-садівника поступово виросло місто, нині відоме як Спліт. Сюди з усього узбережжя потягнулися люди за захистом і заступництвом.

Зараз палацовий комплекс сильно перебудований і мало нагадує собою колишні імператорські палаци, хоча розмах все одно відчувається. Цілих три гектари, зайнятих під палац, містять не тільки саму будівлю, а й внутрішній двір із двома вулицями і трьома збереженими вежами.

Колись тут було кілька храмів на честь римських богинь, розкішні імператорські покої, колонади, мавзолей. З усієї цієї пишноти до наших днів збереглися лише мавзолей, перебудований на собор, і храм Юпітера. На його місці тепер стоїть соборна хрестильня – баптистерій.

Усе це цілком природно сусідить із сучасними торговими центрами, ресторанами і кафе центру Спліта.

Локрум

"Проклятий острів" – так назвали невелику ділянку суші в Адріатиці поблизу курорту Дубровника, яку заселили ще в XI столітті ченці-бенедиктинці. Буквально на голому місці вони побудували своє абатство, облагородили прилеглі території та й зажили собі цілком щасливо в молитві і праці.

Все закінчилося, коли Наполеон Бонапарт уподобав цей острів для своєї майбутньої фортеці. Нещасних ченців вигнали, монастир зруйнували, а на найвищій горі побудували форт Рояль.

Святі отці ніяк не могли протистояти волі імператора – їм нічого не залишалося, окрім як покинути острів. Їхньою єдиною помстою стало вічне прокляття кожному, хто посміє ще колись роздобути відібраний у вигнанців-бенедиктинців притулок.

Надалі так і вийшло. На всіх нових власників острова чекала трагічна доля – кожен із них загинув за різних обставин. Відтоді він безлюдний – тут бродять лише дикі тварини та зграї павичів, яких на Локрумі безліч.

Екскурсія на "Проклятий острів" – це можливість побачити і сам монастир. Він давно перебудований під палац – і той самий нещасливий форт Рояль, і прекрасний ботанічний сад. Не менш цікавий похід на Мертве озеро, а відпочити після стомлюючої пішої прогулянки можна тут же – на одному з пляжів.

Екскурсії збирають у Дубровнику – групи доставляють на острів водним таксі з тамтешньої пристані.

Що поїсти?

Кухня Хорватії – явище надзвичайно різноманітне і цікаве завдяки географічному положенню цієї країни. У континентальній її частині відчутний сильний вплив сусідньої Угорщини, звідки в кулінарні традиції хорватів прийшло обсмажування продуктів на свинячому салі та рясне перчіння. Тут їжа зазвичай дуже калорійна і ситна з переважанням м'ясних страв, ковбас, безлічі сирих і приготованих овочів.

М'ясо номер один у Хорватії – баранина: з неї готують суцільнокускові страви, ковбаски, тушкують або запікають цілою тушею.

Свинину їдять обмежено. Її використовують для виготовлення легендарного кулена – рубаної ковбаси з великою кількістю перцю і паприки, через яку на зрізі продукт має яскраво-червоний колір. Також шматочки свинини можна зустріти в м'ясних юшках чобанацах – їх традиційно готують не менше ніж із трьох видів м'яса.

Інша справа – кухня прибережних районів: тут панують легкість і навіть деяка вишуканість, запозичені у французів, італійців, греків. У ній уже більше риби, морепродуктів, трав і спецій, а смажать продукти тільки на оливковій олії або зовсім на грилі.

На закуску вдома і в ресторанах обов'язково подають хорватський пршут – тонко нарізані скибочки копченого або в'яленого свинячого окосту. Розрізняють два різновиди пршуту – далматинський та істрійський. У Далмації окіст для майбутньої закуски коптять, а в Істрії довго в'ялять на вітрі.

Істрійський пршут – національна закуска і особлива гордість хорватів. Жодне застілля у них не обходиться без тарілок з напівпрозорими червонуватими скибочками в'яленого окосту. Подають його з вином, пажським сиром, оливками і навіть з динею.

В обід хорвати традиційно їдять супи – найчастіше чорбу, гуляш або манештру. Перший із них поширений не тільки в Хорватії, він популярний на всьому Балканському півострові. Готують чорбу на яловичому бульйоні з додаванням великих шматків м'яса, червоного вина, овочів і зелені. Гуляш прийшов з угорської кухні і теж улюблений у всіх країнах Південної Європи.

Манештра – асорті з бобових, куди зазвичай входять квасоля, кукурудза і горох. Суп виходить густим і ситним, а свинячі реберця, багато спецій і зелені надають йому неймовірного аромату.

На друге у хорватів популярні всілякі м'ясні рагу, печеня з картоплею та овочами, сарма – різновид голубців з кислої капусти, куди для пікантності до рису додають шматочки пршута.

Десерти – значна частина хорватської кухні, що включає в себе і прості сільські страви з найдоступніших продуктів, і вишукані солодощі.

Тут люблять дріжджову випічку – орахнячу і маковнячу, які завжди бувають на столі до свят. Це фігурні хліби з начинкою з горіхів або маку, як легко здогадатися з їхніх назв. Зазвичай їх печуть бабусі.

Скрадинський торт – хорватські весільні ласощі та один із найвишуканіших десертів, відомий далеко за межами Хорватії. Колись його пекли перед весіллям нареченої, а зараз готують і до інших урочистостей.

Продукти для торта досить дорогі: окрім яєць, меду, борошна, олії, в нього кладуть мигдаль та інші горіхи, ароматизують рожевою водою. Обов'язковий інгредієнт – ложка рому. Він надає легкої пікантності десерту. Торт оформляють шоколадною глазур'ю і прикрашають шоколадною стружкою, апельсиновою цедрою, половинками волоських горіхів. Шматочок скрадинського торта вартий того, щоб спеціально приїхати по нього до Хорватії.

Ще одні типово хорватські ласощі – рожата. Свою назву цей повітряний пудинг отримав від рожевого лікеру, яким обов'язково поливають зверху ніжний карамельний десерт. Дуже смачно і незвично: рожата сподобається всім, хто небайдужий до пудингів.

І, нарешті, загорські штруклі – десерт, внесений до списку хорватської культурної спадщини як одна з основних страв кухні цієї країни. Готують штруклі з сиру, поливають при подачі вершковим соусом. Вони обов'язково є в меню будь-якого хорватського кафе чи ресторану.

Алкогольні напої в Хорватії – це місцеві сорти вин, фруктові настоянки і дистиляти – простіше кажучи, самогон з усього, що росте в селянських садах. Найпопулярніші вина – "Просік", "Мальвазія", "Гряжевиця", а назви сорокоградусних дистилятів кажуть самі за себе: сливовиця (ракія), травариця – різновид ракії на травах.

Настоянки готують легші – не більше 20 градусів. Малиниця, абрикосовиця, вишневиця, ябловиця – список можна продовжувати ще дуже довго.

Хорватська кухня – це завжди дуже смачно і самобутньо настільки, що варта спеціального гастрономічного туру сюди, на узбережжя Адріатики.

Хорватія – чудове місце для пляжного відпочинку, вивчення історії Балкан і знайомства з кулінарними традиціями півдня Європи. Її природа приголомшливо прекрасна, а турботу хорватів про навколишнє середовище можна порівняти з турботою про ніжну улюблену дитину. Вона залишає фантастичні враження і народжує бажання повернутися сюди знову і знову.