Максим Жорін

Після початку повномасштабного вторгнення Максим Жорін знову зосередився на військовій службі. Підрозділи, сформовані навколо ветеранів «Азову» та Андрія Білецького, пройшли шлях від оборони Київщини до створення 3-ї окремої штурмової бригади. Жорін був заступником командира 3 ОШБр, а після розгортання на її базі Третього армійського корпусу у 2025 році став заступником командира корпусу.

Біографія

Максим Борисович Жорін народився 7 червня 1989 року в Рубіжному Луганської області. Інформації про батьків Максима Жоріна, їхні професії чи інших членів його родини у надійних відкритих джерелах практично немає. Сам Жорін у публічних матеріалах значно частіше розповідає про Рубіжне як про середовище, в якому виріс, ніж про сімейну історію.

Після школи Максим навчався в Рубіжанському політехнічному коледжі, у 2008 році він закінчив коледж за спеціальністю «Обслуговування комп'ютерних та інтелектуальних систем і мереж». Згодом переїхав до Києва, у 2014 році закінчив Київський національний університет технологій та дизайну за спеціальністю інженера-механіка.

Він був учасником Революції Гідності. Після початку російської агресії проти України у 2014 році Жорін приєднався добровольцем до новоствореного батальйону «Азов», на той момент йому було 24 роки. Службу починав як рядовий боєць із позивним «Мосе», протягом наступних років пройшов кілька командних посад, у 2016–2017 роках став третім командиром полку «Азов».

З початком повномасштабного вторгнення РФ у 2022 році повернувся на військову службу. Брав участь в обороні Київщини (Буча, Ірпінь). Керував розгортанням підрозділів ССО «Азов-Київ», які згодом були реорганізовані в 3-тю окрему штурмову бригаду (3 ОШБр). Після розширення з'єднання на базі бригади у березні 2025 року, підполковник Максим Жорін обійняв посаду заступника командира Третього армійського корпусу ЗСУ.

Військова кар'єра

Військова кар'єра Максима Жоріна, як і багатьох його побратимів, почалася у 2014 році й пов'язана з добровольчими підрозділами, які сформувалися навколо «Азову». За цей час він пройшов шлях від добровольця і рядового бійця до командира полку, а після початку повномасштабного вторгнення повернувся до війська та обійняв командні посади у 3-й окремій штурмовій бригаді й Третьому армійському корпусі. Його служба — це участь у бойових діях на сході України, обороні Київщини та подальшому розвитку штурмових підрозділів ЗСУ.

«Азов»

До батальйону «Азов» Максим Жорін приєднався добровольцем у 2014 році. Підрозділ саме формувався на тлі бойових дій на сході України, а вже восени того року був реорганізований у полк спеціального призначення Національної гвардії України. У «Азові» Жорін отримав позивний «Мосе» та пройшов шлях від рядового бійця до командира підрозділу.

Одним із перших великих бойових епізодів для нього стало звільнення Маріуполя 13 червня 2014 року. Того літа Жорін також брав участь у боях за Мар'їнку та в Іловайській операції. Окремим етапом стала Широкинська наступальна операція, що розпочалася 10 лютого 2015 року на схід від Маріуполя, Максим Жорін тоді командував батальйонно-тактичною групою «Азову». Бої точилися в районі Широкиного та сусідніх населених пунктів і були частиною спроби відсунути лінію бойових дій від Маріуполя.

Із серпня 2016-го до вересня 2017 року Максим Жорін був командиром «Азову». В історії підрозділу він став третім командиром: першим був Андрій Білецький, другим — Ігор Михайленко, після Жоріна полк очолив Денис Прокопенко. Після передачі командування він перейшов до громадської та політичної роботи, а до активної військової служби повернувся під час повномасштабного вторгнення.

Третя штурмова

24 лютого 2022 року, після початку повномасштабного вторгнення росії, в Києві почав формуватися добровольчий загін ТрО «Азов», основу якого склали ветерани та добровольці. Підрозділ брав участь в обороні Києва та Київщини, зокрема діяв у районах Гостомеля, Ірпеня, Бучі та Ворзеля. 9 березня його розгорнули в окремий полк спеціального призначення «Азов» у складі ЗСУ, а згодом реорганізували в ССО «Азов». Максим Жорін був одним із командирів цього формування.

Окремим епізодом в його службі на початку повномасштабної війни стали гелікоптерні місії до оточеного Маріуполя в березні 2022 року. Гелікоптерами до Маріуполя тоді доправляли підкріплення, зброю та медикаменти, а з міста евакуйовували тяжкопоранених. За словами Максима Жоріна, він разом із представниками ГУР та армійської авіації брав участь у плануванні й організації першої такої місії.

Після завершення боїв за Київщину ССО «Азов» воював на Запорізькому напрямку, а восени 2022 року долучився до контрнаступу Сил оборони на Херсонщині. У січні 2023 року підрозділ масштабували до 3-ї окремої штурмової бригади Сухопутних військ ЗСУ. Максим Жорін став заступником командира бригади.

У 2023 році 3 ОШБр воювала на Бахмутському напрямку. Навесні та влітку бригада проводила наступальні операції на флангах Бахмута, зокрема ліквідувала російський плацдарм на західному березі каналу Сіверський Донець — Донбас. Влітку й восени підрозділи бригади просувалися на південному фланзі міста, а у вересні брали участь у боях за Андріївку. Максим Жорін як заступник командира регулярно коментував перебіг цих операцій та ситуацію на напрямку.

У лютому 2024 року Третю штурмову перекинули до Авдіївки. Підрозділи бригади вели бої в місті та прикривали відхід Сил оборони після рішення залишити Авдіївку. Жорін повідомляв, що окремі підрозділи 3 ОШБр певний час перебували в повному оточенні, але змогли вийти. Після Авдіївки бригада продовжила бойові дії, а з травня 2024 року утримувала ділянку фронту на Харківщині.

Поряд із командною роботою Максим Жорін займався публічною комунікацією та рекрутингом. Ще у квітні 2022 року він оголошував про набір до ССО «Азов», розповідав про потрібні військові спеціальності та вимоги до кандидатів. Надалі як заступник командира 3 ОШБр він регулярно коментував перебіг бойових дій, підготовку особового складу та комплектування підрозділу.

У березні 2025 року на базі досвіду та управлінської структури Третьої штурмової почалося формування Третього армійського корпусу. При цьому 3 ОШБр не припинила існування, а стала одним із підрозділів нового корпусу, а Максим Жорін перейшов на посаду заступника командира Третього армійського корпусу.

Третій армійський корпус

14 березня стало відомо про формування Третього армійського корпусу на основі управлінського та бойового досвіду 3-ї окремої штурмової бригади. Командиром корпусу став Андрій Білецький, а Максим Жорін обійняв посаду його заступника. Станом на вересень 2026 року він залишається заступником командира Третього армійського корпусу у званні підполковника.

За словами Жоріна, під час формування корпусу частину офіцерів перевели з Третьої штурмової, а частину з інших підрозділів. До складу корпусу ввійшли кілька лінійних бригад, а також підрозділи корпусного комплекту — протиповітряної оборони, безпілотних систем, розвідки, медичного забезпечення та інших напрямків підтримки. Одним із завдань нового командування, і Максима Жоріна в його числі, стало поширення на весь корпус практик, які раніше застосовували у 3 ОШБр: уніфікацію бойової підготовки, розвиток сержантського корпусу, більшу самостійність командирів нижчої ланки та постійний розбір проведених операцій. Ще один напрямок, про який Максим Жорін багато говорить публічно, — це комплектування війська. Досвід рекрутингу 3 ОШБр теж почали переносити на інші підрозділи корпусу.

Паралельно з реорганізацією Третій армійський корпус виконує бойові завдання на значній ділянці фронту. У 2025 році Максим Жорін повідомляв, що після розгортання корпусу його підрозділи взяли під відповідальність визначену смугу фронту та стабілізували ситуацію на своїй ділянці. До середини 2026 року Третій армійський корпус, за даними АрміяInform, відповідав приблизно за понад 150 км фронту (близько 12% активної лінії боєзіткнення).

У вересні командування корпусу повідомило про проведення наступальної операції «Вівальді» на Лиманському напрямку. Як зазначив підполковник Жорін, це дозволяє ліквідувати критичну загрозу оточення Слов'янська та Краматорська. У режимі інформаційної тиші Сили оборони вже зачистили 75 км² території, звільнили село Середнє, завдали суттєвих втрат техніці та живій силі окупантів і повністю зірвали наступальний план РФ на півночі Донеччини.

Політична діяльність

Після тимчасового завершення служби в «Азові» у 2017 році Максим Жорін перейшов до громадської та політичної діяльності, пов'язаної з «Національним корпусом» — партією, створеною у 2016 році за участі ветеранів «Азову» та активістів Цивільного корпусу «Азов».

Спочатку Жорін працював у регіональних структурах руху на сході України. У 2018 році під його керівництвом була зареєстрована громадська організація «Терен-Схід», вона була пов'язана з діяльністю осередків «Національного корпусу» у східних областях. У 2020 році Максим Жорін публічно представлявся як керівник Центрального штабу партії.

У 2019 році він уперше спробував потрапити до Верховної Ради, балотувався в одномандатному окрузі №217 у Києві, Оболонський район. За результатами голосування Максим Жорін отримав 5617 голосів, або 7,29%, посів третє місце в окрузі. Перемогла тоді Мар'яна Безугла від «Слуги народу».

У політичній діяльності Жорін найбільше зосереджувався на питаннях оборони, війни з росією, деокупації захоплених територій та протидії політичним силам, які «Національний корпус» вважав проросійськими. У липні 2020 року він від імені партії повідомив про звернення до Громадської ради при Міністерстві юстиції з вимогою припинити реєстрацію «Опозиційної платформи — За життя» та «Партії Шарія».

У грудні 2019 року Жорін разом з іншими ветеранами влаштував акцію протесту безпосередньо у Парижі під час проведення Нормандського саміту, виступаючи проти капітуляційних умов та прямих перемовин з РФ.

Максим Жорін також критично ставився до тодішньої моделі переговорів щодо Донбасу. В інтерв'ю 2021 року він говорив, що Україна має бути готовою не лише до дипломатичного, а й до військового сценарію повернення окупованих територій. Він публічно виступав проти прямих переговорів із росією та критикував Мінські домовленості як механізм врегулювання війни.

Після початку повномасштабного вторгнення росії у лютому 2022 року публічна діяльність Жоріна зосередилася на військовій службі, з 2022 року він публічно виступає не як депутат, а як військовослужбовець і командир.

Скандали та резонансні заяви

Максим Жорін відомий досить різкою манерою публічної комунікації, особливо коли йдеться про війну, мобілізацію та заяви щодо українських військових.

Один із найпомітніших конфліктів періоду діяльності Жоріна в «Національному корпусі» стався у березні 2020 року навколо радника секретаря РНБО Сергія Сивоха. 12 березня під час презентації «Національної платформи примирення і єдності» група представників і прихильників «Національного корпусу» вступила з ним у суперечку. Сивоху почали виштовхувати із зали, він упав на підлогу. Поліція затримала 15 осіб і відкрила кримінальне провадження за статтею про хуліганство. Того ж дня «Національний корпус» на чолі з Максимом Жоріним подав заяву до СБУ, звинувативши Сивоху в державній зраді через спроби легітимізації проросійських бойовиків під виглядом «внутрішнього конфлікту». Вже за два тижні після скандалу з «Нацкорпусом», 30 березня 2020 року, Сергія Сивоху офіційно звільнили з посади радника секретаря РНБО.

Новий резонанс навколо Максима Жоріна виник у листопаді 2023 року після висловлювань мовознавиці та колишньої народної депутатки Ірини Фаріон. Вона критикувала російськомовних військовослужбовців, зокрема бійців «Азову» та 3-ї штурмової, і заявляла, що не може назвати українцями тих, хто не розмовляє українською. Жорін відповів їй у грубій формі, заявивши, що вона не має права так висловлюватися про військових, та закликав правоохоронців звернути увагу на її слова.

Фаріон у відповідь звернулася до президента Володимира Зеленського, головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного та міністра оборони Рустема Умєрова із проханням відреагувати на поведінку Максима Жоріна та начальника штабу «Азову» Богдана Кротевича, назвавши їхні висловлювання неприйнятними для офіцерів. Суперечка вийшла далеко за межі особистого конфлікту: студенти Львівської політехніки вимагали реакції на заяви Фаріон, а уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець звернувся до компетентних органів із проханням перевірити її висловлювання.

15 листопада 2023 року на тлі масових протестів студентів керівництво «Львівської політехніки» офіційно звільнило Ірину Фаріон з посади професорки кафедри української мови «за вчинення аморального проступку».Того ж дня Служба безпеки України (СБУ) відкрила проти неї кримінальне провадження за чотирма статтями. Окрім образ на адресу військових, причиною став ще один інцидент: Фаріон опублікувала у своїх соцмережах лист підтримки від проукраїнського студента Максима Глєбова з окупованого Криму, не приховавши його персональні дані. Через це хлопця затримали російські спецслужби.

Ірина Фаріон не погодилася зі звільненням і звернулася до суду. Суд першої інстанції вона програла, проте 29 травня 2024 року Львівський апеляційний суд ухвалив рішення поновити Ірину Фаріон на посаді. Суд визнав наказ про звільнення незаконним, зобов'язав університет виплатити їй понад 123 тисячі гривень компенсації за вимушений прогул та дозволив повернутися до викладання. 19 липня 2024 року на Ірину Фаріон було скоєно замах у Львові біля її будинку на вулиці Масарика. Невідомий молодик вистрілив їй у голову. Того ж вечора о 23:20 60-річна мовознавиця померла в реанімації лікарні від отриманих поранень. За кілька днів поліція затримала підозрюваного у виконанні вбивства — 18-річного жителя Дніпра. Слідство розглядає кілька версій мотивів злочину, зокрема її громадську й політичну діяльність, а також слід російських спецслужб.

Максим Жорін згодом в інтерв'ю зазначив, що шкодує про те, що емоційно відреагував на її перші заяви, оскільки ця медійна суперечка лише підіграла внутрішньому розколу країни та ворожій пропаганді.

Після 2022 року значна частина резонансних заяв Максима Жоріна стосується мобілізації. У березні 2024 року він виступав за постійне поповнення армії й критикував спроби звести потребу війська до однієї конкретної кількості мобілізованих. Він також заявляв, що до Сил оборони необхідно активніше залучати молодших людей, а тодішній мобілізаційний вік у 27 років називав невідповідним умовам великої війни.

Жорін займає жорстку позицію і щодо демобілізації. У квітні 2024 року він говорив, що за тодішньої ситуації на фронті не бачить можливості провести її без ризику для боєздатності підрозділів. Водночас він підтримував посилення відповідальності за порушення правил військового обліку. У листопаді того ж року Жорін назвав пропозицію розформувати ТЦК та замінити їх новою цивільною структурою «пустим популізмом», аргументуючи це тим, що така реформа сама собою не вирішить проблем мобілізації.

Він неодноразово критикував недоліки чинної системи мобілізації та наголошував на необхідності розвивати рекрутинг і якісну підготовку новобранців. Водночас він прямо зазначав, що в умовах великої війни рекрутинг не здатен повністю замінити мобілізацію: на його думку, обидві системи мають працювати паралельно.

Особисте життя Максима Жоріна

Про своє приватне життя Максим Жорін говорить вкрай рідко, чітко розмежовує медійний образ військового командира та сімейні справи. Відповідно до офіційних декларацій та майнових реєстрів періоду 2019–2020 років, його дружиною є Альона Валеріївна Жоріна (Кучугура), пара виховує сина Всеволода.

У чисельних великих інтерв'ю та ефірах періоду повномасштабної війни (2022–2026 років) Жорін повністю ігнорує питання про родину. Ключовими темами його виступів залишаються ситуація на фронті, реформа армії, мобілізаційні процеси, розвиток Третього армійського корпусу та рекрутинг.

Поза суто військовою діяльністю Максим Жорін є активним прихильником здорового способу життя та єдиноборств. Він багато років займається ножовим боєм, бере участь у тематичних семінарах і тренуваннях. Також він публічно підтримує ветеранський спорт, виступає амбасадором та організатором проєктів зі спортивної і психологічної реабілітації поранених бійців, зокрема змагань із кросфіту та змішаних бойових мистецтв (MMA) для ветеранів. Характерною рисою його зовнішності є масштабні татуювання на мілітарну та скандинавську тематику.

Нагороди та відзнаки

За роки служби Максим Жорін отримав державні та відомчі нагороди за участь у бойових діях і військову службу. Найвищою з підтверджених державних нагород є орден Богдана Хмельницького III ступеня, яким його нагородили 9 квітня 2025 року. В указі президента №223/2025 Жорін зазначений як підполковник; загальна підстава для нагородження в указі — особиста мужність у захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України та самовіддане виконання військового обов'язку.

Серед раніших нагород Жоріна — нагрудний знак «За відвагу в службі» — відзнака Міністерства внутрішніх справ України, отримана під час служби в полку «Азов» у структурі Нацгвардії.

Також Жорін називав серед своїх нагород медаль «За оборону Маріуполя» та відзнака полку «Азов» «За звільнення Мар'їнки». Вони пов'язані з періодом його служби в «Азові» у складі НГУ та участю підрозділу в бойових діях на Донеччині.

Окремо Жорін отримав нагородну вогнепальну зброю. В одному з інтерв'ю він називав її найбільш значущою для себе на той момент нагородою. Загалом, говорячи про відзнаки, Максим Жорін пояснював, що сприймає їх як визнання виконаної роботи та військових здобутків.

Соцмережі

YouTube

Telegram

Часті питання