Відомі українські художники

Одним із ключових факторів зростання популярності українського мистецтва є його здатність поєднувати традиційні мотиви з сучасними тенденціями. Художники, такі як Марія Примаченко, чиї фантастичні тварини та рослини відображають український фольклор, та Олександр Архипенко, чиї скульптури стали новаторськими для свого часу, задали напрямок для сучасних митців. Вони не лише зберігають культурну спадщину, але й інтерпретують її через призму сучасного мистецтва, створюючи унікальні та актуальні твори.

Сучасне українське мистецтво активно інтегрується у світовий контекст, беручи участь у міжнародних виставках та бієнале. Видатні художники з України, такі як Анатолій Криволап, чиї пейзажі відзначаються яскравими кольорами та експресивністю, та Олег Тістол, чиї роботи досліджують національну ідентичність через попарт, отримують визнання за межами України. Їхні твори демонструють різноманітність стилів та технік, що відображають динамізм та багатогранність українського мистецтва.

Українське мистецтво має величезний потенціал. З кожним роком зростає кількість українських художників, які беруть участь у престижних міжнародних виставках та бієнале, отримуючи позитивні відгуки від критиків та глядачів. Розвиток цифрових технологій відкриває нові можливості для експериментів та створення інтерактивних мистецьких проєктів, що залучають молоду аудиторію. Крім того, зростає інтерес до українського мистецтва з боку колекціонерів та інвесторів, що сприяє розвитку мистецького ринку та підтримці молодих талантів. 

Популярність українського мистецтва також зростає завдяки активній роботі галерей та культурних центрів, які організовують виставки, лекції та майстер-класи. Ці заходи не лише популяризують українське мистецтво, але й сприяють розвитку мистецької освіти та культурного обміну. Музеї, такі як Національний художній музей України та PinchukArtCentre, відіграють важливу роль у збереженні та популяризації українського мистецтва, роблячи його доступним для широкої аудиторії.

Варто зазначити також, що українське мистецтво, попри багатовікову історію та культурну тяглість, постійно стикалося з викликами, особливо з боку російського імперіалізму. Репресії, обмеження свободи творчості, нищення культурних пам'яток — це лише деякі з методів, якими росія намагалася і досі намагається придушити українську ідентичність. Однак, попри ці перешкоди, українські художники продовжують творити, зберігаючи та розвиваючи національні традиції. Вплив російських репресій на українське мистецтво був руйнівним, але не зміг зламати його дух. Багато художників були змушені емігрувати, інші — працювати в умовах цензури та обмежень. Однак, навіть у таких умовах, українське мистецтво продовжувало розвиватися, відображаючи національну ідентичність та прагнення до свободи.

Сьогодні, в умовах відкритої російської агресії, українське мистецтво відіграє важливу роль у збереженні національної ідентичності та підтримці морального духу нації. Художники створюють твори, що відображають біль та страждання українського народу, але водночас — його силу та незламність. Українське мистецтво стає голосом народу, що бореться за свою свободу та незалежність.

Топ 7 сучасних українських художників

Українське сучасне мистецтво — це яскравий калейдоскоп талантів, які формують унікальний культурний ландшафт країни. Художники, які працюють у різних жанрах та техніках, від живопису до інсталяцій, відображають актуальні соціальні та політичні теми, а також досліджують вічні питання людського буття. Їхні твори викликають емоції, провокують на роздуми та демонструють невичерпний творчий потенціал української культури. Сучасні українські художники не лише представляють українське мистецтво на міжнародній арені, але й сприяють культурному обміну та діалогу між різними країнами.

Топ-7 сучасних українських художників — це звісно суб'єктивний вибір, але він відображає різноманітність та якість українського сучасного мистецтва. Ці відомі українські художники — не лише талановиті митці, але й культурні амбасадори, які представляють нашу країну на світовій арені. Їхні роботи — це не лише естетичне задоволення, але й важливий внесок у розвиток української культури.

Олександр Ройтбурд

Олександр Ройтбурд (1961–2021) — не просто художник, а ціле явище в українському мистецтві, чия творчість стала символом свободи, бунтарства та глибокої інтелектуальної рефлексії. Народився він 14 жовтня 1961 року в Одесі. У 1983 році закінчив художньо-графічний факультет Одеського педагогічного інституту, де формувалися його перші мистецькі погляди. Наприкінці 1980-х він долучився до художніх експериментів пострадянського простору, ставши одним із засновників української «нової хвилі» (New Wave).

У 1993 році Ройтбурд взяв участь у Венеційському бієнале як частина української експозиції, що закріпило його статус на міжнародній артсцені. Він працював у Києві та Нью-Йорку, експонував свої твори у відомих галереях Європи та США.

Його картини — це не просто зображення, а багатошарові метафори, що відображають складність сучасного світу, соціальні та політичні події, абсурдність буття та внутрішні переживання людини. Він не боявся експериментувати, поєднуючи живопис, інсталяції, відеоарт та перформанси. 

Ройтбурд працював у стилі трансавангард та постмодернізм. Він часто звертався до класичних сюжетів, переосмислюючи їх у сучасному контексті. Олександр Ройтбурд активно досліджував тему особистості та суспільної ідентичності, створював роботи, що балансували між сарказмом та філософською глибиною. Його картини, сповнені метафор, відображали хаотичність сучасного світу та внутрішні пошуки людини.

Ройтбурд був не лише талановитим художником, але й активним громадським діячем. У 2018 році він очолив Одеський художній музей, де провів низку реформ, спрямованих на популяризацію сучасного мистецтва та підтримку молодих митців. Його діяльність на цій посаді викликала широкий резонанс, демонструючи його безкомпромісну позицію та прагнення до культурних змін.

Відомі роботи

Однією з візитівок Ройтбурда стала серія «Прощавай, Караваджо!», де він переосмислив класичні сюжети, додавши до них сучасного звучання. Картини з цієї серії, зокрема, «Opus # 006», вражають своєю експресією та майстерністю світлотіні. Цікавим фактом є те, що у 2009 році його картина саме з серії «Прощавай, Караваджо!» була продана на аукціоні Phillips de Pury & Co за рекордну для українського мистецтва суму — 97 тисяч доларів. Це стало свідченням міжнародного визнання його таланту та важливості його внеску в сучасне мистецтво.

Картина «Йога» (2009) зображує путіна, скрученого у неймовірній йогівській позі. Але його обличчя не виражає жодного дискомфорту. Що значить, коментує куратор, - "добра школа ...йоги".

Не менш значущою є його робота «Сад земних насолод, опус № 5» (2016), де художник звертається до відомого триптиху Ієроніма Босха, але інтерпретує його у власному неповторному стилі.

Окрім живопису, Ройтбурд експериментував з іншими жанрами, створюючи інсталяції, відеоарт та перформанси. Його творчість — це постійний пошук нових форм та засобів виразності. Роботи Олександра Ройтбурда зберігаються у провідних музеях України, а також у приватних колекціях по всьому світу.

Олександр Ройтбурд залишив яскравий слід в українському мистецтві, поєднуючи традицію та сучасність, серйозність і грайливість, емоції та концептуальність. Його творчість і досі надихає нові покоління митців і шанувальників мистецтва.

Іван Марчук

Іван Марчук — визначний український художник, чий унікальний стиль та глибока філософія зробили його без перебільшення одним із найвидатніших митців сучасності. Його ім’я увійшло до списку «Сто геніїв сучасності» за версією британської газети The Daily Telegraph. Майстер експериментального живопису, що створив унікальний стиль, відомий як «пльонтанізм», який зачаровує глядачів поєднанням реальності та містичної глибини. 

Він народився 12 травня 1936 року в селі Москалівка Тернопільської області. Зростав у родині відомого ткача, що, можливо, вплинуло на його майстерність у створенні складних текстур у живописі. Марчук навчався у Львівському училищі прикладного мистецтва імені Івана Труша та Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва. Його творчий шлях був непростим: він працював у різних жанрах, експериментував з техніками, але завжди залишався вірним своєму унікальному баченню світу. Офіційне радянське мистецтво, що насаджувало соціалістичний реалізм, не визнавало його творчість. Через нестандартний підхід до живопису художник опинився під наглядом КДБ і змушений був виїхати за кордон.

Понад 12 років Марчук прожив у США, Канаді та Австралії, перш ніж повернутися в Україну у 2001 році. Його роботи почали активно виставляти в Європі, а згодом і в рідній країні. Надалі Марчук відмовився від багатьох пропозицій жити за кордоном.

Творчість Івана Марчука — це міст між традиційним мистецтвом і модерністськими експериментами. Його картини заворожують деталізацією, емоційною глибиною та філософськими сенсами. Він належить до тих митців, чия спадщина залишиться актуальною і для наступних поколінь. Він є лауреатом Національної премії України імені Тараса Шевченка та народним художником України.

Відомі роботи

Творчий стиль Марчука він сам називає «пльонтанізмом» (від українського слова «пльонтати» — плести, заплутувати). Ця техніка полягає в особливому способі нанесення фарби тонкими переплетеними лініями, що створюють ефект мережива і вражає своєю складністю та деталізацією. Іван Марчук створює картини, використовуючи тонкі лінії та шари фарби, щоб досягти ефекту мережива або павутини. Його роботи — це не просто пейзажі чи портрети, а своєрідні візуальні медитації, що відображають глибокі філософські роздуми про життя, природу та духовність.

Серед найвідоміших робіт Івана Марчука — цикли картин «Голос моєї душі», «Пейзаж», «Портрет», «Цвітіння», «Абстрактні композиції» та інші. Сьогодні його роботи зберігаються в музеях і приватних колекціях у різних куточках світу, а сам він продовжує малювати, доводячи, що справжній талант не знає меж.

Іван Марчук провів понад 150 персональних та близько 50 колективних виставок. Художник мріє про створення власного музею, де будуть представлені його роботи. Марчук створив понад 5000 картин, хоча сам стверджує, що їх могло бути вдвічі більше. Він був першим українцем, якому дозволили персональну виставку в Національному художньому музеї Україн ще за радянських часів. Попри поважний вік, художник продовжує працювати, створюючи нові шедеври.

Ілля Чичкан

Ілля Чичкан — один із найвідоміших та найскандальніших українських художників, чия творчість викликає діаметрально протилежні реакції: від захоплення до відвертого несприйняття. Він один із найяскравіших представників концептуального мистецтва та неоакадемізму в Україні, чия творчість виходить за межі традиційних жанрів, поєднуючи живопис, інсталяцію, фотографію та відеоарт.

Ілля Чичкан народився 29 серпня 1967 року в Києві, у родині художників. Його дід, Леонід Чичкан, був відомим радянським художником-соцреалістом, а батько, Аркадій Чичкан, — художником-нонконформістом. Ілля Чичкан навчався в Республіканській художній середній школі імені Тараса Шевченка, а згодом — у Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури. Його творчий шлях розпочався в 1990-х роках, коли він став одним із лідерів «Нової української хвилі» — мистецького руху, що прагнув переосмислити радянську спадщину та інтегрувати українське мистецтво у світовий контекст.

Творчий стиль Чичкана вирізняється провокативністю, епатажем та використанням нетрадиційних технік. Він часто звертається до теми людської сексуальності, використовуючи відверті образи та символи. Його роботи — це своєрідна реакція на соціальні та політичні події, на абсурдність буття та на внутрішні переживання людини. Чичкан не боїться експериментувати з різними жанрами, поєднуючи живопис, фотографію, інсталяції та відеоарт.

Іван Чичкан відомий своєю еклектикою та провокативністю. У його роботах поєднуються елементи попарту, неоекспресіонізму, концептуалізму та психоделічного мистецтва. Він часто звертається до тем ідентичності, іронії та абсурду, використовуючи образи мавп, кіберпанк-естетику, а також алюзії на радянське минуле та сучасну масову культуру.

Відомі роботи

Однією з найвідоміших тем у його творчості стала «антропоморфізація мавп», де він грається з ідеєю межі між людиною та твариною, натякаючи на примітивність соціуму, консюмеризм та постмодерністське розмиття ідентичності. Мова про серію картин «Психодарвінізм», де він зображує мавп у людських позах, намагаючись дослідити природу людської поведінки.

Також варто згадати його проєкт «Мутація генів», де він використовує цифрові технології для створення гібридних образів.

Ілля Чичкан брав участь у численних міжнародних артфорумах, зокрема у Венеційському бієнале (2001, 2009), а також виставлявся в музеях і галереях Європи та США, зокрема в PinchukArtCentre (Київ), Saatchi Gallery (Лондон) та Музеї сучасного мистецтва (Нью-Йорк). Чичкан є одним із найдорожчих українських художників.

Ілля Чичкан — це митець, який не боїться виходити за рамки загальноприйнятих норм та провокувати суспільство. Його творчість — виклик, що змушує задуматися про природу людини та місце мистецтва у сучасному світі.

Оксана Мась

Оксана Мась — відома українська художниця, чиї масштабні інсталяції та мальовані полотна вражають своєю монументальністю та філософською глибиною. Народилася 5 вересня 1969 року в місті Чорноморськ Одеської області. Її творчий шлях — це постійний пошук нових форм та матеріалів, а роботи — своєрідна візуальна філософія, що відображає роздуми про людську природу, духовність та місце людини у світі.

У 1986 році закінчила Школу мистецтв у рідному місті, а в 1992 році — Одеське державне художнє училище імені М. Б. Грекова. Продовжуючи освіту, у 2003 році здобула ступінь бакалавра філософії в Одеському національному університеті імені І. І. Мечникова, а у 2014 році — ступінь магістра. Її творчість — це симбіоз мистецтва та філософії, де візуальні образи стають засобом для вираження глибоких філософських ідей.

Оксана Мась відома своїм прагненням до експериментів з матеріалами та техніками. Вона створює унікальні об'єкти, використовуючи різноманітні матеріали, такі як шкіра, пластик та навіть старі двигуни. Її роботи поєднують традиційні мотиви з сучасними технологіями, відображаючи глибокі філософські роздуми про духовне та матеріальне

Її роботи експонувалися на багатьох міжнародних виставках, зокрема на Венеційській бієнале. Картини Оксани Мась знаходяться в колекціях таких установ, як Колекція Німецького банку, Фонд Віктора Пінчука та MMoMA. Вона співпрацює з понад 20 галереями по всьому світу, а її твори представлені на аукціонах Christie's та Sotheby's. Наразі художниця проживає та працює в Іспанії, продовжуючи досліджувати нові форми та ідеї в мистецтві. 

Відомі роботи

Творчий стиль Оксани Мась вирізняється монументальністю, деталізацією та використанням нетрадиційних матеріалів. Її найвідоміша робота — інсталяція «Вівтар націй», створена з мільйонів дерев'яних яєць, розписаних за мотивами відомих картин. Цей проєкт став символом її творчості та приніс художниці міжнародне визнання.

Інші визначні роботи:

• «Mandala Dance» — серія великомасштабних полотен, що відображають енергію та рух.

• «Квантова молитва» — проєкт, де художниця використовує цифрові технології для створення інтерактивних інсталяцій.
• «Феномен епідермізму» — у 2012 році на кінофестивалі в Локарно Оксана отримала престижну нагороду «Золотий глек» за цю аудіовізуальну інсталяцію, яка досліджує боротьбу між духовним та матеріальним у житті людини. 

Оксана Мась — яскрава представниця сучасного українського мистецтва, яка своїми роботами кидає виклик традиційним уявленням та запрошує глядача до глибокого осмислення духовних та соціальних питань.

Віктор Сидоренко

Віктор Сидоренко — видатний український художник, чия творчість охоплює широкий спектр мистецьких напрямків, від живопису до інсталяцій та фотокомпозицій. Він є однією з ключових постатей сучасного українського мистецтва, чиї роботи відображають глибокі філософські роздуми та дослідження людської природи.

Віктор Сидоренко народився 31 грудня 1953 року в місті Талди-Курган (Казахстан). У 1979 році закінчив Харківський художньо-промисловий інститут. З 1985 року мешкає та працює в Києві. У 1992 році отримав звання заслуженого діяча мистецтв України, а в 1998 році — народного художника України. У 2001 році заснував Інститут проблем сучасного мистецтва Національної академії мистецтв України, який займається дослідженнями в галузі сучасного мистецтва та впровадженням новітніх художніх технологій і очолює його.

Творчий стиль Віктора Сидоренка характеризується концептуальністю, філософською глибиною та використанням різноманітних технік. Він часто звертається до теми людського існування, досліджуючи питання ідентичності, пам'яті та часу. Його роботи — своєрідні візуальні есе, що змушують глядача задуматися над складними філософськими питаннями.

Його твори зберігаються в Національному художньому музеї України, Музеї сучасного мистецтва KIASMA (Гельсінкі, Фінляндія), колекції Єльського університету (США) та в приватних зібраннях по всьому світу.

Відомі роботи

Однією з найвідоміших робіт Віктора Сидоренка є проєкт «Поема про внутрішнє море», який був представлений на 52-й Венеційській бієнале у 2007 році. Цей проєкт — це масштабна інсталяція, що складається з живописних полотен, фотографій та відео, і досліджує тему людської пам'яті та її впливу на формування особистості.

Також варто згадати його серію картин «Левітація», де художник зображує людей у стані невагомості, намагаючись передати відчуття свободи та безмежності.

Інші визначні роботи:

• «Амнезія» (1995) - серія картин, що досліджує проблеми пам'яті та ідентичності.
• «Цитохронізми» (2002) - серія картин, що поєднує наукові та художні образи.

• «Вторгнення» (1996) - картина, що зображує невідомих істот, які вторгаються в людський світ.

Віктор Сидоренко — народний художник України та дійсний член Національної академії мистецтв України, є автором численних наукових та публіцистичних текстів про сучасне мистецтво.

Олег Тістол

Олег Тістол — український художник-постмодерніст, один з лідерів «Нової української хвилі». Народився 25 серпня 1960 року в селищі Врадіївка Миколаївської області. Його мистецький шлях — це дослідження національних стереотипів, їхня деконструкція та переосмислення у контексті сучасного мистецтва. Його творчість — симбіоз живопису, інсталяцій та фотографії, де національні символи та стереотипи стають об'єктами художнього дослідження.

Творчий стиль Олега Тістола вирізняється іронією, гротеском та використанням яскравих кольорів. Його найвідоміший проєкт — «Нацпром», створений у співпраці з Миколою Маценком, де художники досліджують національні стереотипи, зафіксовані у предметному середовищі. Цей проєкт став його творчою візитівкою та приніс Олегу Тістолу міжнародне визнання.

У 1979–1984 роках навчався у Львівському державному інституті декоративно-прикладного мистецтва. У 1984–1986 роках служив у Радянській Армії. З 1988 — співзасновник художньої групи «Вольова грань національного постеклектизму».

Відомі роботи

Серед інших відомих робіт художника картина «Возз’єднання», де Тістол переосмислює традиції українського бароко у контексті сучасного мистецтва.

Картина «Пейзажі», де він досліджує тему українського пейзажу та його зв'язку з національною ідентичністю, а також «Національна географія», де художник досліджує тему географії України. Олег Тістол є лауреатом численних мистецьких премій. Його роботи експонувалися на багатьох міжнародних виставках, зокрема на Венеційській бієнале. Художник активно співпрацює з галереями по всьому світу, а його роботи зберігаються в музеях та приватних колекціях України, Європи та США.

Творчість Олега Тістола вирізняється поєднанням живопису, фотографії та інсталяції. Він часто використовує яскраві кольори, гротескні образи та іронічні символи. Його роботи — своєрідна деконструкція національних стереотипів, їхнє переосмислення у контексті сучасного мистецтва. 

Олег Тістол — не лише художник, а й активний учасник культурного життя України. Він є одним із засновників Інституту актуального мистецтва, а також бере участь у численних мистецьких проєктах та акціях.

Анатолій Криволап

Анатолій Криволап — знаний український художник, чиї твори стали еталоном яскравого та експресивного живопису. Він провокує на філософські роздуми через призму пейзажу та нефігуративного мистецтва. Його роботи, наповнені глибоким символізмом та емоційною напругою, відображають не лише красу навколишнього світу, але й внутрішні переживання людини.

Народився Анатолій Криволап 11 вересня 1946 року в місті Яготин Київської області. Зростав у родині, де мистецтво не вважалося серйозним заняттям, але його талант проявився рано. Він почав малювати з дитинства, зображуючи коників на стінах рідної хати. У четвертому класі, на запитання вчительки про майбутню професію, несподівано для себе відповів — «художник». Проте свідоме рішення прийняв після закінчення восьмого класу. Освіту здобув у Київському державному художньому інституті, де сформувався його унікальний стиль та бачення мистецтва.

З самого початку творчого шляху Криволап прагнув вийти за рамки традиційного живопису, експериментуючи з кольором та формою. Його вчителем був Володимир Пузирков. Після інституту працював у художньому фонді, але швидко зрозумів, що комерція та справжнє мистецтво несумісні. Він обрав шлях незалежного художника, працюючи на різних тимчасових роботах, щоб мати можливість творити.

Відомі роботи

Творчість Криволапа — це симбіоз традиційного живопису та сучасних мистецьких тенденцій. Його пейзажі – це не просто зображення природи, а своєрідні емоційні стани, що відображають внутрішній світ художника. Він використовує яскраві, насичені кольори, які наносить на полотно широкими, експресивними мазками, створюючи ефект динаміки та руху. Він досліджував колір у чотири етапи: освоєння колориту, взяття контрастних кольорів в одній гамі, використання кольору як провідного засобу виразності, доведення кольору до максимальної яскравості.

Однією з найвідоміших робіт Анатолія Криволапа є цикл картин «Український мотив», де він досліджує красу української природи, її неповторні пейзажі та колорит.

Також варто згадати його серії картин «Пейзаж» та «Кінь. Вечір», які стали символами його творчості. Картини Криволапа зберігаються в музеях та приватних колекціях по всьому світу, а його роботи неодноразово встановлювали рекорди продажів на міжнародних аукціонах.

Анатолій Криволап не лише талановитий художник, але й активний учасник культурного життя України. Він бере участь у численних мистецьких проєктах та акціях, спрямованих на розвиток українського мистецтва. У 2012 році він став лауреатом Національної премії України імені Тараса Шевченка, що стало визнанням його вагомого внеску в українську культуру. Криволап — один з найдорожчих сучасних українських художників. У 2013 році його картина «Кінь. Вечір» була продана на вечірніх торгах аукціону «Phillips» в Лондоні за рекордну суму — 186,2 тис. доларів.

Легендарні українські художники

Українське мистецтво — це рясний гобелен, витканий нитками різних епох, стилів і талантів. Серед цієї палітри виділяються постаті, чий внесок не лише сформував національну художню традицію, а й залишив відбиток на світовому мистецтві. Однією з таких постатей є Тарас Шевченко, чия творчість вийшла далеко за межі живопису. Він був не лише національним поетом, чиї твори стали символом українського духу, а й видатним художником. Його картини відображають глибоке розуміння людської психології та соціальних проблем. Шевченко використовував мистецтво як засіб вираження національної ідентичності та боротьби за свободу.

На початку XX століття українське мистецтво пережило період розквіту, пов’язаний з діяльністю таких художників, як Олександр Мурашко, Михайло Бойчук та Казимир Малевич. Мурашко, відомий своїми імпресіоністичними пейзажами та портретами, став одним із найяскравіших представників українського модерну. Його роботи відображають красу української природи та життя селян. Бойчук, засновник школи «бойчукістів», прагнув створити національний стиль, поєднавши традиції візантійського та українського народного мистецтва. Його фрески та мозаїки, зокрема в Червонозаводському театрі в Харкові, стали символом українського монументального мистецтва. Малевич, один із засновників супрематизму, здійснив революцію в абстрактному мистецтві. Його «Чорний квадрат» став символом авангарду та вплинув на розвиток світового мистецтва.

Особливе місце в українському мистецтві посідає Марія Примаченко, чия творчість, наповнена фантастичними образами та яскравими кольорами, відображає народну уяву та світогляд. Її картини стали символами українського наївного мистецтва. Примаченко створила власний неповторний стиль, який поєднує елементи народного мистецтва, сюрреалізму та фантастики.

До плеяди легендарних українських митців входять також Олександр Архипенко, скульптор, який здійснив революцію у скульптурі, використовуючи кубістичні форми та експериментуючи з матеріалами. Катерина Білокур, художниця-самоучка, чиї картини, наповнені яскравими квітами та деталями, відображають красу української природи. Олександра Екстер, художниця-конструктивістка, чиї роботи, наповнені геометричними формами та яскравими кольорами, вплинули на розвиток сценографії та дизайну. І багато, багато інших.

Список українських художників, що зробили вагомий внесок у розвиток українського та світового мистецтва, дуже розлогий. Їхні роботи продовжують надихати нові покоління митців та шанувальників мистецтва. Ми зупинимось на шістьох.

Казимир Малевич

Казимир Малевич — український художник-авангардист, теоретик мистецтва, філософ, основоположник супрематизму, одного з найвпливовіших напрямів абстрактного мистецтва XX століття. Його творчість стала справжньою революцією у світі мистецтва, зруйнувавши традиційні уявлення про живопис та відкривши нові горизонти для художньої творчості.

Народився Казимир Малевич 23 лютого 1879 року в Києві, в родині робітника цукрового заводу. З юних років він виявив інтерес до малювання, але його батько не підтримував це захоплення, мріючи про більш практичну професію для сина. Проте мати Казимира, навпаки, заохочувала його творчість, купуючи йому фарби та пензлі. У 1895-1896 роках Малевич навчався в Київській рисувальній школі Миколи Мурашка, а згодом — у Московському училищі живопису, скульптури та архітектури. Його ранні роботи були виконані в імпресіоністичному та символістському стилях, але з часом він почав експериментувати з новими формами та напрямами.

Відомі роботи

У 1915 році Малевич представив свою першу супрематичну картину — «Чорний квадрат», яка стала справжньою сенсацією та символом нового напряму в мистецтві. Супрематизм, за задумом Малевича, мав стати «чистим» мистецтвом, вільним від зображення предметів реального світу. Він використовував геометричні форми та яскраві кольори, щоб створити відчуття простору та динаміки. Окрім живопису, Малевич займався теоретичною діяльністю, писав статті та книги, в яких викладав свої ідеї про супрематизм та нове мистецтво. Він також викладав у Вітебському художньому училищі, де мав значний вплив на своїх учнів, зокрема на Еля Лисицького.

У 1927 році Малевич повернувся до Києва, де продовжив свою творчу та педагогічну діяльність. Він викладав у Київському художньому інституті та створив низку нових робіт, зокрема серію «Селянські картини».

Інші популярні роботи:

• Біле на білому (1918) - ще одна знакова робота художника, що являє собою білий квадрат на білому тлі.
• Червоний квадрат (1915) - картина, що складається з червоного квадрата на білому тлі.

• Супрематична композиція (1916) - серія абстрактних картин, що демонструють розвиток супрематизму.

• Корова і скрипка (1913) - одна з найвідоміших робіт періоду кубофутуризму.

Він був одним із перших художників, які почали використовувати аерографію у своїх роботах. Малевич створив власну філософську систему, яку назвав «супрематичною філософією». Його картини неодноразово встановлювали рекорди продажів на міжнародних аукціонах. У 2016 році в Києві відкрито сквер Казимира Малевича.

Тарас Шевченко

Тарас Шевченко — не лише геніальний поет, але й талановитий художник, чия творчість залишила вагомий слід в українському образотворчому мистецтві. Його малярські та графічні роботи відображають широкий спектр тем — від історичних подій до побутових сцен, від портретів до пейзажів.

Народився Тарас Шевченко 9 березня 1814 року в селі Моринці на Черкащині. З дитинства виявив хист до малювання, але через кріпацьке становище не мав можливості здобути належну освіту. Проте його талант помітив поміщик Павло Енгельгардт, який взяв юнака з собою до Петербурга. У 1832 році Шевченко став учнем художника Василя Ширяєва, а згодом — Карла Брюллова в Петербурзькій академії мистецтв. Саме Брюллов, вражений талантом юнака, доклав чимало зусиль для викупу Шевченка з кріпацтва.

Творчий стиль Шевченка формувався під впливом романтизму та реалізму. Він майстерно володів різними техніками — олійним живописом, аквареллю, графікою. Його роботи відзначаються глибоким психологізмом, емоційністю та реалістичним зображенням життя українського народу.

Відомі роботи

Однією з найвідоміших картин Шевченка є «Катерина» (1842), що відображає трагічну долю селянської дівчини, зрадженої офіцером. Ця картина стала символом жіночої долі в тогочасному суспільстві.

Також широко відомі його автопортрети, пейзажі України, історичні картини, такі як «Смерть Богдана Хмельницького».

Шевченко був одним із перших українських художників, які почали використовувати офорт — техніку гравюри на металі. Він створив серію офортів «Живописна Україна», в якій зобразив історичні пам'ятки та побутові сцени.

Під час заслання в Орській фортеці він продовжував малювати, попри заборону. Шевченко був талановитим портретистом, його портрети відзначаються глибоким психологізмом. Він створив серію акварелей «Мангишлацький сад», в якій зобразив екзотичні рослини та пейзажі. 

Тарас Шевченко мріяв про створення власної художньої школи в Україні. Творчість Шевченка-художника є невіддільною частиною його спадщини. Його картини відображають не лише талант митця, але й глибоке розуміння історії та культури українського народу.

Марія Примаченко

Марія Примаченко — неймовірна українська народна художниця, чия творчість, сповнена фантастичних образів та яскравих кольорів, стала яскравим символом українського наївного мистецтва. Її роботи — своєрідна візуальна енциклопедія української міфології та народного світогляду, де реальність переплітається з фантазією, а добро завжди перемагає зло.

Народилася Марія Примаченко 12 січня 1909 року в селі Болотня на Київщині, у родині майстрів народної творчості. З дитинства вона була оточена красою української природи та народних традицій, що знайшло відображення в її творчості. Хвороба, яка спіткала її в дитинстві, обмежила фізичні можливості Марії, але не змогла обмежити її творчу уяву. Початок творчого шляху Марії Примаченко був пов'язаний з вишиванням яким вона займалася, наслідуючи свою матір. Проте, згодом, Марія відкрила для себе малювання, яке й стало її справжнім покликанням. Перші роботи художниці були виконані на звичайному папері, але з часом вона почала використовувати полотно та інші матеріали.

Творчий стиль Марії Примаченко — це унікальне поєднання народного примітиву, сюрреалізму та фантастики. Її роботи відзначаються яскравими кольорами, гротескними образами та символічним змістом. Вона створювала фантастичних звірів, птахів та рослини, які відображали власні уявлення про світ. Її картини — це своєрідні казки, де добро завжди перемагає зло, а краса та гармонія панують над світом.

Відомі роботи

Серед найвідоміших робіт Марії Примаченко — серії картин «Звірі з Болотня» («Чорний звір», «Синій бик», «Леви»), «Квіти України» («Соняшники», «Маки», «Квіти в вазі»), «Людям на радість». Її роботи експонувалися на багатьох міжнародних виставках, зокрема в Парижі, Монреалі та Празі, де мали великий успіх.

Інші популярні роботи:

• «Люди та побут»: картини, що відображають життя українського села, його традиції та обряди. Серед них: «Весілля», «Ярмарок», «Селянське подвір'я».

• «Війна»: серія картин, присвячених трагічним подіям Другої світової війни та Чорнобильській катастрофі. Серед них: «Атомна війна, будь проклята вона!», «Загроза війни», «Четвертий енергоблок».

Її творчість — неоціненний внесок в українську та світову культуру, а її картини продовжують надихати нові покоління митців та шанувальників мистецтва.

Олександра Екстер

Олександра Екстер — талановита українська художниця, сценографка, дизайнерка, педагогиня, чия творчість стала вагомим внеском у розвиток світового авангардного мистецтва. Її роботи, сповнені динаміки, яскравих кольорів та геометричних форм, відображають дух епохи модернізму та її прагнення до нового.

Народилася Олександра Олександрівна Григорович 6 січня 1882 року в місті Білосток, яке на той час входило до складу російської імперії. Її дитинство пройшло в Києві, де вона отримала перші уроки малювання. Згодом навчалася в Київському художньому училищі, а також відвідувала студію у відомого художника Олександра Мурашка. Творчий шлях Олександри Екстер розпочався в атмосфері бурхливих мистецьких пошуків початку XX століття. Вона подорожувала Європою, де знайомилася з найновішими течіями в мистецтві — кубізмом, футуризмом, конструктивізмом. Її роботи поєднують елементи цих напрямів, але водночас відзначаються власним неповторним стилем.

Олександра Екстер була не лише талановитою художницею, але й педагогом. Вона викладала в Київському художньому інституті, а також у власній студії в Парижі. Її учні, серед яких були Вадим Меллер та Анатоль Петрицький, стали відомими художниками та сценографами.

Відомі роботи

Олександра Екстер працювала в різних жанрах — від живопису до сценографії та дизайну. Її картини, такі як «Нічне місто», «Динаміка кольору», «Паризький міський пейзаж», вражають своєю динамікою та експресивністю. Вона також створила ескізи костюмів та декорацій для багатьох театральних вистав, зокрема для вистав Олександра Таїрова.

Інші популярні роботи:

• "Венеція" (1915) – експресивний пейзаж, де відчутний вплив імпресіонізму та кубізму.

• «Три жіночі постаті» (1909–1910) – рання робота, де видно перехід від постімпресіонізму до футуризму.

• «Сатанинський балет» (1922) – відображає її роботу як театрального художника.

Її творчість — це важливий внесок у розвиток українського та світового авангардного мистецтва, а її роботи продовжують надихати нові покоління митців.

Катерина Білокур

Катерина Білокур — українська художниця-самоучка, чия творчість, сповнена любові до природи та української культури, стала феноменом у світовому наївному мистецтві. Картини, наповнені яскравими квітами, натюрмортами та деталізованими пейзажами, відображають її унікальне бачення світу.

Народилася Катерина Білокур 7 грудня 1900 року в селі Богданівка на Київщині, в родині селян. З дитинства вона виявила хист до малювання, але через бідність та нерозуміння батьків не мала можливості здобути освіту. Вона самостійно опановувала мистецтво, спостерігаючи за природою та копіюючи малюнки з журналів.

Творчий стиль Катерини Білокур — це унікальне поєднання народного примітиву, реалізму та символізму. Вона малювала квіти, які ніколи не квітнуть одночасно, поєднуючи їх у фантастичні букети.

Відомі роботи

Серед найвідоміших робіт Катерини Білокур – картини «Квіти за тином» (1935), «Цар-колос» (1949), «Польові квіти» (1950), «Декоративні квіти» (1950), «Колгоспне поле» (1948-1949), «Сніданок» (1950). Її роботи експонувалися на багатьох міжнародних виставках, зокрема в Парижі, де мали великий успіх.

Катерина Білокур померла 10 червня 1961 року у рідному селі Богданівка. Її творчість — це неоціненний внесок в українську та світову культуру.

Олександр Богомазов

Олександр Богомазов — знаковий український художник-авангардист, теоретик мистецтва та педагог, чия творчість стала яскравим та вагомим внеском у розвиток світового авангарду. Його роботи, сповнені динаміки, яскравих кольорів та геометричних форм, відображають пошук нових форм вираження та дослідження можливостей живопису.

Народився Олександр Костянтинович Богомазов 14 (26) березня 1880 року в селі Янків Ріг на Харківщині. Його дитинство пройшло в атмосфері сільського життя, яке згодом знайшло відображення в його пейзажах. Згодом навчався в Київському художньому училищі, де познайомився з Олександром Мурашком, який мав значний вплив на його творчий розвиток. Творчий шлях Олександра Богомазова закономірно теж розпочався в атмосфері бурхливих мистецьких пошуків початку XX століття. Він експериментував з різними стилями та напрямами, від імпресіонізму до кубізму та футуризму. Його роботи відзначаються динамікою, експресивністю та дослідженням можливостей кольору та форми.

Олександр Богомазов розробив власну теорію живопису, яку назвав «спектралізмом». Він вважав, що колір має вплив на емоції та відчуття глядача, і прагнув створити живопис, який би передавав не лише зовнішній вигляд предметів, але й їхню внутрішню сутність.

Відомі роботи

Серед найвідоміших робіт Олександра Богомазова — картини «Трамвай», «Міський пейзаж. Київ», «Пейзаж з червоними будинками», «Ліс. Боярка». Його роботи експонувалися на багатьох виставках в Україні та за кордоном, зокрема в Парижі та Берліні.

Олександр Богомазов помер 3 червня 1930 року в Києві. Його творчість — це важливий внесок у розвиток українського та світового авангардного мистецтва, а його роботи продовжують надихати нові покоління митців.

Висновок

Українські художники, від Тараса Шевченка до митців авангарду початку XX століття та сучасних творців, відіграють надзвичайно важливу роль у становленні та розвитку не лише українського, а й світового мистецтва. Їхня творчість, сповнена національного колориту, глибоких філософських роздумів та новаторських ідей, стала вагомим внеском у світову культурну спадщину.

Шевченко, поєднуючи в собі талант поета та художника, став символом українського національного відродження. Його роботи, пронизані любов'ю до рідної землі та співчуттям до простого народу, відображають дух епохи та національну ідентичність.

Художники авангарду, такі як Малевич, Богомазов, Екстер, зробили революційний прорив у світовому мистецтві, відкривши нові горизонти для художньої творчості. Їхні новаторські ідеї та експерименти з формою та кольором вплинули на розвиток багатьох напрямів сучасного мистецтва.

Народні художники, такі як Примаченко та Білокур, створили унікальний світ, сповнений фантастичних образів та яскравих кольорів. Їхні роботи, наповнені народною мудрістю та символікою, стали невіднятною частиною української культурної спадщини.

Сучасні українські художники, такі як Ройтбурд, Криволап, Сидоренко, Чічкан, Тістол, Мась, продовжують традиції своїх попередників, створюючи твори, що відображають складність та багатогранність сучасного світу. Їхні роботи, сповнені глибокого символізму та філософського змісту, викликають широкий резонанс в Україні та за її межами.

Роботи цих українських художників — не лише відображення української культури, але й важлива частина світової культурної спадщини, яка продовжує надихати нові покоління митців та шанувальників мистецтва.