Офіційний сайт Луцької районної ради

Старий сайт працював у час, коли Луцький район мав зовсім інші межі, до адміністративної реформи 2020 року, та якийсь час після децентралізації. Через це на його сторінках сусідять відомості про два різні Луцькі райони — старий і сучасний. Наприклад, у розділі «Про район» досі вказана площа 97,3 тисячі гектарів, тобто близько 973 км². Це дані про Луцький район у старих межах. Після реформи 2020 року його територія зросла більш ніж у п’ять разів: сучасний Луцький район займає 5249,1 км², об’єднує 15 територіальних громад і 351 населений пункт.

Офіційним ресурсом районної ради сайт перестав бути наприкінці 2021 року, 6 грудня там опублікували повідомлення про запуск нової вебплатформи, на якій надалі публікують новини, анонси, проєкти рішень та іншу інформацію про роботу Луцької районної ради.

Про Луцьку районну раду

Адміністративний центр Луцького району — місто Луцьк, обласний центр Волині та одне з найдавніших міст у регіоні. Місто Луцьк, Луцька міська територіальна громада і Луцький район — не тотожні поняття. Луцьк є адміністративним центром і Луцької міської громади, і Луцького району, однак район охоплює значно більшу територію та 15 територіальних громад.

Луцька районна рада також не дорівнює ні Луцькій міській раді, ні Луцькій районній державній адміністрації. За законом районні ради — це представницькі органи місцевого самоврядування, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ і міст району. Райрада проводить сесії, працює через постійні депутатські комісії, ухвалює рішення в межах своїх повноважень, розглядає запити і звернення, займається питаннями об'єктів спільної власності громад, затверджує окремі програми та оприлюднює публічну інформацію.

Сучасна Луцька районна рада працює вже в інших умовах, ніж та, для якої свого часу створювали r-rada.lutsk.ua, у 2020 році в Україні змінили районний поділ, і Волинська була однією з тих областей, де карта адміністративних районів дуже змінилася.

До реформи децентралізації Волинська область була поділена на 16 районів, серед яких Луцький, Горохівський, Ківерцівський, Рожищенський, Ковельський, Шацький, Маневицький та інші. 17 липня 2020 року Верховна Рада ухвалила постанову №807-IX «Про утворення та ліквідацію районів», після чого на Волині залишилося чотири райони — Луцький, Ковельський, Камінь-Каширський та Володимир-Волинський, нині Володимирський.

Новий Луцький район сформували переважно з територій колишніх Луцького, Горохівського, Ківерцівського та Рожищенського районів. До його складу увійшли 15 територіальних громад і 351 населений пункт. На момент реформи Волинська ОДА оцінювала чисельність населення району приблизно у 457,3 тисячі людей, а площу — у 5,25 тисячі км². Для порівняння: старий Луцький район займав близько 973 км². Після укрупнення його територія збільшилася більш ніж у п'ять разів. Назва залишилася тією самою, але географія, склад громад і система управління змінилися.

До сучасного Луцького району входять Берестечківська, Боратинська, Городищенська, Горохівська, Доросинівська, Ківерцівська, Колківська, Копачівська, Луцька, Мар'янівська, Олицька, Підгайцівська, Рожищенська, Торчинська та Цуманська територіальні громади. Район простягається від Берестечка й Горохівщини на півдні до Ківерцівщини та Цумані на півночі.

Разом із кордонами змінилася й система повноважень. Значна частина питань, які раніше вирішували районні структури, перейшла безпосередньо до територіальних громад: місцеві бюджети, програми розвитку, більшість адміністративних послуг, освіта, медицина первинної ланки, благоустрій тощо. Після реформи Волинська ОДА окремо пояснювала, що мешканцям колишніх районів не потрібно їздити до Луцька лише тому, що він став центром укрупненого району: більшість послуг залишились на рівні громад і ЦНАПів.

Через децентралізацію районні ради втратили частину колишніх функцій, а громади отримали більше самостійності й ресурсів, але районна рада зберегла важливу роль як орган, який представляє спільні інтереси всіх 15 громад.

Сьогодні Луцька районна рада:

• управляє об’єктами спільної власності територіальних громад району;
• затверджує районні програми соціально-економічного, культурного, екологічного розвитку;
• розглядає питання розподілу окремих коштів і субвенцій спільного користування;
• заслуховує звіти та інформацію про виконання програм;
• розглядає депутатські запити, звернення громадян і громад;
• забезпечує координацію між громадами з питань, які виходять за межі однієї громади;
• оприлюднює публічну інформацію про свою діяльність.

Рада складається з 54 депутатів, зараз її очолює голова Тетяна Павлова-Багрійчук. Робота ведеться через постійні депутатські комісії та сесії.

Історія сайту

У футері сайту є напис про час його існування — «2002–2011 Луцька районна рада».Там само вказані розробники: дизайн і створення сайту приписані луцькій компанії InternetDevels, а технічна підтримка — «Форсаж Продаж». Сам ресурс працював на Drupal і свого часу потрапив до каталогу сайтів органів місцевої влади, створених на цій системі керування контентом.

Для районної ради це був головний онлайн-майданчик, де викладали рішення та проєкти рішень, матеріали сесій, розпорядження голови, районні програми, депутатські запити, бюджетні документи й інформацію про комунальне майно. Окремі розділи відвели для звернень громадян, публічної інформації, регуляторної політики, запобігання корупції та очищення влади. У матеріалах сесій працював пошук за датою, номером сесії та рішення.

На початку 2010-х такі сайти поступово ставали одним із основних способів комунікації місцевої влади з мешканцями. У 2011 році набув чинності Закон України «Про доступ до публічної інформації», який зобов'язав органи місцевого самоврядування оприлюднювати значну частину інформації про свою роботу. Замість поїздки до райради або письмового запиту частину потрібних документів уже можна було знайти онлайн.

Втім, сухими рішеннями й розпорядженнями сайт не обмежувався. На сайті писали про районні концерти, спортивні змагання, зустрічі, урочистості та інші місцеві події, публікували фотографії й анонси. Були і онлайн-опитування. В одній з останніх збережених версій сайту відвідувачів запитували, чи задоволені вони результатами об'єднання територіальних громад.

У 2020 році сайт опинився у ситуації, коли район, для якого його створювали, фактично перестав існувати у старих межах. Після адміністративної реформи Луцький район став значно більшим, до нього увійшли території колишніх Горохівського, Ківерцівського та Рожищенського районів. r-rada.lutsk.ua продовжив працювати, але тепер уже для новоутвореного району.

Частину інформації швидко оновили. На сайті з'явилися 15 територіальних громад нового району, дані про районну раду нового скликання та її 54 депутатів. У рішеннях за 2020–2021 роки вже можна побачити наслідки реформи на практиці — наприклад, передачу майна територіальним громадам. Водночас старі сторінки ніхто повністю не переписував. У розділі «Про район» і далі залишалася площа 97,3 тисячі гектарів, яка стосувалася колишнього Луцького району.

Тому архів сайту місцями виглядає так, ніби на ньому одночасно існують два Луцькі райони. В одному розділі ще зберігається стара адміністративна карта, в іншому вже є 15 громад нового району.

Остаточно переносити інформацію на нову платформу почали наприкінці 2021 року. 6 грудня на r-rada.lutsk.ua з'явилася новина «У Луцької районної ради — новий сайт». У ній повідомили, що надалі новини, анонси, проєкти рішень та іншу актуальну інформацію публікуватимуть на lutska-rayrada.gov.ua.

Старий сайт, однак, того ж дня не вимкнули. У грудні там ще з'являлися офіційні документи. Серед них — розпорядження про скликання дев'ятої сесії від 8 грудня, документ про оголошення подяки від 10 грудня та паспорт бюджетної програми від 24 грудня. Останні оновлення цього блоку на головній сторінці датувалися 29 грудня. Виходить, певний час обидва ресурси існували паралельно.

Але вже 17 квітня 2021 року один із запитів до домену приводив на паркову сторінку реєстратора Imena.ua. На цьому історію r-rada.lutsk.ua саме як сайту Луцької районної ради можна вважати завершеною.

Структура сайту

За сучасними мірками сайт.ua мав простий дизайн, але інформації на ньому було багато. З головної сторінки можна було перейти до депутатських запитів і звернень, матеріалів сесій, публічної інформації, бюджету, вакансій, розпоряджень голови, регуляторної політики та звітів про виконання бюджетних програм.

Окремий блок «Діяльність ради» збирав основні офіційні матеріали: звернення громадян, нормативно-правову базу, звіти депутатів, проєкти рішень, районні програми, матеріали про трудовий архів, проєктну діяльність та запобігання корупції.

У футері було сім основних рубрик: «Про район», «Місцеві ради», «Структура РайРади», «Сесії», «Документи», «Прес-центр» і «Контакти».

Про район

Розділ «Про район» поєднував історичну довідку, символіку, карту та сторінку почесних громадян. Автори писали про Луцьку землю у складі Галицько-Волинського князівства, Велике князівство Литовське, Річ Посполиту, Російську імперію, події двох світових воєн, радянський період і відновлення незалежності України.

Окрема сторінка пояснювала символіку старого Луцького району. На гербі були зображені кріпосна вежа, колосся, калина та вершник часів Галицько-Волинського князівства з прапором Волині. Прапор мав червоно-біле полотнище з елементами районного герба.

У кінці історичної довідки зазначено, що район займає 97,3 тисячі гектарів, тобто приблизно 973 км², у межах, затверджених 1966 року. Це старий Луцький район. Після реформи 2020 року під тією самою назвою існує вже значно більша адміністративна одиниця.

«Про район» фактично залишився знімком Луцького району до децентралізації. Частину сайту після реформи оновили, але цю велику історичну довідку повністю під нові межі не переробляли.

Історія району

Історію району детально описано на сайті:

У різні віки доля Луцької землі була дуже строкатою. То вона була часткою Галицько-Волинського князівства, то горіла, знемагаючи в опорі татаро-ординській навалі, то в часи князя Любарта добудовувала древній Луцький замок для захисту від польських та ординських загарбників, то під прапором Свидригайла відстоювала непідлеглість Волинського князівства чужинцям. Була провінцією Великого Литовського Князівства і чимало литовців оселилося в містах і селах Луччини, які швидко українізувались. Тоді Луччина була староством, ще зберігаючи, як і вся Волинь, православні та побутово-культурні традиції княжої доби. З часу Люблінської унії 1569 року Луцька земля у складі Польщі, хоч Волинь ще зберігала внутрішню автономію. Почалася швидка полонізація адміністрації та побуту князівських родів і шляхти.

Польська мова тут стала державною, а православна віра визнана „схизмою”. Зростають феодальні повинності селян у всіх шляхетських маєтках. В той час (80 – 90-і роки ХVІ століття) площа Луцького повіту становила 3 181 6 квадратного кілометра. Було в повіті 30 міст (1-королівське, 2-власність духовних осіб, 27- приватних) 777 сіл (усі приватні). Населення повіту – українське. Незначна частина поляків, караїмів, білорусів, татарів. Після численних походів татарських загонів з півдня, багато сіл залишались пусткою. У Луцькому повіті в ХVІ столітті було до 50 шляхетських гнізд, частина з них уже роздроблених. Серед них – князі Несвіцькі ( з яких походить засновник Запорізької Січі Д.І.Вишневецький – Байда), Острозькі, Чарторийські, Воронецькі, Богуші, Пронські, шляхтичі Гуляницькі, Гулевичі, Сангушки, Семашки, Острожецькі. Посилення феодального гніту в селах і містах, колонізація, введення Берестейської церковної унії 1596 року викликали могутню хвилю національно-культурної та релігійної боротьби, появу братств з школами.

Найширший відгук знайшли тут козацько-селянські повстання під проводом Криштофа Косинського, Северина Наливайка (1592 – 1596 роки). Сотні селян повіту пішли в повстанські загони, тікали з панських маєтків від ненависних шляхтичів. Селяни з Луччини брали участь у загонах Богдана Хмельницького у Берестецькій битві 1651 року у кривавій січі, зупинивши на деякий час рух польських королівських військ на схід України. Та Волинь, Луцький повіт все ж лишились у складі Польщі аж до 1795 року. Тому спалахували заворушення, тривали втечі від панів, підтримано було гайдамацький рух.

Після трьох поділів Польщі (1772 р., 1773 р., 1796 р.) Луцький повіт став часткою Волинської губернії в складі Російської імперії. Полонізація змінилась шаленою русифікацією. До 1911 року не було навіть земств, які в інших губерніях України мали змогу вести національно-культурну діяльність. У 1911 році у Луцькому повіті було 270 799 мешканців, у тому числі 199 162 – православних, 14 427 – католиків та 23 843 – євреїв. У 1915 – 1918 роках через Луцький повіт кілька разів перекочувався шалений шквал Першої Світової Війни. На хвилі антивоєнного руху у військових частинах, ряді сіл на початку 1918 року була встановлена влада Рад, військово-революційних комітетів, але 18 лютого 1918 року змінилась австро-німецькою ситуацією. Після війни за наслідками Брестського договору Волинь знову відійшла до складу Польщі, з кінця 1920 року до 19 вересня 1939 року. Це був також період активної боротьби населення Луччини за національно-культурне відродження. Воно було основним змістом діяльності організацій „Просвіти”, яку польські власті закрили, а передову, національно свідому інтелігенцію переслідували.

У вересні 1939 року одних окупантів змінили інші – зі Сходу – радянські. Так оцінили той час патріотичні сили краю. Історична доля населення теперішнього Луцького району і в радянський період була досить складною. Багато людей щиро довіряли новій владі і покладали на неї великі надії в поліпшенні життя, у відродженні національної освіти, культури в одержанні віками омріяної землі. Перші її кроки одними діями обнадіювали, іншими – лякали, викликали опір. Радянська влада, передусім, провела націоналізацію підприємств у Луцьку, Торчині, і землі Поміщицькі і церковні землі наділили селянам. Почали діяти школи з українською мовою навчання. Створена мережа медичних закладів. В лютому – березні 1940 року почалася колективізація. Колективні господарства створювали надіслані з райкомів Компартії уповноважені. Принцип добровільності грубо порушувався. Селяни неохоче віддавали в спільне користування землю, реманент, худобу. Хто чинив опір, висловлювався проти колгоспного ладу, того заарештовували, тримали у в'язниці.

Органи НКВС, держбезпеки робили ретельну чистку цього краю від колишніх дворянських родин, від тих, хто чинив опір заходом нової влади. Почалося розкуркулювання заможних селянських господарств. Багато репресованих родин вивозили в Сибір, на північ, в Казахстан. Віроломний напад фашистської Німеччини зробив Волинь та землі району ареною перших запеклих боїв. На теренах Луцького та Торчинського району як і по всій Волині розгорнулася антифашистська боротьба. Вже в липні – серпні 1941 року почало діяти розгалужене підпілля в Торчині та навколишніх селах, а з 1942 року за кожного села багато молоді пішло в загони УПА, яка боролася на два фронти – проти фашистів-окупантів та проти радянської влади. В лютому – липні 1944 року Червона Армія вела тяжкі бої за визволення району.

Місто Луцьк було визволено 2 лютого, Торчин – 17 квітня, а останнє село Садів – аж 14 липня. Фронт покотився на Захід, а з сіл району було призвано до 5 000 чоловічого населення в армію для повного розгрому фашистів. У 1949 році в районі завершена колективізація сіл. Віддана спочатку земля селянам знову стала колгоспною. Частина колгоспів, де підібрані добрі кадри спеціалістів до 1960 року піднеслись з колін, вміло використовували техніку, врожайність зросла до 30 – 40 центнера зернових з гектара. Села забудовувались добротними будинками. Виросла широка мережа соціально-культурних закладів. Поряд з незаперечними успіхами, зростанням добробуту чимало рис радянського суспільства викликали глузливе ставлення.

Приписки до показників праці в колгоспах та на підприємствах, створення історії України, огидна щоденна антирелігійна пропаганда, закриття церков, їх руйнування в т.ч. навіть пам'яток історії і культури, архітектури. Такі дії породили в Україні і в т.ч. районі, області рухи шестидесятників, дисидентів. Погасити критичне ставлення людей до радянської влади, партійних керівників, репресивних органів так і не вдалося. А криза в економіці довершила необхідність перебудови, демократизації суспільного життя. На хвилі перебудови і в Луцькому районі, в першій половині 1989 року зародилися і розгорнули політичну агітацію осередки Народного руху України, які повсюдно і рішуче ставили вимогу відродження державної незалежності України. За це 1 грудня 1991 року в районі проголосувало 80 – 90 відсотків громадян.

Місцеві ради

З розділом «Місцеві ради» ситуація була протилежною: його якраз встигли пристосувати до нового адміністративного устрою. Сторінка відкривалася під назвою «Місцеве самоврядування» і містила вже 15 територіальних громад укрупненого Луцького району.

У списку були Берестечківська, Боратинська, Городищенська, Горохівська, Доросинівська, Ківерцівська, Колківська, Копачівська, Луцька, Мар'янівська, Олицька, Підгайцівська, Рожищенська, Торчинська та Цуманська громади. Біля кожної стояло посилання «Завантажити інформацію про раду».

Структура райради

Розділ «Структура РайРади» складався з п'яти частин: «Виконавчий апарат», «Депутатський корпус», «Постійні комісії», «Президія» та «Фракції». Це був фактично довідник по самій раді: хто нею керує, хто працює в апараті й хто представляє виборців.

У версії сайту після виборів 2020 року головою Луцької районної ради був Олександр Омельчук, його заступником — Сергій Сівак. На сторінці виконавчого апарату також були вказані керівники та спеціалісти структурних підрозділів. Депутатів групували за політичними силами. На сайті були представлені «За майбутнє», «Європейська Солідарність», «Слуга народу», «Батьківщина», «Свобода», Аграрна партія України та «Громадянський рух “Свідомі”». Окрема сторінка показувала склад кожної фракції.

Було шість постійних комісій. Вони займалися бюджетом і фінансами; промисловістю, транспортом, будівництвом та екологією; освітою, культурою, соціальним захистом і медициною; сільським господарством і земельними питаннями; спільним майном громад; депутатською діяльністю, місцевим самоврядуванням, законністю та протидією корупції. Для кожної наводили голову й персональний склад. Сайт зберігав і документи цих комісій. Їх можна було фільтрувати за комісією, датою та видом документа.

Сесії

Розділ «Сесії» був одним із найбільш практичних на сайті. Матеріали подавали у вигляді таблиці з датою, номером сесії, номером рішення та назвою документа. Працювали фільтри за типом матеріалу й сесією, а окремо позначали проєкти рішень.

За цими документами можна побачити не лише порядок денний ради, а й наслідки децентралізації в конкретних рішеннях. Наприклад, у жовтні 2021 року депутати голосували за передачу майна спільної власності району Боратинській та Ківерцівській громадам, приватизацію окремих об'єктів і погодження дозволів на користування надрами.

На сайті зберігалися також проєкти рішень, документи постійних комісій та розпорядження голови. Тому через архів сесій можна відновити, які питання розглядала рада у певний період і як змінювалося управління районним майном після реформи

Документи

Рубрика «Документи» була радше загальним файловим архівом. Матеріали подавали просто: назва документа і посилання для завантаження. Тематика була дуже різною. У збереженій версії є результати голосування на виборах депутатів Луцької районної ради, відомості районної територіальної виборчої комісії про спеціальні рахунки для внесення грошової застави, звіти про виконання паспортів бюджетних програм за 2019 рік, плани роботи райради та оголошення про набір кандидатів у присяжні Рожищенського суду.

Великі групи документів винесли в окремі розділи. Наприклад, у «Програмах» наприкінці роботи старого сайту були доступні програма підтримки демобілізованих учасників АТО, бійців ООС та членів їхніх сімей на 2020–2022 роки і програма розвитку місцевого самоврядування в Луцькому районі на 2019–2021 роки.

Через це шукати старий документ іноді доводиться не лише в рубриці «Документи»: частина матеріалів лежала в «Сесіях», «Програмах», «Публічній інформації», розпорядженнях голови або документах постійних комісій.

Прес-центр

Головна сторінка мала назву «Всі виступи», але сам цей розділ у збереженій версії супроводжувався приміткою «Розділ в стадії наповнення». Зате нижче працювали два значно корисніші блоки — «Заходи і події» та «Новини».

В анонсах повідомляли про майбутні сесії, засідання президії та постійних комісій. У новинах писали про роботу керівництва й депутатів, районні події, пам'ятні дати та місцевих жителів. В останніх матеріалах старого сайту, наприклад, є новина про 95-річчя зв'язкової УПА Надії Свирид і повідомлення про перший рік роботи райради восьмого скликання.

Окремо існували фоторепортажі. В архіві досі зберігається сторінка «Заключний концерт районного огляду художньої самодіяльності», а з більшості сторінок сайту можна перейти до всіх фотоальбомів.

Почесні громадяни луцького району

У розділі «Про район» була окрема сторінка «Почесні громадяни». Це великий біографічний архів із фотографіями та довідками про людей, яких Луцька районна рада в різні роки відзначала за роботу для району, культурну й громадську діяльність, а згодом — за участь у Революції Гідності та захисті України.

На сайті згадані 26 людей: Григорій Гуртовий, Іван Федорчук, Олександр Огороднік, Юрій Сургент, Галина Береза, Віктор Хомяк, Михайло Котельчук, Володимир Іщук, Олександр Василюк, Мирослав Столярчук, Олександр Сивий, Сергій Писарук, Василь Зелінський, Дмитро Гончарук, Тарас Герасимюк, Юрій Богданович, Віталій Бохонюк, Ігор Кушнір, Ростислав Кушнірук, Віктор Михальчук, Олександр Тарнавський, Олександр Ковальчук, Валерій Марцинюк, Юрій Полозняк, Олександр Палюх та Ігор Климюк.

Список дуже різний за своїм складом. Григорій Гуртовий був істориком і краєзнавцем, багато років працював у Торчині та створив там народний історичний музей. Олександр Огороднік пов'язав десятиліття роботи з ансамблем «Колос»; звання почесного громадянина Луцького району йому присвоїли у 2006 році. Юрій Сургент у 1998–2006 роках очолював районну раду, а Галина Береза багато років працювала в сільському господарстві.

Після 2014 року сторінка різко змінюється за змістом. Віктор Хомяк загинув під час Революції Гідності. Далі йдуть біографії військових, добровольців і правоохоронців, пов'язаних із тодішнім Луцьким районом. У текстах з'являються Іловайськ, Донеччина, Луганщина, мобілізація та бойові підрозділи.

Михайло Котельчук служив у 51-й окремій механізованій бригаді. Володимир Іщук — у роті патрульної служби міліції особливого призначення «Світязь» і загинув в Іловайську 25 серпня 2014 року. Олександр Василюк також був мобілізований до 51-ї бригади й загинув під Іловайськом. Ігор Климюк служив у 24-й окремій механізованій бригаді імені князя Данила Галицького та загинув 10 січня 2017 року біля Новозванівки на Луганщині.

Актуальний сайт Луцької районної ради

6 грудня 2021 року з'явилося повідомлення про новий сайт Луцької районної ради. Після цього актуальні новини, анонси та проєкти рішень поступово перейшли на lutska-rayrada.gov.ua.

Новий ресурс успадкував більшість функцій попереднього, але структура стала детальнішою. Тут окремо зібрані регламент, розпорядження голови, проєкти й рішення ради, результати поіменного голосування та протоколи. Є сторінки депутатів за фракціями, керівництва, президії, виконавчого апарату й постійних комісій. Для комісій публікують протоколи, висновки та рекомендації, а для сесій передбачений окремий розділ із відеозаписами.

На сайті також є паспорт та історична довідка Луцького району, символіка, депутатські запити, бюджетні програми, публічна інформація, матеріали про запобігання корупції й очищення влади. Працюють форми електронних звернень і петицій.

Сайт залишається чинним і в 2026 році. Наприклад, 25 червня 2026 року тут опублікували підсумки 34-ї сесії Луцької районної ради восьмого скликання, а перед нею — графік засідань постійних комісій.