Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

Але за цим ефектним фасадом ховається щось більше, ніж красива архітектура та інстаграмна локація. ЧНУ — один із найстаріших і найпрестижніших університетів України з понад 150-річною науковою історією. Сьогодні це великий дослідницький центр, що об'єднує 10 факультетів та 2 навчально-наукові інститути. Тут готують фахівців за більш ніж 90 спеціальностями, а дипломи закладу цінують і за кордоном завдяки реальним спільним проєктам із партнерами з майже 40 країн світу.

Історія Чернівецького університету

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича — це один із найстаріших класичних закладів вищої освіти в Україні. Він був заснований 31 березня 1875 року указом австрійського імператора Франца-Йосифа I, адже тоді Буковина входила до складу Австро-Угорської імперії.

У 1868 році на Буковинському сеймі вперше порушили питання про те, щоб відкрити в Чернівцях юридичну академію, а за чотири роки, 28 листопада 1872 року, буковинський депутат доктор Костянтин Томащук офіційно висунув та обґрунтував амбітну пропозицію — заснувати в місті повноцінний університет. Саме він переконав австрійський парламент відкрити заклад у Чернівцях. У той час за те, щоб університет відкрили в них, з Чернівцями змагалися кілька міст Австро-Угорщини: Зальцбург, Трієст, Брно, Любляна та Оломоуц. Але, для того, щоб зміцнити авторитет центральної влади у своїх східних землях, імператор Франц Йосиф віддав перевагу Чернівцям. Доктор Константин Томащук став першим ректором закладу, який отримав назву Чернівецький університет імені Франца-Йосифа (Franz-Josephs-Universität Czernowitz). Перший науковий склад був з викладачів і професорів із Відня, Граца, Праги та Інсбрука, 10-х з Німеччини, 3-х зі Швейцарії.

Урочисте відкриття відбулося 4 жовтня 1875 року на базі вже існуючого з 1826 року греко-православного теологічного інституту. І відбулося воно не в звичному для нас сьогодні головному корпусі ЧНУ, а в приміщенні Цісарсько-королівської вчительської семінарії за сучасною адресою вулиця Університетська, 28. Тут розмістилися ректорат, юридичний та філософський факультети. Сьогодні ця історична будівля офіційно є навчальним корпусом № 1 ЧНУ.

Оскільки виш не мав єдиного великого кампусу, його підрозділи винаймали різні будівлі в центрі Чернівців. Лише теологічний (богословський) факультет частково використовував приміщення Семінарського корпусу новозбудованої Резиденції митрополитів на горі Домінік. Проте вся інша адміністрація та світські факультети перебували у звичайних міських будівлях.

З перших днів Чернівецький університет мав три факультети: православної теології, правничий і філософський. Він став єдиним вишем в Австро-Угорській імперії з православним богословським факультетом. У перший рік тут навчалися 208 студентів: 41 українець, а решта — румуни, німці, євреї.

Попри те, що офіційною мовою викладання була німецька, майбутні богослови вивчали тут і старослов'янську граматику, і поезію Івана Котляревського, а на кафедрі східноєвропейської історії окремо викладали історію України.

Навчання тривало чотири роки, освіта була повністю платною: розраховуватися доводилося не лише за семестри, а й за відвідування окремих лекцій чи семінарів. Окремий прайс існував для іспитів, їхнього перескладання і, зрештою, для отримання самого диплома. Проте був і бюджет, студенти з довідками «про убожество» мали знижку, дехто отримував державну чи меценатську стипендію. Від початку навчання було лише для хлопців, але з 1879 року в університет почали приймати і дівчат.

За півтора століття Чернівецький університет зібрав вражаючу спільноту випускників та гостей. У тутешніх аудиторіях навчалися та викладали письменники Іван Франко й Денис Лукіянович, відомі мовознавці Олександр Колесса та Юліан Кобилянський (брат письменниці Ольги Кобилянської). Сюди ж за натхненням та інтелектуальними дискусіями приїздили Леся Українка, Михайло Драгоманов і Володимир Винниченко.

Упродовж ХХ століття університет разом з Буковиною кілька разів переживав зміну держави і щоразу отримував нову назву:

• 1875–1918 — університет імені Франца Йосифа (нім. Franz Josephs-Universität). У свій австро-угорський період університет функціонував як німецькомовний класичний заклад з трьома основними факультетами (теологічним, юридичним та філософським). Він швидко став важливим осередком науки, освіти та культурного життя Буковини, але далі відбулась Перша світова війна і Буковина опинилась в Румунії;
• 1919–1933 — румунський університет імені короля Фердинанда, 1933–1940 — румунський університет імені короля Кароля ІІ. Після входження Буковини до складу Румунії університет змінив 2 назви. Спочатку — на університет імені короля Фердинанда I, а з 1933 року — Університет імені короля Кароля ІІ. Викладання перейшло переважно на румунську мову, але заклад зберігав науковий статус. Але далі Буковина, внаслідок подій Другої світової війни, опинилась в СРСР;
• 1940–1941 — Чернівецький державний університет (у складі СРСР). Після приєднання Північної Буковини до СРСР університет став Чернівецьким державним університетом. Головною мовою викладання стала українська, а структура розширилась, зʼявились нові світські факультети;
• 1941–1944 — Період Другої світової війни. Із поверненням румунської адміністрації під час воєнних дій університет знову тимчасово функціонував як румунський вищий навчальний заклад;
• 1944–1989 — Чернівецький державний університет (знову в складі СРСР). Після відновлення радянської влади університет остаточно інтегрували в систему освіти СРСР. Радянське керівництво ліквідувало теологічний факультет. Виш продовжував розширюватися, займав нові корпуси в історичній частині міста (зокрема на сучасних вулицях Лесі Українки, Кафедральній та Університетській). У 1955 році Постановою Ради Міністрів УРСР архітектурний ансамбль колишньої Резиденції митрополитів Буковини і Далмації офіційно перевели на баланс Чернівецького державного університету. Саме з цього року комплекс на вулиці Коцюбинського, 2 став Центральним (Головним) корпусом вишу, де розмістилися кабінет ректора, Мармурова і Червона зали;
• 1989–наші дні — Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. У 1989 році університет отримав ім’я видатного буковинського письменника, громадського діяча та етнографа Юрія Федьковича. У 2000 році Указом Президента України закладові було надано статус національного, після чого він офіційно став Чернівецьким національним університетом імені Юрія Федьковича (ЧНУ). Сьогодні це провідний дослідницький університет України, чия головна будівля (колишня резиденція митрополитів Буковини) входить до Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

На сьогодні ЧНУ перетворився на масштабне «місто в місті» й налічує 18 корпусів (із яких 12 — навчальні), розкиданих по всьому місту, але його незмінним серцем залишається велична колишня Резиденція митрополитів Буковини і Далмації, яка з 2011 року входить до Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Цей унікальний комплекс звели у 1864–1882 роках за проєктом видатного австрійського архітектора чеського походження Йозефа Главки. Будівля вражає своїм еклектичним стилем, тут домінують візантійські та романські архітектурні мотиви. Над витонченими інтер'єрами Резиденції працювали відомі віденські художники К. Йобст і І. Кляйн, чеський майстер К. Свобода, а також талановиті буковинські живописці Е. Бучевський та Е. Максимович. Попри всі геополітичні потрясіння, університет зберігав академічну традицію. У різні часи тут викладали науковці європейського та світового масштабу: економіст Йозеф Шумпетер, правники Євген Ерліх і Ганс Ґросс, математики Леопольд Гегенбауер і Ганс Ган, хімік Ріхард Пшібрам, філологи Степан Смаль-Стоцький та Омелян Калужняцький.

Архітектура та спадщина ЮНЕСКО

Головний корпус університету — це колишня Резиденція митрополитів Буковини і Далмації. Коли в 2011 році Комітет ЮНЕСКО на 35-й сесії включив архітектурний ансамбль Резиденції митрополитів Буковини і Далмації до Списку світової спадщини, це лише офіційно підтвердило те, що ціле покоління студентів знало й без документів: будівля ЧНУ — один із найвидатніших архітектурних ансамблів Центральної Європи. Крім того, за підсумками загальнонаціональної акції «Сім чудес України: замки, фортеці, палаци» 2010–2011 років, комплекс увійшов до першої сімки. Сюди щороку приїздять десятки тисяч туристів, і стіни, що пам'ятають митрополитів і австрійських цісарів, щодня стають аудиторіями для нового покоління студентів.

Резиденція митрополитів Буковини і Далмації

Ідея будівництва нової резиденції для православних митрополитів виникла після підвищення статусу Буковинської єпархії. Головним ініціатором процесу виступив єпископ Євген Гакман, який прагнув створити величний духовний осередок у серці Чернівців. У 1863 році амбітний план офіційно затвердив австрійський імператор Франц-Йосиф I, а саме будівництво тривало 18 років (1864–1882 рр.).

Зведення комплексу коштувало астрономічні на той час 1,75 мільйона гульденів. Згідно з архівами, за ці гроші тоді можна було придбати приблизно 260 тисяч коней. Основний тягар фінансування взяв на себе Буковинський православний релігійний фонд, підтриманий добровільними пожертвами місцевих громад.

У Чернівцях спеціально запустили два цегельні та один черепичний заводи, а до мурування залучили найкращих майстрів з усієї Австро-Угорщини. Контроль якості був безпрецедентним: кожну цеглину ретельно тестували на міцність за допомогою звуку, а до вапняного розчину для максимальної надійності додавали курячі яйця та органічний клей.

Автором грандіозного проєкту став молодий чеський архітектор Йозеф Главка (Josef Hlavka, 1831–1908), головний підрядник будівництва Віденської опери. На момент створення проєкту йому було близько 29–30 років. Главка ретельно вивчив місцеві традиції православного церковного будівництва, поєднав їх із європейськими впливами. Він обіймав посаду заступника голови будівельного комітету (головою був митрополит Євген Гакман), проте через надмірне навантаження тяжко захворів і згодом передав безпосереднє керівництво колегам. Ініціатор будівництва, митрополит Гакман, не дожив до фіналу робіт, але Главка зміг побачити свій завершений шедевр, який згодом увійшов до світової історії архітектури.

Главка спроєктував унікальний комплекс у дусі романтичної еклектики, де переважають елементи візантійського та романського стилів, а також — готики, бароко та місцевих буковинських традицій. Це не компіляція готових рішень, а справжня авторська робота: проект неодноразово здобував призові місця на архітектурних конкурсах і був відзначений на Всесвітній виставці в Парижі. За словами фахівців, ансамбль займає площу близько 4 гектарів і зберігся в автентичному вигляді майже на 90%.

Комплекс складається з кількох функціональних блоків, кожен із яких має власний характер. Головний митрополичий корпус з характерними цибулинними куполами і мозаїчними мотивами зберіг представницькі зали, де зараз відбуваються університетські урочистості. Окремо стоять корпуси колишнього теологічного факультету та семінарії, а також монастирський сад, що надає ансамблю атмосфери затишної ізольованості від міського шуму.

Головні корпуси утворюють гармонійний ансамбль на горі Домінік (колишня найвища точка міста). Серед найвідоміших споруд:

• Митрополичий (Головний) палац — центральна споруда з витонченим фасадом, вежами та дахом, викладеним багатоколірною глазурованою черепицею з буковинськими орнаментами. Тут досі збереглися найвідоміші представницькі зали;
• Семінарський корпус із Церквою Трьох Святителів — хрещатий у плані храм із розкішним куполом, який височіє над усім кампусом. На базі цього корпусу раніше діяв теологічний факультет;
• Монастирський (Гостинний) корпус — бічна споруда з характерною годинниковою вежею, де колись розташовувалися монастирські келії, школа псаломщиків та свічкова фабрика;

Весь комплекс оточує затишний дендропарк із ландшафтним садом площею близько 4 гектарів. Внутрішнє оздоблення не поступається зовнішній величі. Особливо вражають інтер'єри Головного корпусу:

• Парадний вестибюль — монументальний простір першого поверху з масивними колонами з рожевого мармуру та купольними стелями;
• Мармурова (історично — Синодальна) зала — перлина комплексу, оздоблена білим і чорним мармуром, дворівневою галереєю та аркадами. Була повністю відновлена після руйнівної пожежі 1944 року;
• Червона зала (Зала засідань Священного Синоду) — дивовижне приміщення, що зберегло свій первісний вигляд: стіни прикрашені китайським шовком, стеля оздоблена розкішним дерев'яним різьбленням, а підлога вкрита мармуровою мозаїкою;
• Зелена та Блакитна зали — представницькі кабінети з унікальними автентичними камінами та вишуканим декором.

Над цими інтер'єрами працювала ціла плеяда віденських, чеських та буковинських художників. Сьогодні Резиденція є єдиним архітектурним об'єктом Йозефа Главки, що увійшов до Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, і справедливо вважається вершиною його творчої індивідуальності на рівні світового визнання.

Факультети та спеціальності ЧНУ

Чернівецький університет імені Федьковича сьогодні — це 10 факультетів та 2 навчально-наукових інститути, де студенти можуть здобути освіту за понад 90 спеціальностями бакалаврського, магістерського рівнів та аспірантури. Тут навчається близько 16 тисяч студентів.

Структура університету:

• Юридичний факультет — право, міжнародне право;
• Економічний факультет — менеджмент, маркетинг, фінанси, банківська справа, страхування та фондовий ринок;
• Філологічний факультет — українська мова та література, журналістика, слов'янські мови;
• Факультет іноземних мов — англійська, німецька, романська філологія та переклад;
• Факультет історії, політології та міжнародних відносин — історія та археологія, політологія, міжнародні відносини;
• Факультет педагогіки, психології та соціальної роботи — психологія, дошкільна та початкова освіта, соціальна робота;
• Факультет математики та інформатики — математика, комп'ютерні науки, системний аналіз;
• Географічний факультет — географія, туризм, готельно-ресторанна справа, землеустрій.Філософсько-теологічний факультет — богослов'я, релігієзнавство, філософія, культурологія;
• Факультет архітектури, будівництва та декоративно-прикладного мистецтва — архітектура та містобудування, будівництво, дизайн;
• Факультет фізичної культури, спорту та реабілітації — фізична культура, терапія та реабілітація;
• ННІ біології, хімії та біоресурсів — біологія, хімія, екологія, харчові технології, агрономія;
• ННІ фізико-технічних та комп'ютерних наук — прикладна фізика, інженерія, комп'ютерна інженерія, телекомунікації, електроніка.

За результатами вступної кампанії 2025 року, університет отримав майже 22 тисячі заяв, до конкурсу було допущено понад 19 500 абітурієнтів. Найбільш популярні: філологія з англійською мовою (2 372 заяви), менеджмент (1 728 заяв), психологія (1 674 заяви) та право (1 459 заяв).

ЧНУ у 2025 році вперше увійшов до рейтингу QS EECA University Rankings 2022, посівши місце серед 301–350 найкращих університетів Східної Європи та Центральної Азії й 15-ту сходинку серед українських ЗВО.

Вступ до ЧНУ

Вступники на рівень бакалавра подають заяви на основі результатів Національного мультипредметного тесту (НМТ). Чернівецький національний університет приймає електронні сертифікати НМТ за 2023–2026 роки.

Щоб успішно подати документи через систему ЄДЕБО, абітурієнту знадобляться:

• Електронна заява (оформлюється в особистому кабінеті вступника);
• Свідоцтво про повну загальну середню освіту (атестат) та цифровий додаток до нього;
• Інформаційна картка з результатами відповідного НМТ;
• Паспортні дані (копія паспорта або ID-картки) та ідентифікаційний код (ІПН);
• Для окремих творчих та спортивних спеціальностей обов'язковою умовою є складання додаткового творчого конкурсу безпосередньо в університеті.

За даними минулої вступної кампанії, середній конкурсний бал на бюджетні місця зафіксувався на позначці близько 150 балів, а загальний конкурс на популярні напрямки сягав 9,2 особи на одне місце.

Університет уже затвердив офіційну вартість навчання на контрактній основі для вступників 2026 року:

• Богослов'я (мінімальна вартість): 30 600 грн/рік;
• Гуманітарні науки, географія, педагогіка: від 52 000 до 55 800 грн/рік;
• Комп'ютерні науки та інженерія: 65 000 грн/рік;
• Право, міжнародне право, англійський переклад (максимальна вартість): 75 000 грн/рік.

Якщо абітурієнт вступає на контракт, він може суттєво знизити власні витрати завдяки державному гранту на вищу освіту. Ця програма дозволяє повністю або частково покривати вартість навчання коштом держбюджету, якщо бали НМТ відповідають установленим вимогам МОН.

Міжнародні програми та обміни

Міжнародна діяльність — один із пріоритетів стратегії ЧНУ. Станом на кінець 2025 року університет має 237 чинних угод про співпрацю з партнерами майже з 40 країн світу, що перевищує навіть довоєнні показники.

Університет є активним учасником програми Erasmus+: реалізуються проєкти EU4UA, TURBO, DigiUni, ACCELERATE, LATILL, а також проєкт Jean Monnet EVUESS, у якому ЧНУ вперше виступає координатором. Крім того, університет бере участь у програмах Horizon Europe (проєкт RestPoll) та EIT (ILCA).

Студенти ЧНУ мають можливість проходити академічну мобільність в університетах-партнерах — зокрема у Відні, Норвегії, Польщі, Німеччині, Італії та інших країнах ЄС. Викладачі університету також беруть участь у конкурсах Erasmus+ Staff Mobility для стажувань за кордоном.

У рамках проєктів реалізуються спільні навчальні курси з університетами Фрайбурга, Фоджа та іншими партнерами. Університет є відкритим для студентів, що перебувають за кордоном: НМТ 2026 року проводитиметься й поза межами України.

Відомі випускники Чернівецького університету

За 150 років існування через коридори ЧНУ пройшли тисячі студентів, чимало з яких залишили помітний слід у науці, культурі й суспільному житті світу.

У різний час у стінах університету викладали вчені, чиї праці стали класикою світової науки. Юрист Євген Ерліх, що читав лекції на правничому факультеті, вважається одним із засновників соціології права. Економіст Йозеф Шумпетер — автор теорії «творчого руйнування» та концепції підприємця-інноватора — також мав зв'язок із Чернівцями на початку своєї кар'єри. Математик Ганс Ган, відомий теоремою Хана–Банаха, і його колега Леопольд Гегенбауер залишили значний внесок у розвиток функціонального аналізу.

Чернівецький університет виплекав кількох визначних українських філологів і мовознавців. Наприклад, Степан Смаль-Стоцький — піонер наукового вивчення української мови в Галичині та на Буковині — читав курси в університеті і формував покоління мовознавців.

Серед випускників ЧНУ є класики української літератури та музики Сидір Воробкевич та Денис Лукіянович. Сучасний філологічний факультет ЧНУ випустив відомих українських митців, зокрема кінорежисера Дмитра Сухолиткого-Собчука (автора стрічки «Памфір») та відомого українського телеведучого Нікіту Добриніна.

Юридичний факультет ЧНУ теж виховав цілу плеяду топ-політиків та фінансистів національного рівня, які навчалися в його стінах у 1990-х та 2000-х роках. Це і Арсеній Яценюк — Прем'єр-міністр України (2014–2016 рр.), випускник кафедри фінансового права; і Андрій Пишний — чинний Голова Національного банку України (з 2022 року); це Павло Петренко — Міністр юстиції України (2014–2019 рр.).

Крім того, випускники юридичного та економічного факультетів ЧНУ традиційно складають основу управлінського каркасу Заходу України, очолюють органи судової влади, обласні ради, регіональні департаменти та представництва у Верховної Раді України.

Ректором Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича з липня 2024 року є доктор економічних наук Руслан Романович Білоскурський. Він обраний за результатами університетських виборів у травні 2024 року та офіційно вступив на посаду 10 липня того ж року. До призначення Білоскурський обіймав посаду декана економічного факультету ЧНУ.

Часті питання