Швейцарія

Загальна інформація

Швейцарія – невелика альпійська країна-конфедерація без виходу до моря, що, втім, зовсім не заважає їй тримати добре розвинений торговельний флот – найбільший з усіх, що є в сухопутних країнах. Більше половини її території лежить у горах – Альпах та Юрських. Решта – плато.

Межуючи з Францією, Німеччиною, Італією та Австрією, вона поєднує різноманітні культурні й мовні традиції: тут говорять французькою, німецькою, італійською та романшською мовами. Столиця, Берн, відома своїм історичним центром, який внесений до списку світової спадщини ЮНЕСКО, а найбільші міста, Цюрих і Женева, є міжнародними фінансовими та дипломатичними центрами.

Країна підтримує нейтралітет, що зробило її важливим посередником у світовій дипломатії. Швейцарія також є центром для багатьох міжнародних організацій, зокрема Червоного Хреста та штаб-квартири ООН у Женеві. Її економіка одна з найбільш стабільних у світі й відома надійністю банківської системи, високоякісними годинниками та шоколадом. Природні ресурси й захопливі ландшафти роблять її популярною серед туристів, а активний спосіб життя місцевих жителів додає країні здорової привабливості.

Історія

Швейцарія завдячує своєю появою на карті світу кельтським племенам гельветів і римлянам, що пізніше захопили ці землі. Завдяки римському пануванню на цих територіях з'явилися перші міста, що існують досі – Женева, Лозанна, Цюрих і Базель. Нині їхня історія налічує кілька тисяч років.

Пізніше тут кілька разів змінювалася влада: на зміну римлянам прийшли спочатку бургунди, потім алемани, після них франки. У середні віки Швейцарія довго залишалася територією, розділеною на кілька слабких королівств, які іноді переходили синам імператора Карла Великого – засновника нової імперії.

Лише у XI столітті виник Швейцарський союз – об'єднання вільних міст, яке поступово розширювалося і міцніло. Декілька воєн, виграних у Священної Римської імперії, призвели не лише до фактичної незалежності союзу, а й заклали основи для політики нейтралітету, якої Швейцарія дотримується досі.

Її нейтральний статус було офіційно закріплено у 1815 році.

Потім була епоха Реформації і релігійні і громадянські війни, що слідували за нею. Швейцарія розділилася: одна частина сповідувала католицизм, інша – протестантизм. Найбільше протестантам співчували кантони заходу країни. Сюди навіть тікали цілі династії гугенотів з усієї Європи, де їх переслідували католики.

Серед переселенців виявилося багато ювелірів, годинникових справ майстрів та банкірів – так у Швейцарії почала формуватися основна спеціалізація її економічного розвитку, яка зберігається досі.

Ще кілька століть пішло на експерименти зі скасуванням федеративного устрою країни та встановленням у ній республіки, повернення Швейцарії статусу конфедерації та створення всіх гілок влади.

У 1848 році тут була прийнята конституція, засновані двопалатні Федеральні збори та Федеральна рада, Верховний суд. З 1850 року країна стала називатися так, як називається і зараз, – Швейцарською Конфедерацією.

Населення, мова та валюта

Національна валюта – швейцарський франк. Він досі залишається офіційним платіжним засобом не лише Швейцарії, а й сусіднього Ліхтенштейну.

Офіційних мов у конфедерації чотири. Французька, німецька, італійська мови мають статус федеральних – тобто є обов'язковими для використання на всій території країни. Романшською (ретороманською) мовою розмовляють лише жителі Граубюндена – кантону, де мешкає 39 тисяч ретороманців. Він також визнаний офіційним, але має лише регіональний статус.

Швейцарська Конфедерація складається з 26 кантонів, у яких мешкають 8,5 млн осіб, чверть з яких – іммігранти з усього світу.

У Швейцарії досі немає єдиної столиці, хоча фактично її функції виконує Берн – головне місто однойменного кантону у центрі країни. Тут мешкає близько 140 тисяч людей: переважно це німецькомовні швейцарці та мігранти з Німеччини та Італії. Інші великі міста: Цюрих, Лозанна, Аргау, Женева.

Клімат

Клімат у Швейцарії — помірно-континентальний, але через складний рельєф і висотні перепади значно варіюється по всій країні. У низинних районах, таких як Цюрих і Женева, він м'який, із теплим літом, коли середня температура коливається між +18 і +28°C, і прохолодною зимою, із середніми температурами близько 0°C. У гірських районах, зокрема в Альпах, клімат суворіший, а зимові температури часто опускаються нижче -10°C, а сніг лежить до шести місяців на рік.

Опади в Швейцарії випадають досить рівномірно протягом року, але їхній обсяг залежить від регіону. На північних схилах Альп за рік може випасти до 2000 мм опадів, переважно у вигляді снігу взимку. Літні грози часті на плато й у передгір'ях. Осінь і весна приносять теплі вітри фьон, які швидко розтоплюють сніг у горах і часто супроводжуються різким потеплінням.

Як дістатися

Через війну прямі авіарейси з України до Швейцарії наразі скасовані, тому мандрівники змушені використовувати транзитні маршрути через сусідні країни. Найбільш зручні варіанти – поїздка автобусом або поїздом до Польщі, Румунії чи Угорщини з подальшим перельотом до Швейцарії.

Маршрути з України до Швейцарії в умовах війни:

1. Через Польщу: Багато рейсів відправляються з Польщі, зокрема з аеропортів Варшави, Кракова та Жешува. В Україні є численні автобусні та залізничні маршрути до польських міст, з яких можна дістатися швейцарських аеропортів (Цюрих, Женева тощо).
2. Через Угорщину: До Угорщини, особливо Будапешта, легко дістатися поїздом або автобусом. Будапешт має зручне авіасполучення зі Швейцарією, що дозволяє продовжити подорож авіарейсом.
3. Через Румунію: Також можна скористатися румунськими містами, такими як Бухарест або Клуж-Напока, звідки виконуються авіарейси до швейцарських міст.
4. Наземний транспорт у Європі: Якщо мандрівники віддають перевагу подорожі без авіаперельотів, можна скористатися європейською залізничною мережею, яка пропонує безліч варіантів з пересадками до Швейцарії.

Перед подорожжю варто перевірити актуальну інформацію щодо вимог безпеки, документів і митних правил.

Де зупинитися

У Швейцарії як, мабуть, ніде в Європі при виборі місця відпочинку важлива не лише мета, а й бюджет поїздки. Не дуже обмежені в засобах туристи зазвичай їдуть до Цюриха, Женеви, вирушають на дорогі курорти – Церматт або в Сан-Морітц. Ті, хто хочуть познайомитися зі Швейцарією, але при цьому не дуже багато витратити, обирають прикордонні міста – Базель, що біля кордону з Німеччиною та Францією, або Лугано – затишне містечко поряд з Італією.

Для порівняння: номери в готелях Цюриха або Берна обійдуться не менше 100 євро за ніч, зате в Базелі можна зняти такий же номер за 30-40 євро/ніч.

Те саме і з їжею: мінімальний чек у ресторані великого міста вийде у 30 євро – і це без спиртного, а десь у Лугано за обід візьмуть удвічі дешевше. Ще вигідніше обійдуться закуски – приблизно 5 євро.

"Золота середина" – це Люцерн. Ціни тут не надто високі, зате дістатися звідси до Цюриха на екскурсії можна всього за годину.

Ось кілька варіантів готелів Швейцарії:

1. Waldhotel Unspunnen – двозірковий готель в Інтерлакені. Стоянка авто та WiFi безплатні. Номери затишні та чисті.

2. Primestay Schweiz AG – бюджетний готель неподалік Цюриха. Світлі номери з окремими ванними кімнатами, WiFi.

3. Green Marmot Capsule Hotel Zürich – капсульний готель у Цюриху. Мінімум зручностей, загальні ванні кімнати, але обслуговування дуже гарне. Готель знаходиться недалеко від річки Ліммат.

4. Restaurant & Hostel Rendez-vous – готель із чудовим рестораном біля Берна. Знаходиться прямо біля гондольного витягу Ошинензее. Обслуговування на високому рівні, вдале розташування.

5. Jugendherberge Lugano – молодіжний хостел у Лугано. Номери загальні та окремі, є басейн та кухня. Сніданок включено у вартість.

Ще один варіант зняти житло у Швейцарії – орендувати кімнату у родини. У Швейцарії власники квартир та будинків часто пропонують не лише житло, а й недорогі обіди та навіть екскурсійний супровід.

Останнім часом все популярнішим стає сервіс Serviced Apartments, який пропонує квартири на короткий термін. Вони за швейцарськими мірками малі – всього близько 40 кв.м, але в результаті їх оренда обійдеться набагато дешевше, ніж номер в готелі.

Що подивитися

Природа, гори та архітектура Швейцарії – те, що одразу вражає в серце будь-кого, хто приїжджає сюди вперше. Навіть ті, хто буває в цьому благословенному місці часто, однаково щоразу знаходять для себе щось нове.

Якщо уявити, що у вас є лише тиждень на те, щоб здивуватися і насолодитись знайомством зі Швейцарією, то ось п'ять місць, без яких ця поїздка втратить щонайменше половину своєї принади.

1. Рейнський водоспад

   Двадцятитриметровий водоспад – найпотужніший і найвидовищніший на всьому європейському континенті – утворився приблизно 15 тисяч років тому на півночі Швейцарії неподалік Цюриха.

   Особливо величні види відкриваються із зручних оглядових майданчиків. Звідти видно, як древній і величний Рейн скидає потоки води між лісовими масивами. Поруч із водоспадом – ще дві пам'ятки: старовинні замки Верт та Лауфен зберегли до наших часів дух Середньовіччя та лицарської романтики.

2. Женевське озеро

   Найбільше озеро Європи можна без жодних натяжок назвати навіть морем. Тутешня навігація включає не лише туристичні човни та катери, а й повноцінні кораблі. Особливо цікавий флот у стилі belle epoque – вісім колісних пароплавів, відреставрованих та спущених на воду для проведення екскурсій. У програмі – звичайні та гастрономічні круїзи, огляд визначних пам'яток Женеви з води.

3. Шильйонський замок

   Вирушаючи на екскурсію Женевським озером, рідко хто відмовляє собі в задоволенні побувати в старовинному замку, зведеному ще в IX столітті. Колись це була князівська резиденція та фортеця, що захищала Via Francigena – дорогу, якою в середні віки паломники йшли з Італії до Англії та Франції.

   Зараз у Шильйонський замок можна потрапити по воді з боку Женевського озера. Він повністю відреставрований, а його численні зали зберігають безліч зразків середньовічного начиння та меблів.

4. Балленберг

   Хочете побувати у справжньому швейцарському селі, де час зупинився ще півсотні років тому? Тоді вам треба сюди, в Балленберг – музей сільського побуту просто неба. Він створений руками дбайливих швейцарців, у яких колись не піднялась рука знести свої старі будинки на місці нових. Ці люди зуміли розібрати, перенести, а потім знову зібрати будиночки з надвірними спорудами, щоб зберегти чарівність сільської старовини.

   Спочатку таких будинків було 16, але ідею з перенесенням старих будівель підтримала вся країна – і згодом село у Балленберзі перетворилося на цілий музейний комплекс. Нині у ній понад сто будинків, привезених із усіх кантонів.

5. Старий Цюрих

   Вулички старого міста, багато з яких побудовані ще в X-XI століттях, щільно притулившись один до одного середньовічні будинки з гостроверхими дахами, квіткові горщики на вікнах без гардин – все це Цюрих, одне з найдавніших і найпрекрасніших міст Європи.

   Почніть свою екскурсію Цюрихом з його площ – Парадеплац і Бюркліплац. Перша з них особливо прекрасна напередодні Різдва, коли там розгортається передсвяткова торгівля сувенірами та солодощами. Друга відома всім європейським тусовщикам як місце, де проводять видовищні концерти.

Одна з найяскравіших пам'яток міста – церква Св. Петра. Вона знаменита циферблатом годинника на її вежі: цей годинник – найбільший у Європі. Поціновувачам пам'яток релігії варто також побувати в церкві Фрауенмюнстер – католицькому храмі, що діє, а також в чоловічому монастирі Гроссмюнстері.

У Цюрихському списку must see – міська ратуша, вулиця Банхофштрассе – осередок найдорожчих магазинів та бутіків світу. Лангштрассе – пікантний штрих до портрета респектабельного міста: це аналог знаменитого амстердамського кварталу червоних ліхтарів Де Валлена.

Що з'їсти

Кухня Швейцарії – це яскраве асорті кулінарних традицій п'яти країн-сусідок. Від Італії вона отримала поленту та ризотто – типові ломбардійські страви, від Німеччини та Австрії – густі супи, ковбаси та просту, але дуже смачну випічку. Франція подарувала цій країні свої знамениті соуси, вишукані м'ясні та рибні страви. Проте є швейцарці і власні рецепти, відомі на весь світ.

Безумовний лідер у тому числі – сирне фондю, яке придумали на кантоні Во. У спеціальній каструлі розплавляють кілька видів сиру, додають до сирного міксу часник, прянощі та чарочку киршу, запікають у спеціальних горщиках – ароматна суміш готова. Їдять її просто: у гаряче варево вмочують шматочки хліба, овочі, картопляні скибочки та одразу з'їдають. Ідеальне блюдо для великої компанії вам подадуть не тільки на батьківщині фондю – у Лозанні, а й у будь-якому швейцарському ресторанчику: настільки воно шановане серед швейцарців.

У Граубюндені розуміються на м'ясних делікатесах. Особливо добрі скибочки в'яленої яловичини, що подаються як закуска до пива та міцних спиртних напоїв.

У кафе на березі Женевського озера неодмінно скуштуйте тамтешнє фірмове блюдо – філе окуня, а в кантоні Валі – пиріг із забавною назвою "Холера". Придумали його місцеві господині від розпачу, коли в цих місцях лютувала епідемія холери і доводилося якось викручуватися, щоб ситніше та подешевше нагодувати сім'ю. Епідемія давно пройшла, а дивний рецепт залишився: пиріг тут досі печуть із картоплі, яблук та сиру.

Цікаво спробувати рьошті – швейцарський аналог наших драників. Готують страву з тертої картоплі, яка є базою для всіх рецептів. У кожній місцевості подають свій власний варіант: наприклад, у Базелі до картопляної маси додають багато цибулі, а в інших регіонах у рецептах є сир, бекон, зелень і навіть яблука. Так чи інакше, виходить порція золотистої запіканки з хрусткою скоринкою – проста та ситна їжа для всієї родини.

Тут так само, як і в Німеччині, люблять пиво: пляшка світлого лагера – обов'язкова покупка майже при кожному поході до найближчого супермаркету. П'ють тут і вино – дається взнаки сусідство Італії. Найпопулярніші – місцеві сорти: білий фендант, марочні червоні та рожеві вина.

Міцні напої в меню швейцарських ресторанів представлені киршем – черешневою горілкою та грушевим бренді. Цікаво, що жодних обмежень на вивезення спиртного із країни немає: вези хоч ящиками, якщо треба.

Однак найголовніший напій у Швейцарії жодного відношення до алкоголю не має. Це – гарячий шоколад, національна гордість мешканців альпійської країни. Густий, ароматний, дуже солодкий – його за раз більше маленької чашечки не подужаєш: але як же це смачно!

Взагалі до шоколаду у швейцарців ставлення особливе – трепетне та шанобливе. На його рецептурі і технологіях ніколи не економлять, щоб у результаті отримати ніжні ласощі, що тануть у роті. Виробництвом шоколаду займаються всього близько п'яти тисяч осіб – трохи більше пів відсотка від усього населення, але приносять ці люди до скарбниці держави 2 мільярди франків.

Шоколад тут їдять усі, завжди і з будь-якого приводу, а кількість шоколадних десертів не піддається ні рахунку, ні осмисленню. На кожному розі в будь-якому містечку є кафе чи кондитерські, чиї аромати розносяться по всій окрузі. Тут ніколи не буває пусто.

Шоколад у плитках, коробках, бонбоньєрках, чорний, молочний, білий, з добавками та без – найкращий сувенір зі Швейцарії, який не залишить байдужим навіть найвпевненішого аскетв.

Швейцарія — це гармонійне поєднання природних красот і сучасного розвитку, що приваблює туристів з усього світу. Вона славиться своєю стабільністю, високою якістю життя та культурним різноманіттям. Ця країна пропонує багатий досвід для відвідувачів і залишається символом європейської надійності та інноваційності.

FAQ