Мальта

Тут немає ні краплини власної прісної води, а будинки побудовані з одного матеріалу – пісковику. Саме пісковик і надає їм того, такого впізнаваного забарвлення – незвичайного золотистого кольору. Навіть у дощовий день вулиці мальтійських міст здаються залитими яскравим сонячним світлом.

Це – Мальта, прекрасна і загадкова, мініатюрна і велична. Країна-фортеця. Країна-казка, куди прагнуть потрапити туристи та емігранти з усього світу.

Загальна інформація

Хочете відпочити в спокійній, безпечній країні? Тоді купуйте тур на Мальту – і вирушайте в поїздку, яка гарантовано стане низкою найприємніших відкриттів.

Історична довідка

Цей суворий скелястий острів ще з часів фінікійців був ласим шматочком для всіх завойовників, які мріяли про панування в Середземному морі. Його вкрай вдале географічне положення у самому центрі морських торговельних і військових шляхів з Європи на інші континенти давало можливість контролювати величезні грошові та товарні потоки, диктуючи власні умови іншим країнам.

Так Мальта кілька тисячоліть переходила від одних правителів до інших. У різний час нею володіли фінікійці, греки, візантійці, римляни, араби, іспанці.

Останній її власник – король Іспанії Карл V – 1530 року зробив воістину розкішний подарунок Ордену Іоаннітів (госпітальєрів), дозволивши його лицарям оселитися на стратегічно важливому острові. Так Орден став Мальтійським, а сам острів – на 268 років прихистком відважних ченців-госпітальєрів, які боролися з Османами та їхніми союзниками – арабами та берберами.

Наприкінці XVIII століття Мальту під час чергової військової кампанії захопила армія Наполеона Бонапарта, проте французьке панування було недовгим. Уже до грудня 1798 року російський імператор Павло I отримав звання Великого магістра Мальтійського ордену, а з ним – право будувати далекосяжні плани щодо прийняття Мальти до складу Російської імперії та, як наслідок, встановлення повного контролю над усім середземноморським регіоном.

Цим планам не судилося здійснитися. У вересні 1800 року острів окупували британські війська, а за кілька місяців, у березні 1801 року, було вбито Павла I. Спадкоємець російського престолу, син Павла, Олександр I відвойовувати стратегічний острів не став і взагалі відмовився від батьківських прагнень до панування в Середземному морі.

У 1814 році Мальта вже офіційно перейшла під контроль Великої Британії. Понад сто п'ятдесят років на острові розташовувалася британська військова база.

Справжня битва розігралася тут під час Другої світової війни. Багатометрові за товщиною стіни фортеці, що оточувала острів, чудове озброєння і незламний дух місцевих жителів зробили крихітну країну неприступним бастіоном для гітлерівської армії, яка марно намагалася її зайняти.

Оборона тривала два з половиною роки – з червня 1940 по грудень 1942-го і закінчилася відступом гітлерівців. Народ Мальти за цю перемогу отримав вищу нагороду Британської імперії – Георгіївський хрест.

У 1964 році Мальта стала незалежною, проте тільки в рамках Британської Співдружності. Вона продовжувала залишатися державою з короною Великої Британії на чолі. Лише в 70-ті роки минулого століття країна нарешті отримала повну незалежність і республіканську модель управління. Британські війська були остаточно виведені, а бази закриті 1979 року.

Нині Мальта – член Євросоюзу, куди увійшла 2004 року. Легендарний Мальтійський орден більше не перебуває на острові: штаб-квартира найстарішої у світі лицарської спільноти перемістилася до Риму ще в середині XIX століття.

Географія та клімат

Мальта – це цілий архіпелаг, що складається з кількох островів. Найбільший із них, острів, що і дав назву країні. Острів Мальта простягається на 27 кілометрів, ширина – 15 км.

Другий за величиною і значущістю острів архіпелагу – Гозо. Він приблизно вдвічі менший за Мальту. Ще п'ять островів зовсім крихітні, причому два з них – Святого Павла і Філфла – безлюдні.

Не дуже багато людей живе також і на Коміно, Комінотто та Філфолетті. Й це все при тому, що Мальта за її загальної нечисленності вважається однією з найбільш густонаселених країн Європи.

На островах архіпелагу немає жодної прісноводної річки або озера, тому питна вода на Мальті або привізна, або отримується на опріснювальних станціях – тобто дуже дорога.

Немає тут і родючих земель: вся територія островів – суцільні скелі. Через це на Мальті майже не розвинені власне сільське господарство і виробництво харчових продуктів. Вони імпортуються із сусідньої Італії та інших країн Євросоюзу, що не може не впливати на їхню вартість. Найдорожча їжа на Мальті – овочі та м'ясо.

Клімат цієї країни – типовий середземноморський: тут вологі, м'які зими та спекотне, сухе літо. Зима на Мальті – це +7-10 і часті дощі, а літня спека може доходити до 32-35 градусів. Відзначені й рекорди: бували часи, коли стовпчик термометра на островах піднімався до +42.

Узбережжя островів Гозо і Коміно входять до трьох найкращих у Європі та відзначені безліччю нагород за екологію.

Населення, мова, валюта

Усе населення Мальтійського архіпелагу не доходить і до півмільйона. За даними 2017 року, тут живуть приблизно 465 тисяч осіб.

Тут дві державні мови – мальтійська та англійська. Дуже популярна італійська через географічну близькість країни до Італії.

Мальтійська мова – явище цікаве і, можна сказати, унікальне. Вона належить до групи семітських мов, а за звучанням дуже нагадує арабську, якою розмовляють у Тунісі.

Англійська – не тільки офіційна мова цієї країни. Її тут якісно навчають іноземців: на Мальті багато мовних шкіл і сезонних таборів для дітей та молоді, де чудово поєднується приємне з корисним – відпочинок і вивчення англійської.

За віросповіданням майже 98% жителів цієї середземноморської країни – католики, а найбільш шанований святий – апостол Павло. Біблійна легенда говорить, що його корабель зазнав аварії біля скелястих берегів Мальтійського архіпелагу. Однак апостол не зневірився, а разом зі своєю командою почав просувати ідеї християнства серед місцевих жителів, у чому чимало досяг успіху.

Найбільше місто Мальти – Валлетта, її столиця. Тут мешкають близько 6 тисяч осіб. Цікаво, що передмістя мальтійської столиці, можна сказати, перенаселені: їх обрали для життя майже 400 тисяч осіб. Таким чином, загалом населення Валетти становить понад 400 тисяч жителів.

Друге за величиною місто – Біркіркара з населенням у 25 тисяч осіб.

Крім корінних жителів, на Мальті значну частину загальної кількості жителів складають іммігранти – вихідці з Тунісу, Марокко, Іспанії, Італії.

Цю країну часто вибирають для переїзду британські пенсіонери. Вони гідно цінують м'який клімат, близькість моря, прекрасну екологію і майже повну відсутність криміналу.

Національна валюта – євро з 2008 року, що прийшла на зміну колишній грошовій одиниці – мальтійській лірі.

Як дістатися?

Мальта – держава острівна, тому дістатися сюди можна тільки літаком.

Літаки прибувають в аеропорт Лука, що за кілька кілометрів від Валетти. До міста дістатися можна на таксі або на рейсовому автобусі.

Для поїздки на Мальту з 2017 року українцям віза не потрібна, якщо вони їдуть на термін не більше 90 днів за біометричним паспортом. Якщо термін перебування перевищує 90 днів (робота, навчання), доведеться оформити візу.

Мальтійського посольства в Україні немає, тому візову підтримку виконує Консульство Іспанії за адресою: Київ, вул. Іллінська, 8. Станція метро – "Контрактова площа".

Де зупинитися?

Мальтійська економіка – це не традиційне для середземноморських країн сільське господарство і харчова промисловість, що дають величезні доходи: на кам'янистих ґрунтах та ще й за дефіциту прісної води ні про які багаті врожаї не може бути й мови.

Основа доходів цієї далеко не бідної країни (25-те місце у світовому рейтингу ВВП на душу населення) – туризм і все, що з ним пов'язано.

Готелі Мальти щороку приймають близько двох мільйонів туристів – ця цифра вчетверо більша, ніж усе інше населення цієї країни. Чи треба говорити про те, що готельний сервіс тут розвинений дуже високо?

Мальтійська готельна мережа складається з закладів різного рівня, що обчислюється у звичних нам зірках. Особливо важливо, що на відміну від багатьох країн, заявлені зірки суворо відповідають справжньому стану речей.

Вирушаючи на Мальту, потрібно розуміти: тут чудес не буває. Іншими словами, вибираючи для проживання двозірковий або тризірковий готель, не варто розраховувати на дуже різноманітне харчування, внутрішній басейн, власний пляж та інші атрибути люксового відпочинку. Усе буде пристойно, але дуже скромно.

Найдорожчі готелі Мальти очікувано розташувалися в столиці країни – Валетті. У пляжний сезон з липня до кінця серпня злітають цінники і в готелях мальтійських курортів – Сент-Джуліанса і Сліми.

Maritim Antonine Hotel & Spa – готель 4* неподалік від села Попай – місця, де знімали легендарний мультсеріал про пригоди веселого морячка Попая. Гостям пропонуються комфортабельні номери з повним набором послуг. На території готелю працюють кілька ресторанів, у сезон – тайський бар.

• Topaz Hotel – готель 3* у San Pawl il–Baħar. Гостям пропонуються прості, але чисті й затишні номери зі зручними меблями, холодильниками, ТВ, безплатним Wifi.
• Osborne Hotel – готель 3* у Валетті. Будівля побудована в 1700 році і складається з 59 номерів. Гостям пропонується весь набір послуг для комфортного проживання. Доступний безплатний вайфай. Працює ліфт
• St Julian's Bay Hotel – готель 3* у Сент-Джуліані. Номери з балконами і кондиціонерами, у ванних кімнатах є душ і ванна. Доступний безплатний вайфай, у номерах є кавомашини
• Plaza Hotel – готель 3* у Сілемі. У всіх номерах балкони з чудовим краєвидом на море, кондиціонери. На території є ресторан, кафе і бар. Доступний вайфай.
• Любителі подорожувати всією сім'єю або великою компанією рідко зупиняються в готелях – це дорого і клопітно. Вони зазвичай винаймають апартаменти у власників через спеціалізовані сайти – наприклад, Airbnb.com або на місці, по приїзду. Виходить значно дешевше: на добу гарно мебльована квартира або окремий будинок обійдеться в 120-200 доларів, а при тривалому терміні оренди завжди можна розраховувати на знижку.

Що подивитися?

Мальовнича природа острівного Середземномор'я, сувора романтика скель, печер і гротів, лицарські замки, стародавні храми, палаци... Але ж це ще не все, чим вабить до себе Мальта – стародавня і загадкова.

Але навіть щоб побачити перераховане, знадобиться щонайменше півмісяця в країні, чия площа ледь перевищує 300 км². Недарма Мальта очолює світовий топ країн із найбільшою кількістю пам'яток старовини та архітектури на квадратний кілометр.

Валлетта

Найбільша будівля мальтійської столиці – Палац гросмейстерів (Il-Palazzo), збудований для лицарів Ордена госпітальєрів у XVI столітті. Як і майже всі міські споруди, він зведений із плит пісковику – матеріалу, що буквально випромінює сонячне світло. На палац у звичному розумінні I-Palazzo схожий мало: будівля хоч і дуже велика (97х83 м), але архітектурних розкошів не має. Стиль її доволі мінімалістичний: колишній Будинок Великого Магістра більше схожий на фортецю, ніж на палац.

Нині тут розташована резиденція президента країни, іноді в Палаці засідає уряд або проводяться офіційні заходи. Однак це зовсім не означає, що туристи можуть подивитись на легенду середньовіччя лише з Палацової площі або з вулиці Республіки, куди виходять фасади Палацу.

Зануритися в атмосферу похмурої розкоші його коридорів, залів і кімнат можна будь-якого дня, коли тут немає якихось офіційних зустрічей чи інших заходів з 9.00 до 17.00.

Обов'язково зайдіть до Зали Великої Ради, щоб захопитися пишністю стінного розпису, витонченими старовинними меблями, важкими тканинними драпіруваннями й дивовижної краси гобеленами.

Збройова палата – місце, де зберігається величезна колекція старовинної зброї та обладунків, які допомагали відважним лицарям Ордена в боротьбі проти численних ворогів. Шість тисяч рушниць, палашів, шабель, пістолетів, мушкетів і ще багато чого – видовище воістину незабутнє навіть для людини, байдужої до зброї.

У південній частині міста потрібно неодмінно побувати у двох ботанічних садах, дуже схожих один на одного. Їх називають Нижнім і Верхнім.

Сади висаджені у вигляді ярусів, де мешкають рідкісні види тварин і птахів серед яскравої мальтійської природи. Скульптури, невеликі альтанки, фонтани створюють особливу атмосферу умиротворення і спокою, а з оглядових майданчиків відкриваються розкішні краєвиди на затоку.

Драматична історія героїчної битви мальтійців проти гітлерівської армії закарбована в експонатах Бункера Ласкаріса – підземних катакомб із безліччю ходів і печер.

Гіпогей Хал–Сафлієні

Унікальний храмовий комплекс, видовбаний просто у вапнякових скелях, – не просто ще одна відома пам'ятка Мальти, а об'єкт Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Потрапити сюди можна, проїхавши всього кілька кілометрів на південь від Валетти. Гіпогей – це 34 зали, які, як сьогодні припускають вчені, шість тисяч років тому слугували своєрідною усипальницею для мешканців стародавньої Мальти.

Зараз з усього числа гротів для відвідування доступні не більше ніж половина. Найцікавіший, мабуть, з них – Кімната Оракула. Тутешня акустика така, що варто всередині приміщення вимовити що-небудь низьким чоловічим голосом, як одразу ж сказане стає чутно у всіх інших приміщеннях храму. Цікаво, що цей ефект не спостерігається при звуках інших голосів.

Мегалітичні храми Мальти – взагалі окрема причина, щоб побувати на цьому незвичайному острові всім, хто цікавиться історією давнини. Звичайно, більша їхня частина вже зруйнована – причому далеко не завжди через війни або природні катаклізми. Часто від стародавніх будівель не залишали, що називається, каменя на камені самі жителі – мальтійські селяни, які намагалися відвоювати у суворої природи хоча б ще один клаптик кам'янистої землі.

Однак кілька таких пам'яток все ж збереглося. Це Бордж-ін-Надур неподалік від міста Бірзеббуджа, кам'яне коло Брошторффа (острів Гозо), Таль-Каді (узбережжя затоки Саліна) та інші. Усі вони також занесені до Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Що з'їсти?

Мальтійська кухня – це яскравий мікс із кулінарних традицій країн Середземномор'я, арабської Африки, Великої Британії. Вона по-італійськи сонячна, по-французьки вишукана, по-арабськи гостра і по-британськи ситна.

Основа будь-якого ресторанного меню на Мальті – риба, морепродукти та італійська паста. У багатьох туристів, які вперше приїхали сюди після турів до Італії, виникає легке здивування і навіть розчарування: дозвольте, а де ж автентична мальтійська кухня?

А це вона і є, просто з сильним італійським акцентом. Проте є й чимало страв, які навряд чи спробуєш за межами острова:

• джбейніт – овечий сир, що нагадує за виглядом і формою популярний сирний десерт – сирники. Його заведено їсти густо наперченим – тільки тоді в джбейніті з'являються незвичайні смакові нотки;
• тушкований кролик – ціла тушка, яку довго тушкують у соусі зі стиглих томатів зі спеціями;
• Хобз–біз–зейт – національна закуска з хліба (хобз), спеченого на вугіллі. Скибки занурюють спочатку в оливкову олію, потім – у гострий томатний соус зі шматочками помідорів і витримують так деякий час, поки хліб не просочиться.

Решта їжі на Мальті мало чим відрізняється від страв сицилійської, французької або іспанської кухні.

Ця середземноморська країна – стародавня і юна, іскриста спекотним середземноморським сонцем, що вабить суворою красою скель, печер, гротів – це калейдоскоп найнезвичайніших вражень.

Адже не дарма за старих часів говорили: "Той, хто володіє Мальтою – володіє світом".