Лесото

Загальна інформація

Високогірне королівство-анклав приваблює до себе, немов магніт, тих, хто прагне незвичайного та особливо цінує нові враження.

Місцева природа, спосіб життя, культура та звичаї — це те, що залишається одним із найяскравіших спогадів про Африку.

Історична довідка

Історія Лесото налічує сорок тисяч років, з яких лише останні шістдесят королівство існує як незалежна держава.

Першими мешканцями високогірних укриттів і печер були предки койсанів — народи, чиїми основними заняттями були збиральництво та полювання. Вони жили тут ще в кам'яному столітті й залишили чимало свідчень своєї присутності — примітивні знаряддя полювання та наскельні малюнки, виявлені через тисячоліття в печерах Драконячих гір.

Койсанські народи мешкали тут до XVII століття, але племена банту, які шукали нові родючі землі, витіснили їх із заселених територій у пустелю Калахарі. Ці племена згодом стали предками сучасного етносу сото, який зараз становить 99,7 % усього населення королівства.

У XIX столітті настали важкі часи й для сото: спочатку, у першій третині століття, вони зазнали геноциду під час Мфекане — періоду формування імперії зулусів, які в процесі створення власної держави знищили величезну кількість мешканців Південної Африки. Захистити тих, хто залишився з народу сото, зміг вождь Мошвешве I — родоначальник династії Сіісо, яка править у країні донині.

Наприкінці 30-х років XIX століття землі Сото спробували відібрати бури — голландські переселенці, які намагалися покинути Капську колонію під час конфлікту з Великою Британією.

Сутички з бурами тривали кілька років і набули настільки запеклого характеру, що Мошвешве I був змушений просити захисту у британських властей.

У 1843 році вождь отримав особливий статус друга та союзника британців, а ще через п’ять років Лесото стало британським протекторатом. Королівство не тільки втратило незалежність, а й свою колишню назву, яку замінили на Басутоленд.

Однак через чотири роки король Мошвешве I зумів повернути собі владу, знищивши разом із загоном прихильників британські військові пости. Адміністрація протекторату була змушена розірвати договір про надання допомоги.

У 1865 році племена сото знову зазнали нападу бурів: розпочалася справжня війна, яку сото ледь не програли, через що їм знову довелося підкоритися британцям. Через три роки Басутоленд став протекторатом, а в березні 1871 року — частиною Капської колонії.

У 1884 році королівству повернули статус протекторату, яким воно залишалося до 4 жовтня 1966 року. Цього дня воно нарешті стало повністю незалежним від Великої Британії.

У 1970 році, після поразки правлячої партії на виборах, у країні розпочався складний період. Спочатку сторона, що зазнала поразки, відмовилася скласти повноваження, після чого нова влада чинила опір, який до 1978 року переріс у партизанську війну. Через два роки правляча партія BCP підтримала режим апартеїду ПАР. У країні прокотилася хвиля репресій.

Пізніше — у 1986, 1991 та 1994 роках — у Лесото відбулися три військові перевороти, в результаті яких по черзі до влади приходили королі Мошвешве II та його син Летсіє III.

На цьому біди королівства не закінчилися: після нових виборів, які опозиція відмовилася визнати, у Лесото спалахнув військовий конфлікт. До участі в ньому залучалися навіть збройні сили Ботсвани та ПАР. Під час боїв столиця країни — Масеру — зазнала значних руйнувань, загинуло багато солдатів і мирних жителів.

Наступні вибори відбулися лише у 2002 році, причому вони стали першими в історії Лесото, які пройшли абсолютно мирно та спокійно.

Наразі в королівстві панує стабільна політична ситуація, уряд займається вирішенням накопичених проблем, країна поступово розвивається.

Чинний конституційний монарх — Летсіє III. Його повноваження мають переважно формальний, церемоніальний характер, як і у всіх монархів світу з таким самим статусом.

Лесото — країна, що розвивається, з невисоким рівнем життя. Королівство є членом великих міжнародних та регіональних організацій — ООН, СОТ, Африканського союзу, САДК та інших.

Географія та клімат

Крихітний анклав площею всього 30 000 кв. км на висоті 1400 м у Драконових горах — це й є Лесото, найвисокогірніше королівство у світі. Колись цей титул належав Непалу, але зі зміною форми правління він став просто найвисокогірнішою країною нарівні з Бутаном.

Лесото зазвичай називають «Королівством у небесах» — «The Kingdom in the Sky», причому це не просто гарна романтична назва, а офіційний туристичний титул країни.

Уся її територія розташована на великій висоті: щоб дістатися до найнижчої точки — місця, де зливаються річки Макхаленг та Оранжева, — доведеться подолати 1400 метрів у горах. Решта території королівства розташована на висоті 1800 метрів.

Лесото повністю оточене однією країною — ПАР; їхній кордон пролягає через Драконові гори на сході та півдні.

Цікаво, що в одному з місцевих діалектів ця гірська система називається Укхаламба — «загорода зі списів». Найімовірніше, ця назва пов’язана з асоціацією, яка виникає при погляді на стрімкі базальтові скелі, що надійно, наче списи відважних воїнів, захищають королівство від ворогів.

У Лесото є ще одні гори — Малаті, внутрішня гірська система, яка також складається з базальтових скель. Саме тут — найхолодніше місце в усьому королівстві: тріскучий мороз у -18⁰ під час тропічної зими — звична справа на місцевому гірськолижному курорті Африскі, єдиному на всьому Чорному континенті.

У Лесото є три місця, які обов’язково варто відвідати всім, для кого краще за гори можуть бути лише гори:

• Табана-Нтленьяна — вершина висотою 3482 м, найвища точка не лише Драконових гір, а й усієї Південної Африки;
• Таба-Босіу — фортеця на піщаниковому плато за 20 км від нинішньої столиці країни Масеру. Звідси у XIX столітті король Мошвешве I керував обороною країни, а згодом оголосив про народження нації басуто. Це місце є священним для кожного мешканця Лесото;
• Перевал Сані-Пасс — автомобільна дорога, що пролягає безпосередньо на кордоні з ПАР, яку неможливо подолати інакше, ніж на повнопривідному позашляховику. Він розташований на висоті 2874 м і вважається однією з найнебезпечніших трас у світі.

Клімат у Лесото суттєво відрізняється від клімату решти Африки: тут немає виснажливої спеки, і чим вище піднімаєшся в гори, тим прохолодніше. Географи характеризують його як різко континентальний або субтропічний гірський.

У Лесото два сезони — зима (червень–серпень) і літо (листопад–лютий). Зима, як і має бути, тут дуже холодна: у горах мороз може сягати -15–18⁰, а сніг, що випадає, не тане протягом усього сезону. У долинах денні температури не перевищують +17, зате ввечері сильно холоднішає до 0⁰.

Погода при цьому сонячна та суха.

Літо тепле й дощове: у долинах вдень температура не перевищує +30⁰, а в горах — +15–20⁰. Вночі в горах трапляються заморозки.

Одна з найяскравіших особливостей погоди в Лесото — її неймовірна мінливість. Навіть посеред сухого й сонячного дня на королівство може раптово обрушитися сильна злива з грозою або різко похолоднішати.

Високих сезонів тут два, і кожен із них призначений для своїх шанувальників.

Любителі активного відпочинку з пішими та кінними походами замовляють тури до Лесото на період з жовтня по квітень. У цей час природа радує соковитою смарагдовою зеленню, приємним теплом, а водоспади стають особливо повноводними та потужними.

З червня по серпень сюди приїжджають ті, хто захоплюється гірськими лижами: у горах Малоті саме настає стабільна морозна погода і випадає чимало снігу. Розпочинається сезон гірських лиж на курорті Афріскі. І хоча єдиний у Африці гірськолижний курорт помітно поступається швейцарським чи австрійським, у нього теж є свої поціновувачі.

Населення, мова, валюта

Лесото — крихітна країна не лише за площею, а й за чисельністю населення: тут мешкає близько 2,2 млн осіб. За розмірами вона порівнянна з Бельгією та Вірменією, а за кількістю мешканців — зі Словенією та Північною Македонією.

Це цілком моноетнічна держава, де 99,7 % населення становлять представники корінної народності сото. Більшість мешканців воліють жити у сільській місцевості, де й досі економічні відносини ґрунтуються на натуральному обміні.

Самі ж селяни мешкають у типових африканських хатинах із гострими дахами, без вікон та з солом’яними дахами. Їхній побут, традиції та звичаї зберігаються у практично первозданному вигляді тисячоліттями. Життя народу басуто викликає величезний інтерес у туристів: екскурсії до місцевих сіл завжди стають унікальним досвідом для європейців та американців.

Кліматичні особливості Лесото диктують свої правила щодо одягу. Незважаючи на те, що сучасний стиль вже давно прижився серед місцевих жителів, багато хто з них, а особливо ті, хто мешкає високо в горах, віддають перевагу національному одягу.

Найяскравіші та найвпізнаваніші її елементи — товста вовняна ковдра, у яку під час похолодання так приємно загорнутися, та кумедний гостроверхий капелюшок із смішною кулькою нагорі. Це — національний головний убір «мокоротло», який своєю конічною формою нагадує африканську хатину. Він настільки улюблений і шанований у Лесото, що став символом країни і навіть зображений на її прапорі.

Більша частина мешканців королівства — діти та молодь: їхній середній вік — 23 роки. Цей показник насамперед свідчить про невисоку тривалість життя — 58 років. Лесотці живуть так недовго головним чином через епідемію ВІЛ/СНІДу, а також через бідність і обмежену доступність медичної допомоги.

Проте рівень грамотності мешканців королівства виглядає дуже обнадійливим: він становить не менше 85 %.

Цікавий факт: серед жінок цей показник становить приблизно 95 %, серед чоловіків — 75 %. Такий розподіл легко пояснити з точки зору життєвих реалій: чоловікам тут немає часу на навчання. Вони з наймолодших років змушені вирушати на заробітки в шахти ПАР або пасти худобу високо в горах.

У країні є дві офіційні мови:

• сесото — перша та основна. Нею спілкуються у повсякденному житті та в бізнесі. Цікаво, що писемність цієї мови має латинську основу, привнесену у XIX столітті британськими колоністами;
• англійська, якою видаються газети, ведеться навчання у школах, ділове листування та судочинство. Це друга офіційна мова Лесото.

Багаторічна колонізація країни Великою Британією також стала причиною того, що близько 90 % жителів королівства сповідують християнство. Вони вважають себе католиками та протестантами. Решта 10 % віддають перевагу місцевим релігійним культам та віруванням.

Єдине велике місто та столиця Лесото — Масеру, де проживає 0,5 млн осіб.

Національна валюта — лоті, жорстко прив’язана до ранда ПАР. Її поточний курс до долара США становить 1 LSL: 0,062 USD.

Як дістатися

Україна та Лесото знаходяться дуже далеко одна від одної: щоб дістатися до Королівства в небесах, доведеться подолати відстань у 8896 кілометрів літаком.

Виліт відбуватиметься з європейських аеропортів, до яких спочатку потрібно дістатися поїздом або автобусом. Зазвичай це аеропорти Варшави/Кракова, Кишинева, Будапешта та Бухареста.

З Європи найвигідніше й найпростіше летіти з пересадкою в Досі, Дубай, Абу-Дабі чи Стамбулі літаками близькосхідних, африканських та європейських авіакомпаній:

Авіакомпанії Близького Сходу — зручність, високий рівень обслуговування:

• Qatar Airways - зручні пересадки, якщо вилітаєте з Будапешта або Варшави;
• Emirates - маршрут через Дубай;
• Etihad Airways - найдешевші квитки з європейських аеропортів.

Африканські авіалінії — швидко, вигідно, недорого:

• Ethiopian Airlines - дешево, дуже зручна пересадка в Аддіс-Абебі;
• EgyptAir - одна пересадка в Каїрі.

Європейські авіакомпанії: ідеальний вибір для пасажирів, які обирають пересадки лише в європейських аеропортах:

• Lufthansa - пересадка у Франкфурті;
• SWISS - через Цюрих;
• Turkish Airlines - через Стамбул;
• KLM/ Air France - пересадка в Амстердамі або Парижі.

Будь-яким із цих рейсів потрібно спочатку летіти до Йоганнесбурга (ПАР), а звідти — пересісти на внутрішній рейс до Масеру (Лесото). Перевезення здійснює авіакомпанія Airlink, тривалість перельоту — близько 1 години.

Якщо ви втомилися від багатогодинної подорожі літаком, можна вирушити з Йоганнесбурга до Масеру міжнародним шатлом, однак для цього доведеться додатково оформити транзитну або туристичну візу до ПАР.

Для перельоту з ПАР до Лесото додаткова віза не потрібна.

Документи для поїздки:

1. Електронна віза до Лесото, яку оформлюють заздалегідь і виключно шляхом надсилання листа на електронну адресу.
2. Закордонний паспорт із терміном дії не менше півроку.
3. Бронювання готелю.
4. Квитки в обидва кінці.
5. План поїздки.
6. Банківська виписка або платіжна картка з достатнім залишком коштів.
7. Медичне страхування.

Точну тривалість поїздки важко розрахувати через пересадки, проте туристи, які вже літали до Лесото, кажуть, що добиралися туди за 22–26 годин.

Де зупинитися

Загалом готельна індустрія Лесото розвинена досить добре, але найкращі готелі зосереджені в Масеру, на гірськолижному курорті Афріскі та в національних парках країни.

Рівень та якість обслуговування прямо пропорційні класу готелів, лоджів та гостьових будинків.

Найкраще обслуговування пропонують місцеві готельні мережі, але якщо оцінювати їх за міжнародними стандартами, то в середньому це 4* — зате «четвірка» надійна й чесна. У великих готелях персонал сумлінний, хоча, трапляється, не надто спритний. Покоївки, офіціанти, адміністратори — усі чудово розмовляють англійською.

Також скрізь є цілодобові стійки реєстрації, банкомати та пункти обміну валют.

У гірських лоджах та гостьових будинках основну увагу приділяють організації сафарі та піших походів, тому власник вашого лоджа або член його родини, найімовірніше, стане й вашим гідом під час прогулянки чи тихого «полювання» на африканських тварин.

У горах Лесото ночі зазвичай холодні — і саме тут місцеві готельєри демонструють свою особливу турботу: для кожного гостя до вечора обов’язково підготують грілку та теплу ковдру.

Королівство Лесото — бідна країна, і це відчутно позначається на електропостачанні та роботі Інтернету — особливо у віддалених гірських районах. 

Важливо: збираючись у дорогу, варто покласти у валізу кілька потужних зовнішніх акумуляторів та подбати про якісні ліхтарики.

Ціни на номери в готелях 3–4* та кімнати в гестхаусах цілком помірні:

• гестхаус обійдеться у 30–45 доларів США за ніч для двох осіб;
• готель середнього класу — від 50 доларів США за ніч.

Столичні преміум-готелі та курорти, як і скрізь у світі, коштують, як і слід було очікувати, дорого: місцеві ціни коливаються в діапазоні 140–280 доларів США за ніч.

Ось кілька варіантів непоганого житла за відгуками туристів:

1. Mpilo Boutique Hotel - 4-зірковий готель у Масеру. До послуг гостей — затишні, добре мебльовані номери з окремими ванними кімнатами та безкоштовними засобами гігієни. У кожному номері є кондиціонер та телевізор із плоским екраном. На території — бар та ресторан, де подають страви африканської кухні. Сніданок — «шведський стіл», по меню та континентальний. Wi-Fi та парковка — безкоштовні.

2. Galaxy Bed and Breakfast - готель BB у місті Бута-Буте. У номерах є базове меблювання, телевізор із плоским екраном, кондиціонери, ванні кімнати з душем та безкоштовними засобами гігієни. На території — бар і ресторан. Сніданок — «шведський стіл» або повний англійський/ірландський сніданок на вибір. Доступ до Інтернету та автостоянка — безкоштовні, можна орендувати автомобіль.

3. The Clan Guest House - гостьовий будинок у Масеру з цілодобовою стійкою реєстрації. Номери добре мебльовані, у всіх є кондиціонери, супутникове телебачення, ванні кімнати з безкоштовними туалетно-косметичними засобами та феном. Також безкоштовно надаються постільна білизна та рушники. На території є відкритий басейн, бар, організовано доставку їжі та напоїв. Wi-Fi та автостоянка — безкоштовні.

4. Aloes Lodge - лодж у місті Пітсенг. Розташований у мальовничій місцевості. Номери затишні, чисті, добре мебльовані. У кожному є кондиціонер, телевізор із плоским екраном, чайники. Окремі ванні кімнати з безкоштовною постільною білизною, рушниками та засобами гігієни. На території — відкритий басейн, спільний лаунж, приладдя для барбекю. Wi-Fi та парковка безкоштовні.

5. Mountain View Hotel - готель із сімейними номерами 3* у Лерібі. До послуг гостей усі основні зручності — кондиціонери, телевізори з плоским екраном, чайники. На території — сад, ресторан і бар. Wi-Fi та парковка — безкоштовно.

У готелях та гостьових будинках Лесото найчастіше використовуються розетки типу M, для яких перед поїздкою необхідно придбати спеціальні перехідники. Вони продаються в наших інтернет-магазинах електроніки і називаються адаптерами для ПАР. Також їх можна придбати в магазинах «дюті-фрі» в аеропортах.

Окрім розеток типу M, існують й інші різновиди — C та F. Для них перехідники не потрібні.

Що подивитися

Лесото — це чудова нагода побачити іншу Африку, яка вже з перших кілометрів повністю руйнує усталені уявлення про Чорний континент. Тут інший не тільки клімат — тут інше все: замість спекотних саван — холодні, суворі гори, а замість сафарі на джипах — неспішний підйом крутими гірськими стежками на кумедних маленьких поні.

І життя тут теж інше: воно повністю побудоване навколо складних кліматичних умов, які вчать цінувати те, що є, і шанувати традиції, що склалися протягом багатьох століть.

Масеру

Столиця Лесото така ж маленька, як і саме королівство: її площа становить усього 138 кв. км, що можна порівняти з іспанською Севільєю та українським Каменським (Дніпропетровська область).

Свій шлях до столиці Масеру розпочався у 1869 році як невеликий військовий табір, заснований вождем Мошвешве I під час кровопролитної війни з бурами. Трохи пізніше, у 80-х роках XIX століття, табір став адміністративним центром Басутоленду — британського протекторату. Його територія поступово розширювалася, але все одно на момент здобуття країною незалежності вона становила трохи більше 20 кв. км.

Інтенсивне зростання столиці Лесото припало на середину 80-х років минулого століття, коли королівство переживало бум урбанізації. Зараз Масеру — місто з населенням у півмільйона, де цілком природно поєднуються і навіть гармонійно доповнюють одне одного колоніальний стиль, національний колорит та сучасні тенденції.

У Масеру небагато пам’яток: щоб оглянути їх усі, знадобиться не більше двох-трьох годин, але вони досить цікаві:

Королівський палац — резиденція правлячого монарха Летсіє III, розташована в самому центрі столиці. Побудований у 70-х роках архітектурний ансамбль мало схожий на пишні королівські палаци: він більше нагадує невеликий азіатський готель з одноповерховою забудовою та територією, що потопає в зелені та квітах.

Для екскурсій монархічна резиденція закрита, але зробити кілька фото ззовні цілком можна.

Кафедральний собор Богоматері Переможної (Our Lady of Victories) — католицький храм, збудований у 1958 році за проєктом архітектора Моріссе. Величний собор було задумано як храм, присвячений Богоматері, а його строгі архітектурні форми й досі захоплюють своєю лаконічністю.

Національний музей Лесото — етнографічна експозиція, до якої входить безліч цікавих зразків одягу, зброї, прикрас та предметів побуту народу басуто.

Природа Лесото

Водоспади, греблі, перевали та національні парки — від усіх цих чудес природи буквально захоплює дух, коли починаєш знайомитися з Лесото.

Національний парк Сехлабатебе — високогірне плато, що загубилося на висоті 2400 метрів у Драконячих горах. Це справжнє захоплення: альпійські луки, водойми серед скель, рідкісні види птахів і розкішні тропічні квіти створюють відчуття земного раю. Парк внесено до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Національний парк Ц’ехланьяне — унікальний заповідник у окрузі Бута-Буте. Дикий праліс, крізь який протікають гірські річки, потужні водоспади, звивисті стежки — первозданна природа цього парку створює й багаторазово підсилює відчуття нереальності побаченого.

Печера Ліпхофунг — природна пам'ятка, розташована за 47 км від курорту Афріскі. Вона має дуже зручне розташування, тому зазвичай входить до маршруту до гірськолижних трас.

Печера вважається однією з найдавніших на планеті: протягом мільйонів років природа створювала тут свої шедеври — сталактити та сталагміти, які зараз вражають химерними формами та поєднаннями кольорів. Свої сліди тут залишили й первісні люди. Наскальні малюнки та петрогліфи можуть багато розповісти про побут і життя стародавніх африканців.

Що спробувати

У небагатій країні з суворим гірським кліматом давно навчилися цінувати їжу та готувати її якомога простіше й швидше.

Кухня Лесото суттєво відрізняється від інших кулінарних шкіл Африки насамперед повною відсутністю будь-яких спецій, окрім солі. Мешканці королівства воліють насолоджуватися їжею без жодних хитрощів: тут на першому місці — природний смак і аромат приготованих страв.

Ще одна особливість цієї кухні — яскраво виражена прихильність до ферментованих продуктів, причому в Лесото квасять усі доступні овочі, зелень, злаки та борошно. Така любов до квашених страв пояснюється просто: ферментація, як і сушіння, дає змогу робити запаси їжі на кілька днів. Для багатьох сімей у Небесному королівстві холодильник — річ, яка поки що є надзвичайно дорогою і тому недоступною.

Нарешті, тут просто дуже люблять кислуватий смак і аромат приготованої їжі та напоїв, хоча для туристів це дуже незвично.

Основу раціону мешканців Лесото становлять різноманітні крупи, овочі та зелень. М'ясо у повсякденному житті тут майже не їдять: воно дуже дороге, але на святковий обід обов'язково подадуть страву з куркою, бараниною або козлятиною.

У Лесото дуже люблять браай — м’ясо, приготоване на вугіллі за південноафриканським методом. Таке барбекю влаштовують з нагоди особливих днів, щоб зібрати на обід когось із рідних або близьких друзів.

Усякі екзотичні страви, такі як стейк із крокодила, антилопи та навіть дикобраза, — це те, чого місцеві жителі не їдять навіть у свята. У хороших ресторанах такі страви зазвичай замовляють іноземні туристи — саме на них і розраховані подібні дивацтва.

Зате басуто не пропускають нагоди поласувати смачною річковою рибою: у тутешніх річках з їхньою кришталево чистою водою дуже багато форелі. Рибу зазвичай просто смажать — і ніяких викрутасів на кшталт фарширування.

Що ж спробувати?

Варто почати з каші з незвичайною назвою — «Папа». Це найголовніша страва в Лесото, без якої не обходиться жоден прийом їжі. «Папа» готується з білого кукурудзяного борошна: його заливають окропом до дуже густої консистенції та залишають у формах до повного охолодження. Готова папа дуже нагадує своїм виглядом і смаком італійську поленту. Її нарізають на порційні шматки й їдять, вмочуючи в соуси та рідкі страви: вона замінює хліб.

Ліхкобе — ще одна страва, схожа на кашу. Її готують із трьох-чотирьох зернових культур, найчастіше — з кукурудзи, сорго та квасолі. Страву дуже довго тушкують на повільному вогні, у результаті виходить дуже ситна каша.

Лекебекоане — різновид хлібців та дамплінгів. Їх готують на пару з ферментованого кукурудзяного тіста.

Морохо — обов’язковий додаток до каші «папа». Страву готують зі шпинату та листя буряка: листя тушкують разом у казані.

Суп бутха-бутхе — такого ви точно ще не куштували: суп готують на м’ясному бульйоні з додаванням не лише шпинату, гороху, цибулі, а й… мандаринів.

На сніданок мешканці Лесото зазвичай готують мотохо — негусту кашу із сорго, яка багатьом людям нагадує ферментований напій.

Обід удвох у ресторані середнього класу обійдеться у 25–35 доларів США. На чайові ніхто не наполягає, але їх приймають із задоволенням.

Лесото — диво природи високо в горах із надзвичайно красивою природою та людьми, для яких кожен день їхнього життя — це виклик в умовах суворого клімату та складного географічного положення. Королівство в небесах — цікавий і незвичайний досвід, що дозволяє відкрити для себе іншу Африку.