Сербія

Сербія – найоб’ємніший "уламок" колишньої Югославії, де вирощують найбільше малини у світі, досі люблять росіян і не вміють вимовляти звук "и".

До того ж тут живе надзвичайно життєрадісний народ, який з ранку до вечора п'є каву, вважає футбол найкращим видом спорту на Землі, вміє самовіддано працювати і з кайфом відпочивати.

Загальна інформація

Сербія (Србіја, Srbija) – балканська республіка, що займає більшу частину центру півострова і частково – Паннонську височину. Її населяють трохи понад 7 мільйонів осіб, причому основна етнічна група – серби, які становлять 85% від загальної кількості людей, які живуть тут.

Країна не тільки моноетнічна, а й моноконфесійна: близько 90% її жителів сповідують православ'я. Решта 10% припадають на католиків, мусульман і протестантів.

Історія

Серби за свою багатовікову історію зробили кілька спроб побудувати самостійну державу. Перші згадки про це сягають VIII століття, коли в західній частині Балкан з'явилося Сербське князівство, яке об'єднало кілька слов'янських племен.

З плином часу князівство виросло в повноцінну державу під управлінням Візантії, проте до XII століття воно отримало незалежність, ставши сильним і могутнім.

Цей розквіт тривав понад сто років. Наприкінці XIV століття, коли держава розпалася, землі сербських князів потрапили в підпорядкування Османської імперії після поразки в Косівській битві з турками.

Турецьке панування тривало майже чотириста років, що згодом серйозно вплинуло на життєвий уклад, кухню, традиції і навіть музику сербів.

XIX століття принесло з собою безліч потрясінь: спочатку повстання 1804 року, що тривало десять років, а потім повстання 1815 року, яке закінчилося визнанням незалежності Сербії від Османської імперії та утворенням Сербського князівства. В 1873 році країна отримала повну незалежність, а у 1883 – стала королівством.

Початок XX століття також був неспокійним: Сербію роздирали внутрішні конфлікти – одна за одною спалахували війни. За цей час вона суттєво обростає територіями коштом частин Македонії та Косово.

У 1929 році на карті світу з'явилося Королівство Югославія, де об'єдналися три народи – серби, хорвати і словенці. Після Другої світової війни королівство скасували, а замість нього з'явилася ФНРЮ – Федеративна Народна Республіка Югославія на чолі з президентом Йосипом Броз Тіто. На початку 60-х років країна змінила свою назву на СФРЮ. До неї на федеративних засадах увійшли кілька країн, серед яких була і Сербська Соціалістична Республіка.

Як частина СФРЮ, Сербія проіснувала до початку 90-х років. Розпад Югославії тривав 17 років. За цей період у різний час союз покинули Хорватія, Словенія, Македонія, Боснія і Герцеговина, але Сербія залишалася у складі федерації до кінця.

У 2006 році розпався останній тандем: з нього вийшла Чорногорія, а через два роки від Сербії відкололася Республіка Косово. Зараз Сербія – незалежна парламентська республіка зі столицею в Белграді.

Вона межує з колишніми сусідами по СФРЮ та Угорщиною, виходу до моря не має. Для в'їзду з більшості країн потрібна віза. Для ЄС, США, Японії, Росії, України та Білорусі віза не потрібна.

Валюта – сербський динар.

Як дістатися?

Найшвидший і найекономніший спосіб дістатися до Сербії – купити квиток на літак. Поїздка автобусом і поїздом доступна тільки з пересадками. Спочатку потрібно дістатися до Захоня (Угорщина), а пізніше – кілька разів пересісти на потяг або автобус спершу в Ніредьгазі, потім у Сольноку і Тімішоарі.

Де зупинитися?

Туристичний бізнес у Сербії завжди був розвинений добре: цьому не завадили ні війни, ні бомбардування НАТО, ні довге відновлення економіки. Тут є де відпочити, попри повну відсутність виходу до моря і морських пляжів.

До Сербії зазвичай їдуть поціновувачі сільського туризму. Кожен сповна отримує очікуваний релакс на свіжому повітрі, просту і дуже смачну їжу з органічних продуктів, приємне спілкування з сербами – людьми неймовірно доброзичливими і добродушними.

Лікування на сербських курортах – ще одна причина, через яку туристи з-за кордону все частіше замовляють оздоровчі тури в Сербію. Назви курортних місць легко вгадуються за словом "баня", яке майже завжди в них присутнє:

• Іваниця Баня – курорт для лікування хвороб крові, неврології, кісток. Є курси реабілітації після онкологічних захворювань;
• Баня Кулаші – місце, куди обов'язково мають з'їздити люди з патологіями шлунково-кишкового тракту, печінки та жовчного міхура;
• Каніжа Баня – курорт, де ефективно лікують весь опорно-руховий апарат, травматичні та вікові зміни в кістках;
• Нишка Баня – порятунок для тих, хто має проблеми з серцем і судинами
• Пролом Баня – курорт для людей із хворобами нирок, печінки, органів травлення.

Лікування ведеться цілющими грязями і термомінеральними водами Сербії. Умови тут цілком пристойні, а ціни значно нижчі, ніж на інших європейських курортах.

Гастрономічні тури – третій цікавий напрямок туризму. Його із задоволенням обирають любителі поїсти і просто познайомитися з новою кухнею. Це смачно, ситно і недорого, тому незадоволених не буває.

Місця, де зупинитися в Сербії, краще обирати відповідно до мети та тривалості поїздки. Якщо йдеться про короткий дво-триденний тур, то цілком підійдуть готелі, хостели та гестхауси.

Сервіс у сербських готелях дуже хороший, а вартість номерів істотно нижча, ніж в інших балканських країнах і країнах решти Європи:

1. Agent Lux Apartments – чотиризірковий готель у Ягодині. Номери оформлені в сучасному стилі, скрізь є ванні та туалетні кімнати. Сюди можна селитися з тваринами.
2. F apartmani Kragujevac – чотиризірковий готель у Крагуєваці, у кожному номері є мінікухня і пралка.
3. Habitat-Hostel – молодіжний хостел у Белграді за 10 хвилин ходьби від музею Ніколи Тесли. Затишні номери – окремі та загальні, безплатна стоянка та інтернет. Можна оселитися з тваринами.
4. Accommodation Glorius – симпатичний недорогий готель у Ніші, за 20 хвилин ходьби від Нішської фортеці. Номери просто обставлені, але затишні. Гарне обслуговування.
5. Guest house Little Heaven – гостьовий будиночок в Ужиці ідеально підійде любителям сільського туризму. Є кухня і лаундж – вони спільні. Номери затишні та чисті. Інтернет, доступний прокат велосипедів для прогулянок околицями. Недалеко розташований лижний курорт.

Для довгої поїздки краще підійдуть орендовані квартири і будинки, особливо якщо їхати з дітьми. Орендувати житло в Сербії найзручніше на сайтах https://www.airbnb/ і https://www.vrbo.com/ (нова назва відомого сервісу Home Away).

Що подивитися?

Чудова природа, пам'ятки старовини, стародавні православні монастирі, національні парки – ось далеко не повний перелік визначних пам'яток Сербії.

Звісно, за кілька днів турпоїздки побачити всю красу цієї балканської країни не вдасться, але є кілька місць, де варто побувати насамперед.

Белград

Сербська столиця – місто, яке багато що пам'ятає: колись його заснували кельтські племена, потім довгий час ним володіли римляни, після них – племена германців, сарматів і аварів. Белград руйнували і будували, будували і знову руйнували, а він повставав з руїн заново: місто зазнало повної реконструкції після воєн 38 разів.

Серби на цих землях оселилися лише у VII столітті, а як Белград місто згадується у листуванні болгарського князя Володимира-Михайла, датованого 887 роком.

Кожна прожита епоха отримала свій відбиток у архітектурі міста. Прогулюючись його вулицями, можна побачити королівські палаци династії Карагеоргійовичів, князівські резиденції, турецькі мечеті та хаммами, стародавні фортеці, а поряд – суперсучасні готелі, торгові центри та офіси.

Екскурсію варто розпочати з історичного центру Белграда, а саме – з вулиці Князя Михайла. Вона вважається однією з найкрасивіших пішохідних вулиць Європи. Тут можна перекусити в кафе або ресторанчику, зробити покупки в численних бутіках і торгових галереях.

Королівські палаци – ще одна причина вирушити на прогулянку Белградом. Вражає не лише сама архітектура зимових та літніх резиденцій, а й багатство оздоблення. Різьблені меблі з дорогих порід дерева, ліпнина, розкішні люстри, гобелени та картини – все це виглядає приголомшливо.

Музей Миколи Тесли – ще одне обов'язкове для відвідування місце у Белграді. Важко назвати ще одного серба, яким би так пишалися його співвітчизники. Перед генієм вченого та винахідника меркне навіть постать Йосипа Броз Тіто – першого президента післявоєнної Сербії, хоча і він досі має величезну повагу у сербів.

Квартал Скадарлія, що знаходиться неподалік Площі Республіки, – місце для кожного, хто небайдужий до мистецтва та богеми. Атмосфера цієї маленької вулички, довжина якої не досягає і 600 метрів, дуже нагадує дух паризького Монмартру – такий самий п'янко-безшабашний.

Златибор

Гірський масив з гарною слов'янською назвою – улюблене місце відпочинку мешканців Сербії та туристів з усього світу. Тут майже не буває туманів, а сонце світить 200 днів на рік. Клімат Златибора – унікальне поєднання альпійського та середземноморського: такої комбінації немає більше ніде у світі.

Тут не лише відпочивають душею, а й лікуються. Термальні джерела допомагають справлятися з багатьма хворобами починаючи від недокрів'я і закінчуючи захворюваннями щитоподібної залози.

Місто Диявола

Таку моторошну і напівмістичну назву отримав скельний комплекс із кам'яних стовпів природного походження недалеко від Куршумлії. Жахіття до картинки додають "криваві" води – струмки і річки з водою, що має червонуватий відтінок через високу мінералізації. Ці джерела називаються Водою Диявола і Колодягом Диявола.

Екскурсії тут проводяться лише вночі: густі тіні та тиша створюють містичний фон та багаторазово посилюють відчуття зловісної атмосфери.

Фрушка-Гора

Національний парк неподалік другого за величиною міста Сербії – Нові Сада розмістився на величезній території – 22 000 квадратних кілометрах.

До Другої світової війни це було ціле монастирське місто з тридцятьма монастирями.

Війна, бомбардування та час зруйнували більшу їх частину, але зараз триває активна реставрація будівель: їх уже відновлено більше половини. Національним цей парк став завдяки своїй унікальній флорі та фауні. Тут ростуть сотні видів рідкісних рослин, мешкають види тварин, що вимирають.

Серби люблять сюди приїжджати на вихідні з наметами та провізією, щоб трохи розслабитись. Багато в парку і туристів з усього світу: гості країни постійно клацають камерами і знімають відео про чудові краєвиди.

Смедерівська фортеця

Ще один зразок середньовічної архітектури Сербії – фортеця, споруджена для захисту столиці Сербського князівства від чужинців. При розкопках у Смедереві досі постійно знаходять старовинні артефакти і навіть поховання знаті. Старовинні легенди про незліченні скарби, нібито замуровані в стінах фортеці, розбурхують уми авантюристів усіх мастей, тому місцеві місця – просто рай для дігерів.

Дістатися до Смедерева можна автобусом з Белграда.

Що поїсти?

Сербська кухня – це чудова комбінація кулінарних традицій Балкан, Австрії, Угорщини та країн Середземномор'я – Туреччини та Греції. Залежно від регіону сильніше відчувається вплив тієї чи іншої країни. Наприклад, у північній Сербії основу складають страви, що прийшли сюди з Болгарії, Угорщини та Румунії – гуляш, паприкаш, мамалига, свинячі ковбаси, рагу та супи.

Чотириста років влади Османів не пройшли даремно для всієї сербської кухні: турецькі страви та способи їх приготування панують у меню більшості регіонів країни.

Той, хто спочатку побував на турецьких курортах, а потім приїхав до Сербії, напевно відзначить цю схожість. Багато хто так і каже: “Сербська кухня? Хм… Ну, як у Туреччині, тільки краще”.

Османи привнесли в кухню Сербії безліч страв із баранини – всіляких кебабів, кюфті, м'ясних, овочевих та рибних шашликів. Чевапчичі, плескавиці, ражничі готують повсюдно – і вдома, і в ресторанах, і на пікніках, тільки додають до страв сербські нотки – композиції місцевих прянощів. Тут взагалі особливим коханням користується буквально все, що приготоване на вугіллі. Виходить справді смачно – напевно, навіть смачніше, ніж у Туреччині.

Серби дуже люблять пироги: нехай будуть будь-які – хоч солоні, хоч солодкі. Кожна господиня знає щонайменше десяток рецептів пити, гібаниці – сирної випічки, бурека – листкового м'ясного пирога, кромпіруші – того ж бурека, але з картопляною начинкою.

Дуже смачний сербський кох – домашній пиріг типу манника, щедро просочений ванільним молоком. Його готують у вихідні.

Якщо говорити про напої, то топ улюбленого пиття очолює каву – обов'язково зварена в турці, густа, дурманливо ароматна. ЇЇ п'ють майже постійно – недарма Сербія міцно влаштувалась у першій десятці країн-кавоманів.

Цікаво, що чай тут прийнято вважати швидше за ліками, ніж десертним напоєм: його п'ють тільки коли застудилися.

Спиртні напої у сербських будинках, кафе та ресторанах представлені пивом та ракією – фруктовим дистилятом, а також винами місцевих сортів. Ракія має безліч назв залежно від вихідної сировини. Наприклад, сливовиця – напій, виготовлений із слив, а лозовача – виноградний самогон, який не женуть, а печуть.

Домашні спиртні напої у сербів у великій пошані. На будь-якій сімейній урочистості гості віддадуть перевагу виготовленій за старим фамільним рецептом самогонам будь-яким покупним бренді, горілкам і коньякам.

Сербія – країна, яка далека від нас лише географічно. Проста, зрозуміла, добродушна і дуже гарна – сюди варто обов'язково приїхати бодай на тиждень.

ПОШИРЕНІ ЗАПИТАННЯ