Намібія

Намібія – ідеальне місце для знайомства зі справжньою Африкою: тут мало комфорту і багато екстриму, мало води і багато спеки. Вона – для тих, хто цінує первозданну красу дикої природи і розуміється на справжньому, не пом'якшеному цивілізацією туризмі.

Сувора краса каньйону Фіш-рівер, моторошні пейзажі Берега скелетів – частини найдавнішої у світі пустелі, наскельні малюнки Дамараленда – все це Намібія, прекрасна і велична.

Трохи історії

Як держава, Намібія існує вже понад тридцять років – з моменту здобуття незалежності 1990 року. До того часу це була територія з дуже драматичною історією. У різний час вона належала племенам аборигенів, британській короні, а з кінця ХІХ століття до Першої світової війни тут панували німці. Кожна зміна влади супроводжувалася кровопролитними війнами: за роки протистоянь загинули тисячі людей.

Пізніше регіон контролювався Південно-Африканським Союзом – попередником ПАР. Південно-Африканська Республіка, що вийшла зі складу Союзу, залишила за собою право контролю над цією територією, яку за власним бажанням перетворила на справжнє гетто для корінних жителів.

Жорстокій політиці апартеїду поклали край лише 1990 року, коли після 24 років боротьби за незалежність Намібія отримала статус повноцінної держави.

Зараз у країні близько 2,5 млн жителів, причому тільки п'ять відсотків із них – біле населення. Інша частина – представники одинадцяти корінних народів: овамба, нама, гереро, даммара, капрівани, хімба та інших.

Географія цієї країни унікальна: у ній розташовані одразу дві пустелі – на сході Калахарі, на заході – Наміб, найдавніша пустеля світу, за якою починається узбережжя Атлантики з його стрімкими холодними водами. Північна частина країни зайнята переважно джунглями.

Намібія – одна з найбагатших країн Африки, проте добробут цей дуже умовний. Тут зосереджені найбільші світові поклади алмазів і ведеться видобуток урану. На Алмазній біржі, що в самому центрі столиці – Віндхука, – щодня укладаються угоди на мільйони доларів. У надрах цієї землі багато міді, золота, вольфраму, газу, але народ кричуще бідний.

Третина темношкірого населення живе на один долар на день. Ще 53% "щасливчиків" може собі дозволити витратити цілих два долари.

Для порівняння: білі, яких лише п'ять відсотків від загальної кількості жителів країни, витрачають не менше половини національного доходу.

Попри те, що Намібія понад 30 років незалежна, її економіка досі тісно пов'язана з колишнім сюзереном – ПАР. Навіть валюта країни – намібійський долар – залежить від курсу південноафриканського ранда, який має вільне ходіння на всій території держави.

Віндгук – "вітряний куточок" серед скель

Це столиця Намібії, що до 1890 року була просто клаптиком землі, який належав племені нама. Рідка рослинність, пісок та каміння – ось і всі "активи" майбутнього Віндгука на той момент.

А далі сюди із загоном солдатів прийшов Курт фон Франсуа, офіцер кайзерівської армії. Безцеремонно видворивши аборигенів, він почав облаштування форту, який став початком нового міста. Нама кілька разів спробували відбити свою землю, але всі повстання закінчилися перемогою колоністів.

Поселенці будували місто на свій, німецький, лад: уся старовинна архітектура досі несе в собі дух кайзерівської Німеччини. Через десять років, 1904 року, тут з'явилася кірха – церква Святого Христа, трохи пізніше – Тінтен, "Чорнильний палац", де зараз засідає намібійський уряд. Автор обох шедеврів неороманського стилю – Готліб Редекер, архітектор німецького імператорського двору.

Тут взагалі багато німецьких слідів: крім старої архітектури, про Німеччину нагадують газети, курси Інституту Гете, де можна здобути навчання та сертифікат. У місті повно пивних, барів і кав'ярень, де вам подадуть чудове пиво, сосиски з капустою, миску айсбана та інші національні німецькі страви.

Нині Віндгук – найбільше місто Намібії, де мешкає близько 300 тисяч осіб, причому більшість становлять корінні африканці – представники кількох місцевих народностей. Білих мало, майже всі з них – нащадки німецьких колоністів і африканери, які переселилися сюди з ПАР.

Тут можна почути англійську, німецьку мову, африкаанс, багатоголосся всіх корінних племен. Місто, як і вся країна, багатонаціональне і багатомовне – і в цьому його особлива краса.

У столиці зосереджене все політичне і ділове життя країни. Тут засідає уряд, працює Алмазна біржа, відкрито різні представництва та офіси компаній.

Тут же туристам пропонується цікава програма з відвідувань місцевих музеїв – Національного музею Намібії, Національної галереї, Овела Ну, музею геологорозвідки.

Тут також розташований головний офіс Air Namibia.

Клімат

Загалом клімат Віндгука досить помірний, якщо порівнювати його з іншими столицями і країнами Африки: середньорічна температура тут – 19,5 градусів. Причина криється у вигідному місці розташування міста. Саме воно розташоване на кордоні тропіків, а з півдня від вітрів його захищають гори.

Влітку тут сухо і спекотно: температура вдень сягає 30-32 градусів, проте денна спека до вечора змінюється прохолодою, яка тримається до ранку.

Літні місяці – з жовтня по березень, тому таку особливість потрібно враховувати всім, хто збирається в тур Африкою.

Взимку іноді йдуть дощі. Випадає їх на рік до 330 мм, що досить багато для африканського континенту. Це дуже сприятливо позначається на житті в місті: тут багато зелені, яка отримує достатньо вологи природним способом. Утім, посухи тут теж звична річ, тому всю дощову воду ретельно збирають і зберігають у резервуарах.

Зима в намібійській столиці, як і у всій Південній Африці, настає в червні й закінчується в серпні. У цей час тут дуже комфортна погода для туристів, які не люблять спопеляючої спеки. Денні температури коливаються в діапазоні 20-24 градусів, а ночі трапляються дуже прохолодні – до 0-+5 градусів.

Готелі Намібії

Туризм у цій країні хоч поки що й не дійшов до найвищого рівня, але його розвитку приділяється належна увага. Готелі, бунгало, кемпінги, лоджі приймають гостей з усього світу.

Найчастіше країну відвідують жителі ФРН і Великобританії.

Туристи з цих країн висувають високі вимоги до якості обслуговування, і місцевим готельєрам не залишається нічого іншого, крім як намагатися відповідати.

Топ 5 найпопулярніших готелів Намібії:

1. Rieks van der Walt Self-Catering (Віндгук) – чотиризіркові апартаменти з патіо. Є інтернет, безплатна і приватна стоянка. Близькість до торгових центрів і театру Sclada. Можна брати з собою домашніх тварин. Як випливає з назви, про харчування постояльці піклуються самі
2. Luderitz Nest Hotel (Людеріц) – затишний готель, де вікна всіх номерів виходять на берег океану. Є теплий басейн, WiFi, паркувальний майданчик, прокат авто. Подарунок гостям – безплатний сніданок.
3. Gulton House (Віндгук) – готель типу ВВ (Bed and Breakfast), який розташований у самому центрі намібійської столиці. Є ресторан, номери для некурців, і WiFi, приватна стоянка, прокат авто. Ідеальний для тих, хто збирається на полювання в угіддя Даан-Вільджоен, розташовані за пів години їзди від міста.
4. Багатель "Kalahari Game Ranch" – туристичний табір із розкішними бунгало на самому краю пустелі Калахарі. Тут є власний мінізоопарк, харчування складається зі страв місцевої кухні та екзотичної дичини – м'яса антилопи, крокодила та інших.
5. Desert Horse Inn (Кляйн-Аус-Віста, передмістя Людериця) – туристична база з каменю "Орлине гніздо". Цілковита екзотика: вісім кам'яних будиночків, вбудованих у схил скелі. У кожному номері є ванна, мінібар із холодними напоями, але найголовніша родзинка – меблі з каменю.

За відгуками постояльців, готелі Намібії справляють гарне враження: тут чисто, спокійно, харчування різноманітне і смачне, а ціни цілком доступні.

Цікаві місця: куди поїхати, що подивитися і чим зайнятися в Намібії

Намібія – країна, яка нікого не залишає байдужим. Навіть якщо обмежитися оглядом одного лише Віндгука, вражень все одно вистачить із надлишком: у столиці зосереджені всі музеї країни.

Тим же, хто приїхав за екзотикою і прагне пригод, варто звернути увагу на найбільш видовищні екскурсії до пам'яток Намібії:

1. Fish River Canyon – стародавній каньйон за 6-7 годин їзди на позашляховику від Віндгука. Більший і глибший за нього лише каньйон Колорадо у США. Видовище, яке неможливо спочатку уявити, а потім – забути. Обладнані та безпечні оглядові майданчики, супровід досвідчених гідів.
2. Алоевий ліс – ліс, де ростуть, як зрозуміло з назви, величезні дерева-алое. Особливо ефектні краєвиди на заході сонця: тим, хто захоплюється фотографією, не можна упускати такий шанс відзняти унікальну за красою природу.
3. Людериц – місто-порт, назване на честь одного з перших німецьких переселенців у Намібії. За 10 км від міста варто обов'язково подивитися Колманскоп – мертве місто, яке знелюдніло ще в 30-х роках минулого століття.
4. Соссуфлей – частина Національного парку Наміб Наюклюфт, улюблене місце відвідування туристами з усього світу. Гола земля, Долина Мертвих дерев, чудові краєвиди на заході сонця – все це Соссуфлей у всій своїй похмурій красі
5. Свакопмунд – тут варто зупинитися на шляху до Національного парку Етоша. Невелике курортне містечко просто на березі Атлантики запрошує подивитися на лежбища морських котиків, вирушити на прогулянку – кого на катері, а кого й на квадроциклі величезними дюнами. Можна подивитися на місто зверху з віконець приватних літаків, а покидаючи гостинне місце, кинути монетку в океан. На щастя і з надією на повернення.
6. Кейп-Крос – найкраще місце для тих, хто обожнює котиків. Ні, не наших пухнастих улюбленців, а тих величезних, лискучих звірів, що ліниво ніжаться на березі. Усього 1,5 км від Свакопмунда – і ви в котиковому раю: тут влаштувалася найбільша колонія у світі. Звідси можна привезти сувеніри – кристали солі, які продаються на в'їзді в Кейп-Крос.
7. Національний парк Етоша – перлина Намібії, яку щодня відвідують сотні туристів. Скелі, невеликі каньйони, рівнини, безліч водойм – місця, де можна побачити африканських тварин у їхньому середовищі існування.
8. Дамараленд – місцевість неподалік від Етоші. Вічні піски, стародавні скелі, рівнини та висохлі річища – усе це можна побачити в одному з найпрекрасніших місць Намібії. На шляху до столиці регіону – Кхоріхасу – варто заїхати в містечко Twylfelfontein, щоб побачити фантастичне видовище – наскельні малюнки, кожному з яких не менше восьми тисяч років.
9. Село народності хімба – чудова можливість ближче роздивитися життя африканського племені. Екскурсія селом, спілкування з місцевими жителями, сотні знімків на пам'ять – це варте витраченого часу. Поселення розмістилося недалеко від парку Етоша.
10. Національний парк Берег Скелетів – те, без чого не буває "правильного" туру в Намібію. І хоча в'їзд на територію заповідника обмежений, туристи все одно встигають подивитися остов корабля, що колись зазнав аварії, занедбані будови, водоспад і, звісно, "співочі" дюни, чий рев чутно в окрузі на десятки кілометрів.

Намібія – одна з небагатьох країн в Африці, де дозволено сафарі – полювання на диких тварин.

Можна і просто купити шкуру – це теж цілком законна покупка. Полювання організовують провідники з місцевих, а також іноземці, які спеціально живуть тут, щоб заробляти на туризмі.

Треба сказати, що намібійські дороги – штука складна: із загальних 65 000 км асфальтовані тільки 5 000.

Решта вкриті грубим гравієм, тому повнопривідний автомобіль для цих місць – досконала необхідність для кожного, хто взагалі хоче якось пересуватися країною.

Їжа

Намібійці і мандрівники, які приїжджають сюди, харчуються кожен на свій смак: автентичної національної кухні тут немає. Їжу в ресторанах і кафе готують різну – можна замовити піцу, бургери або сосиски з капустою на німецький манір, а можна і спробувати місцеву екзотику.

Відважному поціновувачу кулінарної екзотики запропонують стейк з антилопи або рагу з крокодилячого м'яса, пташині яйця, лев'яче філе, якийсь гарнір з мурашок або термітів. Ну і, звісно, намібійські устриці – найбільші та найсмачніші у світі: спеціально, щоб їх скуштувати, до країни щороку приїжджають тисячі любителів морепродуктів.

Цікаво, що місцеве пиво варять за старими німецькими рецептами, причому результат виходить не гіршим, ніж десь у Берліні чи Дюссельдорфі.

Ба більше, у Віндгуку навіть проводять власний Октоберфест – свято любителів пива. Воно проходить з тим самим розмахом і колоритом, що й фестивалі в самій Німеччині.

Намібійці – народ доброзичливий і відкритий.

Намібія – гарний варіант для першої поїздки до Африки: не надто радикальна спека, непоганий сервіс, послуги гідів, приємні ціни роблять поїздку подією, що запам'ятовується.

Ті ж, хто з Африкою давно на "ти", цінують країну за можливість насолодитися неходженими стежками, зануритися з головою в екстрим цього загадкового світу.