Болгарія

Розхожий старий жарт про те, що курка – не птах, а Болгарія – не закордон, і досі впливає на наше сприйняття цієї балканської країни, попри безліч змін у її житті за останні тридцять років.

Проте це вже зовсім інша країна, не така, про яку вигадали цей не справедливий жарт, а така, куди так приємно з’їздити на відпочинок чи лікування.

Загальна інформація

Болгарія славиться своїми курортами і благодатним кліматом, а лаванди тут вирощують навіть більше, ніж у французькому Провансі. Болгарська олія з пелюсток троянд вважається найкращою з усіх її видів, вироблених у світі.

Сюди приїжджають, щоб гарно і недорого відпочити на чорноморських курортах, підлікуватися біля численних термальних джерел, за кількістю яких ця країна посідає друге місце в Європі після Угорщини.

Історична довідка

Болгарія – унікальна країна: її державність налічує майже півтори тисячі років, до того ж з однією і тією ж назвою, яка практично не змінювалася.

Її розвиток пройшов десять етапів – від Великої Булгарії у VII столітті до Республіки Болгарії, проголошеної 1990 року після розвалу соціалістичного табору.

Спочатку це було об'єднання протоболгарських племен зі столицею в місті Фанагорії, що розташувалося на Таманському півострові біля Керченської протоки. Існувало воно всього кілька десятиліть, поки був живий засновник першої болгарської держави – хан Кубрат. Після його смерті держава розпалася на кілька ханств, що дісталися у спадок синам Кубрата.

Один із них – Аспарух – вирушив на Балкани, де і зумів заснувати Булгарське ханство. Однак згодом усі володіння ханських синів, що пересварилися, втратили незалежність і були включені до Хозарського каганату.

Болгари вирізнялися войовничою вдачею: вони раз у раз здійснювали набіги не тільки на ближні, а й на віддалені землі. Об'єднавшись у VII столітті з сімома слов'янськими племенами, що жили в північній частині нинішньої Болгарії, вони зуміли змусити навіть Візантію платити їм данину після нищівної її поразки в тій війні.Тоді ж, 681 року, з'явилося Перше Болгарське ханство зі столицею в Плісці – місті, яке існує досі на північному сході країни. Відтоді ханство стало розширювати свої кордони під час воєн. До X століття його могутність досягла вершини. На той час у складі Першого Болгарського царства вже були не тільки всі балканські території, а й частини Угорщини, Албанії, Греції, Туреччин

У 865 році болгари прийняли православ'я: цьому сприяв Борис – перший із болгарських правителів, який отримав титул князя. Після нього правителів у Болгарії стали називати царями – словом, що походить від латинського caesar.

Після прийняття християнства в країні змінилася столиця – нею стало місто Преслав. Утім, зміни торкнулися не тільки столиці: за прогресивних і амбітних царів на Болгарію чекали кілька століть колосального розквіту в усіх галузях – і насамперед у гуманітарній.

Болгарська література стала першою серед усіх слов'янських літератур завдяки переходу на створену Кирилом і Мефодієм кирилицю.

Однак безперервні війни з давнім ворогом Візантією сильно послабили болгарську державу, яка врешті-решт навіть тимчасово припинила своє існування, розділившись на кілька територій під владою візантійців і мадярів. Спроби відновити незалежність і цілісність ні до чого не призвели: кілька повстань були жорстоко придушені.

Лише в XII столітті це вдалося зробити братам Івану Асеню I і Петру IV, які очолили нову війну проти Візантії і зуміли повернути країні її колишню славу. На її території утворилося Друге Болгарське Царство зі столицею в Тирнові.

Воно проіснувало трохи більше двохсот років – з 1287 по 1396 роки. Після загибелі братів одного за одним і сходження на престол нового царя – Калояна – володіння Болгарії знову розширилися завдяки кільком вдалим військовим походам. Військовим успіхам значною мірою сприяв розгром Візантії хрестоносцями.

Здобуття і втрати територій за кожного з болгарських правителів тривали до завоювання Балкан Османами наприкінці XIV століття. Поки турецька імперія була сильною і могутньою, всі спроби болгар повернути незалежність були безуспішними: турецькі султани жорстоко придушили чотири повстання.

Однак до XVIII століття Османська імперія підійшла до початку занепаду своєї могутності. На той час болгар визнали самостійною етнічною групою, що дало поштовх до зростання національної самосвідомості та розвитку національно-визвольного руху.

У 1878 році Болгарія здобула незалежність. Після здобуття свободи на території країни в різний час з'явилося кілька державних утворень – Князівство Болгарія (1879-1908), Третє Болгарське царство (1908-1946), Народна Республіка Болгарія (1946-1990).

У листопаді 1990 року НРБ припинила своє існування: країна змінила свій політичний та економічний курс, розпочавши глибокі реформи в усіх сферах життя.

Тепер це Республіка Болгарія – країна з семимільйонним населенням і столицею в місті Софії. З 2004 року вона входить до НАТО, з 2007 року – до ЄС.

Географія, клімат

Болгарія межує з п'ятьма країнами : Румунією, Північною Македонією, Сербією, Грецією і Туреччиною. Її кордони проходять Чорним морем, кількома річками та гірськими хребтами.

Значну частину території займають Балканські гори з глибокими ущелинами і ліси, які становлять близько третини всієї площі цієї невеликої країни.

Гори мають найбільший вплив на клімат Болгарії. Вони слугують своєрідним бар'єром між північною і південною частинами країни, створюючи істотну різницю в температурах і кількості опадів. На півночі прохолодніше, ніж на півдні, і дощів там випадає більше.

Кліматичних зон у країні дві – континентальна та середземноморська. Вони змішуються між собою: тут зазвичай досить холодні зими з рясними снігопадами, а літо – сухе і спекотне.

"Високий" сезон у Болгарії, як і на всьому чорноморському узбережжі, припадає на середину липня-вересень, а туристичний пік спостерігається в серпні, коли море прогрівається до 24-28 градусів.

Етнічний склад, мова

У семимільйонній Болгарії основну частину населення складають болгари – їх налічується приблизно 85 відсотків від загальної кількості. Другі за чисельністю – турки: їх близько 9 відсотків. Трійку замикають роми – їх у країні мешкає 5 відсотків, а решту населення становлять росіяни та українці. Їх дуже мало: 0,15 і 0,03 відсотка відповідно.

Болгари переважно православні християни: їх у країні близько трьох чвертей усього населення. Попри це, тільки 15% жителів регулярно відвідують церкву, решта вважають своє віросповідання формальним.

Офіційна мова одна – болгарська, і вона визнана однією з 24 офіційних мов Євросоюзу. Нею випускається преса ЄС.

Найбільші міста Болгарії – Софія (1,4 млн жителів), Пловдив (385 тис.), Варна (370 тис.).

Економіка розвинена середньо, найбільші доходи в казну дають сільське господарство, туризм, фармація, виробництво косметики. Дешева і добре освічена робоча сила дозволяє великим іноземним корпораціям розміщувати свої підприємства на території Болгарії. Завдяки цьому значно знизилося безробіття, а бюджет країни зводиться з профіцитом.

Проте інфляція має нестабільний характер, що заважає Болгарії, як члену ЄС, перевести всі розрахунки на євро. Досі офіційною її валютою залишається болгарський лев. Його співвідношення до євро становить 1:0,51, до американського долара – 1:06.

Як дістатися?

Звичайні способи дістатися Болгарії – літак, автобус, потяг і авто. Найчастіше туристи користуються першими двома: виходить досить швидко, є регулярні рейси.

Літак

Авіапереліт – найшвидший і найзручніший спосіб опинитися в Болгарії. Рейси сюди дуже популярні та в мирний час виконувались з усіх аеропортів великих міст України.

Автобус

Поїздка автобусом до Болгарії – шлях довгий і виснажливий: з Києва до Софії доведеться їхати 30 годин, з Харкова – не менше 37-38, з Одеси – добу.

Що подивитися?

Болгарія – це не тільки пляжі та курорти з мінеральними джерелами, це ще й осередок архітектурних пам'яток, які залишилися у спадок від стародавніх цивілізацій. Чималий інтерес також викликають оплоти православ'я – старовинні монастирі. Збирають сотні захоплених відгуків в інтернеті болгарські національні парки, озера, гори.

Софія

Болгарська столиця не так знаменита на весь світ своїми визначними пам'ятками, як, наприклад, Париж або Прага, але тим приємнішими стають відкриття, які роблять тут для себе туристи.

На архітектуру Софії великий вплив справили Візантія та Османська імперія, під чиїм пануванням місто перебувало століттями. Деякі її райони сильно нагадують собою турецькі міста: іноді навіть виникає дивне відчуття – це точно не Стамбул чи Анкара? Ті самі мечеті, ті самі хамами та старовинні бібліотеки – тільки всюди лунає болгарська мова.

Баня-Баші – мечеть, зведена в VI столітті, будувалася прямо на гарячих термальних джерелах. Тепер уже неможливо точно встановити причини і цілі такого будівництва: залишилася лише сама споруда з дивною назвою Баня-Баші – "багато ванн".

У наші дні це просто музей ісламської релігії, чиї стіни прикрашені традиційними для дизайну старовинних османських мечетей синьо-білими кахлями і витонченою арабською в'яззю – цитатами з Корану.

Музей археології – невелике, але дуже цікаве сховище експонатів, знайдених у різний час під час розкопок на території Болгарії. Ця країна взагалі дуже багата на археологічні знахідки: за їхньою кількістю вона посідає третє місце після Греції та Італії.

Музей організовано в старовинній мечеті Буюк, що з XV століття розташована в самому центрі Софії. Зараз біля неї розташований президентський палац. В експозиціях представлені предмети часів палеоліту, Візантії, османського періоду.

Собор Олександра Невського – одна з найкрасивіших православних церков у світі та символ Софії. Він так само нагадує про болгарську столицю, як і Ейфелева вежа про Париж або Біг Бен – про Лондон.

У величезному залі поміщається до 10 000 вірян: недарма собор вважається одним із найбільших православних храмів у світі.

Сердика – руїни стародавньої фортеці в околицях Софії. Колись це була потужна фортифікаційна споруда фракійців, але до наших днів збереглися лише кілька фрагментів.

Несебр

Містечко з населенням трохи більше 10 000 осіб, розташоване неподалік від Бургаса, притягує мандрівників з усього світу як одне з найпрекрасніших місць Болгарії.

Новий Несебр – це все, що пов'язано з курортним життям: готелі, гостьові будинки, пляжі, дискотеки і ресторани, які більше відомі світу під назвою Сонячний Берег (Слънчев Бряг).

Куди цікавіше Старе місто – осередок усіх визначних пам'яток одного з найстаріших міст Європи. Тут начебто зупинився час: по боках вузьких, вимощених бруківкою вуличок досі стоять цілком придатні для життя будинки, зведені ще в XVII–XVIII століттях.

Збереглося і кілька більш ранніх будівель, які належать до часів османського панування, а також старовинні православні церкви, фрагменти стін фортеці, що колись оточували місто.

Стара частина Несебра – це ціла спадщина для людства: недарма вона перебуває під охороною ЮНЕСКО.

У Несебрі потрібно обов'язково вирушити на пішу екскурсію Старим містом, щоб побачити старовинні церкви – Св. Параскеви, Св. Стефана і Св. Архангелів Михаїла і Гавриїла. Тільки уявіть: тут мешкає трохи більше ніж 10 000 людей, а склепів і церков, збудованих князівськими та царськими прізвищами, – цілих сорок!

Дуже вражають краєвиди Західної фортечної стіни. І нехай від колишньої могутності залишилося всього сто метрів руїн, вони нагадують про славну історію болгарського народу, якому довелося чимало пережити в боротьбі за свою свободу.

Місце біля стіни давно облюбували фолк-музиканти: тут часто збираються імпровізовані концерти. Хочете послухати болгарську волинку – гайду? Тоді неодмінно знайдіть час побувати біля фортечних руїн.

Візантійські терми – дар, що залишився Несебру від стародавньої імперії, чиї наділені владою мужі любили проводити час у розкішних залах цієї величезної лазні. Її інтер'єр досі вражає уяву: підлоги і колони викладені мармуром, а стіни прикрашені чудовими картинами з мозаїки і вітражного скла.

Інші, не менш цікаві пам'ятки османської та візантійської архітектури – турецькі лазні та фонтан, амфітеатр.

Виноробня "Месембрія" – місце, куди завжди прагнутимуть усі любителі хороших вин. Болгарський клімат і землі стали ідеальними умовами для розвитку виноградарства і виноробства, тому вина цієї країни добре відомі далеко за її межами.

У виноробні можна не тільки подивитися, як робиться вино, а й спробувати, що ж виходить у підсумку, і навіть купити пляшечку-другу на згадку про тур до Болгарії.

Созополь

Це майже як Несебр, тільки ще менший і ще старіший: Созополь – найдавніше місто болгарського чорноморського узбережжя, де нині мешкають близько шести тисяч осіб.

Місто розташоване за 37 км від Бургаса і 70 км від Несебра на півострові в Чорному морі. Його вулички дуже нагадують собою Несебир – такі ж вузькі, бруковані й дуже затишні.

Созопол теж ділиться на Нове і Старе місто. Стара частина несе в собі чарівність середньовіччя: тут багато старовинних будинків, що з'явилися 300-400 років тому, а про ще більш давні часи нагадує амфітеатр, побудований у II столітті н.е.

Якби не зсув ґрунту, що стався в Созополі 1972 року, про існування римського амфітеатру ніхто б навіть не підозрював. Однак після природного катаклізму перед здивованими городянами у всій красі постали античні трибуни та арена. Вони збереглися настільки добре, що після невеликої реконструкції тут стали проводити концерти та міські свята.

Ще одне місце, де варто обов'язково побувати, – замок у передмісті Созополя – Равадиново. З'явився він нещодавно завдяки болгарському архітектору Георгі Тумпалову.

Замок став здійсненою мрією Георгі, який усе життя вивчав замкову архітектуру і одного разу вирішив побудувати щось подібне на власній ділянці землі.

Проєкт, який поки ще не завершено, дуже скоро став найпопулярнішим місцем у Равадиново і Созополі: тут у будь-який час і в будь-яку погоду повно гостей. Замок чудовий у всьому – і в архітектурних рішеннях, і в дизайні, і в ландшафті. Недарма він отримав романтичну назву – "Закоханий у вітер": тут завжди багато закоханих пар, адже кращого місця для прогулянок і освідчень у коханні годі й шукати.

Шипкінський перевал

Місце, яке не залишить байдужим жодного любителя військової історії. Саме тут, на Шипці, у 1877-1978 роках відбувалася одна з найтяжчих битв Російсько-турецької війни, що закінчилась визволенням болгар від чотирьохсотрічного османського ярма.

Однак перевал має ще давнішу військову історію: через нього проходили війська Олександра Македонського, прямуючи в похід проти племен трибалів.

Нині Шипкінський перевал – місце масового паломництва туристів, які цікавляться історією битв за Болгарію та просто любителів піших гірських походів.

Що поїсти?

Як і вся кухня Балкан, болгарська кулінарія – це комбінація турецьких і грецьких традицій приготування їжі. Присутні в ній і середземноморські нотки. Свій вплив на болгарську кухню також справили угорці, вірмени, італійці.

Багато м'яса, а в приморських регіонах – риби і морепродуктів, багато овочів, зелені, сирів – такий вигляд має список найпопулярніших продуктів, без яких неможливо уявити собі, чим зазвичай харчуються в Болгарії.

Що вища температура за вікном, то холодніше і пісніше те, що подають до столу. Влітку, коли спека доходить до 30-32 градусів, болгарські господині готують овочеві салати, холодні супи на кислому молоці за типом окрошки, нежирне м'ясо.

Зимова кухня – це густі, жирні та гострі супи, каші, страви з картоплі, всілякі м'ясні делікатеси. У багатьох сім'ях є обов'язкові запаси консервованих овочів, фруктів, варення, солінь, бринзи з домашнього молока.

У болгарській кухні є чимало рецептів страв, які дуже схожі на ті, що їдять у наших домівках: сарма – різновид голубців, фаршировані рисом і м'ясом перці, плови та інші.

Однак існують і страви, які відображають національну специфіку. Їх можна скуштувати тільки в Болгарії або з незначними варіаціями в усіх балканських країнах, а також у Туреччині.

Кюфте та кебапчета

Обидві ці страви родом із Туреччини: їхні рецепти приготування принесли з собою військові кухарі армії Османів, коли прийшли завойовувати Болгарію.

Кюфте – м'ясні фрикадельки, які готують із баранячого фаршу й обсмажують у глибокій сковороді.

Кебапчета – справжній хіт швидкої їжі: ці чудові котлети, смажені на решітці, можна скуштувати в будь-якому вуличному наметі, просто гуляючи містом. Готують кебапчету з баранини, але бувають і варіанти зі свининою. У будь-якому разі у фарш додають багато цибулі та спецій.

Мусака

Це – "прибулець" із Близького Сходу, який являє собою м'ясо-овочеву запіканку з топінгом із яєчно-молочної суміші. Під час запікання вона густіє і поступово припиняється в апетитну, підсмажену скоринку. Страва складається з баранячого фаршу, баклажанів, цукіні, готується в порційному посуді або подається розрізаною на порції.

Капама

Це – святкова зимова страва. Щоб її скуштувати, найкраще приїжджати до Болгарії на Новий рік або Різдво, яке святкують тут, як і в нас, – 7 січня.

Готують капаму в глиняних горщиках. Страва доволі складна в приготуванні і потребує безлічі інгредієнтів. Тільки одних видів м'яса в ній традиційно не менше п'яти – свинина, яловичина, курка, кролик і який-небудь м'ясний фарш. Обов'язкова ковбаса: шматочки надяниці – різновиди домашньої ковбаси, кров'яної, суджука.

До всієї цієї м'ясної пишноти додають квашену капусту і спеції. Продукти складають у горщики шарами, кришку замазують тістом, щоб пара не виходила назовні, і томлять 5-6 годин. На виході виходить неймовірно ароматна печеня, яку можна буквально їсти губами – настільки вона соковита і ніжна.

Паштет із бринзи з горіхами

Як і ми, болгари дуже люблять всілякі бутерброди – скибочки хліба, на які намазують закусочні паштети і пасти. Одна з них – типово болгарська закуска – паста з бринзи і волоських горіхів.

Сир подрібнюють разом із горіховими ядрами, додають до суміші багато кропу та петрушки, іноді – інші овочі: наприклад, солодкий перець. Виходить густа, ситна і дуже смачна маса, яка чудово підходить для перекусів.

Таратар

Цей холодний кисломолочний суп став відомим далеко за межами Болгарії завдяки численним туристам, які після літньої відпустки в цій країні із задоволенням копіюють рецепт і діляться ним удома з близькими.

Основа таратора – овочева суміш зі свіжих огірків, зеленої цибулі, кропу, петрушки. Для аромату в неї додають часник, а для посилення смаку – обсмажені та подрібнені волоські горіхи. Усе це добряче охолоджують і додають розведений кип'яченою водою такий самий холодний йогурт.

Цей суп, що нагадує своїм смаком нашу окрошку, – просто порятунок у літню спеку і, напевно, страва номер один в обідніх меню всіх болгарських кафе і ресторанів.

Баніца

Чудовий болгарський пиріг із листкового тіста з начинкою з сиру або м'яса. Тісто спочатку формують у довгу ковбаску, а потім складають її щільним колом і запікають до рум'яності – це і є баниця.

Виходить повітряна випічка, яку зазвичай подають на десерт, якщо печуть із сиром, або до обіду – якщо начинку беруть м'ясну.

М'ясні делікатеси

Болгари дуже люблять все, що можна тонко нарізати і красиво подати на тарілці як закуску. Для цього ідеально підходять делікатеси, які готують із в'яленого і копченого м'яса.

Деякі з них добре знайомі і нам: хто не куштував бастурму – скибочки в'яленого м'яса, приготованого з гострими й ароматними спеціями, або пастрому – копчену яловичину, яку теж готують із пряними травами і перцем?

Є й інші балканські делікатеси, які хоч і прийшли з Туреччини та арабських країн, але чудово тут прижилися. Це – суджук і луканка, сорти сиров'ялених ковбас. Готують суджук із яловичини, баранини, а луканку – зі свинини. У ковбасний фарш обов'язково додають часник, перець, ароматні приправи.

Тарілка з нарізкою з луканки та келих пива – обов'язкові складові свята в багатьох болгарських сім'ях, де сини відзначають вісімнадцятиріччя. Тепер юнак вважається чоловіком, а отже, має повне право по-дорослому випити і закусити. Тому тарілка з ковбасою і пиво – частування, яке молодій людині подають батьки на знак визнання її дорослості.

Спиртні напої

На святковому столі у болгар завжди є алкоголь – до того ж дуже міцний: різні види фруктової горілки ракії міцністю 45-60 градусів і анісової настоянки – мастики. Мастика повинна мати щонайменше 47 градусів міцності – інакше це за болгарськими мірками просто вода.

Жінки віддають перевагу винам. У Болгарії, як уже говорилося, виноробство розвинене на високому рівні: місцеві сорти білих і червоних вин мало чим поступаються легендарним напоям Франції та Італії.

Під час туру до Болгарії варто спробувати мавруд – старовинний напій із червоних сортів винограду, памід (теж чудове червоне вино), пелінковач, мускат.

Болгарія – країна, яка тільки на перший погляд здається дуже схожою на пострадянські республіки, а її курорти – на одеські пляжі. Насправді вона самобутня в усьому – починаючи від кухні й закінчуючи архітектурою. Просто настав час усім нам звільнитися від застарілих нав’язаних шаблонів у сприйнятті Болгарії – це давно вже зовсім інша країна.

Питання та відповіді