ЮНЕСКО

Загальна інформація

Після закінчення Другої світової війни міжнародна спільнота усвідомила необхідність створення механізмів для запобігання новим конфліктам і збереження миру. ЮНЕСКО стала однією з таких ініціатив, робота якої була зосереджена на культурних, наукових та освітніх аспектах, що сприяють порозумінню між народами. Організація взяла на себе зобов'язання захистити культурну спадщину, просувати ідеали толерантності та сприяти розвитку освіти в країнах світу.

У 1972 році було прийнято Першу Конвенцію, яка охоплювала охорону культурної та природної спадщини, але акцент робився лише на матеріальні об'єкти, такі як архітектура, скульптура та археологічні знахідки. Однак культури Латинської Америки, Азії та Африки відчували, що їхня спадщина, заснована на живих традиціях, залишилася поза увагою.

Саме ці країни стали ініціаторами змін. Вони наполягали на тому, що нематеріальні форми культури, такі як ритуальні молитви чи народні театральні вистави, повинні бути захищені так само, як і пам'ятки архітектури. Наприклад, інтерактивний театр Бразилії або ритуальні молитви Зімбабве ілюструють важливість нематеріальної культури для цих регіонів. Ці ініціативи прогресу привели до створення Другої Конвенції, спрямованої на захист нематеріальної культурної спадщини.

Згодом з'явилася усвідомлена необхідність захистити не лише мистецькі твори, а й знання та традиції, які з ними пов'язані. Представник Еквадору зауважив, що місцеві культури мають залишатися живими, а не перетворюватися на музейні експонати чи об’єкти для комерційного продажу. Це стало новим викликом для ЮНЕСКО: охорона живих культур та їхніх носіїв.

У 1990-х роках були створені програми на зразок «Живі людські скарби» та «Шедеври усної та нематеріальної спадщини людства», що призвело до прийняття у 2003 році Конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини.

Місія та основні цілі ЮНЕСКО

Місія ЮНЕСКО полягає у сприянні миру та безпеці через міжнародне співробітництво у сфері освіти, науки, культури та комунікації. Організація працює над розв'язання глобальних проблем, таких як нерівний доступ до освіти, загрози культурній спадщині та впливу кліматичних змін на природні об’єкти.

Основні напрями діяльності ЮНЕСКО:

• освіта: забезпечення рівного доступу до якісної освіти для всіх;
• наука: підтримка наукових досліджень та інновацій;
• культура: збереження культурної спадщини, захист матеріальних і нематеріальних культурних цінностей;
• інформація та комунікація: сприяння свободі слова, медійній грамотності та рівності в доступі до інформації.

Всесвітня спадщина ЮНЕСКО

Всесвітня спадщина ЮНЕСКО включає об'єкти, що мають особливу культурну або природну цінність для всього людства. До них відносяться:

1. Культурні об'єкти: історичні будівлі, архітектурні ансамблі, археологічні пам'ятки, місця, пов'язані з культурними традиціями або важливими подіями (наприклад, піраміди Гізи, Тадж-Махал).
2. Природні об'єкти: унікальні природні ландшафти, національні парки, біосферні заповідники, геологічні утвори (наприклад, Великий Бар'єрний риф, національний парк Йеллоустоун).
3. Змішані об'єкти: поєднують як культурну, так і природну цінність (наприклад, гора Афон у Греції).

Критерії відбору об'єктів

Об'єкти, які можуть бути внесені до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, повинні відповідати щонайменше одному з десяти критеріїв. Критерії включають універсальну цінність об'єкта, його автентичність та значення для історії, мистецтва чи науки:

• Культурна цінність: об'єкт має представляти видатний зразок людської творчості або бути важливим для історії людства.
• Вплив на культуру або цивілізацію: об'єкт повинен бути важливим для обміну ідеями, цінностями або розвитком архітектури, мистецтва чи технологій між культурами.
• Свідчення унікальної або рідкісної культурної традиції: об'єкт повинен представляти визначну культурну традицію або свідчити про зниклу цивілізацію.
• Архітектурний або технологічний взірець: об'єкт має бути видатним прикладом архітектурного стилю, містобудування або ландшафтного дизайну.
• Визначний зразок людської взаємодії з довкіллям: об'єкт повинен демонструвати значний приклад взаємодії людини і навколишнього середовища.
• Природна краса або естетичне значення: природні об'єкти повинні вирізнятися винятковою красою.
• Свідчення етапів розвитку планети: природні об'єкти повинні відображати ключові етапи в історії Землі, такі як геологічні процеси або еволюцію видів.
• Важливість для біологічної еволюції: об'єкти мають містити унікальні природні процеси, що мають глобальне значення для збереження біорізноманіття.
• Збереження біорізноманіття: об'єкти повинні бути середовищем для збереження видатного біорізноманіття або рідкісних видів флори і фауни.
• Загроза зникнення: об'єкти, що знаходяться під загрозою руйнування або зникнення, можуть отримати статус спадщини для захисту.

Для включення до Списку ЮНЕСКО об'єкт повинен відповідати одному з цих критеріїв та мати автентичність, цільність і належні механізми управління й захисту.

Відомі об'єкти культурної спадщини ЮНЕСКО

1. Єгипетські піраміди, Єгипет

   Єгипетські піраміди, зокрема піраміди Хеопса, Хефрена та Мікеріна, є одними з найбільших архітектурних досягнень давнини. Розташовані на плато Гіза, ці піраміди побудовані понад 4 500 років тому як гробниці для фараонів. Вони вважаються одними із семи чудес стародавнього світу і досі захоплюють своєю величчю, геометрією та технічними досягненнями. Внесені до списку ЮНЕСКО у 1979 році.

2. Велика китайська стіна, Китай

   Велика китайська стіна є однією з найбільш дивовижних інженерних споруд в історії. Її будували протягом багатьох століть, починаючи з III століття до н. е., для захисту Китаю від вторгнення з півночі. Споруда простягається на більш ніж 21 000 кілометрів і символізує силу та оборону китайської цивілізації. Унікальність її полягає не тільки в довжині, але й у різноманітності матеріалів, які використовувалися для її зведення. Внесена до списку ЮНЕСКО у 1987 році.

3. Гранд-Каньйон, США

   Гранд-Каньйон у штаті Аризона є однією з найбільш виняткових природних пам'яток у світі. Він простягається на понад 440 кілометрів і досягає глибини понад 1800 метрів. Каньйон був сформований річкою Колорадо протягом мільйонів років і є чудовим прикладом природної ерозії. Його унікальні геологічні шари відображають історію Землі на різних стадіях. Внесений до списку ЮНЕСКО у 1979 році.

4. Акрополь, Греція

   Акрополь в Афінах є символом античної Греції та її культурної спадщини. Це скелястий пагорб, на якому розташовані важливі архітектурні пам'ятки, такі як Парфенон, храм Ніки та Ерехтейон. Він був головним релігійним і політичним центром Афін у V столітті до н. е. Акрополь символізує ідеали класичної епохи, включно з демократією, мистецтвом та філософією. Внесений до списку ЮНЕСКО у 1987 році.

5. Мачу-Пікчу, Перу

   Мачу-Пікчу — це зникле місто інків, розташоване на висоті понад 2 400 метрів у горах Перу. Воно було побудоване в XV столітті та залишилося прихованим від зовнішнього світу до його відкриття в 1911 році. Археологічний комплекс містить залишки палаців, храмів та терас і є чудовим цим зразком інженерної майстерності інків. Мачу-Пікчу визнаний священним місцем, де проживали правителі інків та виконувались релігійні обряди. Внесене до списку ЮНЕСКО у 1983 році.

Україна та ЮНЕСКО

Україна стала членом ЮНЕСКО 12 травня 1954 року, коли ще перебувала в складі СРСР. Однак невдовзі після здобуття незалежності в 1991 році Україна підтвердила свій статус як самостійного члена цієї організації.

Після 1991 року ЮНЕСКО підтримувала Україну в її зусиллях з розвитку національної культурної та освітньої систем. Значну увагу було приділено охороні історичних та культурних об’єктів, таких як Софійський собор у Києві та Києво-Печерська лавра, які були внесені до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у 1990 році. Організація також сприяла реформам у сфері освіти й науки, сприяючи інтеграції України в глобальне науково-освітнє середовище.

У періоди кризи та викликів, як-от пандемія 2020 року і повномасштабна війна в Україні, ЮНЕСКО активно підтримує захист культурної спадщини від руйнувань, а також свободу слова та захист журналістів.

Під час 29-ї сесії Генеральної конференції Україна ініціювала проголошення Міжнародного року захисту, збереження та відновлення культурної спадщини. 56-та сесія Генеральної асамблеї ООН підтримала цю ініціативу, а 2002 рік був оголошений Міжнародним роком захисту світової культурної спадщини.

За час свого членства в ЮНЕСКО Україна чотири рази обиралася до Виконавчої ради Організації.

Об’єкти всесвітньої спадщини ЮНЕСКО в Україні

На території України на сьогодні офіційно існує 8 об'єктів всесвітньої матеріальної спадщини ЮНЕСКО: 

1. Києво-Печерська лавра та Софійський собор (Київ). Духовні центри Київської Русі, що є архітектурними пам'ятками світового значення. Ці два історичні та релігійні комплекси в Києві є символами української духовної та культурної спадщини. Собор Святої Софії (заснований в XI столітті) відомий своїми унікальними мозаїками та фресками, а Києво-Печерська лавра (заснована в 1051 році) – важливий центр православної віри та чернечої традиції.

2. Ансамбль історичного центру Львова. Місто Львів зберегло унікальний слід багатонаціональної історії, поєднуючи елементи різних культур та епох. Його історичний центр включає численні ренесансні, барокові та класицистичні будівлі, які свідчать про багатокультурне минуле міста.

3. Букові праліси Карпат та давні букові ліси інших регіонів. Цей природний об'єкт включає незаймані букові ліси Карпат, які є важливою екосистемою для вивчення розвитку лісових масивів Європи. Спільний із Німеччиною об'єкт включено до списку ЮНЕСКО за його природне значення та біорізноманіття.

4. Резиденція митрополитів Буковини та Далмації (Чернівці). Це архітектурний шедевр ХІХ століття, створений відомим чеським архітектором Йосифом Главкою. Комплекс вражає своєю пишністю та поєднує в собі елементи візантійського, готичного та романського стилів.

5. Херсонес Таврійський (Севастополь, Крим). Давньогрецьке місто-держава, що стало одним із ключових центрів поширення християнства на теренах Київської Русі. Засноване у V столітті до н.е., було центром культури та торгівлі в Чорноморському регіоні. Залишки античної цивілізації на території Херсонесу мають велике історичне та культурне значення.

6. Дуга Струве. Дуга, що простягається через 10 країн, використовувалася для точного визначення форми землі. Це геодезична мережа, створена на початку ХІХ століття для вимірювання довгого меридіана. Українська частина дуги, що проходить через декілька країн, свідчить про розвиток науки та технологій у той час.

7. Дерев'яні церкви Карпатського регіону Польщі та України. Цей об'єкт включає 16 дерев'яних церков, які представляють унікальну архітектуру та духовність гірських регіонів Карпат. Церкви демонструють традиційні методи будівництва і є неповторним свідченням релігійної культури регіону.

8. Історичний центр Одеси. Його було включено до списку Світової спадщини ЮНЕСКО у січні 2023 року. Історичний центр Одеси був визнаний важливим культурним об'єктом завдяки своїй унікальній архітектурі та ролі в історії регіону. Одеса є важливим портовим містом, і її архітектурний ансамбль відображає багатонаціональне минуле та активну міжнародну торгівлю. Відомий своїми театрами, широкими бульварами та особливим стилем, Одеса є зразком пізньої класичної архітектури XIX століття.

Також варто згадати й про об’єкти нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО, що включає традиції, обряди, знання, вірування та навички, які перейшли покоління та мають культурну цінність для певних спільнот.

На території України до списку об’єктів нематеріальної спадщини ЮНЕСКО внесені такі елементи:

• Козацькі пісні Дніпропетровщини. Ці пісні є унікальним жанром народної музики, які збереглися з часів козаччини. Вони передають історії боротьби, звитяги та життя козацького і народу є невіддільною частиною української культури. Увійшли у список нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО у 2016 році.

• Петриківський розпис. Це декоративно-орнаментальне мистецтво, яке походить із села Петриківка на Дніпровщині. Воно відзначається використанням яскравих кольорів, квіткових і рослинних мотивів, а також особливою технікою нанесення фарби. Петриківський розпис увійшов у список нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО у 2013 році.

• Орьнек - кримськотатарський орнамент та знання про нього. Орьнек — це традиційний кримськотатарський орнамент, який відіграє важливу роль у культурній спадщині кримських татар. Складається з геометричних, рослинних, а іноді й зооморфних мотивів. Увійшов у список нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО у 2021 році.

• Культура приготування українського борщу. Борщ — традиційна українська страва, що має особливе значення для культури та ідентичності українського народу. Український борщ отримав статус нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО у 2022 році, завдяки зусиллям української громади, зокрема шеф-кухаря Євгена Клопотенка. Ця подія не лише підкреслила унікальність борщу як страви, а й допомогла захистити його культурне значення від російських претензій на цю традицію.

Реєстр «Пам'ять світу»

Реєстр «Пам'ять світу» (Memory of the World Register) — це ініціатива ЮНЕСКО, заснована в 1992 році, зі збереження та популяризації документальної спадщини людства. Реєстр включає унікальні документи, архіви, колекції та інші матеріали, що мають особливе значення для культури, історії та науки. Для включення до реєстру об’єкти повинні відповідати певним критеріям, таким як унікальність, важливість для колективної пам’яті людства та загроза знищення.

Реєстр на сьогодні містить численні документи з усього світу, які відображають різноманітність культурної спадщини та історичних моментів. У 2023 році документальну спадщину «Бабин Яр» включено до Міжнародного реєстру Програми «Пам’ять світу» ЮНЕСКО.

У реєстрі перебувають п’ять елементів документальної спадщини:

1. Зібрання фонографічних записів єврейського музичного фольклору (1912-1947) — архів музики, що відображає багатство єврейської культури.
2. Архіви Радзивіллів та Несвіжська бібліотечна колекція — спільний елемент з Білорусі, Литви, Польщі та Фінляндії, що представляє важливі документи історії регіону.
3. Акт Люблінської унії — спільний документ з Литвою та Польщею, який закріпив політичний союз між державами.
4. Документальна спадщина, пов'язана з Чорнобильською катастрофою — важливі документи, що описують наслідки та реакцію на аварію на ЧАЕС.
5. Документальна спадщина «Бабин Яр» — матеріали, пов'язані з трагедією Голокосту в Україні.

Біосферні резервати ЮНЕСКО в Україні

До Всесвітньої мережі біосферних резерватів програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера» включено декілька українських біосферних заповідників:

• «Чорноморський» (1984);
• «Асканія-Нова» (1985);

• «Карпатський» (1992);

• Транскордонний румунсько-український біосферний резерват «Дельта Дунаю» (1998);
• Польсько-словацько-український біосферний заповідник «Східні Карпати» (1998);

• «Деснянський» (2009);

• Транскордонний українсько-білорусько-польський біосферний резерват «Західне Полісся» (2012);
• Польсько-український транскордонний біосферний заповідник «Розточчя» (2019).

Дев’ять українських міст є учасниками Глобальної мережі ЮНЕСКО міст, що розвиваються: Мелітополь, Нікополь, Новояворівськ, Київ (з 2022 року), Нетішин, Полтава, Львів (з 2024 року), Суми та Тернопіль.

Мережа креативних міст ЮНЕСКО: Львів та Одеса відзначені як міста літератури ЮНЕСКО, а Харків став частиною Мережі творчих міст у галузі музики, що підкреслює їхній внесок у світову культуру та мистецтво.

Охорона культурної спадщини України під час війни

З початком військової агресії росії проти України у 2014 році багато культурних об’єктів опинилися під загрозою знищення. Унікальні архітектурні пам'ятки на окупованих територіях, таких як Крим, ризикують бути знищені через бойові дії або вандалізм. Крім того, через бомбардування та обстріли були пошкоджені деякі культурні центри по всій Україні.

Військова агресія, розпочата росією проти України, поставила перед країною серйозні виклики щодо збереження культурної спадщини. Якщо спробувати підсумувати весь цей жах тезово, то зведемо до:

1. Фізичне руйнування культурних об'єктів. Багато історичних будівель, музеїв, церков та пам'яток було зруйновано або пошкоджено внаслідок бойових дій. Також, міста, які мають культурне значення, такі як Маріуполь, Харків, Херсон зазнали та зазнають значних руйнувань. Обстрілюють всі міста України, зокрема і ті, що містять культурні пам’ятки ЮНЕСКО.

2. Загроза вивезення та викрадання культурних цінностей. На окупованих територіях існує ризик нелегального вивезення цінних археологічних знахідок, артефактів та музейних експонатів, які є частиною національної спадщини. Під прямою загрозою Херсонес.
3. Знищення нематеріальної спадщини. Війна загрожує внутрішнім культурним практикам, традиціям та ритуалам, які перейшли через покоління. Розпад громад через переміщення та еміграцію ускладнює підтримання цих традицій.

4. Забруднення довкілля. Обстріли та військові дії шкодять не тільки пам'яткам, а й довкіллю, яке є частиною природної спадщини України.

5. Проблеми з фінансуванням та відновленням. Через військові дії практично всі ресурси держави спрямовані на оборону та гуманітарні потреби, тому відновлення та захист культурної спадщини стає важкодосяжним без міжнародної допомоги.

ЮНЕСКО та інші міжнародні організації активно підтримують Україну у збереженні її культурної спадщини в цей критичний час, допомагаючи ідентифікувати та захистити важливі об’єкти.

Діяльність ЮНЕСКО під час війни в Україні

У 2022 році під час сесії Виконавчої ради було вперше затверджено рішення про «Програму дій та надзвичайної допомоги ЮНЕСКО в Україні». Це рішення не лише розширює рамки моніторингу на всій території України, а й відкриває нові можливості для міжнародної підтримки у відновленні культурної спадщини. Завдяки цій програмі Україна отримує ресурси для реалізації важливих проєктів, спрямованих на відновлення культурного середовища.

У 2023 році, під час позачергового засідання Комітету ЮНЕСКО, 25 об’єктів культурної спадщини України отримали підвищений захист відповідно до Гаазької конвенції. Це рішення створює нові міжнародні механізми, які забезпечують додатковий захист культурних цінностей, які постраждали від агресії. У разі атаки на ці об'єкти, вони будуть вважатися воєнними злочинами в контексті міжнародного кримінального правосуддя. Таким чином, міжнародна спільнота стає на бік України, підтримуючи її культурну спадщину і визнаючи відповідальність агресора.

ЮНЕСКО запровадила систему моніторингу захисту культурних пам'яток в Україні. Спеціалісти роблять оцінку збитків та загроз, з якими стикаються об'єкти культурної спадщини в умовах війни.

Крім того, у 2022 році ЮНЕСКО відділила кошти на відновлення Києво-Печерської лаври після обстрілів та організувала міжнародні акції для привернення уваги до ситуації в Україні.

У рамках програми «Культурна спадщина у небезпеці» ЮНЕСКО веде реєстрацію культурних об'єктів, які постраждали від війни, і дає рекомендації щодо їх захисту.

Програми ЮНЕСКО в Україні

Наукові та екологічні проєкти

ЮНЕСКО підтримує низку наукових і екологічних проєктів в Україні, зокрема щодо збереження біорізноманітності в Карпатах і захисту природних ресурсів. Одним із важливих напрямків є дослідження впливу зміни клімату на екосистеми та розробка програми для адаптації регіонів до нових кліматичних умов.

Освітні програми

ЮНЕСКО активно сприяє розвитку освіти в Україні, зокрема впровадженні інноваційних методик навчання. Важливою є також програма «Освіта для всіх», яка забезпечує надання доступу до якісної освіти навіть у віддалених регіонах. ЮНЕСКО також підтримує реформу української освітньої системи для її адаптації до міжнародних стандартів.

Мережа Асоційованих шкіл ЮНЕСКО (UNESCO Associated Schools Network, ASPnet) в Україні є частиною глобальної ініціативи, що об'єднує навчальні заклади, які прагнуть поширювати ідеї та цінності ЮНЕСКО. Ця мережа підтримує освітні заклади, що працюють над проектами в сферах миру, прав людини, сталого розвитку, культурної різноманітності та міжкультурного діалогу.

Також ЮНЕСКО реалізує проєкти, спрямовані на розвиток медіаграмотності серед молоді, підвищення доступності інформації та сприяння свободі слова. Організація також займається підтримкою культурних ініціатив, таких як фестивалі, вистави та театральні постановки, що зберігають українську національну ідентичність.

У сучасних умовах збереження культурної спадщини стає ключовим завданням для України, особливо в умовах нових викликів і загроз. Співпраця з міжнародними організаціями, зокрема ЮНЕСКО, відіграє важливу роль у цьому процесі. ЮНЕСКО не лише надає підтримку у захисті історичних та культурних пам’яток, але й забезпечує міжнародне визнання та фінансування для їх збереження.

Соціальні мережі

Instagram

Facebook

X|Twitter

Питання/відповіді