Назарій Яремчук

Біографія

Майбутній співак народився 30 листопада 1951 року на Буковині — в селі Рівня, яке нині є частиною міста Вижниця. Назарій був четвертою дитиною у сім’ї. Крім нього, у Назарія Танасійовича та Марії Даріївни Яремчуків уже були сини Дмитро, Степан, Богдан і донька Катерина.

Назарій Яремчук, родина якого була співочою, з раннього дитинства опинився у вирі мистецтва. Його батько був тенором у церковному хорі. Мама теж співала, а ще грала на мандоліні, була учасницею місцевого народного театру. Захоплювався співом і брат Назарія — Богдан. І як пізніше згадував співак, він народився у місцевості, де сама природа сприяла розвитку талантів:

Це місто, як ворота в гори: звідси гора, звідти гора — і Черемош — бистрая вода… Там не можна не співати!

Сестра Катерина в одному з інтерв’ю розповіла, що Назарій почав співати дуже рано, коли йому не виповнилося ще й трьох років. Хлопчик ставав на стільчик і підспівував за мамою. А вона лише повсякчас заохочувала його:

Співай, синочку, співай, любий, про тебе знатиме вся Вижниця.

Початкову школу майбутній артист закінчив у рідному селі. Коли хлопчик був у 4 класі, помер його батько, а тяжко хвора мати змушена була віддати сина до вижницької школи-інтернату. Там хлопець почав займатися хоровим співом. Згодом майбутній співак розпочав виконувати сольні номери і, як розповідала сестра, навчився не боятися публіки.

Далі Назарій поступив на географічний факультет Чернівецького держуніверситету. Після — робота сейсмографом, військкомат, курси водіїв. А далі сталися ключові події та знайомства, які кардинально вплинули на життя майбутнього Народного артиста.

Музична кар’єра

У 1969 році, коли юний Назарій Яремчук проходив курси водіїв, на які його скерували з військкомату, у Вижниці набирав популярності ансамбль «Смерічка», заснований композитором Левком Дутківським. І військовим у той час дозволяли приходити на репетиції гурту й слухати музику колективу. Захоплений мистецтвом Назарій не міг проґавити таку можливість. Спершу юнак лише слухав земляків, а невдовзі й сам доєднався до популярного ансамблю.

За спогадами Анатолія Фартушняка, автора текстів до багатьох пісень «Смерічки», Назарія Яремчука до гурту привів Василь Зінкевич, який тоді вже співав у колективі. Він попросив Левка Дутківського послухати спів ще не відомого тоді Назарія. Вокальні дані юнака зачарували не лише керівника, а й весь музичний колектив.

«Смерічка»

Після першого ж прослуховування Назарія Яремчука включили до гурту «Смерічка», який на той час був особливим явищем в українському музичному просторі. Левко Дутківський підхопив модний тоді в Європі музичний стиль біг-біт і поєднав його з автентичними буковинськими та гуцульськими мелодіями. Тоді ж з ансамблем почав співпрацювати молодий Володимир Івасюк, який творив музику в тому ж стилі. Про той період Назарій Яремчук згадував так:

Тільки я почав співати в ансамблі, як прийшов Володимир Івасюк і приніс «Червону руту», «Водограй», «Я піду в далекі гори», «Відлуння твоїх кроків». Ми з Василем співали «Червону руту», а з Марією Ісак — «Водограй». Ці пісні стали відомими, саме вони зародили в моїй свідомості бажання виконувати ті твори, які ніхто раніше не співав, мати своє обличчя, своє творче кредо.

У 1971 році кар’єра молодих українських виконавців стрімко злетіла вгору. Того року маловідоме тріо українців Івасюка, Зінкевича та Яремчука виступило у фіналі «Пісні року» в Москві, після якого вмить стало знаменитим.

Трохи згодом відбулася прем’єра першого українського мюзиклу «Червона рута», після якої Назарій Яремчук здобув справжню народну любов. А далі артисти ставали лауреатами найпрестижніших радянських музичних конкурсів, їх запрошували з виступами на головні сцени країни. В період найбільшої популярності «Смерічці» доводилося відпрацьовувати до 4 концертів на день.

У 1973 році ансамбль «Смерічка» перейшов працювати до Чернівецької філармонії. Тоді ж Назарій, який ще навчався на географічному факультеті Чернівецького державного університету, перевівся на заочну форму, щоб мати змогу більше часу присвячувати улюбленій музиці. І хоча після закінчення університету артист деякий час працював за здобутим фахом (на кафедрі економічної географії рідного вишу, був старшим інженером), проте, зрештою, музика перемогла, і він повністю поринув у співочу діяльність.

Сольна кар’єра

У 1975 р. в історії ВІА «Смерічка» розпочалася темна смуга. На партзборах у Чернівецькій філармонії артистів почали цькувати і критикувати за «західну музичну культуру», яку колектив розвивав в Україні. Зрештою, Василь Зінкевич, не витримавши партійного тиску, влітку того ж року покинув ансамбль. За ним із філармонії пішов і Назарій Яремчук.

До речі, в 1979 році Яремчук відродив «Смерічку» в новому складі й очолював її аж до своєї смерті, паралельно розвиваючи сольну кар’єру.

У 1978 році співак отримав звання Народного артиста УРСР. Наступного ж року він випустив сольну платівку «Незрівнянний світ краси», яку дуже високо оцінили музичні критики та шанувальники.

За своє мистецьке життя Назарій Яремчук відвідав із гастролями всі республіки колишнього СРСР. Крім того, він співав на сценах Німеччини, США, Канади, Аргентини, Бразилії, Румунії, Монголії, Лаосу, Індії.

Назарій Яремчук брав участь чи не в усіх популярних тоді музичних фестивалях, серед яких «Київська весна», «Кримські зорі», «Білі ночі», «Пісенний вернісаж», «Білоруська осінь», «Мерцішор» та багато інших.

Артист разом із відновленою «Смерічкою» був учасником музичної програми Літніх Олімпійських ігор 1980 року в Москві. В червні 1986 р. брав участь у відкритті першого в Україні «Співочого поля» в Тернополі. В 1990-х роках артисту навіть довелося попрацювати ведучим у програмі вітань на чернівецькому обласному телебаченні. А напередодні референдуму за незалежність України співак із концертним туром відвідав східні області країни.

Співпраця з відомими виконавцями та композиторами

Упродовж всього періоду існування ансамбль «Смерічка» гуртував довкола себе талановитих музикантів і поетів. Тож із перших днів музичної кар’єри Назарій Яремчук був знайомий і співпрацював із найпопулярнішими українськими авторами та виконавцями, серед яких Анатолій Фартушняк, Софія Ротару, Павло Дворський, Віктор Морозов, Раймонд Паулс, Олександр Злотник, Мирослав Скорик, Ігор Поклад, Юрій Рибчинський, Вадим Крищенко та багато інших.

До речі, з багатьма митцями Назарія Яремчука поєднувала не лише робота, а й щира дружба. Так, незважаючи на те, що в 1975 році творчі дороги Яремчука та Зінкевича розійшлися, співаки й надалі підтримували дружні стосунки.

Яремчук товаришував із Володимиром Івасюком і тяжко переживав його смерть у 1979 році. І хоч КДБ застерігало учасників «Смерічки» від участі в похороні композитора, Яремчук із колегами проігнорували погрози. Співак разом із Левком Дутківським очолили траурну колону, несучи вінок білих квітів. Згодом Дутківський, Яремчук і Зінкевич були серед тих, хто ніс труну із тілом композитора. Завдяки участі відомих осіб у похороні Володимира Івасюка прощання з митцем перетворилося на мітинг громадянської непокори радянській владі.

Поїздки в «гарячі точки»

Назарій Яремчук збирав на концертах велелюдні стадіони і палаци мистецтв. Його любили на рідній Буковині і тепло приймали на Донеччині. Його знали й чекали виходу на сцену в Україні та далеко за кордоном. І співак завжди відгукувався на пропозиції взяти участь у концерті. Причому далеко не всі виступи відбувалися в безпечних місцях.

Після Чорнобильської аварії у 1986 році Назарій Яремчук тричі відвідував зону відчуження, де своїми виступами підтримував ліквідаторів наслідків катастрофи.

Під час афганської війни співак кілька разів їздив до Афганістану, де виступав перед солдатами, серед яких було чимало українців. Тоді артист виступив на 20 концертах, зокрема і в Кабулі. До речі, згодом у своєму щоденнику Назарій Яремчук писав:

Погляньмо навколо — скрізь війни, і скрізь замішана Москва!

Найпопулярніші пісні

Назарій Яремчук, пісні у виконанні якого досі знають і пам’ятають, за свою нетривалу 25-літню музичну кар’єру залишив значний творчий доробок. Він, молодий, харизматичний і талановитий, став суперзіркою свого часу. Для багатьох артист залишився у пам’яті як лірико-романтичний виконавець. Проте шанувальники, які добре знайомі з творчістю Яремчука, знають, що в піснях, які він виконував, поєдналися лірика та громадянська тематика.

Музика з репертуару Яремчука стала поєднанням тодішніх попмотивів з українськими народними мелодіями. У час Яремчука і «Смерічки» ще не застосовували фонограми, тож кожен виступ був симбіозом театральних постановок, акторської майстерності та відточеного вокалу. І це також є однією з причин захоплення сучасників талантом виконавця.

У репертуарі Назарія Яремчука було понад 150 пісень. І чи не кожна з них ставала хітом свого часу. А деякі композиції завоювали народну любов на десятиліття. І навіть тепер, майже через 30 років після смерті виконавця, їх люблять і слухають у записі Яремчука, незважаючи на те, що ці твори вже переспівали десятки співаків у різних стилях. У списку таких пісень — Івасюкова «Червона рута», «Гай, зелений гай» авторства композитора Олександра Злотника та поета Юрія Рибчинського, «Стожари», написані тандемом поета Володимира Кудрявцева та композитора Павла Дворського. До речі, з цими піснями пов’язані й цікаві історії.

З піснею «Червона рута» легендарне тріо Івасюк-Яремчук-Зінкевич стали переможцями конкурсу «Пісня року-1971» і здобули популярність.

Не менш відома пісня «Стожари», яка була створена в 1979 році з ініціативи Назарія Яремчука, і він же став її першим виконавцем. І хоч за понад 40-річну історію в цієї пісні з’явилося безліч варіантів виконання, найпопулярнішою залишається саме версія Яремчука.

Ще одна творча візитівка артиста — пісня «Гай, зелений гай». І сьогодні важко повірити, що ця легендарна композиція була написана в далекому 1982 році за одну ніч, коли Назарій Яремчук і Олександр Злотник гостювали в Юрія Рибчинського. Як згадував згодом Злотник, о шостій ранку були готові і ноти, і слова пісні. Вона миттю припала до душі слухачам, і її десятки разів на день вмикали на радіо. Проте в 1984 році радянська влада заборонила пісню як «низькохудожню». Під забороною композиція залишалася аж до проголошення незалежності України. Тим не менше, на всіх своїх концертах Яремчук продовжував її виконувати.

Нагороди

За свою нетривалу творчу діяльність Назарій Яремчук отримав чимало вагомих нагород і звань:

• 1978 р. — Заслужений артист України, орден Дружби народів;
• 1981 р. — три нагороди на Міжнародному конкурсі естрадної пісні «Братиславська ліра» (приз за артистизм, головний приз слухачів, приз ЦК комсомолу Словаччини);
• 1982 р. — лауреат Республіканської комсомольської премії ім. М. Островського (у складі «Смерічки»);
• 1984 р. — лауреат Всесоюзного огляду-конкурсу тематичних програм до 40-річчя Перемоги;
• 1987 р. — Народний артист України;
• 1995 р. — почесний громадянин Чернівців;
• 1996 р. — лауреат Шевченківської премії;
• 2021 р. — Герой України (посмертно).

Особисте життя

З першою дружиною Оленою Шевченко Назарій Яремчук познайомився під час роботи у ВІА «Смерічка». В 1972 році її як солістку запросили до ансамблю. Як потім згадувала жінка, це було кохання з першого погляду. Пара побралася 1 січня 1975 року в селі Пилипець Міжгірського району (Закарпаття), звідки була родом Олена. За 15 років шлюбу в пари народилося двійко дітей — Дмитро і Назарій. Розлучення Яремчуків для друзів стало несподіванкою. Після розставання Назарій залишився з синами у Чернівцях, а Олена переїхала до Києва, де вдруге вийшла заміж.

Удруге співак одружився в 1991 році. Для Дарини, другої дружини Яремчука, це теж був другий шлюб. Жінка була вдовою, виховувала доньку. Після одруження пара стала жити великою сім’єю, в якій дітей Назарія і Дарини не ділили на «твоїх» і «моїх». У 1993 році у пари народилася донька Марія. Однак сімейне щастя Яремчуків було недовгим. У 1995 році життя співака обірвала хвороба. Коли помер Назарій Яремчук, дружина Дарина залишилася з донькою від першого шлюбу та 2-річною Марічкою, донькою Назарія.

Як і зірковий батько Назарій Яремчук, діти його також обрали сцену справою свого життя. Дмитро та Назарій-молодший створили гурт «Брати Яремчуки». Свою співочу кар’єру юнаки розпочали в 1996 році. В 2002 році заснували пісенний фестиваль «Родина» на честь батька. Брати Яремчуки виступають із концертами, гастролюють по світу. Вони обидва мають звання Народних артистів України.

Продовжила родинну справу і донька Назарія Яремчука — Марія. В українському шоу-бізнесі дівчина дебютувала в 2012 році — в межах проєкту «Голос країни». У 2014 році Марія представляла Україну на пісенному конкурсі «Євробачення», де у фіналі посіла 6-те місце. До 2018 року молода співачка активно виступала, брала участь у різних конкурсах і фестивалях. У 2018 році покинула сцену, але в 2022 році знову повернулася до сценічної діяльності, презентувавши кілька нових пісень.

Нащадки Назарія Яремчука хоч і працюють в одній сфері, проте створюють музику в різних стилях. Якщо брати Яремчуки здебільшого дотримуються того ж стилю, що й батько — попфолк, то в творчості Марії основне місце займає сучасна попмузика.

Щоденники Назарія Яремчука

Назарій Яремчук був не лише талановитим співаком. Він писав вірші, був автором слів до деяких пісень. А ще впродовж багатьох років вів щоденники, в яких фіксував свої емоції та роздуми щодо багатьох речей, які відбувалися довкола, зокрема і в соціально-політичному житті країни. Так, незадовго до смерті Назарій Яремчук у своєму щоденнику писав:

Як кролик перед удавом, наш народ перед урядом з півночі. Ще ніколи з півночі нам не приходило добро. Треба змінитись. Трохи порозумнішати…

Боліло артисту й те, що співвітчизники недостатньо цінують українську культуру:

Спитайте у французів про найкращих співаків, акторів, письменників, малярів, вони скажуть: це французи, а потім відзначають інших... Протилежна картина з Україною благословенною, де кожен день транслюють телебачення ворожої, інакше не назвеш, держави, де всіх нас переконують, що ми ні на що не здатні, що ми хохляндія, шаровари. А що вже казати про музику. Навала московського примітиву створила цілковиту пустку в душах молоді. Добивають нас у власному домі-державі ресторанні, напіввульгарні так звані шлягери з московського шоу-бізнесу. І все це споживає примітивний хохол, як вони кажуть на Україну.

Смерть

До свого 44-річчя Назарій Яремчук не дожив 5 місяців. Його серце перестало битися о 10 годині 20 хвилин 30 червня 1995 року. Знайомі митця кажуть, що саме в цей момент стрілки на його наручному годиннику зупинилися.

Як згадують друзі співака, хвороба з’явилася раптово. В один момент Назарій Яремчук почав погано почуватися й швидко худнути. Проблема ускладнилася тим, що лікарі не відразу змогли поставити правильний діагноз. Близько півтора місяця співака лікували від виразки шлунка, втрачаючи дорогоцінний час. І тільки згодом було встановлено, що насправді артист згасає від раку шлунка.

Старший брат Назарія, Дмитро, який давно мешкав у Канаді, не лише допоміг знайти найкращого лікаря та клініку за кордоном, а й взяв на себе всі витрати. Але хірург, який оперував співака, відмовився від оплати. Після операції лікар оголосив страшну звістку: надії на одужання немає, жити пацієнту залишилося кілька місяців.

Після повернення в Україну Назарій Яремчук, вже у важкому стані, продовжував виходити на сцену та співати. Останній концерт за участю артиста відбувся у травні 1995 року.

На своєму передостанньому виступі — в Києві у Палаці «Україна», на творчому вечорі Юрія Рибчинського, Яремчук заспівав пісню «Пішов у синє небо він…», присвячену Володимиру Івасюку. Співав сидячи, бо від болю і втрати сил не міг стояти. За спогадами, глядачі, дивлячись на хворобливий стан артиста, не стримували сліз — пісню сприймали як прощання із самим Яремчуком.

Незадовго до смерті артиста хвороба супроводжувалася сильними болями, проте Назарій Яремчук відмовився від наркотичних знеболювальних. Говорив: якщо Бог послав таке випробування, значить він повинен це витримати.

Прощання зі співаком відбулося 2 липня 1995 року. Провести митця в останню путь прийшло понад 100 тисяч людей. Чимало серед них було і тих, хто трохи більше 15 років тому був на такому ж велелюдному похороні Володимира Івасюка.

Коли ми втратили Івасюка, думав покинути музику. Але ж тоді я був не один, тому і віднайшлися сили працювати. А нині… На своєму лівому плечі я ніс труну з тілом Івасюка. На цьому ж плечі — труну з Назарієм. Настало якесь розчарування, спустошення…

— згадував той важкий день друг Яремчука Василь Зінкевич.

Цікаві факти про Назарія Яремчука

Ось кілька цікавих фактів про Назарія Яремчука:

1. Назарій Яремчук був наймолодшою дитиною у сім’ї. Коли він народився, його батькові було 64 роки.

2. У Назарія був брат, на 27 років старший від нього. Він багато років прожив у Канаді, але похований, як заповідав, на рідній Буковині.

3. Назарій Яремчук за освітою був географом.
4. За підтримки Назарія Яремчука свого часу розпочало співочу кар’єру чимало українських співаків, серед яких Оксана Пекун, Інеса Братущик, Орест Хома, Ірчик зі Львова, Ніна Шестакова та ін.
5. Назарій Яремчук захоплювався футболом. Кошти на одному із доброчинних концертів, зіграних у Львові, передав у фонд місцевого ФК «Карпати».

Спадщина та пам'ять

Назарій Яремчук, біографія якого була хоч і короткою, проте надзвичайно яскравою, не тьмяніє у пам’яті шанувальників.

Пісні, які виконував Яремчук, досі залишаються дуже популярними. Чимало творів іменитого батька актуалізують його діти — брати Назарій-молодший і Дмитро, донька Марія. Легендарні пісні включають до свого репертуару українські співаки різних поколінь. З’являються осучаснені версії Яремчукових пісень із 1970-х років. А співак Степан Гіга присвятив Назарію Яремчуку пісню «У райськім саду».

На честь буковинського артиста проводять вечори пам’яті, музичні фестивалі, конкурси. Брати Яремчуки організували пісенний фестиваль «Родина» імені Назарія Яремчука.

Його іменем називають вулиці, заклади. Ім’я Яремчука носить Вижницька школа-інтернат, де навчався митець. У Чернівцях перейменували вулицю Інтернаціональну, на якій колись жив співак. На будинках, де мешкав артист, встановили меморіальні дошки. Яремчуковим іменем також названі вулиці в Києві, Тернополі, Борисполі та інших містах України.

Фільм “Яремчук: Незрівнянний світ краси”

Ще один спосіб, яким був вшанований Назарій Яремчук — фільм, знятий за ініціативи доньки співака Марії Яремчук. Стрічка стала документальною біографічною розповіддю про життя легендарного артиста. Назва фільму — «Яремчук: Незрівнянний світ краси» — пряме відсилання до однойменної платівки співака, випущеної у 1980 році.

Продюсеркою фільму стала Марія Яремчук разом із Максимом Сердюком, а режисером — Артем Григорян. До виходу стрічки у прокат донька співака спродюсувала й платівку з каверами на пісні знаменитого батька «RE:Yaremchuk».

Робота над стрічкою «Яремчук: Незрівнянний світ краси» тривала близько трьох років. Вона вийшла в прокат 8 серпня 2024 року і на сьогодні стала найкасовішим українським документальним фільмом. Загальні касові збори документального фільму склали понад 13 мільйонів гривень. Як зауважують творці, документалка оповідає не просто про життя знаменитого артиста. Вона також є розповіддю про становлення української держави на зорі незалежності.

За допомогою технології штучного інтелекту творці фільму відтворили голос, схожий на голос Назарія — від дитячого віку до самої смерті. Цей голос проходить між сюжетних ліній через усю стрічку. Також родина митця надала особисті щоденники, листи артиста для підготовки фільму, а записи інтерв’ю та концертів шукали в державних архівах. 

Стрічку дуже прихильно зустріли не тільки глядачі різного віку й шанувальники творчості Назарія Яремчука, а й професійні музичні та кінокритики. Зокрема Дмитро Майстренко зазначив:

Яремчук: Незрівнянний світ краси» не просто несе важливу просвітницьку функцію... Творці спромоглися зробити музику Назарія Яремчука знову модною та популярною. Вони показали, що це не нафталін, не Радіо Промінь і не страшне слово «естрада», а це милозвучно, круто, сильно та потрібно. І дуже наше, завжди наше.