ЗСУ (Збройні сили України)

Законодавство також дозволяє залучати їх до боротьби з тероризмом і злочинністю, ліквідації наслідків надзвичайних подій і міжнародної співпраці у військовій сфері.

Історія формування ЗСУ

Перші професійні збройні формування на території сучасної України з’явились за часів Київської Русі. Це були дружини князів та заможних родин. Вони займалися захистом міст і селищ, підтримкою правопорядку та збором податків на підпорядкованих їм землях.

Після татаро-монгольської навали територію України було розділено між кількома державами. Для захисту від експлуатації, збройних набігів і свавілля люди почали об’єднуватися у ватаги. Вони будували укріплені фортеці, найбільш відомою з яких є Запорізька Січ. Козацьке військо було засновано в середині XVI ст. Воно швидко розвивалося, протягом ста років брало участь у великих битвах і входило до списку найсильніших європейських армій. Історики особливо відзначають силу його піхоти, яка могла протистояти численнішим ворогам завдяки сучасному озброєнню та інноваційній тактиці.

Після занепаду й руйнування Запорізької Січі деякі козацькі військові формування входили до складу армії Російської імперії. Вони розміщувалися на узбережжях Чорного й Азовського морів — від Кубані до Бессарабії. Етнічні українці також служили в арміях Австро-Угорщини й Польщі.

Після падіння російського імперського режиму в лютні 1917 року багато українських військових підтримали національно-визвольний рух. Вже в березні вони створили Тимчасову українську військову раду, яка згодом отримала статус армії Української Народної Республіки. З травня 1917 року почалося формування добровільних полків, які й стали ядром майбутніх Збройних сил УНР.

Фактично, українську армію початку XX ст. було розформовано в 1920 році після відступу за Збруч і виходу на польську територію. Офіційно вона припинила існування в 1924 році. Але чимало її офіцерів і вояків продовжували визвольну боротьбу в складі націоналістичних організацій ОУН, УПА, УГА, УВО.

У період радянської окупації основним збройним формуванням була армія СРСР.

Українці в її складі брали участь у Другій світовій війні та в закордонних військових операціях. Окремі частини також були спрямовані на ліквідацію наслідків надзвичайних подій, зокрема аварії на Чорнобильській АЕС.

Новий етап

Відродження української армії почалося 24 серпня 1991 року з проголошенням незалежності країни.

Тоді з’явилась офіційна розшифровка ЗСУ — Збройні сили України. Того самого дня було створено ключові державні структури, зокрема Міністерство оборони України.

На момент розвалу Радянського Союзу українська армія була однією з найсильніших на континенті. За чисельністю, кількістю зброї та боєздатністю вона поступалася тільки збройним силам Російської Федерації та об’єднаним силам НАТО в Європі. До її складу входило понад 9000 танків та 11 000 бойових машин інших типів. У спадок від СРСР Україна отримала 176 міжконтинентальних балістичних ракет, 1272 ядерні боєголовки стратегічного призначення та понад 2500 одиниць тактичної ядерної зброї.

Одразу ж після формування Збройних сил України було проголошено курс на скорочення озброєння й чисельності армії. У своїй діяльності Генштаб ЗСУ спирався на договір «Про звичайні збройні сили в Європі» від 1990 року та на Ташкентський договір від 1992 року про чисельність збройних сил у так званих флангових районах Європи.

Миротворчі місії

Майже одразу після формування ЗСУ почали виконувати свої зобов’язання згідно з міжнародними договорами. Перші загони загальною чисельністю понад 1300 осіб вирушили до Югославії у 1992 році. Їхнім завданням була охорона правопорядку та запобігання загостренням міжнаціональних конфліктів.

Починаючи з 1994 року українські підрозділи брали активну участь у бойових діях. У липні 1995 року їм вдалося врятувати понад 9000 мирних жителів у місті Жепа. Більшу частину миротворців ЗСУ було виведено з балканських країн у 1999 році, з Хорватії — у 2002 році, з Косово — на початку 2022 року.

Наймасштабнішою для української армії стала миротворча місія в Іраку, яка тривала з 2003 до 2008 року. До охорони правопорядку та захисту мирного населення було залучено 1690 військовослужбовців і понад 300 одиниць техніки. Підрозділи ЗСУ неодноразово відбивали напади озброєних терористів, займалися розмінуванням територій і знешкодженням боєприпасів. Основну частину контингенту було виведено з Іраку до кінця 2005 року, останні спостерігачі покинули територію країни в 2008 році.

Окрім того, Збройні сили України було залучено до гуманітарних, миротворчих і рятувальних місій у таких країнах:

• Грузія;
• Таджикистан;
• Молдова;
• Демократична Республіка Конго;
• Ліван;
• Афганістан;
• Судан;
• Ліберія;
• Малі;
• Кот-д’Івуар;
• Ефіопія;
• Еритрея;
• Кувейт.

Ліквідація озброєння та скорочення

У Конституції незалежної України було проголошено неядерний і позаблоковий статус держави. Через це вже наприкінці 1991 року почались переговори про повний демонтаж ядерного арсеналу.

Україна як одна зі спадкоємців Радянського Союзу була зобов’язана виконувати положення договору про скорочення й обмеження стратегічних наступальних озброєнь.

У вересні 1993 року було підписано Масандрівські угоди, які встановлювали порядок утилізації ядерного арсеналу. У листопаді 1994 року Україна приєдналась до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї.

У грудні 1994 року було підписано Будапештський меморандум, участь у якому брали Російська Федерація, США та Велика Британія. Вони брали на себе зобов’язання поважати суверенітет України та утримуватися від будь-яких форм тиску на державу.

У 1996 році Україна офіційно втратила ядерний статус. До 2000 року було демонтовано всі шахтні пускові установки міжконтинентальних ракет. Зі складу Збройних сил України було виведено ракетні війська стратегічного призначення й стратегічну авіацію.

У 2000-х роках продовжилось зменшення арсеналу конвенційних озброєнь. Під програми утилізації підпали:

• протипіхотні й протитанкові міни;
• переносні зенітні ракетні комплекси (ПЗРК);
• танкові й артилерійські снаряди;
• стрілецька зброя;
• армійська техніка.

У 2013 році чисельність і фінансування ЗСУ досягли свого мінімуму. Армія України нараховувала всього 166 тисяч військовослужбовців, а витрати на її утримання становили менше ніж 1% ВВП.

Вторгнення Росії в Україну

Після перемоги Революції Гідності в 2014 році Російська Федерація розпочала немотивовану агресію.

У лютому 2014 року збройні формування без знаків розрізнення захопили адміністративні будівлі, військові частини, аеропорти й установи зв’язку в Автономній Республіці Крим. З березня 2014 року почалася диверсійна діяльність на території України, зокрема у східних і південних регіонах.

17 березня 2014 року в Україні було офіційно оголошено мобілізацію, а 13 квітня — режим антитерористичної операції (АТО). Українська армія успішно виконувала задачі попри безперервні постачання техніки й озброєння з території Російської Федерації. На той момент вважалося, що супротивником є проросійські сепаратисти з Луганської і Донецької областей, оскільки сам агресор заперечував свою участь у конфлікті.

Російська армія втручалася в бойові дії, у результаті чого український наступ сповільнився й призупинився. За оцінками тогочасного Президента України Петра Порошенка, станом на осінь 2014 року передові загони ЗСУ втратили до 65% техніки. У результаті анексії Криму український флот втратив 85% кораблів.

У 2014 році чисельність ЗСУ було збільшено до 250 тисяч військовослужбовців, а витрати на їхнє утримання — до 1,7% ВВП. Окрім того, до підтримки збройних сил долучилося чимало добровольців і волонтерів. У 2020–2021 роках фінансування армії досягло 2,5–2,9% ВВП. У цей період дуже багато солдатів та офіцерів проходили підготовку під керівництвом інструкторів країн НАТО — як на території України, так і за кордоном.

З 2015 року почався процес дерадянізації українського війська. У 2016 році з назв підрозділів було вилучено слово «гвардійський». Того ж року багато бригад дістали почесні історичні назви — «Холодний Яр», «імені Короля Данила», «імені Чорних Запорожців», «імені Лицарів Зимового Походу» тощо. Військові звання ЗСУ здебільшого збереглися в незмінному вигляді, але систему управління й субординації було реформовано згідно зі стандартами НАТО.

З 2018 року стартувало запровадження автоматизованої системи зв’язку, управління й командування військами. З’явилася форма ЗСУ — «піксель», остаточний перехід до якої відбувся на початку 2019 року. У межах адаптації до стандартів НАТО почалася розбудова інфраструктури, зокрема гуртожитків і казарм європейського зразка.

24 лютого 2022 року Російська Федерація перейшла від підтримки сепаратистів і прихованих операцій до повномасштабного вторгнення. У перші кілька діб було нанесено ракетні, артилерійські й авіаційні удари по основних стратегічних об’єктах України. Але, за словами головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного, завдяки тактиці децентралізації арсеналів більшу частину військової техніки й боєзапасу вдалося зберегти. Це дало змогу дати гідну відсіч агресору та вигнати його війська з північних регіонів на початку квітня 2022 року.

До вечора 24 лютого 2022 року було оголошено загальну мобілізацію та збори підрозділів територіальної оборони (ТрО). В результаті, чисельність Збройних сил України зросла майже втричі — за орієнтовними оцінками, у 2023 році вона перевищує 700 тисяч військовослужбовців.

Починаючи з березня 2022 року, на озброєння ЗСУ надходять техніка й зброя західного зразка, зокрема:

• зенітні ракетні комплекси Patriot PAC-3, NASAMS, EuroSAM та IRIS-T;
• ПЗРК Stinger, Martlet, Startreak, Piourun;
• основні бойові танки Leopard-1, Leopard-2 і M1 Abrams;
• бойові машини Marder, CV-90, Stryker, M113;
• реактивні системи залпового вогню M142 HIMARS і M270;
• самохідні артилерійські установки CAESAR, Zuzana, PzH 2000, M109 Paladin;
• ствольна артилерія — M777, M119.

Станом на кінець 2023 року було анонсовано передання реактивних багатоцільових винищувачів F-16 виробництва Lockheed Martin, що експлуатувалися в кількох європейських країнах.

У 2023 році триває загальна мобілізація. Серед її задач — поповнення лав ЗСУ, створення нових бригад і підсилення обороноздатності країни. Заплановані витрати на утримання армії в 2024 році — понад 1,65 трильйони гривень. Але, спираючись на досвід 2022 року, можна спрогнозувати, що фактична сума буду набагато вищою.

Управління ЗСУ

Згідно зі статтею 106 Конституції України, Верховним головнокомандувачем Збройних сил України є Президент. З 20 травня 2019 року цю посаду обіймає Володимир Зеленський.

Безпосереднє військове керівництво здійснює Головнокомандувач — з 27 липня 2021 року Валерій Залужний. Управлінням і координацією займається Генеральний штаб ЗСУ. Начальник Генштабу з 28 липня 2021 року — Сергій Шаптала.

Задачі адміністративного й військово-політичного керівництва ЗСУ покладено на Міністерство оборони України, яке з 6 вересня 2023 року очолює Рустем Умєров. До його компетенції входять будівництво й обслуговування армійської інфраструктури, контроль за використанням бюджетів, комунікація з іншими владними органами й питання забезпечення війська.

У структурі ЗСУ також виділено чотири оперативні командування — «Захід», «Схід», «Південь» і «Північ». Кожне з них має власну зону відповідальності. До них приписано бригади та інші військові підрозділи, які займаються виконанням певних оперативних завдань.

Чисельність та склад

Загальна чисельність Збройних сил України станом на 2023 рік оцінюється від 700 тисяч до 1 мільйона військовослужбовців. Точні дані є державною і військовою таємницею, яка не розголошується з питань безпеки й захисту державного суверенітету.

До структури ЗСУ входять три види збройних сил:

1. Сухопутні війська — орієнтовно 250 тисяч військовослужбовців на 2023 рік;
2. Повітряні сили — орієнтовно 52 тисячі військовослужбовців;
3. Військово-морські сили — орієнтовно 15 тисяч військовослужбовців.

До складу Збройних сил України також включають три окремі роди військ:

• Десантно-штурмові війська (ДШВ) — близько 20 тисяч військовослужбовців;
• Сили спеціальних операцій (ССО) — засекречена інформація, за попередніми даними понад 10 тисяч військовослужбовців;
• Сили територіальної оборони (ТрО) — близько 350 тисяч військовослужбовців.

Структура ЗСУ також містить окремі підрозділи, які не входять до зазначених вище родів військ:

• командування сил логістики;
• головне управління оперативного забезпечення;
• військову поліцію;
• навчальні заклади;
• медичну службу;
• юридичну службу;
• соціально-психологічну службу;
• капеланство.

Збройні сили України сьогодні

За оцінками Global Firepower, наразі ЗСУ займають 15-е місце в світі за боєздатністю армії. У Європі вони поступаються тільки Британії, Франції, Італії й Туреччині. Але багато експертів вважають, що ця оцінка не враховує багатьох факторів.

Досвід участі в реальних бойових діях, швидкість опанування різних видів техніки та унікальна система управління військом дають змогу поставити Збройні сили України на перше місце в Європі та на 5–7-е — у світі.

Наявна у ЗСУ техніка включає машини радянського та західного зразка. Основним «ударним кулаком» є танки Т-64, Т-72 і Т-80, які нещодавно було підкріплено німецькими Leopard-2, британськими Challenger та американськими Abrams. Більша частина ствольної артилерії використовує стандартні снаряди НАТО — 155 і 105 мм. Масово застосовуються керовані реактивні снаряди GMLRS і високоточні снаряди SMArt і BONUS. Наприкінці 2023 року до них було долучено оперативно-тактичні ракети ATACMS.

Основна частина Повітряних сил ЗСУ — винищувальна авіація, яка використовує літаки МіГ-29 і Су-27. Бомбардувальні й штурмові машини представлено Су-24 і Су-25, транспортні — Ан-26, Ан-70 та Іл-76. На озброєнні авіації вже стоять ракети ближнього й середнього радіусу дії, зокрема HARM, AIM-9, Zuni, Storm Shadow і SCALP. Очікується передача багатоцільових винищувачів Lockheed Martin F-16. Зенітні війська мають на озброєнні радянські ракетні комплекси С-300, С-125, «Бук», «Куб», «Оса» та ін. Поступово збільшується кількість систем західного зразка — Patriot, IRIS-T, SAMP/T, Avenger тощо.

Оскільки більшу частину українського флоту було захоплено чи знищено протягом 2014–2022 років, наразі він представлений лише кораблями малого й середнього класів. Найбільший із них — корвет класу «Ада» під назвою «Гетьман Іван Мазепа», побудований у 2022 році в Туреччині. Велика Британія також передала два мінних тральщики класу «Сендаун». Основну частину флоту наразі представлено катерами — патрульними, артилерійськими, десантно-штурмовими, протидиверсійними та ін.

Військова доктрина України передбачає поступове переозброєння ЗСУ та інтеграцію до структури НАТО на всіх рівнях, включаючи зв’язок, логістику, а також адміністративне й юридичне забезпечення. Також збільшується роль вітчизняних постачальників зброї, техніки й допоміжних засобів.

Контакти та соціальні мережі

Офіційний сайт ЗСУ України

Інформаційна агенція АрміяInform

Telegram Міноборони

Instagram

Facebook

Twitter

YouTube

Генштаб ЗСУ

Командування Повітряних сил

Офіційний сайт Військово-морських сил

Офіційний сайт ДШВ

Офіційний сайт ТрО

Офіційний сайт ССО

Офіційний сайт Головного управління розвідки

Контакти:

Поширені запитання