Люксембург

Загальна інформація

Люксембург - сьома за розміром з усіх карликових країн Європи, але перша за рівнем розвитку економіки у світі. Тут заробляють найбільше на європейському континенті: мінімальна зарплата люксембуржців наближається до 2000 євро на місяць, а кількість автомобілів у цій країні становить 600 одиниць на 1000 жителів.

У Люксембурзі немає знаменитих курортів хоча б тому, що в нього немає виходу до моря. Утім, це ніяк не заважає тисячам туристів прагнути провести відпустку або канікули саме тут. Чудова природа і старовинні замки створюють романтичну атмосферу не гірше, ніж найпрекрасніші пляжі Середземномор'я або Атлантики.

Історична довідка

Велике герцогство Люксембург - єдина монархія у світі, що збереглася саме в статусі герцогства. Його першим графом і, по суті, засновником був Зігфрід - родоначальник першого монаршого дому Люксембургів, який правив наприкінці X століття. До здобуття незалежності 963 року землі, на яких зараз стоїть герцогство, в різний час належали Австразії - стародавньому франкському королівству, потім - Священній Римській імперії, а пізніше - Лотарингії.

Люксембургу фантастично пощастило: незалежність йому дісталася не в результаті довгих кривавих воєн, а як підсумок обміну землями. Через деякий час невеликий, але добре укріплений замок Зігфріда приріс новими землями і володіннями, а його рід дав Європі кілька монархів. Одним із них був Генріх VII - імператор Священної Римської імперії в XIV столітті. Тоді ж, у середині XIV століття, Люксембург перестав бути графством. У 1354 році його правитель отримав титул герцога і відтоді країна, відповідно, називається герцогством.

Люксембург кілька разів переходив від однієї імператорської династії до іншої. Ним володіли Габсбурги, іспанський королівський двір, королі Франції, Нідерландів. У XIX столітті він нарешті офіційно отримав статус Великого герцогства, але 1831 року після розпаду Священної Римської імперії був змушений приєднатися до Німецького союзу - нового державного утворення на її місці.

Через вісім років західні області герцогства від'єдналися, ставши ще однією бельгійською провінцією. Вона існує досі, носить ту саму назву - провінція Люксембург - і розташована у Валлонії. Її населення розмовляє французькою.

XX століття почалося для Великого герцогства не найкращим чином: помер його правитель Віллем III, а спадкоємці не надто цікавилися долями своєї країни. Настали важкі часи стагнації. У Першій світовій війні Люксембург не брав участі, зберігаючи нейтралітет, але німецької окупації йому уникнути не вдалося. Після п'яти років окупації 1919 року влада в герцогстві знову перейшла до монархів. На престол вступила Шарлотта - Велика герцогиня, яка правила 45 років до свого зречення 1964 року.

Участь у Другій світовій війні герцогство спочатку не брало, але було знову окуповано Німеччиною і навіть включено до її складу. Як частина рейху, Люксембург був змушений відправити своїх солдатів на фронти Другої світової і зазнав важких втрат. Тільки на Східному фронті загинуло близько 3 000 люксембуржців.

Звільнення в герцогство прийшло 1944 року. Тоді ж утворилося політичне та економічне об'єднання з трьох європейських країн - Бельгії, Нідерландів і Люксембургу, відоме як Бенілюкс.

Після війни країна вирішила покінчити з нейтралітетом і стала однією з перших країн-засновниць військового блоку НАТО, куди входить і зараз, маючи найменшу армію в усьому альянсі. Крім НАТО, Люксембург також входить до ООН.

Крихітне герцогство взагалі виявилося на рідкість продуктивним у створенні різноманітних союзів. У 1951 році за його безпосередньої участі в Європі з'явилося спочатку ЄОВС - Європейське об'єднання вугілля і сталі, предтеча майбутнього Євросоюзу.

Потім через кілька років Люксембург разом з іншими п'ятьма країнами Європи створив ЄЕС - територію, вільну від кордонів і зайвого оподаткування, яка 1993 року стала Євросоюзом. Через два роки Велике герцогство приєдналося до Шенгену.

Зараз це найбільш процвітаюча держава Європи та світу з найвищим рівнем життя і просто дуже красива країна, яку варто побачити.

Географія та клімат

Люксембург - західноєвропейська держава, оточена трьома країнами - Бельгією, Францією та Німеччиною. Тут немає жодного моря, зате його територією протікають 13 річок, більшість із яких впадають у Маас і Рейн. Напрямок течії у всіх них один - Північне море.

Гір тут майже немає, якщо не брати до уваги гори Арденн: ландшафт Люксембургу переважно рівнинний. Тут дуже трепетно ставляться до природи. Незважаючи на високорозвинене виробництво, у країні щонайменше чверть території зайнято лісами.

Клімат Люксембургу такий самий, як, наприклад, у Бельгії та Німеччині: тутешнє літо зазвичай неспекотне, з помірними температурами 20-25 градусів, а зима - м'яка і дощова, без морозів і сильних снігопадів.

Високого сезону, як, наприклад, у курортних регіонах сусідньої Франції, тут немає. Пляжами і гірськолижними трасами крихітне герцогство обділене, тому і масових напливів туристів не буває, хоча туризм забезпечує не менше 10% бюджету країни. Здебільшого сюди їздять жителі сусідніх країн - бельгійці, німці, французи, буває також багато голландців та італійців.

Як правило, туристи приїжджають до Люксембургу на вихідні - благо, відстані дозволяють такі короткі поїздки. Досить велелюдно тут на католицьке Різдво і Великдень, а ще - під час місцевих і міжнародних фестивалів музики, карнавалів та інших свят.

Населення, мова та валюта

Люксембург - маленька країна не тільки за площею, а й за населенням: його чисельність не дотягує і до мільйона, а точніше - близько 627 тисяч осіб.

Корінне населення герцогства - люксембуржці або, як вони самі себе називають, Lëtzebuergesch. З цим екзонімом виходить деяка плутанина: виявляється, люксембуржцями правильно буде називати не всіх жителів Великого герцогства, а тільки корінний народ.

Так ось: люксембуржців-Lëtzebuergesch у країні не більше половини. Вони розмовляють люксембурзькою мовою, яку визнано офіційною 1984 року. Ця мова належить до германської групи і являє собою один із діалектів німецької зі значним числом французьких запозичень.

Ще дві офіційні мови в Люксембурзі - французька та німецька. Усі три обов'язкові для вивчення і використання. Навчання люксембурзькою ведеться в дитячих садках, німецьку та французьку починають у першому класі, а англійську вивчають і використовують у старшій школі.

Друга половина населення країни - іммігранти, представники кількох європейських національностей. Найбільше тут чомусь не французів із бельгійцями, що було б цілком логічно, а португальців - їх трохи більше 15 відсотків. На другому місці за чисельністю - французи - їх близько 8%, на третьому - італійці (приблизно 4% населення). Загалом же в Люксембурзі 177 національностей. Усі вони прекрасно уживаються під загальним червоно-біло-блакитним триколором і девізом «Ми хочемо залишитися тими, хто ми є».

Найбільші міста - столиця з однойменною назвою Люксембург (133 тис. осіб) і Еш-сюр-Альзетт (37 тис. осіб).

З 1994 року національною валютою стало євро. До цього часу нею був люксембурзький франк.

Як дістатися

Люксембург - країна європейська, а тому щоб дістатися туди, існує одразу кілька способів:

• поїздом із Києва до Ласі (Румунія), а звідти - літаком до столиці герцогства. Час у дорозі - доба, вартість - близько 400 євро;
• автобусом до Кишинева (Молдова), звідти - літаком до Люксембургу. Час у дорозі - 18 годин, вартість - 250 євро.

Однак війна багато що змінила у звичних графіках руху, тому всю актуальну інформацію про те, як дістатися з України до Люксембургу, потрібно дізнаватися безпосередньо у перевізників.

Оскільки Велике герцогство входить до Шенгенської зони, громадянам України віза не потрібна, якщо поїздка не перевищує 90 днів.

Де зупинитися

Поїздка в одну з найбагатших країн світу, де звикли цінувати працю і відповідно її оплачувати, не може бути бюджетною. Це твердження повною мірою стосується і готельного сервісу: навіть найдешевші номери в готелях Люксембургу обійдуться в кругленьку суму.

Найекономніші пропозиції, як і скрізь, можна знайти в хостелах. Тут невеликі номери з мінімальним меблюванням і без сніданку обійдуться в 30+ євро/ніч.

Повноцінні готелі пропонують свої послуги за різними цінами, але вони стартують із 60-70 євро/ніч. Верхню межу визначити важко, але вона обчислюється як мінімум тризначними цифрами в євро.

Ось кілька варіантів розміщення у відносно недорогих готелях:

• Youth Hostel Luxembourg City - молодіжний хостел за 10 хвилин ходьби від центру столиці. Є окремі жіночі, чоловічі та змішані номери, бар, ресторан, веранда. Безкоштовна приватна парковка, вайфай.

• Mandarina Hotel Luxembourg Airport - готель 3* поруч з аеропортом. Автобусна зупинка - поруч із територією. Номери обладнані кондиціонерами, гості можуть користуватися феном, банним приладдям, кавоварками. Є ТВ із плоским екраном. У ресторані готелю сервірують сніданок за системою «шведський стіл» вартістю 16 євро на добу. Приватна парковка і безкоштовний Wi-fi.

• Key Inn Appart Hotel Belair - апарт-готель за 800 м від Моста Адольфа і за 1 км від Площі Зброї. Гості можуть користуватися пральнею. Усі послуги платні: повний сніданок - 10 євро з людини, вайфай - 13 євро/доба, парковка - 20 євро.

• Doubletree By Hilton Luxembourg - сучасний готель у шопінг-районі столиці Герцогства. Сніданок - шведський стіл і повний. Вартість повного сніданку - 23 євро. Безкоштовно надаються заняття у фітнес-центрі, спа-послуги, вайфай. Парковка платна - 15 €.

• Hotel Parc Plaza - готель за кілометр від центру Люксембурга. Надаються номери з усім необхідним для комфортного проживання, доступний безкоштовний вайфай і сніданок «шведський стіл». Повний сніданок - 19 €. Парковка - 25 €.

Якщо поселення в готель з якихось причин не підходить, на місцевому сайті оренди нерухомості Feltes Real Estate можна пошукати варіанти житла. Особливо корисним цей сайт буде, якщо потрібне тривале проживання: напевно вдасться пристойно заощадити.

Що подивитися

Досвідчені мандрівники планують поїздки в Люксембург виключно на будні дні. Причина - у величезній кількості туристів, повний аншлаг у кафе і ресторанах у вихідні. Натомість серед тижня місцеві визначні пам'ятки можна оглянути неквапливо і всебічно.

Люксембург

У столиці герцогства цікаві місця зустрічаються буквально на кожному кроці. Особливо цікавий історичний центр міста. Його вулиці, проспекти і площі, побудовані кілька століть тому, зберегли в собі романтику старовини до наших днів.

Одна з таких пам'яток - міст Адольфа, побудований на початку минулого століття за часів правління імператора Адольфа. Колись цей міст був найбільшим кам'яним мостом у Європі, але зараз його габарити - довжина 154 метри, ширина 16,5 м і висота 42 м - давно не здаються вражаючими. Міст Адольфа з'єднує Верхній і Нижній Люксембург - дві частини столиці Великого герцогства. З нього відкриваються чудові краєвиди на місто, тому тут майже завжди повно туристів.

Милуватися панорамами Люксембургу зручно і з сусідньої з мостом площі Конституції. Оглядовий майданчик, що потопає у квітах, подарує безліч ефектних ракурсів для зйомки.

Тут же, на площі Конституції, стоїть монумент «Золота дама», який самі люксембуржці називають Gëlle Fra. Двадцятиметровий обеліск з позолоченою фігурою жінки на самому верху і двома фігурами солдатів з'явився в самому центрі міста сто років тому. Його спорудили на честь жителів герцогства, які добровільно пішли воювати і загинули в окопах Першої світової війни.

З площі Конституції починається й інша екскурсія - огляд казематів Петрюса (де Бок). Ці підземні лабіринти, побудовані іспанцями в середині XVII століття, простяглися на 23 кілометри під стрімчаком, на якому колись стояв замок графа Зігфріда - засновника Люксембургу. Від самого замку нічого не залишилося, але каземати досі залишаються однією з головних визначних пам'яток герцогства та об'єктом зі Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Під час Другої світової війни підземні сховища врятували життя тисячам жителів міста, захистивши їх від обстрілів. Доступ сюди закривається на зиму, а з березня до кінця жовтня туристи можуть відвідувати підземні галереї з гідами.

По інший бік площі височіє Собор Люксембурзької Богоматері - католицький кафедральний собор, збудований у пізньоготичному стилі в середині XVII століття. Його приміщення багато прикрашені, а в південній частині зберігається образ Богоматері, яка вважається покровителькою Люксембургу. До образу Богородиці щодня йдуть помолитися і попросити допомоги сотні людей, а кожної п'ятої неділі після святого Великодня тут влаштовують святкування на честь Святої Діви Люксембургу.

Через площу від собору розташований Палац Великих Герцогів - офіційна резиденція правлячого герцога і його дружини. Тут відбуваються зустрічі зарубіжних гостей. З Жовтої кімнати палацу напередодні Різдва Великий герцог звертається до нації зі щорічним привітанням. Історія Палацу почалася 1554 року з трагічної події, коли вибухом на пороховому складі було знищено майже весь центр Люксембургу. Тоді й було вирішено на місці згарища побудувати міську ратушу. Будівництво тривало майже 200 років і завершилося 1773 року.

Ратуша кілька разів за час існування зазнавала обстрілів і руйнувань, була резиденцією Оранської династії і герцога Адольфа. Постійною резиденцією Великих герцогів вона стала відносно недавно - 1945 року, коли в Люксембург повернулася з багаторічного вигнання герцогиня Шарлотта.

«Люксембурзька Швейцарія»

Якщо вирушити на схід країни, то можна опинитися в «Маленькій Швейцарії» - крихітному регіоні Люксембургу, який так назвали зовсім не дарма. Мюллерталь - таке його друге ім'я - славиться приголомшливими ландшафтами, що дуже нагадують собою швейцарські. Густі ліси, невеликі скелі, звідки біжать швидкі річечки і струмки з холодною і чистою, як сльоза, водою, - все це дійсно дуже схоже на альпійські пейзажі Швейцарії.

Багато туристів прагнуть приїхати сюди на початку червня, коли в найбільшому місті регіону Ехтернаху проходить унікальна хода - танцювальна процесія. Ціла колона людей починає свій шлях від річки і проходить 1,5 кілометра до церкви, пританцьовуючи особливим чином. З боку це виглядає досить дивно: крок уперед і два назад. Уперше така хода відбулася 1347 року, коли мор вразив цілі отари домашньої худоби - нещасні тварини билися в страшних конвульсіях і гинули. Тоді, щоб якось допомогти їм, люди стали збиратися в натовпи і танцювати, імітуючи рухи тварин. Вважалося, що такі танці допоможуть полегшити муки і навіть одужати.

Відтоді в День води вже понад 700 років щороку сюди з'їжджаються люди, які хворіють на епілепсію та інші захворювання, що викликають конвульсії та судоми. Вважається, що участь у процесії може допомогти вилікуватися. Ехтернахтська танцювальна процесія - найстаріше дійство такого роду. Вона занесена до Списку нематеріальної спадщини ЮНЕСКО.

Свята

Люксембуржці дуже люблять свята і гуляння: напевно, немає в році такого тижня, коли б у цій країні не проводилося якоїсь тусовки.

Найголовніший день для кожного жителя цієї країни - 23 червня, день народження Великого герцога. Свято традиційно відзначається великим ярмарком і ефектною смолоскипною ходою навколо Палацу Великих герцогів, а завершується воно дуже видовищним вечірнім салютом.

Перший тиждень Посту в Люксембурзі починається з Весняного карнавалу - яскравого, галасливого свята, готуватися до якого починають ще з 11 листопада. Цього дня обирають майбутнього короля карнавалу і роблять перші прикраси для святкування.

У неділю перед початком Посту люди вбираються самі та прикрашають місто, а потім величезними натовпами рухаються до місця, де встановлено трон «короля». Обраний «король» отримує королівські повноваження всього на три дні - з неділі до вівторка, а потім складає їх і знову стає звичайною людиною. Усі три дні люксембуржці нестримно веселяться, обдаровують дітей солодощами на честь свята. Наприкінці спалюють опудало «чуми».

Люксембург - країна виноробів, тож усе, що так чи інакше пов'язане з цим заняттям, отримує тут величезну підтримку і навіть має своє свято - Fête du Raisin et du Vin, фестиваль винограду і вина. Починається він наприкінці другого тижня вересня і триває всі вихідні. На численних майданчиках тривають святкові концерти і, звісно, дегустації вин. За підсумками проб найкраще вино і його автор-винороб отримують нагороди, які вважаються дуже престижними.

Що спробувати

Тих, хто вже побував у Франції та Німеччині, люксембурзька кухня навряд чи здивує. Вона - своєрідний мікс кулінарних традицій сусідів, збагачений рецептами португальської та італійської кухні, привезеними сюди іммігрантами.

Проте свої фірмові страви є і в ній. Свиняча шийка з кінськими бобами (Judd mat Gaardebounen) - «найлюксембурзькіша» їжа на світі: вона вважається головною національною стравою цієї країни. Велика тарілка найніжнішої розвареної свинини з порцією бобів у запаморочливому соусі - те, з чого варто почати знайомство з кухнею Люксембургу.

Ще один чудовий м'ясний делікатес - еслінгська шинка, нарізана напівпрозорими скибочками. Її готують теж зі свинини: м'ясо спочатку півмісяця маринують у міцному розсолі, а потім коптять. Виходить дуже смачна шинка, яка просто тане в роті.

Bouneschlupp - традиційний суп із зеленої квасолі з картоплею, цибулею і копченим беконом. Іноді в нього додають вершки для більшої ніжності.

У річках Люксембургу водиться багато хорошої риби - щуки та форелі, а ще - раків. Рибу смажать і тушкують у різних соусах, куди обов'язково додають скляночку-другу білого вина - мозельського або Рислінга.

Вина - це особлива гордість люксембуржців. Без них не буває жодного обіду або вечері, та й страв, куди б не додавали хоча б краплину вина, в кухні Люксембургу не так вже й багато. Винна карта будь-якого ресторану в цій країні - це сотні найменувань від найпростіших, ординарних напоїв до елітних сортів. Люксембурзька долина Мозель відома своїми білими винами, які високо цінуються за свіжість і вишуканий смак. Цей регіон охоплює виноградники вздовж річки Мозель, де вирощують виноград на вапнякових і кам'янистих ґрунтах.

Люксембург славиться своїми традиційними лікерами, які часто подають як дижестиви після їжі. Quetsch - сливовий лікер, вироблений із ферментованих слив. Має насичений і злегка солодкий смак. Mirabelle - лікер із мірабель (жовтих слив), солодкий і ароматний. Kirsch - вишневий лікер, часто використовується для додавання в десерти або випічку. Poiré - лікер на основі груш.

Десерти в Люксембурзі - це завжди щось дуже вишукане. Сотні кав'ярень і кондитерських пропонують випічку, торти, тістечка, шоколад на будь-який смак. Порції, як правило, дуже великі: одного шматка торта запросто вистачає на чаювання для двох осіб.

Національні десерти - це пиріг зі сливами (Quetschentaart), а також випічка з грушами, персиками і вишнями. Їх подають у будь-якому кафе і ресторані - настільки вони популярні й улюблені.

Люксембург - не дуже туристична країна, порівняно з Францією чи, наприклад, Бельгією. Однак це не означає, що там нічого цікавого немає. Насправді Люксембург неймовірно красивий і привабливий - варто хоча б раз приїхати і подивитися: можливо, він стане вашим улюбленим місцем для відпочинку.