Ізраїль

Ця країна від дня свого заснування живе без Конституції, закликає жінок до армії, а робочий тиждень починає в неділю.

Вона ревно шанує традиції давнини та розвиває високі технології. Тут завжди у великій пошані були знання: майже третина працівників має вищу освіту і ще 12 відсотків – наукові ступені.

Це – Ізраїль, маленький клаптик землі з непростим кліматом. Попри більш ніж півстолітню війну з арабськими країнами, він перетворився на одну з найбільш успішних і впливових держав світу.

"Ерец", що в перекладі з івриту означає "земля", – так просто і з гордістю називають свою батьківщину її громадяни. Земля, де тече молоко і мед, – так ідеться про Ізраїль у Виході – другій книзі Тори.

Загальна інформація

Ізраїль для православних і католиків – насамперед батьківщина Христа, куди варто обов'язково здійснити паломництво хоча б раз у житті. Мусульмани-суніти прагнуть сюди, щоб вшанувати в Єрусалимі свої святині, а ортодоксальні євреї вважають його світовим центром відродження духовності.

Для хворих він часто стає останньою надією на одужання. Ізраїльські лікарі досягли виняткових результатів у боротьбі з раком, жіночим і чоловічим безпліддям, іншими важкими захворюваннями.

Любителі морських курортів із захопленням говорять про пляжі Мертвого моря, Тель-Авіва, Ейлата, Кінерета.

Попри складну і неспокійну внутрішню ситуацію, пов'язану з тривалою війною, туристичний потік до Ізраїлю не зменшується: щороку тут відпочивають, вчаться, лікуються, працюють до 4,5 мільйонів гостей землі обітованої.

Історична довідка

Євреї як нація існують понад 3,5 тисячі років, проте історія Держави Ізраїль (Медінат Ісраель) розпочалася зовсім недавно – 14 травня 1948 року.

Цього дня її перший прем'єр-міністр Давид Бен-Гуріон проголосив створення єврейської держави на вузькій смужці середземноморського узбережжя в Південно-Західній Азії. Підставою для цього стала резолюція ООН, яку відразу ж відмовилися визнавати найближчі сусіди нової країни – члени Ліги арабських держав.

Вони не тільки не визнали сам факт появи незалежного Ізраїлю, а й оголосили йому війну. На молоду республіку напали одразу п'ять супротивників: Єгипет, Трансйорданія, Сирія, Ліван та Ірак.

Війна тривала трохи більше року, закінчившись тимчасовим припиненням вогню і визнанням Ізраїлю членом ООН, однак арабам власної держави на спірній території створити не вдалося.

Влада Ізраїлю пішла на досить жорсткі кроки щодо арабських біженців: їх не пустили жити в місця, де вони до цього жили століттями. Арабські країни вжили, як зараз кажуть, дзеркальних заходів до євреїв: їх стали буквально видавлювати у новостворену державу. У результаті в Ізраїлі єврейського населення стало вдвічі більше – близько двох мільйонів, а 600 тисяч арабів його покинули.

Арабо-ізраїльський конфлікт триває й досі, хоча 1978 року відбулася перша знакова подія: Держава Ізраїль отримала офіційне визнання однієї з країн Ліги – Єгипту. У 1994 році її визнала Йорданія. Однак, як і раніше, зберігається нестабільна ситуація в районі Сектора Газа і Західного берега річки Йордан – територій, що належать Палестині і межують з Ізраїлем.

Географія і клімат

У Держави Ізраїль немає не тільки Конституції, а й офіційно визнаних кордонів – вони тільки фактичні. Вона межує з Ліваном, Сирією та Єгиптом. Четвертий кордон, визначений 1949 року після завершення арабо-ізраїльської війни, проходить річкою Йордан і інакше називається Зеленою лінією.

Цю близькосхідну країну омивають два моря – Середземне на заході та Червоне – на півдні. Є й внутрішнє море – Галілейське. Клімат Ізраїлю характеризується як середземноморський, проте в різних районах країни сезонні температури можуть істотно відрізнятися.

Наприклад, у горах зима буває холодною, часті снігопади, а на прибережній рівнині їх немає, натомість дощі тут – звичайне явище.

Літо в Ізраїлі довге й посушливе. З травня до вересня дощових днів майже немає, зате спека стоїть оглушлива – часом стовпчик термометра піднімається до 40 градусів. Зафіксовано навіть один рекорд – у місті Бейт Шеан температура сягала 47 градусів.

Любителів температурного екстриму серед туристів зазвичай небагато, тому влітку і взимку тут затишшя. Високий сезон настає в проміжку м'яких температур – з вересня по листопад і з лютого по травень. Відповідно й ціни на відпочинок в Ізраїлі коливаються. Найдешевші тури можна купити влітку і взимку, а найдорожчі – восени і ранньою весною.

Населення, мова, валюта

Ізраїль – невелика країна, де мешкають трохи більше 9 млн осіб, причому євреїв серед них більшість – 6 млн. Близько двох мільйонів населення складають араби, решта – жителі інших національностей.

Цікавий факт: земля обітована зібрала майже половину євреїв світу – 44 відсотки нащадків Давида на Землі мають ізраїльський паспорт.

Найбільші міста Ізраїлю – його столиця Єрусалим (близько 950 тисяч осіб) і Тель-Авів (470 000 жителів).

Державна мова Ізраїлю – іврит. Унікальність цієї мови не тільки у своєрідній писемності, а й у її історії. Її понад 1800 років використовували винятково для ведення богослужінь, складання релігійних і філософських трактатів, підручників, написання літературних творів, але розмовною вона стала тільки на початку XX століття.

Після проголошення Держави Ізраїль 1948 року івриту судилося отримати статус офіційної державної мови. Арабська мова широко використовується, але державною не вважається.

Хвиля репатріантів 90-х внесла свої корективи в мовні реалії країни. Російською тут розмовляє чи не кожен другий житель. Видається багато російськомовної преси, значна частина персоналу сфери послуг і медицини зазвичай теж вільно володіє російською мовою.

Ізраїльська валюта – новий шекель, одна з наймолодших грошових одиниць світу, що з'явилася у вересні 1985 року. Його курс до долара США – 1:0,32, до євро – 1:0,28.

Як дістатися?

До Ізраїлю найкраще добиратися літаком. Є варіанти з пересадками. Оптимальними вважаються польоти через Польщу.

У Тель-Авіві рейси з України та інших країн приймає аеропорт Бен-Гуріон. На відпочинок в Ейлат туристи прилітають у Рамон – новий і єдиний у цій країні аеропорт, побудований з 1949 року, коли Ізраїль здобув незалежність. Він розташований майже поруч із курортом – усього 15 хвилин їзди. Автобусами 30-го і 50-го маршрутів за 4,20 шекеля можна дістатися до туристичної зони. Таксі вийде набагато дорожче, але швидше.

Віза для в'їзду в Ізраїль громадянам України не потрібна, якщо вони мають намір пробути в країні не більше ніж 90 днів.

Де зупинитися?

Збираючись на відпочинок до Ізраїлю, потрібно враховувати, що рівень життя тут високий і ціни – відповідні. Крім того, сюди їдуть з усього світу не тільки на відпочинок. Лікування в ізраїльських клініках і робота – інші не менш часті причини, чому орендоване житло в цій країні користується величезним попитом і коштує недешево.

Номер у готелі обійдеться щонайменше в 50 доларів/ніч, квартира – як пощастить.

Ось кілька прикладів готелів Ізраїлю, де можна недорого зняти номер:

• Tiberias Hostel – недорогий хостел у Тверії, Кінерет із безплатною автостоянкою, інтернетом. Сніданок подають за окрему плату. У всіх номерах є кондиціонери. У номерах обладнано санвузли з душем. Розташований недалеко від озера Кінерет, поруч ринок і магазини.
• Abraham Hostel Jerusalem – один із найкращих хостелів у Єрусалимі. Номери чисті, зі зручними ліжками та свіжою білизною. Пропонується безплатний сніданок і напої, доступний інтернет, є автостоянка.
• Central Hotel – готель у Тель-Авіві з кондиціонерами та центральним опаленням. У номерах є холодильники, набори для прасування одягу, кавомашини. Доступний вай-фай. Вихід до пляжу.
• Haifa Nest Guesthouse – гостьовий будинок у Хайфі. Номери чисті, затишні. Для приготування їжі є велика кухня з усією необхідною технікою. Доступний вайфай і автостоянка.
• Clil Guest House – гостьовий будинок у Клілі посеред природи з видами на Галілею. Спокійна обстановка, люб'язний і доброзичливий персонал, номери чисті й затишні. Є вайфай. Куріння в номерах заборонено

Орендувати житло в Ізраїлі вигідно, якщо їхати великою компанією з двох-трьох сімей. Вартість великих апартаментів ділиться пропорційно, тому виходить недорого. Відповідні номери можна підшукати на великих міжнародних сайтах з оренди нерухомості – airbnb та інших.

Що подивитися?

Пам'ятки Ізраїлю – те, що відображає епізоди історії світової релігії. Більшість найбільш відвідуваних місць так чи інакше пов'язані з біблійними сюжетами.

Єрусалим

Сюди прагнуть люди, для яких християнство – не просто назва однієї з найпоширеніших релігій світу. Саме місто, на відміну, наприклад, від абсолютно світського Тель-Авіва, підкреслено релігійне.

Мабуть, стільки ортодоксальних євреїв одразу, скільки їх тут, можна побачити лише в Умані під час святкування Рош-А Шана – єврейського Нового року.

Храм Гробу Господнього та Via Dolorosa ("Шлях скорботи") – головні християнські святині, які потрібно обов'язково побачити кожному, хто приїжджає до Єрусалима. Причому не важливо, якого саме віросповідання ви дотримуєтесь: християнин іде сюди за палкою молитвою, а мусульманин чи буддист – заради розширення кругозору та просто з поваги до однієї з найбільших світових релігій.

Побувайте на службі – тут її одночасно ведуть священнослужителі всіх християнських конфесій, присядьте поміркувати про Вічність біля Приділа Розп'яття, доторкніться долонею до справжнього уламка скелі Голгофи – тієї самої, на якій відбулася страта Христа.

Гора Сіон – "житло і дім Божий", як йдеться в Біблії. Для кожного іудея вона – символ стародавньої Батьківщини, всього єврейського народу і мудрості пророків. До неї можна вийти, якщо піти на південь від старого Єрусалима до Сіонських воріт. За ними якраз вона і знаходиться.

Шлях доведеться пройти складний. Гора височіє на 765 метрів над рівнем моря, зате з неї відкриваються приголомшливі види на Єрусалим. Місто, в якому немає навіть мільйона жителів, з висоти гори має дуже величний вигляд.

Пройдіться навколо храму бенедиктинців Дорміціона: це – святе місце. Біблійна легенда каже, що саме звідси піднеслася до небес діва Марія – мати Ісуса Христа. Прямо біля храму стоїть пам'ятник юдейському царю Давиду. Біля нього завжди багато туристів, які роблять селфі та групові фото на пам'ять біля двометрової статуї стародавнього правителя.

Недалеко від Дорміціона розташована кімната Таємної вечері – те саме місце, де Ісус провів з учнями свою останню трапезу. Зараз це невеликий зал зі стрілчастими арками і вікнами, який кілька разів перебудовували.

Ще одне місце, що вважається святим, – гробниця царя Давида. Чому воно розташоване саме тут і вважається гробницею, невідомо: насправді місця поховання біблійного царя не знає ніхто.

Тут же, на Сіонській горі, похована інша велика людина – німець Оскар Шиндлер, який врятував у роки Другої світової 1200 євреїв від загибелі. На могилі промисловця навіть через п'ятдесят років після його смерті не зменшується гора каміння, яке приносять вдячні нащадки врятованих людей на згадку про нього.

Стіна Плачу – святиня біля західного схилу Храмової Гори, яка означає для кожного юдея те саме, що Храм Гробу Господнього для християн. Це – збережена ще з 70-го року н.е. частина Другого Храму, зруйнованого римлянами. Її довжина – 485 метрів. Сюди приходять євреї з усього світу, щоб не тільки оплакувати варварське руйнування храму, а й помолитися за здоров'я і виконання найзаповітніших бажань.

Віфлеєм і Мертве море

Поїздка ще в одне місто, відоме людству з біблійних часів, – доволі ризикований захід: воно розташоване в Палестині, з якою в Ізраїлю складні відносини.

Добиратися туди, щоправда, легко, якщо їхати з Єрусалима.

Вифлеєм – батьківщина царя Давида та Ісуса Христа, двох великих синів єврейського народу.

Сюди їдуть, щоб помолитися в Церкві Різдва – найстарішому чинному християнському храмі світу, побувати в печері, де народився Христос. Черга до печери – величезна, тож або доведеться набратися терпіння і довго чекати, або заплатити арабам, що завжди крутяться неподалік, щоб вони допомогли провести всередину, оминаючи натовп людей.

Екскурсія на Мертве море – теж безумовний must see для кожного, хто приїжджає до Ізраїлю. Щоправда, самі ізраїльтяни називають його солоним, а не мертвим – це звучить оптимістичніше. Ізраїлю належить тільки половина цієї водойми. Друга її частина належить Йорданії. Зовсім маленьким шматочком володіє бунтівна Палестина.

Мертве море – курорт-легенда: спробувати тут "потонути" цілий рік їдуть тисячі людей, однак це ще нікому не вдалося через неймовірну солоність води. Вона солоніша за звичайну морську у вісім разів.

Для відпочинку молодь зазвичай обирає Ейн-Геді – у цьому селищі життя б'є ключем цілодобово. Старші туристи і всі, хто мріють про безтурботне валяння на пляжі, вирушають в Ейн-Бокек.

Тамтешні умови ідеальні для мандрівників, які сибаритствують – розкішні апартаменти, вишколена обслуга, шикарні пляжі.

Національний парк Кейсарія

Кілька сотень століть тому тут було місто – Палестинська Кесарія, яка стала ізраїльською Атлантидою, пішовши під воду. Зараз затоплені руїни займають значну частину Національного парку.

Туристи приїжджають сюди, щоб не тільки насолодитися красою природи, а й зайнятися дайвінгом, поніжитися на громадському пляжі, оглянути стародавні руїни, що збереглися до наших днів.

Один із найбільш видовищних атракціонів – "Подорож крізь час". Десятихвилинне комп'ютерне шоу показує історію Кейсарії – як вона з'явилася, будувалася, змінювалася. Кожен охочий може побувати в кінозалі, де на чотирьох величезних екранах з'являються правителі, які зіграли значну роль у житті міста. Деякі з них відомі нам ще з уроків історії – цар Ірод, французький король Людовик IX, барон Ротшильд.

Що поїсти?

В Ізраїлі живуть нащадки євреїв, які в різний час переселилися сюди з Центральної та Південної Європи.

Переселенців із Центру – чеських, німецьких, словацьких, польських іммігрантів – називають ашкеназі. Тих, хто перебрався сюди з Іспанії, Португалії, Греції, Туреччини, заведено називати сефардами.

Їх співвідношення приблизно однакове. Відповідно, кухня Ізраїлю складається з двох кулінарних напрямків – сефардського та ашкеназького.

Єврейську кулінарію у світі знають саме за стравами, вигаданими ашкеназі: хто не чув про їхній знаменитий форшмак, гефілт фіш, цимес, печінковий паштет? Для цієї кухні характерне широке використання м'яса, риби, субпродуктів. На думку євреїв-ашкеназі, їжа обов'язково має бути ситною, калорійною.

Сефарди вважають інакше: їхні страви більше нагадують собою кухню веганів, де переважають овочі, фрукти, крупи.

Однак до якого б напряму не належала їжа ізраїльтян, вона має відповідати вимогам кошерності. Що можна вважати кошерною їжею, а що ні, докладно описано кілька тисячоліть тому в кашруті – зведенні харчових правил, обов'язкових для кожного юдея.

Це означає на практиці, що в жодному ресторані Ізраїлю вам не подадуть свинину і кроляче м'ясо. Не готують тут і рибу, позбавлену луски та/або плавників: на жаль, але делікатесний вугор, осетрина, скумбрія та інші "голошкірі" риб'ячі різновиди – під забороною. На час турпоїздки доведеться обійтися і без давно звичних морепродуктів – креветок, мідій, омарів, лангустів.

Вершковий або сирний соус до м'яса – те, що в ізраїльських кухарів вважається однозначно поганою ідеєю. Поєднання м'ясних і молочних продуктів не тільки в одній страві, а й просто на столі теж неприпустиме з погляду кашруту.

Що ж тоді поїсти в Ізраїлі? Місцева кухня настільки смачна й різноманітна, що навряд чи під час туру ви нудьгуватимете за свинячою відбивною або салатом із морепродуктами.

Хумус – страва, без якої не буває жодного обіду, сніданку або вечері в цій країні. Вона являє собою густе пюре з розвареного нуту і тахіні – кунжутної пасти. Їх змішують у співвідношенні 50:50 і додають оливкову олію, лимонний сік, часник, паприку.

Хумус (інша назва – масабаха) вважається салатом. Його їдять із баклажанами, сиром, овочами. Цікаво, що при цьому не користуються ложкою або виделкою. Хумус заведено зачерпувати шматочком піти – тонкого прісного коржа – і одразу ж відправляти до рота. Як варіант, пюре-салат спочатку намазують на піту.

Страва з назвою "фалафель" тільки на перший погляд нагадує м'ясні тефтелі. Насправді це абсолютно веганська їжа, яку придумали ще в Стародавньому Єгипті як заміну м'ясу на період посту. Кульки формують із нутового або квасолевого пюре, в середину іноді кладуть якусь овочеву начинку. Потім їх обсмажують у фритюрі до рум'яної скоринки.

Бабагануш – просто свято для тих, хто небайдужий до баклажанів. Ніжне пюре із запечених на відкритому вогні синеньких змішують з тахіною, додають прянощі та зелень, а для пікантної кислинки – кілька крапель лимонного соку. Подають із йогуртом.

На сніданок ізраїльтяни часто їдять шакшуку – яєчню на овочевій подушці з цибулі, солодкого перцю, помідорів. Страва найпростіша, з нею впорається навіть школяр, але виходить дуже смачною.

Рибу в Ізраїлі люблять, але їдять не всяку. "Чемпіоном" за популярністю тут вважається тилапія. Така всенародна любов пов'язана з біблійною легендою про апостола Петра, який спіймав рибину і виявив у ній свою ж монету – нею він оплатив внесок на храм. Відтоді тілапія – риба номер один у євреїв. Її зазвичай смажать, а гарнірують картопляним пюре або картоплею фрі, салатами зі свіжих овочів, часточками лимона.

На десерт можна замовити халву – тут знову відчувається смак кунжуту. Це ароматне насіння в ізраїльтян використовують під час приготування практично будь-яких страв. Для виготовлення десерту його подрібнюють до стану густого соусу, змішують із цукром, какао, горіхами, сухофруктами. Щоб солодкість не вийшла надто нудотною, для балансу смаку в неї додають лимонний сік.

Найоригінальніший десерт у цій країні – кнафе. Готується він із солоного козячого сиру, на який тонким шаром викладають особливу канаїфську вермішель – тонкі "павутинки", пофарбовані в яскраво-помаранчевий колір. Кожну порцію ласощів поливають солодким сиропом і прикрашають горіхами, частинками фруктів. На смак виходить дуже своєрідний солодко-солоний десерт – його варто спробувати кожному, хто цікавиться автентичною кухнею Ізраїлю.

А ще – зайдіть у булочну. Вони трапляються буквально на кожному кроці й начебто печуть одне й те саме – піту, здобні булочки, слойки. Проте смак випічки скрізь різний, бо в її основі – давні сімейні рецепти пекарів, де обов'язково є якась своя родзинка.

До речі, в ізраїльській булочній можна отримати повноцінний сніданок, обід і вечерю – вона, як правило, поєднує функціонал пекарні та маленького сімейного кафе.

До солодощів вам, найімовірніше, подадуть каву: в Ізраїлі це культовий напій. Чай тут п'ють рідко. Конкуренцію чорній каві складає хіба що капучино – вона теж давно полюбилася місцевим жителям.

Ізраїль – красива країна з непростою історією і не менш драматичним сьогоденням. Тут ніяк не припиняється війна, а на вулицях міст можна всюди бачити дівчат і хлопців в уніформі з автоматами. Однак життя вирує, природа радує яскравими фарбами, а пляжі – теплим піском і найчистішою морською водою. Сюди потрібно хоча б раз приїхати, щоб побачити все це на власні очі.