Персони

Кращі українські спортсмени

Український спорт завжди був потужним інструментом для просування нашої країни на міжнародній арені. Наші спортсмени не лише досягають видатних результатів, але й стають амбасадорами України, демонструючи силу, стійкість та талант нашого народу. Їхні успіхи зміцнюють авторитет країни у світі, надихають мільйони та стають прикладом для майбутніх поколінь.

від Вадим Коваль

Contents
Українські спортсмени

Історія українського спорту починається ще в минулому столітті, коли він почав активно розвиватися в різних напрямках. Протягом десятиліть українські спортсменки та спортсмени здобували помітні перемоги та рекорди на міжнародній арені.

У 1920-х роках українські атлети почали брати участь у міжнародних змаганнях як представники тодішньої Чехословаччини та Польщі, дехто з Галичини також виступав за збірну Австрії. Подальший розвиток українського спорту тривав і після Другої світової війни, коли Україна входила до складу Радянського Союзу. З утворенням незалежної України у 1991 році спорт отримав новий імпульс до розвитку. Одним зі знакових моментів став виступ українських атлетів на Олімпіаді 1992 року, коли вперше пролунав гімн незалежної України під час перемоги Олега Кучеренка та інших спортсменів.

Топ 10 сучасних українських спортсменів

Сьогодні спорт в Україні відіграє важливу роль у зміцненні міжнародного іміджу країни. Завдяки значним досягненням українські спортсмени допомагають привертати увагу світу до нашої країни, демонструючи силу духу та волю до перемоги.

Далі ми пропонуємо глибше зануритися в історії успіху видатних українських спортсменів, які своїми здобутками вписалися в золоті сторінки українського спорту.

Олександр Хижняк

Олександр Олександрович Хижняк народився 3 серпня 1995 року в Полтаві. Почав займатися боксом під керівництвом свого батька, Олександра Хижняка-старшого, і швидко проявив талант до цього виду спорту. У 2012 році став чемпіоном світу серед молоді, а з 2013 року почав виступати за основну чоловічу збірну України. 

Протягом наступних років Хижняк продовжував розвивати свої навички та досягати високих результатів у боксі. У 2017 році він став чемпіоном Європи та світу, також був визнаний найкращим боксером турніру незалежно від вагової категорії. Його успіхи були відзначені НОКом України та АІВА.

У 2021 році він кваліфікувався на літні Олімпійські ігри в Токіо та здобув срібну медаль у вазі до 75 кг. У 2023 році на Європейських іграх Олександр здобув ліцензію на Олімпійські ігри в Парижі, де став олімпійським чемпіоном у ваговій категорії до 80 кг.

Олександр Хижняк

Олександр Хижняк став олімпійським чемпіоном у боксі 2024

Найвизначніші досягнення:

  • Чемпіон літніх Олімпійських ігор 2024 у напівважкій вазі (до 80 кг).
  • Віцечемпіон літніх Олімпійських ігор 2020 у середній вазі (до 75 кг).
  • Чемпіон світу 2017 у середній вазі (до 75 кг).
  • Чемпіон Європи 2017 у середній вазі (до 75 кг).
  • Бронзовий призер Європейських ігор 2015 у напівважкій вазі (до 81 кг).
  • Чемпіон світу серед молоді 2012 у середній вазі (до 75 кг).
  • Чотириразовий чемпіон України (2016, 2018, 2019, 2022).
  • Заслужений майстер спорту України.

Андрій Ярмоленко

Андрій Ярмоленко народився 23 жовтня 1989 року в Ленінграді (нині Санкт-Петербург). Але його родина родом із Чернігівської області, і через три роки після народження Андрія вони повернулися до Чернігова. Андрій почав грати у футбол з раннього дитинства і навчався у місцевих футбольних школах. В 13 років він приєднався до академії київського «Динамо».

Андрій Ярмоленко

Андрій Ярмоленко - один з найкращих українських футболістів

Починав грати у другій команді «Динамо», але швидко проявив себе та заслужив місце в основному складі. Вже на останньому домашньому матчі сезону 2007/2008 проти «Ворскли» новий наставник команди Юрій Сьомін випустив 18-річного гравця на поле. Ярмоленку вдалося забити переможний м'яч у ворота суперників і принести перемогу своїй команді. З того часу Андрій Ярмоленко став ключовим гравцем київського «Динамо», у тому числі й під час виступів у Лізі чемпіонів. У 2011 році він був визнаний найкращим молодим футболістом України. Виступаючи з 2017 по 2022 рік за різні європейські клуби, зокрема «Боруссію Дортмунд» та «Вест Хем Юнайтед», Андрій показував високий рівень професіоналізму та майстерності.

Андрій Ярмоленко відомий своєю неймовірною технікою, швидкістю та здатністю створювати атаки. Він є найкращим асистентом в історії збірної України та другим бомбардиром збірної, поступаючись лише легендарному Андрію Шевченку. Завдяки своїм вмінням та наполегливості, він став учасником чотирьох чемпіонатів Європи та неодноразово визнавався найкращим футболістом України.

Окрім досягнень на полі, важливо зазначити також свідомий вибір родини Ярмоленка спілкуватися українською мовою. У березні 2023 року дружина Андрія, Інна, зізналася, що вони вирішили повністю перейти на українську мову у повсякденному житті, навіть перебуваючи за кордоном. Для них це важливо не лише як спосіб демонстрації національної ідентичності, але й як вияв поваги до своєї країни.

Андрій Ярмоленко - всі голи за збірну України

Найвизначніші досягнення:

  • Триразовий чемпіон України у складі київського «Динамо».
  • Найкращий асистент в історії збірної України.
  • Другий бомбардир в історії збірної України.
  • Учасник чотирьох чемпіонатів Європи.
  • Визнаний найкращим футболістом України чотири рази.
  • Найкращий молодий футболіст України у 2011 році.
  • Щонайменше чотириразовий найкращий бомбардир Кубка України.
  • Найкращий бомбардир чемпіонату України сезону 2016/17.
  • Найкращий асистент Ліги Європи УЄФА сезону 2014/15.
  • Установив історичне досягнення, ставши першим гравцем, який зіграв на чотирьох чемпіонатах Європи.
  • Автор найшвидшого голу в історії збірної України (на 15-й секунді матчу).
  • Автор найпізнішого голу в історії збірної України (на 90+7 хвилині матчу).
  • Член бомбардирського клубу імені Олега Блохіна: 174 м'ячі.

Михайло Романчук

Михайло Михайлович Романчук народився 7 серпня 1996 року в Рівному. З шести років почав займатися плаванням і вигравав свої перші змагання вже в 11-річному віці. У 15 років Михайло приєднався до збірної України з плавання. Навчаючись та тренуючись, він поступово досягав нових вершин, ставши чемпіоном України серед юніорів на різних дистанціях у період з 2010 по 2012 рік.

У 2014 році він здобув золоту медаль на Юнацьких Олімпійських іграх у Нанкіні на дистанції 400 м вільним стилем. Романчук продовжував показувати високі результати на міжнародних змаганнях. У 2017 році він став срібним призером чемпіонату світу в Будапешті, встановивши рекорд України на дистанції 1500 м вільним стилем. 

Одним із найвищих досягнень у кар'єрі Михайла стала участь в Олімпійських іграх 2020 року в Токіо, де він здобув срібну медаль на дистанції 1500 м вільним стилем та бронзову медаль на дистанції 800 м вільним стилем. У 2022 році він став першим українцем, який здобув медаль на чемпіонаті світу з плавання на відкритій воді, вигравши бронзу на дистанції 5 км.

Михайло Романчук

Михайло Романчук – багаторазовий олімпійський чемпіон з плавання

Найвизначніші досягнення:

  • Срібний призер Олімпійських ігор 2020 у Токіо на дистанції 1500 м вільним стилем.
  • Бронзовий призер Олімпійських ігор 2020 у Токіо на дистанції 800 м вільним стилем.
  • Срібний призер чемпіонату світу 2017 та 2019 на дистанції 1500 м вільним стилем.
  • Золотий призер чемпіонату світу на короткій воді 2018 на дистанції 1500 м вільним стилем.
  • Шестиразовий чемпіон Європи (2018, 2021, 2022, 2024) на різних дистанціях.
  • Заслужений майстер спорту України.
  • Золотий призер Юнацьких Олімпійських ігор 2014.

Олексій Середа

Олексій Вікторович Середа народився 25 грудня 2005 року в Миколаєві. З чотирьох років разом із сестрою-близнючкою Марією відвідував спорткомплекс «Водолій» у Миколаєві, де і почав займатися стрибками у воду. У 2016 році разом зі своєю тренеркою Тетяною Погрібною та сестрою Олексій переїхав до Києва, де продовжив свої тренування.

У 2019 році, ще у віці 13 років, він став наймолодшим чемпіоном Європи у стрибках у воду, здобувши золоту медаль на індивідуальних змаганнях на вишці. У 2021 році Олексій став чемпіоном Європи змішаної синхронної вишки зі своєю партнеркою Ксенією Байло. Його спортивна кар'єра розвивалася стрімко, і він вже встиг здобути кілька медалей на чемпіонатах світу та Європи.

Олексій Середа

Олексій Середа – чемпіон світу в стрибках серед юніорів

На Олімпійських іграх у Токіо, які відбулися у 2021 році, Олексій посів шосте місце в індивідуальних стрибках з 10-метрової вишки. У 2024 році він здобув дві бронзові медалі на чемпіонаті світу в Досі, як в індивідуальних, так і в синхронних стрибках. Завдяки своїм досягненням, Олексій став одним із найкращих стрибунів у воду в Україні.

Найвизначніші досягнення:

  • Чемпіон Європи зі стрибків у воду 2019 року (10-метрова вишка).
  • Чемпіон Європи з водних видів спорту 2021 року (змішана синхронна вишка).
  • Чемпіон Європи з водних видів спорту 2022 року (10-метрова вишка).
  • Срібний призер чемпіонату світу 2022 року (змішана синхронна вишка).
  • Срібний призер чемпіонату світу 2023 року (синхронна вишка).
  • Бронзовий призер чемпіонату світу 2024 року (10-метрова вишка та синхронна вишка).
  • Золотий призер Європейських ігор 2023 року (синхронна вишка та командні змагання).
  • Наймолодший чемпіон Європи зі стрибків у воду (13 років).
  • Майстер спорту України міжнародного класу.

Денис Берінчик

Денис Берінчик народився 5 травня 1988 року в Краснодоні (зараз Сорокіне), Луганська область. Денис почав свою боксерську кар'єру з великих успіхів у любительському боксі, зокрема, він став срібним призером чемпіонату світу 2011 року. У 2012 році здобув срібну медаль на літніх Олімпійських іграх у Лондоні, виступаючи у ваговій категорії до 64 кг.

Берінчик

Денис Берінчик — чемпіон світу за версією WBO у легкій вазі

znaki.fm

У 2013 році на літній Універсіаді в Казані Берінчик здобув бронзову медаль. В тому ж році він перейшов до напівпрофесійної ліги WSB, де виступав у складі команди «Українські отамани». Професійну кар'єру розпочав у 2015 році під егідою промоутерської компанії братів Кличків K2 Promotions. Його дебютний бій відбувся 29 серпня 2015 року, де він переміг бельгійця Таріка Мадні технічним нокаутом.

У 2024 році Денис став чемпіоном світу за версією WBO в легкій вазі. Відомий своїми яскравими та епатажними виходами на бій, він завжди залишається вірним своїм українським корінням та продовжує прославляти Україну на міжнародній арені.

Найвизначніші досягнення:

  • Срібний призер Олімпійських ігор 2012 у першій напівсередній вазі (до 64 кг).
  • Срібний призер чемпіонату світу 2011 у першій напівсередній вазі (до 64 кг).
  • Бронзовий призер літньої Універсіади 2013 у першій напівсередній вазі (до 64 кг).
  • Чемпіон світу за версією WBO 2024 в легкій вазі (до 61,2 кг).
  • Чемпіон за версією WBO International в легкій вазі (до 61,2 кг) (2018—2024).
  • Чемпіон за версією WBO Oriental в легкій вазі (до 61,2 кг) (2017—2018).
  • Дворазовий чемпіон України (2013, 2014).
  • Заслужений майстер спорту України.

Михайло Мудрик

Михайло Мудрик народився 5 січня 2001 року в Краснограді (зараз Берестин), Харківська область. З дитинства захоплювався футболом, що й підштовхнуло його кар'єру у цьому виді спорту. Почав грати у місцевих футбольних школах, а потім приєднався до академії київського «Шахтаря». Дебют за першу команду «Шахтаря» відбувся 31 жовтня 2018 року в матчі Кубка України проти донецького «Олімпіка».

Михайло Мудрик

Український футболіст Михайло Мудрик

Наприкінці лютого 2019 року Мудрик був відправлений в оренду до київського «Арсенала». Повернувшись до «Шахтаря», він дуже швидко зарекомендував себе як один з найталановитіших молодих футболістів. У сезоні 2022/23 він став найкращим гравцем «Шахтаря» та був названий найкращим українським футболістом за версією газети «Український футбол». Завдяки своїм блискучим виступам Михайло привернув увагу багатьох європейських клубів.

У січні 2023 року Михайло Мудрик перейшов до лондонського «Челсі». За цей трансфер «Челсі» заплатив €70 млн плюс €30 млн у вигляді бонусів, що зробило його найдорожчим українським футболістом. Дебютував за «Челсі» 21 січня 2023 року в матчі проти «Ліверпуля». Протягом наступних місяців Мудрик відзначився кількома важливими голами та асистами в складі «Челсі», демонструючи високий рівень майстерності та професіоналізму.

Михайло Мудрик опинився в центрі допінг-скандалу через позитивний тест на мельдоній після матчів збірної України в листопаді 2024 року. Футболіста тимчасово відсторонили від матчів, а його захистом зайнялися юристи, які працювали з Полем Погба. Головний тренер «Челсі» підтримав гравця, але клуб розглядає варіанти нових вінгерів. Очікуються результати проби B та подальші рішення.

Михайло Мудрик: повна історія з допінг-тестом

Найвизначніші досягнення:

  • Бронзовий призер молодіжного чемпіонату Європи 2023 у складі збірної України U-21.
  • Чемпіон України (2019/20, 2022/23) у складі «Шахтаря».
  • Володар Суперкубка України (2021).
  • Футболіст року в Україні (2022).
  • Премія «Золотий талант України» (2021, 2022).
  • Найкращий гравець року в «Шахтарі» (2021, 2022).

Сергій Ребров

Сергій Ребров народився 3 червня 1974 року в Горлівці, Донецька область. Відомий український футболіст і тренер, він грав на позиції нападника та атакувального півзахисника. Почавши свою кар'єру в донецькому «Шахтарі», Сергій продовжив її в київському «Динамо» і зарекомендував себе як один із найкращих нападників у країні. Його виступи в англійському «Тоттенгемі», турецькому «Фенербахче» та інших міжнародних клубах лише підтвердили його високий професіоналізм та майстерність.

Сергій Ребров не лише видатний гравець, але й талановитий тренер. Після завершення ігрової кар'єри у 2009 році, він розпочав кар’єру як тренер і досяг успіхів у цій царині. Він був головним тренером київського «Динамо», а пізніше тренував клуби «Аль-Аглі», «Ференцварош» та «Аль-Айн».

Сергій Ребров: шлях від Шахтаря до головної надії українського футболу

Сергій Ребров, окрім футболу, відомий своєю пристрастю до радіоспорту. Радіотехнікою він захопився ще з дитинства під впливом батька, і на сьогодні є майстром спорту міжнародного класу, чемпіоном світу 2005 року та Європи 2003 року.

Найважливіші досягнення:

Гравець

  • Чемпіон України (з «Динамо» Київ): 1993, 1994, 1995, 1996, 1997, 1998, 1999, 2000, 2007.
  • Володар Кубка України: 1993, 1996, 1998, 1999, 2000, 2006, 2007.
  • Володар Суперкубка України: 2006.
  • Володар Кубка Першого каналу: 2008.
  • Чемпіон Туреччини (з «Фенербахче»): 2004.
  • Футболіст року в Україні: 1996, 1998.
  • Футболіст року в чемпіонаті України: 1996, 1998, 1999.
  • Найкращий гравець чемпіонату України: 1997/98, 1999/2000, 2005/06.
  • Найкращий бомбардир чемпіонату України: 1997/98.
  • Член Клубу бомбардирів Олега Блохіна — 218 голів.
  • Перший гравець, який забив 100 м'ячів у вищому дивізіоні України.
  • Рекордсмен за кількістю хет-триків у вищому дивізіоні України: 5.
  • Найкращий гравець Кубка Першого каналу 2008.
  • Один із чотирьох гравців, які забивали у 5 стартових матчах Ліги чемпіонів.

Тренер

  • Чемпіон України (з «Динамо» Київ): 2015, 2016.
  • Володар Кубка України: 2014, 2015.
  • Володар Суперкубка України: 2016.
  • Віцечемпіон Саудівської Аравії (з «Аль-Аглі»): 2017.
  • Чемпіон Угорщини (з «Ференцварош»): 2019, 2020, 2021.
  • Чемпіон ОАЕ (з «Аль-Айн»): 2022.
  • Володар Кубка Ліги ОАЕ: 2022.

Жан Беленюк

Жан Беленюк народився 24 січня 1991 року в Києві. Його мати — українка, а батько — громадянин Руанди. У дитинстві Жан займався різними видами спорту, такими як футбол, баскетбол, карате, а також українськими народними танцями. Закінчивши Національний університет фізичного виховання і спорту України, Беленюк обрав греко-римську боротьбу як основний вид спорту і досяг величезних успіхів на міжнародній арені.

У 2020 році він здобув золоту медаль на Олімпійських іграх у Токіо у ваговій категорії до 87 кг, ставши першим темношкірим олімпійським чемпіоном України. Жан — чемпіон світу (2015) та Європи (2014, 2016, 2019), багаторазовий призер міжнародних і національних турнірів. Завдяки своїм досягненням він отримав звання Заслуженого майстра спорту України та державні нагороди.

Беленюк Жан

Жан Беленюк – олімпійський чемпіон Токіо-2020

mms.gov.ua

У 2019 році Беленюк був обраний народним депутатом від партії "Слуга народу". У парламенті він працює над розвитком спорту та молодіжної політики, ініціює законопроєкти з підтримки спортивної інфраструктури.

Найважливіші досягнення:

  • Олімпійські ігри: золото (Токіо 2020), срібло (Ріо-де-Жанейро 2016), бронза (Париж 2024).
  • Чемпіонати світу: золото (Лас-Вегас 2015, Нур-Султан 2019), срібло (Будапешт 2018), бронза (Ташкент 2014, Белград 2023).
  • Чемпіонати Європи: золото (Вантаа 2014, Рига 2016, Бухарест 2019), бронза (Белград 2012, Варшава 2021, Бухарест 2024).
  • Чемпіонати Європи: бронза (Белград 2012, Бухарест 2014, Ташкент 2014, Будапешт 2021).
  • Європейські ігри: золото (Мінськ 2019), срібло (Баку 2015).

Трусов Андрій

Андрій Андрійович Трусов, відомий як український параолімпійський плавець, народився 7 квітня 2000 року в Миколаївці, Донецька область. Почав займатися плаванням у 2011 році під керівництвом тренерів Андрія та Світлани Казначеєвих у Слов'янську. Він став Майстром спорту України у 2015 році, а у 2018 році здобув звання Майстра спорту міжнародного класу. Представляє Паралімпійську збірну команду України з плавання.

Андрій Трусов є багаторазовим чемпіоном Європи, світу та Паралімпійських ігор. Його перші Паралімпійські ігри пройшли у 2020 році в Токіо, де він здобув дві золоті, три срібні та одну бронзову нагороди. У 2024 році на Паралімпійських іграх у Парижі він додав до своєї колекції ще чотири золота та три срібла. Андрій відзначається не тільки високими спортивними досягненнями, але й активною громадською діяльністю в підтримку паралімпійського руху.

Андрій Трусос

Андрій Трусов виграв золото Паралімпіади-2020 і 2024

Трусов був відзначений численними нагородами за свої заслуги, зокрема орденами «За заслуги» II та III ступенів. Його тренерська команда та спортивні колеги вважають Андрія не тільки зразковим спортсменом, але й справжнім натхненником для майбутніх генерацій паралімпійців.

Найважливіші досягнення:

  • Золото: Токіо 2020 (100 м на спині, 50 м вільним стилем), Париж 2024 (50 м вільним стилем, 50 м батерфляєм).
  • Срібло: Токіо 2020 (400 м вільним стилем, 200 м індивідуальна комбінація, 50 м батерфляєм), Париж 2024 (200 м комплексне плавання, 400 м вільним стилем, 100 м на спині).
  • Бронза: Токіо 2020 (естафета 4×100 м вільним стилем).
  • Бронза: 2022, Мадейра (200 м індивідуальна комбінація, 400 м вільним стилем).
  • Золото: Дублін 2018 (50 м вільним стилем), Фуншал 2021 (50 м батерфляєм, 50 м вільним стилем, 400 м вільним стилем).
  • Срібло: Дублін 2018 (50 м батерфляєм), Фуншал 2021 (100 м вільним стилем, 4×100 м вільним стилем, 4×100 м комплексне плавання).
  • Бронза: Дублін 2018 (100 м вільним стилем), Фуншал 2021 (100 м на спині, 200 м комплексне плавання).

Артем Довбик

Артем Довбик — український футболіст, який народився 21 червня 1997 року в Черкасах. Свою футбольну кар'єру почав у рідному місті, граючи за шкільну команду та беручи участь у місцевих турнірах. Після виступу за юнацькі команди «Черкаського Дніпра» та харківського «Металіста», Артем отримав свій перший контракт із «Черкаським Дніпром» у 2014 році, де швидко привернув увагу селекціонерів української Прем'єр-Ліги завдяки своєму таланту та результативності.

Довбик Артем

Артема Довбика номіновано на Золотий м'яч у 2024 році

У наступні роки Артем грав за різні українські та європейські клуби, включаючи «Дніпро», «Мідтьюлланн», «Сеннер'юск», «Дніпро-1» та «Жирону». У серпні 2024 року він підписав контракт з італійською «Ромою», де планує продовжити свою успішну кар'єру. Артем також грає за збірну України з 2015 року і не раз демонстрував свої здібності на міжнародних турнірах, зокрема Євро-2020 та відбірних матчах на ЧС-2022.

Окрім спортивних досягнень, Артем Довбик відомий своїм патріотизмом та активною громадською позицією. Він одружений з Юлією Черненко, з якою виховує доньку Кіру. Артем завжди знаходить час для благодійних заходів, підтримуючи молодих спортсменів та сприяючи розвитку футболу в Україні.

Найважливіші досягнення:

  • Український футболіст року: 2023.
  • Футболіст року в чемпіонаті України: 2021, 2022.
  • Найкращий бомбардир української Прем'єр-ліги: 2021/22 (14 голи), 2022/23 (24 голи).
  • Найкращий бомбардир іспанської Ла-Ліги: 2023/24 (24 голи).
  • Найкращий бомбардир Кубка України: 2020/21 (4 голи).
  • Найкращий гравець місяця в УПЛ: серпень 2021, листопад-грудень 2021, жовтень 2022.
  • Гравець місяця Ла-Ліги: грудень 2023.
  • Команда сезону Ла-Ліги: 2023/24.
  • Гравець місяця в ФК "Жирона": листопад 2023, грудень 2023, січень 2024, березень 2024.

Українські спортсмени, що стали світовими легендами

Україна подарувала світу чимало видатних спортсменів, які назавжди увійшли в історію спорту. Їхні досягнення стали символом мужності, наполегливості та безмежного таланту. Серед них є чемпіони в боксі, футболі, легкій атлетиці та багатьох інших дисциплінах, що принесли славу нашій країні.

Давайте детальніше розглянемо історії цих видатних спортсменів та їхні здобутки.

Олександр Усик

Олександр Усик народився 17 січня 1987 року в Сімферополі. Його спортивна кар'єра почалася з футболу, але в 15 років він перейшов на бокс. Усик швидко став успішним аматором, здобувши золото на Олімпійських іграх 2012 року та чемпіонаті світу 2011 року. У 2013 році розпочав професійну кар'єру, і вже у 2018 році став першим українцем, який здобув титул абсолютного чемпіона світу в першій важкій вазі.

Олександр Усик

Олександр Усик став найкращим боксером світу за версією The Ring

Олександр Усик вдруге переміг Тайсона Ф'юрі в бою-реванші, який відбувся 18 травня 2024 року в Ер-Ріяді, Саудівська Аравія. Цим результатом Усик захистив свої титули чемпіона світу за версіями WBA (Super), WBO, IBO та The Ring у важкій вазі.

Крім боксу, Усик відомий своєю активною громадською позицією та участю в благодійних проєктах. Він є засновником Usyk Foundation, який підтримує ЗСУ та постраждалих від війни. У вільний час Олександр займається віршуванням та виховує чотирьох дітей разом із дружиною Катериною.

Реакція Усика на перемогу та коментарі Тайсона Ф'юрі | Усик - Ф'юрі 2

Найвизначніші досягнення:

  • Чемпіон світу за версією WBC у важкій вазі: 2024.
  • Чемпіон світу за версією The Ring у важкій вазі: 2022-т.ч.
  • Чемпіон світу за версією WBO у важкій вазі: 2021-т.ч.
  • Чемпіон світу за версією WBA (Super) у важкій вазі: 2021-т.ч.
  • Чемпіон світу за версією IBF у важкій вазі: 2021-2024.
  • Чемпіон світу за версією IBO у важкій вазі: 2021-т.ч.
  • Чемпіон світу за версією WBC у першій важкій вазі: 2018-2019.
  • Чемпіон світу за версією WBA (Super) у першій важкій вазі: 2018-2019.
  • Чемпіон світу за версією IBF у першій важкій вазі: 2018-2019.
  • Чемпіон світу за версією The Ring у першій важкій вазі: 2018-2019.
  • Чемпіон світу за версією WBO у першій важкій вазі: 2016-2019.
  • Золота медаль Олімпійських ігор (2012).
  • Абсолютний чемпіон світу у важкій вазі (2018).
  • Переможець Всесвітньої боксерської суперсерії (2018).

Андрій Шевченко

Андрій Шевченко народився 29 вересня 1976 року в селі Двірківщина Київської області. У 1979 році його родина переїхала до Києва, де Андрій почав займатися спортом, спочатку хокеєм, але згодом перейшов на футбол. У дев'ять років талановитого юнака помітили тренери київського «Динамо», і з цього почався його шлях у великий футбол.

Андрій Шевченко - шлях до успіху

Після гри за «Динамо» Андрій підписав контракт з італійським «Міланом» у 1999 році, де продовжив виправдовувати сподівання, завойовуючи трофеї та титули: він був найкращим бомбардиром Італії у своєму першому сезоні, а команда стала чемпіоном Італії та переможцем Ліги чемпіонів. Пізніше він переходить до англійського «Челсі». Його клубні успіхи були пов’язані з такими епізодами як виграш Кубка Англії та Суперкубка Англії.

Після завершення ігрової кар'єри Андрій Шевченко став головним тренером національної збірної України у 2016 році, де досяг значних успіхів — включно з виходом у чвертьфінал Євро-2020. Після залишення збірної у 2021 році, продовжував тренувати та з 2024 року став президентом Української асоціації футболу.

Найвизначніші досягнення:

Гравець

  • Хет-трик за «Динамо» у Лізі Чемпіонів проти «Барселони»: 1994.
  • Найкращий бомбардир Італії в сезоні: 1999/2000.
  • Чемпіон Італії (Скудетто) з «Міланом»: 2003/04.
  • Переможець Ліги Чемпіонів з «Міланом»: 2002/03.
  • Найкращий бомбардир Ліги Чемпіонів: 2002/03.
  • Володар Золотого м'яча: 2004.
  • П'ятиразовий чемпіон України.
  • Триразовий володар Кубка України.
  • Другий бомбардир в історії «Мілана».
  • Володар кубка Італії: 2002/03.
  • Володар Суперкубка УЄФА: 2003.
  • Володар Кубка Англії: 2006/07.
  • Володар Суперкубка Англії: 2009.

Тренер

  • Виведення збірної України у чвертьфінал Євро-2020.
  • Першість у відбірковій групі на Євро-2020.

Брати Клички

Володимир та Віталій Кличко народилися у родині військового аташе Володимира Родіоновича Кличка та вчительки початкових класів Надії Ульянівни Кличко. Їхній батько, генерал-майор Військово-повітряних сил України, брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а останні роки життя працював військовим аташе України в Німеччині та НАТО.

Віталій спочатку займався кікбоксингом та карате, а Володимир сконцентрувався на боксі. Завдяки наполегливій праці та постійним тренуванням, їхній талант був помічений, і брати швидко стали відомими на рингу. Віталій здобув титул чемпіона світу в супертяжкій вазі за версіями WBC та WBO, а Володимир — за версіями IBF, WBA та IBO. Їхні досягнення у боксі були визнані міжнародною спільнотою, і вони стали легендарними фігурами у світовому спорті.

Брати Клички

Брати Клички потрапили у Книгу рекордів Гіннесса за найбільшу кількість проведених боїв

Брати Клички не тільки відзначилися своїми спортивними досягненнями, але і активно брали участь у політичному та громадському житті України. Віталій Кличко обрав шлях політика та став мером Києва у 2014 році, тоді як Володимир продовжив просувати спортивні та освітні програми. На честь братів було названо астероїд № 212723, відкритий в Андрушівській астрономічній обсерваторії у 2007 році.

Обидва брати увійшли до Зали слави боксу, що підтверджує їхній статус легенд.

Найвизначніші досягнення:

  • Віталій: Чемпіон світу за версією WBO, WBC; найстаріший боксер, що здобув чемпіонський титул у супертяжкій вазі; найкращий нокаутер в історії боксу (рекорд за відсотком перемог нокаутами).
  • Володимир: Чемпіон світу за версією WBA, IBF, WBO, IBO; провів найбільшу кількість успішних захистів титулу в супертяжкій вазі; найдовше утримання титулу чемпіона світу (9 років).
  • Найдовше утримання титулів у надважкій вазі.
  • Увійшли до Зали слави боксу (2021).
  • Спільний рекорд: 40 титульних боїв на двох.

Сергій Бубка

Сергій Назарович Бубка народився 4 грудня 1963 року в Луганську (Кам'янобрідський район). Він розпочав свою кар'єру в легкоатлетиці зі стрибків із жердиною у 1974 році, і вже за кілька років досягнув високих результатів під керівництвом тренера Віталія Опанасовича Петрова. Сергій здобув багато титулів як національного, так і міжнародного рівня, підкоривши спортивний світ своєю майстерністю та витривалістю. Бубка став олімпійським чемпіоном у 1988 році в Сеулі та багаторазовим чемпіоном світу і Європи.

Його кар'єра була відзначена численними світовими рекордами – Сергій був рекордсменом світу 35 разів. Завдяки його досягненням в стрибках із жердиною, Міжнародна федерація легкої атлетики зуміла значно збільшити свій бюджет. Важливо зазначити, що Бубка не лише досяг високих спортивних результатів, але й активно сприяв розвитку спорту як президент Національного олімпійського комітету України з 2005 до 2022 року та як перший віцепрезидент IAAF з 2015 року.

Сергій Бубка

Олімпійський чемпіон Сергій Бубка

Сергій також здобув численні нагороди за свої заслуги у спорті, включаючи звання Героя України та кавалер ордена «За заслуги» I, II та III ступеня, орден князя Ярослава Мудрого різних ступенів і орден Свободи. Він сумісно працював зі спортивними організаціями та клубами по всьому світу, сприяючи популяризації легкої атлетики. Його внесок у спорт важко переоцінити, і його ім'я назавжди залишиться в історії, як одного з величезних легкоатлетів.

У липні 2023 року журналісти Bihus.Info показали, що Сергій Бубка є співвласником компаній у росії, зокрема тих, які пов’язані з торгівлею нафтопродуктами на території ДНР, через те, що СБУ відкрило кримінальне провадження за статтею 111-2 КК України. Національний олімпійський комітет України не вжив заходів щодо Бубки, за закликами відсторонити його від членства на час розслідування.

Найвизначніші досягнення:

  • Олімпійський чемпіон: 1988 (Сеул).
  • Чемпіон світу: 1983 (Гельсінкі), 1987 (Рим), 1991 (Токіо), 1993 (Штутгарт), 1995 (Ґетеборг), 1997 (Афіни).
  • Чемпіон світу у приміщенні: 1985 (Париж), 1987 (Індіанаполіс), 1991 (Севілья), 1995 (Барселона).
  • Чемпіон Європи: 1986.
  • Переможець змагань на Кубок світу: 1985.
  • Переможець змагань на Кубок Європи: 1985.
  • Переможець гран-прі IAAF: 1991, 1993.

Василь Вірастюк

Василь Ярославович Вірастюк народився 22 квітня 1974 року в Івано-Франківську. З десяти років він почав займатися штовханням ядра та легкою атлетикою. У 2000 році він почав займатися силовим багатоборством та досяг значних успіхів на міжнародній арені, ставши «Найсильнішою людиною світу» у 2004 році та здобувши численні національні та міжнародні титули.

Вірастюк Василь

Василь Вірастюк - «Найсильніша людина світу» (2004)

Кар'єра Вірастюка не обмежилася спортом. Василь активно знімався у кіно, з'являючись у таких фільмах, як «Як козаки…» (2009), «Іван Сила» (2013) та «Пригоди S Миколая» (2018). Він також брав участь у телешоу «Форт Буаяр» у 2004 році. У 2021 році Вірастюк увійшов у політику, ставши народним депутатом України від партії «Слуга народу». Як політик, він активно працював над питаннями здоров'я та медичного страхування.

Окрім спортивних і політичних досягнень, Василь Вірастюк займався благодійністю та громадською діяльністю. Він був почесним президентом Федерації стронгмену України та отримав численні нагороди, включаючи звання «Заслужений працівник фізичної культури і спорту України». Василь продовжує жити в Івано-Франківську та підтримує молодих спортсменів у їхніх зусиллях.

Найвизначніші досягнення:

  • «Найсильніша людина світу»: 2004.
  • «Найсильніша людина України»: 2000, 2001, 2002, 2003, 2006, 2007.
  • Член збірної України, що виборола титул «Найсильніша нація світу»: 2003, 2004.
  • Чемпіон світу з силового екстриму IFSA: 2007 (Сеул).
  • Заслужений працівник фізичної культури і спорту України (2020).
  • Увійшов до Зали Слави стронгменів (2020).

Кожен з цих спортсменів має свої особливі досягнення, які зробили їх відомими у всьому світі. Вони не тільки прославили Україну своїми звитягами, але й продовжують працювати на благо суспільства через політику, благодійність і громадські ініціативи. Їхній внесок у спорт та популяризацію здорового способу життя є неоціненним, і вони залишаються прикладом для наступних поколінь українців, нагадуючи нам про значущість наполегливості, майстерності й патріотизму.