Українські актриси

Кінематограф в Україні з'явився у 20-х роках XX століття, і з того часу він пройшов довгий шлях розвитку, переживши складні періоди, зокрема часи тоталітаризму, коли культура була під суворим контролем. Проте навіть тоді народжувалися видатні актори та актриси, чиї роботи стали класикою.

Сучасне українське кіно і театр переживають період ренесансу, демонструючи високий рівень професіоналізму і творчої сміливості. Завдяки незалежності України відбулося відродження національної культури, що створило сприятливі умови для розвитку акторської професії. Українські актриси сьогодні активно працюють не лише в межах своєї країни, але й завойовують світове визнання.

Сучасні українські актори та актриси дедалі частіше з'являються на міжнародних кінофестивалях, знімаються в закордонних проєктах і отримують престижні нагороди. Вони привертають увагу не тільки своєю талановитою грою, але й харизмою та автентичністю, яка додає їхнім ролям глибини й унікальності.

Топ 10 сучасних українських актрис

Українські актриси сьогодні активно працюють як в межах своєї країни, так і на міжнародній арені, демонструючи високий рівень професіоналізму та творчої майстерності. Сучасні українські акторки, такі як Антоніна Хижняк, Наталка Денисенко, Анна Кошмал, Дарія Петрожицька, Катерина Варченко, Дар’я Легейда, Анастасія Цимбалару, Міла Сивацька, Любава Грешнова та Іванна Сахно, здобули визнання не лише на батьківщині, але й за її межами. Вони стали популярними завдяки талановитій грі у численних фільмах і серіалах, які стали справжніми хітами.

Антоніна Хижняк

Антоніна Валеріївна Хижняк народилася 28 липня 1990 року в місті Українка, Київської області. У 2012 році закінчила Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого. Після завершення навчання працювала в Київському академічному театрі ляльок. До 15 грудня 2023 року Антоніна мала прізвище Якушева, після розлучення повернула дошлюбне прізвище Хижняк.

Жінка отримала визнання за свою роботу в дубляжі та озвучуванні фільмів, серіалів і мультфільмів. Вона є офіційним українським голосом відомих акторок Дейзі Рідлі та Алісії Вікандер. Її роль у телесеріалі «Спіймати Кайдаша» принесла їй популярність та визнання, де вона зіграла Мотрю Кайдаш.

Також вона виконала ролі у фільмах та серіалах «Кохання з закритими очима» (Катя), «Рись», «Слід» (Катерина Червона), «Слов'яни» (Драга, голос), «Коза Ностра. Мама їде» (дубляж), «Я — Надія» (фельдшер Олена Панкова), «Перші дні» (мама Юля) та інших.

Наталка Денисенко

Наталія Олександрівна Денисенко народилася 17 грудня 1989 року в Чернігові. Закінчила режисерський факультет Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого.

У 2011 році дебютувала у кіно, зігравши в серіалі «Щоденники Темного». У 2011 і 2012 роках випустила дві авторські телепередачі як авторка, режисерка та ведуча проєкту. Захоплюється ведичною психологією, танцями на пілоні та режисерським мистецтвом, знімає та монтує короткі відео, які публікує у себе в Instagram.

Наталка Денисенко відома за ролями в популярних українських серіалах і фільмах, таких як «Віталька» (Єва), «Клан Ювелірів» (Зоя Мовчан), «Центральна лікарня» (Юлія), «Село на мільйон» (Сніжана), «Кріпосна» (Лариса Яхонтова) та багатьох інших. Також вона займається дублюванням і озвучуванням: «Мавка. Лісова пісня», «Фантастичні звірі і де їх шукати», «Найвеличніший шоумен» та багатьох інших.

Анна Кошмал

Анна Сергіївна Кошмал народилася 22 жовтня 1994 року в Києві, в сім'ї педагогині та військового. З раннього дитинства займалася танцями, співом і навчалася в музичній школі. У 2010 році вступила до Київського естрадно-циркового училища. На знімальний майданчик потрапила випадково, коли була помічена режисером серіалу «Свати», який запросив її на роль старшої онуки Жені.

Анна Кошмал є номінанткою премії «Телетріумф» за роль у серіалі «Свати» (2012, 2013) та премії «Телезірка» за роль у серіалі «Сашка» (2015).

Взимку 2017 року Анна вийшла заміж і виховує сина Михайла, який народився 26 червня 2018 року. У 2024 році вона повідомила, що вдруге вагітна. Анна також займається дубляжем та озвученням фільмів, серед яких «Крізь моє вікно» та «Досконале поєднання». 

Найвідоміші ролі Анни Кошмал включають Женю Ковальову в серіалі «Свати», Сашу Коваленко в серіалі «Сашка», Дарину Прадід у фільмі «Коли настане світанок», Наталю в серіалі «Слуга народу», Катерину Кібець у серіалі «Село на мільйон», Дашу в серіалі «Хороший хлопець», Лесю в серіалі «Танець метелика» та багато інших.

Дар’я Петрожицька

Дар’я Сергіївна Петрожицька народилася 31 травня 1991 року в Чернігові. У 2008 році вона вступила до Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого, який закінчила у 2012 році за спеціальністю «Актор театру в кіно». Навчалася у творчій майстерні народного артиста України Олега Шаварського.

Після закінчення університету Дар’я розпочала кар'єру в Київському академічному театрі юного глядача на Липках. Її талант був відзначений званням Заслуженої артистки України. Акторка отримала визнання за численні театральні ролі, а також за роботу в кіно та на телебаченні.

Дар’я Петрожицька найбільш відома за роль Лізи у телесеріалі «Папік», де вона зіграла разом з Стасом Бокланом. Інші її популярні ролі — у фільмах «Нічний швидкий» (Таня), «Табун» (Катерина, військова), «Бурштинові копи» (Анна) та «Дві сестри» (Олександра). Вона також зіграла у таких серіалах, як «Жіночий лікар», «Кафе на Садовій» та «Пес-4».

Дар’я активно бере участь у театральних постановках, виконуючи ролі у виставах «Вишневий сад» (Дуняша), «Лісова пісня» (Русалка водяна), «Чарівні сабінянки» (Кунегунда) та багатьох інших. Її робота як у кіно, так і в театрі, зробила її однією з провідних акторок сучасного українського мистецтва.

Катерина Варченко

Катерина Олександрівна Варченко народилася 18 липня 1989 року в місті Прилуки, Чернігівської області. Її батько був військовим, а мати — домогосподарка, яка шила костюми для вистав своєї доньки. З раннього дитинства Катерина займалася танцями, відвідувала Народний театр хореографічної мініатюри «Апломб» та театральну студію «Фантазія». Має музичну освіту по класу скрипки та фортепіано. У 2011 році закінчила Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого.

Після закінчення університету Катерина почала працювати у «Новому драматичному театрі на Печерську», а згодом перейшла до Київського Молодого театру. Відомою вона стала у 2016 році після виходу на екрани 24-серійної мелодрами «Хазяйка», де зіграла роль Наташі Суворової.

Найвідомішими ролями Катерини Варченко також є Марина у серіалі «Повернення Мухтара-5», Кузнєцова у «Свати-6», Жанна у «Жіночий лікар» та Ірина Бєлова у «Темні лабіринти минулого». Її ролі в театрі також заслуговують на увагу, зокрема в таких виставах, як «Розпусник», «Арлекіно — слуга двох панів» та «Святою ніччю».

Катерина одружена з Анатолем Фон-Філандрою, актором театру і кіно, який з березня 2022 року служить у Національній гвардії України. Подружжя має сина Крістіан-Доріана, який народився 9 жовтня 2016 року.

Дар’я Легейда

Дар’я Анатоліївна Легейда народилася 20 липня 1993 року в Одесі. З раннього віку займалася танцями в Одеській хореографічній школі, а пізніше виступала в танцювальному колективі «Браво». Вона освоїла різні стилі танців, включаючи класичний, народний, акробатичний та ірландський танці. Також займалася вокалом і брала участь у різних конкурсах. У 2012 році вступила до Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого, де навчалася акторського мистецтва драматичного театру і кіно.

Дар’я Легейда дебютувала у кіно у 2015 році у фільмі «Безсмертник». За свою кар'єру вона знялася у двох десятках фільмів. Після закінчення університету приєдналася до трупи Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка, де виконувала різноманітні ролі у виставах.

Найвідомішими ролями Дар’ї Легейди є Василинка у телесеріалі «Кріпосна» та Інна Хоменко у серіалі «Спокуса». Інші значущі ролі включають персонажів у серіалах «Було у батька два сини» (Василиса Кириченко), «Артистка» (Ніка), «Колір пристрасті» (Софія) та «Сага» (Еліна Козак). Вона також виконувала ролі у виставах «Поминальна молитва» (Хава), «Джельсоміно в країні брехунів» (Кішка-хромоніжка) та інших.

Дар’я Легейда брала участь у телевізійному конкурсі «Фабрика зірок-4», виступаючи під псевдонімом Даша Доріс. Вона зайняла призові місця на конкурсах «Сергєєвські зорі», «Діти Сонця» та «Світові таланти». Одружена з актором Дмитром Совою.

Анастасія Цимбалару

Анастасія Ігорівна Цимбалару народилася 10 липня 1992 року в місті Болград, Одеської області. У 2009 році за настановою батьків вступила у вищий навчальний заклад навчатися на юристку, але швидко зрозуміла, що це не її призначення. Через рік кинула навчання та почала працювати над своєю мрією стати акторкою. Вступила навчатися на акторку до КНУТКіТ імені Івана Карпенка-Карого, який закінчила у 2016 році за спеціальністю «Актор драматичного театру і кіно».

У студентські роки Анастасія була акторкою київського ТЮГу на Липках та почала зйомки в кіно, дебютувавши в медичному серіалі «Швидка допомога» (2014). Найвідомішими ролями Анастасії Цимбалару є Діана Іщенко у «Центральній лікарні», Віка у «Другому житті Єви», Яна у «Не можу забути тебе», Каріна Алієва у «Чужі рідні» та Олена Руденко у серіалі «Жіночий лікар. Нове життя». А також головна роль у мінісеріалі «Новорічна шкереберть», який отримав мільйон переглядів на YouTube.

Вона також брала участь у благодійних проєктах, зокрема разом з чоловіком і колегами зіграла у виставі «Круасани з мигдалем», де збирали кошти на дрон для 47 ОМБр.

У травні 2023 року Анастасія разом з колишнім чоловіком Григорієм Баклановим та колегою Арамом Арзуманяном знялася в головній ролі в кліпі «Кайф» української співачки Masha Danilova. Також вона є співзасновницею благодійного громадського об’єднання ActLots, яке об'єднує понад 140 українських акторів. 

Міла Сивацька

Людмила (Міла) Олексіївна Сивацька народилася 3 грудня 1998 року в Києві. З шести років професійно займалася танцями, спочатку народними, а потім бальними. У 2010 році стала чемпіонкою України зі спортивних бальних танців у категорії Юніори-I D клас. Закінчила навчання у київських модельних агенціях «Карин» та «Парадиз», здобувши титул Міні міс Всесвіт 2007. Вона також була ведучою конкурсів та благодійних концертів, а у 2011 році стала фіналісткою Дитячого Євробачення у складі гурту «Флешки».

Серед найпопулярніших ролей Міли Сивацької варто відзначити Василину у фільмах «Останній богатир» (2017), «Останній богатир: Корінь зла» (2020) та «Останній богатир: Посланець темряви» (2021). Вона також зіграла Ксенію Завгородню у серіалі «Гранд» та Мар’яну у серіалі «Козаки. Абсолютно брехлива історія» (2020). Її ролі в серіалах «Мереживо долі» та «Хороший хлопець» також стали знаковими для її кар'єри.

Міла Сивацька активно займається вокалом і знімає відеоблоги, які мають велику популярність на YouTube. У 2022 році через критику російського військового вторгнення в Україну їй заборонили в'їзд на територію РФ на 50 років. Вона продовжує працювати над новими проєктами та залишається однією з найвідоміших українських акторок свого покоління.

Любава Грешнова

Любава Станіславівна Грєшнова народилася 5 липня 1988 року в Харкові. З дитинства була творчою дитиною, займалася співом, музикою, танцями, театральним мистецтвом та журналістикою. У 13 років стала авторкою і ведучою програми «Дитячий кінозал» на Харківському державному телебаченні. У 2005 році вступила до Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого на факультет акторського мистецтва театру і кіно.

Любава Грєшнова стала відомою завдяки своїй роботі як телеведуча найрейтинговішого шоу «Зважені та щасливі» на телеканалі СТБ. Вона також здобула досвід зйомок в Америці у співпраці з New York Film Academy.

Серед найвідоміших ролей Любави Грєшнової варто відзначити її головні ролі у фільмах «Наречена мого друга», «Пʼятий поверх без ліфта», «Поверни моє життя», «Зранене серце», «Раптова наречена» та «Ігри дітей старшого віку». Також вона зіграла провідні ролі у стрічках «Мама, я льотчика люблю», «Моє нове життя», «Трубач» та багатьох інших.

З початку повномасштабного вторгнення росії в Україну Любава працювала волонтером на Варшавському вокзалі, а потім співпрацювала з харківськими волонтерами. Вона разом з чоловіком створила перші в Європі україномовні благодійні вистави для дітей та дорослих, які гастролювали країнами Європи та світу. Подружжя активно займається поширенням української культури та ідентичності за кордоном, створюючи благодійні заходи для підтримки ЗСУ.

Іванна Сахно

Іванна Анатоліївна Сахно народилася 14 листопада 1997 року в Києві у родині кінорежисерки Галини Кувівчак-Сахно та оператора Анатолія Сахна. У 15 років переїхала разом з батьками до Лос-Анджелеса, де здобула освіту в середній школі Беверлі Гіллз та Інституті театру і кіно Лі Страсберґа.

Іванна Сахно стала відомою в Україні завдяки ролям у ситкомі «Леся+Рома» та фільмі «Іван Сила». Справжнє визнання в Голлівуді Іванна отримала у 2018 році завдяки блокбастерам «Тихоокеанський рубіж: Повстання» та «Шпигун, який мене кинув». У 2020 році вона знялася у трилері «Пік страху», який став першим українським фільмом, купленим для прокату найбільшим американським дистриб'ютором Lionsgate. У 2023 році Іванна зіграла роль Шін Хаті в мінісеріалі «Асока» від Disney+.

Іванна Сахно відома своїми ролями в таких фільмах, як «Тихоокеанський рубіж: Повстання» (кадет Вік), «Шпигун, який мене кинув» (Надія), «Пік страху» (Мія) та «Іван Сила» (Мілка).

Іванна Сахно під час Революції гідності підтримувала протестувальників у Києві та брала участь у мітингах на підтримку України в Лос-Анджелесі. У 2016 році на червоній доріжці Каннського кінофестивалю вона підтримала ув'язненого в росії українського режисера Олега Сенцова. Вона також активно підтримує Україну під час російської агресії, стала амбасадором проєкту United24 та долучилася до краудфандингових зборів для підтримки ЗСУ.

Видатні жінки українського кіно

Українське кіно має багату історію, в якій жінки-акторки відіграли визначну роль, залишаючи незабутній слід у мистецтві. Від радянських часів до сучасності вони впливали на розвиток кіноіндустрії, формуючи національну ідентичність через екран.

Лариса Кадочникова стала обличчям культових фільмів Сергія Параджанова, зокрема «Тіні забутих предків» (1965), який приніс їй світову славу. Її харизма та акторський талант стали взірцем для майбутніх поколінь.

З проголошенням незалежності у 1991 році українське кіно почало шукати нові форми вираження. Однією з провідних фігур цього часу стала Ада Роговцева. Її роботи у театрі та кіно, зокрема у стрічках «Молитва за гетьмана Мазепу» та «Поводир», демонструють не лише її акторську майстерність, а й глибоку любов до України.

Також варто згадати Римму Зюбіну, чия роль у фільмі «Гніздо горлиці» (2016) принесла їй численні нагороди. Її вміння передавати складні емоції та працювати з глибокими сюжетами зробили її однією з найвідоміших акторок сучасного українського кіно.

Згадаємо ще кілька важливих імен.

Ольга Сумська

Ольга В'ячеславівна Сумська народилася 22 серпня 1966 року у Львові в акторській родині. Вона є другою дитиною в родині. Її сестра, Наталія Сумська, також відома акторка та телеведуча. Батьки Ольги, В'ячеслав Сумський та Ганна Опанасенко-Сумська, були акторами Національного драматичного театру імені Івана Франка. Ольга з дитинства брала участь у театральних постановках. Вона закінчила акторський факультет Київського інституту театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого у 1987 році.

Вона є Заслуженою артисткою України (1997) та Народною артисткою України (2009). У 1996 році отримала Національну премію України імені Тараса Шевченка. Також вона нагороджена Орденом княгині Ольги ІІІ ступеня у 2021 році. Крім акторської кар'єри, Ольга була ведучою програм на українських телеканалах «1+1» та «Інтер», а також експерткою програми «Битва екстрасенсів» на СТБ.

Найвідомішою роллю Ольги Сумської є Роксолана у однойменному серіалі. Вона також зіграла в таких фільмах, як «Голос трави», «Пастка», «Записки кирпатого Мефістофеля», «Тигролови» та «Кілька любовних історій». Ольга озвучувала Малефісенту у фільмі «Чаклунка». Її робота у театрі включає вистави в Національному академічному театрі драми імені Лесі Українки та Київському театрі оперети.

Ольга Сумська активно займається волонтерською діяльністю, зокрема, бере участь у благодійних виставах і концертах, збирає кошти на допомогу тваринам. Вона була учасницею першого сезону проєкту «Танці з зірками» на телеканалі «1+1» у 2006 році.

Ада Роговцева

Ада Миколаївна Роговцева народилася 16 липня 1937 року в місті Глухів, Сумська область. У 1959 році закінчила Київський інститут театрального мистецтва імені І.І. Карпенка-Карого. Впродовж 35 років працювала акторкою в Київському драматичному театрі імені Лесі Українки.

Роговцева є Народною артисткою УРСР (1967) та СРСР (1978), а також лауреаткою Державної премії України імені Тараса Шевченка (1981) та Державної премії України імені Олександра Довженка (2017). У 2007 році отримала звання Героя України.

Ада Роговцева стала символом українського театру та кіно, відзначаючись численними нагородами і визнанням. Її роль Наталії Башкірцевої у фільмі «Приборкання вогню» (1972) та Анни в кіноепопеї «Вічний поклик» (1973-1983) стали знаковими. Вона активно викладала акторську майстерність і була членкинею різних комітетів та академій, зокрема Комітету з Державних премій України імені Тараса Шевченка. З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну у 2022 році очолила наглядову раду фонду «Ми переможемо», створеного для підтримки ЗСУ.

Ада Роговцева відома своїми ролями у таких фільмах та серіалах. як «Камінний господар» (донна Анна), «Театральний сезон», «Назар Стодоля» та «Голос трави».

Ада Роговцева активно підтримувала проукраїнські рухи, зокрема Помаранчеву революцію у 2004 році та Революцію Гідності у 2014 році. Після анексії Криму і початку війни на Донбасі назвала росію державою-агресором і неодноразово відвідувала зону проведення антитерористичної операції для підтримки українських військових. У 2015 році через свої проукраїнські погляди стала персоною нон грата в РФ.

Ірма Вітовська

Ірма Григорівна Вітовська-Ванца (справжнє ім'я Ірина) народилася 30 грудня 1974 року в Івано-Франківську. Її батько походить із села Медуха Галицького району. Ірма мріяла стати археологинею, але вирішила присвятити себе акторській кар'єрі. Вона закінчила Львівський державний музичний інститут за спеціальністю «Акторка драматичного театру» у 1998 році.

Ірма Вітовська-Ванца є Заслуженою артисткою України (2016) та дворазовою лавреаткою національної кінопремії «Золота дзиґа» (2019, 2020). Вона також отримала премії «Кіноколо» (2018, 2019), «Телетріумф» (2012), театральну премію «Київська пектораль» (2016) та «Золотий Дюк» на Одеському міжнародному кінофестивалі (2019). Ірма Вітовська активно займається громадською діяльністю, відстоюючи реформи у сфері культури та підтримуючи соціально-громадські програми, такі як «Діти вулиці» та «StopБіль».

Серед найвідоміших ролей Ірми Вітовської варто відзначити головну роль у серіалі «Леся+Рома», бабу Прісю у фільмі «Брама» (2017), за яку вона отримала премії «Кіноколо» та «Золота дзиґа», та роль Галини Ротт у стрічці «Мої думки тихі» (2019), яка принесла їй премію «Золотий Дюк». Вона також виконала ролі у виставах «Сталкери» (баба Пріся), «Оскар і рожева пані» (Ружа) та «Hamlet» (Гертруда).

Ірма Вітовська відома своєю активною громадською позицією. Вона підтримувала Помаранчеву революцію та Революцію Гідності, відмовилася від співпраці з російськими кіновиробниками після початку російської збройної агресії проти України. Вітовська також бере участь у благодійних акціях, зокрема робить ляльки-мотанки, кошти від продажу яких передає на допомогу армії. Вона також віддала частину свого гонорару за зйомки у фільмі «Пограбування по-жіночому» на лікування поранених у АТО.

Наталія Сумська

Наталія В'ячеславівна Сумська народилася 22 квітня 1956 року в селі Катюжанка, Київської області. Вона виросла в родині акторів Національного драматичного театру імені Івана Франка — народного артиста України В'ячеслава Сумського та заслуженої артистки України Ганни Опанасенко-Сумської. Наталія закінчила Київський державний інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого у 1977 році. Відтоді працює акторкою в Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка.

Наталія Сумська є Народною артисткою України (2000) і володаркою кінопремії «Золота дзиґа» за роль ворожки Явдохи у фільмі «Чорний ворон» (2020). Вона тричі отримувала театральну премію «Київська пектораль» (2000, 2011, 2015). У 2008 році отримала Шевченківську премію, а в 2009 році — Премію Кабінету Міністрів України імені Лесі Українки. Сумська також була ведучою програми «Ключовий момент» на телеканалі «Інтер» з 2003 по 2010 роки.

Найвідомішими ролями Наталії Сумської є ворожка Явдоха у фільмі «Чорний ворон», ролі у театральних постановках Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка, а також її участь у театральній компанії «Бенюк і Хостікоєв». Вона також знімалася у серіалах та фільмах, зокрема «Принцеса на бобах», «Казка старого мельника» та «Кілька любовних історій».

Наталія Сумська є активним громадським діячем і членкинею Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка з грудня 2016 року. Сумська є членом кількох професійних та громадських організацій і активно підтримує культурний розвиток України.

Руслана Писанка

Руслана Ігорівна Писанка народилася 17 листопада 1965 року в Києві. Вона виросла в родині інженерки-зв'язківиці Діни Писанко та кінооператора Ігоря Писанка. Після закінчення школи вступила до Київського Державного інституту театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого на факультет режисури телебачення. Дебютувала в кіно у 1991 році в епізодичній ролі у фільмі «Круїз, або подорож розлучення». Руслана Писанка померла 19 липня 2022 року від агресивної форми раку.

За роль у фільмі «Москаль-чарівник» вона отримала Державну премію України імені Олександра Довженка. Вона також була ведучою програми «Погода» на телеканалі «Інтер» протягом семи років. У 2001 році отримала Орден Святого Володимира за роль у мінісеріалі «Чорна рада». Руслана Писанка була відомою телеведучою, зокрема вела програми «Принцип домино», «Страна советов» та «Службовий романс».

Найвідоміші ролі Руслани Писанки: Мей в комедії «Кілька любовних історій», головна роль у фільмі «Москаль-чарівник», відьма Горпина у стрічці «Вогнем і мечем», Мелашка в історичному мінісеріалі «Чорна рада» та письменниця детективів Мінна у телесеріалі «Таксі для ангела» та головна роль у детективному телесеріалі «Філін».

Жінки-акторки завжди були важливими фігурами в історії українського кіно. Їхній талант, харизма та невтомна праця допомагали розвивати національне мистецтво, навіть у найскладніші часи.