Українські інтерв’юери

Сучасні українські інтерв'ю охоплюють широкий спектр тем, адаптуючись до потреб суспільства. Тема війни в Україні та її наслідків домінує в більшості розмов. Поряд із військовою тематикою, значна увага приділяється особистим історіям, переживанням, боротьбі з травмами та пошуку сенсу в нових реаліях. Багато інтерв'ю зосереджуються на психології, мотивації та особистісному зростанні, пропонуючи аудиторії не лише інформацію, а й підтримку та натхнення. Інтерв'юери також активно висвітлюють питання медіаграмотності, боротьби з дезінформацією, корупції, реформ та інших важливих суспільних процесів, виступаючи як платформи для критичного аналізу й обговорення.

Робота журналіста в умовах повномасштабної війни пов'язана зі значними викликами. Одним із них є цензура та тиск, як зовнішня, так і самоцензура. Це може стосуватися висвітлення чутливих тем, критики влади чи обговорення суперечливих особистостей. Крім того, психологічне навантаження є величезним. Робота з травматичними історіями, постійне перебування в інформаційному полі війни, необхідність зберігати об'єктивність та емпатію створюють значний стрес. Для тих, хто працює в зоні бойових дій або висвітлює небезпечні теми, питання безпеки стає першочерговим. До того ж необхідність швидко адаптуватися до нових умов, зберігати актуальність контенту та утримувати увагу аудиторії, яка також переживає стрес та зміни у своїх інформаційних потребах, є постійним викликом для творців сучасного інтервʼю.

Топ-10 інтерв’юерів України

Сучасний український медіаландшафт характеризується динамічною зміною лідерів та форматів. Якщо раніше домінувало телебачення, то платформа YouTube є на сьогодні безумовним лідером. Вона надає інтерв'юерам безпрецедентну свободу у виборі тем, гостей та форматів, дозволяючи їм будувати прямий зв'язок з аудиторією. Більшість інтерв'юерів мають мільйони переглядів на своїх YouTube-каналах. Однак ця свобода має і зворотний бік: інтерв'юери стають більш вразливими до тиску, цензури та критики з боку аудиторії, оскільки відсутність традиційних медіафільтрів означає, що вони несуть повну відповідальність за свій контент.

Хоча традиційне телебачення втрачає позиції, воно все ще залишається важливим майданчиком для деяких інтерв'юерів, особливо тих, хто працює з політичною та суспільною тематикою, як-от Наталія Мосейчук на «1+1» або Яніна Соколова на «5 каналі».

Формат подкастів теж поступово набирає обертів, пропонуючи глибші та довші розмови, які зручно слухати в дорозі чи під час інших занять. Хоча в Україні подкасти ще не досягли рівня YouTube-інтерв'ю за популярністю, вони є перспективним напрямком для розвитку.

Ведучі сьогоднішніх інтервʼю демонструють широкий тематичний спектр: від політики (Соколова, Мосейчук) до шоубізнесу (Дьомін, Анатоліч), особистих історій (Есхакзай, Доротюк, Шаманська), психології (Єфросиніна), культури (Антонюк) та гумору (Янович). Ця дозволяє кожному знайти свою нішу та залучити конкретну аудиторію. Це не просто різноманітність, а стратегія, що відображає фрагментацію медіаспоживання. Замість одного «універсального» інтерв'юера, аудиторія шукає контент, що відповідає її конкретним інтересам, що призводить до просування нішевих каналів та підвищує загальну конкуренцію в сфері.

Критеріями для включення в цей список є не лише кількість переглядів чи підписників, а й вплив на суспільну думку, резонансність тем, професіоналізм та унікальність стилю.

Яніна Соколова

Яніна Соколова - одна з ключових медійних персон сучасної України. Свою кар’єру вона розпочала на телебаченні, де здобула впізнаваність як ведуча гострої програми-інтерв’ю «Рандеву» на «5 каналі». Унікальний стиль, поєднаний з психологічною освітою та акторською майстерністю, дозволяв їй «знімати маски» з високопоставлених гостей, що приваблювало значну аудиторію.

Справжній прорив і посилення популярності Яніни Соколової відбулося завдяки стратегічному переходу в цифровий простір. Її канал на YouTube, який сьогодні має понад 1,3 млн підписників, став основним майданчиком для реалізації авторських проєктів. Тут, без обмежень традиційного телебачення, вона запустила такі програми, як «Вечір з Яніною Соколовою» та «Соромно!», які стали потужними інструментами в боротьбі з російською пропагандою.

Журналістська діяльність Яніни Соколової часто виходить за межі простого інформування, стаючи каталізатором важливих суспільних дискусій. Так, її інтерв’ю з мовознавицею Іриною Фаріон спровокувало масштабну дискусію щодо ставлення до російськомовних військових, викликавши реакцію офіційних осіб та громадськості. Вона також відіграла значну роль у «Вагнергейті», опублікувавши документи, що підтверджували інформацію про зрив спецоперації, і тим самим активно втрутилася в політичний процес. Окрім того, її інтерв’ю з українськими військовослужбовцями, такими як Богдан «Тавр» Кротевич, дають аудиторії чесний і невідфільтрований погляд на реалії війни та психологічні виклики на фронті.

У своїй діяльності Яніна Соколова не раз стикалася з критикою та зовнішнім тиском. Її провокативний стиль, який є ефективним у журналістиці, виявився контрпродуктивним у рекламній кампанії її благодійного фонду «Варто Жити». Білборди з депресивними гаслами викликали шквал критики, проте швидка публічна реакція та вибачення продемонстрували її готовність визнавати помилки. Окрім внутрішньої критики, вона стала об’єктом зовнішнього тиску з боку росії. Заочний вирок Басманного суду москви, який засудив її до восьми років ув’язнення, став символічним підтвердженням ефективності її антипропагандистської роботи. Для її аудиторії це стало не покаранням, а свідченням того, що її діяльність є реальною загрозою для російської інформаційної війни.

Раміна Есхакзай

Українська журналістка та інтерв’юерка, відома як авторка та ведуча YouTube-каналу «RAMINA» (раніше — «Ходят слухи»). Станом на серпень 2025 року її канал налічує близько 1,48 мільйона підписників і має понад 176 мільйонів переглядів, що робить її однією з найвпливовіших інтерв’юерок країни. Свій проєкт Раміна Есхакзай запустила у травні 2018 року, вклавши в нього 12 тисяч доларів, виручених від продажу автомобіля. Уже за кілька років канал перетворився на повноцінний медіабізнес: вартість реклами зросла у десять разів, а серед клієнтів з’явилися відомі бренди, зокрема Volvo, WOG та Eva. У березні 2023-го канал отримав нову назву — «RAMINA» і ще чіткіше визначив свій курс на суспільно значущі теми.

Серед найгучніших і найкращих інтерв’ю Раміни — розмови з бійцями полку «Азов», ексміністром Дмитром Кулебою, телеведучим Олексієм Сухановим, Богданом Єрмохіним — підлітком, депортованим із Маріуполя до росії, а також координаторкою платформи United24 Ярославою Гресь. Її випуски часто охоплюють теми війни, дипломатії, волонтерства та особистих історій людей, які пережили складні випробування.

Втім, кар’єра журналістки супроводжується і критикою. Після участі у п’ятому сезоні шоу «Холостяк» вона зізналася, що пішла туди заради піару, але стикнулася з потоком негативу, який вплинув на її самооцінку. Суперечки викликало і те, що після 2014 року вона певний час жила в москві — згодом назвала це «великою помилкою». Після початку повномасштабної війни Раміна змінила фокус своєї роботи, зосередившись на інтерв’ю з військовими та волонтерами, а також активно виїжджаючи у зони бойових дій. Деякі випуски викликали хвилю обговорень через використання російської мови, але сама журналістка пояснює це бажанням охопити міжнародну аудиторію та донести правду про війну за межі України.

Сьогодні «RAMINA» — канал з мільйонною аудиторією, платформа, яка документує історії війни та суспільно важливі події, часто з ризиком для життя самої авторки.

Наталія Мосейчук

Українська телеведуча, журналістка та інтерв’юерка, яка понад два десятиліття працює на телеканалі «1+1», де стала обличчям низки суспільно-політичних проєктів. Найвідомішим з них є ток-шоу «Право на владу», у якому політики, експерти та громадські діячі обговорювали ключові виклики для країни. Паралельно Мосейчук розвиває власний YouTube-канал, де публікує інтерв’ю та соціальні спецпроєкти.

Її найрезонансніші бесіди охоплюють широке коло тем — від великої політики до особистих історій. Значний інтерес глядачів викликали інтерв’ю з військовими, представниками влади, медиками, а також випуски з відвертими розмовами про війну та її наслідки для українців. Частина відео на YouTube набирає сотні тисяч переглядів, виходячи далеко за рамки телевізійної аудиторії. Інтерв'ю з Олексієм Арестовичем у 2022 році набрало мільйони переглядів. Це інтерв'ю також було відзначено як одне з найскандальніших.

У кар’єрі Мосейчук були й суперечливі моменти. Її неодноразово критикували за стиль ведення дискусій у «Праві на владу», зокрема за те, що вона іноді переривала гостей чи надто емоційно реагувала на відповіді. Деякі ефіри викликали дискусії через запрошення скандальних спікерів, а також через баланс між гострими запитаннями та коректністю ведення. Попри це, сама журналістка неодноразово наголошувала, що вважає головним завданням своєї роботи — ставити незручні запитання й тримати фокус на суспільно важливих темах.

Наталія Мосейчук залишається однією з найвпізнаваніших ведучих країни, яка поєднує телевізійну роботу з цифровими форматами, зберігаючи увагу до тем, що визначають порядок денний України.

Анатолій Анатоліч

Український журналіст, шоумен і блогер, який зумів перетворити власний авторський YouTube-канал «АНАТОЛІЧ» на знакову медійно-розмовну платформу. Раніше відомий як «Зе Інтерв’юер», він зараз активно розвиває контент, що поєднує особисті історії, гостру соціальну тематику та захопливу журналістику. Його канал став важливою частиною медіапростору з його неформальним стилем і прагненням бути «голосом простої людини».

Серед найпомітніших тем, які знаходили відгук у глядачів, — глибоко емоційні інтерв’ю з родинами зниклих безвісти військових, а також сюжети із зон бойових дій. Як член Національної спілки журналістів України, Анатолій Анатоліч останнім часом не лише спілкується з громадами міст на сході й півдні країни, а й випускає серію матеріалів під назвою «Міста», де розповідає про те, як живуть люди в Херсоні, Кривому Розі, Ізюмі, Миколаєві, Запоріжжі, Харкові та інших регіонах. 

Часто до нього виникають зауваги через яскраву емоційність і драматургію студійних ефектів — глядачі помічають, що інтерв’ю часом набувають театрального характеру. Ще один резонансний момент викликав його допис, де він похвалив інтерв’ю російського журналіста Юрія Дудя з актором Оскаром Кучерою, що викликало хвилю обурення серед українців. Водночас він явно не боїться у своїх інтервʼю говорити про складне.

Попри усі суперечки, «АНАТОЛІЧ» залишається актуальним — він зберігає свою емоційну щирість, здатен доторкнутися до душі глядача і викликати думку.

Слава Дьомін

Слава Дьомін — український блогер і медіаперсона, чиє ім'я стало впізнаваним завдяки авторському YouTube-каналу «Слава Дьомін». Канал налічує близько 284 тисяч підписників і має понад 85 мільйонів переглядів. На каналі Слави Дьоміна переважають інтерв’ю, прямі розмови та рефлексії на актуальні соціальні теми. Одним із найрезонансніших став випуск з колишньою дружиною телеведучого Володимира Остапчука Оленою — після нього він зазнав найбільшого хейту в коментарях, зазначивши, що з 12 тисяч повідомлень близько 10 тисяч були з негативною реакцією. Попри негатив, сам Дьомін підкреслив, що не зважає на критику, адже важливіша внутрішня мотивація та самовідчуття.

Не менш обговорюваним випуском стало інтерв’ю з Спартаком Суботою, яке зацікавило глядачів, але й викликало критику. Обговорення підкреслило, що Дьомін інколи надає платформу фігурі, яку деякі вважали дискредитованою, що породило питання про межу між провокаційністю та інформаційною легітимністю 

Контент Дьоміна на YouTube приносить йому помітний заробіток: у найуспішніший місяць його команда заробила до 200 000 гривень — сума, значно вища порівняно з гонорарами за приватні чи радіоведучі формати. Свої доходи він пояснює високою монетизацією відео.

Маша Єфросиніна

Маша Єфросиніна, досвідчена медіаперсона, успішно трансформувала свою кар'єру, ставши однією з найвпливовіших фігур українського цифрового простору. Її YouTube-канал налічує 758 тис. підписників та 511 відео. Вона позиціює себе як «Ukrainian Women Activist and YouTube Creator», що підкреслює соціальну місію та вихід за межі звичайних розважальних програм. Її фірмовий формат — серія інтерв'ю «Екзамен. Нова реальність», де вона виступає модератором, створюючи довірливу атмосферу для обговорення чутливих тем. Найбільш резонансним інтерв'ю є зі співачкою MamaRika, яка зібрала 699 тис. переглядів. У ньому Єфросиніна створює глибокий емоційний зв'язок з аудиторією, обговорюючи післяпологову депресію та інші особисті проблеми.

Критичні моменти та скандали Єфросиніна вміло використовує для зміцнення свого бренду. Її публічна суперечка з депутаткою Мар'яною Безуглою, яка виникла після її емоційної реакції на допис Безуглої щодо обстрілу Києва, принесла їй масову підтримку. Аудиторія сприйняла її меседж як «голос всіх українців». Інший випадок — критика після інтерв'ю з Анною Трінчер, де Єфросиніну звинуватили в лицемірстві. Вона перевела дискусію, заявивши, що її слова стосувалися поранених військових, тим самим зміцнивши свою патріотичну позицію. Кульмінацією її активістської діяльності стало викриття театрального режисера Андрія Білоуса, якого вона звинуватила в домаганнях, що підтвердило її готовність боротися за справедливість.

Емма Антонюк

Емма Антонюк, за її словами, є принциповою феміністкою та «хардтолкером», що створила нішевий канал для обговорення незручних істин. Її YouTube-канал «Це Ніхто Не Буде Дивитись» має 164-165 тис. підписників та 84-85 відео. Іронічна назва каналу та слогани «Не існує жовтих запитань» і «Життя визначається питаннями, які ти поставив там, де звично було мовчати» підкреслюють її відданість провокативному контенту. Її професійний шлях, зокрема принципове звільнення з телеканалу через відмову від «джинси», заклав основу послідовного етичного бренду.

Емма Антонюк не женеться за зірками, а фокусується на глибокому обговоренні соціально заряджених тем. Наприклад, інтерв'ю з культурною блогеркою Софією Безверхою охоплювало складні питання про єдиний культурний простір з агресором. Критичні моменти та конфлікти вона використовує для посилення свого меседжу. Її публічна суперечка зі співаком Іво Бобулом, якого вона назвала сексистом, призвела до судового позову, але закріпила за нею репутацію безстрашної борчині за права жінок. Цей конфлікт чітко розмежував її бренд від «жовтої преси». Її принципи стали каталізатором для ширших дискусій, що підтверджує конфлікт, який виник під час інтерв’ю з Аліною Доротюк.

Аліна Доротюк

Аліна Доротюк успішно перенесла свій досвід тележурналістки на YouTube, створивши канал «Аліна Доротюк» зі 169 тис. підписників та 760 відео. Її опис «Актуальні події з життя українців» віддзеркалює її підхід, що поєднує історії знаменитостей з темами, близькими для широкої аудиторії. Величезна кількість відео та звичний для телебачення формат інтерв'ю є ключем до її швидкого зростання. Вона додає елемент інтимності, що характерний для YouTube, завдяки чому її інтерв'ю відрізняються фокусом на особистих, часто болючих, історіях гостей.

Прикладом є інтерв'ю з Миколою Луценком, де обговорювалися його інсульт та фінансові труднощі. Такий підхід будує міцний емоційний зв'язок з аудиторією. Доротюк також часто виступає в ролі гостя на інших каналах, ділячись деталями свого життя. Вона продемонструвала професіоналізм у кризових ситуаціях. Одною з таких став бодишеймінг з боку ведучих каналу «Ісландія ТВ». Замість емоційної реакції, вона звернулася до юристів, перетворивши себе на символ боротьби проти публічного булінгу. Крім того, вона проактивно прояснила питання своєї попередньої роботи в москві до 2014 року, відверто розповівши про свої проукраїнські переконання, що дозволило їй зберегти довіру аудиторії.

Аліна Шаманська

Інфлюенсерка з однойменним YouTube-каналом «Аліна Шаманська» (106–107 тис. підписників, 341–350 відео), яка зробила невдалу спробу перейти від лайфстайл-контенту до політичної журналістики. Її проєкт «Діалоги сили» викликав масову критику, оскільки аудиторія сприйняла цей перехід як нещирий і опортуністичний.

Найбільш резонансним стало інтерв'ю з очільником Запорізької ОВА Іваном Федоровим, де Шаманську звинуватили у поверхневих, компліментарних запитаннях. Критики також виявили, що проєкт, імовірно, був створений на замовлення Офісу Президента, що закріпило за нею репутацію інструменту політичної пропаганди. Аудиторія також зауважила її відірваність від реалій війни, оскільки вона живе в США. Це, поряд з відео, де вона одягає військову форму, що було сприйнято як «романтизація війни» та «перформативний патріотизм», призвело до значних репутаційних втрат.

Женя Янович

Женя Янович, передусім відомий як співзасновник комедійної студії «Мамахихотала», здійснив значний перехід до більш серйозного контенту. Його YouTube-канал має 232 тис. підписників та 543 відео. Ця трансформація призвела до створення шоу «20:23», де він аналізує та рефлексує на воєнні реалії, що відповідає дедалі більшому попиту суспільства на змістовний контент.

Найбільш критичним моментом у його кар'єрі став скандал з проєктом «Подкаст Терапія», який він вів разом зі Спартаком Суботою. Після викриття Спартака Суботи у шахрайстві, проєкт був закрито, а Янович опинився в центрі публічної дискусії. Йому довелося публічно пояснювати ситуацію, що стало складним процесом відновлення довіри. У відповідь на скандал, Янович обрав стратегію публічної вразливості. У своєму новому шоу «20:23» та відвертих інтерв’ю він ділиться дуже особистими історіями. Цей підхід дозволив йому гуманізувати свій образ, відновити довіру та лояльність аудиторії, яка цінує його чесність та готовність говорити про власні помилки.

Впливові інтерв’юери України

В українському медіапросторі сформувалась особлива група журналістів та інтерв’юерів, чиї запитання й відповіді не просто відображають суспільні настрої, вони їх задають. Це люди, чиї програми переглядають мільйони, чиї цитати потрапляють у заголовки, а чиї ефіри інколи стають каталізаторами політичних подій. У цій когорті — Дмитро Гордон, Алла Мазур, Оксана Соколова, а також нове покоління інтерв’юерів, яке працює насамперед на YouTube.

Дмитро Гордон

Беззаперечний рекордсмен українського YouTube за кількістю гучних інтерв’ю. Його два канали, «Дмитрий Гордон» і «В гостях у Гордона», разом мають понад 7,9 млн підписників і мільярди переглядів. Головний формат — відверті, часто дуже особисті бесіди з політиками, військовими, діячами культури.

Гордон вміє створити ефект «інформаційної бомби»: чи то розмова з колишніми лідерами держав, чи скандальні ефіри з фігурами, яких більшість медіа ігнорує. Такі випуски збирають мільйони переглядів, але іноді — й гостру критику. Йому закидають те, що інтерв’ю з Ігорем Гіркіним і Наталією Поклонською порушують етичні стандарти в Україні. Комісія журналістської етики навіть офіційно наголосила на ризиках популяризації таких гостей. Сам Гордон називає це «журналістським обов’язком» показувати різні сторони конфлікту.

Утім, вплив Гордона заперечити складно: його ефіри часто стають джерелом цитат для політиків, а сам він здатен просувати теми у публічний порядок денний швидше, ніж класичні новини.

Алла Мазур

Алла Мазур — одна з найвідоміших українських телеведучих і журналісток, яка понад два десятиліття залишається обличчям вечірніх випусків новин на українському телеканалі «1+1». Вона здобула репутацію професіонала з бездоганним відчуттям балансу, точністю подачі інформації та вмінням зберігати спокій навіть у найнапруженіших ефірах.

Алла Мазур найбільш відома як багаторічна ведуча головної інформаційної програми «ТСН» на телеканалі «1+1», де вона працює з 1997 року. Також вона брала участь у спеціальних журналістських проєктах, зокрема у серії спецвипусків «ТСН. Тиждень», які виходили у форматі глибоких аналітичних підсумків тижня. Її програми висвітлювали теми від політики до гуманітарних питань, а під час війни та кризових подій Алла Мазур часто ставала однією з ключових медійних фігур, що доносили перевірену інформацію до українців.

Як інтерв’юерка, Мазур вирізняється умінням ставити чіткі, логічні та глибокі запитання, які допомагають розкрити співрозмовника без зайвого тиску. Її розмови з політиками, діячами культури та лідерами громадської думки завжди відзначаються інтелігентністю, стриманістю та високим рівнем підготовки. Вона уникає провокацій заради сенсації, натомість фокусується на суті, що робить її інтерв’ю джерелом достовірної й цінної інформації для глядачів.

Оксана Соколова

Оксана Соколова — своєрідний символ телевізійної стабільності. Її «Факти тижня» на ICTV вже багато років залишаються орієнтиром для тих, хто хоче отримати підсумкову картину тижня без зайвої емоційності. Під час війни Оксана Соколова не припинила ефірів, навіть вела їх з бомбосховища. Це стало одним із найсильніших символів стійкості українських медіа. У 2019 році вона публічно заявила про стеження за собою, що вказує на реальні ризики роботи журналіста в Україні.

На відміну від Гордона чи Мосейчук, Соколова рідко потрапляє у скандали. Її вплив проявляється інакше: вона формує довіру до телевізійних новин, і ця стабільність робить її голос важливим у кризові часи.

Дослідження 2024 року показало, що українці часто формують свою думку про політичні події саме через перегляд інтерв’ю у YouTube або ток-шоу на телебаченні. У цьому сенсі роль впливових інтерв’юерів не поступається ролі політичних лідерів.

Скандальні інтерв’ю

За останні три роки українські інтерв’ю, насамперед довгі формати на YouTube і політичні ток-шоу, неодноразово перетворювалися на скандальні події, що виходили далеко за межі звичайної редакційної дискусії. Аналіз трьох типових кейсів (інтерв’ю з колабораціоністами/сумнівними фігурантами; запрошення відверто провокативних блогерів; «жартівливі» чи емоційні висловлювання ведучих, які аудиторія сприймає серйозно) показує повторювані механізми, ризики та наслідки для медіасередовища.

• Перший кейс — інтерв’ю, які дають слово персоні, пов’язаним із російською агресією. Найочевидніший та найрезонансніший приклад — розмови Дмитра Гордона з Ігорем Гіркіним і Наталією Поклонською. Ці ефіри змусили етичні інституції й спецслужби реагувати: Комісія з журналістської етики та СБУ розпочали публічні обговорення щодо формату, а частина експертів попереджала про ризики легітимізації агресорських наративів. Сам кейс показав, що в епоху онлайнового розповсюдження традиційні межі «що можна давати в ефір» сильно розмиваються — і коли платформа дозволяє монетизацію великої аудиторії, моральні дилеми стають політичними питаннями.

  

• Другий кейс — інтерв’ю з медійними провокаторами та «сумнівними експертами», коли шоу дає трибуну людям із підірваною репутацією. У 2023–2025 роках натхненні рейтинговим тиском ведучі й блогери (приклад — інтерв’ю Наталії Мосейчук зі Спартаком Субботою або випуски з Рустамом Солнцевим) показали, як швидко реакція аудиторії переходить в емоційний відкат: соцмережі, масові відписки, критика колег і журналістських організацій. У таких випадках сама мета інтерв’ю («дати людям можливість зробити висновки») стикається з реальністю інформаційного ринку: для значної частини глядачів навіть інтерв’ю «переоцінює» статус гостя, створюючи враження нормалізації. Це наочно описувала аналітика й реакції в медіа після епізодів Мосейчук.

  

• Третій кейс — «медіаперформанс» молодих ютюберів (формат «вивести все на вітер»). Приклад — інтерв’ю Слави Дьоміна зі спорідненими інфлюенсерами (Спартак Субота, Анна Алхім тощо). Тут механіка інша: автор прагне шокувати, бути «в центрі уваги», і часто це працює комерційно — але водночас відкриває питання етичної відповідальності й репутаційних втрат. Після таких епізодів частина аудиторії відписується, частина — запускає хвилю обговорень; цінність медіа за таких умов часто вимірюється не довірою, а охопленням.

  

Які спільні закономірності це демонструє? По-перше, платформна логіка (YouTube, соцмережі) підсилює рейтинг як основний двигун редакційних рішень: контент, що викликає суперечку, швидко множить охоплення й коментарі — отже, інтерес власників і рекламодавців. По-друге, наочно проявився розрив між юридичними нормами та етикою: багато форматів технічно «поза регулюванням» класичного телебачення, але все одно несуть суспільні наслідки (тиск на інститути, ескалація соцдискусій, позови й перевірки). По-третє, реакція аудиторії стала миттєвою й вимірною — від підписників до офіційних звернень у правоохоронні органи — і тепер впливає на редакційну політику у режимі реального часу. 

Які це має наслідки? По-перше, кращі інтерв’юери України почали виконувати роль «фільтра» та «ініціатора» наративів: одно інтерв’ю може замістити сотні аналітичних статей — але без контексту це ризик. По-друге, зростає поляризація: частина аудиторії сприймає інтерв’ю як «джерело правди», інша — як «платформу для відбілювання» сумнівних фігур. По-третє, для медіа, які прагнуть зберегти довіру, виникла потреба в чіткій редакційній політиці щодо гостей, фактчекінгу та пояснень глядачеві.

Найскандальніші інтерв'ю за 2022–2025 роки

• Інтерв'ю Олексія Арестовича Дмитру Гордону (2022). Це інтерв'ю викликало значний резонанс через контроверсійні заяви Арестовича щодо війни та внутрішньої політики. Воно стало предметом численних обговорень та критики.

  

• Інтерв'ю Олега Винника Раміні Есхакзай (2023). Повернення співака Олега Винника в медіапростір після тривалої відсутності та його неоднозначні висловлювання щодо війни та причин його перебування за кордоном викликали шквал обурення та дискусій у суспільстві.
• Інтерв'ю Фагота (Олега Михайлюти з гурту ТНМК) Маші Єфросиніній (2023). Висловлювання Фагота щодо мовного питання та інших чутливих тем викликали значний суспільний резонанс та критику.

• Інтерв’ю Наталії Мосейчук з Рустамом Солнцевим та «Піпонькою» (2025). Ще один скандал розгорівся навколо гостьових зірок — блогера Солнцева й «Піпоньки» — в контексті геополітичних оцінок. Критики назвали це «потоком скаженої свідомості» і звернули увагу на глибоку дисонансність заяв, інколи навіть абсурдну, в етері.

  

Українська журналістика зараз стоїть перед вибором: використовувати скандал як інструмент охоплення чи формувати інформпростір, де права на слово поєднуються з обов’язком не розповсюджувати шкоду. Навчитися балансувати — ось наступне завдання професії.

FAQ