Олександр Шовковський

Біографія

Олександр Шовковський народився в Києві 2 січня 1975 року. З його власних слів, з раннього дитинства був справжнім непосидою. Його батьки — Володимир Станіславович та Ольга Степанівна — щоб направити невгамовну енергію сина в корисне річище, у 1982 році віддали семирічного Сашка до футбольної секції при місцевому ЖЕКу, до команди «Чайка». Саме там, під керівництвом свого першого тренера Григорія Сергійовича Матієнка, його талант почав розкриватися. Олександр пішов до першого класу 170-ї школи Мінського району Києва у 1981 році, а вже за рік, у 1983-му, його помітив Олександр Чубаров, і юний СаШо перейшов до легендарної ДЮСШ «Динамо» Київ.

У 1985 році, з приходом тренера Анатолія Миколайовича Крощенка, відбулася подія, що визначила всю його майбутню долю: Шовковський остаточно став воротарем і капітаном дитячої команди «Динамо». Хоча спочатку він мріяв забивати голи та навіть сперечався з наставниками щодо своєї нової ролі у воротах, з часом він по-справжньому полюбив це амплуа. Йому довірили капітанську пов'язку, і ця відповідальність настільки надихала, що юний СаШо навіть лягав спати, не знімаючи воротарських рукавичок, мріючи про майбутні перемоги та "сухі" матчі.

Його шлях до великого футболу був поступовим: у грудні 1992 року Шовковський почав грати у професійній команді «Динамо-2», а вже за рік, у грудні 1993-го, отримав запрошення до головної команди київського «Динамо». Так розпочалася його професійна кар'єра, яка невдовзі принесла йому визнання на найвищому рівні.

Окрім футбольної кар'єри, Олександр Шовковський також подбав про свій розвиток поза полем, здобувши вищу освіту — він успішно закінчив Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. 

Клубна кар'єра

Шлях Олександра Шовковського до великого футболу, хоч і розпочався у скромній «Чайці», дуже швидко привів його до системи київського «Динамо». Він був одним із найталановитіших випускників свого класу в ДЮСШ. Молодий СаШо спершу грав за «Динамо-3», де разом зі своїми друзями Владиславом Ващуком та Сергієм Федоровим двічі поспіль вигравав чемпіонат України та здобув передостанній чемпіонат СРСР серед дублерів. Його впевнена гра у воротах не залишилася непоміченою, і зовсім скоро він отримав запрошення до «Динамо-2», а вже на зимові збори 1993 року поїхав з головною командою.

ФК «Динамо»

Свій перший повноцінний сезон у дорослому футболі, вже у складі головної команди «Динамо», Шовковський провів під керівництвом Йожефа Сабо. Його дебют у вищій лізі відбувся 6 березня 1994 року в матчі проти кременчуцького «Кременя», коли йому було лише 19 років. Так він став наймолодшим основним голкіпером в історії київського клубу. “Бойове хрещення” на європейській арені відбулося 10 серпня 1994 року в матчі проти данського «Сількеборга».

Перший повноцінний сезон 1995 року став для нього вдалим. Того ж року «Динамо» дебютувало у Лізі чемпіонів. Груповий етап розпочався з матчу проти московського «Спартака». Той поєдинок розгортався як справжній трилер. Київський клуб домінував, але пропустив гол першим. Згодом Михайленко заробив пенальті, але воротар суперника відбив удар. «Динамо» занадто захопилося атаками, бажаючи відігратися, і захист провалився під час стрімкої контратаки москвичів. Шовковський теж припустився прикрої помилки, вийшовши за межі штрафного майданчика надто далеко, і його ворота стали легкою мішенню. На табло загорілося 2:0. Проте у другому таймі Віктор Леоненко врятував «Динамо», забивши два голи, а молодий Сергій Ребров, що вийшов на заміну, поставив переможну крапку у цьому протистоянні. Після такого яскравого камбеку про помилку Шовковського всі швидко забули.

У 1997 році до Києва тріумфально повернувся легендарний Валерій Лобановський. Перед метром стояло завдання повернути «Динамо» до європейської еліти, зокрема до Ліги чемпіонів. Для молодого Шовковського навантаження від нових, революційних тренувань здавалися справжнім пеклом. Проте вже тоді він чітко усвідомив: лише щоденна, наполеглива праця може принести бажаний результат. Він працював пліч-о-пліч з вимогливим, але справедливим тренером воротарів Михайлом Михайловим. З самим Лобановським СаШо спілкувався не так часто, але під час рідкісних, проте дуже цінних розмов, керманич закладав у нього свою філософію:

Воротар повинен не просто ловити м'ячі, він повинен виручати.

Ця фраза глибоко зворушила Шовковського і стала його кредо на довгі роки.

Олександр Шовковський зробив значний внесок в успішну кампанію «Динамо» в Лізі чемпіонів сезону 1998/99, коли команда демонструвала видатний футбол і зупинилася лише за крок від фіналу, програвши мюнхенській «Баварії». За свою ігрову кар'єру він завоював рекордні 14 чемпіонських титулів України (більше, ніж будь-хто інший) та 6 Кубків України. У 2014 році він перевершив рекорд Олега Блохіна, одного з найкращих українських футболістів, за кількістю матчів за «Динамо» Київ, зігравши 582 гри. Його останній матч за «Динамо» відбувся у віці 41 року та 259 днів, що свідчить про його неймовірне футбольне довголіття.

На кону до входу у Лігу чемпіонів в 1998 році стояв матч проти чеської «Спарти». У першому домашньому матчі Шовковський припустився прикрої помилки, і кияни програли 0:1. Тож матч-відповідь у Празі мав вирішити все. Гра завершилася внічию 0:0, і доля путівки визначалася у серії післяматчевих пенальті. Перед початком серії Лобановський підійшов до Шовковського і спокійно сказав: «Є матчі, які виграє воротар». Ця фраза стала пророчою. СаШо продемонстрував неймовірну майстерність: він відбив удар Томаша Воттави, а потім і Страченіна. Коли до м'яча підійшов Баранік, Олександр Шовковський своїми фірмовими стрибками з боку в бік розхитував опонента, а потім вгадав кут і блискуче врятував «Динамо». У підсумку, «Динамо» виграло серію пенальті з рахунком 3:1. Цей матч став його першим особистим тріумфом і справжнім доказом того, що він здатен "виручати" команду у найвідповідальніші моменти.

Проте не все було ідеально. Під час півфіналу Ліги чемпіонів сезону 1998/99 проти мюнхенської «Баварії» Шовковський припустився кількох помилок, що призвело до пропущених м'ячів і прикрої поразки «Динамо». Це був один із перших епізодів, коли на адресу Шовковського пролунали звинувачення в неякісній грі, і він вперше зіткнувся з публічною критикою. Ці моменти стали важливими уроками на його шляху.

Кар'єра в збірній України

Для футболіста гра за національну збірну — це особлива честь, і для Олександра Шовковського це також було так. Його дебют у складі національної збірної України відбувся 1994 року, відкриваючи нову сторінку в історії українського футболу. Загалом він провів 92 матчі у синьо-жовтій формі. Якщо поглянути на статистику кар'єри Олександра Шовковського, то сумарно він зіграв 763 офіційні матчі за клуби та національні збірні, з них 636 — саме за рідне київське «Динамо». Це абсолютний рекорд за кількістю зіграних матчів для українського футболіста. Він також став першим футболістом, який провів понад 100 матчів за українські команди у європейських клубних змаганнях.

На жаль, не завжди шлях до успіху був легким. У 1999 році, у надважливому стиковому матчі за право дебютувати на Євро-2000 проти Словенії (гра завершилася 1:1), сталася прикра помилка. Шовковський необережно далеко вийшов з воріт, і м'яч після удару Ачимовича полетів просто в порожні ворота. Ця принизлива помилка позбавила збірну Україну шансу вперше поїхати на Чемпіонат Європи та на деякий час перетворила Шовковського з героя «Динамо» на антигероя збірної. Схожий епізод трапився у відборі на Мундіаль 2002 року в матчі з Уельсом, коли він пропустив нелогічний гол від Пембрджа після удару ледь не з центру поля. Це призвело до чергового розчарування та хвилі критики на адресу воротаря.

Проте, справжній характер проявляється тоді, коли ти здатен піднятися після невдач. Попри минулу критику, збірна України під керівництвом Олега Блохіна знову запросила Олександра Шовковського до складу. Він був надзвичайно мотивованим довести свою цінність в команді. І саме його надійна гра багато в чому стала запорукою успішного виходу у відбірковій групі на Чемпіонат світу 2006 року. Хоча все почалося з прикрого голу, який він пропустив від збірної Греції (удар зі штрафного метрів з 25 по центру воріт), Шовковський витримав жорстку критику і далі видав виняткову серію з шести "сухих" матчів. Цей маленький рекорд групового раунду дозволив Україні вперше в історії пробитися на омріяний перший Мундіаль.

Найбільш знаковим досягненням у кар'єрі СаШо у збірній, безумовно, стала участь у Чемпіонаті світу 2006 року в Німеччині, де Україна сенсаційно дійшла до чвертьфіналу. Напередодні турніру, у січні 2006 року, він зіткнувся з черговим серйозним випробуванням — зламав ключицю. Проте Олександр Шовковський пообіцяв собі вилікуватися в рекордні терміни та встигнути відновитися. З металевою пластиною в плечі, відчуваючи постійний біль, він таки поїхав до Німеччини.

Але справжня зіркова година настала у матчі 1/8 фіналу проти Швейцарії. За нічийного рахунку гра перейшла в серію післяматчевих пенальті. За відгуками спортивних коментаторів, Шовковський вийшов на цю серію абсолютно спокійним, ніби у нього взагалі відсутня нервова система. Після невдалої спроби Андрія Шевченка, СаШо блискуче відбив перший, а потім і другий удар. Після цього нападник швейцарців взагалі влучив у поперечину. Завдяки неймовірній грі Олександра Шовковського у цій серії, Україна вперше в історії вийшла до чвертьфіналу Чемпіонату світу. Він став першим і досі єдиним воротарем в історії чемпіонатів світу, який не пропустив жодного гола в серії післяматчевих пенальті. Це був справжній тріумф волі та майстерності.

Протягом своєї кар'єри Шовковський неодноразово стикався з важкими травмами, які, втім, не змогли зламати його спортивний дух. Щодо вже згаданої травми ключиці перед Мундіалем 2006 року, то після турніру біль у ній посилився, оскільки металева пластина від постійних навантажень погнулася, і її терміново треба було видалити. Проте Шовковський відмовився від негайної операції і грав першим номером у Лізі Чемпіонів, демонструючи неймовірну відданість команді. У 2012 році інше плече підвело Шовковського — травма виявилася значно серйознішою за попередню, і відновитися швидко було неможливо. У віці 37 років він був змушений прийняти важке рішення і попрощатися зі збірною, залишивши по собі незабутній слід в її історії.

Тренерська кар'єра 

Після завершення блискучої ігрової кар'єри у 2016 році, Олександр Шовковський не зміг надовго розлучитися з футболом. Його любов до гри була надто сильною. Вже у жовтні 2016 року він зробив перший крок до нового етапу, отримавши тренерську ліцензію. Перш ніж повністю зануритися в тренерську роботу, він також спробував себе у ролі футбольного коментатора, ділячись своїми експертними знаннями та аналізом матчів.

З 2018 по 2022 рік Шовковський був частиною тренерського штабу національної збірної України. Спочатку він працював асистентом Андрія Шевченка, допомагаючи головному тренеру будувати команду та готуватися до важливих турнірів. Після відходу Шевченка, Шовковський продовжив свою роботу у збірній, ставши асистентом Олександра Петракова. Цей досвід дозволив йому зануритися у всі тонкощі тренерської діяльності на найвищому рівні.

11 січня 2023 року відбулося довгоочікуване повернення Олександра Шовковського до рідного «Динамо» (Київ), але вже у новій якості — асистента Мірчі Луческу. Це був важливий крок, який продемонстрував його готовність брати на себе відповідальність. І ось, 4 листопада 2023 року, коли Мірча Луческу залишив свою посаду, саме Шовковський був призначений виконуючим обов'язки головного тренера «Динамо».

Під його керівництвом команда одразу ж продемонструвала вражаючі результати, здобувши чотири перемоги у чотирьох матчах. Така впевнена гра та швидкий прогрес не залишили керівництву клубу жодних сумнівів. І 11 грудня 2023 року Олександр Шовковський офіційно став повноцінним головним тренером команди. У своєму першому повноцінному сезоні на цій посаді (2024–2025) він зробив справжнє диво: вперше з 2021 року «Динамо» повернуло собі чемпіонство, вигравши дуже складні перегони у принципового суперника «Шахтаря», а також у «Олександрії», «Полісся» та інших сильних команд. Перевага «Динамо» не була занадто відчутною протягом сезону, але команда Шовковського була більш стабільною, вміючи в потрібний момент зіграти на максимумі своїх можливостей, що й принесло їм золоті медалі.

Цікаво, що про життєвий та спортивний шлях Олександра Шовковського навіть знято документальний фільм під назвою «Шовковський. Завжди перший». Це документальний фільм, присвячений легендарному українському тренеру та голкіперу, де він розповідає про ключові моменти своєї кар'єри.

Статистика виступів

Олександр Шовковський провів 633 офіційні матчі за київське «Динамо» в усіх турнірах (чемпіонат, Кубок, Суперкубок, єврокубки), що є абсолютним рекордом за кількістю зіграних матчів для українського футболіста. Сумарно ж він зіграв 763 офіційні матчі за клуби та національну збірну. Ці цифри яскраво підтверджують його статус справжньої легенди українського та європейського футболу.

*наведена таблиця відображає статистику матчів Олександра Шовковського у чемпіонаті України. Його загальна кількість матчів у всіх турнірах за клуб значно вища.

Особисте життя Шовковського

Першою дружиною Олександра Шовковського стала Власта Фірсова. Їхнє знайомство відбулося в одному зі столичних барів, і між молодими людьми швидко спалахнули почуття. Невдовзі вони одружилися, а у 1995 році у них народився син, якого назвали Владиславом. Власта була відомою телеведучою, працюючи на каналі СТБ у програмі «Вікна-спорт». Завдяки її публічній професії та популярності Олександра, їхня пара вважалася однією з найзірковіших в українському медіапросторі того часу.

Пізніше Шовковський закохався у світську левицю та дизайнерку Ольгу Альонову і одружився вдруге. Ольга активно залучала чоловіка до свого публічного життя. Разом вони відвідували численні світські заходи, знімалися в рекламних кампаніях, створюючи образ яскравої та успішної пари. У цьому шлюбі у Олександра Шовковського у 2009 році народилася донька, яку назвали Олександрою. Проте у 2015 році цей шлюб завершився скандальним розлученням, яке широко обговорювалося у ЗМІ.

Його третя і нинішня дружина Марина Кутєпова. Їхні стосунки тривають вже понад 9 років. Разом вони не лише будують міцні сімейні відносини, а й займаються спільним бізнесом: Марина є співзасновницею їхнього ювелірного бренду. До шлюбу з Шовковським, Марина була одружена з російським бізнесменом Сергієм Євланчиком, від якого має сина Микиту та доньку Жасмін. Спільних дітей у Олександра та Марини немає. Окрім ювелірного бізнесу, подружжя володіє тиром «Тактика» та магазином, що спеціалізується на продажу зброї та тактичного спорядження. Марина активно веде свій Instagram, де часто публікує зворушливі фотографії зі своїм чоловіком, висловлюючи йому любов та ділячись моментами життя своїх дітей.

Нагороди та досягнення

Кар'єра Олександра Шовковського відзначена численними нагородами та досягненнями:

• Чемпіон України (14 разів) (1994, 1995, 1996, 1997, 1998, 1999, 2000, 2001, 2003, 2004, 2007, 2009, 2015, 2016) — це абсолютний рекорд для гравця.
• Володар Кубка України (6 разів) (1996, 1998, 1999, 2000, 2003, 2005)
• Володар Суперкубка України (6 разів): (2004, 2006, 2007, 2009, 2011, 2016)
• Чвертьфіналіст чемпіонату світу (2006 рік) — історичне досягнення для збірної України.
• Півфіналіст Ліги чемпіонів УЄФА (1998/99 рр.) — один з найяскравіших періодів в історії «Динамо».
• Найкращий воротар України: 1999, 2003, 2004 роки — індивідуальне визнання його майстерності.
• Кавалер ордена «За заслуги» III ступеня 1999 року — державна нагорода за внесок у розвиток спорту.
• У 1999 році увійшов до списку 50 найкращих європейських футболістів, номінованих на престижну нагороду «Золотий м'яч».

Цікаві факти

1. Шовковський — єдиний футболіст, який брав участь у 24 чемпіонатах України поспіль, демонструючи неймовірну стабільність та футбольне довголіття.

2. Його відданість футболу була настільки великою, що він добровільно залишився на другий рік у четвертому класі. Це було зроблено для того, щоб потрапити в клас з футбольним ухилом, що свідчить про його цілеспрямованість з дитинства.
3. У 2017 році він запустив власний ювелірний бренд SaSHo&M разом зі своєю дружиною Мариною.
4. У жовтні 2020 року Олександр Шовковський балотувався до Київської міської ради від партії УДАР.

5. У сезоні 2024–2025 року, вже як головний тренер, Шовковський приніс «Динамо» ювілейне 30-те чемпіонство України.

6. На його футболці замість прізвища часто з'являвся напис СаШо — це була данина вболівальникам, які дали йому це тепле та впізнаване прізвисько.
7. У певний момент кар'єри, після низки невдач та важких травм, футболіст на пів року свідомо закрився від усього світу, зник з радарів і ні з ким не спілкувався. Цей період він присвятив читанню книг та роботі з психологами, шукаючи нові сенси та шляхи відновлення.

Соціальні мережі

Facebook

Instagram

Ювелірний дім