Фідель Кастро

Своїм основним союзником кубинський очільник вважав Радянський Союз, тому взірцем для реформ, які він запроваджував, стала саме радянська система побудови та керування суспільством.

Внаслідок правління Кастро Куба з однієї із найбагатших латиноамериканських країн стала однією з найвідсталіших. Хоча ані це, ані марксистсько-ленінські погляди не завадили диктатору стати одним із найбагатших лідерів у світі.

Крім того, саме він дозволив СРСР розмістити ядерну зброю на території країни, спричинивши Карибську ядерну кризу, а також налагодив контрабандні шляхи постачання наркотичних речовин до США. Такі погляди та дії вкрай не подобались американцям, внаслідок чого диктатора неодноразово намагались ліквідувати спецслужби. Але, попри буремне життя й неодноразові замахи на життя, Фідель Кастро помер від хвороби у віці 90 років.

Біографія

Фідель Алехандро Кастро Рус народився 13 серпня 1926 року в провінції Ор’єнте, що на сході Куби. Він ріс у родині заможних землевласників, які володіли великою плантацією площею понад 10 га, а на сім’ю працювало понад 400 робітників.

У батька Анхеля Кастро Архіса та матері Ліни Рус Гонсалес було 7 дітей, майбутній революціонер зростав разом із двома братами та чотирма сестрами. Молодший брат Фіделя, Рауль, через роки його правління займе посаду тимчасового голови держави, а одна з молодших сестер, Хуаніта, стала кубинською опозиціонеркою і непримиренною противницею політики своїх братів. На початку 1970-х років вона була завербована ЦРУ, допомагала громадянам Куби тікати з країни, згодом сама емігрувала до США. Після переїзду продовжувала критикувати політику Кастро, активно співпрацювала з американськими спецслужбами.

Політична кар’єра Фіделя Кастро розпочалася на початку 1960-х років. Тоді він разом із однодумцями відкрив адвокатську контору, при цьому продовжував нарощувати свої політичні амбіції. Сповідував погляди відомого кубинського поета-революціонера Хосе Марті, який активно боровся за незалежність Куби від Іспанії, був лідером визвольного руху, за що його кілька разів висилали з країни.

У 1952 році Кастро долучився до лівого крила Партії Кубинського народу («Ортодокси»), згодом його висунули кандидатом у депутати Національного конгресу Куби від цієї партії. Того року вибори не відбулися через загострення народного невдоволення в країні та політичний переворот.

26 липня 1953 року Кастро очолив провальний збройний заколот, який згодом отримав назву «Рух 26 липня». Повстанці тоді намагались захопити армійські казарми. Заколот був придушений, а Кастро постав перед військовим трибуналом. Його було засуджено до 15 років ув’язнення, однак всього через 22 місяці Кастро амністували.

Саме під час судового процесу він виголосив промову, яка закінчувалася словами:

«Історія мене виправдає».

Суть промови полягала в тому, що Кастро звинувачував тогочасну владу в диктатурі та злочинах проти кубинського народу. Також він виступав за незалежність Куби від закордонного фінансування, повернення господарств народу, повалення диктатури, встановлення демократичних прав і свобод. Ця програма повністю суперечила основним засадам марксизму та ленінізму, які лягли в основу політики Фіделя Кастро в майбутньому.

Освіта

У 1942–1945 роках Кастро навчався у Гавані, в єзуїтському коледжі. Вже тоді викладачі помічали його особливу здібність до маніпуляцій і керування людьми.

У 1945–1949 роках навчався в Гаванському університеті, де здобув диплом юриста й ступінь доктора права. Після закінчення кубинського вишу намагався вступити до Гарварду, але йому це не вдалося.

Сучасники Кастро не згадують про нього як про вправного юриста. Крім маніпуляцій і вміння досягати свого за допомогою тиску, він не відзначався глибокими знаннями та видатними здібностями. Під час навчання майбутній диктатор цікавився переважно спортом і протилежною статтю.

В еміграції

Після 22 місяців у кубинській в’язниці за організацію спроби військового нападу на армійські казарми в Сантьяго-де-Куба Фідель Кастро був амністований. Це відбулось у травні 1955 року. Вже через два місяці він емігрував до Мексики, де почав просити про допомогу озброєнням та фінансуванням. З таким проханням революціонер звернувся до посольства СРСР.

Саме у радянському посольстві відбулось знайомство майбутнього кубинського диктатора з офіцером КДБ Миколою Леоновим — головою зовнішньої розвідки та аналітичного відділу КДБ у майбутньому, який також був відомий своїми зв’язками з Че Геварою.

Леонов підтримував революційні погляди Кастро, особливо щодо одноосібного керування Карибським регіоном. Попри те, що радянське керівництво не вірило в ефективність методів Кастро, Леонов продовжував його підтримувати, у майбутньому саме цей співробітник КДБ супроводжуватиме Кастро під час його візитів до СРСР.

Під час перебування в Мексиці Фідель Кастро активно готувався до подальших збройних повстань. Тоді він познайомився з Ернесто Че Геварою — латиноамериканським революціонером, який сповідував марксистські погляди. У подальшому саме він стане поплічником Кастро й другою людиною в країні після диктатора. Оскільки Че був помічений у зв’язках із Леоновим, не можна виключати, що посприяв цьому знайомству саме він.

У процесі підготовки до збройних повстань Кастро разом зі своїми людьми три тижні відсидів у мексиканській в’язниці за звинуваченням у незаконному володінні зброєю. Попри повстанські настрої, сил на повалення кубинської влади у «Руху 26 липня» не було, тому революціонери обрали для себе тактику терористичних актів.

Повернення

Повернення Фіделя Кастро на чолі з членами «Руху 26 липня» відбулося 2 грудня 1956 року. Кастро та ще 81 член його команди припливли з Мексики до Куби й висадилися на батьківщині очільника — в провінції Ор’єнте.

Перше зіткнення руху з кубинською армією відбулося вже за три дні — 5 грудня. Невелике за чисельністю угрупування на чолі з Кастро було вщент розгромлене регулярними силами. Частину повстанців було знищено під час сутички, частина ж просто втекла. З 82 революціонерів залишилось 12, включно з самим Фіделем Кастро.

Після розгрому та втрати більшої частини руху Кастро разом із тими, хто залишився, був вимушений ховатись у горах Сьєрра-Маестра протягом наступних двох років. Оскільки він не відмовився від ідеї збройного захоплення влади, то продовжував залучати до руху нових членів. Здебільшого це були місцеві селяни, незадоволені поточною ситуацією у країні. Чисельність повстанської «армії» зростала, згодом її члени почали здійснювати терористичні акти по всій Кубі.

Захоплення влади

1 січня 1959 року — тодішній диктатор Куби Фульхенсіо Батиста залишив свою посаду та втік до Домініканської Республіки. Це сталося через те, що він був фактично диктатором, який спирався на підтримку мафії та олігархів і повністю ігнорував права та свободи простих кубинців. Внаслідок цього в Кубі спалахнула громадянська війна. В результаті, до влади прийшли коаліційні сили, до яких входили представники націонал-соціалістичної, демократичної, комуністичної та низки інших партій. Кастро разом зі своїми бойовиками, які називали себе «барбудос», приєднався до новоствореної коаліції.

Лютий 1959 року — Фідель Кастро став прем’єр-міністром уряду, зокрема за сприянням силовиків. Згодом він продовжив використовувати силові методи для залякування конкурентів та одноосібного захоплення влади.

Квітень 1959 року — Кастро відвідав США з офіційним візитом. Як прем’єра новоствореного уряду, що прийшов на зміну диктатурі, його сприйняли позитивно. Це було очевидно з тону висвітлення новин у ЗМІ, а також його запрошення виступити перед студентами у Гарварді.

Липень 1959 року — Кастро погрозами та шантажем усунув з посади новообраного президента Куби Мануеля Уррутіа Льєо. Той був змушений не лише залишити посаду, а й тікати з країни.

Січень 1960 року — у Кремлі схвалили передачу стрілецької зброї з Чехії на Кубу. Тоді Кастро ухвалив створення торговельно-культурної виставки СРСР і запросив представників СРСР відвідати Кубу з офіційним візитом. Гостей зустрів сам Фідель Кастро у супроводі інших міністрів, які вже на той час виконували досить номінальну роль, і бойовиків «барбудос».

Травень 1960 року — Кастро офіційно відновив дипломатичні відносини з СРСР, а також уклав угоду про надання кредиту на 500 000 000 $ та постачання тяжкого озброєння — танків, артилерійських установок, ППО тощо.

Квітень 1961 року — Кастро проголосив кубинську революцію соціалістичною.

Жовтень 1962 року — Фідель Кастро намагався спровокувати початок ядерної війни між США та Радянським Союзом. Підґрунтям до цих подій стало стрімке підвищення напруги у радянсько-американських стосунках. Після відновлення дипломатичних відносин між СРСР і Кубою на території останньої були розміщені ядерні боєголовки середньої дальності. Через безпосередню близькість Куби до США американці вбачали в цьому загрозу для національної безпеки.

У своєму листі Микиті Хрущову Кастро хотів переконати СРСР завдати ударів по США через те, що, за його словами, американські військові були готові увійти на територію Куби. У посланні він вказав, що «…кубинський народ готовий пожертвувати собою в ім'я руйнування імперіалізму і перемоги світової революції».

На щастя, провокація не вдалась, і удари не були завдані жодною зі сторін.

Жовтень 1965 року — обійняв посаду першого секретаря ЦК Комуністичної партії Куби.

1976 рік — проголосив себе Головнокомандувачем та Головою Центральної ради Куби.

За часів свого правління Фідель Кастро встановив на Кубі одноосібну диктатуру з жорстокими репресіями, тобто саме те, проти чого він боровся на самому початку своєї політичної кар’єри. Він страчував іа репресував не лише своїх політичних конкурентів, а й цивільних, які у будь-який спосіб виражали свою незгоду з політикою партії. Внаслідок його дій, лише за офіційними даними, на Кубі загинуло понад 200 000 осіб. Частина з них була розстріляна, а частина загинула або зникла безвісти під час намагань покинути Кубу.

Кастро був надзвичайно харизматичною особистістю і вмів проголошувати промови так, що слухачі наче зачаровані слухали його годинами. Це, зокрема, стало його перевагою, яка дала змогу зібрати навколо себе цілу армію однодумців, а також переконати СРСР у фінансовій та збройній підтримці. Найдовші його виступи тривали понад 7 годин. Кастро досить часто цитують у різних виданнях, найвідомішими його цитатами є:

«Готовий стати комуністом негайно, якщо мене зроблять Сталіним».

«Нехай батьківщина дивиться на вас із гордістю. Не бійтеся славної смерті. Померти за батьківщину — значить жити».

«Історія мене виправдає. Можете засуджувати мене. Це не має значення — історія мене виправдає».

«Мене звуть Фідель Кастро, і я прийшов визволити Кубу».

«США підуть на перемовини з нами, коли у них буде чорний президент, а Папою Римським стане латиноамериканець».

«Скажи мені, в якому виді спорту ти виступаєш, і я скажу, хто тебе колонізував».

«Жінка в чоловічому серці — джерело священного і недоторканного шанування».

«Той, хто не здатний боротися за інших, ніколи не буде в змозі боротися за самого себе».

«Революція — не ліжко з троянд. Революція — це битва між майбутнім і минулим».

Що ж до висловлювань відомих світових діячів про Фіделя Кастро, то досить промовистою є характеристика Дональда Трампа:

«...жорстокий диктатор, який піддавав репресіям власний народ протягом майже шести десятків років... Спадщина Фіделя Кастро — це розстрільні команди, злодійство, неймовірні страждання, бідність і заперечення базових прав людини​​».

Останні роки

Причиною для завершення кар’єри тоталітарного лідера Куби Фіделя Кастро стали проблеми зі здоров’ям. Він переніс складну операцію на кишечнику та був вимушений проходити тривалу складну реабілітацію. Уперше про це стало відомо широкому загалу 31 липня 2006 року, коли Кастро передав владу своєму брату Раулю. Через два роки він остаточно відмовився від керівної посади на користь брата.

Червень 2008 року — Кастро показали по національному телебаченню під час його зустрічі з президентом Венесуели.

Жовтень 2012 року — у Фіделя Кастро стався інсульт і з’явились складнощі з мовленням.

Квітень 2016 року — виступив на з’їзді Комуністичної партії Куби.

Серпень 2016 року — відбулось пишне святкування 90-річчя Кастро.

Смерть

Фідель Кастро помер 25 листопада 2016 року внаслідок тяжкого захворювання кишечнику. Точний діагноз досі не розголошується. Був підданий кремації та похований на одному з найбільших кубинських цвинтарів — Santa Ifigenia Cemetery.

Особисте життя

Фідель Кастро відомий своїм захопленням жінками ще з часів навчання. Він мав велику кількість любовних зв’язків протягом усього свого життя, від яких у нього народжувались позашлюбні діти. Точна їхня кількість невідома, офіційно Кастро визнав сімох дітей.

Офіційно одружений був двічі — з Міртою Діас-Баларт де Нуньєс та Далією Сото дель Вальє Хорхе. Також відомо про його романи з Наталією Ревуельта, Марією Лаборде та Мікаелою Кардосо.

Діти

Усього в кубинського диктатора було 7 офіційно визнаних дітей. Вони були народжені у двох офіційних шлюбах і внаслідок нетривалих любовних зв’язків.

Найстарший син Кастро, Фідель Кастро Діас-Баларт молодший, народився 1 вересня 1949 року. Освіту здобував у Воронежі та Москві. Протягом 12 років, починаючи з 1980 року, він очолював Атомне агентство Куби. Останні місяці свого життя боровся з тяжкою депресією і перебував на амбулаторному лікуванні. Вчинив самогубство у 2018 році.

Старша донька Аліна Фернандес народилася у 1956 році. На відміну від брата, не підтримувала режим батька й емігрувала до США.

Також відомо про позашлюбних доньку Франсиску Пупо та сина Хорхе Анхеля. Франсиска веде досить закритий спосіб життя, з небагатьох згадок в інтернеті відомо, що проживає у закритому житловому комплексі в Маямі.

Діти Фіделя Кастро ведуть непублічний спосіб життя, але іноді інформація про них з’являється в жовтих російських виданнях.

Онуки

Фідель Антоніо Кастро-Смірнов, Хосе Рауль Кастро-Смірнов та Мірта Марія Кастро-Смірнова. Всі вони є дітьми найстаршого сина Фіделя Кастро — Фіделя Кастро Діаса-Баларта молодшого. Під час навчання у Москві він познайомився та одружився з росіянкою Ольгою Смірновою, саме цим пояснюється російська частина подвійного прізвища його дітей.

Скільки замахів було на Фіделя Кастро?

За свідченнями різних джерел, протягом усієї політичної кар’єри Фіделя Кастро на нього було скоєно від 100 до 638 замахів на вбивство. Ця інформація взята зі свідчень одного з його охоронців, що написав книгу про диктатора, а також із заголовків деяких видань, які, в свою чергу, не повідомляють про свої джерела. Загальні наративи, яких дотримуються ці таблоїди, свідчать про їхню явну прихильність до режиму Кастро.

Окрім відсутності точної інформації про кількість замахів на кубинського диктатора, сумніви у деяких дослідників викликає той факт, що в результаті життю та здоров’ю лідера Куби не було завдано жодної шкоди.

Ще один цікавий факт: про ідентифікацію і притягнення до відповідальності будь-кого зі зловмисників, включно з організаторами, також ніколи не повідомлялося.

Фідель Кастро і Україна

Фідель Кастро відвідував Україну в 1960-х роках. Але найвідомішою взаємодією з владою вже незалежної України була його участь у програмі лікування дітей, які постраждали від наслідків Чорнобильської трагедії. Програма була реалізована спільно з тодішнім президентом України Леонідом Кучмою.

Кастро були присвоєні дві державні нагороди:

1. Орден князя Ярослава Мудрого I ступеня (1999 р.) — за особисту участь у здійсненні програми лікування та оздоровлення українських дітей, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
2. Орден «За заслуги» I ступеня (26 березня 2010 р.) — за вагомий особистий внесок у розвиток українсько-кубинської співпраці.

Цікаві факти про Фіделя Кастро

Попри те, що Фідель Кастро був диктатором, багато сучасників говорили про нього як про неординарну харизматичну особистість. Щоб наші читачі могли скласти власну думку про цю історичну персону, ми підготували 10 цікавих фактів про лідера Куби Фіделя Кастро.

1. Як найполум’янішого оратора Кастро було занесено до Книги рекордів Гіннеса. Найдовші його публічні виступи тривали понад 7 годин.
2. Кастро був агностиком, проте відвідував Папу Римського у 1996, 2012 та 2015 роках.
3. Кастро проголосив Кубу атеїстичною державою.
4. Попри протистояння з американцями, він знявся як мінімум у двох фільмах виробництва США.
5. Фідель Кастро був завзятим курцем, віддавав перевагу сигарам. Відмовитись від цієї звички його змусило погіршення стану здоров’я наприкінці 1990-х рр.
6. На момент приходу до влади Фіделя Кастро населення Куби становило близько 10 млн. З них майже 2 млн були змушені незаконно емігрувати з країни через диктатуру та репресії.
7. Офіційно Фідель Кастро мав 7 дітей, деякі з яких емігрували в США та засудили політику батька, частина ж має тісні зв’язки з Росією.
8. Рідна сестра Кастро виступила проти його політики та співпрацювала зі спецслужбами США. Вона активно допомагала громадянам Куби тікати з країни за сприяння кураторів з США. При цьому вона відмовилась від фінансування, оскільки вважала це своїм громадянським боргом. Згодом вона сама емігрувала до Сполучених Штатів, де й померла у віці 90 років.
9. Фідель Кастро намагався вступити до Гарвардського університету, але не пройшов відбір.
10. У 12-річному віці Кастро написав листа американському президенту Франкліну Рузвельту, де були такі слова: «Якщо хочете, дайте мені зелену американську 10-доларову купюру, тому що я ніколи не бачив 10-доларової купюри».

Пам’ять про Фіделя Кастро

Фідель Кастро увійшов в історію як кубинський диктатор, тож його культурна спадщина досить невелика.

• У 1983 та 1984 рр. Ілля Глазунов, російський живописець, написав два портрети Кастро.
• В українського гурту ТНМК є пісня і кліп, знятий на Кубі, із назвою «Фідель».
• У Москві є площа імені Фіделя Кастро.