Аліна Михайлова

Біографія

Аліна Артурівна Михайлова народилася у Дніпрі (на той час —Дніпропетровськ). Навчалася в середній загальноосвітній школі №45 (зараз — Дніпровська гімназія № 45).

У 2012 році вступила до Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, який закінчила 2018 року, здобувши диплом магістра політології. Саме під час навчання в КНУ Аліна Михайлова зацікавилася націоналістичними ідеями.

Як зазначала майбутня військова у інтерв’ю Ukrainer:

«Я не соромлюся націоналізму абсолютно. Я завжди відверто кажу, що — я націоналістка. Це було до вступу в «Правий сектор». Тобто мої погляди диктували мені, до якого підрозділу доєднатися».

2019 року Михайлова розпочала навчання у магістратурі Київської школи економіки. 2021 року перевелася в Український католицький університет на 2-й курс магістерської програми «Публічне управління та адміністрування».

У 2019–2020 рр. Аліна Михайлова працювала в Українській академії лідерства. У грудні 2023 року вона стала випускницею Української школи політичних студій.

Як написала Аліна на своїй сторінці в соцмережі:

«Це була якась така моя самоціль до навчання і бажання бути в спільноті. Адже, окрім знань, УШПС — це також про причетність до великої команди однодумців із зовсім різних сфер, які роблять зміни та рухають нашу країну вперед».

У 2022 році Аліна увійшла до списку «30 до 30: обличчя майбутнього», сформованого «Форбс» — одним із найавторитетніших видань у світі. У 2023 році також потрапила до рейтингу визначних лідерів сучасності в категорії «Захисники» від видання «Українська правда».

Аліна Михайлова має ще одне цікаве досягнення. Компанія The Brothers Brick використала її як прообраз для однієї з фігурок LEGO у вигляді української жінки-військовослужбовиці.

Політична кар’єра

Аліна Михайлова розпочала активну політичну діяльність у 2019 році. Саме тоді вона на громадських засадах працювала помічницею депутата Верховної Ради IX скликання Рустема Умєрова від політичної партії «Голос». У 2020 році стала помічницею Олександри Устінової, депутатки Верховної Ради IX скликання (партія «Голос»).

25 жовтня 2020 року Аліну Михайлову було обрано депутатом Київської міської ради IX скликання від політичної партії «Голос» (№ 4 у списку). Вона входить до комісії Київради з питань бюджету і соціально-економічного розвитку та міжфракційного об’єднання «Рівні можливості».

Серед пріоритетів Аліни як політичної діячки — боротьба з незаконною забудовою, декомунізація та дерусифікація Києва.

Депутатка виступала проти забудови берега Вирлиці та набережної у Микільській Слобідці, проти зносу садиби Барбана на Обсерваторній, 6 і в цілому проти скандальної містобудівної реформи № 5655.

Одна з ініціатив Михайлової — рішення Київради про демонтаж пам’ятників російським і радянським діячам. Також вона активно підтримує перейменування столичних вулиць і виступала за збереження Лисої Гори, коли тривали обговорення щодо розміщення на ній військового меморіального цвинтаря.

У 2021 році Михайлову назвали найбільш опозиційним депутатом Київської міської ради, про що свідчать дані Руху ЧЕСНО. Депутатка на той момент проголосувала проти 130 проєктів рішень.

З початку повномасштабного вторгнення Аліна Михайлова поєднує депутатство в Київраді з військовою службою, оскільки 24 лютого 2022 року пішла доброволицею на фронт.

Волонтерська діяльність

Волонтерство з’явилося в житті Аліни Михайлової наприкінці 2013 року, коли почалася Революція Гідності.

Як стверджувала сама Аліна, вона вийшла на протести спочатку через цікавість, оскільки навчалася на політолога. Коли ж правоохоронці розігнали студентів, звичайна цікавість переросла у свідому та принципову позицію. Вона прийшла до Михайлівського монастиря і запропонувала свою допомогу. Аліну спрямували в інформаційний намет громадського сектору Євромайдану, де вона приймала людей та вела базу безвісти зниклих.

Саме під час Революції Гідності 19-річна дівчина з російськомовної родини почала розмовляти українською мовою. Ось як згадує про той період Аліна:

«Коли я перейшла на українську і говорила українською в Дніпрі, то зіштовхувалася з дискримінацією. «Ви до нас приїхали зі Львова?». Я кажу: «Ні, це, мабуть, ви до нас звідкись приїхали, а я тут живу все своє життя». І мені доводилося і в таксі, і в закладах доводити те, що я тут народилася і живу» - інтерв’ю для Ukrainer

У травні 2014 року, після того, як спалахнули бойові дії на сході України, Аліна Михайлова спочатку самостійно допомагала армії, збираючи продукти, каски та інші речі. Згодом вона стала волонтеркою благодійного фонду «Армія SOS», який забезпечував усім необхідним Збройні сили України, Національну гвардію України та батальйони добровольців. Тоді Аліна координувала роботу штабу, займалася фандрейзингом, закупівлею речей, розподілом і передачею різноманітної допомоги військовим.

Під час волонтерської діяльності в 2015 році Аліна потрапила під танковий обстріл у Мар’їнці. У той же період вона задокументувала загиблих громадян РФ: їхні документи пізніше представили як докази російської агресії.

Також Михайлова разом з іншими волонтерами організувала 12-ту сесію першої в Україні предметно-документальної виставки із зони АТО під назвою «На лінії вогню».

Участь у російсько-українській війні

У вересні 2016 році, після смерті близького друга Володимира Цірика (псевдо — Оса), Аліна Михайлова прийняла рішення йти на фронт. Тоді ж побачила оголошення про набір парамедиків. Пройшла відповідні курси та поїхала на першу ротацію в Широкине. Працювала парамедиком медичного батальйону «Госпітальєри» Української добровольчої армії протягом майже року.

У червні 2017 року Аліна Михайлова створила та очолила медслужбу «Ульф». Тоді ж працювала як операторка БПЛА «Валькірія» 1-ї окремої штурмової роти «Правого сектору». Пройшла ротації у найгарячіших точках АТО/ООС — Широкиному, Авдіївці, Мар’їнці, Зайцевому.

У 2020 році Михайлова повернулася до цивільного життя: навчалася, якийсь час перебувала у США, пізніше зайнялася депутатською діяльністю в Київраді.

23 лютого 2022 року Аліна повернулася на фронт до свого підрозділу та мобілізувалася до ЗСУ. 8 квітня 2022 року прийняла військову присягу, про що є запис у військовому квитку — про це поділилася у своїх соцмережах сама військовослужбовиця. Працювала медиком на Запорізькому, Херсонському, Донецькому та Луганському напрямках фронту.

Як стверджує сама Аліна, про рішення повернутися на фронт не шкодувала:

«Я тут набагато корисніша, ніж була б у Києві. Може хтось не згоден, але це внутрішні відчуття, з якими — якби я була в Києві, або, не дай Бог, за кордоном — я б не змогла ніколи змиритися, а потім собі пробачити, що не була в моменти важкі для моєї країни там, де я була б потрібна цій країні».

Військову тримають на фронті ненависть до росіян, а також сум через втрату побратимів.

Аліна Михайлова ділиться, що після перемоги України у війні планує повернутися в політику, оскільки її обрала громада Києва:

«Я відчуваю обов’язок перед людьми, бо люди мені довірили цей мандат. Якимось чином я маю його виправдовувати або хоча б добути свій термін».

Також їй хотілося б відвідати рідне місто Дніпро та прогулятися його набережною разом зі своїм псом.

Михайлова зазначає, що перемога для неї — це звільнення всіх окупованих територій України та виплата репарацій росіянами. Однак військовослужбовиця не вірить у те, що кожен загарбник буде покараний, тому сподівається на свідомість громадян України.

За її словами, усім українцям потрібно розуміти та бути готовими до того, що РФ продовжить нарощувати сили для нового нападу на Україну.

Нагороди та відзнаки Аліни Михайлової:

• Медаль «Захиснику Вітчизни» — вручена 23 серпня 2014 року з нагоди Дня Незалежності України.
• Відзнака Міністерства оборони України медаллю «За сприяння Збройним силам України» — вручена 30 листопада 2016 року.
• Орден княгині Ольги ІІІ ступеня — вручений 5 грудня 2019 року з нагоди Міжнародного дня волонтера.
• Орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня — вручений 14 березня 2023 року з нагоди Дня українського добровольця.

Медична служба «Ульф»

У 2017 році, коли Аліна Михайлова перейшла до підрозділу 1-ї штурмової роти Добровольчого українського корпусу «Правий сектор», вона була там єдиною медикинею. Тоді протягом одного місяця загинули двоє військових через неможливість організувати евакуацію поранених (позиції розташовувались на значній відстані одна від одної). Аліна запропонувала командирові створити медичну службу. Саме це стало початком «Ульфа».

Аліна Михайлова не має медичної освіти. За її плечима — лише курси за американськими протоколами Tactical Combat Casualty Care (надання медичної допомоги пораненим в умовах бою).

У 2018 році медична служба «Ульф» являла собою два повноцінні екіпажі, які виконували свою роботу до повномасштабного вторгнення. Нині в команді «Ульф» є лікарі-анестезіологи, хірург, анестезист, фельдшери.

Аліна потурбувалася про те, щоб екіпажі формувалися саме з лікарів, оскільки до лікарні машина може їхати 1,5 години. Такий підхід дає змогу робити повноцінну реанімацію вже в машині швидкої допомоги та мати більше шансів урятувати життя бійця.

З лютого 2022 року обсяг і якість допомоги, яку надають медики служби «Ульф», значно зросли. Підрозділ має п’ять автівок. Максимальне оснащення екіпажів дає змогу рятувати більше бійців і надавати першу допомогу пораненим якомога швидше. Медична служба батальйону «Вовки Да Вінчі» збільшилася до 21 людини.

Стабілізаційний пункт «Ульфа», керівницею якого є молодша лейтенантка Михайлова, працює на східному фронті та рятує бійців не лише свого батальйону, а й інших підрозділів ЗСУ. Аліна стежить за технічним станом автомобілів медичних команд, а також разом із волонтерами забезпечує підрозділ медикаментами та засобами захисту.

Саме завдяки її активній діяльності у служби з’явився евакуаційний американський БТР М113. Бронетранспортер дає змогу зберегти життя медикам, щоб вони рятували життя бійців.

Особисте життя

Аліна Михайлова самостійно прийняла рішення їхати на фронт у 2016 році, і батьки її підтримали. Дівчина має особливо близькі стосунки з матір’ю, яка також дотична до військової теми. Мама Аліни допомагає сім’ям загиблих військовослужбовців.

Саме на війні Аліна Михайлова зустріла своє кохання — Дмитра Коцюбайла, більш відомого за псевдо Да Вінчі. І Аліна, і Дмитро були учасниками Революції Гідності і через якийсь час потрапили на фронт.

На початку 2017 року Аліна з посестрою перебували на позиції у Широкиному, звідки їх перевели в Авдіївку. Окрім того, що Михайлова була парамедикинею, вона займалася волонтерською діяльністю.

Дівчина привезла на військовому автомобілі молоко для лікарні в Авдіївці та кількох підрозділів, зокрема й 1-ї штурмової роти «Правого сектору», яким командував Дмитро Коцюбайло. За молоком приїхав сам Да Вінчі: тоді вони і познайомилися.

З часом пара стала бачитися частіше. Дмитро попросив Аліну навчити танкістів із роти ЗСУ користуватися мапою, яку розробили волонтери для корегування вогню та розрахунків. Іншого разу Да Вінчі взяв дівчину з собою на бойовий виїзд — стрільбу з танку по ворожих позиціях. Саме цей момент став своєрідним побаченням і стартом романтичних стосунків. 30 травня 2017 року Аліна та Дмитро почали зустрічатися, а за кілька днів — жити разом у цивільному шлюбі.

Дмитро Коцюбайло, командир 1-ї ОМБ «Вовки Да Вінчі», Герой України, завжди був прикладом для Аліни.

Медикиня у інтерв’ю для Ukrainer згадувала:

«Ще в 2017-му році я побачила молодого хлопця, який так багато робить для перемоги, що мені стало соромно — а що я роблю для цього? І медична служба, і все, що є в підрозділі, і чому я на війні — все це лише через його приклад, його силу, завдяки його підтримці і енергії».

Аліна та Дмитро намагалися розділяти стосунки та військову службу, могли кілька місяців перебувати на різних позиціях, не часто бачитися. Молоді люди інколи сварилися, переважно через те, що Да Вінчі відмовлявся брати кохану на виїзди або не пускав її на передову.

На День Святого Валентина, 14 лютого 2021 року, Дмитро зробив Аліні сюрприз, подарувавши песика породи акіта-іну, якому не було ще і двох місяців. Щеня назвали Х’юго.

Коханий Аліни Михайлової, Дмитро Коцюбайло, загинув 7 березня 2023 року в бою під Бахмутом. Герою України було 27 років. Да Вінчі заводив побратимів у підвал, коли прилетів снаряд, уламок якого розірвав трахею хлопця. У день поранення бійця Аліна була поруч і також брала участь у його реанімації.

10 березня 2023 року Дмитра поховали на Аскольдовій могилі в Києві. На прощанні з бійцем були присутні Президент України Володимир Зеленський, Головнокомандувач Валерій Залужний, міністр оборони Олексій Резніков та ін.

Аліна Михайлова тяжко переживала та переживає втрату коханого. Після загибелі Дмитра дівчина думала про те, щоб піти зі служби. Однак усе ж продовжила справу Да Вінчі, оскільки саме робота допомагає їй справлятися з горем втрати.

В одному з інтерв’ю Аліна сказала:

«Найбільше, чого не хотів би Дмитро, щоб те, чим він жив, а це підрозділ, перестало існувати. Я не кажу, що без мене цього батальйону не було б. Але я знаю, що багато хто орієнтується на мене. Це було б безвідповідально, у тому числі й відносно Дмитра».

Наразі її місія — продовжувати боротьбу.

Соціальні мережі

Завдяки активній діяльності Аліна Михайлова увійшла до 20-ки особистостей із найбільшим впливом на українську молодь у віці від 14 до 35 років у соцмережі Facebook. Депутатка Київради, медикиня та волонтерка посіла в цьому рейтингу 15-ту сходинку.

Знайти Аліну Михайлову можна в таких соціальних мережах:

Facebook

Instagram

Telegram

Звернутися до військовослужбовиці та депутатки можна в соціальних мережах або написавши їй на електронну пошту [email protected]. Також можна відвідати громадську приймальню за адресою: м. Київ, вул. Велика Житомирська, 8а (попередній запис за телефоном (098) 460-75-77 обов’язковий).