Ахтем Сеітаблаєв

Біографія

Ахтем Сеітаблаєв народився 11 грудня 1972 року в місті Янгіюль, поблизу Ташкента, у сім'ї депортованих кримських татар. Родина була вимушена залишити рідний Крим через депортацію 1944 року. Його батьки змалку прищеплювали майбутньому актору та режисеру любов до рідної культури, мови і традицій. У сім'ї Сеітаблаєвих зберігалася пам'ять про трагедію депортації кримськотатарського народу, що згодом знайшло відображення у творчості Ахтема.

У 1989 році, після завершення середньої школи, Ахтем Сеітаблаєв разом із родиною повернувся до Криму. Його дитячі роки були непростими, адже родина постала перед труднощами повернення, пошуком житла і роботи. Проте це не завадило хлопцю розвивати свої таланти та йти до своєї мети. 

У 1992 році він закінчив акторське відділення Кримського культурно-просвітницького училища, а в 1999 році — відділення режисури та драматургії Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого.

З юних років Ахтем відчував сильний зв'язок із рідною культурою, що й визначило його прагнення розповідати світові про історію кримськотатарського народу.

Кар’єра

Перші 12 років кар'єри (з 1992 по 2004 рік) присвятив Кримськотатарському академічному музично-драматичному театру в Сімферополі, де не лише грав, а й ставив вистави. Зокрема: «Моя любов Електра» за п'єсою Ласло Дюрко, «Лісова пісня» Лесі Українки та «Браво, Амадео!» за трагедією Олександра Пушкіна. 

Після переїзду до Києва у 2005 році Ахтем почав працювати у Київському академічному театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра. Однак і його кінокар'єра стартувала саме в цей період.

Театр

Ахтем Сеітаблаєв розпочав свою театральну кар'єру в Кримськотатарському академічному музично-драматичному театрі в Сімферополі. Це середовище стало для нього ключовим майданчиком для формування акторської майстерності, розвитку режисерських навичок і глибшого занурення у традиції кримськотатарської культури. У цей період він опанував класичні та експериментальні театральні техніки, що згодом позначилося на його художньому почерку.

Сеітаблаєв зіграв низку знакових ролей у кримськотатарському театрі, відзначившись винятковою емоційною виразністю та глибоким психологізмом виконання. Його сценічні роботи вирізнялися тонким балансом між традиційним етнічним театром і сучасними драматургічними підходами. Зокрема, він працював із текстами, що висвітлювали історичні та національні питання, роблячи акцент на загальнолюдських цінностях.

Його талант швидко помітили, і він отримав низку головних ролей. Одна з найбільш пам’ятних ролей Себіталаєва — Ромео у постановці «Ромео і Джульєтта». За цю роль він отримав театральну премію «Київська Пектораль» у 2005 році. Його гра відзначалася емоційністю та глибоким проникненням у психологію персонажа. Тут він не лише грав у виставах, але й проявив себе як талановитий режисер. Театр, який став важливим центром кримськотатарської культури, надав Ахтемові простір для реалізації своїх творчих амбіцій.

Ахтем Сеітаблаєв поставив кілька знакових вистав, які залишили помітний слід у сучасному театральному мистецтві. Його перші режисерські роботи в театрі:

• «Моя любов Електра» — за п’єсою угорського драматурга Ласло Дюрко. Ця вистава вразила глядачів глибоким психологізмом та інноваційним підходом до постановки.
• «Лісова пісня» — за твором Лесі Українки. Ця постановка стала втіленням поєднання української та кримськотатарської культур, демонструючи любов Ахтема до класичної літератури.
• «Браво, Амадео!» — за твором Олександра Пушкіна, а також його дипломна робота за мотивами «Бахчисарайського фонтану». Вони розкрили його режисерський талант у створенні глибоких, символічних вистав.

У 2005 році Ахтем приєднався до Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра. Тут він продовжив розширювати межі своєї акторської та режисерської діяльності, працюючи в межах різних жанрів — від класичних драм до сучасних експериментальних постановок. Його акторська гра у цьому театрі характеризувалася віртуозним володінням жестом, голосом і пластикою, що дозволяло створювати багатошарові образи.

В Києві Ахтем Сеітаблаєв демонструє свою майстерність у численних театральних ролях, які викликали захоплення публіки і критиків. Наприклад, його роль Макбета у виставі «Макдуф» (кримськотатарська адаптація п’єси Вільяма Шекспіра «Макбет») принесла йому державну премію Криму. Ця вистава брала участь у міжнародних фестивалях, зокрема в Единбурзі, і стала прикладом того, як національні мотиви можуть інтегруватися у світовий культурний контекст.

Режисерський стиль Ахтема Сеітаблаєва характеризується глибокою емпатією до персонажів і прагненням передати багатогранність національної культури. У своїх постановках він часто поєднує класичні літературні мотиви із сучасними інтерпретаціями, створюючи унікальні художні рішення.

Ахтем Сеітаблаєв відіграє ключову роль у збереженні та популяризації кримськотатарської культури в українському театральному просторі. Його роботи не лише інтегрують етнічні елементи у загальноукраїнський культурний дискурс, а й сприяють осмисленню національної ідентичності крізь призму театру. Крім того, він активно співпрацює з молодими режисерами та акторами, сприяючи розвитку нових форм театрального мистецтва та розширенню художніх можливостей сцени.

Ролі у театрі

Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра:

• Ромео — «Ромео і Джульєтта» (за В. Шекспіром, 2005).
• Маляр — «Черга» (за Олександром Марданем, 2006).
• Батько — «Обман довжиною в життя» (за повістю Діні Рубіної «Подвійне прізвище», 2012).
• Ноах Грінвальд — «Море…Ніч…Свічки…» (за Йосефом Бар-Йосеф, п'єса «Це велике море»).

Кримськотатарський академічний музично-драматичний театр:

• Макбет (у кримськотатарському варіанті — Макдуф) — «Макбет» (за В. Шекспіром).
• Хосе — «Кармен» (за Проспером Меріме).
• Кочкарьов — «Одруження» (за М. Гоголем).

Театр російської драми ім. Лесі Українки:

• Монах — «Заповіт цнотливого бабія» (за Анатолієм Кримом).

Київська академічна майстерня театрального мистецтва «Сузір'я»:

• Самір — «Будьте як удома» (за п'єсою Ж.-М. Шевре «Сквот»).

Антрепризи:

• Віктор — «Варшавська мелодія – 2» (за І. Афанасьєвим).
• Рей Малколм — «Якість зірки»(за Н. Коуардом).

Режисерська діяльність

Ахтем Сеітаблаєв також і один із найяскравіших представників сучасного українського кіно, чия режисерська діяльність вже залишила помітний слід у культурній спадщині країни. Його творчість поєднує глибокий зв’язок із рідним кримськотатарським корінням і прагнення зберегти історичну пам’ять через кіномистецтво.

Дебют Ахтема у світі кіно відбувся 2003 року, коли він зіграв роль середнього брата Умая у фільмі Олеся Саніна «Мамай». Окрім акторської гри, Сеітаблаєв також виконував обов’язки другого режисера, що стало його першими кроками на режисерському шляху.

Згодом Ахтем брав участь у створенні стрічки «Татарський триптих» режисера Олександра Муратова, де також виконав одну з головних ролей. Його акторська гра та здатність організовувати знімальний процес заклали фундамент для його подальшої режисерської кар’єри.

2007 року Ахтем Сеітаблаєв дебютував як режисер із телевізійною стрічкою «Квартет для двох», а згодом створив комедію «Фабрика щастя». Ці роботи дали початок його шляху як постановника. Подальші телевізійні проєкти, такі як «Осінні квіти» (2009) та «Чемпіони з підворіття» (2011), демонстрували його вміння поєднувати драму, емоційність і гумор.

Проривом для режисера став фільм «Чемпіони з підворіття», який отримав премію «Золотий Дюк» на Одеському кінофестивалі як найкращий український фільм 2012 року. У цій роботі відчутно проявилися основні риси його стилю: увага до реальних людських історій, емоційна насиченість і майстерність роботи з акторами.

2013 року Сеітаблаєв представив історичну драму «Хайтарма» — перший фільм, який розповідає про депортацію кримських татар 1944 року. Ахтем виконав роль головного героя, льотчика Амет-Хана Султана. Ця стрічка стала культурним проривом для українського кіно, отримавши численні нагороди, зокрема гран-прі на фестивалі «Корона Карпат» і визнання на міжнародному фестивалі «Кімерія». «Хайтарма» не лише розкриває трагічну сторінку історії кримськотатарського народу, але й порушує тему національної пам’яті й ідентичності.

Ще одним потужним фільмом у режисерському доробку стала воєнна драма «Кіборги» (2017), присвячена обороні донецького аеропорту. Стрічка зібрала позитивні відгуки як від критиків, так і від глядачів, завдяки проникливому сценарію Наталії Ворожбит і тонкому режисерському баченню Сеітаблаєва. «Кіборги» стали символом стійкості та героїзму українців у сучасній історії.

Фільм «Чужа молитва» (2017) — це ще одна історична драма, яка розповідає про подвиг кримськотатарської виховательки Саїде Аріфової під час Другої світової війни. Картина отримала номінації на премію «Золота дзиґа» і була тепло прийнята глядачами.

У 2019 році Ахтем взяв участь у створенні історичного фільму «Захар Беркут», екранізації однойменної повісті Івана Франка. Ця стрічка стала прикладом міжнародного співробітництва у сфері кіномистецтва. У фільмі знялися як українські, так і голлівудські актори, зокрема Роберт Патрік. Стрічка стала одним із найдорожчих проєктів в історії українського кіно та отримала схвальні відгуки за масштабність постановки.

Фільми Ахтема Сеітаблаєва неодноразово представляли Україну на міжнародній арені. Його участь у проєкті Нарімана Алієва «Додому» (2019), де він виконав головну роль, стала справжньою подією. Ця стрічка брала участь у Каннському міжнародному фестивалі в програмі «Особливий погляд» та стала національним претендентом України на премію «Оскар».

Варто також згадати і про фільм «Мирний-21» — це українська воєнна драма, режисером якої виступив Ахтем Сеітаблаєв. Картина, випущена у 2023 році, ґрунтується на реальних подіях, що відбулися в червні 2014 року на Луганщині. В центрі сюжету — героїчний опір луганських прикордонників російським спецслужбам, які намагалися захопити прикордонний пункт та схилити українських бійців до зради. Проте, попри тиск і численні обстріли, прикордонники дали гідну відсіч ворогу.

У створенні «Мирний-21» взяли участь талановиті актори, зокрема: Андрій Самінін, Максим Девізоров, Євген Ламах, Роман Ясіновський, Віктор Жданов, Олексій Тритенко. Особливо важливо зазначити, що для актора Павла Лі цей фільм став останнім у його житті — він героїчно загинув у березні 2022 року в Ірпені.

Ахтем Сеітаблаєв звернувся до теми героїзму, довіри та патріотизму в умовах війни. За його словами, основна мета «Мирний-21» — не лише показати події 2014 року, але й наголосити на важливості людської згуртованості та моральної стійкості перед лицем агресора. Картина отримала високі оцінки критиків і глядачів за свою емоційну правдивість, художню цінність та актуальність.

Фільми і серіали

Ахтем Сеітаблаєв — це не лише яскравий режисер, але й обдарований актор, який створює складні й багатогранні образи. Його фільмографія включає значну кількість робіт, які демонструють його талант і широту амплуа.

Ось перелік його найвідоміших фільмів і серіалів.

«Мамай» (2003)

Дебют Ахтема у кіно з роллю середнього брата Умая в історичній драмі Олеся Саніна. Ця стрічка знайомить із легендарним духом кримськотатарського народу та вражає унікальною візуальною стилістикою.

«Богдан-Зиновій Хмельницький» (2006)

Історичний фільм Миколи Мащенка розповідає про буремні часи та долю видатного гетьмана України. У цій масштабній картині Ахтем виконав епізодичну, але емоційно потужну роль.

«Хайтарма» (2013)

Ця робота принесла Ахтемові міжнародне визнання. Його роль Амет-Хана Султана, легендарного кримськотатарського льотчика, захопила глядачів своєю щирістю та вразливістю. Фільм став важливою подією в українському кінематографі, розповівши про трагічні події депортації кримських татар у 1944 році.

«Гвардія» (2015)

Військовий серіал, у якому Ахтем виконав роль Татарина, став символом сучасної боротьби України за незалежність. Його персонаж відображає незламний дух і героїзм українських бійців.

«Центральна лікарня» (2016)

Ахтем з'являється в образі Рустама Агаларова — харизматичного персонажа, який додає історії конфліктів і драми. Цей серіал поєднує глибокі людські стосунки та медичну тематику.

«День незалежності. Василь Стус» (2016)

У цьому фільмі Ахтем виконує роль відомого українського поета-дисидента Василя Стуса. Його гра торкається глибоких емоцій і розповідає про боротьбу за свободу слова та правду.

«Чужа молитва» (2017)

У цьому зворушливому фільмі Ахтем зіграв епізодичну роль. Стрічка розповідає про героїзм Саїде Аріфової, яка врятувала єврейських дітей під час Другої світової війни.

«Додому» (2019)

Одна з найяскравіших акторських робіт Ахтема Сеітаблаєва. Його персонаж Мустафа — суворий, але люблячий батько, який намагається повернути тіло старшого сина в рідний Крим. Цей фільм став подією на Каннському кінофестивалі та претендентом від України на премію «Оскар».

«Ми є. Ми поруч» (2021)

У цій стрічці режисера В’ячеслава Криштофовича Ахтем грає Олексія — лікаря, який стає ключовою постаттю в емоційній історії про людські долі, втрати й боротьбу за надію.

«Інший Франко» (2021)

Ахтем Сеітаблаєв також зіграв важливу роль в історичній драмі, яка розповідає про життя Петра Франка, сина видатного українського письменника Івана Франка. Стрічка, режисерами якої стали Ігор Висневський та Віталій Малахов, вийшла у 2021 році. У фільмі Ахтем виконав роль Андрія Грищука — друга та суперника Петра Франка. Його персонаж додає історії глибини, адже через їхні стосунки розкриваються важливі аспекти життя головного героя.

Кожен образ Ахтема Сеітаблаєва вирізняється глибиною, правдивістю і здатністю викликати емпатію у глядачів. Він уміє втілити різні характери: від історичних героїв до сучасних людей, що борються за своє місце у світі. Ахтем Сеітаблаєв створює багатовимірні персонажі, які залишають слід у пам’яті та серцях глядачів.

Нагороди

Ахтем Сеітаблаєв має наступні нагороди:

•  Орден «За заслуги» III ступеня.

•  Почесний нагрудний знак «Золотий хрест».

•  «Київська пектораль» — за головну роль у виставі «Ромео і Джульєтта».
•  Премія «Ніка» у номінації «Найкращий фільм країн СНД та Балтії».
•  Премія «Телетріумф» у номінації «Актор телевізійного фільму/серіалу».
•  Гран-прі IV Трускавецького міжнародного кінофестивалю «Корона Карпат» за фільм «Хайтарма».
• Лауреат Державної премії Автономної Республіки Крим — за роль Макбета у виставі «Макбет» та за роль Хосе у виставі «Кармен».
• Лауреат премії «Золота дзиґа».

• Лауреат премії імені Василя Стуса.

• Нагорода за найкращу чоловічу роль у фільмі «Додому» на Босфорському кінофестивалі.
• Заслужений діяч мистецтв України (2024).

Особисте життя

Ахтем Сеітаблаєв довгий час був у центрі уваги не лише через свою творчість, а й через особисте життя. Ахтем був двічі одружений. Перша дружина режисера була кримськотатарською дівчиною, але їхні стосунки не витримали труднощів, і пара розлучилася. Ахтем Сеітаблаєв відкрито говорить про труднощі в стосунках, зокрема про те, як його робочий графік і відданість творчості позначалися на особистому житті. Перший шлюб подарував йому двох дітей: старшу доньку Назли та сина Селіма.

Попри складнощі, режисеру вдалося зберегти теплі стосунки зі старшою донькою Назли, яка також пішла його творчим шляхом і стала акторкою. У січні 2023 року Назли народила первістка, зробивши Ахтема дідусем. Вона проживає з чоловіком у Бельгії. Син Селім, на жаль, перебуває в окупованому Криму, що ускладнює спілкування з батьком.

Другий шлюб із кінопродюсеркою Іванною Дядюрою тривав до жовтня 2021 року, коли подружжя вирішило розійтися за спільним рішенням. У цьому шлюбі народилася донька Сафіє, яка зараз проживає за кордоном із матір’ю. Розлучення з Іванною Дядюрою негативно вплинуло на стосунки Ахтема з його молодшою донькою Софіє. Режисер зізнався, що дівчинка образилася через розрив із матір’ю, і наразі спілкування між ними припинено. Ахтем висловив жаль із цього приводу та сподівання на відновлення стосунків у майбутньому, визнавши, що був недостатньо наполегливим у прояві своєї любові.

У 2023 році стало відомо про роман Ахтема з Мар’яною Боцвинюк, і в тому ж році режисер навіть освідчився коханій. Проте весілля, заплановане на 2023 рік, було скасовано, а пара розійшлася влітку 2024 року, зберігши дружні відносини.

Цікаві факти про Ахтема Сеітаблаєва

1. Ахтем Сеітаблаєв народився в Узбекистані, оскільки його сім'я була депортована з Криму у 1944 році, і тільки після того, як кримські татари повернулися на батьківщину, він зміг жити в Криму.
2. Перш ніж стати актором, планував кар'єру у спорті й має звання кандидата у майстри спорту з дзюдо.
3. Ахтем активно підтримує права кримських татар і виступав за звільнення Олега Сенцова.
4. Він є одним із засновників та активних учасників кримськотатарського театру в Криму.
5. Вільно володіє українською та кримськотатарською мовами.
6. За його фільмами завжди стоїть важлива громадянська позиція, яка підкреслює теми боротьби, гідності та національної пам'яті.

7. Він є ведучим військово-патріотичного ток-шоу «Хоробрі серця».

Ахтем Сеітаблаєв під час війни в Україні

Ахтем Сеітаблаєв з початком повномасштабного вторгнення росії в Україну приєднався до лав Збройних Сил України. Наразі він проходить службу в управлінні комунікації штабу Командування Сил територіальної оборони ЗСУ. Ахтем є художнім керівником підрозділу, який неофіційно називають «ТрО Медіа».

З початком російсько-української війни у 2014 році Ахтем Сеітаблаєв став не лише митцем, але й активним громадським діячем та захисником своєї країни. Трагічні події, зокрема окупація Криму, суттєво вплинули на його життя й кар’єру, а з повномасштабним вторгненням у 2022 році Ахтем присвятив себе боротьбі за незалежність України.

Для Ахтема, як кримського татарина, окупація Криму стала глибоким особистим потрясінням. Цей період став важливим поворотним моментом у його житті. Він активно виступав проти російської агресії, використовуючи свій творчий талант для підтримки українського народу. Саме в цей час він почав роботу над фільмом «Мирний-21», у якому відтворив героїчну оборону луганських прикордонників, історію яких почув у 2014 році. Ця стрічка стала символом незламності українських військових та важливою частиною кінематографічної хроніки війни.

З початком повномасштабного вторгнення росії Ахтем Сеітаблаєв вирішив не залишатися осторонь і приєднався до лав територіальної оборони Києва. Він брав участь в обороні столиці, зокрема в боях під Гостомелем, Ірпенем і Бучею — місцях, які стали символами героїзму та опору українського народу.

Згодом Ахтем був призначений пресофіцером 206-го батальйону територіальної оборони, отримавши військовий позивний «Саід». У цій ролі він займався висвітленням діяльності батальйону, підтримував моральний дух бійців і сприяв боротьбі з інформаційною війною росії.

Паралельно зі службою Ахтем активно займався волонтерською роботою. Він допомагав військовим і цивільним, займався інформаційною кампанією, розповідав про діяльність 206-го батальйону, знайомив суспільство з життям і подвигами бійців територіальної оборони. Ахтем попереджав про небезпеку вибухонебезпечних предметів, спростовував фейки й мотивував людей зберігати віру в перемогу України.

Наразі Ахтем Сеітаблаєв продовжує службу в Збройних силах України, використовуючи свої навички як режисера для документування подій війни. Він працює над створенням документальних фільмів, зокрема про історію всіх бригад територіальної оборони, а також готує нові художні кінопроєкти. Один із його задумів — фільм про сина Вольфганга Амадея Моцарта, який жив у Львові, а також екранізації подій російсько-української війни.

За свою діяльність Ахтем Сеітаблаєв у 2024 році отримав звання «Заслужений діяч мистецтв України», яке стало визнанням його вагомого внеску в культуру та оборону України.

Соціальні мережі

Instagram

Facebook