Українське радіо

Цікаво, що українське радіо не припиняло працювати і під час Другої світової війни. А 16 листопада 1994 року, день початку радіомовлення в Україні, указом Президента було проголошено Днем працівників радіо, телебачення та зв’язку. 

Історія українського радіо

Першу радіотелеграфну лабораторію на теренах сучасної України було відкрито ще у 1905 році, а вже 16 листопада 1924 року в ефірі з’явилась перша радіопередача. Мовлення велось через малопотужний передавач із Харкова, який на той час був столицею нашої держави. Перші фрази, які почули містяни через гучномовці, були такими:

Алло, алло, алло! Говорить Харків, говорить Харків, говорить Харків!

У період з 1930-х до 1980-х років українське радіо було під повним контролем радянської влади. Радіо використовувалося як інструмент пропаганди та інформування населення. Важливу роль відігравало радіомовлення під час Другої світової війни, коли новини та патріотичні програми підтримували моральний дух населення.

Протягом 10 років мовлення велось із Харкова, а в 1934 році радіо переїхало до нової столиці, Києва. Під час Другої світової війни колектив радіостанції був вимушений знов повернутись до Харкова. Потім мовлення велось зі Сталінграда, а згодом — Саратова.

Цікаво, що навіть під час вимушених переїздів радіопередачі виходили українською мовою.

Після закінчення війни розпочалось будівництво телерадіоцентру в Києві на вулиці Хрещатик, 26. 6 листопада 1951 року з нового приміщення вийшла в радіоефір перша передача. Мовлення з київського телерадіоцентру, нині споруда відома як Будинок Українського радіо, стало можливим завдяки будівництву залізної телевежі. Цікаво, що вона була демонтована в 1970-х роках, коли розпочала роботу Київська телевежа, розташована біля станції метро «Дорогожичі». У 1990-х роках телевізійні студії з телерадіоцентру переїхали на Сирець, а на Хрещатику залишилось працювати лише радіо.

1960-1980-ті роки стали "золотим віком" для українського радіо. В цей період значно зросла кількість радіостанцій, а також їх покриття. Відбувалися регулярні трансляції новин, музичних програм, освітніх передач, театральних вистав та літературних читань. Радіо було головним джерелом інформації та розваг для мільйонів українців. На той час особливо популярними були програми "Театр біля мікрофона", "Літературні вечори" та "Радіожурнал".

У 1976 році розпочав роботу Будинок звукозапису, який став технічною базою для створення різноманітних літературних та музичних фонограм, які й донині використовуються під час підготовки радіопередач. Старше покоління пам’ятає, що на каналах Українського радіо виходили радіоспектаклі для дорослих і дітлахів, які збирали біля приймачів мільйони шанувальників. Наразі художній фонд українського радіо налічує понад 100 000 фонограм, які є надбанням національної культури. 

У часи відновлення незалежності нашої держави радіо відігравало важливу роль. Саме радіо стало основним джерелом інформування громадян про події, що відбувались в країні.

Вже 15 травня 1990 року розпочалась перша пряма трансляція із залу Верховної Ради, де відбулось засідання парламенту УРСР XII скликання, обраного на демократичних виборах. Невдовзі після проголошення незалежності з ефіру радіостанції зникли гімни СРСР та УРСР, а вже з 1 січня 1992 року була припинена ретрансляція передач із Москви. Також цікаво, що Українське радіо започаткувало трансляцію пісні «Ще не вмерли України ні слава, ні воля…» майже за пів року до того, як вона стала офіційним гімном нашої держави. 

У 1990-х роках популярність Українського радіо поступово почала знижуватись, адже з’явилось багато FM-радіостанцій (Наше радіо, Радіо ROKS та ін.), які можна було слухати не лише вдома, а й будь-де, де вдавалось «впіймати» сигнал. Більшість із них були регіональними і працювали лише в певному місті або області, але вони йшли в ногу з часом і пропонували українцям актуальний музично-розважальний контент. 

Історія українського радіо – це історія постійного розвитку та адаптації до змін у суспільстві та технологіях. Від перших передач у Харкові в 1924 році до сучасного цифрового радіомовлення, українське радіо пройшло великий шлях, зберігаючи свою важливість для українського суспільства. Сьогодні воно продовжує відігравати важливу роль у культурному та інформаційному житті країни, адаптуючись до нових викликів та можливостей.

Регулювання радіо в Україні

Регуляторну функцію у сфері телерадіомовлення виконує Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення. Це державний орган, який:

• контролює дотримання законів України в сфері телерадіомовлення;
• розробляє і затверджує план розвитку телерадіоінформаційного простору;
• бере участь у розробці та реалізації держполітики в галузі телерадіомовлення;
• аналізує стан телерадіомовлення в нашій державі;
• ухвалює рішення щодо створення та розвитку теле-, радіомереж, каналів мовлення;
• подає пропозиції щодо вдосконалення законодавства в сфері своєї діяльності;
• співпрацює з міжнародними організаціями, органами влади інших держав з питань радіомовлення та телебачення;
• створює державний архів телебачення та радіомовлення. 

У своїй роботі Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення керується такими правовими актами: Конституцією України, ЗУ «Про телебачення і радіомовлення», ЗУ «Про Національну раду України з питань телебачення та радіомовлення», міжнародними договорами в сфері телерадіомовлення, актами Президента України. До складу Національної ради входять 8 осіб, чотирьох з яких призначає Президент України, а ще чотирьох — Верховна Рада України. Строк їхніх повноважень становить 5 років. При цьому переобрати одного й того ж члена можна лише 1 раз.

Діяльність у сфері телерадіомовлення підлягає ліцензуванню. Для отримання ліцензії потрібно подати відповідну заявку до Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення, керуючись відповідним Порядком. Звертатись із такими заявами можуть не лише юридичні особи, а й ФОПи. До заяви додаються такі документи:

• програмна концепція;
• засвідчені копії статутних документів;
• орієнтовний штатний розклад;
• підтвердження фінансової спроможності;
• засвідчені копії свідоцтва про держреєстрацію підприємницької діяльності, довідки про включення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, ФОПів і громадських формувань, довідки про взяття на облік платника податків;
• бізнес-план (інвестиційний проєкт);
• перелік наявних технічних засобів для ведення радіомовлення та тих, що планується придбати;
• довідка про включення до Державного реєстру телерадіоорганізацій України.

Ліцензію можна отримати, взявши участь у конкурсі (наприклад, у випадку, якщо користувач каналу мовлення втратив право на його використання або з’явилась нова частота для мовлення), а також шляхом її продовження. Така ліцензія видається на строк, що був зазначений заявником, однак не менше ніж на 7 років.

Слід зазначити, що радіомовлення без отримання ліцензії тягне за собою адміністративну, цивільну й кримінальну відповідальність. Також, відповідно до ч.3 ст.20 ЗУ «Про телебачення і радіомовлення», власник ліцензії не може передавати в суборенду канал мовлення. 

Українське радіо сьогодні

Починаючи з 1990-х років і до сьогодні радіомовлення в Україні зазнало суттєвих змін. Якщо говорити про Українське радіо, яке досі залишається головним джерелом інформації у різних куточках держави, то, на жаль, через технічні причини воно поступово втрачає своїх слухачів. Про це ще у 2014 році говорив в. о. директора НРКУ Анатолій Табаченко:

На жаль, за час незалежності України ми з технічних причин стали значно менш доступними для аудиторії. Якщо в 1991 році, на момент розпаду СРСР, існувала потужна провідна радіомережа — близько 19 мільйонів радіоточок, які були в кожній оселі та установі, тепер їх залишилося близько 1,5 мільйона.

До цього, на його думку, призвела політика Національної ради з питань телебачення та радіомовлення:

В її конкурсах перемагало радіо «Шансон», а нам ліцензій не давали, ми через це навіть судилися.

Ситуація почала змінюватись лише наприкінці 2014 року, коли Нацрада передала в користування Українського радіо FM-частоти обласних державних ТРК. А вже до 2019 року Національна рада з питань телебачення і радіомовлення надала в користування трьом каналам Українського радіо 193 додаткові FM-частоти, що дало можливість мешканцям майже з усієї країни слухати передачі Першого каналу Українського радіо, радіо «Промінь» та «Культура».

Говорячи про інші радіостанції, слід відзначити, що зараз на FM-частотах працюють музичні, культурні радіо, а також канали з новинами. Музичні радіостанції зазвичай спеціалізовані, наприклад, на деяких можна слухати шансон, на інших — пісні минулих років, рок або ж танцювальну музику.

На радіо «Культура» можна дізнатись про різноманітні виставки, мистецькі заходи, прем’єри вистав, факти з української історії, інформацію про цікавих постатей. До студії радіостанції часто запрошують поважних гостей (науковців, діячів культури), з якими ведучі спілкуються на теми, що хвилюють суспільство.

Радіостанції новин, Радіо NV, «Вежа» в реальному часі інформують суспільство про події, що відбуваються. Також вони запрошують гостей, з якими обговорюють нагальні питання в сферах бізнесу, економіки, політики. 

Окремо слід виділити інтернет-радіо. Це радіостанції, які використовують технологію потокового мовлення та інтернет-мережі для транслювання своїх програм. Більшість інтернет-радіостанцій ретранслюють мовлення ефірних радіоканалів. Однак є і такі, що працюють лише в інтернеті. Завдяки цьому, щоб «зловити» радіохвилю, навіть не потрібен радіоприймач. 

Першими серед інтернет-радіостанцій в Україні були запорізьке «Радіо TiNET» та київське «Радіо ФДР», які транслювали музичний контент. Згодом до них приєдналось «Громадське радіо», мовлення якого велось у форматі News/Talk. Зараз мережа інтернет-радіостанцій досить розгалужена, а найпоширенішими тематиками їхніх передач є розваги, музика, новини, погода. 

Неабиякою популярністю можуть похизуватись і подкасти (аудіопрограми). Це цифрові медіафайли (або низка таких файлів), що поширюються за допомогою інтернету і призначені для відтворення на ПК або портативних медіапрогравачах. Зазвичай подкаст — це інтерв’ю, радіошоу, лекція, звукова вистава тощо. З технічного погляду, подкаст мало чим відрізняється від радіопередачі, хоча автори таких аудіопрограм зазвичай не люблять це порівняння.

Перевагою подкастів є те, що їх, на відміну від передачі на радіо, можна слухати в будь-який час, заздалегідь вибравши для себе цікаву тематику. Аудіофайл можна поставити на паузу та за потреби відмотати.

Де слухати подкасти? Власники iPhone можуть знайти потрібні аудіопрограми в застосунку «Подкасти», а на Android можна скористатись його аналогом — Google Podcasts. Також є різноманітні аудіохостинги, найпопулярнішими серед яких є Overcast, Spotify, Soundcloud.

Топ 10 радіостанцій України

Зараз в топ радіо України входять:

1. Радіо «П’ятниця». Ця радіостанція була заснована у 2006 році. Орієнтується на аудиторію 30–50-річних слухачів, тому її ефір наповнений не лише музикою, а й корисними передачами, гостями яких є лікарі, бізнесмени тощо. Музичний контент хвилі — виключно українськомовні пісні.

2. Радіо Kiss FM. Радіостанція, яка почала свій шлях у 2002 році, орієнтується на тих, кому подобаються танцювальні ритми. В ефірі лунають музика у стилях техно, електро, денс, хаус тощо. Kiss FM активно співпрацює зі світовими виконавцями і проводить спільні заходи.

3. Хіт ФМ. Популярна радіостанція була заснована у 1999 році. В її ефірі лунають сучасні популярні пісні та хіти минулих років як зарубіжних, так і українських виконавців.

4. Radio ROKS. Одна з найстаріших радіостанцій, яка розпочала мовлення у 1992 році. Як зрозуміло з назви, в її ефірі лунає лише рок-музика. Це як сучасні треки, так і класичні хіти. Радіостанція організує різноманітні заходи та рок-концерти.

   

5. Радіо «Байрактар». Радіостанція розпочала свою діяльність 7 березня 2022 в інтернеті, а з 21 березня 2022 року — на хвилях «Русского Радио Україна». Національна рада з питань телебачення та радіомовлення офіційно переоформила позивні 19 травня 2022 року. В ефірі можна почути виключно українську музику, яка єднає людей, підтримує дух патріотизму.

6. «Люкс ФМ». Одна з провідних радіостанцій працює з 1994 року. В її ефірі можна почути не лише сучасні музичні треки, а й новини, хіт-паради, ігрові, розважальні, гумористичні та привітальні програми.

7. Радіо «Максимум». Інформаційно-розважальна радіостанція розпочала своє мовлення у 2017 році. В її ефірі лунають українські та зарубіжні хіти, є ранкові та вечірні програми, а також щодня 100 хвилин музики без реклами.

8. Радіо «Енерджі». Радіостанція для «молодих дорослих», аудиторія якої становить близько 750 тисяч слухачів.Працює з 2006 року. Тут звучать лише композиції від топових зарубіжних і українських виконавців.

9. «Гуляй Радіо». Ефір радіостанції наповнений «золотими хітами» вітчизняних виконавців із ухилом на застільні, жартівливі та танцювальні треки.

10. Радіо «Свобода». Інформаційно-новинна радіостанція, що працює з 1953 року.

Радіо в умовах війни

Війну росії проти України часто називають гібридною, адже однією з її складових стала інформаційна зброя. Тому радіо як один із найпростіших та найефективніших способів передачі інформації стало ще більш популярним під час повномасштабного вторгнення.

Вже з перших днів війни на хвилях радіостанцій почали з’являтись програми, в межах яких жінки могли передати вітання нашим бійцям, що безумовно сприяє підвищенню морального духу суспільства. Також радіо — це ще й найдешевший спосіб інформування населення про події, що відбуваються в країні. Завдяки сучасним технологіям українські радіостанції можуть слухати навіть мешканці тимчасово окупованих територій, що допомагає людям отримувати достовірну інформацію.

В умовах війни інформаційна безпека стала критично важливою. Російська пропаганда активно використовувала радіо та інші медіа для поширення дезінформації та психологічних операцій. Українські радіостанції протидіяли цьому, транслюючи перевірену та достовірну інформацію. Важливу роль відіграли незалежні радіостанції та журналісти, які забезпечували об'єктивне висвітлення подій.

У воєнні часи журналісти — це ті самі бійці, лише озброєні словом.

Тому багато з них висвітлюють події не лише в тилу, а й на передовій. Згадаємо деяких із них. Дмитро Євчин, журналіст Радіо «Свобода», отримав поранення 17 січня 2024 року під час знімання репортажу біля населеного пункту Роботине. 5 березня 2022 року російські військові викрали фіксера Radio France. Протягом 9 днів його били, тримали у підвалі з водою, катували електрострумом, не давали їсти протягом 2 діб, допитували. Незважаючи на це, радіожурналісти продовжують працювати, щоб вчасно інформувати слухачів про події у державі.

Українське радіо під час війни стало справжнім голосом надії та інформації для мільйонів людей. Воно не лише інформує про події на фронті, але й підтримує моральний дух, сприяє об’єднанню нації та протидіє інформаційним атакам. В умовах війни радіо залишається важливим інструментом для підтримки стійкості та єдності українського народу.