Закарпаття

Майже до середини ХХ ст. Закарпаття було ізольоване від решти України як культурно, так і політично. За свою тривалу історію цей край встиг побувати і в складі Австро-Угорщини, і Чехословаччини, і Угорського королівства. А майже століття тому Закарпаття стало окремим державним утворенням — Карпатською Україною з власним президентом Августином Волошиним.

Щоправда, нове формування проіснувало зовсім недовго, і Закарпаття знову опинилося під угорським прапором. Далі — під радянським. І лише з 1991 року регіон став частиною незалежної України.

У наш час Закарпаття — чи не найколоритніший регіон України. Складна історія, специфіка розташування, культурно-етнічні особливості зробили Срібну Землю дійсно унікальною, не схожою на жодну іншу область України і такою цікавою для мандрівників.

Історія

Праісторія та рання історія

Перші поселення на території сучасного Закарпаття були ще в епоху палеоліту. Ба більше, найдавніша стоянка стародавніх людей у всій Центральній і Східній Європі розташована саме на Закарпатті — в селі Королево Виноградівського району. За різними підрахунками, вік цієї стоянки — від 1 млн до 1 млн 100 тис. років. А це епоха нижнього палеоліту. Сліди найдавніших поселень історики знаходили також на території Ужгорода, Рокосова, на Тячівщині — печера Молочний камінь.

Вважається, що в епоху палеоліту на території сучасного Закарпаття вже був теплий клімат і всі умови для виживання давніх людей, які на той час займалися переважно мисливством і збиральництвом.

Стоянки епохи мезоліту (12–5 тис. р. до н. е.) були відкриті біля Діброви та Кам’яниці. В ті часи люди жили у землянках, мали перші знаряддя праці, поступово почали переходити до осілого способу життя, приручати перших тварин. Назви таких сіл, як Чабанівка, Воловець, Скотарське, Волове, дослідники пов’язують з епохою неоліту, коли почали формуватися общини скотарів і землеробів. Чимало пам’яток дійшло до наших днів і з мідно-бронзового та залізного віку.

У період близько 1 тис. р. до н. е. кельти принесли на Закарпаття найбільш розвинуту в ті часи культуру. Далі на землі прийшли племена фракійців, які будували укріплення та розвивали торгові шляхи.

Потім територію захопили римляни, які будували солекопальні в Солотвині. В ІV ст. прийшли гуни з легендарним вождем Аттілою. А в час великого переселення народів на території осіли племена вандалів, гепідів, бургундів і слов’ян.

Слов’янізація Закарпаття (Болгарське царство, Київська Русь)

Вважається, що перші слов’яни (пряшівська, пшеворська культури) на Закарпатті з’явилися в першій половині І тис. н. е. Далі до VII ст. територію заселяли представники так званої празької культури, а з VIII ст. набула поширення давньоруська культура.

У IX ст. в регіоні з’явилося перше слов’янське князівство з князем Лаборцем, яке на півдні межувало з Болгарським царством, а на заході — з Великоморавським. Дослідники вважають, що саме в той час на Закарпатті відбулося поширення християнства. В IX ст. на Закарпаття прийшли учні Кирила і Мефодія й заснували монастирі в гірській місцевості. В політичному плані закарпатські землі у той час опинилися під впливом Київської Русі.

Початок Угорського періоду (XI—XV ст.)

Новою віхою в історії краю став похід угорців на закарпатські землі в 903 році на чолі з вождем Арпадом, який захопив місцеві фортеці Унг і Вари. Слов’янська знать поступово почала втрачати вплив у регіоні й до XIII ст. Закарпаття остаточно перейшло до складу нової європейської держави — Великої Угорщини.

В ту епоху край переживав і падіння, і злети, і монголо-татарську навалу, і приїзд італійських виноробів, і повстання проти окатоличення слов’янського населення.

1500–1711 pp.

З XVI ст. розпочалась нова віха в історії краю. У той час на Закарпатті було вже 20 міст, чимало з яких отримали Магдебурзьке право. Розпочався розквіт ремісничих професій. Тоді ж у краю почали поширюватися протестантські релігійні рухи, а в гірських місцевостях розпочалася галицька колонізація — у різних регіонах з’явилися лемки, бойки, гуцули.

А коли в XVI ст. Угорське королівство розпалося на Трансільванське князівство, Центральну Угорщину, Західну й Північну Угорщину, Закарпаття опинилося розділеним.

Знаковою подією XVI–XVII ст. стало зародження масового опришківства й стрімкий розвиток регіону. В той час тут налічувалося вже 13 міст, 700 сіл, діяло близько 40 шкіл, з’явилися перші прообрази санаторіїв, лісопильні, різноманітні мануфактури. Закарпаття стало регіоном, з яким рахувалися сусіди, а уряд Австрійської імперії навіть виділив для закарпатців окремі місця в Трнавському університеті.

Ужгородська унія (1646 р.)

Чи не найважливішою подією XVII ст. в історії Закарпаття стало проголошення 24 квітня 1646 р. Ужгородської унії. Того дня в Ужгородському замку православні священники проголосили об’єднання з католицизмом. У результаті, Закарпаття отримало власну греко-католицьку церкву.

1711–1847 рр.

Після тривалих воєнних заколотів XVIII ст. і перша половина XIX ст. стали часом спокійного розвитку краю. У час панування Марії Терезії і Йосифа І відбулося чимало реформ, які сприяли розквіту Закарпаття. Було скасовано панщину, відбулася освітня реформа, з’явилися школи, в яких викладали національною мовою. Стрімкий розвиток торкнувся наукових і літературних кіл. Відбулося становлення місцевої літератури, науки, філософії.

1848–1900 рр.

ХІХ ст. стало періодом економічного підйому Закарпаття. Тоді почали з’являтися перші фабрики, запрацювала залізниця Ужгород–Чоп, з’явився перший лісопильний завод, заклали першу вугільну шахту в селі Ільниці, винахідник зі Стеблівки винайшов механізовану машину для збирання пшениці.

Світ побачила перша газета Закарпаття «Карпатський вісник» (видавався угорською мовою). Словом, цей період минув для регіону під гаслом «вперше».

1900–1918 pp.

Цей період, з одного боку, ознаменувався посиленням угорського тиску, а з іншого — хвилею москвофільської пропаганди. І на тлі цього розвинулась народовецька (національно-українська) течія. Сповільнила розвиток краю Перша світова війна.

1918–1920 pp.

Новим знаковим етапом для краю став розпад Австро-Угорщини восени 1918 р. І вже в січні 1919 р. на з’їзді у Хусті закарпатці заявили про своє бажання приєднатися до України. Однак вже у вересні того ж року закарпатські землі увійшли до складу Чехословаччини.

Чехословаччина (1920–1939)

Період Чехословацької Республіки вважається часом, коли Закарпаття отримало свою сучасну культурну й архітектурну довершеність. У 1920-х рр. Ужгороду надали ліцензію на показ кінофільмів. Тоді ж у краї було створено єдину в Європі ромську школу, збудували аеропорт.

Угорська окупація (1939–1944 рр.)

Але у складі Чехословаччини край був недовго. 2 листопада 1938 р. Віденський арбітраж передав частину Закарпаття Угорщині. І практично в той же час (15 березня 1939 р.) в іншій частині краю відбулося проголошення державного утворення Карпатська Україна на чолі з Августином Волошиним.

Однак проіснувала держава недовго — вона майже відразу була окупована Угорщиною. А далі Угорська держава і Закарпаття, яке на той час входило до її складу, вступили у Другу світову війну. І хоч воєнні дії не принесли особливих руйнувань краю, та на полях бою загинули тисячі солдат. Водночас на тлі угорської окупації в краї розпочало діяльність націоналістичне підпілля.

У складі УРСР (1944–1991 рр.)

Угорські окупанти так і не здобули підтримки місцевого населення, тому коли в 1944 р. на Закарпаття прийшли радянські солдати, подія була сприйнята радше як визволення, а не як нова окупація. І вже в 1945 р. Закарпаття увійшло до складу УРСР. Проте закарпатці дуже швидко зрозуміли, з чим до них прийшли «визволителі». Розпочався процес колективізації, церква зазнала гонінь, а далі була взагалі ліквідована. Як і сусідня Галичина, Закарпаття стало осередком українських повстанців.

І зрештою, після усіх злетів і падінь настав серпень 1991 р., коли на світовій мапі з’явилася нова самостійна держава — Україна, а Закарпаття стало її однією з найколоритніших мультикультурних областей із тисячолітньою історією і неймовірними пам’ятками.

Чим відоме Закарпаття?

Закарпаття сьогодні — чи не найпопулярніша туристична область України. Регіон приваблює численними історичними, культурними, природними пам’ятками. По суті, це музей під відкритим небом, де кожен знайде для себе цікавинку до душі.

Хтось їде на Закарпаття, щоб відпочити в одному з багатьох місцевих бальнеологічних центрів, пройти оздоровлення в цілющих термальних басейнах чи солоних шахтах. Хтось їде сюди, щоб доторкнутися до історії — подивитися на середньовічні замки, місця найдавніших поселень, відвідати унікальні дерев’яні храми чи національні парки.

Для когось ідеальна подорож на Закарпаття — це можливість пройтися історичними вулицями старих частин Ужгорода, Мукачево, Хуста, Берегового чи Виноградова. Для шанувальників гастрономічного туризму Закарпаття — це край унікальних сирів, меду, вина, лекварів і м’ясних делікатесів.

Для любителів активного відпочинку Закарпаття цікаве впродовж усього року. Взимку — це лижі, в теплу пору — піші походи і кінні прогулянки. Тим паче, що на території області прокладено чимало туристичних шляхів.

А хтось їде на Закарпаття, щоб ближче познайомитися з унікальною культурою краю, в якій настільки тісно переплелися надбання різних епох і країн, що вже й не розібрати, хто у кого і що запозичив. І в цьому унікальність місцевого культурного колориту.

Куди поїхати в Закарпатті?

Це перше запитання, яке спантеличує і досвідчених туристів, і тих, хто планує відвідати регіон уперше. І проблема не втому, що в Закарпатті мало цікавих місць. Навпаки — важко вибрати, з чого почати.

А розпочати можна з відвідин найколоритніших міст області — Ужгорода, Мукачево, Берегового і Хуста. Перші три, до речі, свого часу увійшли до ТОП 10 найкрасивіших міст України. Тож далі про те, чим знамените кожне з цих міст, і що в них варто подивитися.

Ужгород — місто, в якому залишили свої сліди всі, хто коли-небудь завойовував регіон. А подивитися тут однозначно варто:

• Ужгородський замок;
• Музей народної архітектури;
• Хрестовоздвиженський кафедральний собор;
• липову алею;
• Ортодоксальну синагогу.

Мукачево — найзатишніше місто регіону і одне з найдавніших, де перші люди мешкали ще в часи палеоліту. Кожному туристу тут варто відвідати:

• замок паланок;

• костел св. Мартіна;
• пам’ятник сажотрусу;
• Медовий дім;
• ратушу.

Берегове — «найбільш угорське» місто регіону. А ще це один із центрів виноробства країни. Головні цікавинки міста:

• графський двір 1629 року;
• пам’ятник архітектури XVII ст., в якому розташований готель «Орослан»;
• будівля міського суду 1910 року;

• термальний басейн;

• боржавська вузькоколійка.

Для багатьох перша асоціація з Хустом — Долина нарцисів. Проте тут є й інші цікавинки:

• руїни хустського замку (один із найдавніших у регіоні);
• місцевий краєзнавчий музей;
• термальні води (неподалік від Хуста в с. Велятино);
• ферма оленів.

Бути на Закарпатті й не відвідати термальні водойми — справжній злочин. Тим паче, що це одна з візитівок регіону. За такими розвагами слід мандрувати в Косонь і Берегове.

А любителям гірськолижного відпочинку потрібно в Рахівський район на Драгобрат, у Міжгір’я, у села Пилипець, Ізки, Верхній Студений чи Подобовець, на Красію у Великоберезнянському районі, в урочище Воєводине, що в Перечинському районі. Словом, варіантів чимало.

Пам’ятки архітектури

Є, що подивитися на Закарпатті, й любителям пам’яток архітектури. Фактично, чи не кожне місто й село в регіоні переповнене унікальними будівлями, і важко серед них виокремити якусь одну. Проте є деякі, які має побачити кожен гість Закарпаття:

• унікальні бойківські церкви у Великоберезнянському районі;

• палац Шенборнів у с. Карпати;

• Горянська церква-ротонда в Ужгороді;

• винні підвали у с. Середнє;

• каплиця св. Йосипа в Мукачево;
• будівлі в стилі готики Потисся — церкви у Рахівському, Виноградівському, Берегівському, Хустському, Тячівському районах;
• лемківські церкви в Сваляві та в музеї архітектури і побуту в Ужгороді;
• садиба баронів Перені у Виноградові;

• колишнє казино в Береговому;

• колишня синагога (тепер Будинок філармонії) в Ужгороді.

Замки

До нашого часу на території Закарпаття збереглося 12 замків і руїн, датованих періодом від Х до XVI ст. Як для найменшої області України цифра вражаюча. З іншого боку, 12 — не так вже й багато, тим паче, що час на давні будівлі діє немилосердно, тож варто побачити їх, доки не пізно:

• Ужгородський;
• Мукачівський;
• Хустський (руїни);
• Королевський;
• Невицький (руїни);
• Виноградівський (руїни);
• Боржавський (залишки);
• Середнянский (руїни);
• Чинадієвський (паркова споруда);
• Квасівський (руїни);
• Бронецький (залишки);
• Вишківський (залишки).

Пам’ятки природи

Завдяки специфічному географічному розташуванню й унікальному ландшафту Закарпаття — це ще й земля численних природних пам’яток. Найцікавіші з них:

• Долина нарцисів;
• водоспад Шипіт (Воєводин);
• урочище Зачарована долина;
• озеро Синевир;
• озеро Бребенескул (Синє око Карпат);
• печера прозорих стін;
• печера Перлина;
• букові праліси;
• соляні озера;
• полонина Руна.

Цікаві факти про Закарпаття

1. Хоча Закарпатська область і найменша в Україні, проте за площею вона більша, ніж 40 різних країн у світі. Серед них Ліхтенштейн, Ватикан, Люксембург, Катар, Ліван, Монако, Андорра.
2. Липова алея в Ужгороді є найдовшою не тільки в Україні, а й у всій Європі. Її довжина становить 2200 м.
3. Село Велика Копаня (Виноградівський район) отримало звання «столиці близнюків». У цьому селі з населенням менше ніж 4000 осіб мешкає понад 60 пар близнюків.
4. Найдовший залізничний тунель в Україні проходить через Закарпаття (Скотарське–Бескид). Його довжина — 1747 м. Збудований він був ще в 1887 р.
5. Село Руська Мокра (Тячівський район) вважається найбільш засніженим населеним пунктом України. Сніг тут лежить у середньому 110 днів на рік.
6. Найвищий природний водоспад Закарпаття — Труфанець. Його висота — 36 м.
7. Рахів – найвисокогірніше місто України. Воно розташоване на висоті 820 м над рівнем моря. В межах міста перепад висоти між деякими вулицями становить близько 600 м.
8. На території Закарпаття на початку 2000-х років проживало понад 100 національностей.
9. Географічний центр Європи розташований у Закарпатті, поблизу селища Ділове.
10. Закарпаття — єдиний регіон України, що межує одразу з 4 країнами Європи.