Парагвай

Загальна інформація

Чудова природа - візитна картка Парагваю і головна причина, чому дедалі більше туристів обирають для відпочинку цю країну в самому серці Південної Америки.

Історична довідка

Історія Парагваю почалася із заселення його земель індіанськими племенами гуарані, тоба, мокові та інших, які до XVI століття жили тут, займаючись землеробством і рибальством.

Починаючи з 1537 року ці території перебували під владою Іспанії. Тоді ж було засновано місто Асунсьйон - майбутню столицю Парагваю.

Наступні сто років, до 1640 року, Парагвай був частиною віце-королівства Перу. На початку XVII століття сюди проникли представники ордену єзуїтів і фактично взяли владу у свої руки. Їхнє правління тривало 60 років, а потім єзуїти були змушені покинути ці території під тиском іспанців.

У 1811 році Парагвай нарешті отримав незалежність від іспанської корони. Подальша історія країни - це чергування періодів затишшя з війнами та державними переворотами.

Найкривавішою і найруйнівнішою для Парагваю стала війна 1866-1870 років з Аргентиною, Бразилією та Уругваєм. Вона закінчилася втратою половини території та величезною кількістю жертв: населення країни зменшилося щонайменше наполовину.

1954 року в Парагваї встановився строністський режим - диктатура генерала Стресснера, що проіснувала 35 років. Режим упав 1989 року, йому на зміну прийшла партія Колорадо, яка править досі.

Парагвай - член ООН, Світового банку, МВФ, низки латиноамериканських політичних та економічних організацій.

Географія та клімат

Парагвай часто образно називають серцем Південної Америки, і це частково так: він розташований у самому центрі континенту. Парагвай межує з трьома країнами - Бразилією, Аргентиною та Болівією. Виходу до моря в нього немає, зате прямо посередині його території протікає однойменна річка - одна з найбільших і найпотужніших у Південній Америці. Річка Парагвай ніби розділяє країну на дві нерівні частини.

Найбільше парагвайців живе у східній області, а західна частина майже безлюдна. Це - Гранд-Чіко, пустельний регіон, де наважуються жити тільки напівкочові племена аймара і гуарані, деяка кількість креолів і невеликі групи німців, іспанців, які давно оселилися тут.

Клімат Парагваю залежить від регіону: наприклад, у Параменье він тропічний, а в Чако це вже субтропіки. Сезони тут прямо протилежні європейським: парагвайське літо починається в грудні та закінчується в лютому, а зима триває з червня по серпень. Відповідно, найспекотніші дні бувають у розпал «літа» - тобто в січні, коли температура повітря подекуди підвищується до +35 у тіні. Найпрохолодніше в Парагваї в липні: звичайні температури для цього місяця - +14-17 градусів.

Однак потрібно враховувати вплив атлантичних і антарктичних вітрів, які взимку здатні радикально змінювати погоду. Коли в Парагвай прямують атлантичні повітряні маси, тут настає абсолютно літня спека з +35 на стовпчиках термометрів. Вітри з Антарктиди приносять із собою різке похолодання до +5.

Високого сезону в Парагваї немає хоча б тому, що ця країна не має виходу до моря і під пляжним відпочинком тут мається на увазі релакс на берегах Парагваю або дрібніших річок.

Туристи з-за кордону їдуть сюди цілий рік головним чином за екстримом - скелелазінням майже стрімкими скелями, запаморочливими стрибками у воду з мостів заповідника Мбатові, походами національними парками, а також за цілком «мирними» розвагами - неспішними прогулянками вулицями Асунсьйона - парагвайської столиці.

Населення, мова та валюта

У серці Південної Америки живуть лише близько семи мільйонів осіб - це одна з найменших країн континенту. Абсолютну більшість її жителів (95%) становлять метиси - нащадки індіанців та іспанців, які п'ятсот років тому оселилися на цій землі. Цікаво, що якоїсь докладної інформації про національний склад Парагваю немає: тут не ведеться такого обліку - мабуть, він нікому не цікавий. Решта 5% - вихідці з інших країн світу, які приїхали сюди на ПМП.

Офіційних мов у Парагваї дві: іспанська та гуарані, причому, на відміну від інших країн Південної Америки, мова корінних жителів країни - не для галочки, як, наприклад, кечуа десь в Еквадорі або Перу: вона там начебто є, але нею мало хто розмовляє. Гуарані ж справді широко використовується не тільки в спілкуванні, а й в інших важливих сферах.

Тут чимало людей, які розмовляють тільки гуарані, - їх більше третини: 37%. Інша частина вільно володіє обома мовами. Мова індіанців дуже складна, своєрідна і багатьом іноземцям навіть спочатку нагадує іспанську. Щоправда, вони одразу ж зі здивуванням констатують: навколо звучить начебто іспанська мова, але жодного слова з неї не зрозуміло.

За віросповіданням парагвайці переважно католики, проте в країні є кілька громад протестантів та інших течій християнства.

Національний характер парагвайців мало відрізняється від рис, притаманних іншим латиноамериканцям: тутешні жителі так само темпераментні, імпульсивні, приголомшливо доброзичливі та гостинні. Ще одна неодмінна властивість їхніх характерів, що накладає досить дратівливий відбиток на весь уклад життя, - повільність і звичка все робити в останній момент. Цим вони теж дуже схожі на своїх сусідів по всьому латиноамериканському регіону: слово mañana («завтра») тут чи не найулюбленіше.

Національна валюта - парагвайський гуарані (PYG), чий курс до долара США на момент написання статті становить 1:0,00014. Власники криптовалюти можуть без проблем обміняти її в місцевих обмінниках. Щоправда, відсотки тут, відверто кажучи, грабіжницькі. Але якщо дуже потрібно, то довго бігати шукати, де продати той же біткойн, точно не доведеться.

Як дістатися

Якщо уявити, що нарешті з'явилися прямі рейси з Києва до Асунсьйона, то час перельоту становив би 15 годин. Однак насправді їх немає, тому спочатку доведеться вилетіти до Лондона, звідти - до Ріо-де-Жанейро або Бразиліа, а вже звідти - до Асунсьйона.

У Парагваї 20 аеропортів, з них 5 - міжнародні. Туристичні борти зазвичай приймає столичний Міжнародний аеропорт імені Сільвіо Петтіроссі. Це найбільший повітряний порт країни, який обслуговує не тільки Парагвай, а й прикордонні аргентинські міста.

Орієнтовна вартість перельоту через Лондон і Ріо-де-Жанейро - близько 600 доларів США, але кінцеві ціни потрібно уточнювати у перевізників.

Влада країни гранично спростила правила в'їзду для громадян України: віза в Парагвай їм не потрібна, якщо вони не планують залишатися тут понад 90 днів.

Різниця в часі з Києвом - мінус 7 годин. Іншими словами, якщо в українській столиці опівдні, то в парагвайському Асунсьйоні - 5 година ранку.

Де зупинитися

Парагвай стрімко розвивається і змінюється: люди, які бували тут років десять або навіть п'ять тому, сьогодні ледве впізнають цю країну. Там, де ще у 2012-15 роках лежали нетрі, зараз - прекрасні набережні та райони сучасної забудови. Те ж саме стосується і туристичної сфери. На зміну допотопним готелям поступово приходять готелі, що повністю відповідають нинішнім вимогам.

Проте поки що готелі Парагваю не входять до міжнародних рейтингів, а кількість зірочок в описах туристичних путівників зазвичай виставляється самими власниками. Тому тут діє золоте правило: щоб вибрати готель, який максимально відповідає вашим очікуванням, уважно читайте відгуки туристів.

Вартість проживання в готелях Парагваю - від 40 до 100 USD.

Ось кілька варіантів недорогих номерів:

1. 7 Saltos Resort - елегантний готель 4* у передмісті Сальто-дель-Гуайра на кордоні з Бразилією. На території - казино, ресторан, відкритий басейн. У номерах окремі ванні кімнати з душем. Банні халати надаються. Сніданок - шведський стіл, парковка і вайфай - безкоштовно.

2. Alta Gracia Parque Hotel - готель 5* у Каакупе. Гостям пропонується трансфер з/до аеропорту Сільвіо Петіроссі. Номери обставлені стильними меблями з темних порід дерева, оснащені окремими ванними кімнатами. На території - відкритий басейн, фітнес-клуб, ресторан міжнародної кухні. Парковка і вайфай - безкоштовно.

3. Ruta Del Sol - готель 3* у передмісті (8 км) Сан-Бернардіно. Розкішний внутрішній сад, тенісний корт, фітнес-центр, відкритий басейн. Кухня в ресторані - міжнародна, подається сніданок. Номери з кондиціонером, ванними кімнатами, сучасними меблями. Вайфай і парковка - безкоштовно.
4. La Matilde Lodge - стильний, сучасний готель 3* у Сан-Бернардіно. До послуг гостей - бар, басейн, дитячий ігровий майданчик. У номерах можна самостійно готувати їжу: для цього створено всі умови.

5. Tiny Houses en Asunción. Zona Aeropuerto-Rakiura - готель 3* в Асунсьйоні. Складається з кількох окремо розташованих будиночків-бунгало. У кожному з них є ванна кімната, повністю обладнана кухня, обідня зона, вітальня і спальня. Вайфай і парковка входять у вартість проживання.

Якщо не хочеться селитися в готель, можна завчасно подбати про орендоване житло, оформивши бронь на міжнародних сайтах оренди нерухомості по всьому світу. Один із таких сервісів - Airbnb.com.

Що подивитися

Вважається, що Парагвай - не найвидовищніше місце в Південній Америці: маленька країна в самому центрі континенту дійсно бідна на пам'ятки. Однак це зовсім не означає, що тут зовсім нема на що дивитися: по-перше, все в нашому світі відносно, а по-друге, навіть те небагато, що в Парагваї є, унікальне і по-своєму цікаве.

Асунсьйон

Як і майже будь-яка південноамериканська столиця, Асунсьйон - дітище іспанської корони. Історичний центр міста майже повністю складається з колоніальної забудови, що сильно нагадує собою архітектуру старовинних міст Іспанії.

Найцікавіші місця в парагвайській столиці зосереджені саме тут. Знайомство з визначними пам'ятками міста логічно почати з центральної площі - Place de la Constitution (Площі Конституції). Вона оточена кількома урядовими будівлями - Національним конгресом і муніципалітетом (Cabildo), Національним управлінням поліції. Тут же розташована стара будівля Військової школи, Кафедральний собор із музеєм, а трохи далі - Palacio de Lopez, президентський палац.

Усі ці будівлі були побудовані дуже давно - у XVII-XIX століттях. Зараз міська влада багато чого робить для того, щоб уберегти їх від руйнування річковими водами: на берегах затоки Асунсьйон постійно будуються гідротехнічні споруди.

Крім президентського палацу, є інші цікаві місця в центрі столиці:

• Casa de la Independencia (Будинок Незалежності), побудований наприкінці XVIII століття і вважається найстарішою будівлею в Асунсьйоні. Тут же розташований найбільший музей колоніальної культури з безкоштовним входом;

• Casa de Cultura Paraguaya (XIX ст), культурний центр Парагваю;

• Гранд-готель дель Парагвай - найстаріший готель Асунсьйона, побудований у XIX столітті як приватний домоволодіння, що належало якійсь мадам Елізі Лінч. Пізніше його перебудували під готель.

Ще одна міська площа - Пласа-ель-Парагуайо-Індепенденса - знаменита Палацом уряду, у якого за часів правління диктатора Стресснера склалася похмура слава. Проходячи повз будівлю, ніхто не мав права довго і пильно роздивлятися будівлю палацу, інакше ризикував бути застреленим охороною. Зараз безкоштовний доступ до Палацу уряду відкритий по вівторках і четвергах. Грандіозна будівля, що нагадує своєю архітектурою підкову, в ці дні повна туристів.

Ще одна група пам'яток, без якої неможливо уявити собі жодну з латиноамериканських столиць, - католицькі кафедральні собори, базиліки та інші церковні споруди. Найвідоміші з них:

• Катедраль-Метрополітана-де-Асунсьйон - кафедральний собор, який будували майже 200 років - з 1687 по 1845 роки;

• Ораторія-де-Ла-Вірген-де-Асунсьйон (час завершення будівництва - XIX століття);

• Вікарія-Кастренсе - сучасний храм незвичайної форми (XX століття).

Дуже багато в Асунсьйоні всіляких музеїв. Потрібно обов'язково сходити в Національний музей мистецтв, Музей археології та етнографії Гвідо Борджіані, незліченні художні галереї, присвячені різним видам мистецтва.

Природні заповідники

Національні парки - особлива гордість Парагваю: тут зібрані куточки дикої природи, які не поступаються за красою відомим на весь світ заповідникам Африки та Азії. Найбільший із них - Eco Reserva Mbatovi, що в департаменті Парагуарі. Територія, що перебуває під охороною, між містами Парагуарі та Пірібебуй багато сотень років залишається рідною домівкою для безлічі видів звірів і птахів, а останнім часом - ще й місцем відпочинку для любителів скелелазіння і просто спокійних прогулянок тихими стежками величезного лісового масиву.

Ще один Національний парк - Ібікуї, поєднує в собі риси заповідника і музею під відкритим небом. Його ліси, річки, струмки, озера, де можна купатися, - це 5000 га дивовижно красивої природи.

Музеї присвячені численним війнам, у яких брав участь Парагвай. Наприклад, перший у Південній Америці чавунний завод і збройовий склад Ла Росада, де виробляли зброю для парагвайського військового флоту, досі приваблює безліч туристів.

Ще одна визначна пам'ятка - будинок-музей засновника правлячої партії Колорадо і 9-го президента Парагваю Бернардіно Кабальєро, де можна багато чого довідатися про життя однієї з найвпливовіших постатей парагвайського політикуму кінця XIX-початку XX століть.

Гребля Ітаїпу

Мабуть, найвідоміша визначна пам'ятка Парагваю і до середини 2000-х та найбільша у світі гребля. Щоправда, зараз вона вже тільки на третьому місці: за величиною її випередили дві греблі, збудовані зовсім нещодавно в Китаї.

Ітаїпу побудували 1977 року. Тепер, крім самої дамби, тут розміщується водосховище, на якому мешкають десятки, якщо не сотні, птахів і риб. Екскурсії приголомшливою водною гладдю площею понад 1350 кв. км дають рідкісну можливість поспостерігати з борту катера за життям тваринного світу.

Що скуштувати

Основа сучасної кухні Парагваю - кулінарні традиції індіанського племені гуарані, корінних жителів цієї країни. Індіанці століттями вирощували маніок, маїс, фрукти і готували їх, додаючи м'ясо або птицю. Так до наших днів у практично незмінному вигляді дійшли найпопулярніші страви - чіпи (кукурудзяні коржі, яких існує не менше 70 видів), асадо - м'ясо шматками, приготоване на барбекю з овочами.

Одна з найбільш незвичайних національних страв - парагвайський суп. Насправді вона нічого спільного з усім відомою першою стравою не має. По суті, це - запіканка з кукурудзяного борошна, молока і яєць, яка з'явилася завдяки неуважності служниці парагвайського президента Карлоса Антоніо Лопеса. Поспішаючи приготувати улюблений суп президента, вона щось наплутала з пропорціями і в результаті страва вийшла дуже густою - настільки, що до моменту готовності більше нагадувала собою кашу. Винахідлива дівчина не стала готувати суп заново, а просто запекла отриману субстанцію в духовці до апетитної рум'яної скоринки. Чи треба говорити, що президент був у захваті від нової страви? Ідея назви «парагвайського супу» теж належить йому.

Інші не менш смачні та ситні страви в Парагваї:

• парильяда - різновид асадо, приготований на вугіллі;

• піра кальдо - рибний суп;

• сойо - густий м'ясний суп із подрібненим у ступці м'ясом і овочами, заправлений спеціями.

Головний напій Парагваю, відомий далеко за його межами, - чай мате. Готують його в особливій посудині - калебасі з листя падуба, заливаючи на деякий час гарячою водою за температури 75 градусів. П'ють через трубочку - бомбілью. Напій чинить сильну тонізуючу дію завдяки високому вмісту кофеїну, теофіліну та вітамінів.

Парагвайський національний напій на його основі - терере, куди, окрім трави падуба, додають м'яту та інші інгредієнти - корицю, ваніль, цедру лимона. Терере настільки улюблений і шанований у Парагваї, що щороку 25 лютого тут святкують День цього напою.

Обід на двох із трьох страв без спиртного в парагвайському ресторані середнього рівня обійдеться в смішну, майже символічну суму - приблизно 15 доларів. При цьому вас нагодують досхочу величезними порціями.

Парагвай - «темна конячка», terra incognita для багатьох людей, хоча останнім часом ситуація почала змінюватися на краще. Зовсім скоро він стане таким же велелюдним і галасливим, як і інші країни Південної Америки, давно відкриті туристами. Поки цього не сталося, поспішайте насолодитися спокійним, приємним відпочинком за дуже невеликі гроші: він насправді виявиться справжнім відкриттям.