Місця

Латвія

від  Олена Величко

Contents
Латвія

Сосни, дюни, розсипи бурштину і знаменитий ризький бальзам – такі спогади викликає Латвія, маленька прибалтійська країна на півночі Європи.

Затишні вулички і кав'ярні латвійських міст, звідки так смачно і по-домашньому пахне кавою і випічкою, тінисті парки, з яких зовсім не хочеться йти, неквапливі, немовби занурені в себе латвійці – все це створює особливу атмосферу спокою та умиротворення.

Загальна інформація

Латвія – одна з трьох балтійських країн, що входили з 40-х до 90-х років минулого століття до складу СРСР. Нині вона досі переживає непростий період становлення після здобуття незалежності, хоча певних успіхів на цьому шляху вже досягнуто.

Історична довідка

Сьогоднішня Латвія – незалежна республіка, яка у XX столітті двічі в різний час отримала суверенітет.

Уперше це сталося в листопаді 1918 року, коли Латвія відокремилася від Балтійського герцогства, а вдруге – у травні 1990-го: тоді вона разом із Литвою та Естонією вийшла зі складу Радянського Союзу.

Її перебування у складі СРСР з літа 1940 року вважається окупацією, цей погляд панує в сучасній ідеології Латвії та офіційному трактуванні тих подій.

Після здобуття незалежності 1990 року країна пройшла непростий шлях становлення держави, який повністю все ще не завершений.

Країни Європи та світу прийняли Латвію в усі основні організації: в ООН республіка перебуває з 1991 року, в ЄС – з 2004-го. Тоді ж вступила до НАТО.

Економіка Латвії базується головним чином на доходах від розвитку туристичної сфери, банкінгу, харчового виробництва, логістичних послуг. Рівень життя високим поки що назвати не можна, якщо порівнювати його з показниками інших північноєвропейських країн – Норвегії, Фінляндії, Великої Британії. Через це виникла серйозна демографічна проблема – відтік корінних жителів, які вперто шукають кращого життя за кордоном.

Дедалі більший дефіцит робочої сили заповнюють заробітчани з сусідніх країн.

Географія, клімат

Латвія, попри дуже скромні розміри – 65 000 км², має кордони з чотирма країнами – Литвою, Естонією, Білоруссю та російською федерацією.

Омивають її води Балтики і Ризької затоки, а територією біжать великі і дрібні річки: Даугава, Гауя, Огре, Вента. За кількістю ж озер Латвія могла б зрівнятися з Фінляндією: у маленькій прибалтійській республіці їх близько трьох тисяч.

Клімат Латвії недарма називають помірним: тут не буває надто холодно чи спекотно, хоча, звісно, зрідка трапляються й погодні ексцеси на кшталт +30 у червні.

Типова ж для цієї країни погода – +17–20 влітку і легкий морозець (–2–5 градусів) взимку. Осінь, особливо ближче до настання зими, здебільшого дощова.

Попри помірні температури влітку, на морських курортах Латвії – Юрмали, Лієпаї, Вентспілса – з травня до вересня дуже багатолюдно.

Море як слід прогрівається тільки до липня, коли температура води сягає 21–23 градусів, але пляжі заповнюються відпочивальниками набагато раніше.

Латвійські курорти – ідеальний вибір для тих, хто цінує європейський відпочинок, комфортне тепло і спокійну атмосферу.

Населення, мова, валюта

Латвія – країна маленька не тільки за розмірами, а й за населенням. Тут живуть менш як два мільйони людей, причому з них близько третини – у Ризі, столиці республіки.

Найбільші міста – Рига (615 тис.), Даугавпілс (80 тис.), Лієпая (68 тис.).

У Латвії, як і в двох інших пострадянських прибалтійських державах, існує унікальне явище – негромадяни. Це особлива категорія жителів із фіолетовими паспортами, частина прав яких (головним чином політичних) урізана.

Негромадянам доступні освіта, медицина, інші можливості, але вони не мають права служити в латвійській армії, працювати в поліції, державних органах, фармацевтичних підприємствах і голосувати на виборах. До цієї категорії належать люди, які жили в країні на момент 1 липня 1992 року і не мали жодного іншого громадянства, крім радянського.

Для них існує процедура натуралізації, куди входять два іспити – на знання латиської мови та історії Латвії. Зараз кожен десятий, хто проживає в країні, – негромадянин.

Державна мова одна – латиська.

Оскільки Латвія входить до Євросоюзу, її валютою з 2014 року став євро, який замінив колишню національну грошову одиницю – лат.

Як дістатися?

Літак і автобус – два основні способи дістатися з України до Латвії.

Громадянам України для в'їзду до Латвії віза не потрібна, якщо тривалість поїздки не більше 90 днів.

Де зупинитися?

Готелі Латвії, як і сам відпочинок у цій країні, повністю відповідають тому, що заведено позначати словом "елегантність".

Це вихований, тактовний персонал, спокійна внутрішня обстава, стримані колірні рішення під час оформлення інтер'єрів, хороша кухня готельних ресторанів. Комусь така поміркованість може здатися навіть нуднуватою, але її високо цінує більшість гостей Латвії.

Ціни на номери здебільшого відповідають середньоєвропейським.

Як і скрізь у світі, вартість залежить не тільки від класу готелів, а й від безлічі інших, суто маркетингових чинників:

  • ступеня віддаленості від центру, магазинів і визначних пам'яток;
  • сезону в курортних регіонах, відстані до пляжу;
  • варіативності додаткових послуг: спа-салонів, басейнів, масажу та інших.

У латвійських готелях навіть середнього рівня майже завжди у вартість проживання включено так званий континентальний сніданок. Тут він різноманітний, смачний і ситний. Часто пропонується харчування за системою "шведський стіл".

Не можна не відзначити високу швидкість інтернету: Латвія взагалі входить до топу країн із найшвидкіснішим доступом у всесвітню мережу. Користування Wi-fi в тутешніх готелях безплатне.

Ось кілька варіантів готелів різного рівня:

  • Ok Hotel – готель 3* у Ризі. Лише близько двох кілометрів відділяють його від історичного центру латвійської столиці. У номерах є все, що потрібно для спокійного сну і комфортного відпочинку. У вартість включено рясний сніданок за системою "шведський стіл". Є безплатна стоянка. Діти до 4 років проживають з батьками без оплати;
  • Hotel Jurmala Spa – спокійний, респектабельний готель на Ризькому узбережжі, Юрмала. До міського пляжу – 1 км, до аквапарку – кілька хвилин на громадському транспорті. Є ресторан (сніданок "шведський стіл" включено), спа-салон, доступна безплатна стоянка для авто;
  • Hotel Sigulda – готель 3* у Сігулді. Затишний готель у стилі старовинного латвійського будинку пропонує комфортабельні номери з окремими ванними кімнатами, балконами, набором техніки для догляду – феном, праскою. Доступний закритий басейн;
  • Готель "Promenade Hotel Liepāja" – п'ятизірковий люкс у Лієпаї. Вікна номерів виходять на торговий канал, віддаленість від пляжу – 15 хвилин ходьби. Номери обладнані теплою підлогою, скрізь є повний набір звичної техніки. Розкішний ресторан запрошує на сніданки "шведський стіл", який включено у вартість проживання;
  • Hotel Viktorija – готель 3" у Ризі. Розташований за два кілометри від Національного художнього музею в старовинному особняку, побудованому на початку минулого століття. У номерах є все необхідне, сімейні номери складаються з двох спалень. Паркування та сніданок – за окрему плату.

Подорож латвійською провінцією – особливе задоволення зануритися в патріархальне середовище старовинних містечок і сіл. Тут теж дуже добре розвинений готельний бізнес.

Гостям невеликих сімейних пансіонів, мініготелів, гестхаусів пропонуються доглянуті номери в дусі старої довоєнної Латвії: ідеальна постільна білизна, стильні інтер'єри, доброзичлива атмосфера, яку забезпечує делікатний персонал. Тут же можна замовити сніданки, обіди, вечері, перекуси. Проста, але дуже смачна і ситна латиська кухня – якраз те, що потрібно для того, щоб гарненько підкріпитися.

Що подивитися?

Рига

У визначних пам'ятках латвійської столиці як у дзеркалі відбивається вся її тисячолітня історія.

Колись це було скромне селище на березі річечки-рукава, що відгалузилася від Даугави. Невелике купецьке поселення отримало свою назву від стародавнього балтійського кореня ring–, що означало "закрут, заводь".

Тепер уже давно немає тієї річки – висохла, загубилася в пісках часу, а місто живе й досі – прекрасне, затишне і, як зараз заведено говорити, атмосферне.

У Середні віки Рига була великим торговим містом із добре укріпленою фортецею. Це завжди приваблювало тих, хто хотів закріпитися тут на перспективу: місіонерів християнських церков, воїнів німецьких лицарських орденів, завойовників з усієї Європи.

Вони залишили після себе велику архітектурну та культурну спадщину, яка робить вигляд міста таким впізнаваним і неповторним.

Весь історичний центр столиці Латвії не дарма повністю визнаний частиною Світової культурної спадщини ЮНЕСКО – це справді великий діамант у короні Північної Європи.

Домський собор у Ризі – це як Ейфелева вежа в Парижі або Біг Бен у Лондоні. Силует найвідомішої пам'ятки латвійської столиці зображений на листівках, марках і незліченних фото в інтернеті, а тому дуже впізнаваний.

Домський собор, Рига

Домський собор, Рига

фото з сайту latvia.travel

Побудований у XIII столітті на славу Всеблагого Найвеличнішого Бога (Deo Optimo Maximo – латинська розшифровка абревіатури D. O. M.), цей лютеранський кафедральний собор досі залишається найбільшим і найзначнішим у всій Балтії.

Найбільшим у балтійському регіоні вважається і головна його визначна пам'ятка – знаменитий орган, побудований у соборі в середині XIX століття німецькими майстрами. Його потужне, урочисте звучання, від якого просто біжить мороз по шкірі, – те, що варто почути хоча б раз у житті.

Ризький замок – фортеця на березі Даугави, сьогоднішня резиденція президента Латвії, колись був прихистком лицарів Лівонського Ордену. Після їхнього розгрому військом Івана Грозного в XVI столітті фортеця надовго занурилася в пучину забуття і запустіння.

Ризький замок, Латвія

Ризький замок, Латвія

фото з інтернету

Нове життя в неї знову вдихнули спочатку шведські, потім – польські королі та російські царі. Вона знову служила своєму головному призначенню – оберігати місто і зберігати монарші таємниці.

Нині Ризький замок – одна з найбільш значущих визначних пам'яток латвійської столиці: у будь-яку пору року тут повно туристів.

Ще два місця, де потрібно обов'язково побувати, приїхавши до Риги, – Дім Чорноголових і Дім із чорними котами, який рижани зазвичай звуть просто Кошкіним.

Перший із них – повністю відновлений у 90–ті роки минулого століття Будинок Великої торгової гільдії, що стоїть на Ратушній площі. "Чорноголовими" ще з часів Середньовіччя в Ризі називали купців, чиїм покровителем був святий Маврикій – християнський мученик.

Його зображення у вигляді голови чорного кольору входило до герба гільдії. Так із чиєїсь легкої руки купців прозвали чорноголовими, а "офіс", де вони збиралися, – Будинком Чорноголових.

Будинок Чорноголових

Будинок Чорноголових

фото з інтернету

"Котячий дім", або, якщо називати цю будівлю правильно, Будинок із чорними котами, – приклад справжнісінького архітектурного тролінгу зразка початку XX століття.

Людські образи і ущемлене самолюбство знаходять часом найнесподіваніше вираження.

Будинок із чорними котами – "акція протесту" одного ризького купця, якого, попри всі його старання і хитрощі, ніяк не бажали приймати до Великої гільдії.

Ображений комерсант "посадив" на шпилі башточок свого будинку фігурки котів, демонстративно розвернувши їх спинами до Будинку Чорноголових. Так і сиділи металеві коти, висловлюючи вигнутими спинами хазяйське "фе" свавіллю торгових ділків, доки Чорноголові не змінили гнів на милість.

Купця в гільдію таки прийняли, але домовласник розпорядився повернути анфас до будівлі тільки одного кота. Інший же кіт і донині сидить спиною, порушуючи симетрію веж колишнього купецького будинку.

Юрмала

Ну як же без цього приморського містечка, яке прославилося свого часу фестивалями європейської попмузики?

Однак музична тусовка – не єдина причина завітати до Юрмали.

Навіть проста прогулянка вуличками старовинного латвійського містечка здатна принести масу задоволення. Чого варті одні лише фасади тутешніх будинків, що потопають у ніжному мереживі фантастичних різьблених візерунків на віконних лиштвах, балконах, мансардах, дверних отворах!

До Юрмали намагаються неодмінно потрапити і поціновувачі латвійської поезії, щоб побувати в будинку-музеї Аспазії та Райніса – подружжя поетів Емілії Розенберги та Яніса Плієкшанса – творця жанру трагедії в латиській літературі.

Цікавий і Музей тюремної історії, чиї експонати і сама атмосфера дають зануритися в особливий світ пенітенціарної системи.

Яскраві враження у гостей Юрмали залишаються і від експозиції робіт художника Єрмолаєва в Музеї картин, що світяться. Оригінальне підсвічування та інші візуальні ефекти створюють неймовірні за красою образи.

Дістатися ж на екскурсію до Юрмали можна тільки одним способом – теплоходом з Риги.

Крім Юрмали, в Латвії чимало інших місць, що полонять своєю непомітною, тихою красою.

Це Кулдига – тихе містечко за 150 км від Риги з його знаменитою летючою рибою (а ви думали, так не буває?), печерним лабіринтом, найбільшим у Європі водоспадом Вентас-Румбой.

Кулдига, Латвія

Кулдига, Латвія

фото з інтернету

Сігулда – ще один райський куточок Латвії майже поруч зі столицею. Усього 50 кілометрів машиною або автобусом – і ви потрапляєте в полон чарівної старовини.

Сігулда, Латвія

Сігулда, Латвія

фото з сайту toplietas.lv

Поблукайте Турайдським замком – пам'яткою архітектури XIII століття, а якщо пощастить потрапити сюди на свято, то послухайте просто тут концерт класичної або духовної музики.

Турайдський замок

Турайдський замок

фото з сайту latvia.travel

Національний Гауйський парк – це кілометри лісових масивів, скелі, печери, джерела – і все це в оточенні старовинних замків, городищ і поселень, прекрасно відреставрованих латвійськими фахівцями.

Ідеально підходять для сімейного відпочинку парк Вієнкочу з його майстернею народних промислів, повітряна дорога Сігулда–Кримулда, з висоти якої як на долоні видно багато заповідних місць.

Що з'їсти?

Чи любите ви перловку так, як її люблять тут, у Латвії?

Проста сіра крупа – неодмінний інгредієнт багатьох страв латвійської кухні: з неї готують весц-путру – різновид каші з рибою, додають у супи, рагу, запіканки.

Дуже популярні страви з гороху – і особливо з місцевого його сорту – сірого, боби, борошняні вироби, кисломолочні продукти, сири і, звісно, риба, що вдосталь водиться в балтійських водах – оселедець, салака, кілька.

М'ясо тут їдять будь-яке, але найбільше латиші люблять свинину.

Взагалі латвійська кухня – це про високу якість продуктів, відмінний смак готової їжі, її ситність і безсумнівну корисність.

Діапазон страв величезний: від простих наваристих сільських супів до вишуканих десертів, приготованих за старовинними рецептами в ризьких кондитерських.

Збираєтеся до Латвії? Неодмінно спробуйте національну кухню цієї країни. Ось найвідоміші та найсмачніші страви:

  • сірий горох – особливий сорт гороху, відвареного у воді. Його подають зі шматочками смаженого з цибулею сала;
  • кров'яна ковбаса і млинці;
  • Царникавська мінога – шикарна рибна страва, якою захоплювалася ще російська імператриця Катерина II;
  • Скландраусіс – пиріг з овочевою начинкою;
  • Дуже смачні латвійські киселі – путельси (вівсяні та горохові) і з ревеню з молоком;
  • А на десерт – обов'язковий буберт. Це ніжний манний пудинг з вершками і збитими яєчними білками. Подають його з кисло-солодким фруктовим соусом або киселем.

Латвія – різна: по-селянськи проста і по-міському інтелігентна, проста і манірна, але завжди чарівно прекрасна. Кращого місця для початкового знайомства з Північною Європою не знайти.