Кенія

Тут доволі м'який клімат, майже нульова ймовірність зіпсувати собі відпустку якоюсь тропічною інфекцією на кшталт малярії чи жовтої лихоманки. І все ж головне, за чим сюди їдуть, - природа. Кенійські національні парки та сафарі - неймовірний мікс із захоплення та адреналіну.

Загальна інформація

Колиска людства - такий титул Кенія носить абсолютно заслужено. Перші на Землі люди з'явилися саме тут: на цей рахунок існує безліч наукових доказів.

Однак не тільки цим унікальна наша спільна прабатьківщина. Її природа і тваринний світ, можливості для активного і навіть екстремального відпочинку, екзотика на кожному кроці - все це наче магніт притягує сюди мандрівників з усього світу.

Історична довідка

Три мільйони років тому на землях, які зараз займає Кенія, з'явилися перші людські поселення. Первісні люди оселилися на узбережжі озера Туркана (друга, більш відома його назва - Рудольфа).

Пізніше сюди прийшли племена-предки нинішніх народностей, що населяють Кенію, - суахілі, покомо та інші. Їхній розвиток почався з елементарних форм господарювання та економічних відносин, але вже до IV століття ця частина африканського континенту стала важливим торговим центром.

У XVI столітті багато що змінилося: кенійські землі та портові міста захопили португальці, чиїм найважливішим завданням був пошук торговельних шляхів до Індії. Однак їхнє панування було недовгим. У XVII столітті інтерес до Африки став проявляти арабський султанат Оман. Результатом стало повне витіснення португальців з усього океанського узбережжя Африки.

Араби через своїх намісників правили в містах Кенії до першої половини XIX століття. Потім усю Східну Африку розділили на сфери впливу між Великою Британією та Німеччиною: підсумком стало підписання 1890 року Занзібарського договору, за яким Кенія стала британською колонією.

Європейці докорінно змінили економіку східно-африканської країни, чиєю основою спочатку була работоргівля.

Завдяки їм у країні з'явилися підприємства з видобутку і переробки корисних копалин, величезні плантації, де вирощували на експорт каву і чай.

Однак з економічним і промисловим зростанням білі переселенці принесли африканцям і безліч проблем, головною і найболючішою з яких стала расова дискримінація.

І хоча до 1907 року в Кенії та інших країнах сходу Африки британці повністю викорінили торгівлю рабами і рабовласництво, африканці на довгі роки позбулися елементарних людських прав.

Спроби боротьби з утиском прав чорношкірих почалися майже одразу, але перші значущі результати вони дали тільки до 1944 року, коли кенійці отримали більшість у Законодавчій раді. Тоді ж було створено політичну організацію САК - Союз африканців Кенії.

Ця організація і створений 1949 року конгрес профспілок ВАКП очолили визвольний рух у Кенії. Під їхнім керівництвом відбулися перші страйки.

1952 року в країні спалахнуло повстання Мау-Мау під проводом колишнього солдата британської армії Дедана Вачіурі Кіматі. Загони партизанів складалися з 50 тисяч чоловіків племен кікуйю, меру та ембу.

Чотирирічна війна закінчилася 1956 року повним розгромом партизанів, а Дедан Вачіурі Кіматі був схоплений, засуджений британським судом і повішений як розбійник. Пам'ять про нього досі жива: Кіматі вважається національним героєм Кенії.

Незважаючи на поразку, кенійці все-таки зуміли отримати перші поступки з боку британської адміністрації. У 1960 році в країні було скасовано надзвичайний стан, а представники САК та інших африканських політичних сил за результатами виборів пройшли до Законодавчої ради.

За два роки в Лондоні розробили й ухвалили нову конституцію Кенії, а 1963 року було обрано першого прем'єр-міністра країни. Ним став Джомо Кеніата - "батько кенійської нації", як його з любов'ю називали на батьківщині, і видатний діяч панафриканського руху. У 1964 році він став президентом і пробув на цій посаді 14 років аж до своєї смерті.

Незалежність Кенія отримала взимку 1963 року. Через рік вона стала республікою.

Нині це одна з найперспективніших країн Африки, яка швидко розвивається: вона - на другому місці за рівнем розвитку на континенті.

Кенія входить до низки східно-африканських політичних міждержавних об'єднань і союзів, а її членство в ООН розпочалося одразу після здобуття незалежності - 1963 року.

Географія та клімат

Кенія межує з п'ятьма країнами - Танзанією, Ефіопією, Угандою, Сомалі та Південним Суданом.

Протяжність її частини узбережжя Індійського океану - понад 500 кілометрів. Також Кенію омивають води озера Вікторії - найбільшого прісного озера Африки і другого за площею у світі.

Територією Кенії проходить Східно-Африканська рифтова долина - унікальне геологічне утворення, що виникло внаслідок тектонічного зсуву двох плит - Африканської та Аравійської.

Нині ширина долини становить понад 130 кілометрів, а глибина подекуди доходить до кількох тисяч метрів. Її краєвиди дивовижні у своєму розмаїтті: береги тутешнього озера Натрон, вулкани та нагір'я створюють химерну картину.

Прямо через центр країни проходить лінія екватора, що накладає свій відбиток на її клімат. Він характеризується цілорічною постійністю температур: ночі тут дуже прохолодні з 13-14 градусами, вдень на більшій частині до 25 градусів. На узбережжі зазвичай досить спекотно: до +30, але жодного температурного екстриму, якого заведено очікувати від Африки, тут не буває.

Така поміркованість температур дуже дивує туристів, які вперше приїжджають до Кенії: виявляється, в цих краях анітрохи не спекотніше, ніж, скажімо, влітку в Іспанії або Франції.

Високий сезон у Кенії триває два місяці - липень і серпень. Вони ідеальні для всього, заради чого люди їдуть в Африку:

• активного відпочинку із сафарі та багатоденними походами;
• пляжних розваг на океанському узбережжі;
• екскурсій у села численних кенійських племен.

Населення, мова, валюта

Кенія - батьківщина 47 племен, розділених на сім етнічних груп. Найбільші з них - кікуйю, лухья і луо. Ще 15 відсотків її населення - інші африканські народи. Усього лише один відсоток становлять європейці, азіати, араби.

Загальна чисельність жителів Кенії - близько 48 мільйонів осіб. Традиційно у кенійців великі сім'ї: у кожній з них щонайменше по 4 дитини.

Однак і дитяча смертність тут досить велика, а середня тривалість життя дорослих не перевищує 58 років у чоловіків і 59 років у жінок.

Існує також серйозна проблема зараженості СНІДом і носійства ВІЛ: хворий кожен 15-й кенієць, а третина населення інфікована, тому від амурних пригод краще утриматися.

Найвідоміше плем'я в Кенії - масаї: саме до їхніх сіл найбільше люблять заглядати туристи.

Масаї - напівкочове плем'я тваринників: вирощування корів для них - сенс життя. Вони не сіють хліб, не культивують і навіть не їдять овочі, абсолютно щиро вважаючи це безглуздим заняттям.

От корови - інша справа: за їхньою кількістю в масаї визначається рівень життя. Якщо в сім'ї є хоча б півсотні тварин, то це дуже-дуже заможний, шанований рід.

Друге мірило багатства - діти: вважається, що чим більше малюків зуміє народити дружина за своє життя, тим краще. Резон тут простий: коли дочкам настане час виходити заміж, за кожну з них батьки отримають щонайменше 10 корів. Одружені сини приведуть у дім невісток, щоб ті народили ще більше дітей і потім отримали багато корів від сватів.

З огляду на популярність масаї, багато жителів Кенії роблять на цьому бізнес, хоча самі до легендарного племені жодного стосунку не мають. Вони одягаються в червоно-сині картаті шати воїнів масаї, надягають прикраси, гримуються і запрошують усіх охочих сфотографуватися. Зрозуміло, за гроші.

Але знаєте, як відрізнити лже-масаї від справжнього? За вухами. Справжні представники племені ще в дитинстві піддаються досить варварській процедурі розрізання і розтягування мочок вух. Дорослий масаї - це чоловік з великими, звисаючими донизу вушними мочками, в яких зяють величезні дірки.

Взагалі ж кенійці - народ цілком доброзичливий, до якого б племені вони не належали. Тут люблять туристів, завжди виявляють до них пекучий інтерес, але тим не менш у спілкуванні з ними дотримуються певних рамок. Наприклад, у Кенії не можна фотографувати і знімати на відео місцевих жителів без дозволу.

Ситуація зі злочинністю в цій африканській країні досить складна. Виною всьому - бідність: сума в 5 доларів для більшості кенійців - без перебільшення сказати, шалені гроші. За них, наприклад, можна з усіма зручностями народити дитину в приватній клініці або оплатити навчання в школі на цілий рік.

Тому щоб правдами і неправдами роздобути хоч якісь гроші, місцеві жителі займаються проституцією, збиваються в невеликі банди і грабують туристів, які випадково заблукали, промишляють крадіжками.

Ось що радять досвідчені мандрівники всім, хто збирається на відпочинок до Кенії:

• не користуйтеся таксі, якщо потрібно дістатися з аеропорту в місто. Дорогою машину можуть зупинити, пасажирів виштовхати втришия і до нитки обібрати. При цьому не факт, що водій не в долі;
• те саме стосується нічних рейсів. Якщо ви прилетіли в Найробі вночі, дочекайтеся ранку в аеропорту, а потім сідайте в шатл до міста;
• нікуди не ходіть самі. Без супроводу гіда ви обов'язково заблукаєте і потрапите до рук грабіжників;
• не знайомтеся з місцевими жителями і не погоджуйтеся на екскурсії та інші розваги. Це може закінчитися пограбуванням (у кращому разі), побиттям або ще чимось гіршим;
• не привертайте до себе увагу дорогими прикрасами, гаджетами і великими купюрами в гаманці;
• стежте за сумками та кишенями;
• на екскурсії не беріть із собою квитки на літак, паспорти, великі суми грошей і дорогі прикраси.

Найбільші міста - столиця країни Найробі (3,3 млн осіб) і Момбаса (1 200 тис. осіб).

Офіційних мов дві: англійська та суахілі. Англійською розмовляють майже всі жителі країни, причому навіть ті з них, хто неписьменні: дається взнаки довге правління Британії.

Національна валюта - кенійський шилінг (KES). Його курс по відношенню до долара США - 1:0,0069 (на момент написання статті).

Час у Кенії, як і в інших африканських країнах, повністю збігається з київським.

Як дістатися?

Відстань від Києва до кенійської столиці Найробі чимала - 8726 кілометрів, прямих рейсів немає. Якщо самостійно добиратися до Найробі, то доведеться спочатку вилетіти або виїхати до найближчих міст Європи - Амстердама чи Кишинева, а потім пересісти на рейс до Кенії.

Поїздка вийде недешевою: мінімальна ціна квитка становить 14000 гривень, максимальна - 40 000. Час перельоту без урахування шляху з Києва до інших європейських міст та очікування пересадки - 10 годин.

Де зупинитися?

Кенія - країна бідна, але туристична сфера розвинена тут досить добре. Найбільше туристів у ній дивують дві речі: несподівано якісний сервіс і високі ціни.

Номери в готелях добре мебльовані, скрізь є інтернет і вай-фай, сучасні ТВ-системи з плоским екраном, до блиску намиті ванні кімнати та душові. Навіть вода з кранів на вигляд цілком чиста, але все-таки краще пити покупну. Середня вартість проживання - 40-50 доларів/ніч.

На туристичних маршрутах національними парками та дорогою на сафарі є багато невеликих гостьових будинків у стандартному європейському та національному стилі. Тут ціни можуть бути трохи нижчими - 30-40 доларів США.

У всіх кенійських готелів є спільна біда: вони отримують електрику від генераторів різної потужності, тому на ніч там зазвичай світло відключають. Щоправда, натомість постояльцям видають свічки, але наскільки рівноцінна така заміна - велике питання.

Ось кілька варіантів недорогих номерів у готелях Кенії:

1. Comfy Studio by Jeyem Home Stays - готель 3* у Найробі. Стандартні кімнати-студії рівня BB зі зручностями, душовими, кондиціонерами, ТВ із плоским екраном. Є вайфай і приватна безкоштовна парковка;

2. Coconut Village Beach Resort - пляжний готель прямо на березі Індійського океану в містечку Діані-біч недалеко від Момбаси. У номерах кондиціонери, міні-кухні для самостійного приготування їжі. Надається приладдя для барбекю. На території є сад, тераси, у деяких номерах - балкони. ТВ із плоским екраном, кабельне телебачення, вай-фай;

3. Little Amanya Camp - кемпінг із наметами біля Національного парку Амброселлі. Є невеликий ресторан, вранці сервірують континентальний сніданок, але можна замовити повний британський, ірландський або американський сніданок. У номерах є чайники. Рушники та постільна білизна надаються в наметах-люкс. Є приватна парковка;

4. Aloepark Art Hotel - невеликий готель у місті Найваша. У номерах проста, але затишна обстановка, душ і туалет. На території є ресторан і приватна парковка;
5. Tradewinds Lodge - невеликий і затишний пляжний комплекс на курорті Даяні-біч. Перша лінія. У кожному номері є ванна, вітальня, кухня для самостійного приготування їжі, тераса для відпочинку. Безкоштовно - вайфай і приватна парковка. На території є відкритий басейн.

У всіх готелях Кенії використовуються розетки і вилки британського типу. Адаптери видають на ресепшені, але іноді їх банально не вистачає. Щоб не стати заручниками африканських особливостей електропостачання, краще взяти адаптери з собою з дому.

Що подивитися?

Щоб побачити всю фантастичну красу Африки, зовсім не обов'язково об'їздити її всю: досить купити тур до Кенії. У цій незвичайній країні зібрано все, чим здатний здивувати чорний континент:

• Національні парки з багатющою фауною і флорою. "Велика африканська п'ятірка" - леви, носороги, слони, буйволи та леопарди живуть тут у природних умовах;
• Села аборигенів - приголомшливо цікаві місця, де можна побачити життя африканських племен таким, яким воно є;
• Сафарі - різновид "полювання" на диких тварин, під час якого дозволено вести тільки фото- і відеозйомку.

Національні парки

Кенію можна з упевненістю назвати країною-заповідником: на її невеликій території (23 місце серед усіх держав Африки) розташувалися 60 Національних парків.

Це - особливі місця, де природа живе винятково за своїми законами, а людині відведена лише скромна роль спостерігача і помічника.

Найзнаменитіші Національні парки Кенії - Абердар з його дивовижними гірськими і рівнинними ландшафтами, річками, струмками і водоспадами, а також Амбоселі - рідний дім для 400 видів птахів і 80 видів тварин, які живуть поряд з горою Кіліманджаро, найвищим стратовулканом африканського континенту.

Села аборигенів

Життя в Найробі, столиці Кенії, хоч і цікаве для туристів, але загалом мало відрізняється від життя інших столиць світу: та сама метушня, ті самі потоки машин, хмарочоси, квартали багатіїв і нетрі, де живуть злидарі й безхатченки кенійці.

Найкращий спосіб хоча б спробувати зрозуміти характер і душу цього народу - вирушити в села аборигенів. Беззаперечну першість за кількістю і популярністю в Кенії тримають поселення масаї.

Взагалі представників цієї народності можна побачити майже скрізь: вони працюють гідами в Найробі і провідниками на сафарі, працюють у готелях, сувенірних крамницях та інших місцях, де буває багато туристів. Іноді навіть складається враження, що вся Кенія - це одне суцільне село масаї.

Звичайно, насправді все йде не так. Масаї живуть досить відокремлено, їхнє життя - це щоденне подолання безлічі труднощів і викликів, які ставить перед ними сувора природа Африки.

Збираючись на екскурсію в Національний парк Амбоселі, виділіть хоча б кілька годин на відвідування села масаї, розташованого буквально за два кроки від нього.

Вам покажуть нехитрий побут на межі первісності, навчать розводити багаття буквально з нічого, пригостять вечерею і, звісно, захоплять яскравим танцювальним шоу, а під завісу обов'язково спробують впарити хоч парочку своїх знаменитих масок.

Маючи вигляд страхітливо містичний, вони насправді жодного стосунку до окультизму не мають, нікому життя не псують і хвороб не викликають. Однак попит породжує пропозицію, а численних діточок годувати чимось потрібно: ось, власне, і весь секрет масок масаї.

Сафарі

Полювання в Кенії дуже суттєво відрізняється від того, що прийнято в інших країнах Африки - наприклад, у Танзанії або Намібії.

Тут не буде ніякої крові, туш убитих тварин і ще багатьох атрибутів справжнього полювання. Вбивати тварин, і особливо представників "Великої африканської п'ятірки", категорично заборонено.

А що ж тоді можна і хіба це справжнє сафарі, якщо зрештою не вийде взяти жодного трофея?

Сафарі в Кенії - це захоплива екскурсія на всюдиходах і пішки найзаповіднішими місцями, де живуть великі хижаки, мешкають рідкісні види птахів.

Беріть із собою фотоапарати та відеокамери з потужними акумуляторами, до них - павербанки, обов'язково запаси їжі та води, аптечку: цього достатньо, щоб не тільки на власні очі побачити дику природу Африки, а й закарбувати ефектні кадри.

Досвідчені гіди допоможуть підійти ближче до стада слонів, влаштувати "засідку" на лев'ячий прайд, безпечно "постріляти" фотоапаратами і відеокамерами і, якщо пощастить, відзняти воістину унікальні кадри. Хіба цього мало?

Що спробувати?

Кухню Кенії можна умовно розділити на дві частини: одна - для жителів, друга - для туристів.

Та, що для жителів, - проста, дешева, але водночас здорова їжа, в якій немає жодної екзотики, якщо не брати до уваги деяких видів африканських фруктів.

Що їдять звичайні жителі цієї країни? Дивно, але факт: їхній раціон складають добре знайомі кожному європейцю страви, хіба що приготовані з урахуванням місцевих традицій:

• всілякі овочеві страви;
• запечене, відварне, тушковане, іноді смажене м'ясо - курка, яловичина, ягнятина. Свинину тут не їдять і не подають у ресторанах навіть іноземцям;
• смажена або приготована на грилі риба;
• гарніром зазвичай слугує розсипчастий рис, каші зі злаків, відварна і смажена картопля, горохове пюре.

Спробуйте національну страву племені кікуйю - овочеве рагу іріо з картоплі з додаванням гороху та кукурудзи. Дуже смачно готують у Кенії відому всім нам тілапію. Її обсмажують в олії з додаванням спецій, а на гарнір подають кашу з маїсу - утопі.

Їжа для туристів - це суцільна екзотика, яка до того ж неабияк коштує. Якщо хочете скуштувати м'ясо зебри, крокодила, жирафа - зазирніть у хороший столичний ресторан.

Зі спиртним у Кенії складно: брендовий алкоголь на кшталт віскі, горілки, французьких та іспанських вин коштує дорого і не вирізняється різноманітністю видів.

Національний міцний напій - кавовий лікер Кенія Голд, дуже ароматний і приємний. Подають його, як і всі лікери, на десерт.

Любителі міцнішої випивки можуть спробувати місцевий ром - Кенія Кане. Він непоганий, але якщо його перебрати, то жорстоке похмілля на ранок гарантоване.

Незважаючи на загальну бідність країни, кейтеринг тут дешевим назвати складно, хоча їжа смачна, ситна і здорова. Середній чек на двох без спиртного в ресторанах Найробі - 45-50 USD.

Кенія - це Африка в мініатюрі, екзотична, приваблива, інтригуюча. Вона вражає величчю і красою дикої природи, закохує в себе з перших кроків стежками заповідників і Національних парків. Подорож Кенією, на жаль, доступна не кожному, але той, хто може собі її дозволити, безумовно щаслива людина.