Гонконг

Загальна інформація

У найвисотнішому місті світу є все для відпочинку в будь-якому його форматі. Хочете на пляж? Ласкаво просимо до Шек О, затоки Рипалс, Тай Лонг Ван та ще десятків чудових місць, де можна вдосталь позасмагати й поплескатися у водах Південно-Китайського моря.

Любите ризик, азарт і вірите в удачу? Тоді вирушайте в казино на борту розкішних яхт, пришвартованих просто на узбережжі. А якщо гострих відчуттів буде замало, вирушайте до гральних закладів сусіднього Макао, що всього за 60 кілометрів, — там ще цікавіше.

Вважають вас безнадійним шопоголіком? Тоді, збираючись у тур до Гонконгу, не забудьте прихопити кілька містких валіз: шопінг у торгових центрах Pacific Place, Landmark, Times Square та сотнях інших, не кажучи вже про безліч бутиків, — це справжня нірвана для тих, хто не уявляє життя без щоденних покупок.

У захваті будуть і поціновувачі азійської культури, архітектури, природи — усім цим також можна насолодитися, не залишаючи меж фантастичного міста-держави.

Історична довідка

Гонконг здавна належав Китаю: спершу як частина імперії Хань, пізніше — як територія кількох імператорських династій — Південної Сун, Мін, Цін. До моменту початку в 30–40-х роках XIX століття опіумних воєн із Великою Британією він був невеликим рибальським поселенням, де, крім рибалок, жили й заробляли торговці, збирачі перлів, солевари. Тут мешкали й продавці всіляких пахощів. Саме їм острів завдячує своєю назвою: у перекладі вона означає «благовонна бухта».

На початку 1840 року сталося одне з найважливіших подій в історії Гонконгу, що значною мірою визначило його подальшу долю. За підсумками Першої опіумної війни Китай вимушено поступився цією територією Британії, а через два роки за Нанкінським договором і зовсім передав її у вічне користування.

Невдовзі нова влада оголосила Гонконг вільним портом — місцем безподаткової торгівлі, куди одразу почали переселятися китайці з інших районів Піднебесної. За лічені місяці населення зросло майже в 10 разів і досягло близько 6 тисяч осіб — торговців, моряків, рибалок.

Почалося будівництво перших інфраструктурних об’єктів — офісів і складів британських компаній, зацікавлених дуже вигідними умовами торгівлі та виробництва. З’явилася перша вулиця майбутнього мегаполіса, названа на честь британської королеви Вікторії.

Та всі вони невдовзі були знищені стихією: спершу тайфуни, а потім пожежа повністю зруйнували міські споруди. Гонконг довелося відбудовувати заново.

Тоді ж, у середині XIX століття, на острови новопридбаної колонії прибули місіонери католицької, англіканської та баптистської церков, згодом до них приєдналися інші європейські та американські релігійні громади, відкрилися перші школи та навіть коледжі.

Поступово Гонконг став важливим центром міжнародної торгівлі, сюди перебрався з Китаю великий бізнес. Як наслідок, почався наплив китайських біженців, які стали дешевою робочою силою в порту, на судноремонтних доках, а також у численних казино й будинках розпусти. Саме тоді Гонконг здобув репутацію злачного місця, яка тягнеться за ним і сьогодні.

Подальші опіумні війни та пов’язані з ними неминучі економічні втрати доволі відчутно погіршили позиції Гонконгу, однак загалом він залишався головним британським форпостом у Південній Азії.

У червні 1897 року британська колонія значно розширила свої володіння: підписана з Китаєм конвенція закріпила право на 99-річну оренду так званих Нових територій — 376 кв. миль земель, що прилягали до північної частини островів. За рік було проведено демаркацію кордону між ними й Піднебесною.

Цікаво, що обіцяну орендну плату Китай за майже сто років так і не отримав, хоча Британія ніколи не заперечувала ні факту самої угоди, ні зобов’язання платити за користування землями.

Сіньхайська революція 1911 року в Китаї принесла не лише крах останньої імператорської династії, а й хвилю жорстоких заворушень у Гонконгу. Колонію накрила хвиля криміналу та нового переділу сфер впливу.

1920-ті роки стали для нього черговим випробуванням: відбулися страйки профспілок, а за ними — збройний путч і спроба заколоту, які уряд методично й жорстко придушував одну за одною.

Поступово ситуація вирівнялася, колонія знову почала демонструвати певне економічне зростання, але все змінилося з початком Другої світової війни: у грудні 1941 року Гонконг був окупований Японією. Окупація тривала чотири роки й принесла мешканцям міста розруху та злидні. За цей час було знищено понад 20 тисяч будівель, близько 200 тисяч людей залишилися без житла.

Після війни почалося масштабне відновлення, яке знову посилили заможні китайці, що втекли з материкового Китаю, де вкотре спалахнула громадянська війна.

Складні часи тривали не одне десятиліття: Китай постійно «штормило», а в самому Гонконгу вирували страйки, знову активізувалися наркоторговці. Розгорнувся новий переділ сфер впливу, де Китай із кожним роком посилював свої позиції.

У 1997 році завершився термін британської оренди Нових територій, і вони на законних підставах повернулися до свого попереднього власника — Китаю. Гонконг став спеціальним адміністративним районом Сянганом, який на півстоліття отримав від китайського уряду гарантії збереження всіх раніше чинних законів, порядків і способу життя.

Нині Гонконг де-юре — частина Китаю, де-факто — держава в державі зі своєю поліцією, фінансовою й податковою системою, валютою. Навіть його членство в різних міжнародних організаціях оформлене особливим чином: на табличках учасників від Гонконгу під час офіційних заходів завжди написано: Hong Kong, China.

Минуло 200 років, а Гонконг, як і раніше, залишається вільним портом і містом із дуже низькими податками, має статус і привілеї офшорної зони, що найсприятливішим чином позначається на його економічному становищі та рівні життя.

Географія та клімат

Гонконг — архіпелаг із 262 островів у Південно-Китайському морі, найбільші з яких — Гонконг та Лантау. Він займає південну частину прибережних районів Китаю й не має кордонів з іншими державами.

Рельєф островів гористий і пагористий, причому значна їх частина досі не освоєна та не заселена. У прибережній зоні чимало бухт і багатокілометрових якісних пляжів.

Клімат тут субтропічний мусонний, із двома сезонами: дощів і сухим. Найкомфортніша для європейських туристів погода в Гонконгу встановлюється з грудня по березень, коли триває сухий сезон. У цей період спека спадає до приємних температур — +23–26 градусів. Вологість повітря все ще відчутна, але переноситься значно легше.

Відповідно, з квітня по листопад — не найкращий час для поїздок у цей регіон Китаю. У сезон дощів занадто сильної спеки тут не буває: максимум +32–33 градуси. Проте майже стовідсоткова вологість через безперервні зливи створює нестерпну духоту й робить життя в Гонконгу просто нестерпним. Від цього страждають навіть місцеві мешканці, звиклі до такого кліматичного екстриму.

Столиці як такої в новому адміністративному регіоні Китаю немає: її функції виконує округ Сентрал-енд-Вестерн — принаймні всі урядові установи Гонконгу розташовані саме там.

Населення, мова, валюта

На невеликій території цього унікального міста-держави проживає 7,5 мільйона людей, а густота населення вражає: на кожен квадратний кілометр припадає 7 тисяч жителів. Та це ще не межа: у бухті Абердін неподалік від Гонконгу лежить острів Аплэйчау, де на одному квадратному кілометрі дивовижним чином співіснують до 60 тисяч осіб.

Для порівняння: на решті території півторамільярдного Китаю густота населення становить лише 142 особи/кв. км.

Де ж усі вони розміщуються? Відповідь проста: у численних хмарочосах. Гонконг — найбагатоповерховіше місто світу, яке розростається не вшир, а вгору. Середня висота місцевих житлових будинків — 100 метрів.

Торгові центри, офісні будівлі та інша сучасна забудова вражають туристів своєю неймовірною, ще більш запаморочливою висотою. Наприклад, місцевий Міжнародний торговий центр розташований на 108 поверхах гігантського хмарочоса, висота якого майже сягає півкілометра й становить «усього лише» 484 метри.

Цікавий факт: як і в Китаї, тут неможливо знайти квартири чи офіси з номерами, що містять цифру «4». Вона дуже схожа на ієрогліф, який означає смерть. Тут навіть немає четвертих поверхів і, відповідно, таких кнопок у ліфтах. Особливо нещасливими вважаються номери 44, 444, 4444.

А от вісімка — зовсім інша справа: ця цифра символізує достаток, щастя й довголіття. Тож купити автомобільний чи телефонний номер із великою кількістю «8» — це неймовірна удача, а коштують вони в рази дорожче за звичайні.

Етнічний склад Гонконгу однорідний: 92 відсотки мешканців становлять китайці. Решта — вихідці з інших азійських країн, які в різний час переселилися сюди з В’єтнаму, Індії, Пакистану, Філіппін, Індонезії. Також є певна кількість європейців і американців.

У Гонконгу два офіційні мови, на відміну від решти Китаю, — китайська та англійська. Англійською активно користується понад третина жителів.

Тут говорять кантонським діалектом китайської мови, хоча володіння мандарином — офіційним і найпоширенішим діалектом Піднебесної — нині є обов’язковим для всіх працівників державних і банківських установ, а також великих торговельних мереж.

Цікаві й взаємини між гонконгцями та материковими китайцями: їхній рівень життя кардинально відрізняється, тому жителі Гонконгу дивляться на своїх нових співвітчизників дещо зверхньо — як на бідних родичів. До Китаю вони їздять рідко й неохоче — головним чином через те, що там, на їхню думку, надто шумно й брудно.

Дві головні слабкості жителів Гонконгу — айфони та брендові речі: одяг, взуття й усілякі сумочки. Вони готові витрачати на такі покупки шалені гроші, а в дні релізів нових моделей у торгових центрах панує справжня тиснява з несамовитим ажіотажем.

Національна валюта — гонконгський долар (HK$), одна з найбільш торгованих валют світу. Його курс до долара США на момент написання статті становить 7,8:1.

Як дістатися в Гонконг?

Прямого авіасполучення між Україною та Гонконгом немає, тому подорож до цього куточка Південно-Східної Азії не з легких.

Найзручнішими вважають пересадки у європейських столицях, а також у Стамбулі, Досі (Катар) та Дубаї (ОАЕ). Вартість квитків потрібно уточнювати під час покупки, а сам переліт триває близько 17 годин без урахування пересадок.

Літаки з Європи приймає новий аеропорт на острові Лантау. Сучасний аеровузол Гонконгу сьогодні вважається одним із найкращих у світі. Його попередник, розташований просто в межах міста, довгі роки був справжнім випробуванням для пілотів міжнародних рейсів через надзвичайну складність злету й посадки.

Віза для подорожей українцям не потрібна, якщо перебування в Гонконгу не перевищує двох тижнів.

Втім, кмітливі туристи вже давно знайшли спосіб безкоштовно подовжити час безвізового перебування щонайменше вдвічі. Для цього наприкінці туру достатньо виїхати хоча б на кілька годин у Макао й повернутися назад: тоді право перебувати в Гонконгу без візи автоматично поновлюється ще на два тижні.

Проте варто пам’ятати, що всі ці поїздки фіксує митний контроль. Якщо зловживати такою «фішкою», можна отримати депортацію та багаторічну заборону на в’їзд.

Різниця в часі між Києвом і Гонконгом становить +6 годин: якщо в українській столиці 21:00, то в Гонконзі вже 03:00 ночі.

Де зупинитися?

Плануючи подорож до Гонконгу, варто одразу бути готовими до трьох речей:

• шалених цін на життя загалом і на готелі зокрема. Номер у найдешевшому готелі 3* коштуватиме від 150–200 USD за ніч, а розкішні 5* дивують чотиризначними сумами. На їхньому тлі навіть Монако чи Люксембург виглядають прикладом цінової помірності;
• мізерних розмірів номерів, навіть у дорогих готелях. Звичайна площа разом із ванною та передпокоєм — 20 м²;
• постійного шуму на вулицях у будь-який час доби. Гонконг не спить ніколи, а звукоізоляція залишає бажати кращого, тому беруші — мастхев для комфортного сну.

І навіть при таких цінах ніхто не гарантує чистоту в номері та санвузлі — ця проблема характерна для всього Китаю.

Через це дороговизна й середній рівень сервісу роблять доцільність проживання в готелях сумнівною. Краще шукати житло через сервіси оренди — Airbnb або Booking.com. Там можна знайти тисячі відносно пристойних пропозицій від 15 до 50 USD за ніч.

Але й тут потрібна обережність:

• фото й реальність часто різняться, тому обирайте тільки варіанти з відгуками та реальними фото від туристів;
• трапляється, що одні й ті самі фото вказані за різними адресами;
• меблів — мінімум, часто навіть без шаф і столів;
• посуду може не бути взагалі, тому уточнюйте, якщо плануєте готувати;
• простору настільки мало, що двом дорослим людям важко одночасно перебувати в кімнаті.

Лайфхак від бувалих мандрівників: навіть якщо їдете самі, бронюйте дво- або трикімнатні апартаменти — для однієї людини це оптимальний варіант.

Найпопулярніший і недорогий район — півострів Коулун. Тут, у районі Tsim Sha Tsui (Цим Ша Цуй), безліч житлових висоток, а ціни на оренду помірні — близько 30 USD за ніч. Поруч майже всі головні розваги: лазерне шоу Symphony of Lights, торгові центри, ресторани, клуби, а також набережна з Алеєю зірок. Є й паром для поїздок на інші острови.

Якщо ж ви їдете заради пляжного відпочинку, то кращим вибором буде район Repulse Bay чи Stanley — чудові пляжі та апартаменти біля моря.

Для екскурсійної поїздки ідеально підійде район Wan Chai — саме тут розташовані більшість храмів і прекрасні приклади колоніальної архітектури.

Що подивитися?

Гонконг вважається діловим і фінансовим центром Південної Азії, тому великою кількістю пам’яток він похвалитися не може. Це особливо помітно на фоні решти Китаю з його грандіозною Великою Китайською стіною, легендарним монастирем Шаолінь, Національним музеєм чаю та іншими відомими у світі місцями.

Основну частину міської забудови складають сучасні хмарочоси, за якими інші цікаві місця часом важко розгледіти. Та нудьгувати в Гонконзі точно не доведеться.

Світлове шоу «Симфонія вогнів»

Світломузична програма на набережній Tsim Sha Tsui триває лише десять хвилин, але за враженнями її можна порівняти з повноцінною виставою — настільки вона феєрична.

Чарівне дійство починається рівно о 20:00 за місцевим часом і складається з п’яти частин, логічно та музично пов’язаних між собою.

• Перша частина — «Пробудження» — нагадує вулкан, що прокидається: спалахи світла спершу рідкі та короткі, але поступово набирають силу й швидкість.
• Ефект підсилюється віддзеркаленням у фасадах понад 40 хмарочосів — здається, ніби будівлі самі включаються в дивовижний танець вогню.
• Далі шоу відображає енергію Гонконгу — динамічного, яскравого й мінливого. Темп прискорюється: замість спалахів з’являються потоки світла, що утворюють химерні картини.
• Потім вечірнє небо загоряється золотими й червоними відтінками — національними кольорами Китаю, нагадуючи про витоки та єдність країни.
• Четверта частина символізує об’єднання Гонконгу й Китаю: світлові пучки з різних боків затоки зливаються в одну точку.
• Фінальна двохвилинка стає апогеєм вистави з танцюючими вогнями й феєрверками.

Усе це супроводжується народною музикою, виконаною на китайських традиційних інструментах.

«Симфонію вогнів» можна побачити щодня, окрім випадків стихійних лих чи надзвичайних подій. Найкраще місце для перегляду — оглядовий майданчик піку Вікторія, найвищої точки мегаполісу.

Диснейленд

Місцевий парк розваг на острові Лантау більше схожий на національний природний заповідник. Він складається із семи тематичних зон:

• Ущелина гризлі.
• Країна іграшок.
• Країна фантазій.
• Країна пригод.
• Країна майбутнього.
• Таємничий світ.
• Головна авеню.

На перший погляд це типовий Діснейленд із гірками та атракціонами, як у США чи Європі. Проте гонконгський парк має особливість: під час його створення суворо дотримувалися принципів фен-шуй.

Тут можна не лише кататися на атракціонах, а й гуляти Лісом казок, зустріти ведмежат гризлі, погодувати їх, а також проїхатися справжньою залізницею через увесь парк.

Великий Будда

Велична статуя верховного божества буддистів — ще один обов’язковий пункт у програмі туристів. На 500-метровому пагорбі в центрі Лантау височіє 34-метрова фігура Будди вагою 250 тонн.

Це своєрідна «китайська скринька» з секретом: усередині на трьох поверхах розташовані зали Добродійності, Всесвіту й Пам’яті.

• Перший зал присвячений земному шляху Будди.
• У другому головний експонат — картина «Проповідь Фаїм».
• У третьому зберігається фрагмент мощей святого.

Рибальське селище Тай О

Здається, ніби час у цьому маленькому куточку західного Лантау зупинився тисячі років тому. Будинки рибалок і досі стоять на палях просто у воді, а між ними неквапно плавають човни — єдиний транспорт у селищі.

Атмосфера стародавнього Гонконгу, відтворена у рибальському селищі Тай О, різко контрастує із сучасним мегаполісом. Це місце налаштовує на спокій, роздуми й відпочинок. Побувати тут справді варто.

Що спробувати?

Гонконг — місце, де буквально вирує ділове життя, а його мешканці звикли багато працювати — адже потрібно якось оплачувати захмарні рахунки буквально за все! Саме тому тут не прийнято витрачати час на домашню кулінарію: навіщо після роботи ставати біля плити у крихітній кухні, де й розвернутися ніде, якщо можна зайти в найближчий ресторанчик чи улюблену кав’ярню й там добре повечеряти.

Ось і відповідь на запитання, чому в апарт-готелях і орендованих квартирах Гонконгу цілком може не виявитися навіть чашок, не кажучи вже про посуд для готування чи мікрохвильову піч.

Тут давно звикли харчуватися поза домом, тим самим економлячи час і даючи собі можливість відпочити після важкого робочого дня. Втім, злі язики твердять, що у цього явища є й інша причина — банальна лінь мешканців мегаполіса, які не так уже й сильно втомлюються, просто не хочуть возитися з продуктами та посудом.

Як би там не було, у Гонконгу склалися власні правила харчування, яких дотримуються всі — і місцеві, і туристи. Тут ніхто не замовляє окремі порції, як у Європі чи США, і ніхто не ходить у ресторан сам. Зазвичай за стіл сідає ціла родина, компанія друзів або колег. Відповідно, замовлення робиться одне на всіх, а індивідуальних тарілок тут не подають: усі їдять паличками з однієї страви, не вибираючи собі шматочки «смачніше».

Що ж до національної кухні, то її тут, по суті, немає: основа будь-якого меню в Гонконгу — рис, овочі, морепродукти, яйця, м’ясо птиці, свинина та яловичина. Кулінарні традиції Кантону, рецепти британських колоністів, кухня індусів, пакистанців, американців — такий строкатий гастрономічний калейдоскоп Гонконгу. І все ж є кілька страв, які варто обов’язково скуштувати в цьому азійському мегаполісі.

Свинина Cha Siu — гастрономічний мега-хіт, який можна зустріти як у вуличного продавця фастфуду, так і в дорогому ресторані. Це тонкі скибочки м’яса, замариновані з медом і спеціями, які потім швидко обсмажують, щоб вони не втратили соковитість та ніжність. Гарніром до порції ча сію завжди є гірка розсипчастого рису й багато свіжих овочів.

Дім сам (Dim Sum) — справжня візитівка гонконзької гастрономії: побувати тут і не спробувати цих пельмешок просто неможливо. Їх начинку роблять із чого завгодно — навіть із фруктів, а тісто з рисового борошна розкачують майже до прозорості. Готують дім сам на парі, а подають у плетених кошиках. Неймовірно смачно, а сам процес поїдання затягує, як насіння — неможливо відірватися.

На десерт варто взяти гонконзькі вафлі та молочний чай. Вафлі унікальні тим, що тіста з борошном у класичному розумінні там немає — лише добре збиті яйця з різними начинками: шоколадною, ванільною, полуничною та іншими. Їсти їх потрібно тільки свіжоприготовленими: неперевершену хрумкість вони зберігають лише перші хвилини.

Чашка молочного чаю Hong Kong Milk Tea — привіт із часів британського панування. Звичку пити чай із молоком завезли сюди англійці, а місцеві згодом створили власний рецепт.

На відміну від британського варіанта, де молоко лише пом’якшує терпкість чаю, гонконзький чай із молоком радше слід називати «молоком із чаєм». Спочатку тут заварюють міцний чай, а потім заливають його молоком так, що від чаю лишається тільки легкий натяк на смак.

П’ють Hong Kong Milk Tea по-різному — з цукром або без. Напій сподобається не кожному, але якщо хочеться повніше познайомитися з кухнею Гонконгу, чашечку цього чаю вприкуску з хрусткими вафлями точно варто спробувати.

Величезна кількість кафе, ресторанів і закладів швидкого харчування створює жорстку конкуренцію між ними. Як наслідок, ціни тут приємно дивують доступністю — особливо на фоні шалених витрат на життя в цьому місті-державі. Середній чек без алкоголю в звичайному ресторані — лише близько 20 USD.

Гонконг — це не просто велетенське місто-хмарочос, ще один регіон Піднебесної та серце азійського бізнесу. Для своїх гостей він може стати тією самою чарівною скринькою з тисячею секретів — треба тільки захотіти її відкрити.