Грузія

Грузинською мовою назва країни звучить, як Сакартвело, тобто «земля, де живуть картвели». Картвели — самоназва грузинів, термін, що об’єднує давньогрузинські племена.

Історія країни

Доісторична епоха

На території Грузії знайдено близько 400 предметів епохи палеоліту. Основними осередками життя тут були південні передгір’я Кавказького хребта. Неподалік міста Дманісі було знайдено рештки Homo georgicus, у печерах Джручула — сліди неандертальців, поряд із селищем Цуцхваті — великий печерний комплекс із рештками релігійних обрядів мустьєрської культури.

Перші прадержавні утворення

У період з VI до IV тис. до н.е. територію сучасної Грузії населяли давні картвельські племена. З кінця II тис. до н.е. найбільші групи (сванська і карто-занська) поступово перейшли до формування перших прадержав Колхіда, Діаоха, Забаха.

Перші держави

З VI ст. до н.е. почалась грецька колонізація — на території сучасної західної частини Грузії утворилась нова Колхіда. В IV–III ст. до н.е. було створено Іберійське царство на чолі з Парнавазом I. На початку нашої ери Колхіда стала частиною Римської імперії. На початку IV ст. державною релігією було визнано християнство.

Середньовіччя

З VII до Х ст. на території Грузії утворився Тбіліський емірат. Після його падіння почалось так зване золоте століття: цар Баграт III поєднав Ереті й Кахеті, створивши сильну єдину Грузинську імперію. Найбільшого розквіту держава досягла при Давиді IV та цариці Тамарі. Після смерті цариці почався новий складний період в історії Грузії — монгольська навала (1238–1335 рр.). У період з 1386 до 1403 рр. Грузія потерпала від нашесть Тамерлана, аж поки Георгій VII не підписав мирний договір.

Після XV ст. відбувся розпад єдиної Грузії на окремі царства — Імеретинське, Картлійське, Кахетинське і Самцхе-Саатабаго. Упродовж XVI–XVII ст. Грузія стала ареною війн між Османською імперією та Персією за Закавказзя. В 1783 р. правителі царств Картлі і Кахеті підписали Георгієвський трактат, згідно з яким отримали підтримку Російської імперії.

У складі Російської імперії і СРСР

З 1801 до 1917 рр. Грузія була частиною Російської імперії як Грузинська губернія. У 1918 р. було проголошено Закавказьку Демократичну Федеративну Республіку, до якої, окрім Грузії, увійшли Вірменія і Азербайджан. Ця «держава» проіснувала всього місяць, після чого Грузинська Демократична Республіка проголосила незалежність.

У лютому 1921 р. Червона армія вторглася на територію Грузії, і з 1922 до 1991 р. країна була частиною СРСР (до 1936 р. — як складова ЗСФРР, з 1936 р. — як окрема союзна держава).

Незалежність

9 квітня 1991 року Грузія за результатами національного референдуму (31 березня) відновила свою незалежність, а першим президентом країни став Звіад Гамсахурдія. При цьому два регіони країни — Абхазія та Південна Осетія — на референдумі заявили про своє бажання вийти зі складу Грузії. Сепаратистські настрої, морально, фінансово і військово підживлювані Росією, призвели до збройних громадянських конфліктів і створення маріонеткових урядів самопроголошених Південної Осетії та Абхазії.

Кульмінацією протистояння стала російсько-грузинська війна в серпні 2008 р. Російські війська атакували Грузію, і та, не маючи змоги збройно опиратися такому потужному ворогові, була змушена піти на поступки, але досі розглядає Абхазію і Південну Осетію своїми територіями, окупованими РФ.

Уже в січні 1992 р. Гамсахурдію усунули з посади через гострі розбіжності з опонентами. Влада перейшла до Державної Ради, фактично країну очолив Едуард Шеварнадзе — в 1995 р. він же став другим президентом Грузії (до 2003 р.). У 2004 році в результаті «Революції троянд», спровокованої спробами фальсифікації виборів з боку Шеварнадзе, президентом став Міхеіл Саакашвілі.

На парламентських виборах 2012 р. перемогла партія «Грузинська мрія — демократична Грузія», яка залишається при владі до сьогодні. У 2013 р. країну очолив Георгій Маргвелашвілі, у 2017 р. — Саломе Зурабішвілі.

Війни в країні

Географія

Грузія розташована на стику Європи і Азії: на заході країна омивається Чорним морем, з півдня і півночі її оточують Кавказькі гори. Між Малим та Великим Кавказом лежить Колхідська низовина, яка ледь перевищує рівень Чорного моря і зростає до 150 м із заходу на схід. Регіон характеризується підвищеною сейсмічністю, найбільш активними є ділянки на Джавахетському нагір’ї.

У країні виділяють дві кліматичні зони:

1. На заході Грузії переважає м’який і вологий субтропічний клімат. Для цих районів характерні велика кількість опадів (1200–2800 мм), теплі зими й потужні вітри.
2. На сході Грузії клімат має одночасно ознаки субтропічного та помірного, на погоду тут впливають континентальні повітряні маси. Опадів тут менше, температури вищі.

Для гірських районів характерний альпійський клімат: зниження середньої температури залежно від висоти над рівнем моря, сильні снігопади. Вздовж Великого Кавказького хребта, в басейнах рік Терек, Інгурі, Ріоні тощо, зосереджено понад 630 льодовиків (найбільші — Цанері, Абано, Ушба, Чаухі, Адіші). Понад третини території країни займають ліси, степів майже немає — їх витіснили культурні насадження.

Населення та політична система

Грузія — унітарна парламентська республіка. Очільником держави вважається президент, але він виконує переважно представницькі й церемоніальні функції. Чинна президентка Грузії — Саломе Зурабішвілі. Головою уряду є прем’єр-міністр, якого призначає президент і який має отримати підтримку більшості в парламенті. Зараз цю посаду обіймає Іраклій Кобахідзе. Законодавча влада Грузії — однопалатний парламент, який складається зі 150 депутатів.

Останній офіційний перепис грузинського населення було здійснено у 2014 році — згідно з його даними, в Грузії проживали 3,713 млн людей. Більш сучасні дані — неофіційні. Наприклад, своє дослідження проводила Національна служба статистики. Згідно з його результатами, на січень 2023 р. населення Грузії становило 3,756 млн людей, з них понад 60% — містяни. Майже третина загальної кількості населення проживає у столичному Тбілісі.

Мова та валюта

Офіційна мова в Грузії — грузинська, рідна мова для більшості грузинів. Також у країні розмовляють мегрельською (приблизно 340 тисяч осіб переважно на заході Грузії, в регіоні Самегрело) та сванською (близько 15 тисяч осіб переважно у Сванетії) мовами. Приблизно 7% населення володіє вірменською мовою (переважно в Джавахетії), 6% — азербайджанською (переважно в Кахетії та Квемо-Картлі). Багато хто з грузинів володіє російською та англійською мовами.

У 1995 році в Грузії було введено офіційну валюту ларі (GEL), в 1 ларі — 100 тетрі. Обміняти долари та євро можна в будь-якому відділенні банку або пункту обміну, навіть у віддалених куточках країни.

Як дістатись?

Щоб дістатися Грузії у 2024 році, спочатку необхідно доїхати наземним транспортом в одну з країн, які межують з Україною. На сьогодні курсують такі прямі міжнародні потяги:

До Польщі:

• Київ — Варшава (потяг 67/68);
• Київ — Хелм (19/20, 23/24), Дніпро — Хелм (119/120), Харків — Хелм (93/94);
• Київ — Перемишль (51/52, 89/90, 715/716, 705/706), Харків — Перемишль (73/74), Запоріжжя — Перемишль (32/33), Одеса — Перемишль (36/37).

Також дістатися Польщі можна автобусом (прямі рейси пов’язують Варшаву з Києвом, Житомиром, Львовом, Луцьком, Рівним, Хмельницьким, Тернополем, Одесою тощо) або власною автівкою. Вибираючи останній варіант, можна перевірити приблизний час очікування на пропускних пунктах.

До Австрії:

• Київ — Відень (749/149) — цей потяг також робить зупинку в Будапешті.

До Угорщини:

• Мукачево — Будапешт (31, 33);
• Чоп — Захонь (140) — далі можна пересісти на потяг до Будапешту (ЕС 140, IC 619, IC 617, ІС 31).

До Чехії:

• Київ — Прага (715);
• Чоп — Прага (потяг Regiojet).

До Молдови:

• Київ — Кишинів (351/352).

Також до столиці Молдови регулярно курсують автобуси з Києва, Чернівців, Одеси.

До Словаччини:

• Мукачево — Кошице (961/960, 963/962) — далі можна пересісти на потяг до Братислави (R614) або Праги (EN442).

Далі можна скористатися авіасполученням. Прямі авіарейси пов’язують Тбілісі з Варшавою (3,5 години в дорозі, перевізник LOT), Кишиневом (2,5 години в дорозі, Georgian Wings), Прагою (4 години в дорозі, Georgian Wings), Віднем (3 години в дорозі, Georgian Airways, Austrian Airlines). Також можна скористатися прямим рейсом Прага — Кутаїсі (3,5 години в дорозі, Wizz Air).

Крім того, доступні такі рейси з однією пересадкою:

• з Варшави, Кракова і Гданська до Батумі або Кутаїсі;
• з Кракова і Гданська до Тбілісі;
• з Кишинева до Кутаїсі та Батумі;
• з Будапешту до Батумі та Кутаїсі;
• з Праги до Батумі;
• з Братислави до Тбілісі.

Де зупинитись?

Кожен туристичний регіон Грузії має насичену мережу туристичної інфраструктури. Найбільший вибір чекає на туристів у Тбілісі, Кутаїсі й Батумі, а також у Местії. У менших населених пунктах вибір готелів скромніший — розвинена готельна інфраструктура є лише в Кахетії.

У великих містах є готелі, гестхауси й гостели, в маленьких — переважно гестхауси. Більшість готелів у Грузії мають 3 зірки, сніданок, як правило, входить у вартість проживання.

Досвідчені мандрівники радять бронювати житло виключно через сервіси Booking або Airbnb, не домовляючись з власниками особисто, — тільки в цьому разі можна на 100% сподіватися на заселення або компенсацію у разі проблем.

Серед найкращих готелів Тбілісі:

• Radisson Blu Iveria Hotel;
• Courtyard Tbilisi;
• Sheraton Grand Tbilisi Metechi Palace Hotel;
• Hotel British House;
• Tiflis Palace;
• Mercure Tbilisi Old Town;
• Khokhobi;
• Holiday Inn Tbilisi, an IHG hotel.

Популярні хостели Тбілісі:

• Envoy Hostel and Tours;
• Fabrika Hostel & Suites;
• Nest Hostel Tbilisi.

Куди поїхати: цікаві місця Грузії для туристів

У Грузії на туристів чекають і засніжені Кавказькі гори, і субтропічні долини Кахетії, і спокій чорноморських курортів.

Батумі

Столиця Автономної Республіки Аджарія Батумі — не тільки велике портове місто на Чорному морі, а й один зі головних туристичних центрів країни. Порівняно з іншими приморськими курортами Грузії (Кобулеті, Сарпи, Гоніо тощо) Батумі вражає масштабною сучасною забудовою, велелюдними пляжами і насиченою інфраструктурою.

Знайомство з містом традиційно розпочинають з фотографії біля велетенської скульптури «Алі і Ніно», кабіни канатної дороги «Арго», на тлі танцюючих фонтанів на Ардаганському озері чи біля статуї Медеї — доньки царя Колхідського царства, яка допомогла легендарному Ясону втекти із золотим руном. До речі, саме на території сучасної Аджарії й розташовувалась давня Колхіда.

Пляжі в Батумі галькові, серед найпопулярніших:

1. «Центральний» (близько 10 км завдовжки, безкоштовний, тягнеться вздовж усього міста).
2. «Зелений мис» (невеликий, з мальовничими кам’яними брилами, розташований неподалік Ботанічного саду).
3. «Дитячий» (оснащений хвилерізами пляж для родин з дітьми поблизу «Алі і Ніно»);

У передмісті Батумі розташовані:

• фортеця Гоніо — колишнє військове укріплення давніх римлян;
• місто Кутаїсі, одне з найдавніших у Грузії;
• національний парк «Мачахела»;
• найбільший водоспад Аджарії Махунцеті (30 м).

Тбілісі

Грузія для туристів переважно починається в Тбілісі. Столиця і найбільше місто країни було засноване в V ст. на березі річки Кура.

Сучасність тут гармонійно поєднується зі старовиною: на вузьких вулицях Старого міста можна зустріти навіть будівлі V ст., а міст Миру зі сталі та скла вражає футуристичними формами.

Легенди пов’язують заснування Тбілісі з гарячими джерелами, і це не вигадки. Місцевість дійсно багата на сірчані джерела, а сама назва «Тбілісі» означає «тепле місто». В районі Абанотубані й досі діють публічні лазні, перетворені зараз на сучасні SPA-центри.

Більшість туристичних пам’яток сконцентровано в центрі столиці:

1. Фортеця Нарікала на скелястому березі Кури. Біля неї розташована популярна канатна дорога, з якої можна побачити стару частину міста з найефектніших ракурсів.
2. Цмінда Самеба — сучасний кафедральний собор на пагорбі Святого Іллі.
3. Сіонський собор і Анчисхатський храм — найдавніші сакральні пам’ятки міста.
4. Галасливий проспект Шота Руставелі — центральна вулиця, вздовж якої побудовано безліч культурних, урядових і комерційних будівель, зокрема Державний музей Грузії та Театр ім. Шота Руставелі.

Регіон Казбегі

Муніципалітет Казбегі — високогірний район на півночі країни. Його центром вважається бальнеологічна курортна зона, розташована біля підніжжя гори Казбек (грузинською назва звучить як Мкінварцвері, або «гора з крижаною верхівкою»). Висота цього стратовулкана досягає 5047 м.

Сьогодні більшість туристів приїжджає до Казбегі саме заради гірського туризму: маршрут сходження з боку Грузії класифікується як «2А».

Серед інших природних і культурних пам’яток регіону:

• Ґерґе́тіс Цминда Самеба — аскетична церква XIV ст., розташована в горах на висоті 2168 м;

• льодовик Ґерґе́ті — найдовший у Грузії (близько 7 км);
• гірськолижний курорт «Гудаурі»;
• зруйновані фортеці Арша і Сно XVI ст.;
• Дар'яльська ущелина річки Терек, або Аланська брама, — один із переходів через гірський хребет Великого Кавказу;
• водоспади Гвелеті — потужні каскади річки Гвелетисцкалі в ущелині Казбеку.

Кахетія

Історична область на сході Грузії, яка вважається головним виноробним регіоном країни завдяки субтропічному клімату. Гірський Гомборський хребет поділяє Кахетію на Зовнішню (тут переважають сільськогосподарські землі і сухі рівнини) і Внутрішню. Саме у внутрішній частині склались ідеальні умови для вирощування винограду: понад 70% виноградників Грузії сконцентровано в Алазанській долині. Тут вирощують сорти сапераві, мцване, ркацителі, муджуретулі тощо, а найкращим часом для візиту вважається свято збору врожаю Ртвелі у вересні.

Серед найвідоміших виноробних компаній країни:

• «Кварельський винний тунель»;
• Shumi Winery;
• Pheasant's Tears.

У Кахетії виробляють як сухі вина (Мукузані, Вазісубані, Цинандалі), так і напівсолодкі (Кіндзмараулі, Хванчкара, Ахашені).

Окрім виноробних пам'яток, у регіон приїжджають заради прогулянок старовинним містом Телаві з комплексом Батоніс-Ціхе, 900-річним платаном і монастирем Дзвелі Шуамта.

Також варто побачити:

• Національні парки «Лагодехі» і «Тушеті»;
• стіни фортеці Сігнахі, з яких відкриваються краєвиди Алазанської долини;
• храм Алаверді XI ст.;
• Бодбійський монастир.

Мцхета

Регіон Мцхета-Мтіанеті відомий мальовничою природою з глибокими ущелинами і вічно засніженими гірськими вершинами, а також стародавніми храмами. Місто Мцхета до VI ст. було столицею Картлійського царства.

Крім того, з ним пов’язують появу і поширення християнства в Грузії: за легендою, саме сюди в IV ст. прийшла Свята Ніно з Каппадокії. Завдяки їй спочатку нову віру прийняв цар Міріан III, а згодом християнство стало головно релігією на всій території Грузії.

У Мцхеті розташована перша (з 1994 р.) на території Грузії пам’ятка ЮНЕСКО — монастир VI ст. Джварі. Його було возведено на місці, де, за легендою, спорудила перший хрест Свята Ніно. Крім того, стара столиця Грузії приваблює туристів і паломників кафедральним собором Светіцховелі, середньовічним Шіо-Мгвімським монастирем і монастирем Самтавро IV ст.

Боржомі

Туристи приїжджають сюди переважно заради курорту Боржомі на території національного парку «Боржомі-Харагаулі» (займає понад 7,5% території Грузії). Джерела мінеральних вод тут активно освоювались з початку XIX ст., коли в Боржомі побудували перші готелі й мінеральні ванни. А вже у 1890 році почався промисловий розлив місцевої води.

Мінералізація «Боржомі» становить 5,5–7,5 г/л, вода належить до гідрокарбонатно-натрієвої групи й має вулканічне походження. Цікаво, що мінеральний склад води залишається незмінним з 1830-х років, коли було проведено її перші лабораторні дослідження. «Боржомі» допомагає нормалізувати обмін речовин і роботу травної системи.

Окрім легендарного джерела, на території Боржомського муніципалітету розташовані:

• Центральний парк «Боржомі» з водоспадами та сірчаними джерелами;
• середньовічний монастир Мцване;
• мальовничі озера Кахісі та Абацкурі.

Що з’їсти?

Визначні місця Грузії викликають ще більше захоплення під час знайомства з національною гастрономією! У Грузії люблять і вміють влаштовувати пишні застілля — традиція збиратися за багато накритим столом (супра) навіть увійшла до списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.

Грузинська кухня — яскрава і пряна, з великою кількістю овочів і м’яса. Особливо популярна свіжа зелень: кінза, базилік, естрагон тощо.

Серед найпопулярніших національних страв:

1. Ситні супи: харчо з яловичиною, рисом і сливовим соусом ткемалі, ніжна чихіртма з куркою або індичкою, хаші з яловичих нутрощів.

2. Основні страви з м’яса та птиці: хінкалі, чакапулі з бараниною, кислими вершками і білим вином, шашлик, оджахурі (смажена картопля зі свининою або яловичиною), рагу з птиці й томатного соусу чахохбілі, чанахі (томлене в глечиках м’ясо з баклажанами, картоплею та іншими овочами).

3. Десерти в великою кількістю горіхів, меду і фруктових сиропів: гозинакі, виноградне або гранатове желе пеламуші, чурчхела.

Найвідоміші грузинські соуси — сацебелі зі стиглих томатів, курячого бульйону і часнику, зелений і червоний ткемалі з аличі та терену, а також легендарна аджика — паста з перцем, часником і пряними травами.

Ну і, звісно, важко уявити собі Грузію без білого (Твіші, Цинандалі, Напареулі) або червоного (Кіндзмараулі, Одзалеші, Хванчкара) вина, чачі (виноградного бренді) та лимонадів на основі мінеральної води.

Грузія — сучасна держава на перетині східної та західної культур. Завдяки розвиненій курортній інфраструктурі (від морської до гірськолижної) і зручній логістиці країна приваблює туристів з усього світу в будь-яку пору року.