Донецьк

Станом на 2025 рік, частина території Донеччини, включаючи Донецьк, залишається тимчасово окупованою. ​Через відсутність доступу до актуальних даних, інформація про поточний стан інфраструктури та якості життя в місті обмежена. Відомо, що багато підприємств припинили свою діяльність, а мешканці постають перед труднощами в доступі до базових послуг, таких як водопостачання. ​

Попри складну ситуацію, Донецьк залишається важливою частиною України, і багато його мешканців сподіваються на відновлення миру та стабільності в регіоні.

*Інформація про кількість населення станом на 1 січня 2022 року була надана до початку повномасштабного вторгнення рф. На цей момент, через окупацію міста, точні дані неможливо встановити.

Історія Донецька

Місто Донецьк було засноване в 1869 році англійським промисловцем Джоном Юзом, який збудував тут металургійний завод «Новоросійське товариство кам'яновугільного, залізного і рейкового виробництв». Спочатку поселення отримало назву Юзівка, на честь засновника. Воно швидко розвивалося завдяки багатим покладам вугілля, що сприяло зростанню промисловості та населення. У 1917 році Юзівка отримала статус міста та стала адміністративним центром Юзівського району Катеринославської губернії.

На початку XX століття місто стрімко розширювалося. У 1917 році чисельність населення перевищила 50 тисяч осіб. Однак, після революції 1917 року Юзівка пережила період нестабільності, зміни влади та воєнних дій.

У 1924 році місто було перейменоване в Сталіно на честь радянського лідера Йосипа Сталіна. Ця назва зберігалася до 1961 року, коли в рамках десталінізації місту було надано сучасну назву — Донецьк.

У перші роки радянської влади Донецьк став одним із ключових індустріальних центрів СРСР. У 1920–1930-х роках тут будувалися нові шахти, металургійні та машинобудівні заводи. Було створено великі підприємства, такі як Донецький металургійний завод імені Леніна, коксохімічний комбінат та завод важкого машинобудування. 

Однак цей період супроводжувався масовими репресіями. У 1930-х роках багато інженерів, управлінців і робітників стали жертвами сталінських чисток. Голодомор 1932–1933 років також значно вплинув на регіон, спричинивши численні жертви серед місцевого населення.

У роки Другої світової війни Донецьк став важливим стратегічним об'єктом. У 1941 році, після запеклих боїв, місто було окуповане німецькими військами. Промисловість Донецька зазнала значних руйнувань: заводи були знищені або демонтовані й вивезені до Німеччини.

Німецька окупація тривала до вересня 1943 року. Радянські війська звільнили місто в ході Донбаської операції. Під час окупації загинуло багато мирних жителів, зокрема в ході масових страт та примусових депортацій до Німеччини.

Після війни почалося масштабне відновлення Донецька. Протягом 1950-х – 1970-х років місто переживало період економічного підйому. Були відбудовані шахти, металургійні комбінати, хімічні підприємства. Донецьк став найбільшим центром вугільної промисловості СРСР. У місті також діяли великі машинобудівні підприємства, зокрема «Донецькгірмаш" та «Точмаш".

У 1960-х роках активно розвивалася міська інфраструктура: будувалися нові мікрорайони, школи, лікарні та культурні заклади. Був відкритий Донецький національний університет, який став одним із провідних навчальних закладів України.

На кінець 1980-х років Донецьк був одним із найбільш розвинених індустріальних центрів УРСР. Населення перевищувало 1 мільйон осіб. Місто відігравало важливу роль в економіці країни, забезпечуючи СРСР вугіллям, металом і промисловим обладнанням.

Донецьк в незалежній Україні

Після здобуття Україною незалежності в 1991 році Донецьк залишався одним із ключових економічних центрів країни. Місто було серцем важкої промисловості, зокрема металургії, вугільної промисловості та машинобудування. Донецьк забезпечував значну частку експорту України, виробляючи сталь, чавун, прокат і вугілля. На базі промислових гігантів, таких як «Донецьксталь», «Азовсталь» (у Маріуполі, але пов’язаний економічно), «Донецький металургійний завод», працювали тисячі робітників. 

Крім промисловості, місто розвивало банківський сектор та сферу послуг. Важливим складником економіки Донецька була торгівля, адже місто знаходилося близько до кордону з росією і мало стратегічне значення для експортно-імпортних операцій. Проте залежність від важкої промисловості зробила економіку Донецька досить монолітною та вразливою до криз, зокрема фінансової кризи 2008 року та подальших економічних змін. До того ж зв'язки з російським ринком були значними, що згодом зіграло негативну роль.

Донецьк також відігравав важливу роль в енергетичному секторі України. Багато теплових електростанцій працювали на вугіллі, видобутому в Донецькому басейні. Одним із найважливіших підприємств міста був «Донецьквугілля», який забезпечував тисячі робочих місць у регіоні. 

У перші роки незалежності Донецьк постав перед економічними труднощами, зокрема через спад виробництва та нестачу інвестицій. Однак з кінця 1990-х років місто почало активно модернізувати свою інфраструктуру. Було збудовано нові торгові центри, модернізовано дороги, відкрито сучасний аеропорт «Донецьк». Зокрема, аеропорт був реконструйований перед Євро-2012, ставши одним із найсучасніших в Україні.

Окремою віхою розвитку стало проведення чемпіонату Європи з футболу 2012 року. До цієї події в Донецьку було побудовано нові готелі, транспортні розв’язки та оновлено громадський транспорт. Відкриття стадіону «Донбас Арена» у 2009 році стало символом нового етапу розвитку міста. Арена стала не лише спортивним об’єктом, а й місцем проведення концертів та міжнародних заходів.

Окрім інфраструктури, у місті розвивалися наука та освіта. Донецький національний університет був одним із провідних навчальних закладів країни, а Донецький медичний університет випускав фахівців, які працювали в різних куточках світу. Важливу роль у наукових дослідженнях відігравав Інститут економіки промисловості НАН України, що займався аналізом розвитку промисловості та економічних тенденцій регіону.

Футбольний клуб «Шахтар» став справжнім символом Донецька. Від заснування в 1936 році до початку 2000-х років команда залишалася одним із лідерів українського футболу. Але саме у 2000-х роках, під керівництвом тренера Мірчі Луческу, клуб перетворився на справжнього футбольного гранда. 

У 2009 році в місті відкрили «Донбас Арену» — один із найсучасніших стадіонів Європи. Він вміщував понад 50 тисяч глядачів і став ареною для великих футбольних баталій, зокрема матчів Ліги чемпіонів. «Шахтар» Донецьк у 2009 році виграв Кубок УЄФА, що стало одним із найбільших досягнень українського клубного футболу.

Футбол у Донецьку завжди був більше, ніж просто спорт — він став єднальним фактором для міста та його мешканців. «Шахтар» активно розвивав молодіжні академії та підтримував розвиток дитячого футболу в регіоні.

Чим славиться Донецьк

Донецьк до війни був відомий своїми визначними місцями, які в різні часи були культурними, історичними та економічними символами регіону, а саме:

• «Донбас Арена» — сучасний футбольний стадіон, що був одним із найкращих у Східній Європі.

• Парк кованих фігур — унікальний артпарк з металевими скульптурами, які щорічно поповнювалися новими експонатами.

• Ботанічний сад — один із найбільших ботанічних садів України, де було представлено унікальні рослини з усього світу.

• Донецький обласний краєзнавчий музей — зібрання експонатів, які розповідають про історію та природу Донбасу.

• Центральний парк культури та відпочинку ім. Щербакова — головна зелена зона міста з атракціонами та місцями для відпочинку.

• Пам’ятник Джону Юзу — монумент засновнику Донецька, британському промисловцю Джону Юзу.

До 2014 року Донецьк був одним із найрозвиненіших міст України, відомим своїми спортивними досягненнями, культурними об'єктами та промисловим потенціалом. Подальша доля міста залежить від подій, що відбуваються у ході війни.

Окупація Донецька

Окупація Донецька стала наслідком гібридної агресії російської федерації проти України, яка почалася навесні 2014 року. Після Революції Гідності та втечі президента Віктора Януковича політична ситуація в Україні загострилася. росія, скориставшись нестабільністю, анексувала Крим та розпочала підтримку сепаратистських рухів на Донбасі.

У березні-квітні 2014 року в Донецьку відбулися проросійські мітинги, які часто супроводжувалися силовими акціями. Озброєні бойовики та місцеві колаборанти захоплювали адміністративні будівлі, а 7 квітня було проголошено так звану «Донецьку народну республіку» («ДНР»). Українська влада намагалася повернути контроль над містом, але через масоване втручання росії цей процес був ускладнений.

Бойові дії за місто

Збройне протистояння за Донецьк почалося навесні 2014 року. У квітні-травні ЗСУ розпочали антитерористичну операцію (АТО), щоб придушити сепаратистський заколот. Одним із ключових моментів протистояння стала битва за Донецький аеропорт, яка тривала з травня 2014 року до січня 2015 року. Українські «кіборги» мужньо утримували об'єкт, попри постійні штурми з боку бойовиків і російських найманців.

Росія не лише постачала зброю та техніку, а й вводила регулярні підрозділи для підтримки сепаратистів. Найбільш масштабне вторгнення відбулося в серпні 2014 року, коли українські сили, що наступали на Донецьк, були зупинені під Іловайськом через вторгнення російських військ.

Іловайський котел став однією з найбільших трагедій війни.

Російське втручання було вирішальним фактором у захопленні міста. Іловайська трагедія стала наслідком прямого вторгнення російських військ. Також відбувались постійні обстріли житлових кварталів Донецька російськими військами, які приписувались ними Україні.

В результаті бойових дій українські війська втратили контроль над містом, і Донецьк опинився під окупацією, яка триває й досі.

Після проголошення так званої «ДНР» місто опинилося під контролем проросійських бойовиків, що призвело до значних змін в економічному та соціальному житті.

Бойові дії завдали колосальних руйнувань інфраструктурі міста. Аеропорт «Донецьк» був повністю знищений у ході боїв. Багато підприємств припинили роботу або були вивезені до росії. Населення Донецька значно скоротилося через масову евакуацію мешканців до інших регіонів України.

«Донбас Арена», яка колись була символом розвитку, перестала функціонувати як стадіон, а клуб «Шахтар» змушений був переїхати до Львова, а потім до Києва. Багато культурних об’єктів зазнали занепаду, а економіка міста опинилася у стані стагнації.

Попри складні умови, українська влада та міжнародні організації продовжують наголошувати на необхідності реінтеграції Донецька до України. Тема відбудови міста залишається актуальною, і майбутнє Донецька залежить від подальшого перебігу війни та мирного врегулювання.

Життя в умовах окупації

Після окупації життя мешканців Донецька значно погіршилося. Багато підприємств закрилися, зросло безробіття, а рівень життя впав. Через розрив економічних зв'язків з Україною виникли проблеми з постачанням продуктів, медикаментів та соціальних послуг.

Медицина в окупованому Донецьку деградувала: кваліфіковані лікарі виїхали, медичне обладнання зношувалося, а ліки стали дефіцитом. Люди змушені звертатися до підпільних постачальників або шукати можливості лікування на підконтрольній Україні території.

Пропаганда відіграє ключову роль у контролі за населенням. Через місцеві телеканали та російські ЗМІ поширюється наратив про «зовнішнього ворога» в особі України та Заходу, а також міф про «русский мир». Освітня система зазнала значних змін — навчальні програми переписані під російську ідеологію, а українську мову та культуру фактично витіснили.

Попри складні умови, багато мешканців Донецька прагнуть повернення до складу України. Українська держава підтримує зв'язок із громадянами на окупованих територіях, забезпечуючи гуманітарну допомогу та можливість виїзду на підконтрольні території для отримання соціальних послуг та освіти.

Донецьк сьогодні

Донецьк, колись одне з провідних індустріальних міст України, зараз переживає складні часи через тривалий військовий конфлікт. З моменту початку війни у 2014 році місто опинилося в епіцентрі бойових дій, що суттєво позначилося на всіх сферах життя. Ситуація ще більше загострилася після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну у 2022 році.

Інфраструктура міста зазнала значних пошкоджень: численні обстріли призвели до руйнування житлових будинків, промислових об'єктів та соціальних установ. Особливо постраждали об’єкти водопостачання: помпові та фільтрувальні станції, що призвело до серйозних проблем із забезпеченням водою. Мешканці отримують воду за жорсткими графіками — один раз на три дні лише на декілька годин. Якість води настільки низька, що її використовують лише для технічних потреб.

Проблеми з водопостачанням та опаленням змушують мешканців шукати альтернативні способи забезпечення базових потреб. Люди змушені гріти воду в каструлях для купання та носити технічну воду з резервуарів, розташованих за кількасот метрів від дому. Питну воду доводиться купувати або чекати на привозну, що створює додаткові труднощі в умовах постійних обстрілів.

Крім водопостачання, серйозною проблемою залишається електро- та газопостачання. У деяких районах міста електрика подається з перебоями, а газові мережі пошкоджені або повністю зруйновані. Це створює значні труднощі, особливо у зимовий період, коли температура може опускатися до мінусових значень.

Існує високий рівень мілітаризації міста. Велика кількість військової техніки та озброєних людей створює атмосферу постійної напруги. Російські військові використовують цивільну інфраструктуру у своїх цілях, що наражає мирних жителів на додаткову небезпеку.

Донецьк фактично відрізаний від українських та міжнародних ЗМІ, а місцеві медіа перебувають під жорстким контролем окупаційної влади. Російська пропаганда активно впливає на свідомість мешканців, поширюючи дезінформацію та маніпулюючи громадською думкою.

Економіка Донецька, яка раніше базувалася на важкій промисловості, фактично знищена. Багато підприємств припинили свою діяльність або скоротили обсяги виробництва через бойові дії та руйнування інфраструктури. Це призвело до зростання безробіття та зниження рівня життя населення. Крім того, підвищення цін на продукти та комунальні послуги стало додатковим тягарем для мешканців. У місті склалася гуманітарна катастрофа. Багато людей живуть у злиднях, не маючи доступу до базових потреб. Особливо вразливими є літні люди та люди з інвалідністю, які не можуть покинути місто. З січня 2023 року у так званій "ДНР" збільшили тарифи на комунальні послуги, прагнучи зрівняти їх з російськими, що стало несподіванкою для місцевих жителів, оскільки їхні доходи залишаються на низькому рівні.

Соціальна сфера також перебуває у кризовому стані. Медичні заклади відчувають брак персоналу, оскільки багато лікарів виїхали або зайняті лікуванням поранених військових. Це призводить до того, що мешканці не можуть отримати необхідну медичну допомогу вчасно. Наприклад, пацієнти змушені чекати місяцями на стоматологічні послуги через нестачу фахівців.

Освіта в місті також зазнала змін. Через постійні обстріли багато шкіл та університетів змушені проводити заняття дистанційно або за скороченою програмою. Це негативно впливає на рівень освіти та майбутні перспективи молодого покоління.

Війна кардинально змінила повсякденне життя донеччан. Обстріли стали частиною буденності, і мешканці змушені пристосовуватися до нових реалій. Багато хто вже не звертає уваги на віддалені вибухи, але близькі "прильоти" викликають занепокоєння та змушують залишатися вдома. Деякі райони міста, які раніше вважалися безпечними, тепер регулярно піддаються обстрілам, що призводить до руйнувань житлових будинків та інфраструктури.

Крім того, постійний стрес та невизначеність майбутнього негативно впливають на психологічний стан мешканців. Багато хто відчуває страх та тривогу за своє життя та життя близьких, що призводить до зростання кількості психосоматичних захворювань.

Важко не згадати і про екологічну катастрофу, котра насувається на регіон, через затоплення шахт, та руйнування промислових об’єктів.

Війна не оминула й культурну сферу Донецька. Багато культурних закладів припинили свою діяльність через небезпеку обстрілів та відсутність фінансування. Раніше жвавий бульвар Пушкіна, який був центром культурного життя міста, тепер часто пустує, а мешканці уникають масових заходів через небезпеку. Руйнування зазнали й об'єкти культурної спадщини. Обстріли пошкодили історичні будівлі, пам'ятники та музеї, що призвело до втрати унікальних культурних надбань. Відновлення цих об'єктів потребуватиме значних ресурсів та часу, але в умовах безперервного конфлікту це залишається малоймовірним.

Культурні зміни також проявляються у зміні настроїв та цінностей населення. Люди більше зосереджуються на виживанні та забезпеченні базових потреб, відсуваючи культурні та духовні аспекти життя на другий план. Це призводить до поступової деградації культурного середовища та втрати національної ідентичності.

Варто додати, що, не зважаючи на більш ніж десятирічну окупацію, в Донецьку досі залишаються люди, які чинять опір. Цей опір проявляється в різних формах, від поширення проукраїнських листівок до саботажу. Багато жителів, які не можуть виїхати, чекають на повернення української влади.

Війна в Україні, а зокрема — війна на Донбасі, глибоко вплинула на всі аспекти життя Донецька. Руйнування інфраструктури, криза в економіці, соціальні труднощі та культурні зміни створюють серйозні виклики для майбутнього міста. Відновлення Донецька потребуватиме значних зусиль та часу, але головним фактором залишається припинення бойових дій та повернення миру. Важливо пам'ятати, що в Донецьку живуть наші люди, українці, які опинилися в складних умовах. Донецьк — це Україна, і його повернення є важливим кроком до відновлення територіальної цілісності нашої держави.