Валерій Залужний

Валерій Залужний — головнокомандувач ЗСУ з 27 липня 2021 року. Він очолює Збройні сили України в боротьбі з російським агресором, безпосередньо виконуючи завдання стратегічного управління військами.

Валерій Залужний увійшов до ТОП-100 впливових людей світу в 2022 році за версією американського журналу Time.

Українське видання New Voice назвало його одним із найвпливовіших військових у період повномасштабної війни. Британський журнал Economist називає Залужного автором стратегії, що допомогла Україні захистити столицю від раптового нападу. Крім того, видання вважає, що саме він докладає найбільше зусиль для запровадження в ЗСУ стандартів НАТО.

Біографія

Залужний Валерій Федорович народився 8 липня 1973 року в місті Новоград-Волинський Житомирської області (зараз Звягель). Його батько був кадровим офіцером радянської армії. Інформації про матір майбутнього генерала Клавдію Василівну дуже мало — відомо лише те, ще вона походить з Чернігівщини та передала синові любов до рідного краю.

У 1980 році Залужний став учнем міської школи №9. Його вчителька молодших класів Тетяна Шатульська пригадує, що це був досить дивний вибір навчального закладу. Батьки могли віддати його до елітної гімназії для дітей військових, а натомість обрали школу для родин залізничників. За спогадами Валерія Федоровича, він мав не дуже високі оцінки, але був старанним і ніколи не лінувався. Однокласники пригадують, що хлопець був дуже компанійським, але в той час його лідерські якості ще не розкрилися.

Батько Залужного мріяв, щоб син також пов’язав своє життя з армією. Тому Валерій з дитинства не випускав з рук іграшкову зброю — це видно на його ранніх фотографіях. У 9 класі хлопець пройшов початкову військову підготовку, отримавши найвищий бал — 5,0. За високі успіхи був нагороджений екскурсійною поїздкою до Ленінграда (зараз Санкт-Петербург).

У 1989 році Валерій Залужний закінчив школу та вступив до Новоград-Волинського машинобудівного технікуму. За спогадами викладачів й одногрупників, він був серйозним, але не похмурим — вражав інших своєю цілеспрямованістю та методичністю. Молодий Валерій дотримувався здорового способу життя, займався гирьовим спортом, захоплювався технікою. У цей час він відкинув піонерські та комсомольські ідеї, нав’язані радянською владою, зосередившись на навчанні.

Залужний закінчив технікум із відзнакою у 1993 році. Його залікова книжка демонструє поступове поліпшення середніх оцінок — від 3,9 балів під час вступу до 5,0 на момент випуску. Тоді він уже твердо знав, якою буде його майбутня кар’єра. 19-річний хлопець одразу ж подав документи до Одеського інституту сухопутних військ. Мати Валерія Залужного схвалила його вибір, хоча інші члени сім’ї мали неоднозначні думки.

За словами самого генерала, його завжди тягнуло до постійної зміни місць, що й вплинуло на вибір військової кар’єри:

«…в юності мені чомусь хотілося поїхати з Новоград-Волинського: напевно, давалася взнаки мандрівна натура».

У 1997 році Валерій Залужний закінчив загальновійськовий факультет інституту з відзнакою. Отримавши перше офіцерське звання, він одразу ж розпочав службу в Збройних силах України.

Кар’єра

Головнокомандувач рідко згадує про свої перші кроки на шляху до нинішнього звання. Але він впевнено підіймався сходами військової ієрархії — від командира навчального взводу до командира батальйону. За цей час Валерій Федорович змінив сім місць служби: «Люблю Одесу, де служив тривалий час, подобаються Київ, Чорноморськ, Десна. До душі мені припав і Володимир-Волинський з його особливою, позитивною аурою…».

У 2005 році Залужний вирішив продовжити навчання, вступивши до Національної академії оборони України в Києві. За два роки він отримав диплом із золотою медаллю, яка підтверджувала його талант до командування військами на оперативно-тактичному рівні. У 2007 році його призначено на посаду начальника штабу 24-ї окремої механізованої бригади ЗСУ в місті Яворів Львівської області.

У жовтні 2009 року Валерій Залужний став командиром 51-ї окремої механізованої бригади, що дислокувалася в місті Володимир-Волинський (зараз Володимир). Він обіймав цю посаду до 2012 року, після чого повернувся до Києва для продовження освіти. В 2014 році Залужний, маючи звання підполковника, закінчив навчання в академії, яка тоді отримала назву Національного університету оборони України імені Івана Черняховського. Отримавши найвищий бал на випускних іспитах, він був нагороджений перехідним мечем королеви Великої Британії.

У 2014 році Залужний брав активну участь в антитерористичній операції (АТО) в східних областях, яка стала першим етапом російсько-української війни. Йому довелося командувати майже всіма підрозділами в секторі «С» — північній частині Донецької області та західних територіях Луганської. Завдяки успіхам у командуванні військовими з’єднаннями Залужного було призначено начальником штабу Об’єднаних сил. За його спогадами, це був один із найважчих періодів кар’єри: «Про важкі події… Це, мабуть, 2014 рік. Серпень. Потім Дебальцеве. Якось неспокійно було. Відчуття постійної загрози. У душі й у серці… Досить добре закарбувався в пам’яті 25-й батальйон, який я заводив туди, у район Дебальцевого, розставляв на позиції. Перші бої, перші втрати…».

Наприкінці 2014 року Валерій Федорович отримав чергове підвищення, ставши заступником начальника управління бойової підготовки Командування Сухопутних військ ЗСУ. У 2015 році його було призначено на посаду начальника управління бойової підготовки в управлінні оперативного командування «Схід». У 2016 році підполковник Залужний став заступником командувача оперативного командування «Північ». 2017 рік став для нього дуже важливим. Разом із посадою начальника штабу оперативного командування «Захід» він отримав звання генерал-майора.

У 2019 році Залужний повернувся до «Півночі», але вже в ролі командувача. Він став одним із перших офіцерів високого рангу, якому вдалося успішно перейти до структури J-штабів за стандартами НАТО:

«Мені пощастило. Виконуючи обов’язки начальника об’єднаного оперативного штабу, я брав участь у роботі підгрупи, яка займалася саме трансформацією у цю структуру. Дуже багато чого вивчив і зрозумів головне — це принципи і стандарти. Один із них — чітке розподілення за функціоналом: між Міноборони й Генштабом, між видами тощо. Якщо ці принципи сформують на законодавчому рівні, нам як простим виконавцям нічого не лишиться, як опанувати стандарти. І нічого там складного немає. Власне, структура ця дуже чудова. Бо, а це найголовніше, там немає дубляжу функцій. Одну й ту ж роботу ніхто не виконує. Я не вважаю, що потрібен значний проміжок часу на опанування стандартів, які нам пропонує цивілізований світ. Але тут потрібен відповідний законодавчий інструмент».

У грудні 2020 року Валерій Федорович отримав четверту вищу освіту — ступінь магістра міжнародних відносин в Острозькій академії. 27 липня 2021 року наказом Президента України Володимира Зеленського його було призначено головнокомандувачем ЗСУ. 28 липня він увійшов до складу Ради національної безпеки та оборони України. 24 серпня Валерій Залужний отримав звання генерал-лейтенанта.

З перших днів перебування на посаді головнокомандувача ЗСУ Залужний розпочав посилення обороноздатності України та підготовку до відсічі російській агресії. Його зусилля стосувалися не лише військових, а й політичних і дипломатичних аспектів. 13 січня 2022 року він брав участь у Військовому комітеті НАТО, де переконував союзників України в серйозності загрози: «Давайте говорити про це прямо й відкрито: ми зараз маємо справу з армією Російської Федерації, яка на сьогодні налічує майже мільйон військовослужбовців. Сьогодні я доводив до наших партнерів по НАТО, що це не ілюзія, це реальна загроза. Варто враховувати, що нам протистоїть держава-агресор, у якої є майже мільйонне військо».

Ще напередодні повномасштабної війни Валерій Залужний озвучив головну мету ЗСУ: «Для нас, військових, Перемогою стане день, коли останній окупант залишить нашу територію, коли буде відновлений державний кордон України, коли перестануть гинути мої солдати на своїй землі. Ось тоді для мене настануть мир і Перемога».

Британський журнал The Economist пише, що стратегія, створена Залужним, стала справжнім порятунком України в перші тижні війни. Завдяки децентралізації арсеналів і масштабному використанню муляжів вдалося врятувати більшу частину техніки під час перших ракетних обстрілів. Окрім того, розгалуження командування призвело до того, що офіцери на місцях проявляли ініціативу, беручи на себе командування гарнізонами, зокрема в таких великих містах, як Чернігів.

Валерій Залужний також став «архітектором» блискавичного контрнаступу на Харківщині та планомірної операції з визволення Херсона. Він часто використовує нестандартні стратегічні рішення, імпровізує та дослухається до ініціатив підлеглих. Генерал Залужний є противником рішення союзників обмежувати допомогу озброєнням, що дає змогу ЗСУ завдавати ударів по російській території. В інтерв’ю виданню The Washington Post він сказав:

«Щоб врятувати своїх людей, чому я повинен питати у когось дозволу, що робити на ворожій території? Чомусь я повинен думати, що мені нічого не дозволено там робити. Чому? Тому що путін … застосує ядерну зброю? Дітям, які помирають, все одно… Це наша проблема, і нам вирішувати, як вбити цього ворога. На війні можна і потрібно вбивати на його території. Якщо наші партнери бояться використовувати свою зброю, ми будемо вбивати зі своєї. Але тільки стільки, скільки буде необхідно».

Відзнаки й нагороди

• нагрудний знак «Учасник АТО»;
• Хрест бойових заслуг;
• почесний нагрудний знак «За доблесну військову службу Батьківщині»;
• Орден Богдана Хмельницького III ступеня;
• Орден святого великомученика Юрія Переможця;
• відзнака МОУ «Ветеран військової служби»;
• почесний нагрудний знак «За заслуги перед Збройними силами України»;
• лицарська почесна відзнака «Орден Звитяги»;
• почесний нагрудний знак «За досягнення у військовій службі»;
• іменна вогнепальна зброя;
• Орден Хреста Витязя — від Литви.

Військові звання

Поточне звання Залужного — генерал. Попередніми ступенями його військової кар’єри були:

• 2010 рік — підполковник;
• 2017 рік — генерал-майор;
• 2021 рік — генерал-лейтенант.

Наразі Валерій Залужний обіймає посаду головнокомандувача ЗСУ. Раніше він служив на посадах:

• командира навчального взводу;
• командира бойового взводу;
• командира навчальної роти;
• командира батальйону;
• начальника штабу 24-ї бригади;
• командира 51-ї бригади;
• заступника командира сектору «С» АТО;
• заступника начальника управління бойової підготовки Командування Сухопутних військ ЗСУ;
• начальника управління бойової підготовки ОК «Схід»;
• начальника штабу ОК «Захід»;
• начальника штабу Об’єднаних сил;
• командувача ОК «Північ».

Цікаві факти про Залужного

1. Особливість біографії Залужного полягає у тому, що він став першим головнокомандувачем ЗСУ, який брав участь у бойових діях. Окрім того, він — один із перших українських офіцерів найвищого рангу, який не служив ані в радянській, ані в російській армії та не проходив підготовку в цих військових формуваннях.
2. Залужний подолав усі сходинки офіцерської кар’єри — від командира навчального взводу до головнокомандувача ЗСУ. За словами його друзів і колег, він ніколи не користувався особистими зв’язками та не вдавався до корупційних методів.
3. У 2023 році Залужний отримав спадщину від американця українського походження Грегорі Степанця, який не доводився йому родичем. Головнокомандувач віддав усю суму в розмірі 1 мільйон доларів на підтримку ЗСУ.
4. Сім’я Валерія Залужного каже, що він дуже турботливий чоловік і батько. Попри неймовірне навантаження генерал завжди знаходить час для спілкування з дружиною і дітьми.
5. Залужний — пристрасний мандрівник. За словами Валерія Федоровича, він знає кожен квартал і кожний провулок рідного Звягеля.
6. Дружина й діти Залужного кажуть, що попри імідж «залізного генерала», він дуже чутлива людина, яка переживає глибокі емоції. Перед тим, як сповіщати про загибель підлеглих їхнім рідним, головнокомандувач часто не може стримати сліз.
7. Залужний не соромиться демонструвати свої захоплення. Він з’являвся на публіці з патчем-наліпкою у формі Грогу — «малюка Йоди» з серіалу «Мандалорець». В одному з інтерв’ю він сказав, що любить музику в стилі диско та часто слухає пісні гурту Rammstein. А ще генералу подобається дивитися на фото котиків в Instagram.
8. В інтерв’ю журналу Time Залужний сказав, що абсолютно не очікував призначення на посаду головнокомандувача. За словами Валерія Федоровича, Зеленський зателефонував йому, коли він пив пиво на дні народження дружини.
9. Під час облоги Києва Залужний був одним із небагатьох високопосадовців, які вірили у спроможність ЗСУ відбити раптовий напад російської армії. Попри постійні атаки з проривами в житлові квартали він не дозволив підірвати мости, що з’єднують правий берег Дніпра з лівим.
10. Робоче місце Залужного більше нагадує квартиру площею 30 квадратних метрів, ніж бункер. Іноді генерал проводить у ньому до трьох діб без сну та відпочинку, розробляючи подальшу стратегію оборони України.

Сім’я Валерія Залужного

• Дружина Залужного Олена до початку повномасштабної війни обіймала посаду фінансиста в «Укргазбанку».

• Донька Олени Залужної від попереднього шлюбу Аріна стала військовою та наразі несе службу в київському гарнізоні.
• Молодша донька Христина навчається в Одеському національному медичному університеті та планує стати цивільним лікарем.
• Артур Залужний — рідний брат чинного головнокомандувача. Закінчив факультет розвідки Львівського інституту сухопутних військ. Останнє відоме широкій публіці місце служби — розвідувальний батальйон 8-го армійського корпусу ЗСУ (Звягель).

Поширені запитання