Михайло Поплавський

Він є автором і продюсером Всеукраїнського дитячого телеконкурсу «Крок до зірок», ведучим кулінарних і музичних шоу, а також народним депутатом України кількох скликань. Має звання народного артиста України, заслуженого діяча мистецтв, доктора педагогічних наук і повного кавалера ордена «За заслуги».

У 2023 році Михайло Поплавський заявляв про намір передати управління, однак залишався президентом до лютого 2026 року. Фінал його кар’єри супроводжується резонансними обшуками 2026 року та розслідуваннями щодо можливих фінансових махінацій і зловживань у сфері університетської нерухомості.

Скандали і нагороди, народна любов і гострі звинувачення — все це вмістилося в одне непросте публічне життя «співочого ректора» української естради.

Біографія

Михайло Поплавський народився 28 листопада 1949 року в невеликому селі Мечиславка Ульяновського району Кіровоградської області в родині колгоспників Михайла Романовича та Меланії Григорівни Поплавських. Дитинство пройшло в сільській родині, далекій від великих міст і мистецтва. Уже школярем підробляв у колгоспі — допомагав комбайнерам на полях. Ця трудова закваска, за словами самого Поплавського, багато в чому сформувала його характер.

Після школи вступив до Горлівського професійно-технічного училища №25 (Донецька область), де здобув спеціальність машиніста електровоза. Деякий час дійсно працював у шахті — факт, яким артист часто пишається у своїх інтерв'ю як доказом того, що «зробив себе сам». Паралельно служив в армії. Повернувшись до цивільного життя, кардинально змінив напрям: вступив до культурно-освітнього училища в Олександрії (Кіровоградська область), яке закінчив 1970 року.

Після закінчення він протягом кількох років обіймав посаду директора сільського будинку культури у Великих Троянах. Тоді ж почав виступати як артист. У 25 років (1975 рік) вступив до Київського державного інституту культури, який закінчив з відзнакою в 1979 році. У 1985 році захистив кандидатську дисертацію, а в 1990-му — докторську в Ленінградській академії культури. У 1990 році захистив докторську дисертацію з педагогіки, присвячену організації дозвілля молоді. Став доктором педагогічних наук і професором. Це відкрило шлях до академічної кар'єри, яка і стала головною сходинкою до всеукраїнської слави.

Початок та робота в університеті

Кар’єра в освіті розпочалася ще до ректорства: працював старшим викладачем, доцентом, професором, завідувачем кафедри та деканом у Київському державному інституті культури.

Перша впізнаваність прийшла до Михайла Поплавського одночасно з академічним піднесенням. У 1993 році його призначили ректором Київського інституту культури — закладу з непростою долею і невисоким на той час рейтингом. Наймолодшим ректором на той час. Вже тоді Поплавський поєднував адміністративну роботу зі сценічними виступами, чим привертав до себе і до університету нетипову увагу. Коли Поплавський жартував зі сцени, взував вишивані чоботи або розігрував публіку, новини про це розходилися значно швидше, ніж будь-яка університетська звітність.

Поступово він вибудував навколо університету цілу медіаекосистему: власні телепроєкти, концерти, книжки, бренди — все це перехрещувалося з навчальним закладом і підживлювало впізнаваність одне одного. Студенти КНУКіМ брали участь у його шоу, а шоу рекламували вступ до університету. Критики називали це підміною академічного середовища шоу-бізнесом, прихильники — геніальним маркетингом.

Університет культури

Поплавський ініціював радикальні реформи: оновлення навчальних планів, деідеологізацію, перехід до ступеневої системи освіти, комп’ютеризацію, відкриття нових спеціальностей. У 1997 році інститут отримав статус університету — Київський державний університет культури і мистецтв (з 2000-х — національний).

У 1995 році його тимчасово звільняли з посади, але після судових процесів і підтримки студентів (пікети під ВР і Кабміном) він повернувся. Загалом очолював заклад понад 30 років (з перервами на депутатство у 2000-х і 2010-х). З 2021 по 2026 рік обіймав посаду президента університету. Під його керівництвом КНУКіМ неодноразово визнавали найкращим вишем у сфері культури та мистецтв, а самого Поплавського п’ять років поспіль називали «Ректором року» за версією студентів.

Перша впізнаваність прийшла на початку 2000-х завдяки телепроєктам і пісням. Він став «співаючим ректором» — образ, який поєднував академічну посаду з естрадою і привертав увагу ЗМІ та молоді.

Університет став потужним центром підготовки фахівців для сфери культури, туризму, шоу-бізнесу та ресторанної справи. Поплавський активно просував українську культуру через студентські проєкти та власні мистецькі ініціативи. У народі заклад охрестили «Кульком».

За цей час університет розширив матеріальну базу, відкрив нові спеціальності, збудував корпуси. Поплавський залучав до закладу відомих запрошених лекторів, організовував фестивалі й культурні проєкти. 2001 року КНУКіМ отримав звання найкращого навчального закладу України в культурній галузі, а його ректору вручили золоту медаль «За заслуги в освіті».

Водночас університет з самого початку мав подвійну природу: паралельно з державним КНУКіМ існував приватний «Київський університет культури», юридично оформлений на компанію «Укрконцерт», засновниками якої є сам Поплавський та його син Олександр. Саме ця схема згодом стала предметом розслідування правоохоронців.

Музична кар’єра

Сам Поплавський полюбляв казати: «Я не співак, а ректор, який співає». Але за десятиліття він записав кілька десятків пісень і зібрав чималу аудиторію, яка сприймала його творчість цілком серйозно. Стиль Михайла Поплавського — естрадний поп-фольк із гумором, теплотою і відвертою апеляцією до простої людини. Тексти про маму, Україну, вареники, кохання й рідний край.

Сценічний образ Поплавського — проста людина у вишиванці, що щиро радіє публіці, жартує, роздає автографи й цілує руки жінкам у перших рядах. Він умів перетворити концерт на народне гуляння. На великих майданчиках разом із ним виступали студенти університету — барвисті, молоді, на тлі яких ректор виглядав як справжній батько нації.

У 2006–2013 роках Поплавський кілька разів оголошував про «прощальні концерти» та завершення співацької кар'єри. Жодне з цих оголошень не справдилося, що само по собі стало жартом і частиною медійного образу. Останній гучний тур відбувся 2019 року. У 2021-му він знову заявив про відхід — цього разу й від ректорства, і від сцени.

Найвідоміші пісні

Михайло Поплавський випустив понад 100 пісень. Пісні Поплавського давно живуть окремим від їхнього автора народним життям. «Юний орел» цитується у соціальних мережах, «Варенички» стали інтернет-мемом, а «Сало» лунає на різноманітних вечірках. Незважаючи на неоднозначне ставлення критиків, ці треки сформували цілий пласт масової поп-культури.

Він активно використовував гумор, кітч і народні мотиви, що призвело до величезної кількості мемів, пародій і вірусних відео в TikTok, YouTube та Instagram. Пісні Поплавського часто стають саундтреками до свят, весіль і застіль, а фрази на кшталт «юний орел» увійшли в повсякденний жаргон.

Його проєкт «Співаючий ректор як технологія» (відзначав 30-річчя у 2025 році) став потужним PR-інструментом для популяризації Київського національного університету культури і мистецтв, а також української культури загалом. Критики часто звинувачують його в кітчі, але саме це забезпечило йому мільйони переглядів і народну любов.

І Поплавський продовжує випускати нові пісні: у 2024–2026 роках з’явилися «Україна вперед!», «Хочу купити молодість», «Моє життя» та інші.

Особисте життя

Михайло Поплавський традиційно не надто охоче публічно розкриває приватне життя, тому більшість підтверджених даних стосуються лише сімейного статусу та найближчих родичів. У різні роки в інтерв’ю та медіа він говорив про родинні цінності, однак деталі особистих стосунків зазвичай залишав поза публічним простором.

За відкритими джерелами, Поплавський був офіційно одружений двічі. Перший шлюб — із дівчиною на ім’я Людмила, з якою він познайомився ще в рідному селі на Кіровоградщині. Цей союз тривав недовго й завершився на початку його професійного становлення.

Другий шлюб був теж із жінкою на імʼя Людмила. Подружжя прожило разом близько трьох десятиліть, однак у 2009 році офіційно розлучилося. Сам Поплавський у різні роки натякав, що однією з причин розриву стала постійна зайнятість роботою та кар’єрою. Саме в цьому шлюбі у 1982 році народився його єдиний син Олександр. На відміну від батька, він не обрав публічну сценічну кар’єру та займається підприємництвом. У публічному просторі він з’являється нечасто, хоча батько періодично публікував спільні фото з ним у соцмережах. У 2024 році українські ЗМІ писали про рідкісну появу сина в Instagram Поплавського.

Також відомо, що Михайло Поплавський має онуків. Наприкінці 2025 року він уперше публічно показав двох онуків — Єгора та Олексія, привітавши їх із днем народження.

Попри яскравий медійний образ, приватну сферу Поплавський тримає під контролем і рідко коментує особисті стосунки. Саме тому його сім’я значно менш публічна, ніж професійна та творча діяльність.

Скандали, пов’язані з Поплавським

Скандали — майже невід'ємна частина публічного образу Михайла Поплавського. Він і сам це визнавав, кажучи, що свідомо провокує увагу до себе, бо «без скандалу немає реклами». Проте деякі ситуації вийшли за межі медійного жарту і перетворилися на серйозні репутаційні та правові питання.

По-перше, сексистські висловлювання. Протягом багатьох років Поплавський дозволяв собі принизливі коментарі щодо студенток. Найгучніший випадок — день відкритих дверей 2023 року, коли абітурієнтка жартома запитала про вареники, а ректор відповів: «Подивися на себе, ще вареники тобі». Відео швидко розійшлося мережею, обурення було масовим. Він також публічно називав студенток «тьолками» і «малими», пояснюючи це «стилем спілкування». Колишня виконувачка обов'язків міністра охорони здоров'я Уляна Супрун прокоментувала: у цивілізованих країнах за таке давно б сидів за ґратами.

По-друге, звинувачення у домаганнях. У лютому 2025 року колишня студентка КНУКіМ Владислава Корінна публічно заявила про сексуальні домагання з боку Поплавського. Це стало одним із найгучніших звинувачень у його адресу. Жодних офіційних правових наслідків для нього це не мало, проте суспільний резонанс виявився значним.

Ну і з останнього — фінансові скандали та земельні оборудки. Журналісти-розслідувачі проєкту «Наші гроші» з'ясували, що земельна ділянка, виділена державному університету під гуртожиток, була забудована комерційним житловим комплексом. Також тривало обговорення схеми паралельного існування державного КНУКіМ і приватного «Університету культури», що дозволяло отримувати кошти з різних джерел.

Обшуки у 2026 році

У лютому 2026 року Михайло Поплавський втратив посаду президента КНУКіМ — термін контракту сплив, і міністр освіти Оксен Лісовий підтвердив, що подовжувати його не планується. Виконувачем обов'язків ректора став професор Ігор Комарніцький.

27 березня 2026 року Служба безпеки України та Офіс генерального прокурора оголосили про викриття масштабної корупційної схеми у Київському університеті культури. За даними слідства, посадовці вишу разом із представниками Міністерства освіти і науки організували незаконне заволодіння коштами державного бюджету в особливо великих розмірах — йдеться про суму близько 760 мільйонів гривень. Схема передбачала штучне завищення показників для отримання більшого бюджетного фінансування.

У межах досудового розслідування було проведено понад 20 обшуків: у приміщеннях університету, за місцями проживання причетних осіб, а також безпосередньо вдома у Михайла Поплавського. Під час слідчих дій вилучили мобільні телефони, жорсткі диски та печатки підприємств. Станом на дату публікації Поплавському не було оголошено підозри і його не затримували — розслідування перебуває на стадії збору доказів.

Примітно, що приватний університет юридично оформлений на сина Поплавського Олександра, який на момент подій перебував за межами України. Це ускладнює розслідування і відповідає типовій схемі виведення активів на формально незалежних осіб.

Цікаві факти про Михайла Поплавського

1. Перед тим як стати «співочим ректором», Поплавський працював машиністом електровоза у шахті.
2. Він є автором і власником кількох ресторанних брендів: «Козак-хол», «Батьківська Хата» та мережі «Вареники», гастрономічний бізнес Поплавського вписаний прямо в репертуар.
3. «Поплавський ВІП» — так у народі жартівливо називають особливий стиль артиста: поєднання вишиванки, золотих прикрас, яскравого авто і народної піснярщини.
4. Поплавський чотири рази балотувався до Верховної Ради і тричі ставав народним депутатом. У 2019 році він очолив виборчий список Аграрної партії на парламентських виборах, але партія не подолала 5% бар'єр.
5. Поплавський публічно оголошував про завершення співацької кар'єри щонайменше чотири рази — у 2006–2010 (серія прощальних концертів), 2013, 2019 та 2021 роках.
6. У 2025 році його пенсія становила 22 820 грн на місяць, а сумарний дохід за рік — 17,7 мільйона гривень; у власності задекларовано нерухомість площею понад 2 200 кв. м.
7. Творчий проєкт «Крок до зірок» — дитячий телеконкурс, який Поплавський заснував у 1997 році, — дав старт кар'єрі десяткам молодих співаків.

Соцмережі

Instagram

Threads

YouTube

Tiktok

Facebook

X

Офіційний сайт

Часті питання