Марія Примаченко

Біографія

Марія Примаченко народилася у 1908 році в селі Болотня на Київщині в родині, де мистецтво було невіддільною частиною життя. Її батько працював бондарем, теслярем та різьбярем, створюючи огорожі з давньослов'янськими мотивами. Бабуся розписувала писанки, а мати була відомою майстринею вишивки. Саме від матері Марія перейняла навички створення дивовижних орнаментів.

У 7 років Марія захворіла на поліомієліт, що суттєво вплинуло на її життя. Через хворобу вона не могла працювати в полі, як інші діти, і часто залишалася сама, вигадуючи ігри та спостерігаючи за навколишнім світом. Навколишні предмети ставали для неї учасниками живої гри. Щоб приносити людям радість, Марія спрямувала свою енергію у творчість. Протягом усього життя її не полишало палке бажання творити й ділитися своїми відкриттями.

Через хворобу Марія отримала лише початкову освіту, закінчивши чотири класи. Її підписи до картин, написані народним діалектом і без розділових знаків, відображають простоту її навчання. Однак у малюванні вона вправлялася постійно, володіючи технікою як лівою, так і правою рукою.

Перші малюнки Примаченко були на стінах рідної хати. Це сподобалося сусідам, які почали просити її прикрашати і їхні оселі. Її натхненням слугували квіти та рослини з навколишніх полів і лугів. Про талановиту молоду художницю почали говорити, і в 1930-х роках її помітила київська майстриня Тетяна Флора. Вона запросила Марію на навчання до експериментальних майстерень при Київському музеї українського мистецтва. Тут Примаченко почала працювати з фарбами та папером, а також вивчати інші напрями — ткацтво, кераміку, вишивку. У 1936 році майстерню реформували у Школу народних майстрів, де творчість Марії сягнула нових висот. Її роботи почали перемагати на конкурсах, виставлятися за кордоном. Здавалося, що попереду світле майбутнє, але все змінила війна.

Під час навчання у Києві Марія закохалася у Василя Маринчука, родом із сусіднього села. Після завершення навчання вони разом повернулися в Болотню — місце її сили та натхнення.

Біографія Марії Примаченко сповнена важких випробувань. Коли почалася Друга світова війна, Василь пішов на фронт і загинув, так і не побачивши сина, який народився у 1941 році.

Цей період став одним із найважчих у житті Марії: втрата коханого, народження дитини, війна, окупація, важкі бої за Київщину та післявоєнна бідність.

У цей час вона майже не малювала, її творчість не відповідала комуністичній риториці з прославлянням соціалістичної дійсності. Щоб вижити, Марія вишивала й шила одяг на замовлення.

Наприкінці 1940-х років Марія знову починає малювати, і цей період її творчості розквітає насиченими образами та яскравими кольорами, особливо в 1960-х роках. У цей час вона створює цикл робіт "Людям на радість", за які отримала Державну премію.

У ці роки вона також відмовляється від участі в політичному житті та присвячує себе навчанню дітей, організовуючи художню школу в рідному селі. Її син, Федір, також перейняв талант матері і став відомим художником.

У пізніх роботах Примаченко відчутні філософські роздуми про час і людську долю. Чорнобильська катастрофа 1986 року сильно вплинула на неї, оскільки її село опинилося в 30 кілометровій зоні відчуження. Трагедія відобразилася у серії "чорнобильських" робіт, які зараз зберігаються в різних країнах світу.

Останні роки життя Марія Примаченко хворіла, але продовжувала малювати. Вона померла 18 серпня 1997 року у віці 88 років, залишивши незабутній слід у мистецькій історії України. Її унікальний “примаченківський” стиль пройшов крізь усе буремне ХХ століття і зберіг свою яскраву унікальність.

Творчість

1936 рік став знаковим у кар'єрі Марії Примаченко. На Всеукраїнській виставці народного мистецтва були представлені її роботи з циклу “Звірі з Болотні”, що принесли їй визнання. Художниця отримала диплом I ступеня, і її ім'я стало відомим. Невдовзі її роботи експонувалися на Всесоюзній виставці в Москві, а в 1937 році — на Міжнародній виставці в Парижі, де вона отримала золоту медаль за свою творчість.

З того часу її картини побачили у Варшаві, Софії, Монреалі та Празі. Про неї почали писати статті в періодиці та журналах, а музеї активно купували її картини.

Марк Шагал був настільки вражений її роботами, що почав малювати схожих на її звірів фантастичних істот, називаючи їх “двоюрідними братами” примаченківських.

Напрями і стилі

Примітивне мистецтво вирізняється тим, що художник не наслідує когось, а виражає себе безпосередньо на полотні. Наївне мистецтво має особливу цінність завдяки своїй максимальній щирості та чесності. Воно не залежить від канонів, а також позбавлене прагнення до слави.

Це мистецтво, створене заради самої творчості, заради любові до неї. Це мистецтво заради краси.

Примітивісти зображують життя таким, яким вони його бачать — справжнім, щирим і яскравим. Коли ми дивимося на ці яскраві, безпосередні картини, вони можуть нагадувати дитячу творчість. Проте за їхньою зовнішньою простотою прихований глибокий зміст, багатошарові образи та яскравий внутрішній світ. Примітивне мистецтво відіграє важливу роль у культурі, адже, як відомо, все геніальне — це просто.

Джерела натхнення Марії Примаченко можна знайти в настінних розписах, багатстві орнаментів та пісенній спадщині, яку вона успадкувала від матері. Її творчість поєднала розмаїття народного мистецтва та багатовікову культуру українського народу. Ідеї оточували її в побуті: медяники, що виглядають як фантастичні звірі, традиційні весільні вироби з тіста, старовинні тканини, килими, вишивки та вибійки. Усім цим славилося її рідне село.

Стиль Примаченко синтезує досвід поколінь, дотягується до підвалин найдавнішого мистецтва. У ньому відчутні палеолітичні зображення звірів із чітким розділенням голови та тулуба, образи язичницьких створінь і птахів, які знайшли своє місце в слов’янській міфології. Марія Примаченко розвиває традиційні символи народного мистецтва, наповнює їх новим змістом, даючи їм яскраве нове життя.

Роботи Марії Примаченко

Марія Примаченко, виростаючи в селі, була тісно пов'язана з українським народним мистецтвом. Цей вплив відчувається в її ранніх роботах, де простежуються яскраві народні мотиви та стилістичні елементи. У період з 1935 по 1938 роки ще маловідома майстриня з Полісся почала створювати серію малюнків, які продемонстрували її унікальне світобачення, що не мало аналогів ні в українському, ні у світовому мистецтві.

Перші живописні роботи Марії Примаченко, ймовірно, були втіленням мотивів настінного розпису та вишивки, які вона перенесла на картон та папір. У цей період вона створила: "Бичок на прогулянці", "Синій лев", "Рябий звір" і "Червоні ягідки". Назви її перших робіт були простими, але водночас вишуканими. Для своїх персонажів вона вигадувала кольори, надаючи їм чорні, сині, фіолетові відтінки, що відображено в назвах, таких як "Чорний звір", "Коричневий звір", "Чорна мавпа", та "Зелений слон". Героями її ранніх малюнків стали також персонажі з українських казок і літератури, зокрема "Лебідь, рак та щука", "Лисиця та журавель", "Запорожець за Дунаєм".

Ці ранні твори стали основою для подальшого формування унікального стилю Марії Примаченко, в якому органічно поєднуються народні традиції, фантазія та оригінальне світосприйняття. За своє життя Марія Примаченко створила численні картини, які стали знаковими для української культури, втіливши в собі дух народного мистецтва, фольклору та національної ідентичності.

"Атомна війна, будь проклята вона!" (1978) є одним із найсильніших антивоєнних висловлювань у творчості Примаченко. Вона зображує страшного звіра, який символізує руйнівну силу атомної війни. Цей твір є попередженням людству про небезпеку військових конфліктів і нищівні наслідки для планети.

В іншій роботі "Коник-горбоконик весь світ облітає, всіх людей привітає, їм щастя бажає, миру і сонця" (1990) яскраво виражений альтруїстичний світогляд художниці та її спроба виправити потворний світ, зробити його променистим і прекрасним. Картина "Гороховий звір" (1971) є однією з найвідоміших у творчості Примаченко. Вона зображує фантастичну істоту, яка нагадує персонажа з українських казок і легенд.

"Синій лев" (1936) є одним із ранніх шедеврів Примаченко, який демонструє її здатність творити фантастичні образи, використовуючи нетрадиційні кольори. 

Значення цих картин для української культури важко переоцінити. Вони не лише стали частиною національної спадщини, але й допомагають показати глибину українського світогляду, зв’язок людини з природою, традиціями і фольклором. 

Символіка картин

Художній світ Марії Примаченко населений найрізноманітнішими істотами, які, за спогадами художниці, приходили до неї у снах. Зубаті, багатоногі й багаторогі, інколи з десятком очей чи довжелезними язиками, ці істоти, що поєднують риси різних тварин, символізують багатогранність природи, її силу та магію. Вони можуть нагадувати міфічних створінь, таких як дракони чи змії, що в українському фольклорі часто мають як захисні, так і загрозливі риси. А квіти, дерева і рослинні орнаменти символізують життя, відродження та нескінченність. Ці елементи також відображають зв’язок людини з природою, підкреслюючи її гармонію з довкіллям.

У фантастичних композиціях Примаченко провідною є народна фантастика, що втілює теми взаємозв'язку людини та природи, соціальні взаємини і пропагує філософію життєствердження. Важливою темою її творчості є універсальні засади боротьби добра і зла. Добрі птахи і звірі зображені яскравими, сяючими фарбами, а злі — темними, приглушеними. Добро і зло зображені в їх органічній і постійній взаємодії, як рослинний і тваринний світ. Але найголовніше — добро завжди перемагає.

Складними, але разом з тим надзвичайно гармонійними є "багатосценові" картини. Казка і бувальщина, фантазія і реальність переплетені в єдиному клубку, де навіть найнеймовірніші речі виглядають переконливо. Часто масштаби повністю зміщені: в невеликій водоймі — гігантські риби, в небі — величезні птахи, поряд хатки, уквітчані найрізноманітнішими квітами, а на деревах дозрівають небувалого розміру яблука. Такі "ігри" з масштабами композиції показують ідею великої єдності природного світу, його, хоч і складні, але нерозривні зв'язки.

Попри всю глибину символіки, роботи Примаченко часто містять елементи гумору та наївності, що робить їх більш доступними та зрозумілими для широкої аудиторії. Її картини випромінюють теплоту і людяність, відображаючи простоту сільського життя. Марія Примаченко використовувала мистецтво як спосіб висловити свої думки про світ, любов до рідної землі та повагу до традицій предків.

Втрачені роботи 

В останні дні лютого 2022 року в українській пресі з'явилася новина про те, що російські війська знищили в Іванкові історико-краєзнавчий музей із картинами Марії Примаченко. На той момент у ньому зберігалося 33 роботи і 2 розписані тарілки. Однак згодом почали писати про те, що частину робіт вдалося врятувати.

Про їхню долю і події дізналися лише після деокупації. Як з'ясувалося, російський снаряд влучив у музей під час повітряної тривоги, коли всі місцеві ховалися в підвалах. Коли вони вийшли, то побачили пожежу. Попри небезпеку через обстріли й саму пожежу, люди вибили вікна в музеї та спробували врятувати все, що могли. Картини Примаченко вже були складені окремо, і їх витягли першими. Згодом усі речі музею знову заховали і де вони, знали тільки кілька людей. Так, завдяки людській сміливості Україна не втратила частину свого надбання.

Відзнаки та нагороди

• 1937 рік — золота медаль на міжнародній виставці у Парижі;
• 1966 рік — Державна премія УРСР ім. Т. Г. Шевченка;
• 1970 рік — звання заслуженого діяча мистецтв УРСР;
• 1988 рік — народний художник України;
• 2009 рік — за рішенням ЮНЕСКО було визнано роком Марії Примаченко;
• 2022 рік (посмертно) — відзнака “Національна легенда України”. 

Роль Марії Примаченко в культурі України

Творчість Марії Примаченко стала важливою частиною українського народного мистецтва, особливо в контексті національної ідентичності та культурного самовираження. Художниця стала символом відродження та збереження українських народних традицій. Її роботи, засновані на народних орнаментах, міфах і казках, надихнули багатьох художників звернутися до національних коренів та фольклору. Хоча стиль Примаченко відносять до наївного мистецтва, вона вивела його на новий рівень. Її роботи характеризуються яскравими кольорами, фантастичними образами і простими, але глибокими сюжетами. Це вплинуло на визнання наївного мистецтва як значущого напрямку, здатного передати глибокі філософські та емоційні змісти.

Марія Примаченко, зі своєю унікальною творчістю, залишається джерелом натхнення для багатьох сучасних митців і творців у різних сферах культури. Її образи активно використовуються в дизайні, моді, музиці та інших галузях сучасної культури, створюючи новий контекст для її спадщини.

Так, польський бренд Medicine, який, зокрема, створює артколекції з польськими художниками, випустив колекцію одягу за мотивами картин Марії Примаченко. Її картини або мотиви використовують і багато українських дизайнерів у своїй творчості.

Мурали, натхнені роботами Примаченко, можна знайти у Києві, Луцьку та Житомирі. Укрпошта має кілька видів марок із зображенням картин Марії Примаченко, випущених у різні роки. Окрім того, можна знайти багато футболок, чашок, блокнотів, календарів та іншої продукції з її картинами чи мотивами. 

Важливо зауважити, що всі права на використання її творчості належать сім'ї Примаченків. Періодично трапляються скандали, коли ті чи інші митці “позичають” елементи стилю чи цілі картини. Найгучніший скандал стався з фінською компанія “Марімекко”, яка використала елементи картини “Щур без хвоста” і цей дизайн було нанесено на літак авіаліній “FinnAir”. Згодом вони визнали факт плагіату і вибачилися. 

Роботи Марії Примаченко вперше були представлені на міжнародній арені в 1937 році на Всесвітній виставці в Парижі, де її твори здобули золоту медаль. Цей момент став початком визнання Примаченко на світовому рівні. Її картини з того часу виставлялися в численних музеях та галереях по всьому світу, зокрема в Польщі, Франції, Чехії, Німеччині та інших країнах.

На Венеційському бієнале 2022 року відкрилася виставка, присвячена українській боротьбі за свободу, і серед експонованих робіт була одна з картин Марії Примаченко. Сьогодні роботи художниці стали своєрідними амбасадорами, що представляють мистецтво України за кордоном, демонструючи його яскравість і неповторність. Остання виставка Марії Примаченко відкрилася у квітні 2024 року у Варшаві. 

Цікаві факти про Марію Примаченко

• Яке справжнє прізвище Марії — "Примаченко" чи "Приймаченко"? Точної відповіді не відомо. Правильніше було б з буквою "й", але сама художниця підписувала свої картини як Примаченко. У різних інтерв'ю вона давала різні відповіді, що ще більше заплутує дослідників. В офіційних державних відзнаках використовуються обидва варіанти написання її прізвища. 

• Творчий доробок мисткині налічує близько тисячі картин. Крім того, у видавництві "Веселка" вийшло шість книг з її ілюстраціями. Це не враховуючи того, що вона займалася ткацтвом, вишиванням, керамікою і розписом будинків. 

• За життя художниця не продала жодної своєї картини: вона їх лише дарувала. Заробляла на життя вишивкою. А у дитинстві за першу розмальовану хату сусідів їй подарували порося. 

• У 2022 році одразу дві картини Марії Примаченко продали за рекордні суми. Спочатку "Моя хата, моя правда" була продана у Венеції за 110 тисяч євро, а наступного місяця "Квітки виросли коло четвертого енергоблока" продали на аукціоні за $500 тис. 

• Один із внуків Марії — Петро Примаченко, художник і бізнесмен, сьогодні служить у лавах ЗСУ. З початку повномасштабного вторгнення в Україну він вступив до ТрО і був одним із тих, хто звільняв Київ. 
• На честь Марії Примаченко названо зірку між Марсом та Юпітером — її номер 14624.

Питання/відповіді