Ірина Фаріон

Біографія

Ірина Фаріон народилася у Львові 29 квітня 1964 року. Її батько, Дмитро Іванович, був слюсарем, мама, Ярослава Степанівна, — бібліотекаркою. Із книгозбірнями тісно було пов’язане й життя самої Ірини Фаріон.

Першим місцем її роботи стала Львівська обласна бібліотека для юнацтва ім. 40-річчя ВЛКСМ (нині — Львівська обласна бібліотека ім. Романа Іваничука). Тут дівчина працювала після закінчення школи впродовж 1981–1982 рр. А коли стала відомою, зустрічі з шанувальниками у різних містах частенько проводила саме в стінах бібліотек. Згодом, в інтерв’ю Ірина Дмитрівна неодноразово відзначала, що саме бібліотека є для неї місцем сили, де вона відновлює енергію та душевну рівновагу:

Я десь прочитала, що якщо і є рай на землі, то він називається бібліотекою. Тож якщо мені вдається хоч раз на тиждень до цього раю потрапити, я стаю здоровою і адекватною людиною.

Дитинство Ірини минуло в приватному будинку у Львові. Поки батьки були на роботі, за дівчинкою пильнували бабуся й дідусь. Вона росла чемною і допитливою. Очевидно, під впливом маминої професії потяг до книг у дівчинки відкрився з раннього дитинства. А з ним — і майбутнє покликання викладача. Ще маленькою Ірина гуртувала довкола себе сусідських дітлахів і розповідала цікавинки, про які дізналася з книг.

У 1981 році Ірина Фаріон закінчила Львівську середню школу №75 ім. Лесі Українки, а 1982 року вступила на філологічний факультет за спеціальністю «Українська філологія» до Львівського державного університету ім. Івана Франка. Виш закінчила в 1987 р. із відзнакою.

Ще студенткою, у 1986 році, Ірина Фаріон почала працювати лаборанткою на кафедрі загального мовознавства Львівського держуніверситету. Приблизно у той самий час вона очолила Центр україністики на кафедрі фольклористики ім. академіка Філарета Колесси.

Кар’єра

Наукове і політичне кар’єрне зростання Ірини Фаріон було поступовим й майже завжди обидві царини тісно перепліталися.

Політична діяльність

Починаючи з 2000-х років, ім’я мовознавиці було тісно пов’язане з націоналістичною політичною силою ВО «Свобода», очолюваною Олегом Тягнибоком. Проте, Ірина Фаріон в молодості деякий час була комсомолкою і членом Комуністичної партії. Через це вже у наш час її багато критикували. Однак, пані Фаріон не стала пояснювати свою ранню політичну діяльність. 

Натомість вона сказала фразу, яка вже стала легендарною:

Орлиці не сповідаються перед гієнами.

Згодом жінка підтвердила, що була у КПРС з квітня 1988 року до 1989 року через конфлікт із керівництвом. 

Справжнє активне політичне життя Ірини Фаріон розпочалося 2005 року, коли вона вступила до Всеукраїнського об’єднання «Свобода». Тоді ж вона увійшла до складу політради партії. А вже у квітні 2006 року та у вересні 2007 року Ірина Фаріон взяла участь у виборах до Верховної Ради України в складі ВО «Свобода» під №3 у списку партії.

У 2006 р. Ірина Фаріон стала депутаткою Львівської обласної ради і заступницею голови комісії з питань освіти та науки. В 2010 році вона знову пройшла до облради Львівщини, отримавши найбільшу підтримку серед усіх мажоритарників області — 33%.

Із грудня 2012 р. до жовтня 2014 р. Ірина Фаріон була народною депутаткою України VII скликання, здобувши перемогу на 116 виборчому округу у Львівській області як представниця ВО «Свобода». Вона очолювала підкомітет із питань вищої освіти в Комітеті ВРУ з питань науки та освіти.

У жовтні 2014 року Ірина Фаріон вчергове балотувалася в народні депутати на позачергових виборах ВРУ. Проте в уже знайомому з попередніх виборів 116 окрузі отримала 16,35% голосів і лише третє місце в рейтингу. На цьому депутатська кар’єра Ірини Фаріон закінчилася, проте політично активною вона залишилася до кінця життя.

Роль в українській політиці та законодавчі ініціативи

2010 рік став переломним у політичній кар’єрі Ірини Фаріон. Тоді про експресивну політикиню, натхненну ідеєю україноцентризму, заговорили не лише в рідному Львові.

Одна з перших ініціатив Ірини Фаріон — відкритий лист до новообраного Президента України Віктора Януковича та Верховної Ради, в якому вона акцентувала увагу на загрозах, що можуть похитнути державний статус української мови.

Того ж місяця Ірина Фаріон втрапила чи не в перший скандал. У межах акції «Утверджуймо державну мову!» жінка відвідала львівський дитсадок №67, де висловилася про неприпустимість зросійщення українських імен. Запис виступу політикині в дитсадку розмістили в інтернеті. Подія спричинила резонанс і неоднозначні коментарі. А депутат від партії регіонів Вадим Колесніченко навіть звернувся до Генерального прокурора з проханням притягнути пані Фаріон до кримінальної відповідальності за дискримінацію дітей за мовною і національною ознакою. Тодішній виступ Ірини Фаріон засудили й в Українській народній партії, назвавши його провокацією. Натомість однопартійці-«свободівці» свою колегу підтримали.

18 травня 2010 року на сесії Львівської обласної ради Ірина Фаріон закликала освітян, школярів, студентів і їхніх батьків «бойкотувати та не приймати освітніх колоніальних починань прокремлівської влади; берегти духовну основу української незалежності — мову як спосіб мислення нації та історію як її свідомість та пам'ять; активно здійснювати національне виховання; повсякчас найрізноманітнішими формами та методами демонструвати свою українськість».

Наприкінці того ж 2010 року відбувся дебют Ірини Фаріон на великому столичному мітингу опозиції біля парламенту. Вже тоді в запальній промові вона говорила про необхідність краху «путінської росії», про українську «колоніальну адміністрацію, керовану з москви» й про те, що від проросійської влади «перший удар отримає українська культура, українська мова та історія». Останнє, зрештою, відбулося вже в 2012 році, коли ВРУ схвалила закон, що розширював права російської мови. Однак це викликало спротив у суспільстві і «мовний майдан».

У лютому 2011 року на сесії Львівської обласної ради пані Фаріон вимагала відставки тодішнього міністра освіти, науки, молоді та спорту Дмитра Табачника. Вимогу підтримали голови трьох облрад — Львівської, Івано-Франківської і Тернопільської. Відповідне звернення було надіслано Президентові.

За час роботи у Верховній Раді України (з січня 2013 р. до вересня 2014 р.) за поданням Ірини Фаріон було зареєстровано близько 30 законодавчих ініціатив. Значна кількість із них стосувалася пропагування та захисту української мови, культури та історії, а також очищення влади. Активно виступала проти сумнозвісного закону «Ківалова–Колісніченка» (ЗУ «Про засади державної мовної політики»), а згодом добивалася його скасування у Конституційному Суді України.

Пізніше Ірина Фаріон виступала і проти законопроєкту «Про застосування англійської мови в Україні». Свою позицію аргументувала тим, що англізація призведе до деукраїнізації суспільства.

Зокрема, про ідею англійської мови як офіційної в Україні говорила:

Негативно ставлюся. Це філософія раба. Все, аби лиш не українська. Це старі комплекси на новий манер. Науковий апарат слід розвивати державною мовою, бо це національне мислення нації і творення національного продукту.

Наукова та освітня діяльність

Виш, в якому понад 30 років працювала Ірина Фаріон — Львівська політехніка. Роботу в цьому ВНЗ мовознавиця розпочала в 1991 році. До цього (з 1990 р.) погодинно викладала на кафедрі мов Львівського державного інституту прикладного мистецтва (нині — Академія мистецтв).

У 1998 році разом зі студентами Львівської політехніки започаткувала проєкт політичного плаката і малюнка «Мова — твого життя основа». За 10 років існування проєкту було видано 4 тематичні добірки мовних плакатів. За один із них («Не знаєш! Не розумієш! Не шануєш!») у 2003 році промосковські сили Львова звинуватили Фаріон у розпалюванні міжнаціональної ворожнечі. Жінці тоді погрожували кримінальною справою. Однак на підтримку викладачки стали ректори львівських вишів, були організовані віче й збір підписів на користь Фаріон.

У 1996 році науковиця захистила кандидатську дисертацію й отримала ступінь кандидатки філологічних наук, а в 2015 р. — докторську.

У 2011 році започаткувала проєкт для популяризації української книжки «Від книги до мети».

Науковий доробок, який залишила по собі професорка Ірина Дмитрівна Фаріон:

• 8 монографій;
• 1 посібник;
• 9 монографій у співавторстві;
• понад 160 статей.

В одному з останніх інтерв’ю Ірина Фаріон розповідала, що до друку готується добірка її власних сентенцій «Орлиці не сповідаються перед гієнами», посібник у співавторстві з Оксаною Микитюк «Мова і мовознавці». Говорила професорка і про плани на щонайменше три монографії на мовознавчі теми.

Незадовго до загибелі у своєму телеграм-каналі Ірина Фаріон розповідала про намір зробити соціолінгвальну розвідку про родину Шухевичів і перевидати свою монографію про українські прізвища.

Викладання у Львівській політехніці Ірина Фаріон вимушено призупинила в листопаді 2023 року. Гострі висловлювання викладачки про російськомовних українських військових спричинили хвилю протестів серед населення, зокрема і студентів.

У результаті, 15 листопада 2023 р. Ірина Фаріон була звільнена з посади професорки Львівської політехніки. Це спричинило і акцію протесту серед прихильників громадсько-політичної діячки. Зі словами підтримки Фаріон тоді виступив і третій Президент України Віктор Ющенко. Сама ж мовознавиця своє звільнення називала «політично замовним, ініційованим плагіятором і неуком Лісовим» (Оксен Лісовий, міністр освіти та науки України — авт.). У грудні 2023 року Ірина Фаріон подала позов до суду щодо скасування її звільнення. 29 травня 2024 р. Львівський апеляційний суд постановив поновити викладачку на посаді професорки.

Громадська позиція

Починаючи з 1990 років, Ірина Фаріон була незмінною учасницею різноманітних національно-патріотичних, мовознавчих заходів на рідній Львівщині та в столиці. Як громадсько-політична діячка часто відвідувала різні регіони України. Практично в кожному її виступі звучала ідея україноцентризму. Неодноразово публічно виступала на захист пам’яті Степана Бандери. Бандерівські читання – це один з таких заходів, де збираються дослідники, історики та громадські діячі, щоб обговорювати спадщину Степана Бандери та роль націоналістичного руху в українській історії.

Упродовж 1998–2004 рр. Ірина Фаріон очолювала комісію «Просвіти» Львівської політехніки. Входила до наглядової ради Міжнародного конкурсу знавців української мови ім. Петра Яцика. В 1998 році ініціювала та організувала щорічний мовно-мистецький конкурс серед студентів та учнів.

З 2014 року Ірина Фаріон займалася волонтерством, брала участь у благодійних проєктах зі збирання коштів на потреби ЗСУ, а також в акціях, спрямованих на популяризацію української мови та культури.

Ірина Фаріон у центрі конфліктів

Ірина Фаріон увійшла в історію як людина, яка не добирала слів у відстоюванні україноцентристських поглядів. Через це вона неодноразово опинялася в центрі скандалів.

Один із перших гучних конфліктів в Ірини Фаріон виник у листопаді 2017 року з журналістом Дмитром Гордоном. Суперечка зав’язалася в прямому ефірі нині вже закритого проросійського телеканалу «112» довкола теми української мови та особи Степана Бандери. Зрештою, Дмитро Гордон звинуватив мовознавицю у співпраці з російським ФСБ і вимагав, щоб вона пройшла тестування на поліграфі. Натомість Фаріон висунула вимогу, щоб журналіст попросив вибачення у Степана Бандери та всіх бандерівців за те, що назвав ідейного натхненника українських націоналістів «нацистським прихвостнем».

У 2019 році від Фаріон дісталося російськомовному населенню східних регіонів України. Мешканців Сходу вона назвала «авторами війни», бо якби «не було би отих москворотих, не мав би кого Путін захищати». Цю ж тему Ірина Фаріон вчергове підняла в 2023 році у світлі трагічних подій у Маріуполі.

В інтерв’ю Еммі Антонюк мовознавиця вказала на «кармічність» подій у місті та причинно-наслідковий зв'язок із тим, як мешканці східної України голосували на виборах. Ці заяви пані Фаріон були сприйняті суспільством доволі негативно і навіть були спроби притягнути громадську діячку до юридичної відповідальності.

Ще одним скандалом, який спричинив всеукраїнський резонанс, став конфлікт Фаріон — «Азов». Причиною конфлікту знову стала експресивна заява екснардепки. Цього разу — під час розмови з журналісткою Яніною Соколовою. Зокрема, Ірина Фаріон сказала, що «не існує російськомовного населення, є українці, а є кацапи». А у відповідь на запитання щодо російськомовних бійців «Азову» мовознавиця заявила:

Я не можу назвати їх українцями. Якщо вони не говорять українською мовою, то нехай себе назвуть «рускімі». Що їм заважає? Чому вони такі очманілі? Вони такі великі патріоти — покажи свій патріотизм, вивчи мову Тараса Григоровича Шевченка […] Ну шо це за бздура — воювати в українській армії і говорити російською мовою?

Ці слова Ірини Фаріон спричинили вже не лише осуд громадськості, а й більш серйозні наслідки. Заяву жінки засудило керівництво батальйону «Азов» та інші відомі особи. Щоправда, були й ті, хто підтримав мовознавицю. Зрештою, СБУ зініціювала експертизу висловлювань ексдепутатки і розпочала кримінальне провадження, однак справа до суду не дійшла. 

Дісталося на горіхи від Фаріон і спортсменам. Українського футболіста Артема Довбика, який під час пресконференції спілкувався російською, жінка назвала московитом. А на легкоатлетку Ярославу Магучіх посипалися докори за обійми та спільне фото з російською спортсменкою. За образу спортсменів проти екснардепки теж відкривали кримінальне провадження, проте до суду справу не довели.

Особисте життя

Ірина Фаріон особисте життя ніколи не афішувала. Відомо, що жінка була одружена з бізнесменом Остапом Семчишиним. У 1989 році в пари народилася донька Софія. Проте через 2 роки після весілля пара розлучилася. В Ірини Фаріон є двійко внуків — Дмитрик і Ева.

Коли була вбита Ірина Фаріон, зять Василь, який зараз перебуває на фронті, відреагував на її смерть у соцмережах фотографією снарядів із написом «За Фаріон».

Нагороди

За свою наукову та громадсько-політичну діяльність Ірина Фаріон отримала чимало відзнак і нагород. Серед них:

• Міжнародна премія Ліги українських меценатів ім. Олекси Гірника;
• Всеукраїнська премія ім. Бориса Грінченка;
• Грамота від УПЦ КП;
• Почесна грамота ВРУ;
• Премія ім. Івана Огієнка;
• Премія від Львівської ОДА;
• Почесна грамота за особливі заслуги від Львівської політехніки;
• Всеукраїнська премія ім. Бориса Грінченка.

Ірина Фаріон під час війни в Україні

Про ймовірність війни з росією Ірина Фаріон говорила в багатьох своїх інтерв’ю і виступах ще задовго до початку повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року. А в рік, коли розпочалася війна, коментувала:

Мене дивують українці, які щойно сьогодні пробудилися і побачили, що москаль — дикун. А вам не відомо, що москалі зробили з воїнами УНР під Базаром у листопаді 1921 року? Викопали траншею, поставили туди 360 наших воїнів і розстріляли! Українська мова з їхніх вуст була першим приводом до розстрілу. Згадайте 1933 рік — Голодомор, 1937 рік — терор і репресії. Ви дивуєтесь, що є Буча, Ірпінь, Маріуполь, Ізюм…? Це все незасвоєні уроки, тому непокаране, прощене і забуте зло повернулося і вбиває далі.

І додавала:

Шляхи Господні незвідані, негативне обертається позитивним. Війна, крім трагедії, ще спосіб відродження та укріплення нації. Ми готували ці ідеологічні зміни нашими Маршами на честь Степана Бандери щороку 1 січня. Нас […] звинувачували у фашизмі, […] що це не на часі.

Волонтерською діяльністю й підтримкою українських воїнів Ірина Фаріон займалася ще з часів АТО. А вже під час війни мовознавиця співпрацювала з благодійними фондами, зокрема БФ «Завжди Надія», передавала на потреби ЗСУ кошти, отримані з продажу своїх книг і зібрані під час творчих зустрічей у різних містах України. Гроші, отримані після поновлення на посаді професорки, а це близько 100 тис. грн, Ірина Фаріон використала на придбання 11 дронів для захисників. А незадовго до смерті разом із Дмитром Швецем оголосила про черговий збір на 1 млн грн на дрони.

Трагічна смерть

Ми так мало перебуваємо на цій Землі! Якихось 70–80 років. Як можна не використати той час, щоб віддати все, що маєш?

— сказала в одному з інтерв’ю Ірина Фаріон.

Серце Ірини Фаріон перестало битися о 23:20 19 липня 2024 року у львівській лікарні Святого Пантелеймона. До медзакладу жінка потрапила в критичному стані після вогнепального поранення. Ввечері 19 липня на вулиці Томаша Масарика у Львові, неподалік її дому, невідомий здійснив напад на екснардепку, вистріливши їй у скроню.

На прощання з Іриною Фаріон у Гарнізонний храм святих апостолів Петра і Павла у Львові прийшло кілька тисяч людей. Під час церемонії прощання люди вигукували гасла, які за життя неодноразово повторювала Фаріон:

«Мова має значення», «Мова — код нації», «Одна мова, одна нація, одна батьківщина — це Україна».

Поховали Ірину Дмитрівну Фаріон 22 липня 2024 року на Личаківському цвинтарі, неподалік від могили композитора Володимира Івасюка. У слідства є кілька версій убивства. Розглядають також і російський слід.

Зухвале вбивство екснардепки викликало бурхливу реакцію суспільства. Злочин засудили навіть ті, хто за життя недолюблював Ірину Фаріон і не розділяв її радикальних політичних поглядів. Із засудженням убивства виступили Президент України Володимир Зеленський, керівник ГУР Кирило Буданов, однопартійці, відомі політичні та громадські діячі, представники культури та звичайні люди.

Коли померла Ірина Фаріон, сім’я — її донька Софія і зять Василь — на своїх сторінках у соцмережах розмістили лаконічні, але промовисті публікації: «Наша перемога — неминуча! Ірина Фаріон завжди з нами».

Ірина Фаріон, біографія якої обірвалася в 60-літньому віці, назавжди увійшла в історію України як палка захисниця української мови, культури та української державності. Про таких, як Фаріон, кажуть: їх можна любити або ненавидіти, але залишатися байдужим точно не вдасться. Її наполегливістю та вірністю ідеї захоплювались навіть найзапекліші опоненти. А зухвале вбивство Ірини Фаріон для багатьох українців стало черговим доказом того, що мова має значення, якщо за неї навіть сьогодні вбивають.