Ухвалення Конституції України

Ухвалення Основного Закону України відбулося 28 червня 1996 року. На згадку про цю подію у державному календарі є відповідне свято — День Конституції України, яке відзначають щороку в дату ухвалення. Чимало українців не до кінця усвідомлюють, яке значення мало прийняття Конституції для України.

Історичні передумови

Конституція України, дата ухвалення якої припадає на 1996 рік, насправді має давню історію.

Одним із найдавніших прототипів сучасної Конституції можна вважати «Руську правду» князя Ярослава Мудрого, що датується приблизно 1016–1030 рр. Це перша відома на сьогодні кодифікація прав на території Київської Русі, створена за прикладом законодавчих актів германських та англосаксонських держав Європи.

Автором першої Конституції України вважається генеральний писар і гетьман Війська Запорозького Пилип Орлик, який склав «Пакти й конституції прав і вольностей Війська Запорозького» (1710 р.), відомі також як Бендерські пакти, або Конституція Пилипа Орлика.

В тексті документа прописувався устрій Гетьманщини після її майбутнього визволення та відокремлення від росії. Тривалий час вважалося, що Пакти Пилипа Орлика — найдавніший зразок конституції у світі, проте це хибна думка. Насправді юридичні документи такого типу відомі ще з часів античності, а найдавнішою діючою на сьогодні конституцією визнано основний закон міста-держави Сан-Марино, який датується 1600 роком.

Історики сперечаються, чи мала Конституція Пилипа Орлика юридичну силу, адже її було укладено урядом Гетьманщини у вигнанні — в молдовських Бендерах. Однак історія Конституції України розпочинається саме з Пактів гетьмана Орлика. До речі, оригінал цього документа, написаного латиницею, нині зберігається в Національному архіві Швеції. В Україні є засвідчена копія документа. А ось українськомовний варіант, підписаний Пилипом Орликом, досі залишається в російському державному архіві давніх актів.

Першою діючою конституцією на території сучасної України (Правобережжя) був основний закон Речі Посполитої, ухвалений у травні 1791 р.

Чергову Конституцію в українській державі було ухвалено 29 квітня 1918 р. Це був документ, прийнятий Центральною Радою Української Народної Республіки, що проголошував незалежність і територіальну цілісність УНР, права та демократичні свободи її громадян. Щоправда, він так і не набув чинності, оскільки того ж дня розпочався переворот, очолюваний Павлом Скоропадським.

Водночас на початку ХХ ст. на території України ухвалювали ще дві конституції: одну — в ЗУНР, іншу — в контрольованій більшовиками УРСР у Харкові. Перша була написана українською та проголошувала незалежність від Австрії. Текст другої був російською і фактично копією конституції РСФСР.

До речі, в радянські часи в Україні діяло 4 конституції зразків 1919, 1929, 1937 та 1978 років. Остання залишалася головним юридичним орієнтиром для України аж до 1996 року, коли Верховна Рада України ухвалила Конституцію незалежної української держави.

Для багатьох залишається загадкою, чому Конституцію України ухвалили лише через 5 років після здобуття нею незалежності. Однак це має об’єктивні пояснення. Конституційну комісію в Україні було створено ще 1990 року. Але тоді ще чітко простежувалися радянські впливи, тому довкола тексту закону довго тривали суперечки щодо викорінення «совка».

Свою роль зіграла й політична ситуація у країні. В 1994 році на парламентських виборах більшість отримали комуністи з їхньою ідеєю централізму та ієрархії влади. Згодом розпочалися суперечки між Президентом і Верховною Радою. Проєкт майбутньої Конституції України було розроблено 1994 року, проте на тлі протистоянь між парламентом і Президентом документ не доходив до етапу ухвалення. Зрештою, 26 червня 1996 року тодішній Президент Леонід Кучма оголосив про призначення референдуму щодо ухвалення Основного Закону, який мав відбутися 25 вересня 1996 року. Після такої заяви парламент оперативно зібрався для роботи з ухвалення Конституції.

Водночас в російській Держдумі комуніст Геннадій Зюганов просував ідею претензій РФ на Крим і Севастополь, тож над Україною нависла реальна небезпека. Це також пришвидшило ухвалення української Конституції.

«Батьком» Конституції України зразка 1996 року вважають Михайла Сироту — народного депутата, голову Комісії з доопрацювання проєкту Конституції, який на історичному засіданні з трибуни Верховної Ради представив статті Основного Закону.

Процес ухвалення Конституції

До 1996 року було створено щонайменше 15 варіантів проєкту Основного Закону України. І головні суперечки стосувалися насамперед питань розподілу влади та власності, статусу Республіки Крим і російської мови, а також державної символіки. Поява в тексті Конституції формулювання «Автономна Республіка Крим» та виокремлення російської мови з переліку мов інших нацменшин стали компромісом, завдяки якому комуністи погодилися підтримати затвердження державних символів — тризуба та синьо-жовтого прапора.

Активна фаза роботи над фінальним проєктом Конституції України тривала 3 місяці. А під час підготовки до другого читання в текст документа було внесено близько 6 тисяч правок.

Зрештою, Конституцію незалежної України було ухвалено 28 червня 1996 року о 9:20. Цьому передувало практично безперервне 24-годинне засідання парламенту, яке стало історичним.

Під час доленосного засідання парламентарі спершу голосували за кожну статтю окремо та розділи. І лише зранку 28 червня відбулося остаточне голосування за Основний Закон загалом. Першими словами після голосування став вигук тодішнього Голови Верховної Ради Олександра Мороза:

Є Конституція!

Фактично документ було ухвалено в умовах президентського тиску та загрози розпуску парламенту. До речі, сам Президент Леонід Кучма на всьому засіданні не був присутній, а лише зайшов до зали за кілька хвилин до фінального голосування. Після ухвалення Основного Закону Леонід Кучма скасував свій указ про проведення референдуму щодо ухвалення Конституції.

Вплив Конституції на Україну

28 червня 2021 р. на урочистому засіданні Верховної Ради тодішній Голова ВРУ Дмитро Разумков у своїй промові зазначив, що ухвалення Основного Закону «дало дорожню карту на шляху до демократичного розвитку держави»:

Основний Закон наділив і затвердив наші права та свободи. У той же час ми повинні не забувати і про наші конституційні обов’язки, вони також закріплені в Конституції нашої держави. Саме їх дотримання буде найбільшим проявом поваги до Конституції, адже цей принцип починає діяти з кожного з нас, тому що закон один для всіх. Якщо ми не дотримуватимемось цих цінностей, це вже буде не зовсім Україна, вірніше, це вже буде зовсім не Україна.

Ухвалення Конституції зробило незалежність України легітимною в очах світу, а також суттєво вплинуло на політичне та соціальне життя країни завдяки:

• зміцненню державного суверенітету;
• закріпленню системи поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову, що забезпечило умови для ефективного керування державним апаратом без ризику узурпації влади;
• затвердженню демократичного курсу розвитку держави через багатопартійну систему, вільні вибори та право усіх громадян брати участь у політичному житті країни;
• закріпленню принципів територіального устрою України і прав місцевих громад;
• прописаним правам громадян України на життя, свободу слова, охорону здоров’я, освіту та приватну власність, що забезпечило всім рівність перед законом і створило основу для побудови демократичної правової держави;
• передбаченому захисту прав національних меншин, що дає змогу зберігати культурне розмаїття та запобігати дискримінації;
• закріпленню низки важливих соціальних гарантій для різних верств населення України.

Ухвалення Конституції не могло не позначитися й на економіці держави. Причому зміни торкнулися як внутрішнього життя країни, так і міжнародних відносин.

Зокрема, завдяки ухваленню Основного Закону стали можливими:

• Захист права власності. Саме з ухваленням Конституції з’явилося захищене законом право на приватну власність. Це дало поштовх до розвитку ринкової економіки і, як результат, залученню інвестицій, створенню нових підприємств і робочих місць.
• Економічна свобода. Основний Закон прописав механізми та захист права на підприємницьку діяльність. Це стало основою для розвитку малого та середнього бізнесу в Україні, а отже, й конкурентоспроможної економіки.
• Повноцінне формування фінансової системи. Ухвалення Конституції дало змогу Національному банку провести грошову реформу та запровадити національну валюту — гривню. Закон закріпив принципи державної фінансової системи, без чого було б неможливо створити стабільну фінансову інфраструктуру. Це посприяло розвитку банківського сектору та кредитних відносин.
• Інтеграція в світову економіку. Тільки після закріплення в Конституції головних засад політичного, економічного та соціального життя для України відкрилися двері до світової спільноти. З’явилися правові основи для інтеграції у світову економіку, що дало можливості для вступу до міжнародних організацій, укладення економічних договорів та угод про вільну торгівлю.

Цікаві факти про Конституцію України

Пропонуємо вашій увазі маловідомі цікаві факти, пов’язані з Конституцією України:

1. Преамбула Конституції містить особливий заклик до «гідності, безпеки та добробуту» народу України. Вона також підкреслює важливість «гуманістичних традицій» та демократичних принципів, що відображає бажання українського народу жити у правовій, демократичній державі.
2. Україна останньою серед країн колишнього Радянського Союзу ухвалила власну Конституцію.
3. Конституція України була визнана однією з найдемократичніших конституцій у світі на момент її ухвалення завдяки своїм положенням про права людини та демократичні принципи державного управління.

4. У 2019 році письменники Дмитро та Віталій Капранови разом із художником Олександром Костенком створили електронну версію Конституції України у коміксах.

5. День Конституції — єдине державне свято, закріплене безпосередньо самою Конституцією (ст. 161). Інші свята, відповідно до ст. 92 Конституції, встановлюються законами України, постановами ВР, указами Президента.

Конституція: сучасний стан

Свого часу один із творців Конституції України Віктор Мусіяка зауважив:

Тоді ми були романтиками і вважали, що ухвалили Основний Закон, за яким віднині житимуть суспільство і влада. Вийшло ж 20 років боротьби…

Упродовж багатьох років в Україні точилися суперечки між Президентом і Верховною Радою. Схожу кризу гілок влади свого часу проходили більшість демократичних держав. В Україні причиною розбрату став контроль на Кабінетом міністрів, зокрема, хто має призначати Прем’єр-міністра і чи повинен Президент мати більші повноваження, ніж церемоніальні.

Суперечки призвели до того, що в 2004 р. після Помаранчевої революції Президент України Віктор Ющенко ініціював конституційну реформу, в результаті якої Україна з президентсько-парламентської республіки перетворилася на парламентсько-президентську. Щоправда, наступний Президент Віктор Янукович повернув норми, прописані в Конституції зразка 1996 р., за якими Президент мав більш широкі повноваження. Однак після Революції Гідності ситуація знову змінилася. В 2016 році відбулася чергова конституційна реформа в галузі судочинства.

У наш час точаться запеклі дискусії щодо необхідності вдосконалення чинної Конституції України. Одні фахівці виступають за необхідність після завершення війни внести зміни в Конституцію, більш радикально налаштовані виступають за підготовку нової редакції Конституції, інші — категорично проти кардинальних змін. Але практично всі погоджуються, що після війни певні поправки в Конституцію України, швидше за все, доведеться внести.

Зокрема, окремі положення мають бути адаптовані до євроінтеграційних процесів. Також є необхідність додати норми, пов’язані з екстраординарними повноваженнями, наприклад під час війни, бо в нинішній редакції цього не було передбачено. Експерти також згадують про застарілий адміністративно-територіальний устрій, недостатню ефективність Конституційного Суду, вплив Президента на парламент і уряд, вихід Президента за межі своїх конституційних повноважень, суперечливий статус Антимонопольного комітету, Фонду держмайна та комісій-регуляторів, які були запроваджені вже після ухвалення Конституції.

Тривають суперечки й щодо ст. 10 Конституції України, яка визначає, що державною мовою в Україні є українська. Проте в ній же йдеться про те, що «в Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України». В світлі сьогоднішніх подій усе більше експертів вважають, що зі статті слід вилучити окреме згадування російської, яка є лише однією із мов місцевих нацменшин.

Тож, імовірно, з часом певні зміни до Конституції України буде внесено. І це абсолютно нормальний процес, притаманний для більшості демократичних суспільств.

Отже, ухвалення Конституції 1996 року, безперечно, стало одним із ключових моментів в історії новітньої України. Документ визначив розвиток держави в майбутньому, заклав основи для міжнародної співпраці, зробив повноцінним членом демократичного світового співтовариства.

Питання/відповіді