ФК Волинь

У різні роки клуб виступав у Вищій та Першій лізі України, виховував яскравих гравців і залишав по собі слід у вітчизняному футболі. Традиційні кольори команди — білий і червоний, а ім’я Віталія Кварцяного, який багато років був тренером і керівником клубу, стало невіддільним від історії «хрестоносців».

Попри труднощі останніх років та виключення з ПФЛ у 2023 році, «Волинь» залишається важливою сторінкою спортивної історії Луцька й уособленням футбольної гордості регіону.

Історія

Історія ФК «Волинь» розпочалася на початку 1960 року, коли Луцьку надали місце у другому дивізіоні радянського футболу — класі «Б». Оскільки найсильніша команда міста «ГБО (Луцьк)» перебувала в армійському підпорядкуванні, вирішили створити новий колектив. На зборах 3 квітня 1960 року гравці й керівництво довго обирали назву, доки хтось із гравців не вимовив слово «Волинь». Його одноголосно підтримали.

Свій дебютний матч «Волинь» провела 10 квітня 1960 року в Кіровограді (зараз — Кропивницький). В ньому ж було здобуто й першу історичну перемогу з рахунком 3:1, перший м'яч та хет-трик забив Володимир Бойченко. Перший домашній матч на стадіоні «Авангард» відбувся 2 травня 1960 року проти миколаївського «Суднобудівника» і завершився з рахунком 0:0. Першу домашню перемогу «Волинь» здобула 7 травня над чернівецьким «Авангардом» (2:1), а перший домашній гол забив Віктор П'ясецький.

У 1968 році клуб передали під опіку «Машзаводу» (згодом — «Луцький автомобільний завод») і перейменували в «Торпедо». У 1970 році команда впевнено провела зональні змагання і фінішувала на другому місці.

У 1971 році клас «Б» розформували, а кращі команди включили до новоствореної Другої ліги. У 1972 році на базі команди міста Луцька сформували «СК Луцьк», який у 1975 році здобув бронзові нагороди чемпіонату УРСР. Команда також виграла «Рубіновий кубок», що вручався за найбільшу кількість забитих голів. Нападник Володимир Дударенко з 14 м'ячами став найкращим бомбардиром. Після сезону 1976 року «СК Луцьк» перебазувався до Львова, а в Луцьку заново зібрали команду під назвою «Торпедо».

На початку 1980-х років команда знову піднялася. У 1986 році «Торпедо» під керівництвом Мирона Маркевича впевнено пройшло турнірну дистанцію, здобувши приз «Знак якості» за підготовку гравців для вищих ліг. У 1987 році команда дійшла до 1/16 фіналу Кубка СРСР. Після відставки Маркевича команду очолив Віталій Кварцяний, який підняв її з 16-го на 8-ме місце.

30 січня 1989 року клуб повернув свою першу назву — «Волинь». У цьому ж сезоні команда здобула золоті медалі чемпіонів України, впевнено пройшовши дистанцію з 52 матчів. На жаль, в перехідному турнірі за вихід до Першої ліги лучани поступилися й фінішували другими.

Зі здобуттям Україною незалежності «Волинь» увійшла до першого національного чемпіонату як команда Вищої ліги. Перший сезон виявився вдалим — 5-те місце в групі. Проте фінансові та організаційні проблеми змушували керівництво продавати ключових гравців, що призвело до вильоту команди до Першої ліги в сезоні 1995/96.

Підіймати команду у класі покликали колишнього гравця «Волині» Анатолія Раденка. У сезоні 1996/97 оновлений молодий склад видав чудову гру і після першого кола закріпився на другому місці. Але фінансові проблеми залишалися невирішеними, що призвело до продажу ключових гравців, зокрема Володимира Гапона та майбутньої зірки Анатолія Тимощука. «Волинь» закріпилася у статусі «міцних середняків» Першої ліги.

У 2000 році на допомогу команді прийшли новий президент Василь Столяр та головний тренер Віталій Кварцяний. У 2002 році Віталій Кварцяний вдруге привів «Волинь» до золотих медалей чемпіонату Першої ліги. Сезон 2002/03 у Вищій лізі став винятковим для дебютанта: команда двічі обіграла чемпіона — Донецький «Шахтар» — та Київське «Динамо», а також дійшла до півфіналу Кубка України. Шосте місце стало винагородою за ці успіхи.

Проте далі справи йшли не так добре. Катастрофічне фінансове становище призвело до відтоку гравців та вильоту з елітного дивізіону в сезоні 2005/06. У 2009/10 роках «Волинь» знову заявила про себе. Команда вийшла до півфіналу Кубка України та здобула срібні медалі Першої ліги, повернувшись до еліти українського футболу. Також команда здобула бронзу в Першій лізі у 2019 році.

Клуб неодноразово стикався з фінансовими проблемами. У 2013 році основний інвестор і спонсор ФК «Волинь» «Мантімус Коммершиал ЛТД» припинив фінансування — зокрема, проєктів реконструкції стадіону й баз, через юридичні й господарські питання і це позначилося на стабільності діяльності клубу.

Ще один значний удар — у 2016 році власники оголосили про процедуру банкрутства через борги близько 3 млн доларів, і було анонсовано, що клуб може припинити діяльність влітку, а на його місці створять новий проєкт.

Після кризи, на початку 2020-х років, зокрема у 2023–2024 роках, з’явилися нові спроби відродження клубу. Так, у березні 2023 року головний тренер U-19 Альберт Шахов повідомив, що «Волинь» планує влітку повернутися до професійного футболу, заявившись до Другої ліги. Проте, за словами колишнього гравця Олександра Мартинюка, війна стала останньою краплею. У 2023 році «Волинь» офіційно не подала заявки на участь у змаганнях, і на 31-й конференції ПФЛ клуб був виключений із професійної ліги.

У пресі були повідомлення про те, що керівництво клубу готує заявку на участь у чемпіонаті України серед аматорів під новим іменем (ймовірно «ФК Луцьк»), де основу команди складатимуть вихованці клубної академії (U-17).

На зараз, стан клубу залишається нестабільним: колишня професійна команда фактично припинила виступи, а її діяльність супроводжується підготовкою до участі у аматорському футболі. Проєкт відродження через «ФК Луцьк» перебуває на стадії оформлення документів і переатестації. Якщо все піде за планом, клуб може спробувати повернутися до системи ПФЛ, але наразі виступи у професійному футболі призупинені.

Інфраструктура клубу

Центральним об'єктом інфраструктури клубу був стадіон «Авангард» у Луцьку. Побудований у 1933 році, він став справжнім футбольним серцем Волині. За свою історію стадіон пройшов кілька важливих етапів реконструкції:

• 1960-ті: Встановлено кам’яні трибуни на 15 000 місць та адміністративний корпус.
• 1980-ті: Додано електронне табло та прожектори.
• 1990-ті: З'явився підігрів поля, що дало змогу грати навіть узимку.
• 2000-ті: Встановлено пластикові індивідуальні сидіння та сучасне електронне табло.

Сьогодні стадіон вміщує близько 12 080 глядачів і має поле розміром 105 × 68 м. Хоча через відсутність професійного клубу він рідко використовується для футбольних матчів, проте сертифікований для легкоатлетичних змагань високого рівня (ІІ рівень сертифікації ІААФ). У 2022–2023 роках стадіон перейшов у комунальну власність Луцької громади, для його управління створено КП «Стадіон Авангард». Утримання стадіону сьогодні потребує значних бюджетних коштів, але він є частиною культурно-туристичного маршруту міста, на стадіоні часто відбуваються місцеві події, як спортивні, так і культурні. Місто закладає на утримання «Авангарду» значні бюджети (приблизно 1.5–2 млн грн на рік). 

Крім основного стадіону, важливу роль у житті клубу відігравала Дитячо-юнацька футбольна школа «Волинь» (ДЮФШ). Створена ще у 1960 році як юнацька група підготовки, школа офіційно оформилася у 2003 році, ставши відокремленим підрозділом клубу. Її основна мета — підготовка молодих кадрів для професійного футболу. Попри припинення професійної діяльності основної команди, ДЮФШ продовжує активно функціонувати та бере участь у дитячо-юнацьких турнірах, здобуваючи перемоги. Цей факт свідчить, що спадщина «Волині» не зникла, а продовжує жити в її молодіжній академії.

Тренувальна база «Волині» розташована в селі Дачне, за 8 км від Луцька. Побудована наприкінці 1970-х, вона має адміністративний та житловий корпуси, їдальню й футбольне поле. Ця база є ключовою для розвитку клубної академії. У 2018 перевіряли можливості покращення інфраструктури, зокрема будівництво полів зі штучним покриттям у Теремно, плани включали об’єднання дитячо-юнацького футболу області, але далі була пандемія 2020 року та повномасштабне вторгнення 2022.

«Авангард» нині під опікою громади. Тренувальна база у Дачному — зелена та зручно розташована, з потенціалом для розвитку академії. Разом вони створюють основу для розвитку регіонального футболу. Для здійснення подальших амбіцій необхідні фінансова підтримка, програмне бачення і включення у життя громади — завдання, над якими працюють на місцевому рівні.

Найвідоміші матчі ФК Волинь

Після повернення до Вищої ліги у сезоні 2002/03 «Волинь» одразу заявила про себе як про команду, здатну створювати сюрпризи. Вже у вересні 2002 року лучани здобули історичну перемогу над київським «Динамо» — 1:0. Цей результат став однією з найбільших сенсацій чемпіонату та надовго закарбувався у пам’яті вболівальників.

Той самий сезон запам’ятався і подвійним ударом по донецькому «Шахтарю». Спочатку «Волинь» на власному полі перемогла чинного чемпіона 2:0, а вже навесні 2003 року повторила сенсацію, обігравши «гірників» із рахунком 3:1. Для дебютанта Вищої ліги це були матчі, які змінили ставлення до клубу на всеукраїнському рівні.

У сезоні 2002/03 «Волинь» брала участь у найрезультативнішому матчі чемпіонату, програвши «Дніпру» з рахунком 4:5. Та попри поразку, ця зустріч стала справжнім шоу для вболівальників ФК «Волинь» і показала атакувальний потенціал команди.

Не обійшлося й без неприємних рекордів — у тому ж сезоні лучани зазнали найважчої поразки, поступившись київському «Арсеналу» 1:8. Цей матч став найбільшим розгромом сезону, але водночас підтвердив непередбачуваність і характер «Волині».

У наступних сезонах команда зберегла репутацію «темної конячки». Хоча стабільних високих результатів бракувало, «Волинь» регулярно відбирала очки у фаворитів. Зокрема, у 2014 році на «Авангарді» луцька команда здобула видовищну перемогу над «Динамо» Київ із рахунком 3:2 — матч, що зібрав аншлаги та увійшов у десятку найбільш пам’ятних в історії клубу. 

Найбільша перемога клубу за всю історію — розгром запорізького «Металурга» з рахунком 9:1 в сезоні 2015/16. Це стало особливим матчем через ситуацію в «Металурзі»: клуб перебував на межі ліквідації, а матч став символічним прощанням із професійним футболом для запорізької команди

Хронологія найвідоміших матчів «Волині»:

• «Волинь» — «Динамо» Київ (1:0), 2002 рік, чемпіонат України — перша велика сенсація від дебютанта Вищої ліги.
• «Волинь» — «Шахтар» Донецьк (2:0), 2002 рік, чемпіонат України — перемога над чинним чемпіоном країни.
• «Шахтар» — «Волинь» (1:3), 2003 рік, чемпіонат України — повторний тріумф над «гірниками» вже на виїзді.
• «Волинь» — «Дніпро» (4:5), 2003 рік, чемпіонат України — один із найрезультативніших матчів сезону.
• «Арсенал» Київ — «Волинь» (8:1), 2003 рік, чемпіонат України — найбільша поразка, що увійшла в історію Вищої ліги.
• «Волинь» — «Металург» Запоріжжя (9:1), 2015 рік, чемпіонат України — рекорд клубу — найбільша перемога.

Футбольний клуб «Волинь» ніколи не виступав у європейських клубних турнірах, таких як Кубок УЄФА (сьогодні Ліга Європи). Сезон 2002/03, хоча й ознаменувався успішним виходом до Вищої ліги, не приніс путівки до єврокубків — учасниками Кубка УЄФА того сезону стали, зокрема, «Металург» (Донецьк) та «Дніпро».

Відомі футболісти, що грали за ФК Волинь

«Волинь» завжди славилася своїми талантами, багато з яких згодом стали ключовими фігурами в українському та європейському футболі.

Віталій Кварцяний — легендарна особистість клубу, який розпочинав кар'єру як гравець аматорських команд у Луцьку, а згодом став одним із найвідоміших тренерів «Волині». Під його керівництвом команда досягла значних здобутків, зокрема став чемпіоном УРСР у 1989 році 

Євген Хачеріді — центральний захисник, який виступав за «Волинь» на правах оренди протягом приблизно сезону-півтора. За цей період він провів близько 24 матчів і забив 2 голи, після чого був придбаний «Динамо» Київ за приблизно 700 000 євро.

Ерік Бікфалві — румунський півзахисник/нападник, який захищав кольори «Волині» з 2012 по 2015 рік. У сезоні 2014–15 став спільним найкращим бомбардиром чемпіонату України, забивши 17 голів у Прем’єр-лізі.

Марко Девич — сербський/український форвард, який грав за «Волинь» у сезоні 2004–05 (14 матчів, 0 голів) і у 2005–06 (18 матчів, 2 голи). Він покинув «Волинь» після пониження у класі, але згодом здобув значний успіх у «Металісті» та «Шахтарі». 

Арманд Зейберлінш — латвійський захисник, перший легіонер за часів тренерства Кварцяного, якого той називав «гравцем унікального таланту»

Майкон Олівейра — бразильський форвард, що став найкращим бомбардиром чемпіонату України у сезоні 2011/12, забивши 14 голів. Загалом за «Волинь» він відзначився 31 м'ячем. Майкон трагічно загинув в автокатастрофі 8 лютого 2014 року.

Василь Сачко — один із найкращих бомбардирів клубу, який забив 57 м'ячів у 148 матчах. Сачко був запрошений у команду завдяки своїм антропометричним даним, але завдяки старанності та працьовитості став ключовим гравцем. Пізніше у складі полтавської «Ворскли» він забив вирішальний м'яч у фіналі Кубка України.

Анатолій Тимощук — майбутній рекордсмен за кількістю матчів за збірну України та переможець Ліги чемпіонів, Тимощук дебютував за «Волинь» у 16-річному віці. Він швидко став незамінним гравцем основи, перш ніж перейти до донецького «Шахтаря». Наразі він працює асистентом головного тренера російського «Зеніту» та продовжує свою діяльність у РФ з 2017 року. Через відсутність публічної позиції щодо повномасштабного вторгнення Росії в Україну, в Україні він був позбавлений усіх футбольних нагород, звань і тренерської ліцензії, а також став фігурантом кримінального провадження за підозрою в пособництві державі-агресору.

Інші знакові футболісти:

• Володимир Дикий — легенда команди та її найкращий бомбардир.
• Папа Гуйє — сенегальський захисник, який, попри незграбність на початку кар'єри, став ключовим гравцем «Волині», а згодом — «Металіста».
• Майкл Чіді Алозі — нігерійський нападник, який забив 30 м'ячів у 87 матчах.
• Александар Трішовіч — сербський плеймейкер, який, граючи за «Волинь», проявив себе настільки, що почав отримувати виклики до збірної Сербії.
• Олег Герасимюк — талановитий півзахисник, який у юні роки вважався одним із найперспективніших гравців.
• Володимир Гащин — один з найкращих бомбардирів клубу.
• Олег Лужний — видатний гравець, який виступав за «Волинь» у 1985–1988 роках.

Тренери

Футбольний клуб «Волинь» за свою історію очолювали різні тренери, серед яких особливе місце займає Віталій Кварцяний — людина, яка стала символом клубу та визначила його обличчя на десятиліття. Окрім Віталія Кварцяного, клуб очолювали й інші тренери, які залишили свій слід в історії «Волині», ось загальний перелік тренерського складу ФК:

• Борис Нємєц (1960) — перший головний тренер клубу.
• Микола Гаврилюк (1960) — очолював команду після Нємця.
• Євген Горбунов (1961) — відомий радянський футболіст, що недовго керував «хрестоносцями».
• Володимир Єремєєв (1962–1964) — під його керівництвом команда здобула перші успіхи на республіканському рівні.
• Дмитро Алімов (1965) — працював із командою, яка на той час виступала під назвою «Торпедо».
• Юрій Головей (1965–1968) — під його керівництвом команда стабільно виступала в чемпіонаті УРСР.
• Борис Волощук (1968–1969) — відомий волинський спеціаліст, що керував командою після відставки Юрія Головея.
• Юрій Аванесов (1970–1971) — під його керівництвом команда досягла нових висот, згодом отримав звання «Заслужений тренер України».
• Михайло Рибак (1972–1973) — колишній півзахисник, який став тренером у команді.
• Ернест Кеслер (1974–1976) — під його керівництвом команда стабільно виступала в чемпіонаті УРСР.
• Володимир Байсарович (1977–1978) — колишній гравець «Волині», який після завершення кар'єри став її головним тренером.
• Євген П'єстов (1979) — короткий період на чолі команди.
• В'ячеслав Першин (1980–1983) — під його керівництвом команда досягла нових висот, отримав звання «Заслужений тренер УРСР».
• Мирон Маркевич (1984–1987) — один з найвідоміших українських тренерів, що починав свій шлях у Луцьку і повернув команду в першу лігу.
• Віталій Кварцяний (1988–1991) — розпочав перший з численних періодів роботи на чолі команди.
• Мирон Маркевич (січень–червень 1992) — повернення після виходу команди у вищу лігу.
• Роман Покора (серпень 1992–вересень 1994) — відомий футболіст, володар Кубка СРСР, який тренував «Волинь» у перші роки незалежності України.
• Леонід Бакай (вересень 1994) — виконував обов'язки головного тренера після відставки Романа Покори.
• Віталій Кварцяний (вересень 1994–квітень 1996) — повернувся в команду після невеликої перерви.
• Олексій Єщенко (квітень 1996) — виконував обов'язки головного тренера, а згодом ще двічі очолював команду.
• Юрій Дячук-Ставицький (квітень–червень 1996) — відомий футбольний функціонер, який недовго очолював команду.
• Анатолій Раденко (липень 1996–червень 1997) — тренував клуб у 90-х роках, а пізніше став священником.
• Олексій Єщенко (липень–листопад 1997) — знову виконував обов'язки головного тренера.
• Юрій Шулятицький (січень 1998–травень 1999) — працював із командою, надаючи шанс молодим гравцям.
• Олексій Єщенко (травень 1999–листопад 2000) — очолив команду втретє.
• Віталій Кварцяний (січень 2001–червень 2003) — розпочав свій другий тривалий період роботи.
• Степан Павлов (червень 2003) — виконував обов'язки тренера протягом місяця.
• Віталій Кварцяний (липень 2003–грудень 2011) — найдовший період роботи, який зробив його символом клубу.
• Анатолій Дем'яненко (січень 2012–квітень 2013) — відомий фахівець, який очолював команду після Кварцяного.
• Анатолій Пісковець (квітень–травень 2013) — виконував обов'язки головного тренера.
• Віталій Кварцяний (травень 2013) — виконувач обов'язків.
• Віталій Кварцяний (червень 2013–липень 2017) — повернувся вчетверте.
• Ярослав Комзюк (липень–серпень 2017) — колишній гравець, який ненадовго став головним тренером.
• Альберт Шахов (серпень–листопад 2017) — виконував обов'язки головного тренера, а згодом очолював команду знову.
• Віктор Богатир (грудень 2017–травень 2018) — працював із командою в Першій лізі.
• Андрій Тлумак (червень 2018–серпень 2020) — відомий воротар, який очолив клуб з амбіційною метою виходу в Прем'єр-лігу.
• Василь Сачко (серпень 2020–червень 2021) — колишній нападник і тренер "Ворскли", який працював з командою в Першій лізі.
• Альберт Шахов (червень 2021–2022) — знову виконував обов'язки.

Віталій Кварцяний

Віталій Володимирович Кварцяний — легендарна постать луцької «Волині», пов’язана з клубом майже всім своїм життям. Народившись 19 липня 1953 року у Луцьку, він з дитинства захопився футболом, граючи на вулицях рідного міста, а згодом проходив навчання у Київському спортінтернаті. Як гравець виступав на позиції захисника, відзначався безкомпромісністю, бойовим характером та повною самовіддачею, що згодом стало основою його тренерського стилю.

Кар’єра тренера Кварцяного нерозривно пов’язана з «Волинню». Він очолював клуб у кілька періодів: 1988–1990, 1994–1996, 2001–2011 та 2013–2017 роки. Під його керівництвом команда здобула історичну перемогу у чемпіонаті УРСР 1989 року, вийшла до Вищої ліги та закріпилася там, демонструючи характерний «силовий» та дисциплінований футбол. Кварцяний не просто тренував, він формував команду з непохитним характером, вмів розкривати потенціал молодих гравців і став наставником для багатьох майбутніх зірок українського футболу.

Його стиль роботи відзначався надзвичайною вимогливістю, колосальними фізичними навантаженнями та багатогодинними розборами матчів. Водночас Кварцяний залишався для гравців батьківською фігурою, відкрито підтримував їх у складні моменти та захищав перед пресою й керівництвом. Його харизматичні вислови, такі як:

Я вимагаю від футболістів одного — щоб вони здохли на полі, але не здалися

стали частиною футбольного фольклору.

Віталій Кварцяний є символом «Волині» не лише через результати на полі, а й завдяки глибокому зв’язку з рідним краєм, відданості клубу та формуванню унікальної команди. Його внесок у розвиток луцького футболу, підготовку покоління гравців та культовий статус серед фанів роблять його невід’ємною частиною історії клубу.

ДЮФШ «Волинь»

Дитячо-юнацька футбольна школа «Волинь» (ДЮФШ) є однією з найважливіших структур, що продовжує футбольні традиції клубу. Створена ще в 1960 році як юнацька група підготовки, школа офіційно оформилася у 2003 році, ставши відокремленим підрозділом ФК «Волинь» у 2011 році. Її основною метою є підготовка молодих кадрів для професійного футболу.

Серед відомих вихованців ДЮФШ «Волинь», які згодом виступали за «Волинь» та збірну України — Євген Хачеріді. У 2006–2008 роках він тренувався у ДЮФШ «Волинь», а з 2006 по 2008 рік виступав за луцький клуб.

Попри припинення професійної діяльності основної команди, ДЮФШ продовжує активно функціонувати. Вона бере участь у дитячо-юнацьких турнірах, демонструючи успішні результати. Наприклад, у 2021 році команди U-8 та U-10 здобували призові місця на змаганнях у Польщі та Івано-Франківську. Нещодавно, у 2024 році, вихованці академії U-12 здобули перемогу на турнірі «Mykhalyk Cup» у Ковелі. Ця діяльність свідчить, що спадщина «Волині» не зникла, а продовжує жити в її молодіжній академії.

Останні результати та виступи

Наразі професійна футбольна команда «Волинь» не виступає у жодних офіційних змаганнях. Після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну у 2022 році клуб призупинив свою діяльність, а його склад був розформований. Оскільки команда не брала участі у сезоні 2022/23, 21 червня 2023 року 31-ша конференція ПФЛ офіційно виключила клуб зі своїх лав.

Оскільки клуб не грав у 2023 році, актуальної турнірної таблиці не існує. ФК «Волинь» наразі не бере участі у Першій чи Другій лізі України. Наразі команда, ймовірно, перебуває у процесі реорганізації або відновлення після попередніх сезонів.

Для отримання актуальної інформації про статус ФК «Волинь» Луцьк рекомендується звертатися до офіційних джерел клубу або Асоціації футболу Волині.

Турнірна таблиця Першої ліги України (сезон 2025/2026)

Станом на 5 вересня 2025 року, після 4 турів, турнірна таблиця Першої ліги виглядає наступним чином:

Джерело: football.ua

Турнірна таблиця Другої ліги України (сезон 2025/2026)

Станом на 5 вересня 2025 року, після 6 турів, турнірна таблиця Другої ліги виглядає наступним чином:

Джерело: sport.ua

Соціальні мережі

Facebook

Instagram

X/Twitter

YouTube

Інтернет-магазин

Офіційний сайт

Часті питання