Рівне

Історія міста

Рівне — місто з непростою, але цікавою історією, де переплелися князівські палаци, жахіття воєн, героїзм УПА та радянська цензура. За понад 700 років відомої історії міста тут сталось дуже багато. Рівне встигло побувати: столицею, під окупацією, приватним містом князівських та шляхетських родів, місцем неймовірно трагічних подій та свідком руйнувань і відродження. Зараз Рівне — сучасний обласний центр, який продовжує розвиватися, досліджувати та зберігати свою культурну спадщину. Але повернімось до початку.

Археологічні знахідки свідчать про існування поселень на території сучасного Рівного задовго до першої письмової згадки, ще в епоху бронзи та за часів Київської Русі. Проте, перша достеменна письмова згадка про місто датується 1283 роком. Вона міститься у польській хроніці «Рочнік капітульни Краковскі», що свідчить про існування укріпленого поселення на цих землях. Існує кілька версій походження назви міста. Одна з найімовірніших, на думку науковців, пов’язує її з рівнинним ландшафтом, на якому розташоване Рівне.

Протягом XIV-XV століть Рівне перебувало у складі Великого князівства Литовського. У цей період місто переходило у володіння різних князівських родів. У 1481 році княгиня Марія Рівненська збудувала замок на берегах річки Устя, на одному з островів. Хоча ні замку, ні того острова до нашого часу не збереглося, ця подія стала важливою віхою. Замок був необхідний для захисту міста та його жителів від потенційних нападів монголо-татар. У ті часи регіон часто зазнавав нападів, тому укріплена резиденція була важливою для безпеки.

Марія Рівненська — княгиня, яка відіграла важливу роль в історії Рівного. Марія походила з волинського князівського роду Несвицьких, була дружиною князя Семена Несвицького. Після смерті чоловіка, з 1479 року, Марія стала власницею Рівного. Вона володіла містом майже чотири десятиліття, до своєї смерті в 1518 році. Марія Рівненська зробила значний внесок у розвиток Рівного. Саме вона сприяла отриманню Рівним Магдебурзького права, що надало місту статус самоврядного. Так само, вона домоглась для свого новозбудованого міста привілею на ярмарок. Вважається також, що саме Марія Рівненська була фундаторкою першого храму в Рівному — Дерев'яної церкви неподалік замку, збудованої на честь Воскресіння Христового.

Згодом, Рівне перейшло у спадок до роду князів Острозьких. Період правління князів Острозьких у Рівному, який розпочався у 1518 році, теж важлива, сторінка в історії міста, що охоплює XVI-XVII століття. Острозькі володіли замком у Рівному, який на той час вже втратив своє значення як виключно оборонний об'єкт після зменшення татарської загрози. Археологічні знахідки, такі як унікальна кахля з біблійним сюжетом (Адам і Єва), свідчать про облаштування та побут замку ще за часів Острозьких. Острозькі були впливовим аристократичним українським родом, який мав визнання європейських королів і знаті, і їхня діяльність у Рівному також є важливою частиною історії міста. У цей період Рівне з'являється на географічних картах, зокрема на карті, яку склав «батько» польської картографії Бернард Ваповський. Ця карта вийшла в римському виданні Птолемеєвої «Географії» (1507-1508 рр.). З часом рід Острозьких втратив свій вплив. У 1620 році місто Рівне, як придане Катерини Острозької, дісталося Томашу Замойському.

У XVIII столітті місто перейшло у власність роду Любомирських. Рівненську лінію Любомирських започаткував Воєвода Сандомирський Єжи Олександр Любомирський, купивши рівненські маєтності у 1723 році. Саме за часів Любомирських Рівне зазнало значних змін і розбудови, набувши рис європейського міста, а їхній маєток став одним із найбільших в історії Польщі. Саме Станіслав Любомирський (онук Єжи, воєвода Київський), який жив у XVIII столітті, розбудував у Рівному дивовижний палацово-парковий комплекс. Великий палац стояв прямо в центрі міста на острові посеред великого озера, оточеного парком. Це була не військова споруда, а представницький палац, що мав підкреслювати високий статус власників. Палац був триповерховим, з двоповерховими флігелями, мав так званий курдонер (просторий парадний двір), модні на той час французькі балкони та третій мансардний поверх з вікнами у даху. Якість будівництва була надзвичайно високою, про що свідчить навіть цегла, знайдена археологами, яка чудово збереглася. Цікавим артефактом, що проливає світло на побут Любомирських, є знайдений нічний горщик, який, за версією дослідників, свідчить про увагу до здоров'я та гігієни, що, можливо, пояснює довголіття Станіслава Любомирського (він прожив аж 89 років).

Парк навколо палацу був справжнім витвором мистецтва, порівнюваним сучасниками з «маленькою Венецією» через розгалужену мережу водних каналів та численні маленькі острівці, що з'єднувалися мостами в різних архітектурних стилях — англійському, китайському, навіть давньоримському. Серед екзотичних споруд у парку були відкритий театр, фазанарня, високий мінарет (близько 20-25 метрів), китайський храм, буддистська пагода і навіть мінікопія вулкана Везувій із можливістю імітації виверження! Любомирські спеціально зберегли руїни старого Острозького замку поруч із новим палацом, підкреслюючи свій зв'язок з цим потужним українським родом та тяглість традиції володіння цією сакральною територією. Єдина будівля з усього грандіозного комплексу, що збереглася до наших днів (хоча й у перебудованому вигляді), — це Оранжерея. Це була масштабна споруда з величезними вікнами для рослин.

Станіслав Любомирський був дуже активним діячем і вкладався в розвиток самого міста. Він дозволяв майстрам відкривати виробничі цехи, а також дав євреям право торгувати у місті, що сприяло поповненню казни Рівного та його власних статків. Однак, Станіслав мав і слабкості — він був надзвичайно азартним гравцем. Його захоплення картярськими іграми призвело до величезних боргів та загрози втрати маєтків. Ситуація стала настільки критичною, що у 1766 році четверо його синів звернулися до суду і зуміли довести, що батько «не сповна розуму», відсторонивши його від справ. Майно було поділено між синами, і Рівне дісталося середньому сину — Юзефу Любомирському. Саме з його іменем пов'язують «золоту добу» розквіту палацового комплексу, хоча існує версія, що грандіозне будівництво паркових споруд могло призвести до його фінансових труднощів. У цей період палац та парк досягли найбільшої пишності.

У XIX столітті Рівне увійшло до складу Російської імперії. Російська політика поступово обмежувала економічний вплив польської шляхти, змушуючи їх продавати земельні володіння. Це, разом із фінансовими проблемами (можливо, спричиненими масштабами розбудови), змусило Любомирських залишити розкішний палац на острові та переїхати до меншого маєтку — палаца на гірці, розташованого неподалік на природному пагорбі у центрі міста. Він був значно скромнішим, більше схожим на особняк. 

Протягом XIX століття Рівне поступово зростало, а його розвиток значно прискорився після будівництва залізниці у 1860-х роках, що перетворило його на важливий транспортний та торгівельний вузол на шляху між Києвом та Західною Європою. У цей період Рівненськими маєтностями володів, зокрема, Станіслав Міхал Любомирський.

На початку XX століття Рівне опинилося у вирі історичних подій. Під час Першої світової війни місто перебувало у прифронтовій зоні. Великий палац Любомирських на початку століття вже був у стані занепаду, що видно на тогочасних світлинах — з вибитими шибками та понівеченими інтер'єрами, хоча все ще вражав розмірами.

Особливе місце в історії Рівного посідає період Української Народної Республіки та національно-визвольних змагань. Навесні 1919 року, після того, як більшовицькі війська захопили Київ, уряд Української Народної Республіки — Директорія УНР — змушений був переїхати. Саме Рівне тимчасово стало столицею Директорії УНР, виконуючи столичні функції з початку квітня до початку травня 1919 року. У місті працювали урядові установи, проводилися засідання Директорії. У цей період в регіоні перебував голова Директорії, Головний Отаман військ УНР Симон Петлюра (хоча за деякими даними, через зручність залізничного сполучення він міг тимчасово розташовуватися у Здолбунові, але офіційний уряд базувався у Рівному). Перебування столиці УНР у Рівному було коротким, але надзвичайно важливим символічно. Це підкреслило роль міста як одного з центрів українського визвольного руху та прагнення до державності, навіть в умовах втрати головної столиці. На початку травня 1919 року, через подальший наступ ворожих сил, Директорія була змушена евакуюватися з Рівного далі на захід.

У міжвоєнний період (1921-1939 роки) Рівне, за результатами Ризького мирного договору, перебувало у складі Польщі. У цей час місто розвивалося як адміністративний центр Волинського воєводства. Важливо зазначити, що у період Голодомору 1932-1933 років на території Української СРР, Рівне знаходилося за межами СРСР і не було безпосередньо охоплене штучним голодом, організованим радянською владою. 

У 1927 році сталася трагедія — у великому палаці Любомирських виникла пожежа. Попри зусилля містян, дах споруди повністю вигорів, від палацу залишився лише каркас.

З приходом радянської влади у вересні 1939 року (після анексії Заходу України), а згодом німецької окупації у 1941 році, для Рівного настали трагічні часи. Палацик на гірці ще був населений. У ньому мешкало подружжя Адама Яна Казимира Любомирського (сина Станіслава Міхала, який успадкував Рівне у 1918 році) та його другої дружини Аделаїди з роду Ржевуських. Адам значну частину життя провів у Європі, повернувшись до Рівного у 1922 році. Палацик на гірці виявився затратним у відбудові, і зрештою його продали місту, де з 1929 року розмістився Окружний суд, а парк став публічним садом. З 1930 по 1938 роки на території маєтку проходили відомі Великі Торги Волинські.

Трагічна доля спіткала Адама та Аделаїду Любомирських з приходом радянської влади у 1939 році. Одного осіннього дня 1939 року за князем Адамом прийшли більшовики та заарештували його. Він загинув у катівнях НКВС від відкритої форми туберкульозу 17 січня 1940 року в тюремному шпиталі. Родину виселили з будинку. Його дружина Аделаїда померла менш ніж за чотири місяці після арешту чоловіка (також у 1939 році). З дітей Адама від першого шлюбу, його син Марцін також перебував у регіоні та згодом зміг виїхати на захід. З другого шлюбу вижити вдалося лише доньці Аді, яку зуміли переправити за кордон. Пізніше вона написала спогади про арешт батька. Це був трагічний кінець саме рівненської гілки династії Любомирських.

З 28 червня 1941 року Рівне перебувало під німецькою окупацією. З серпня 1941 року нацисти окупували майже всю Рівненську область. За наказом Адольфа Гітлера від 20 серпня 1941 року було утворено Райхскомісаріат «Україна», а місто Рівне було обрано його адміністративним центром. На чолі Райхскомісаріату став Райхскомісар Еріх Кох, відомий своєю жорстокістю. Він свідомо обрав Рівне, а не Київ, щоб, за його ж словами, «підкреслити нікчемність української державності». У Рівному розмістилися головні органи окупаційної влади, що перетворило частину міста на «урядовий квартал» з посиленою охороною.

Період німецької окупації (1941-1944) був часом жорстокого окупаційного режиму. Окупанти встановили комендантську годину та обмежили свободу пересування, запровадили систему нормованого розподілу продуктів, де кращі пайки отримували ті, хто працював на окупаційну владу. Проводилася політика економічного пограбування краю. З 1942 року масового характеру набрало примусове вивезення населення, переважно молоді, на роботи до Німеччини (Остарбайтери), що перетворилося на справжнє «полювання на людей». З Рівненської області було вивезено понад 22 тисячі осіб. Будь-які прояви опору жорстоко придушувалися, здійснювалися масові розстріли мирних жителів.

Однією з найстрашніших трагедій періоду окупації став Голокост. До війни у Рівному проживала значна єврейська громада — до 25 тисяч осіб. Вже у липні-серпні 1941 року нацисти почали перші розстріли. Кульмінацією стало масове вбивство 6-7 листопада 1941 року в урочищі Сосонки на околиці Рівного. За офіційними даними, тоді було розстріляно близько 17,5 тисяч рівненських євреїв. Це місце є одним з найбільших місць масових страт євреїв в Україні. У грудні 1941 року для євреїв, що залишилися (близько 5 тисяч), було створено гетто у кварталі Воля. Рівненське гетто було ліквідовано 13 липня 1942 року — його мешканців вивезли під Костопіль та розстріляли. Загалом, за час окупації на Рівненщині жертвами Голокосту стали за різними оцінками від 95 до понад 107 тисяч євреїв.

Паралельно з жорстокістю окупаційного режиму, на території Рівненщини розгортався український визвольний рух. Організація Українських Націоналістів (ОУН) ще у 1941 році намагалася проголосити відновлення Української Державності, але ці спроби були придушені нацистами, а члени ОУН зазнали репресій. З 1942 року на Волині та Поліссі, зокрема на Рівненщині, активно діяла Українська повстанська армія (УПА). Вона вела збройну боротьбу як проти німецьких окупантів, так і проти радянських партизанів та військ НКВС, маючи на меті створення незалежної Української держави. Повстанці здійснювали напади на німецькі адміністративні та військові об'єкти, вели партизанську війну в лісах. На Рівненщині відбувалися значні бої УПА проти німецьких та союзних їм формувань, наприклад, біля Висоцька та Городця у 1943 році. УПА створювала власні цивільні адміністративні структури на територіях, які контролювала.

Окупація Рівного тривала 945 днів. Місто було звільнене від нацистських військ 2 лютого 1944 року в ході Рівненсько-Луцької наступальної операції військ 1-го Українського фронту Червоної армії.

Після завершення Другої світової війни Рівне, як і вся країна, почало відбудовуватися після значних руйнувань. У радянський період місто перетворилося на великий промисловий центр. Будувалися нові заводи та фабрики, зростало населення, розбудовувалися освітні та культурні заклади. Однією з небагатьох споруд, що збереглася з часів Любомирських, є Костел Святого Антонія, збудований наприкінці XIX століття.

На жаль, радянська влада цілеспрямовано знищувала пам'ять про «непролетарське» минуле міста, зокрема про його власників — князів та шляхту. Зруйнований пожежею великий палац Любомирських, який потребував капітального ремонту, було вирішено просто знести органами радянської влади після Другої світової війни. Ба більше, велике озеро довкола палацу було висушене, а його територія засипана землею та вирівняна, щоб стерти навіть згадку про острів, де стояв палац. Така ж доля спіткала і палацик на гірці — більшовики також зрівняли його із землею. Радянська влада намагалася стерти історію, яка не вписувалася в її ідеологічні рамки.

Після проголошення незалежності України у 1991 році, Рівне продовжило свій розвиток як обласний центр. Місто розвивалося як адміністративний, культурний, освітній та діловий центр Рівненщини. Рівняни брали активну участь у ключових подіях новітньої історії України. Важливою частиною життя сучасного Рівного стало відновлення історичної пам'яті, зокрема про ті сторінки, які намагалася стерти радянська влада. Завдяки роботі археологів (як-от Богдана Прищепи), які досліджують місце колишнього палацового комплексу, та істориків-дослідників (як-от Петра Ричкова, який відшукав унікальну старовинну мапу Рівного в російському архіві), вдалося віднайти точне місце розташування зниклих палаців та отримати уявлення про їхній вигляд і велич. Археологічні розкопки на місці палацика на гірці виявили його підземелля, де було створено сучасний музей. У цьому музеї використовуються, зокрема, VR-технології, що дозволяють побачити, яким було Рівне в часи його розквіту за Любомирських, попри фізичне знищення палаців. Це є важливим кроком у відродженні пам'яті та подоланні наслідків радянської політики.

З початком російської агресії у 2014 році, і особливо після повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року, Рівне стало важливим центром підтримки Збройних Сил України та надійним тилом. Місто прийняло тисячі вимушених переселенців, стало хабом для волонтерського руху.

Історія роду Любомирських у Рівному є яскравим прикладом мультикультурної спадщини міста. Хоча вони були польською родиною, вони жили, працювали та вкладали значні ресурси у розвиток Рівного протягом століть, залишивши по собі значний, хоча й майже повністю знищений, слід. Пам'ять про таких діячів та про всі етапи історії Рівного, включно з трагічними, є важливою частиною нашої спільної історії, яка робить Україну сильнішою та різноманітнішою. Наперекір викликам війни, Рівне продовжує жити, працювати, розвиватися та наближати спільну перемогу, зберігаючи свою багату історію та унікальний дух.

Важливо зазначити, що хоча рівненська гілка династії Любомирських обірвалася з трагічною долею Адама та Аделаїди, рід Любомирських як такий не згас. Це був дуже розгалужений князівський рід. Нащадки інших гілок Любомирських живуть і сьогодні у різних країнах світу, зокрема у Великій Британії та США. Серед відомих сучасних представників роду, наприклад, Алексі Любомирський — популярний фотограф моди та кіноіндустрії у США (він є праправнуком Адама Любомирського від його першого шлюбу). 

Де зупинитись

Плануючи поїздку до Рівного, важливо заздалегідь подбати про комфортне місце для проживання. У місті є різноманітні варіанти розміщення — від затишних хостелів до сучасних готелів, що задовольнять будь-які потреби та бюджет. Ось кілька популярних місць, де можна зупинитись:

1. Optima Collection Bergshloss. Сучасний готель з просторими номерами, що пропонує комфортне розміщення. Має власний бар та ресторан.

   Адреса: вулиця Петра Могили, 14
   Ціновий діапазон: 1200 – 2500+ грн за ніч

2. Готель Мир. Класичний готель, розташований у центрі міста. Пропонує зручні номери, частина з яких – з видом на місто.

   Адреса: вулиця Міцкевича, 32
   Ціновий діапазон: 1400 – 2500+ грн за ніч

3. Готель Україна Рівне. Один з найбільших та найвідоміших готелів міста з довгою історією. Розташований на центральній вулиці.

   Адреса: вулиця Соборна, 112
   Ціновий діапазон: 2500 – 4000+ грн за ніч

4. Boutique Hotel Central. Затишний бутік-готель у центральній частині міста. Пропонує комфортні номери та має власний ресторан.

   Адреса: вулиця 16-го Липня, 7Б
   Ціновий діапазон: 800 – 1500+ грн за ніч

5. Pidkova. Сучасний готель, який часто відзначають за високий рівень комфорту та сервісу. Пропонує різні категорії номерів.

   Адреса: вулиця Івана Підкови, 17А
   Ціновий діапазон: 1750 – 3000+ грн за ніч

6. FULL HOUSE capsule hostel. Затишний капсульний хостел з простими номерами та спільною кухнею. Підходить для бюджетних подорожей.

   Адреса: вулиця Київська, 10
   Ціновий діапазон: від 250 грн за місце в кімнаті

7. HOSTEL Tet-A-Tet. Найбільший хостел у Рівному, що пропонує розміщення у спільних кімнатах. Підходить для тих, хто шукає недороге місце для ночівлі.

   Адреса: вул. В'язова, 32А
   Ціновий діапазон: від 400 грн за місце в кімнаті

8. MelRose Hotel. Готель зі зручним розташуванням, пропонує номери різних категорій. Підходить як для бізнес-поїздок, так і для туристів.

   Адреса: вул. Петра Могили, 14А
   Ціновий діапазон: 750 – 2500+ грн за ніч

Зверніть увагу, що ціни є орієнтовними за ніч і можуть змінюватися залежно від типу номера, дати бронювання, тривалості проживання та завантаженості готелю/хостелу.

Куди піти в Рівному

Рівне пропонує гостям та мешканцям різноманітні можливості для цікавого дозвілля. Місто приваблює поєднанням історичної спадщини, затишних парків, культурних закладів та сучасної інфраструктури. Незалежно від інтересів, тут можна знайти місця для пізнавального, активного чи спокійного відпочинку.

Туристичні місця

Рівне має низку локацій, які варто відвідати, щоб відчути атмосферу міста та дізнатись його історію. Розглянемо головні туристичні обʼєкти.

Рівненський обласний краєзнавчий музей. Розташований в історичній будівлі XIX століття (колишня Гімназія), музей зберігає та експонує понад 140 тисяч предметів, що розповідають про історію, природу та культуру Рівненщини від найдавніших часів до сьогодення. Серед унікальних експонатів — найдавніша українська ікона XIII століття «Богородиця Одигітрія». Частина експозиції присвячена трагічним сторінкам XX століття.

Музей бурштину. Перший в Україні музей, присвячений «сонячному каменю». Тут можна побачити унікальні зразки бурштину різної форми, кольору та розміру, знайдені на Рівненщині, включно зі шматком вагою близько 2 кг та експонатами з комахами всередині, віком до 40 мільйонів років. Музей розповідає про історію видобутку та перероблювання бурштину в регіоні.

Рівненський драмтеатр (Обласний академічний український музично-драматичний театр) є однією з головних культурних установ міста з різноманітним репертуаром вистав для дорослих та дітей, а також значним культурним центром міста. Театр пропонує різноманітний репертуар — від класичних постановок до вистав сучасних авторів, активно використовуючи можливості великої та малої сцени. Рівненський обласний академічний український музично-драматичний театр відомий далеко за межами Рівного як один з найцікавіших в Україні. Сходіть, ви не пошкодуєте.

Рівненський міський парк культури та відпочинку імені Тараса Шевченка. Пам'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, що займає значну площу в центрі міста. Це улюблене місце для прогулянок та відпочинку рівнян, розділене на різні зони — для тихого та активного дозвілля. На території парку розташоване мальовниче озеро Лебединка, де у теплу пору року мешкають лебеді.

Костел Святого Антонія (нині Зал камерної та органної музики). Ця архітектурна споруда кінця XIX століття є однією з небагатьох, що збереглися з часів володіння містом князями Любомирськими. Сьогодні будівля слугує майданчиком для концертів органної та камерної музики.

Історична територія палаців Любомирських. Хоча самих палаців не збереглося (вони були знищені), місце, де стояв великий палац на острові та палацик на Гірці, є важливим для розуміння історії міста. Відновленню пам'яті присвячений музей у підземеллях палацика на Гірці, де за допомогою сучасних технологій, зокрема VR, можна побачити, як виглядав палацовий комплекс у часи його розквіту. Зберігся також перебудований будинок Оранжереї Любомирських.

Місця для відпочинку та розваг

Рівненський зоопарк. Зоологічний парк загальнодержавного значення, розташований за межами центральної частини міста. На території 13,5 гектарів мешкає близько 500 тварин 150 видів, серед яких є рідкісні види, занесені до Червоної книги. Це єдиний зоопарк в Україні, де можна побачити полярного вовка.

Кінопалац «Україна» — є одним із культурних центрів Рівного, що має історію, яка сягає радянського періоду і продовжує пропонувати містянам можливості для кіноперегляду сьогодні.

Торгівельно-розважальний центр Злата Плаза Рівне. Один з найбільших ТРЦ у центрі міста. Пропонує широкий вибір магазинів відомих брендів, кафе, ресторани. На території є дитячий розважальний центр та ковзанка (сезонно).

HAPPY mall (хепі мол). Ще один великий торговий центр у Рівному, що пропонує можливості для шопінгу та дозвілля.

Fly Kids. Популярний в Рівному дитячий розважальний центр Флай кідс з різноманітними атракціонами, ігровими зонами та програмами для святкування дитячих днів народжень.

Заклади

Рівне має розвинену мережу закладів харчування та відпочинку — від затишних кав'ярень до різноманітних ресторанів та барів. Ось кілька популярних місць, які варто відвідати:

1. Ресторан Melange. Один з популярних ресторанів у Рівному. Пропонує різноманітне меню та вважається хорошим місцем для відпочинку чи ділових зустрічей.
   Адреса: вулиця Київська, 36

2. Ресторан Dvir. Популярний ресторан, що пропонує страви європейської кухні та має затишну атмосферу. Часто обирають для святкувань та заходів.
   Адреса: вулиця Симона Петлюри, 3

3. Броварня на Грушевського. Популярний пивний ресторан з власною броварнею. Пропонує великий вибір крафтового пива та різноманітне меню, включаючи страви з хосперу та власного копчення. Відомий своїми великими порціями.
   Адреса: вулиця Грушевського, 77

4. Кавова кімната. Затишна кав'ярня, розташована на головній вулиці міста. Пропонує великий вибір кавових напоїв та десертів.
   Адреса: вулиця Словацького, 4-6

5. Морквяна Мар'яна. Оригінальна кав'ярня з цікавим інтер'єром. Популярне місце для зустрічей та відпочинку за філіжанкою кави.
   Адреса: вулиця Коновальця, 2

6. Otto Hotel-Restaurant. Ресторан, що працює при однойменному готелі, але є популярним і серед містян. Пропонує страви європейської кухні та високий рівень сервісу.
   Адреса: вулиця 7 Серпня, 3, Вересневе

7. «Мацурі» Рівне. Це популярна мережа закладів у Рівному, що пропонує страви азійської, зокрема японської та італійської кухні. Ресторани «Мацурі» розташовані у різних частинах міста, включаючи торгівельні центри. 

8. Готельно-ресторанний комплекс «Хутір». Це великий заміський комплекс відпочинку, розташований неподалік від Рівного. Він пропонує можливості для відпочинку на природі, включаючи проживання, ресторан, боулінг та інші розваги. 
   Адреса: с. Велика Омеляна, вул. Дубнівська, 11Б/1

Численні кафе та ресторани Рівного щодня пропонують різноманітні та доступні варіанти для смачного ланчу. Містяни та гості міста можуть обрати бізнес-ланчі або замовити страви зі звичайного меню для своєї денної трапези. Окрім відвідування закладів, у Рівному також діють спеціалізовані сервіси, як-от lanch.rv.ua, що пропонують зручну доставку готових комплексних обідів, включно з опціями для груп чи зі спеціальним раціоном.

Цікаві факти про Рівне

Ось кілька фактів про місто, які можуть вас здивувати:

1. Саме в Рівному 24 грудня 1974 року було відкрито першу в Україні тролейбусну лінію. 

2. Давній герб Рівного (срібна брама на синьому тлі), який використовувався з XVIII століття, символізував місто з в'їздами з трьох сторін — з боку Клеваня, Тучина та Здолбунова. З четвертої сторони місто омивалося річкою Устя.
3. У 1770 році у Рівному було споруджено колону Божої Матері як пам'ять про подолання епідемії чуми, що лютувала в місті.

4. Російський імператор Олександр III відвідував Рівне і, за легендою, власноруч заклав перший камінь під будівництво Свято-Воскресенського собору — одного з нинішніх архітектурних символів міста.

5. У XIX столітті в Рівненській реальній гімназії (нині будівля Краєзнавчого музею) навчався видатний український письменник Володимир Короленко, який пізніше опише свої юнацькі роки, проведені у Рівному, у своїй автобіографічній повісті.
6. Вже у 1910 році з Рівного курсував перший автобусний маршрут до Житомира. А у 1911 році німецький автобус долав відстань до Корця всього за дві з половиною години.
7. У Рівному встановлено пам'ятний знак, присвячений Волинським чехам, які загинули у роки Другої світової війни, що нагадує нам про багатонаціональну історію регіону.

Рівне сьогодні

З початку повномасштабного вторгнення росії в Україну 24 лютого 2022 року життя Рівного, як і всіх українських міст, кардинально змінилося. Хоча Рівне не є прифронтовим містом, воно повною мірою відчуває на собі вплив війни, живучи за правилами воєнного стану — з комендантською годиною, сигналами повітряної тривоги та постійною загрозою ракетних ударів.

На жаль, Рівне зазнавало і прямих ворожих атак. Одним із найтрагічніших епізодів став ракетний удар 14 березня 2022 року по телевізійній вежі та адміністративній будівлі поблизу міста (в селі Антопіль), внаслідок якого загинула 21 людина, переважно військовослужбовці Національної гвардії. Зафіксовані також удари по об'єктах критичної інфраструктури, зокрема восени 2024 року, що призводило до тимчасових перебоїв з електро- та водопостачанням у місті. Ворожі ракети та безпілотники також спричиняли пошкодження цивільних будівель — вибиті вікна, руйнування. Ці атаки є болісним нагадуванням про близькість війни. 

Рівне та Рівненщина стали одним із регіонів, що прийняли значну кількість внутрішньо переміщених осіб (ВПО) з територій, де тривають бойові дії або які перебувають під окупацією. Тисячі українців знайшли тут прихисток. Станом на кінець 2024 року в Рівненській області було офіційно зареєстровано понад 37,5 тисяч вимушених переселенців. Міська та обласна влада, міжнародні та українські гуманітарні організації, а також небайдужі громадяни активно надають допомогу ВПО — фінансову (як державні виплати, так і програми місцевої підтримки), гуманітарну (їжа, одяг, предмети першої потреби), правову та психологічну підтримку, сприяють інтеграції у громади.

З перших днів повномасштабного вторгнення у Рівному та на Рівненщині надзвичайно активно розгорнувся волонтерський рух, який, по суті, ніколи не припинявся з 2014 року. Тисячі рівнян та жителів області щодня долучаються до допомоги Збройним Силам України та постраждалим від війни. Волонтери збирають кошти, закуповують та передають на фронт автомобілі, дрони, тепловізори, амуніцію, медикаменти, харчові продукти. У Рівному діють численні волонтерські центри, де плетуть маскувальні сітки, виготовляють окопні свічки, готують їжу для військових та тих, хто цього потребує. Волонтерська діяльність стала невіддільною частиною життя міста, демонструючи єдність та незламність українського народу у боротьбі за свою свободу та незалежність.

Рівне сьогодні – це місто, яке живе під постійною загрозою, але не здається. Це тиловий центр, який активно підтримує фронт, надає прихисток тим, хто його втратив, і всіляко сприяє наближенню перемоги України. Але місто живе та відбудовується; сучасні житлові комплекси представляють активний розвиток міської інфраструктури та житлового будівництва, демонструючи, що попри війну, життя триває і місто дивиться у майбутнє.

Питання\відповіді