Кіпр

Кіпр – улюблене місце відпочинку європейців, які прагнуть сюди за майже забутим у метушні сучасного життя релаксом.

Тут є все, що може знадобитися втомленій від щоденних турбот та клопотів людині: спокій, ласкаве море, яскраве сонце, найчистіший пляжний пісок, добірні фрукти й овочі, багато смачної та при цьому високоякісної їжі.

"Розслабся..." – шепочуть середземноморські хвилі. "Усе – суєта. Забудь і насолоджуйся..." – шарудять під ногами білосніжні піски. "Це смачно – спробуй!" – кличуть на кожному кроці кафешки та ресторанчики.

Ви на Кіпрі. Тут усе по-іншому: навіть час не біжить, а тече – повільно й ліниво.

"Сига-сига" – чи не найпопулярніший вислів у цій країні, де ніхто нікуди не поспішає, він означає “тихенько, все добре, не поспішаючи”.

У цьому вислові – весь Кіпр, його спосіб і темп життя. Менталітет, звички і життєва філософія південного народу – добродушного, що бризкає сонцем і веселощами і навіть часом здається ледачим – дивують, часом дратують, але байдужими не залишають нікого.

Загальна інформація

Кіпр, як вчили нас підручники географії, – острівна держава в Середземному морі. Однак у цій непорушній істині є свої нюанси. Попри те, що його заведено вважати частиною Європи, розташований цей острів на Середньому Сході – регіоні з центром у Західній Азії та Єгипті.

Його територія починаючи з 1975 року поділена між Республікою Кіпром (57,6%), Турецькою Республікою Північним Кіпром (36%), іншу частину контролюють приблизно порівну ООН і війська Британського королівства.

Історична довідка

Кіпр має багату і складну історію: вигідне географічне розташування острова неодноразово ставало причиною вторгнень могутніх держав Середземномор'я та Європи.

Перші сліди цивілізації на Кіпрі датуються періодом неоліту, а колоністи прибули на острів у 12-11 століттях до нашої ери. Це були греки, і саме вони визначили культурне обличчя Кіпру: вони принесли з собою грецьку мову, мистецтво, релігію і традиції та заснували міста. Асиміляція пройшла успішно, і Кіпр досі населяють переважно нащадки давніх еллінів – кіпрські греки.

Природні багатства та вигідне розташування острова привертали увагу інших держав: Ассирійці, єгиптяни та перси по черзі завойовували Кіпр, поки Олександр Македонський не відвоював його.

Пізніше Кіпр кілька століть перебував у складі Римської імперії, після чого перейшов у володіння Візантії. Саме в цей час сюди прийшло і розквітло християнство: Апостол Варнава був родом з Кіпру, і саме йому приписують навернення населення острова до християнської віри. Кіпрська церква вважається однією з найдавніших у світі.

У 1191 році Річард Левине Серце завоював Кіпр на шляху до Святої Землі і продав його спочатку тамплієрам, які, своєю чергою продали його Гвідо Лузіньянському, титулярному королю Єрусалиму.

Дім Лузіньянів заснував тут католицьке королівство, яке проіснувало триста років. Потім острів перейшов до Венеціанської республіки, оскільки остання кіпрська королева була корінною венеціанкою, а після зречення від престолу передала Кіпр генуезцям.

У 15-16 століттях венеціанці використовували Кіпр як важливий торговий центр і бастіон проти османів, але доля турецької провінції не оминула і їх: у 1570 році османські війська завоювали острів.

Після відкриття Суецького каналу в 1869 році стратегічне значення Кіпру зросло, і Великобританія побачила можливість контролювати морський шлях до Індії.

У 1878 році османи пообіцяли острів Британії в обмін на британську підтримку в російсько-османській війні; у 1925 році він був офіційно проголошений колонією Британської корони. Лише в 1960 році Кіпр став незалежною республікою в результаті тривалої визвольної війни.

Однак Британія, Туреччина та Греція постійно втручалися у справи нової держави. Через кілька років це призвело до міжобщинних сутичок між греками і турками. Заворушення і напруженість були настільки сильними, що навіть знадобилося введення миротворчих сил Організації Об'єднаних Націй в Нікосію, столицю Кіпру. Це сталося в 1964 році.

У липні 1974 року грецька військова хунта організувала переворот проти законного уряду Кіпру, що дало Туреччині привід для вторгнення на острів. Туркам вдалося окупувати значну територію острова, і в 1978 році вони створили на ньому ТРПК - Турецьку Республіку Північного Кіпру, яка досі не визнана ніким, окрім них самих.

Нікосія, з іншого боку, повторила долю Берліна після Другої світової війни і сьогодні є єдиною столицею у світі, розділеною між двома державами. Її північна частина належить туркам і називається Лефкоша, тоді як південна частина називається Лефкосія і належить Республіці Кіпр.

Попри складну ситуацію в країні, Республіка Кіпр є членом ООН, ЄС, Ради Європи, ОБСЄ та інших міжнародних організацій.

Клімат і географія

Кіпру офіційно належить не лише майже весь однойменний острів, а й низка островів у прилеглих водах.

На території республіки домінують два гірські хребти: Це гори Троодос і гори Кіренія, між якими лежить рівнина Месаорія.

На узбережжі також подекуди переважають скелі, хоча більшу його частину займають прекрасні піщані пляжі.

Клімат на Кіпрі субтропічний середземноморський, що означає сухе спекотне літо і м'яку зиму зі значною кількістю опадів. Сніг випадає лише високо в горах.

Туристичний сезон тут починається в квітні і закінчується в жовтні.

Найхолодніший місяць – січень, коли денна температура ледь сягає 12 °C. Вночі холоднішає до 6-8 °C. Море, однак, залишається напрочуд теплим – температура води цілий рік не опускається нижче 16 °C, що приваблює сюди найзатятіших ентузіастів. До квітня повітря і вода встигають прогрітися до цілком приємних 20 °C. Пік спеки припадає на липень і серпень: повітря прогрівається до 30-35 °C, а море – до 25-27 °C. Потім починається високий сезон.

Восени денна спека змінюється м'яким теплом (24-27 °C), дні стають коротшими і починаються перші дощі. Море, проте, зберігає серпневу температуру і остигає до 23-24 °C лише в жовтні.

Мова, релігія, валюта

Кіпр – не лише третій за величиною острів у Середземному морі: тут проживає близько 1 300 000 людей, що робить його і третім за чисельністю населення островом.

Від 70 до 80 % населення – греки, які розмовляють кіпрським діалектом грецької мови. За віросповіданням вони є православними християнами. У північній частині Кіпру проживають етнічні турки, які розмовляють турецькою мовою і сповідують іслам. Таким чином, в країні дві офіційні мови. Також тут широко поширені англійська та російська мови.

Республіка є членом ЄС з 2004 року. Її валюта – євро.

Громадянам України не потрібна віза для в'їзду в будь-яку частину Кіпру. Однак Кіпр не є членом Шенгенської зони, тому перевірка документів здійснюється на всіх прикордонних переходах.

Як дістатися?

На Кіпр можна дістатися тільки літаком, до того ж важливо знати, що рейсів до столиці країни – Нікосії – немає з жодної точки світу: у місті просто не існує міжнародного аеропорту.

Він закритий ще 1974 року, коли почалася війна з Туреччиною. Тепер на його місці база "блакитних касок" – військ ООН.

Два найпопулярніші напрямки – Ларнака і Пафос.

Досвідчені мандрівники намагаються планувати відпочинок на Кіпрі заздалегідь і замовляти квитки щонайменше місяці за три до туру. Це чудовий спосіб непогано заощадити, тому що в будь-якому аеропорту діє правило: що ближче до дати вильоту, то дорожче коштуватимуть місця в салоні літака.

Де зупинитися?

Країна, яка живе головним чином коштом туризму, давно перетворила навички вітання гостей на мистецтво. Тут знайдеться номер на будь-який запит – від демократичного хостела до розкішного пентхауса в п'ятизірковому готелі.

Ціни на проживання коливаються залежно від сезону. З травня по жовтень вони в рази вищі, ніж узимку, навесні та пізньої осені, але загалом майже не відрізняються від вартості номерів у готелях Туреччини.

• Onisillos Hotel – двозірковий готель у Ларнаці. Номери затишні, обладнані кондиціонерами, холодильниками і мінікухнями. Недалеко від моря – до пляжу 5-7 хвилин ходьби. Є вайфай.
• Rio Napa Apartments – двозірковий готель на одному з найгаласливіших молодіжних курортів – Айя Напі. У всіх номерах кондиціонери, вайфай, телевізори. Скрізь є мінікухні для приготування їжі. Номери прості, але чисті й затишні. На території є басейн. Пропонується трансфер в аеропорт
• Christys Palace Hotel – непоганий готель у Нікосії з безплатним сніданком і доступом в інтернет. У кожному номері є балкон, ванна, душ, холодильник і кавоварка. Є автостоянка.
• Panklitos Apartments – двозірковий готель у Пафосі. Номери обставлені простими, але зручними меблями, на території є басейн, більярд. У кожному номері є кухня, кондиціонер, холодильник.
• Lemongrass Hostel – недорогий хостел у Лімасолі. Тут затишна вітальня, номери окремі та для кількох людей, цікавий дизайн. Туалет і душові суміщені.

Інша справа – орендовані апартаменти. Оренда житла на Кіпрі має безліч нюансів, перший з яких – наполеглива нелюбов кіпріотів до коротких термінів. Інакше кажучи, якщо ви зібралися відпочити тиждень-другий, краще не витрачайте час на пошуки відповідної квартири: найімовірніше, житло вам ніхто не здасть.

Крім того, що коротший термін оренди, то дорожче доводиться за неї платити. Особливо дорого обходиться подобова оренда – краще вже відразу поселитися в готель.

Якість житла на Кіпрі хороша – квартири обладнані всією побутовою технікою, обставлені пристойними меблями, чисто прибрані. Крім того, тут поняття one bedroom (одна спальня) зовсім не означає, що вас поселять у тісну однушку. Це означає, що у квартирі – одна спальня, але в ній же є ще й вітальня, досить просторий передпокій і балкон. Іншими словами, вам здають, за нашими мірками, двокімнатну квартиру.

Є тільки одне суттєве "але": винайняти апартаменти через сайти кіпрських агентств нерухомості практично неможливо: тут вважають за краще працювати з клієнтами офлайн, тому доведеться звертатися до офісів уже після приїзду.

Що подивитися?

Острів, овіяний античними легендами, притягує мандрівників своїми пам'ятками як магніт. Сюди їдуть не тільки за пляжним відпочинком, а й за тим, щоб насолодитися краєвидами античних поселень і середньовічних замків, відпочити від галасливої курортної тусовки в смарагдовій тиші національних парків.

Віряни їздять на Кіпр, щоб поклонитися християнським реліквіям, помолитися за здоров'я рідних, привезти додому воду зі святих цілющих джерел.

Скеля і купальня Афродіти

Як кажуть античні легенди, Афродіта народилася саме тут, на Кіпрі: вона з'явилася з морської піни, яку приніс вітер до берегів острова.

Пам'ять про богиню кохання досі шанують не тільки самі кіпріоти, а й тисячі закоханих з усього світу. Одна з найромантичніших визначних пам'яток Кіпру – скеля Афродіти на пляжі Петра ту Роміу, що на шляху з Пафосу до Лімассола. Її здавна називають скелею, однак насправді нічого спільного з прибережними горами вона не має: зараз це величезний, майже чорний валун напівсферичної форми. Стоїть він недалеко від берега просто в морі.

Якщо до каменя доплисти й доторкнутися до нього, то дівчатам він обіцяє вічну красу, нев'янучу молодість і швидке заміжжя, а хлопцям – мужність, витривалість і щастя в коханні.

Якщо ж ще й пощастить знайти на пляжі камінчик у формі сердечка, то тоді можна бути на сто відсотків впевненими: весілля або хоча б пристрасний роман – не за горами.

Пляж Афродіти – чудове місце для весільних церемоній: тут ледь не щодня місцеві шлюбні агентства влаштовують романтичні свята для молодят та їхніх гостей.

Ще одна популярна кіпрська пам'ятка, пов'язана з богинею кохання і краси, – купальня Афродіти. Затишний грот, захований у тіні густої зелені, був, за легендою, місцем побачень юної богині та її коханого – бога весни Адоніса.

Вирушити туди можна з Пафосу: купальня розташована за 50 км від міста-курорту на півострові Акамасе. Дивовижної краси природа, суворі, мовчазні скелі, тихий шум водоспаду – все це викликає непідробне захоплення навіть у тих, хто зазвичай скупий на емоції.

І хоча офіційно купатися у водах джерела заборонено, все одно знаходяться люди, які заходять у воду.

Монастирі та святині православ'я

На Кіпрі в будь-яку пору року багато туристів, яких не надто приваблює пляжний відпочинок. Ці люди їдуть сюди, щоб вклонитися чудотворним іконам і реліквіям у дванадцяти чоловічих і дев'ятнадцяти жіночих монастирях, які діють на острові.

Найвідвідуваніші з них – Ставровуні та Кіккос. Перший ще називають монастирем Святого Хреста: "ставро" давньогрецькою мовою означає "хрест".

Ставровуні діє з IV століття н.е. і вважається одним із найстаріших на Кіпрі. Головна святиня, яка там зберігається, – хрест одного з розбійників, страчених разом із Христом, і фрагмент Хреста Животворящого. Їх пожертвувала для монастиря його засновниця – римська імператриця Олена.

Кіккос – високогірний монастирський комплекс: він споруджений на висоті понад 1000 метрів у горах Троодос над рівнем моря в XI столітті. Спочатку це було всього кілька дерев'яних будівель, але їх майже повністю знищила сильна пожежа. До XVI століття на згарищі з'явилися нові кам'яні будівлі, а дзвіницю на території монастиря добудували лише наприкінці XIX століття.

Нині віряни безстрашно піднімаються на таку висоту, щоб помолитися біля чудотворної Кіккської ікони Божої матері. Вважається, що її написав сам апостол Лука.

Звідси почав свій шлях служіння Богу перший президент Кіпру – архієпископ Макаріос III.

Тут же він і похований: його могила знаходиться за монастирем приблизно за два кілометри. Поруч із нею, як і в монастирському музеї та бібліотеці, де зберігаються тисячі старовинних рукописів, зразків одягу священнослужителів, прикрас, завжди багато паломників.

Нікосія

Попри складні реалії, кіпрська столиця продовжує щороку приваблювати тисячі туристів. Тут майже на кожному кроці – шедеври архітектури, вік яких обчислюється століттями і навіть тисячоліттями.

Історична частина Нікосії – Старе місто – оточене кільцем із середньовічних фортець, побудованих у XVI-XVII століттях. Тут же можна побачити одне з найвідоміших місць у столиці Кіпру – ворота Фамагусти. Знаходяться вони в турецькій частині міста.

Ніхто достеменно не знає, чому ця споруда має таку назву: насправді Фамагуста, місто-привид із трагічною історією, розташоване досить далеко – у східній частині країни.

Самі ж ворота цікаві насамперед неймовірною акустикою внутрішнього 35-метрового тунелю, де щороку проводяться концерти. По обидва боки від нього розташовані дві зали: у них діють постійні та тимчасові виставки, проходять камерні концерти, лекції, наукові конференції. У кожній залі можуть одночасно перебувати до 200 осіб.

З історією Кіпру запрошують познайомитися одразу кілька музеїв Нікосії. Найцікавіші виставки відбуваються в чотирнадцяти залах археологічного Музею, Візантійському музеї та Галереї мистецтв – вони розташовані в Палаці Єпископа.

Куріон

Руїни стародавнього міста-держави неподалік від Лімассола – ще одна пам'ятка глибокої давнини. До неї обов'язково прагнуть потрапити всі, хто небайдужий до археології.

Колись Куріон (у міста є ще одна латинізована назва – Куріум) виник на сімдесятиметровій кручі як держава, побудована греками після Троянської війни.

Вдале розташування і неприступність Куріона для ворогів швидко зробили його одним із наймогутніших і найпроцвітаючих міст-держав стародавнього Кіпру. Поступово його населення зросло до 20 тисяч жителів, що за тогочасними мірками відповідало рівню великого мегаполіса. Для порівняння: у стародавніх Афінах проживало трохи більше 30 тисяч осіб.

Однак через 900 років сильний землетрус зруйнував більшу частину міста, а трохи пізніше розпочате природою довершили арабські племена, фактично стерши колись могутню державу з лиця землі. Жителям нічого не залишалося, окрім як назавжди покинути місто.

Зараз про існування стародавнього мегаполіса нагадують лише руїни на самому верху скелі. З великої кількості будівель уцілів амфітеатр і руїни кількох будинків, а під час розкопок було виявлено залишки пізніших будівель – агори і ранньохристиянських базилік.

Амфітеатр повністю відреставровано, і тепер там відбуваються концерти, які можуть одночасно дивитися понад 3500 осіб.

Куріум – місце, куди із задоволенням вирушають не тільки любителі історії, а й ті, хто не мислить собі життя без екстриму. Тут можна помилуватися чудовими морськими краєвидами з вершини скелі, а найсміливішим пропонується здійнятися над суєтою нашого грішного світу на дельтапланах.

Влітку, коли спека на Кіпрі стає абсолютно нестерпною, мандрівникам доводиться дотримуватися запобіжних заходів. Вирушаючи на екскурсію в Куріон, потрібно захистити голову від дуже агресивного сонця капелюхами, панамками або хустками, а час обирати рано вранці або ввечері, коли температура хоч трохи спадає.

Айя Напа

Попри те, що Кіпр вважається одним із найкращих пляжних курортів світу, по-справжньому гарних місць для відпочинку біля моря там не багато.

Першість у топі найкращих пляжів тут давно утримує Айя Напа – популярний молодіжний курорт, де тусовка триває цілодобово, доки дозволяє погода, – тобто до кінця жовтня.

Якщо проїхати всього вісім кілометрів від Протараса – невеличкого селища на південному сході Кіпру, то ви опинитеся просто на місці – в Айя Напі, куди з'їжджаються з усього острова любителі галасливих дискотек.

На одному з найкращих кіпрських пляжів – Nissi Beach – весь сезон не змовкає музика. Свої виступи тут організовують запрошені діджеї. Пивні паті, відв'язні вечірки та інші яскраві заходи традиційно влаштовує Nissi Bay – пляжний бар, що вже став легендарним.

Сам пляж славиться чистим білим піском і надзвичайно красивими водами, які постійно змінюють свій колір від ніжно-блакитного до темно-бірюзового. Тут так чисто і безпечно, що Ніссі-біч отримав міжнародну нагороду – Блакитний прапор.

Тим же, хто не особливо в захваті від ледачого валяння на шезлонгах, пропонується весь набір традиційних пляжних розваг – пляжний волейбол, віндсерфінг, водні лижі.

Однак, як то кажуть, не одними дискотеками і тусовками жива Айя Напа. Не менше туристів збирає і монастир-музей, побудований у XV столітті венеціанцями.

Чинний же храм, де можна помолитися і сповідатися, стоїть поруч – усього за 50 метрів від монастиря. Служби там ведуть священники Кіпрської православної церкви.

Що з'їсти?

Культ їжі – це головне, що можна сказати про гастрономічні звички кіпріотів. Їдять тут багато і майже невпинно, якщо не рахувати перерви на сон. Це й не дивно: відірватися від смачних і ароматних страв кіпрської кухні справді важко.

Вона дуже нагадує собою грецьку кухню: навіть більшість назв у них однакові. Їхня спільна основа – м'ясо, морепродукти, риба, велика кількість овочів і фруктів. Усе готують на оливковій олії: на ній смажать і тушкують, її додають в овочеві салати.

Дуже популярні у кіпріотів різні соуси, а найулюбленіший і найвідоміший у світі – дзадзікі: це білий соус на основі густого несолодкого йогурту з часником і зеленню.

М'ясо на Кіпрі готові, напевно, їсти на перше, друге і третє – у кіпрській кухні налічуються сотні рецептів приготування свинини, курятини, баранини, індичатини.

Серед усіх м'ясних страв осібно стоїть сувла – м'ясо, приготоване на мангалі. До нього традиційно подають величезні порції грецького салату – крупно порізаних помідорів, огірків, солодкого перцю, кубиків фети і червоної цибулі, заправлених оливковою олією.

Головна фішка в приготуванні майже будь-яких страв із цільного м'яса – маринування у вині зі спеціями та приправами.

Так готують, наприклад, афелію – свинину в червоному вині з коріандром і стіфадо – яловичину, куди під час тушкування в маринаді додають дуже багато цибулі.

Дуже смачні страви з м'ясного фаршу. Його загортають у свинячий сальник і обсмажують, як ковбаски, – виходить шефталья, запікають із баклажанами та картоплею – ця страва дуже популярна не тільки на Кіпрі, а й у Туреччині, в балканських країнах під назвою мусака.

З фаршем готують і макарони: макаронья ту фурну запікають у духовці під соусом бешамель.

І, звичайно, не можна не згадати клефтіко – м'ясну страву номер один, візитну картку кіпрської кухні. Красиве слово з наголосом на "е" означає "крадене". Старовинна легенда стверджує, що готувати особливим чином баранину навчилися голодні пастухи, які одного разу вкрали в скупого господаря кізочку. Щоб крадіжка не стала помітною, тушу закопали в землю, а над нею спорудили і запалили багаття.

Поки розлючений господар шукав пропажу, м'ясо спокійнісінько готувалося майже в нього на очах. Козочку так і не знайшли, вирішивши, що її, напевно, загризли вовки. Хитрим пастухам крадіжка зійшла з рук. Коли ж вони розрили яму, їхньому здивуванню не було меж: на її дні лежала ароматна, чудово запечена тушка.

Відтоді баранину на Кіпрі готують саме так: м'ясо, звісно, ніхто не краде, але шматки запікають в особливій печі, де дуже мало місця. Піч невелика, має напівсферичну форму.

Туди поміщається певна кількість м'яса, а дверцята замазуються тістом, щоб пара не виходила назовні. Приготування триває кілька годин. На виході виходить ніжна страва, що виділяє неймовірний аромат.

А ще на обідньому столі в будь-якому будинку завжди є мезе – ціле асорті закусок, які подають у маленьких тарілочках. Від їхнього розмаїття розбігаються очі: там і сири, і соуси, і горіхи, оливки, риба, м'ясо, морепродукти...

Така подача традиційна не тільки для Кіпру: мезе можна побачити на столах греків і турків – звідти, власне, вона багато століть тому й прийшла на острів, щоб полюбитися і залишитися тут назавжди.

Якщо ще залишилися сили і місце в шлунку, варто обов'язково спробувати кіпрські десерти. Деякі з них нам навіть знайомі: хто не куштував пахлаву, чурчхелу або лукум? У цих ласощів можуть бути тільки трохи інші назви, але смак той самий.

Ще кіпрські мами і бабусі балують сім'ю лукумадесом – рум'яними пампушками з корицею, политими медом, пригощають вишуканим катаїфі – десертом, схожим на довгі тонкі нитки з додаванням фундука, меду, арахісу, мигдалю.

А що ж випити? На Кіпрі з його воістину райським кліматом просто ідеальні умови для вирощування винограду і виготовлення вина. Кіпрські вина славляться по всій Європі.

Мало хто з туристів, залишаючи гостинний острів, не візьме з собою пляшечку командарії – напою, чия історія почалася кілька тисяч років тому. Технологію його виготовлення описав ще Пліній Старший.

Це бурштинове вино міцністю від 15 до 22 градусів залишає приємний карамельний післясмак. Подають його до десертного столу добре охолодженим. Коштує воно недешево: пляшка справжньої командарії обійдеться в 20-25 євро. Найкращим вважається напій, вироблений у Кіккському монастирі.

Любителі міцного спиртного зазвичай бувають у захваті від узо – анісової горілки, яку подають сильно охолодженою як аперитив, коньяку Five Kings – його виготовляють на Кіпрі з XIV століття, а витримка становить не менше 15 років.

Популярний у кіпріотів і дистилят зіванія – національний напій, що нагадує на смак самогон. Його готують із виноградної макухи, що перебродила, а міцність зіванії буває від 45 до 53 градусів. Напій особливо люблять у селах: у кожному з них обов'язково є апарат для перегонки – ламбікос. Так-так, один-єдиний на все село! Виробляють зиванію буквально в промислових масштабах, що не дивно – жодне сільське і сімейне свято не обходиться без цього напою, та й туристи намагаються купити пляшечку-другу в подарунок. Саме вони забезпечують не менше чверті всіх продажів цього напою на Кіпрі.

Кіпр – чудове місце: тут якось особливо гарно відпочивається, сонце світить яскравіше, а місцеві жителі – веселі та життєрадісні кіпріоти – створюють неперевершену атмосферу позитиву й умиротворення. Сіга-сига – життя занадто гарне, щоб проживати його поспіхом...