Віктор Ющенко

Біографія

Віктор Ющенко народився на Сумщині, в селі Хоружівка 23 лютого 1954 року в родині сільських учителів. Батько майбутнього Президента, Андрій Ющенко, був учасником Другої світової війни, в’язнем Освенциму (Аушвіці) та інших німецьких концтаборів.

Перебуваючи на Західній Україні, впродовж 1946–1947 рр. співпрацював з підпіллям ОУН. Після війни викладав англійську мову в Хоружівській школі. Впродовж 1948–1956 рр. перебував у так званій розробці органів Міністерства державної безпеки СРСР.

Мати Віктора Ющенка, Варвара Тимофіївна, вчителювала в тій самій школі, що і її чоловік. Викладала фізику та математику. Померла через тиждень після того, як відбулася інавгурація Ющенка.

Освіта

Віктор Ющенко отримав вищу економічну освіту — в 1975 році закінчив Тернопільський фінансово-економічний інститут (тепер — Західноукраїнський національний університет). До речі, статус національного виш отримав у 2006 році за Указом свого випускника, тоді вже Президента України Ющенка. В 1998 році в Українській академії банківської справи (м. Суми) захистив дисертацію на тему «Розвиток попиту та пропозицій на гроші в Україні» й отримав вчений ступінь кандидата економічний наук.

Після навчання встиг два місяці пропрацювати заступником головного бухгалтера в колгоспі "40-річчя Жовтня" в селі Яворів Івано-Франківської області, а потім його призвали до лав радянської армії. Служив в прикордонних військах КДБ СРСР на радянсько-турецькому кордоні поблизу м. Ленинакан, Вірменська РСР.

Сім’я та діти

Віктор Ющенко двічі одружувався. Перша дружина — Світлана Колесник, з якою юнак познайомився в 1970-х роках в Улянівці. Там Ющенко працював економістом, а дівчина — вчителем української філології. У пари народилося двійко дітей — дочка Віталіна та син Андрій.

Друга дружина Ющенка — американка Катерина Чумаченко. Пара одружилася в 1998 році. Мають троє спільних дітей: дві доньки, Софію та Христину, та сина Тараса. У 2005 році Катерина Ющенко отримала українське громадянство, а в 2007 році вийшла із громадянства США.

Нині у Віктора Ющенка є п’ятеро онуків і понад 10 похресників.

До речі, кумом п’ятого Президента України Петра Порошенка також є Віктор Ющенко: діти Порошенків, близнючки Євгенія та Олександра, є похресницями Віктора Андрійовича та співачки Оксани Білозір.

Хобі

Одне з хобі, якому присвятив себе Ющенко — бджоли, за що свого часу навіть отримав у народі ім’я «головний пасічник України». Розповідав, що має три пасіки: на Київщині, Черкащині та Чернігівщині. Брат Петро Ющенко розповідав:

У років 6-7 тато подарував йому вуличок. Він там завжди у нас за хатою жив. Скільки бджіл його перекусало, скільки вони з татом возили їх на поля, в ліси на мотоциклі.

Друга пристрасть Ющенка — старовинні речі, які він колекціонує. На території садиби в Нових Безрадичах під Києвом він навіть створив мінісело із музеєм української культури.

Банківська кар’єра

До політичної діяльності Віктор Ющенко будував кар’єру у фінансово-економічній галузі. В 1976 році, через рік після закінчення вишу, молодий фінансист почав працювати в банківській системі. В 1985 році Віктор став начальником управління Української республіканської контори Держбанку. А в 1992 році обійняв посаду першого заступника Голови правління банку «Україна».

Уже наступного року, за рекомендацією відомого українського фінансиста та політика Вадима Гетьмана, Віктор Ющенко став головою Національного банку України і залишався на цій посаді до 1999 року.

Таким чином, Ющенко був одним із тих, хто стояв у витоків створення української національної валюти — гривні та грошової реформи 1996 року. За часів головування Ющенка було створено Державну скарбницю, а також розпочали будівництво Банкнотно-монетного двору, де нині друкують і карбують українські гроші (до речі, перші гривні та копійки у 1992 році виготовлялися для України за кордоном, оскільки тоді в молодої держави ще не було власного Банкнотно-монетного двору).

За підсумками всього 5 років роботи на провідних банківських посадах України, в 1997 році фінансовий журнал Global Finance, що поширюється майже у 160 країнах світу, включив Віктора Ющенка до шістки найкращих банкірів світу.

Згодом експерти зазначали, що саме завдяки вдалій фінансовій політиці Кабміну та очолюваного Ющенком Нацбанку, Україні вдалося уникнути фінансової кризи, яка в 1998 році охопила сусідню росію.

У грудні 1999 року Віктор Ющенко залишив посаду голови правління Національного банку України та розпочав політичну кар’єру.

Політичний шлях

1999 рік ознаменувався для України тим, що на президентських виборах вдруге переміг Леонід Кучма. Новий уряд очолив Віктор Ющенко.

На посаді сьомого прем’єр-міністра України Ющенко перебував з 1999 р. до 2001 р. Цей період став часом зростання економіки та скорочення зовнішніх боргів. За його прем’єрства було зменшено кількість категорій осіб, що мають право на пільги від держави.

Втілена урядом Ющенка програма «Реформи заради добробуту» дала змогу досягти позитивних зрушень у державній економіці. Саме в той час уперше з проголошення незалежності відбувся приріст ВВП. Позитивні зміни торкнулися й механізму розрахунків і платежів у центральний та місцеві бюджети. Впродовж року було ліквідовано бюджетну заборгованість за зарплатами, пенсіями і стипендіями.

Попри все, очолюваний Ющенком уряд постійно опинявся під тиском різних фінансово-промислових груп. Не склалися у Ющенка й стосунки з Президентом Кучмою, проти якого на той час уже розпочалися акції протестів «Україна без Кучми».

Зрештою, 26 квітня 2001 року Верховна Рада, в якій вже на той час сформувалася прокучмівська більшість, відправила у відставку уряд Ющенка. Що цікаво, це був перший випадок в українській політиці, коли розпуск уряду відбувся з подачі парламенту. Ющенко ж тоді у прощальній промові сказав, що йде з посади прем’єра, щоб повернутися.

Після цього новий уряд очолив спершу Анатолій Кінах, згодом — Віктор Янукович. А Ющенко почав формувати опозиційну до влади політичну силу — блок «Наша Україна».

Прем’єрську та політичну діяльність Ющенка тих років оцінюють по-різному. З одного боку, його називають найпопулярнішим політиком кінця 1990-х — початку 2000-х, з іншого боку, його неодноразово критикували за надто м’яку політичну гру.

Помаранчева революція

Пішовши з уряду, Віктор Ющенко зосередився на формуванні широкого опозиційного блоку, який згодом отримав назву «Наша Україна». Нове об’єднання згуртувало праві та правоцентристські політичні сили — загалом 10 партій. Зрештою, на парламентських виборах навесні 2002 року політичне формування, створене Ющенком, отримало 24,7% голосів виборців — найбільше з-поміж усіх партій і блоків. Це дало можливість «Нашій Україні» сформувати найчисленнішу фракцію у Верховній Раді.

У 2001–2002 рр. в Україні набирала обертів протестна акція «Повстань, Україно!» проти чинного президента Кучми. Організаторами акції були: Соціалістична партія України, Комуністична партія України, Блок Юлії Тимошенко, а згодом до них долучилася й «Наша Україна» Віктора Ющенка. На такому соціально-політичному тлі популярність Ющенка стрімко зросла, і він став кандидатом від опозиційних сил на майбутні президентські вибори, заплановані на 2004 рік.

У передвиборчі перегони Ющенко вступив як самовисуванець, проте отримав безпрецедентну підтримку інших опозиційних до влади політичних сил. Незважаючи на це, впродовж усієї передвиборчої кампанії на нього здійснювався тиск адмінресурсу, застосовувались методи «брудної» політтехнології.

31 жовтня 2004 р. відбувся перший тур президентських виборів. На них Ющенко з мінімальним відривом (39,9% проти 39,26%) переміг свого головного опонента Віктора Януковича, який представляв провладний політичний блок. Другий тур голосування відбувся 21 листопада зі значними фальсифікаціями, що призвело до загальнонародного невдоволення. Після розмови з тодішнім головою ЦВК Сергієм Ківаловим Ющенко звернуся до прихильників і закликав вийти на Майдан, щоб засвідчити свою незгоду з результатами другого туру виборів:

Ми не довіряємо підрахункам Центральної виборчої комісії. Ми закликаємо наших прихильників прийти на Майдан Незалежності і захистити свою перемогу.

І вже 23 листопада на центральні площі різних міст України почали виходити люди на акції протесту проти фальсифікування результатів виборів. Так почалася Помаранчева революція.

«Ющенко, Так!», «Бандитам тюрми!», «Схід і захід разом», «Міліція з народом», «Разом нас багато, нас не подолати!» — наприкінці 2004 року ці слова звучали по всій Україні. Вони стали головними гаслами Помаранчевої революції. У результаті, мітингувальники домоглись скасування результатів другого туру виборів і призначення нової дати виборів — 26 грудня 2004 року. За підсумками повторного голосування, Віктор Ющенко отримав 51,99% голосів виборців і став третім Президентом України.

Президент України

23 січня 2005 року в історію увійшов як день, коли Ющенко став Президентом України. Саме того дня відбулася інавгурація, на якій були присутні перші особи понад 15 країн. Так світ засвідчив легітимність виборів і нового лідера держави.

Внутрішня політика

Ющенко-президент увійшов в історію як лідер, за часів керівництва якого відбулося багато реформ. Насамперед було здійснено конституційну реформу, результатом якої стало послаблення повноважень президента і збільшення ролі парламенту.

Президент Ющенко докладав зусилля для протидії корупції. Саме за його каденції відбулася освітня реформа й запровадили ЗНО. Так вдалося зруйнувати чи не найбільшу корупційну схему в освітянській галузі. 

За часів третього Президента в країні відродилися свобода слова і вільна преса без цензури й «темників», що застосовувалися раніше.

Збереження української культури та історії, підтримка української мови та національної спадщини, відродження національної пам’яті — ще одна царина, якій президент Ющенко приділяв багато уваги.

За часів його президентства Голодомор 1932–1933 років було визнано геноцидом українського народу, провіднику ОУН Степану Бандері присвоєно звання Героя України, відкрито меморіальний комплекс «Пам’яті героїв Крут» і Національний історико-культурний заповідник «Гетьманська слава», відбудовано резиденцію Богдана Хмельницького в Чигирині, поширювалася правдива інформація про сталінські репресії та роль Української повстанської армії в боротьбі за незалежність України.

Зовнішня політика

Головним пріоритетом зовнішньої політики Президента Ющенка була інтеграція України до Євросоюзу та НАТО. Для цього в державі було впроваджено низку економічних реформ. 

Відкрита прозахідна позиція Ющенка стала причиною конфлікту з росією. Першими спробами рф налякати українців й змусити відмовитися від проєвропейської позиції стали газові кризи.

Ще одним знаковим рішенням Президента в міжнародній політиці стало виведення українських миротворців з Іраку. Процес розпочався в 2005 році, а остаточно завершився в 2008 р.

У 2006 році Президент Ющенко домігся скасування поправки Джексона–Веніка щодо України. Наслідком такого рішення стало скасування податків і тарифів на український експорт і відкриття шляху для американських інвестицій в українську економіку. А вже в 2008 р. Україна отримала членство в Світовій організації торгівлі.

Розпад «помаранчевої» команди

Шлях до президентства Віктор Ющенко торував разом із однодумцями. Однією із прибічниць майбутнього Президента була Юлія Тимошенко, яка після перемоги Ющенка отримала посаду прем’єр-міністра. Проте вже восени 2005 року всередині «помаранчевої» команди назрів конфлікт, і після звинувачень уряду в корупції лідер держави відправив у відставку Кабінет Міністрів, а також ще одного свого прибічника — Голову РНБО Петра Порошенка.

У 2007 році Тимошенко повернулася на пост прем’єр-міністра. Проте на тлі політичної кризи, що почала наростати, конфлікт із Президентом Ющенком ще більше загострився. Піком конфлікту між першими особами держави став 2008 рік. А вже в 2010 р. Ющенко заявив, що співробітництво з Тимошенко було його найбільшою політичною помилкою.

Отруєння Ющенка

Ця подія, що трапилася під час передвиборчої кампанії 2004 року, спричинила міжнародний резонанс. Отруєння, яке, очевидно, повинно було усунути політика з передвиборчих перегонів, лише підняло рейтинг Ющенка, який в очах суспільства отримав статус жертви політичного переслідування.

Досі цей випадок залишається нерозкритим. Було встановлено лише, що Ющенка отруїли діоксинами — хімічними речовинами, які не входять до продуктів харчування. Їхній вміст у крові політика перевищував допустиму концентрацію в тисячі разів.

За однією із версій, отруєння Ющенка відбулося 5 вересня 2004 року під час вечері з народним депутатом Давидом Жванією, головою СБУ Ігорем Смешком і його заступником Володимиром Сацюком. Вже наступного ранку політику стало погано, а в ніч з 9 на 10 вересня його доправили до однієї з австрійських клінік. Фахівці тоді говорили, що якби політик вчасно не звернувся за медичною допомогою, 80% імовірності, що впродовж наступних 24–72 годин він міг померти. Як зазначав Ющенко:

Перші півтора дні розширювалися зони болю. Після закінчення першої доби всі лікарі не могли поставити діагноз. Тоді до мене прийшов голова Верховної Ради і сказав, що якщо я хочу жити, то необхідно терміново звернутися до західної клініки. Коли я вже виїхав до Австрії, на другий чи третій день почалися набряки тіла, і голова значно збільшилася в розмірі. Біль поширилася по всьому тілу. Почалися запальні і гнійні процеси всередині організму.

Подейкують, що отруєння було здійснене головними політичними опонентами лідера «Нашої України». В 2023 році увагу до цієї теми привернув блогер Сергій Іванов, випустивши резонансне відеорозслідування. За версією, яку висловив Іванов, отруєння Ющенка відбулося за участі агентів ФСБ, до списку яких блогер відніс українських журналістів Віталія Портникова, Сергія Руденка та Мирославу Барчук. Щоправда, цю версію Іванова його колеги-журналісти і політики розкритикували.

Ющенко після президентства

Каденція президента Ющенка закінчилася в 2010 році. Політик брав участь у чергових президентських виборах, проте тоді отримав усього 5,45% голосів. Після цього Віктор Ющенко певний час продовжував політичну діяльність, але згодом почав більше займатися громадською діяльністю.

Гетьман України

Після завершення президентства Віктор Ющенко ще впродовж 8 років, до 2018 р., залишався Гетьманом України. Це почесне звання політик отримав у 2005 р. за рішенням Всеукраїнської громадської організації «Українське реєстрове козацтво». Присягу гетьмана політик складав на Софійській площі у Києві за участі понад 200 представників козачих об’єднань.

Книги Віктора Ющенка

У письменницькому доробку Віктора Ющенка понад 10 книг. Ранні книги присвячені економічно-фінансовим темам, історії та розвитку української гривні, пізніші — політичним темам: роздуми про український політикум, мемуари Президента, його промови різних років.

Найвідоміші книги Віктора Ющенка:

• «Історія української гривні» (1997);
• «Платіжні системи» (1998);
• «Гроші: розвиток попиту та пропозиції в Україні» (1998);
• «Управління валютними ризиками» (1998) ;
• «28 тижнів української історії» (2003);
• «Віктор Ющенко: 100 днів президентства: пряма мова» (2005);
• «Голос нації» (2010);
• «До нації: вибрані промови» (2010);

• «Недержавні таємниці: нотатки на берегах пам’яті» (2014).

Громадська діяльність

У 2010 році в Міністерстві юстиції України була зареєстрована громадська організація Інститут Президента Віктора Ющенка «Стратегічні ініціативи». В межах проєкту відбуваються інтелектуальні дискусії, присвячені розвитку громадянського суспільства, українській політиці, культурним цінностям.

З квітня 2011 року Віктор Ющенко є співголовою Ради з питань розвитку Національного культурно-мистецького та музейного комплексу «Мистецький арсенал». Третій Президент України був причетним до заснування Громадського інституту історичної пам’яті, а його дружина Катерина Ющенко з 2005 року очолює Наглядову раду Міжнародного благодійного фонду «Україна 3000».

В селі Нові Безрадичі, що на Київщині, Ющенко створив музейний комплекс «Код нації», а в 2023 році брав участь у створенні тризуба, який тепер прикрашає монумент «Батьківщина-мати» замість демонтованого радянського гербу.

Здавна долучається Ющенко і до різноманітних екологічних проєктів. Так, у 2008 році політик заснував Академію екологічних наук, а в 2021 р. долучився до проєкту «Озеленення планети».

Нагороди

Громадсько-політична активність Віктора Ющенка була відзначена багатьма нагородами. Зокрема, третій Президент України отримав:

1. Почесні відзнаки від Президентів різних років (1996 р. - 2016 р.).
2. Звання заслуженого економіста України (1997 р.).
3. Звання почесного доктора Національного університету «Києво-Могилянська академія» (1996 р.).
4. Звання доктора honoris causa Люблінського католицького університету (2009 р.).
5. Орден короля Томислава зі стрічкою і Великою Даницею (2007 р., Хорватія).
6. Орден Білої Троянди (2006 р., Фінляндія).
7. Орден Білого Орла (2005 р., Польща).
8. Орден Вітовта Великого (2006 р., Литва).
9. Орден Трьох Зірок (2006 р., Латвія).
10. Орден Української Православної Церкви преподобних Антонія і Феодосія Києво-Печерських I ступеня (2007 р.).
11. Орден Лицарів Гробу Господнього (2007 р., Єрусалим).
12. Орден Серафимів (2008 р., Швеція).
13. Президентський орден Сяйво (2009 р., Грузія).
14. Орден Південного Хреста (2009 р., Бразилія).
15. Премія лідерства Доула (2011 р., США).

У 2005 році американські сенатори Джон Маккейн та Гілларі Клінтон подавали кандидатуру Ющенка на здобуття Нобелівської премії миру. А в 2023 р. третього Президента України відзначили медаллю Гарета Джонса за поширення правди про Голодомор.

Реакція на війну в Україні

З початком повномасштабної війни Віктор Ющенко неодноразово виступав із заявами та зверненнями, які підтверджували його непохитну проукраїнську позицію. Зокрема, в день свого 70-річчя (23 лютого 2023 р.) він нагадав, що війна з московською ордою триває вже 400 років і зауважив, що не має сумнівів у тому, що після перемоги Україна стане членом НАТО і європейської сім’ї.

Крім того, Ющенко підтримав позицію Президента Володимира Зеленського щодо неможливості відмовитися від територій заради припинення війни.

Нині Віктор Ющенко є активним учасником міжнародних ініціатив із врегулювання воєнного конфлікту, виступає з лекціями за кордоном на теми глобальної безпеки України та Європи.

FAQ