Софія Ротару

Хоча традиційно Софію Ротару вважають співачкою попжанру, проте в її творчості є місце і фольклору, і пісням з елементами джазу, року і навіть репу. Свого часу вона однією з перших на пострадянському просторі почала виконувати пісні в комп’ютерному аранжуванні, а в радянські часи стала першою співачкою, яка вийшла на сцену в штанях.

Починаючи з 1973 року й упродовж кількох десятиліть поспіль, виконавиця була незмінною учасницею і власницею нагород популярної музичної премії «Пісня року».

В доробку артистки є більше пів тисячі пісень різними мовами — українською, молдавською, російською, сербською, німецькою, польською, англійською, французькою та ін.

Проте для багатьох головна пісня, з якою асоціюється ім’я Софії Ротару, — «Червона рута» авторства легендарного Володимира Івасюка.

Біографія

Життєвий шлях співачки, як і життя всіх людей, мережиться зі щасливих і сумних моментів, із досягнень і втрат. Проте змалечку в ньому завжди було місце для музики та пісні.

Дитинство

Майбутня співачка народилася в молдовській сім’ї у селі Маршинці, що в Новоселицькому районі Буковини. І хоча насправді дівчинка з’явилася на світ 7 серпня 1947 року, паспортистка, яка вносила дані Софії Михайлівни в документ, помилилася та записала іншу дату — 9 серпня. Співачка нічого не виправляла, тож так і отримала відразу два дні народження.

Софія зростала в багатодітній сім’ї. Її батько до Другої світової війни був бригадиром виноградарів. Але в 1944 році Михайла Ротару мобілізували. З війни повернувся з пораненням. Мама майбутньої виконавиці, Олександра Іванівна, торгувала на ринку овочами.

Крім Софії, у родині було ще 5 дітей: Зінаїда, Ауріка, Анатолій, Євгеній та Лідія.

Сім’я Ротару завжди була музичною. У ній співали і батьки, і діти. До речі, молодша сестра Софії Михайлівни Ауріка — теж народна артистка України. А брати співачки свого часу виступали в складі кишинівського ВІА «Оризонт». Сама ж Софія з першого класу була учасницею не тільки шкільного, а й церковного хору, незважаючи на те, що це загрожувало маленькій школярці виключенням із піонерів. Крім того, маленька Софія захоплювалася легкою атлетикою, займалася в драмгуртку та грала на баяні.

Значний вплив на розвиток музичного таланту майбутньої співачки мала старша сестра Зінаїда. Після перенесеного в ранньому дитинстві тифу дівчинка втратила зір, але розвинула феноменальну музичну пам'ять. Вона слухала та запам’ятовувала пісні, яких згодом вчила Софію.

Початок творчого шляху

Софія Ротару, яку знають у багатьох країнах світу, розпочинала свій творчий шлях у ролі викладача сольфеджіо та теорії музики в Чернівецькому музичному училищі, яке й сама закінчила 1968 року. І вже тоді ім’я артистки поволі набувало популярності. Вже на початку 1960-х років вона — зірка художньої самодіяльності спершу у своєму рідному районі, а далі — й у всій Чернівецькій області.

Перший справжній успіх міжнародного рівня до артистки прийшов у 1968 році. Тоді дівчина взяла участь у Всесвітньому фестивалі молоді, який відбувався в Болгарії. Там молода виконавиця заспівала по дві пісні українською та молдовською мовами.

Головою журі на фестивалі була популярна в той час радянська артистка Людмила Зикіна. Вона й напророчила долю Софії Ротару, сказавши, що співачку чекає велике майбутнє.

Після цього, як кажуть, закрутилося: численні конкурси, перемоги, міжнародне визнання. І при цьому Софія Ротару продовжувала розвиватися професійно — закінчила Кишинівський інститут мистецтв ім. Г. Музическу, освоївши спеціальність хорового диригента.

Основні етапи життя Софії Ротару

• 7 серпня 1946 р. — народження.
• 1962 р. — перемога на районному пісенному конкурсі.
• 1963 р. — перемога на обласному конкурсі художньої самодіяльності в Чернівцях.
• 1964 р. — лауреатка Республіканського фестивалю народних талантів.
• 1968 р. — участь у ІХ Всесвітньому фестивалі молоді та студентів у Болгарії, де отримала міжнародне визнання; одруження з Анатолієм Євдокименком.
• 1970 р. — народження сина Руслана.
• 1973 р. — перша премія на конкурсі «Золотий Орфей».
• 1974 р. — вийшли альбом «Софія Ротару» і мюзикл «Пісня завжди з нами» за участю співачки.
• З 1975 до 1992 рр. — солістка Кримської філармонії.
• 1976 р. — отримала звання Народної артистки Української РСР.
• Кінець 1970-х рр. — перші гастролі в Європі.
• 1983 р. — виступ у Канаді, після якого без конкретних пояснень гурт більше не випускали за кордон упродовж 5 років. Того ж року співачка отримала звання Народної артистки Молдавської РСР.
• 1984 р. — вийшов альбом «Ніжна мелодія», за який співачка отримала престижну нагороду «Золотий диск», а пластинка розійшлася по всьому СРСР багатомільйонним накладом.
• 1988 р. — звання народної артистки СРСР.
• 1998 р. — вихід першого CD-альбому «Люби мене».
• 2001 р. — 30-ліття творчого шляху співачки, якому було присвячено велику концертну програму «Життя моє — моя любов».
• 2002 р. — звання Герой України.

Софія Ротару, вік якої вже перетнув 75-літню позначку, й досі залишається знаною й улюбленою для багатьох. І навіть зараз продовжує виступати.

Творчість

1972 рік приніс Софії Ротару всенародну популярність. Саме тоді вийшов фільм-мюзикл «Червона рута». В ньому звучали пісні Володимира Івасюка, які стали хітами на всі часи. Три з них заспівала молода виконавиця. Вона ж зіграла головну роль у фільмі. Після цього творчий тандем Івасюк–Ротару ще не раз тішив шанувальників спільними творчими проєктами.

Того ж року артистку запросили до Чернівецької філармонії, де й було створено ансамбль «Червона рута», в якому солісткою стала Софія Ротару. Художнім керівником гурту був чоловік співачки — Анатолій Євдокименко. Вже в рік заснування колектив запросили виступити для радянських космонавтів у Зоряному містечку.

Що цікаво, першу професійну програму новоствореного гурту комісія Міністерства культури СРСР заборонила, а Софії Ротару порадила «співати народні пісні та не сунутися на естраду». Проте тодішній заступник директора філармонії у Чернівцях Пінкус Фалік посприяв тому, щоб колективу таки дозволили виступати.

Творчий доробок

У репертуарі Софії Ротару понад 500 пісень різними мовами. Дискографія артистки включає:

• студійні альбоми — 21;
• збірники — 25;
• концертні альбоми — 2;
• сингли — 20;
• бі-сайди — 15;
• саундтреки — 5;
• відеоальбоми — 3;
• відеокліпи — 18;
• трибют-альбоми — 2.

Співпраця з відомими особистостями

За тривалу творчу кар’єру співачка встигла попрацювати з найталановитішими поетами та композиторами різних часів і національностей. Донині справжнім хітом залишається «Червона рута», написана в 1970 році 20-річним Володимиром Івасюком. Саме ця пісня стала головною «візитівкою» артистки.

Розпад гурту «Червона рута» співачка переживала болісно. Проте ця подія ознаменувала й початок нового творчого етапу в житті артистки. В той час співачка познайомилася з Володимиром Матецьким. Згодом він напише для Софії Ротару чимало пісень, які отримають шалену популярність і принесуть співачці народну любов у різних країнах світу. Цей творчий тандем тривав упродовж 15 років.

У 1985 році Михайло Шабровий написав для Софії Ротару «Лаванду» — це ще одна пісня, яка стала знаковою для співачки. До речі, альбом «Лаванда» свого часу отримав від лейбла «Мелодія» відзнаку «Платиновий диск». Завдяки співпраці з Володимиром Матецьким у 1987 році репертуар співачки поповнився ще одним народним хітом «Луна-луна».

У різні часи пісні для Софії Михайлівни писали Раймонд Паулс, Давид Тухманов, Олександра Пахмутова, Оскар Фельцман, Олександр Зацепін. У 1993 році від Михайла Шаброва та Володимира Матецького Софія Ротару отримала ще один безперечний хіт, який упродовж багатьох років артистка виконувала чи не на всіх своїх концертах, — «Хуторянка».

У 2004 році завдяки співпраці з українським композитором Русланом Квінтою і поетом Віталієм Куровським у репертуарі Софії Ротару з’явився українськомовний хіт «Одна калина». Його популярність неодноразово порівнювали з успіхом «Червоної рути».

Стосунки з відомими людьми

З колегами по цеху в різні часи у співачки складалися здебільшого хороші стосунки. Проте тривалий час ширилися чутки про конфлікт між Софією Ротару та Аллою Пугачовою. Що саме не поділили артистки, достеменно невідомо. Найбільш популярною є версія, що причиною взаємної неприязні була конкуренція за право називатися «співачкою номер один». Чи не вперше обидві артистки з’явилися на одній сцені у 2009 році, коли разом виконали пісню групи «Тату». Згодом, під час фестивалю в Криму у 2011 році, співачки зі сцени заявили, що ніколи не конфліктували.

Особисте життя співачки

Про свого чоловіка, Анатолія Євдокименка, Софія Ротару неодноразово казала:

«Моє перше та єдине справжнє кохання».

Вони одружилися в 1968 році, а вже через два роки у пари народився син Руслан.

Хоча Анатолій Євдокименко був родом із Чернівців, та «познайомився» з артисткою-землячкою аж на Уралі. Коли юнак проходив військову службу в Нижньому Тагілі, в частину потрапив журнал «Україна» з фотографією Софії Ротару на обкладинці. Анатолій повісив фото красуні над ліжком, а коли повернувся додому, кинувся шукати дівчину. І таки знайшов…

До речі, саме майбутній чоловік, який теж професійно займався музикою, вмовив Софію Ротару спробувати себе в ролі солістки естрадного оркестру. До того співачка виконувала переважно народні пісні — українські та молдовські.

Анатолій Євдокименко помер у 2002 році, після 35 років шлюбу, в результаті інсульту. Співачка важко переживала втрату й на тривалий час скасувала виступи, зйомки, концерти. Повернутися до творчості артистці допоміг син, який одного разу сказав мамі: «Ти будеш присвячувати всі свої пісні нашому татові».

До речі, син співачки пішов стопами творчих батьків і працює музичним продюсером. Виховує з дружиною двох дітей — Анатолія і Софію. Дітей назвали на честь відомих дідуся та бабусі. Захоплюється музикою і внук співачки — Анатолій Євдокименко-молодший. Він — диджей, виступає під сценічним іменем SHMN.

Звання та нагороди

Софія Ротару — одна з найбільш титулованих співачок на пострадянському просторі. Серед її досягнень є як відзнаки епохи СРСР, так і новітнього часу.

У переліку почесних звань виконавиці:

• Заслужена артистка СРСР (1973);
• Народна артистка Української РСР (1976);
• Народна артистка Молдавської РСР (1983);
• Народна артистка СРСР (1988).

Крім того, виконавиця є почесною громадянкою Чернівців, Буковини, Кишинева, Ялти та Автономної Республіки Крим.

Є у доробку співачки й чимало державних нагород України. Серед них:

1. Почесна відзнака Президента України (1996);
2. Орден княгині Ольги ІІІ ступеня (1999);
3. Орден княгині Ольги І ступеня (2002);
4. Орден «За заслуги» ІІ ступеня (2007);
5. Національна легенда України (2021).

У радянські часи Софія Михайлівна отримала Орден Дружби народів та Знак Пошани. В наш час у Молдові Софію Ротару відзначили Орденом Республіки, а в РФ — Орденом Пошани.

Крім того, співачка має близько 40 різних премій і призів, які отримувала практично щороку, починаючи з 1962 року. Перший — Переможниця Новоселицького районного конкурсу мистецької самодіяльності.

Громадянська позиція

Незважаючи на те, що багато років артистка працювала в РФ, від українського громадянства вона не відмовилася. Ба більше, після початку повномасштабної війни вона залишалась в Україні. Коли бомбили Київ, співачка не виїхала зі столиці, а ховалася в бомбосховищі, як і всі мешканці. Достеменно невідомо, де мешкає Софія Ротару зараз. Дехто говорить, що вона живе разом із сином і його сім’єю в елітному селищі П’ятихатки, що неподалік Києва. Але ширяться чутки і про те, що артистка перебуває у Сполучених Штатах або в Італії, де придбала житло. Вона періодично публікує дописи та історії в Instagram, але не вказує свого місця перебування.

Після анексії Криму та російської агресії на Донбасі в 2014 році співачка ще продовжувала виступати з концертами в Росії. Щоправда, після того, як 25 листопада 2018 року росіяни обстріляли в Керченській протоці українських моряків, Софія Ротару відмовилася брати участь у російській «Пісні року». Однак уже наступного 2019 року співачка взяла участь у «Блакитному вогнику» на «Мосфільмі». Продовжилися концерти в Росії і в 2020 році, а у 2021 році виконавиця брала участь у «Новій Хвилі» в Сочі, зйомках новорічних концертів, «Пісні року 2022» у Москві. Щоправда, гастрольну діяльність на території РФ Софія Ротару припинила ще у 2014 році.

Після анексії Криму у 2014 році Софія Михайлівна не прийняла російське громадянство. Сестра співачки, Ауріка Ротару, в одному з інтерв’ю сказала, що вся сім’я чекає на повернення Криму, чим викликала обурення російських політиків.

Коли 24 лютого 2022 року відбулося повномасштабне вторгнення російських військ в Україну, Софія Ротару відкрито підтримала батьківщину, заявивши, що російські ракети знищують мирне населення. Про це вона опублікувала допис на своїй сторінці в Instagram. Своє 75-ліття виконавиця зустріла в рідному селі Маршинці. Тоді ж артистка оголосила про допомогу благодійному фонду «БОН БОКС». Після початку повномасштабної війни артистка припинила концертну діяльність, заявивши, що зараз «не час для співів».

У відповідь на громадянську позицію Софії Ротару в окупованому Криму пропонують позбавити співачку звання Почесний громадянин Ялти. Також Сергій Цеков, «сенатор» від Криму, закликає націоналізувати готель Villa Sofia, який належить Ротару. Таку ж позицію має і ГО «Ветерани Росії», яка у 2023 році звернулась до Слідчого комітету та Генпрокуратури РФ з вимогою позбавити артистку не лише готелю, а й трикімнатної квартири, яку вона має у Москві.