Денис (Редіс) Прокопенко

Хоча Денис Прокопенко прийшов до «Азова» без військової освіти та жодного досвіду участі в бойових діях, завдяки своїм лідерським якостям він за короткий час став наймолодшим командиром полку в історії ЗСУ та однією з головних постатей українського спротиву російській агресії.

У 2022 році Редіс «Азов» брав участь у захисті Маріуполя та очолював оборону металургійного заводу «Азовсталь». Він публікував відеозаписи, в яких розповідав про те, що відбувається у місті та на заводі. Завдяки цим відео українці змогли побачити, як відбувалася героїчна оборона Маріуполя.

Біографія

Майбутній командир «Азова» Денис Прокопенко народився 27 червня 1991 року. Його дід — карел, який воював у фінській війні проти СРСР, а згодом переїхав до Києва. Тоді загинула вся його сім'я, невідомо, чи їх забрали в полон, чи вбили.

Денис рано втратив батька, про його матір майже нічого невідомо. В дитинстві хлопчиком найбільше опікувався дідусь. Він багато розповідав онукові про війну з Радянським Союзом, і ці розповіді назавжди закарбувалися в його пам’яті. Дід завжди був для Дениса авторитетом, тож хлопець свідомо розділив його погляди та мріяв воювати проти кремлівського окупаційного режиму. Саме тому він носить на плечі плакету Ухтинської Республіки — символ Карельського опору.

Денис добре начався в школі. Особливо легко йому давалося вивчення мов, тож після закінчення школи він вступив на філологічний факультет Київського національного лінгвістичного університету та закінчив його, отримавши диплом за спеціальністю «Викладач англійської мови». Проте після закінчення вишу за цією спеціальністю Прокопенко не працював. Натомість у 2020 році він вступив до київського Національного університету оборони, на спеціальність «Бойове застосування та управління діями військових частин механізованих і танкових військ».

Редіс — великий шанувальник футболу та один з активних уболівальників (ультрас) футбольного клубу «Динамо» (Київ). Свого часу за своїм улюбленим клубом Денис об'їздив майже всю Україну, але у 2014 році війна з Росією кардинально змінила його пріоритети.

«Азов»

У 2014 році Денис добровольцем вступив до загону спеціального призначення «Азов» та брав участь в антитерористичній операції на сході України, зокрема в найгарячіших точках поблизу Мар’їнки, Іловайська, Широкиного.

Свій шлях в «Азові» хлопець починав гранатометником, але згодом командири помітили його неабиякі лідерські якості та довірили командування спочатку взводом, потім — ротою, а згодом і батальйоном. У вересні 2017 року Дениса Прокопенка було призначено командиром полку «Азов».

Російсько-українська війна

Денис Прокопенко — один із найкращих бойових лідерів, справжній військовий професіонал, який вміє вчитися та самовдосконалюватись, а також навчати та підтримувати бойовий дух підлеглих. У 2021 році саме Прокопенко проводив командно-штабні навчання для групи комбригів і комбатів ЗСУ з організації бою у наступі за статутами НАТО, які на той час було введено лише в «Азові».

Завдяки своїм лідерським якостям та стратегічному мисленню Денис швидко здолав шлях від простого гранатометника до командира полку. А під час оборони Маріуполя Прокопенко був справжнім голосом «Азовсталі», який надихав побратимів. Він зміг не лише організувати надскладну оборону, а й підтримувати бойовий дух своїх бійців в оточенні ворогів.

«Потрібно завжди зберігати самовладання та спокійно думати у будь-якій ситуації. Тобто у разі втрат не треба впадати в паніку, необхідно, щоб мозок розважливо працював, щоб далі виконувати поставлене завдання та не брати це близько до серця під час проведення операції», — каже азовець Редіс.

Цікаво, що Денис Прокопенко ще наприкінці 2021 року припускав можливість повномасштабного вторгнення російських військ на територію України.

Редіс не любить порожніх розмов і до українців звертається нечасто, тож його слова має почути кожен громадянин України. У своєму дописі у Facebook командир визнає, що «Скільки ще триватиме війна?» — головне питання для всіх українців. Повна невизначеність і можливість того, що бойові дії триватимуть ще довгі роки, пригнічує не тільки цивільних людей, а й мотивованих військових. Але відповідь на це питання проста: Росія ніколи не відмовиться від своїх геополітичних цілей, тож війна триватиме доти, доки ми будемо здатні чинити опір. Так звані «перемир'я» та «домовленості» будуть просто черговим тайм-аутом для ворога, необхідним для накопичення ним ресурсів для подальшого наступу. Саме тому наша здатність у критичний момент мобілізувати всі необхідні ресурси та працювати на межі надлюдських можливостей має надзвичайно важливе значення.

Денис Прокопенко наголошує, що українці мають зробити усвідомлений вибір: взяти до рук зброю та поповнити лави ЗСУ або зробити все, щоб стати для армії надійним тилом, який працює на підтримку обороноздатності країни. Прокопенко вважає, що наближення перемоги в цій важкій і екзистенційній для української нації війні залежить від кожного.

«Азовсталь»

Про жахливі події, що сталися в Маріуполі 2022 року, знає весь світ. Російські війська атакували місто з кількох боків. Приблизно тиждень захисники стримували ворога на підступах до Маріуполя. Коло оточення навколо міста замкнулося 3 березня, на 8-й день війни, і росіяни поступово його стискали. Через місяць, на початку квітня, залишилося три осередки захисту: центр міста, порт та завод «Азовсталь». У порту трималася бригада української морської піхоти, на «Азовсталі» — полк «Азов».

Росіяни постійно бомбили та обстрілювали місто з установок залпового вогню. 13 квітня українські військові були вимушені покинути порт. Частина морпіхів змогла пробитися до «Азовсталі» та приєднатися до «Азова». Завдяки Starlink військові залишались на зв'язку із зовнішнім світом, записували відеозвернення, передавали та отримували необхідну інформацію.

Одне з повідомлень Дениса Прокопенка, передане з «Азовсталі»:

«Ворог порушує правила війни, обстрілюючи цивільних людей та руйнуючи інфраструктуру міста. Дії ворога фактично є геноцидом мешканців Маріуполя».

Незважаючи на важкі бої, Денис Прокопенко, «Азов» та інші захисники «Азовсталі» домоглися евакуації цивільних, поранених і загиблих на підконтрольну Україні територію.

Героїзм і самовідданість захисників Маріуполя мали надзвичайно важливу роль у повномасштабній війні — завдяки такому потужному опору окупанти буквально застрягли в місті, а їхній наступ на інших напрямках сповільнився.

Вороги не змогли реалізувати план швидкого захоплення Запоріжжя, здійснити вихід на адміністративний кордон Донецької та Запорізької областей та створити умови для оточення українських військ.

20 травня, на 86-й день кругової оборони Маріуполя, командир полку «Азов» підполковник Денис Прокопенко записав відеозвернення, де розповів про подробиці спецоперації на металургійному комбінаті «Азовсталь». Він сказав, що військове керівництво країни наказало припинити оборону міста, щоб зберегти життя та здоров’я військовослужбовців гарнізону. Виконуючи цей наказ, Редіс та інші захисники міста вийшли з «Азовсталі» та здалися росіянам.

Полон

25 травня 2022 року стало відомо, що командиру полку «Азов» Денису Прокопенку, який на той час перебував у полоні окупантів, дозволили зателефонувати дружині Катерині. Він повідомив, що оборонців «Азовсталі» утримують у задовільних умовах.

Цей телефонний дзвінок став можливим завдяки домовленості між урядами України та Росії та посередництву Червоного Хреста, представники якого відвідували деяких українських військовополонених. На той час більшість бійців «Азова» утримувались у в'язниці в тимчасово окупованій Оленівці Донецької області.

Потім Дениса перевезли до Москви. Ймовірно, деякий час його тримали у слідчому ізоляторі «Лефортово». У вересні 2022 року Москва звільнила Дениса Прокопенка та деяких інших «азовців» у результаті обміну полоненими, їх інтернували до Туреччини. 3 жовтня звільнені командири вперше зустрілися зі своїми рідними. Посередником у переговорах з обміну полоненими виступала Анкара. Учасники обміну тоді дійшли згоди, що українські військові залишатимуться на турецькій території до кінця війни. Звільнені з полону українські захисники в Туреччині перебували в хороших умовах, особливо порівняно з нелюдським ставленням, яке було в Росії.

Колишній командир полку «Азов» Максим Жорін розповідав, що Денис Прокопенко дуже тяжко переносив перебування в Туреччині. Він прагнув бути в Україні, продовжувати боротьбу і захищати Батьківщину.

І вже у липні 2023 року командир «Азова» Редіс, а також його заступник Святослав Паламар (псевдо — Калина), виконувач обов’язків командира 36-ї окремої бригади морської піхоти Сергій Волинський (Волина), командир 12-ї бригади оперативного призначення ім. Дмитра Вишневецького Денис Шлега та командир роти «Азов» Олег Хоменко (Апіс) повернулися до України разом із Президентом Володимиром Зеленським, який відвідував Туреччину з робочим візитом.

Прес-секретар президента країни-агресора Дмитро Пєсков назвав повернення в Україну захисників Маріуполя порушенням домовленостей з боку Києва та Анкари і скаржився, що Росію про повернення українців додому ніхто не попередив.

Після повернення з Туреччини до України Денис Прокопенко заявив 8 липня у Львові, що він та інші захисники Маріуполя, які повернулися додому, продовжать воювати. Всі вони робитимуть усе можливе й неможливе, щоб пришвидшити перемогу України та закінчення війни.

Командир «Азова» наголосив, що для нього війна не закінчиться доти, доки не будуть звільнені всі військовополонені, поховані з почестями загиблі захисники та відновлені кордони України станом на 1991 рік. Він заявив, що наразі не має інших інтересів, крім військової справи, а його серце, душа та тіло належать «Азову».

Повернення захисників «Азовсталі» додому — це дуже символічна подія для всієї України. Адже влада показала, що в жодному разі не залишить своїх воїнів та поверне на Батьківщину кожного українця.

Військові звання

Завдяки своїм лідерським якостям та постійному самовдосконаленню Денис Прокопенко зробив стрімку військову кар’єру. Його 6 разів підвищували у званні:

• молодший лейтенант (2015);
• лейтенант (2016);
• старший лейтенант (2017);
• капітан (2019);
• майор (2022);
• підполковник (2022).

Кожне наступне військове звання ставало ще одним підтвердженням військових здібностей Прокопенка. Варто також відзначити, що Денис став наймолодшим командиром за всю історію української армії та Національної гвардії.

Сьогодні Прокопенко Денис Геннадійович — український воєначальник, підполковник Нацгвардії та командир полку «Азов».

Нагороди

У свої 32 роки Редіс досяг чималих успіхів у військовій справі, що підтверджують отримані ним почесні нагороди:

• 25 березня 2015 р. — медаль «За військову службу Україні» за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України.
• 21 серпня 2019 р. — орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня за особистий вагомий внесок у зміцнення обороноздатності України, мужність, виявлену під час бойових дій, зразкове виконання службових обов'язків і високий професіоналізм.
• 19 березня 2022 р. — звання «Герой України» з врученням ордена «Золота Зірка» за особисту мужність та героїзм, виявлені в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.

Під час присвоєння звання «Герой України» Денис Прокопенко продовжував героїчну оборону Маріуполя.

Особисте життя

У мирному житті Денис Прокопенко був фанатом футбольного клубу «Динамо» та ультрас з угруповання «Альбатрос».

Денис з раннього дитинства захоплювався спортом, активно займався боксом і футболом. Він і досі, коли є можливість зібрати команду, неодмінно грає у футбол. Улюблена ігрова позиція командира «Азова» на полі — воротар, і це дуже символічно: у футболі Денис захищає ворота, а в житті — Батьківщину.

Крім футболу, Прокопенка приваблюють лижний спорт, гірські походи, рафтинг, велопоїздки. Особливо захоплюється Денис гірськими лижами. Його особистий рекорд швидкості — 91 км/год.

Також Редіс займається єдиноборствами та бігом. Він завжди намагається підтримувати хорошу фізичну форму, щоб не поступатися своїм підлеглим.

Командир «Азова» одружений. Дружина Дениса Прокопенка Катерина — творча особистість, талановита ілюстраторка, має диплом Київського університету ім. Бориса Грінченка за спеціальністю «Міжнародні відносини».

Пара познайомилася у 2015 році у соцмережі. Виявилося, що молоді люди мають багато спільних інтересів, схожі погляди на життя та Україну, однакові цілі, подібні характери та навіть спільний біль: у Каті мати загинула, коли їй було 6 років, а Денис втратив батька, коли йому було 8.

Коли стосунки пари почали складатися, Денис уже захищав країну, і це був його свідомий вибір. Катерина повністю його розділила та прийняла. Подружжя любить музику і природу, активні види спорту та подорожі. Навіть пропозицію Денис Катерині зробив у подорожі до Норвегії. Катя пригадує, що атмосфера була надзвичайно романтичною: гори, водоспад, спів птахів — просто епізод із чарівної казки. Звісно ж, дівчина відразу сказала «так».

Катерина Прокопенко каже, що завжди мріяла, щоб поряд була сильна людина, справжній воїн, і дуже пишається своїм чоловіком, для якого честь офіцера — не порожні слова. Він для неї — справжній супергерой: цілеспрямований, порядний, добрий, чесний і справедливий, людина, яка нікого не підведе та ніколи не кине в біді. Катерина запевняє, що вони з Денисом ніколи не сварились, оскільки завжди дослухаються один до одного і завжди перебувають на одній хвилі.

Дітей у подружжя поки немає, адже в них практично не було можливості пожити звичайним мирним життям, але Катерина пообіцяла коханому народити багато дітлахів.

Справжнім ударом для родини Прокопенків стало перебування Дениса в полоні. Після наказу залишити «Азовсталь» ніхто не міг сказати напевно, чи повернеться колись Редіс з полону. Деякий час Катерина не знала, де перебуває чоловік, і чи живий він взагалі. Але вона мужньо витримала всі випробування та зробила все можливе, щоб визволити Дениса з полону. Жінка заснувала організацію з рідних і друзів військовополонених з «Азовсталі», щоб постійно нагадувати про них українській і світовій громадськості та боротися за їхнє визволення. Так, щоб пришвидшити евакуацію українських військових з оточеної «Азовсталі», Катерина Прокопенко разом із дружиною бійця гарнізону «Маріуполь» Юлією Федосюк навіть зустрічалася з Папою Римським.

Під час візиту до Ватикану Катерина Прокопенко зробила та досі продовжує робити велику справу — аргументовано розвіює міфи про «неонацизм» в Україні. Вона не втомлюється розповідати всьому світу про те, що насправді відбувається у нашій країні.

Звичайно ж, Катерина, як і кожен українець, мріє, щоб ця варварська несправедлива війна якомога швидше закінчилася перемогою України. Вони з чоловіком хочуть мати свій будиночок у горах та власну ферму, планують продовжувати займатися спортом, подорожувати та просто радіти життю.