Богдан Ступка

Біографія

Богдан Ступка народився 27 серпня 1941 року в невеликому селі Куликів на Львівщині. Проте в 1948 році сім'я переїхала до Львова, хоча в село вони ще часто поверталися. З дитинства його оточувала творчість: батько, Сильвестр Дмитрович, співав у хорі Львівського оперного театру, дядько був солістом у тій самій опері, а тітка — головною концертмейстеркою. Велика частина дитинства пройшла за лаштунками театру, адже батько часто брав малого із собою.

Коли сім'я переїхала до Львова, Богдан почав навчання у 4-й школі, а з 9-го класу перейшов до 28-ї. У школі він подружився зі своїм найкращим другом, згодом народним артистом і першим українським диктором Романом Лемехою. Саме в школі Богдан вперше вийшов на сцену і зрозумів, що йому це подобається. Перша роль — Діда Мороза у 10 років.

Після закінчення школи, за порадою мами, яка дуже не хотіла, щоб він став актором, Богдан подав документи на хімічний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка. Але провалив іспити, тому довелося шукати роботу. Певний час працював лаборантом в обсерваторії, де займався обчисленнями змінних зірок. У своїй біографії Богдан Ступка згадує, що тамтешній професор покладав на нього великі надії і мріяв зробити з нього справжнього астронома.

Оскільки сім'я Богдана завжди мала невеликі статки, він ще студентом почав заробляти на різних посадах. За цей час встиг спробувати себе учнем слюсаря, фотографом, конферансьє. Проте мрії про акторську кар'єру не полишав.

З 1959 році він навчався в акторській студії при Львівському театрі імені Марії Заньковецької, яку закінчив у 1961 році. Після цього його призвали на строкову службу в армію, яку він проходив у Ансамблі пісні й танцю. Згодом почав працювати у Львівському театрі імені Марії Заньковецької. У 1963-1965 роках заочно навчався на філологічному факультеті Львівського державного університету імені Івана Франка за спеціальністю "українська філологія".

Акторську освіту Богдан Ступка продовжив аж у 1984 році, будучи вже досить відомим актором. Він вступив на заочне відділення театрознавчого факультету Київського державного інституту театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого.

Кар’єра

Вперше на театральну сцену Богдан Ступка вийшов ще студентом театральних курсів у 1960 році. Тоді його наставник, режисер Борис Тягно, ставив новаторську виставу "Фауст і смерть". Молодий актор зіграв Механтропа, першого українського сценічного робота. Це був серйозний професійний виклик для Богдана, не лише через складність ролі, але й через велику довіру наставника.

Ступка блискуче виправдав сподівання, і на мистецькому небосхилі засяяла нова зірка. Вистава стала дуже популярною, а відгуки критиків були надзвичайно схвальними.

Наступна роль у театрі Заньковецької була вже в 1963 році, після служби в армії і в статусі повноправного актора. Це була вистава "Гайдамаки" за поемою Шевченка.

У Львівському академічному театрі імені Марії Заньковецької Богдан Ступка працював 17 років, протягом яких створив багато незабутніх сценічних образів, більшість під керівництвом режисера Сергія Данченка. Серед найважливіших робіт були його ролі у виставах: "Колеги" Василя Аксьонова, "Річард III" за п’єсою Вільяма Шекспіра та "Камінний господар" Лесі Українки, де він зіграв разом з Адою Роговцевою і виконав роль Дон Жуана.

Коли у 1978 році Данченко очолив драматичний театр імені Івана Франка в Києві, він одразу запросив свого учня працювати з ним у столиці.

Театр

У 1978 році Богдан Ступка переїхав до Києва, де почав працювати в Національному театрі імені Івана Франка. У цьому театрі він дебютував у виставі О. Коломійця "Дикий ангел" у ролі Маляра (постановка Володимира Оглобліна). Йому вдалося створити витончений і продуманий образ, показуючи внутрішній біль і переживання свого героя.

Ступка швидко став провідним актором театру імені Франка, де зіграв не один десяток ролей у різних виставах. Досвід, здобутий у львівському театрі допоміг йому розвинути власний творчий почерк, але в Києві його талант набув нової глибини.

Найбільш тісною і вдалою була його співпраця з наставником, режисером Сергієм Данченком. Саме він допоміг створити унікальний репертуар і особливу творчу атмосферу, що дозволило актору розкрити багатогранність своїх персонажів. Важливу роль у розвитку Богдана Ступки як актора відіграла можливість брати участь у постановках класичних творів світової та української драматургії.

Його глибока інтерпретація ролей, як-от Івана Войницького у "Дяді Вані" Чехова чи Миколи Задорожного в "Украденому щасті", заворожувала глядачів складністю характерів персонажів. У "Мерліні" Ступка зіграв радника і спокусника короля Артура, створивши образ, у якому трагедія поєднувалася з фарсом. А у "Королі Лірі" завжди здавалося, що він втрачає себе у вирі пристрастей свого персонажа.

Окрім Данченка, Ступка працював із Валентином Оглобліним, Валентином Козьменком-Делінде, Петром Ільченком, Робертом Стуруа та іншими видатними режисерами.

Наприкінці 1980-х кар'єра Ступки отримала новий розвиток. Під керівництвом Данченка на сцені Київського театру імені Франка були поставлені такі знакові вистави, як "Тев'є-Тевель", "Енеїда" та "Приборкання норовливої". Творчий тандем Ступки та Данченка став ключовим у становленні театру Франка як одного з провідних театрів України.

Вистава "Тев'є-Тевель" за сценарієм Григорія Горіна за мотивами оповідань "Тев'є-Молочар" Шолом-Алейхема отримала визнання не лише в Україні, але й за кордоном. Під час гастролей театру виставу показували в Німеччині, Польщі та США (тричі — у Нью-Йорку, Чикаго та Філадельфії). У Нью-Йорку на один із показів прийшла онука Шолом-Алейхема, письменниця Бел Кауфман. Після вистави вона написала:

Богдан Ступка — "найкращий Тев'є-молочник", якого я коли-небудь бачила.

Ця вистава стала візитівкою франківців, і після 300-го показу (у 2004 р.) Богдан Ступка був удостоєний титулу "Жива легенда".

Кіно

Богдан Ступка дебютував у кіно в 1971 році в ролі Олеся Дзвонаря у фільмі Юрія Іллєнка "Білий птах із чорною ознакою". Ця роль стала для нього доленосною: Ступка одразу отримав визнання як талановитий актор, за зображення бійця УПА Ореста.

Богдан вважав цю роль однією зі своїх найкращих робіт. Йому вдалося передати образ українського месника, показавши вольові риси та внутрішній біль свого героя. Після успіху "Білого птаха" Ступка знявся ще в одному фільмі Іллєнка — "Наперекір усьому", продовживши співпрацю з видатними режисерами як в Україні, так і за кордоном.

Поєднуючи театральну і кінокар'єру, Богдан Ступка знімався в фільмах "Тарас Бульба", "Три напівграції", "Право на любов" та "Коли сонце було богом".

Особливе місце в його творчості зайняли ролі відомих історичних постатей, таких як гетьмани Брюховецький, Мазепа, Богдан Хмельницький, письменник Остап Вишня, політичний діяч Олександр Керенський та навіть Чингісхан.

Завдяки колоритній зовнішності та майстерності він вдало передавав характери цих персонажів, що принесло йому міжнародне визнання. Однією з його яскравих ролей стала участь у фільмі Єжи Гофмана "Вогнем і мечем", який був добре прийнятий у Європі, але розкритикований в Україні.

За роль у фільмі Кшиштофа Зануссі "Серце на долоні" (2008) Богдан Ступка отримав нагороду на міжнародному кінофестивалі в Римі, де сказав зі сцени:

Мрією мого життя було, щоб українська культура стала відома в усьому світі. Мрії повинні збуватися, і я щасливий, що маю можливість сприяти цьому.

Ступка працював із такими режисерами, як Отар Іоселіані, Кіра Муратова, Сергій Бондарчук, Володимир Бортко, Павло Чухрай та Дмитро Месхієв. Він зіграв понад сотню ролей у кіно, втілюючи найрізноманітніших персонажів. 

Внесок Богдана Ступки у розвиток українського театру і кіно важко переоцінити. Його харизматичність, наполегливість та повна віддача на сцені робили його героїв справжніми, і їм хотілося вірити. І хоча сьогодні ведуться дискусії щодо його ролей, де він зображував українців у певному світлі, його ім’я назавжди залишиться міцно вписаним в історію українського мистецтва.

Громадська діяльність

Богдан Ступка, видатний український актор театру та кіно, мав значний вплив не лише в сфері мистецтва, але й у громадському житті. Він був активно задіяний у популяризації української культури та сприяв розвитку театрального мистецтва в Україні.

Основні аспекти громадської діяльності Богдана Ступки:

1. Популяризація українського театру та кіно. Ступка активно сприяв розвитку української театральної школи. Його діяльність як керівника Київського національного академічного драматичного театру імені Івана Франка значно підняла рівень театру на міжнародній арені.
2. Міжнародна культурна дипломатія. Богдан Ступка був своєрідним "культурним послом" України за кордоном. Він представляв українське мистецтво на міжнародних кінофестивалях та театральних подіях, де його роботи отримували визнання і нагороди.
3. Політична діяльність. Встиг Богдан Ступка і попрацювати в уряді. 1999-2001 роках очолював Міністерство культури в уряді Віктора Ющенка. Одним з досягнень міністерства за головування Богдана Ступки було те, що Україна стала постійним учасником Венеційських бієнале – одного з найпрестижніших форумів світового мистецтва. Згадуючи той час, він казав, що насправді був “міністром оборони культури”, бо викликів і перепон було багато. Його урядова робота протривала недовго, через 18 місяців весь уряд Ющенка було відправлено у відставку, а з новим актор не хотів співпрацювати.
4. Освітня діяльність. Ступка неодноразово проводив майстер-класи для молодих акторів та студентів театральних навчальних закладів. Він ділився своїм досвідом і надихав нові покоління на розвиток вітчизняного мистецтва.
5. Благодійна діяльність. Ступка також підтримував різні благодійні ініціативи, зокрема, був учасником заходів, спрямованих на підтримку дітей-сиріт та молодих талантів.

Навіть будучи міністром, Богдан Ступка не залишав роботи в театрі. А у 2001 році він очолив Київський академічний театр ім. І. Франка, де й пропрацював до кінця життя.

Богдан Ступка залишив помітний слід в українському суспільстві як видатний культурний діяч і громадський активіст, що зробив величезний внесок у розвиток української культури.

Особисте життя

З майбутньою дружиною, Ларисою, вперше зустрілися на святі у спільних друзів. Богдан її помітив і запам'ятав, але не наважився підійти. Тоді вже успішна і красива балерина Львівського театру опери та балету викликала у нього захват. Але творча спільнота Львова не така вже й велика, тому вони часто перетиналися. З часом познайомилися, почали спілкуватися, знайшли спільні і цікаві теми. Це не був швидкий роман, а скоріше повільне закохування. Через деякий час Богдан зізнався Ларисі в коханні та повіз її знайомити з мамою. Одружилася пара у 1967 році.

Через рік в Богдана Ступки народився син Остап. На початку сімейного життя було досить складно. Кар'єра Богдана тільки набирала обертів, а Лариса залишила сцену, щоб присвятити себе сім'ї. Через кілька років Лариса подала на розлучення — у той час молодятам жилося складно — криза у стосунках і постійна нестача грошей. Але їм дали місяць на роздуми, і вони зрозуміли, що разом зможуть подолати труднощі і знову зійшлися.

Їхній шлюб тривав 45 років — до смерті актора. В інтерв'ю, коли Богдана Ступку запитували про особисте життя, він завжди казав, що його успіхи — це заслуга дружини. І тому, що вона завжди була його підтримкою, і тому, що зуміла створити той затишок у сім'ї, куди хочеться повертатися.

Коли у 2010 році Богдан втратив свідомість під час зйомок у фільмі, вони дізналися страшну новину — рак кісток. Через два роки боротьби з хворобою серце Богдана Ступки не витримало, і він помер 22 липня 2012 року.

Син Богдана Ступки, Остап, з дитинства теж проявив любов до сцени та після закінчення школи пішов стопами батька. Після здобуття театральної освіти він почав працювати разом з батьком у Київському академічному театрі імені Івана Франка. Внук Богдана Ступки, Дмитро, також актор. До 2022 року працював у тому ж театрі, але зараз проживає у США.

Нагороди і премії

Театральні й кіновідзнаки:

• 1980 р. — Народний артист України.
• 1993 р. — Державна премія України імені Тараса Шевченка в галузі театрального мистецтва за виставу "Тев'є-Тевель".
• 1991, 1992, 1994, 1995, 2001 р. — Премія «Київська пектораль» у номінації «Найкраща чоловіча роль»
• 2004 р. — Премія "Телетріумф" у номінації "Актор/актриса телевізійного фільму/серіалу".
• 2005 р. — Премія "Ніка" за найкращу чоловічу роль.

• 2008 р. — Нагорода III Римського міжнародного кінофестивалю за найкращу чоловічу роль — за головну роль у фільмі "Серце на долоні".

• 2012 р. — Премія "Телетріумф" у номінації "Актор телевізійного фільму/серіалу".
• 2010, 2012 р. — Премія "Золотий орел" за найкращу чоловічу роль у кіно.

Українські державні відзнаки:

• 1994 р. — Почесна відзнака Президента України;
• 1999 р. — Орден "За заслуги" II ступеня;
• 2001 р. — Орден "За заслуги" I ступеня;
• 2006 р. — Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня;
• 2009 р. — Почесний громадянин Києва;
• 2010 р. — Орден князя Ярослава Мудрого IV ступеня;
• 2011 р. — Звання Герой України за визначний особистий внесок у збагачення національної культурно-мистецької спадщини;
• 2012 р. (посмертно) — Державна премія України імені Олександра Довженка.

Цікаві факти про Богдана Ступку

1. Першу роль у кіно Богдан Ступка отримав у 29 років, після багатьох років роботи в театрі. Хоч фільм і мав великий успіх, а його гру вважають однією з кращих, на початку зйомок він стикався з багатьма труднощами. Одна з них — надто голосно говорив, як це потрібно в театрі. Часом сцени доводилося зупиняти, бо він “кричав” у кадрі.
2. Богдан Ступка був фанатом футболу і особливо ФК “Динамо”. Але й на футболі він залишався актором. Спостерігаючи за тим, як на лаві тренера Лобановський похитується, коли переживає за гру, він запозичив цей рух і втілив його у виставі “Украдене щастя”.
3. Театральну освіту отримав аж у 1984 році за спеціальністю “Театрознавство”. А тема випускної роботи була “Мій Микола Задорожний” — про його героя з вистави “Украдене щастя”.

4. Богдан Ступка дуже любив капелюхи і намагався завжди їх носити. За життя зібрав велику колекцію, щоб обирати той, що краще відображає настрій.

5. Дуже любив і поважав свою матір. Цікаво, що в них було день народження в один день. Коли Богдан вже знав, що помре, то хотів, щоб це сталося 23 липня, тоді коли й померла мати, але його серце зупинилося на день раніше.

6. У 2008 році, на 67-й день народження Ступки, працівники Андрушівської астрономічної обсерваторії назвали на його честь астероїд, який відкрили в ніч на 27 серпня. Офіційна назва астероїда — "269252 Богданступка".

Спадщина та пам'ять

Богдан Ступка — знакова постать української культури, театрального мистецтва та кінематографу. Він блискуче втілив понад сотню ролей на сцені та екрані, кожна з яких була пронизана високою майстерністю та емоційною глибиною. Його творчість здобула визнання не лише в Україні, а й за її межами, ставши частиною національного кінематографічного надбання.

Кінопродюсер Олег Кохан згадує, що особливою рисою Ступки-актора була приголомшлива спостережливість: він помічав найдрібніші емоційні нюанси в реальному житті й майстерно відтворював їх на сцені та в кіно. Особливо вражаючими були драматичні ролі Богдана Ступки, де потрібно було показати загострення пристрастей. 

Актриса і режисер Таїсія Литвиненко в одному з інтерв’ю говорила:

Ступка — це віртуоз проникливих сцен. Він міг миттєво викликати в собі будь-які почуття, що є свідченням його високої професійної майстерності.

Режисер Єжи Гофман після звістки про смерть актора написав:

Місце після нього залишиться надовго порожнім, бо це був найбільший талант, і такого актора скоро не буде.

Ім'я Богдана Ступки увіковічнено у назвах вулиць у кількох містах: Вінниці, Жовтих Водах, Запоріжжі, Каневі, Борисполі, Бучі та Слов'янську. У Києві також планували перейменувати одну з вулиць на честь актора, але його сім'я відмовилася, бо саме та вулиця їм не підійшла. У Львові в голосуванні містяни підтримали перейменування вулиці на честь Богдана Ступки, проте депутати міськради це рішення відхилили. У 2016 році до 75-річчя актора було випущено пам'ятну монету номіналом 2 гривні.

Укрпошта видала марки з його зображенням. У рідному селі Богдана ступки, Куликів, в Народному домі відкрили кімнату-музей присвячену йому. У 2021 році на будинку в Києві, де жив актор, встановили горельєф. Крім того, пам'ятний знак — відбиток руки Богдана Ступки — можна побачити у фойє Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка.

Богдан Ступка залишив незабутній слід в історії українського театру і кіно. Він став символом професіоналізму, таланту і відданості мистецтву. Його творчість продовжує надихати нові покоління акторів, а його внесок у культуру є неоціненним.

Пам’ять про нього житиме у серцях шанувальників та на сторінках історії української культури.