Державні свята в Україні

Список державних свят

Законодавство нашої держави визначає низку днів як офіційні свята України. Традиційно ці дні є вихідними. Це правило діяло протягом багатьох років, формуючи звичний нам перелік державних свят та пов'язані з ними дні відпочинку.

Однак, важливо пам'ятати, що в умовах воєнного стану, який триває в Україні, дію окремих норм законодавства про працю призупинено. Це означає, що державні свята, хоч і зберігають свій офіційний статус, є робочими днями відповідно до режиму воєнного стану, якщо не буде окремого рішення про інше. Таким чином, у 2025 році ці дні — неробочі з погляду їх офіційного святкового статусу, але є робочими згідно з чинним законодавством на період дії воєнного стану. Це ключова особливість, що відрізняє свята в Україні у 2025 році від свят мирного часу.

Ось календар вихідних 2025, що показує перелік державних свят України та їхні дати. Зазначимо також зміни, що відбулися в датах деяких свят, що робить цей календар є особливо актуальним, оскільки відображає свята в Україні по-новому, станом на сьогоднішній час.

Новий рік

Новий рік — це одне з найулюбленіших та наймасовіших свят. В Україні його традиційно зустрічають у ніч з 31 грудня на 1 січня. Це свято переходу від старого до нового, час підбиття підсумків, будування планів та, звичайно ж, очікування дива. 1 січня є державним святом. У мирний час це вихідний день, але у 2025 році, через воєнний стан, це був робочий день. 

Святкування Нового року не обходиться без ошатної ялинки, прикрашеної різнокольоровими кульками, гірляндами та «дощиком». Це вічний символ свят, навколо якого збирається родина. Вдома чи в гостях люди збираються сім'ями та друзями, щоб разом провести старий рік та зустріти новий, загадуючи бажання під бій курантів. У великих містах зазвичай встановлюють головні ялинки та організовують святкові програми (до війни).

Особливим аспектом новорічно-різдвяного циклу в Україні є зміна акцентів щодо святкових персонажів. Традиційним для України та глибоко вкоріненим у народній та християнській культурі є Святий Миколай. Це реальна історична постать — єпископ Мирлікійський, відомий своєю добротою та допомогою нужденним. В українській традиції Святий Миколай приходить до дітей у ніч з 5 на 6 грудня (за Новоюліанським календарем День святого Миколая), кладучи подарунки під подушку слухняним дітям і залишаючи різки неслухам. Святий Миколай є символом милосердя, щедрості та заступництва.

Натомість Дід Мороз та його онучка Снігуронька — це персонажі, що активно нав'язувалися в радянський період як заміна релігійним символам Різдва та Святому Миколаю. Їхня поява була частиною атеїстичної політики СРСР, спрямованої на викорінення релігійних святкувань та створення нової, світської новорічної міфології, де головним святом ставав саме Новий рік, а не Різдво.

У сучасній Україні відбувається поступове повернення до своїх джерел та європейських традицій, де головним зимовим святом для багатьох є Різдво, а символом подарунків — Святий Миколай (чи його західні аналоги, як Санта Клаус, що також еволюціонував з образу Святого Миколая). Цей процес є частиною декомунізації та дерусифікації, прагненням відновити національну ідентичність та культурну спадщину, що була спотворена радянською владою. Тому все частіше саме образ Святого Миколая стає центральним у зимових святах в Україні по-новому, хоча Дід Мороз ще залишається присутнім у деяких сферах.

Святкування Нового року в Україні поєднує як сучасні глобальні традиції, так і елементи, що відображають складну історичну трансформацію та сучасне прагнення до відновлення національних культурних кодів.

Міжнародний жіночий день

Міжнародний жіночий день відзначається 8 березня. Це свято має глибоке історичне коріння, пов'язане з боротьбою жінок за свої права. Виникнувши на початку XX століття, воно було днем солідарності жінок у їхніх вимогах рівної оплати праці, кращих умов роботи, виборчого права та інших форм емансипації. З часом значення свята трансформувалося, особливо в деяких країнах, і в Україні воно тривалий час сприймалося переважно як свято весни, краси та жіночності, втрачаючи свій первинний правозахисний зміст. 8 березня є державним святом. У мирний час це вихідний день, але у 2025 році, через воєнний стан, це буде робочий день.

Цього дня чоловіки традиційно вітають жінок — матерів, бабусь, дружин, сестер, доньок, колег — даруючи квіти та подарунки, висловлюючи свою повагу та вдячність. Найпопулярнішими квітами є весняні — тюльпани, мімози, нарциси, які символізують пробудження природи та початок нового циклу. Проводяться святкові концерти, корпоративи та інші заходи на честь жінок.

Попри значний прогрес у боротьбі за гендерну рівність, історичні передумови свята залишаються актуальними й сьогодні. Важливо пам'ятати, що 8 березня — це не лише день вшанування жінки як берегині краси та сімейного затишку, а й нагода нагадати про те, що повна рівноправність чоловіків і жінок у всіх сферах життя ще не досягнута.

Говорити про права жінок важливо, тому що:

• Нерівність все ще існує. Навіть у розвинених суспільствах жінки часто стикаються з гендерною нерівністю. Це проявляється у різниці в оплаті праці за однакову роботу (так званий «гендерний розрив в оплаті праці»), недостатньому представництві жінок на керівних посадах у бізнесі та політиці, обмеженому доступі до певних професій або ресурсів.
• Проблема насильства за ознакою статі. Жінки непропорційно частіше стають жертвами домашнього насильства, сексуальних домагань, примусових шлюбів та інших форм насильства за ознакою статі. Обговорення цих проблем є критично важливим для їх запобігання та подолання, а також для забезпечення захисту жертв.
• Рівність сприяє розвитку суспільства. Коли жінки мають рівні можливості в освіті, кар'єрі, політиці, це приносить користь усьому суспільству. Залучення жінок до прийняття рішень збагачує їх різноманітними перспективами, що веде до більш ефективних та справедливих рішень. Економічна емансипація жінок сприяє зростанню економіки.
• Виклики в умовах конфліктів. В умовах війни та конфліктів, як той, що триває в Україні, жінки стикаються з особливими викликами: ризиком насильства, труднощами з доступом до медичної допомоги, переміщенням, втратою доходу та підвищеним навантаженням у зв'язку з турботою про дітей та літніх родичів. Обговорення їхніх потреб та прав у цей період є життєво необхідним.
• Це питання справедливості та прав людини. Права жінок є невіддільною частиною загальних прав людини. Боротьба за ці права — це боротьба за справедливе суспільство, де кожна людина, незалежно від статі, має рівні можливості для реалізації свого потенціалу та життя без дискримінації та насильства.

Таким чином, хоча 8 березня є приємною нагодою привітати жінок, важливо пам'ятати про його історичний контекст і використовувати цей день як можливість привернути увагу до невирішених питань гендерної рівності та важливості захисту прав жінок задля побудови більш справедливого та успішного суспільства. Але квіти теж даруйте, квіти — це приємно. І не тільки на 8 березня.

Великдень

Великдень, або Світле Христове Воскресіння — це центральне свято у християнському календарі, що символізує перемогу життя над смертю. Це перехідне свято, дата якого вираховується за місячно-сонячним календарем і щороку змінюється. Дата святкування Великодня у 2025 році в Україні (для вірян східного обряду) — 20 квітня. Це державне свято, і у мирний час понеділок після Великодня є додатковим вихідним днем. У 2025 році, через воєнний стан, 21 квітня було робочим днем.

Великодню передує Великий піст, час духовного та фізичного очищення. Головними символами свята є паска — солодкий обрядовий хліб, що символізує тіло Христа, та крашанки/писанки — фарбовані або розписані яйця, що символізують нове життя та Воскресіння. 

Процес створення писанок — справжнє мистецтво з глибокою символікою. Існує безліч технік розпису: від простих «крашанок», пофарбованих в один колір, до складних «писанок» з традиційними візерунками, «дряпанок», де візерунок видряпується на пофарбованій поверхні, та «крапанок», створених за допомогою воску.

У ніч з суботи на неділю у церквах проходить урочисте богослужіння — Великодня Служба Божа. Вранці відбувається освячення великодніх кошиків, наповнених пасками, яйцями, м'ясними виробами та іншими смаколиками. Святковий сніданок розпочинається з освячених продуктів. Заведено вітатися радісним вигуком: «Христос Воскрес!» — на що відповідають: «Воістину Воскрес!». Існує також народна традиція Поливаного понеділка після Великодня, коли молодь обливає одне одного водою, що символізує очищення та оновлення.

День праці

День праці відзначається 1 травня. Його історія тісно пов'язана з боротьбою робітників за свої права в кінці XIX століття. Все почалося з подій у Чикаго (США) у травні 1886 року, де тисячі робітників вийшли на демонстрації з ключовою вимогою — встановлення 8-годинного робочого дня. Ці протести були жорстоко придушені, а події на площі Геймаркет (Haymarket Affair), включаючи вибух та подальші арешти й навіть страти робітників, стали символом боротьби за трудові права. На згадку про ці події та на знак солідарності з робітниками, які виступили за свої права, Другий Інтернаціонал у липні 1889 року оголосив 1 травня Міжнародним днем солідарності трудящих. Це свято швидко набуло популярності у багатьох країнах світу, хоча, парадоксально, у США, де все почалося, офіційно святкують День праці в іншу дату (перший понеділок вересня).

В Україні 1 травня є державним святом. У мирний час це був вихідний день, що часто давав старт тривалим «травневим вихідним», якщо свято припадало на середину тижня або випадало перенесення вихідного дня. Однак у 2025 році, через воєнний стан, 1 травня буде робочим днем.

У радянські часи 1 травня було одним з головних державних свят, що відзначалося з великим розмахом. Це був день масштабних демонстрацій та парадів, участь у яких часто була обов'язковою для працівників підприємств та установ. Колони демонстрантів з транспарантами, гаслами, прапорами та портретами вождів крокували центральними вулицями міст. Ці паради мали чітке ідеологічне забарвлення, прославляючи «світлу працю» та комуністичні ідеали. Символами свята були червоні прапори, гвоздики, голуби миру.

У сучасній Україні, після здобуття незалежності, 1 травня отримало нову офіційну назву — День праці. Хоча деякий час зберігалися елементи старих традицій, з часом свято втратило колишній політичний та ідеологічний зміст. Воно дедалі більше асоціюється з початком справжньої весни та можливістю провести час поза містом. Люди виїжджають за місто на пікніки, відкривають дачний сезон, працюють на присадибних ділянках або просто насолоджуються вихідним (у мирний час) у колі родини чи друзів. Символами свята стали весняне цвітіння дерев, перша зелень, сонячна погода. Це свято стало більш неформальним, перетворившись на день відпочинку та весняних активностей, зберігаючи при цьому свою назву, що нагадує про важливість праці.

День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні

День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років відзначається 8 травня. Це державне свято в Україні, встановлене на згадку про перемогу Антигітлерівської коаліції над нацистською Німеччиною та вшанування подвигу та внеску українського народу у цю перемогу.

Чому саме 8 травня, а не 9 травня? Вибір дати 8 травня є принциповим і має історичне та символічне значення для України. Акт про беззастережну капітуляцію нацистської Німеччини був підписаний представниками Верховного командування Вермахту, Верховного головнокомандування Союзних експедиційних сил та Верховного головнокомандування Червоної армії пізно ввечері 8 травня 1945 року о 23:01 за Центральноєвропейським часом. Оскільки за московським часом це вже настало 9 травня, в Радянському Союзі, а згодом у пострадянських країнах (зокрема в росії), датою закінчення війни в Європі стали вважати 9 травня, яке відзначалося з великою помпою як «День Перемоги».

Україна, відмовляючись від радянської спадщини та прагнучи повернутися до європейського цивілізаційного простору, здійснила свідомий перехід у відзначенні цієї дати. З 2015 року в Україні 8 травня відзначався як День пам'яті та примирення, що відповідало європейській традиції вшанування жертв та завершення війни. Законодавчі зміни 2023 року остаточно закріпили 8 травня як День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років, зробивши його офіційним державним святом. Натомість 9 травня в Україні тепер відзначається як День Європи, що символізує європейський вибір України та її приналежність до спільного європейського дому, остаточно розірвавши зв'язок з радянським святкуванням 9 травня, яке дедалі більше використовується російською пропагандою для виправдання сучасної агресії.

У мирний час 8 травня є вихідним днем, але у 2025 році через воєнний стан, що триває, це буде робочий день. Цього дня головний акцент робиться на пам'яті про трагедію війни, вшануванні подвигу тих, хто боровся проти нацизму, та примиренні між народами, що воювали по різні боки фронту. Проводяться офіційні церемонії покладання квітів до меморіалів та пам'ятників загиблим воїнам, ветеранам. Традиційною є Хвилина мовчання о 10:00 за київським часом на знак вшанування пам'яті всіх жертв війни. Одним із символів пам'яті є «Вічний вогонь» біля меморіалів. Символом пам'яті про жертв війни в Україні з 2014 року став червоний мак, що символізує кривавий слід від пострілу та пам'ять про полеглих, і є загальновизнаним у Європі символом пам'яті жертв військових конфліктів. Проводяться тематичні виставки, уроки пам'яті у навчальних закладах, зустрічі з ветеранами.

Значення цього свята в умовах сьогодення є особливо актуальним. Україна, яка зазнала величезних втрат у Другій світовій війні та зробила значний внесок у перемогу над нацизмом (за оцінками істориків, до 8 мільйонів українців брали участь у війні на боці різних сил Антигітлерівської коаліції, а територія України стала одним з основних полів битв), сьогодні змушена знову захищати свою свободу та територіальну цілісність від агресора, який цинічно використовує символіку «Дня Перемоги» для виправдання своїх злочинів. 

Відзначення 8 травня є нагадуванням про ціну свободи, про трагедію війни та важливість боротьби за демократичні цінності проти будь-якого тоталітаризму та агресії. Це також можливість підкреслити європейський вибір України та її солідарність з країнами Європи у вшануванні пам'яті про Другу світову війну.

Трійця

Трійця, яку ще називають П'ятидесятницею, є одним із 12 найбільших християнських свят і відзначається на 50-й день після Великодня. Це свято символізує надзвичайно важливу подію — Зіслання Святого Духа на апостолів, що сталося через 50 днів після Воскресіння Христа. Ця подія вважається днем народження християнської Церкви, оскільки саме після Зіслання Святого Духа апостоли отримали дар говорити різними мовами та пішли проповідувати Слово Боже по всьому світу. 

Цікаво, що свято має паралелі зі старозавітним святом Шавуот (Свято тижнів), яке також відзначалося через 50 днів після Песаха (єврейської Пасхи) і символізувало отримання Мойсеєм Десяти заповідей на горі Синай. Таким чином, християнська Трійця стала сповненням старозавітних пророцтв. Дата святкування Трійці у 2025 році — 8 червня. Це державне свято, і у мирний час понеділок після Трійці є додатковим вихідним днем, надаючи можливість для повнішого святкування. У 2025 році, через воєнний стан, 9 червня буде робочим днем.

Це свято також широко відоме в народі як Зелені свята, адже припадає на пору найбільшого буяння природи — пізньої весни або раннього літа. Ця назва відображає тісний зв'язок свята з давніми дохристиянськими культами природи, родючості та вшанування предків.

До Трійці існує надзвичайно красива та символічна традиція прикрашати оселі та церкви зеленню. Використовують гілки дерев (липи, клену, берези — остання є особливо шанованою в народних традиціях), а також запашні трави — лепеху (аїр), м'яту, любисток, чебрець, полин. Зелень розкладають на підлозі, підвішують на вікна, двері, прикрашають іконостаси. Особливо цінується лепеха, її аромат наповнює дім і вважається, що вона має захисні властивості. Прикрашають зеленню не лише всередині, а й зовні — ворота, паркани. Ця традиція символізує життєву силу, оновлення, пробудження природи та асоціюється зі Зісланням Святого Духа, який оновлює світ.

Проводяться святкові богослужіння в церквах, де читаються особливі молитви, зокрема молитва про зіслання Святого Духа. Священники одягають ризи зеленого кольору, який є літургійним кольором Трійці, та символізує життя і оновлення. У народній традиції Зелені свята пов'язані з низкою обрядів. Дівчата плетуть вінки з трав та квітів, які можуть мати різне символічне значення — для краси, на долю, на заміжжя. У деяких регіонах існувала традиція пускати вінки на воду. Також цей період часто пов'язаний з Проводами — днями вшанування пам'яті померлих, коли відвідують кладовища, прибирають могили та згадують родичів. Це демонструє зв'язок між циклом життя в природі, духовним оновленням та пам'яттю про минулі покоління.

День Конституції України

День Конституції України відзначається 28 червня. Це одне з найважливіших державних свят, яке вшановує знакову подію в історії сучасної України — ухвалення Конституції України. Це сталося 28 червня 1996 року. Сам процес ухвалення був надзвичайно напруженим і тривав усю ніч без перерви — з 27 на 28 червня. Цей історичний марафон отримав назву «конституційна ніч». 

Депутати працювали майже 23 години, обговорюючи та голосуючи за кожну статтю. Головним доповідачем проєкту Конституції був народний депутат Михайло Сирота, який зіграв ключову роль у досягненні компромісу та успішному завершенні процесу. Прийняття Конституції стало справжнім проривом і закріпило правові основи суверенної української держави після років незалежності та складних політичних дискусій. У мирний час 28 червня є офіційним вихідним днем, але у 2025 році, через воєнний стан, це буде робочий день.

Цього дня в Україні проводяться офіційні державні заходи, урочисті збори за участю керівництва держави, наукові конференції та «круглі столи», присвячені історії конституціоналізму та значення Основного Закону. Обов'язковою традицією є підняття Державного прапора України. У містах та населених пунктах проводяться святкові концерти, тематичні виставки в музеях та бібліотеках. Мета святкування — вшанування Основного Закону, який закріплює найважливіші принципи державного устрою, права та свободи громадян. Конституція проголосила Україну суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, а людину, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпеку визнала найвищою соціальною цінністю. Проводяться численні освітні заходи для підвищення правової свідомості громадян, популяризації знань про їхні конституційні права та обов'язки. Хоча в умовах війни формат заходів може бути змінений, їхнє значення залишається надзвичайно важливим для усвідомлення цінності державності та правових засад нашого суспільства.

День Української Державності

День Української Державності відзначається 15 липня. Це одне з наймолодших державних свят України, запроваджене Указом Президента України у на 28 липня у 2021 році і перенесене на 15 липня у 2023 через перехід на інший календар, але його коріння сягає тисячоліть. Свято покликане нагадати про тисячолітню історію українського державотворення, яка бере початок від заснування столиці України-Русі — Києва — та розквіту однієї з наймогутніших держав середньовічної Європи — Київської Русі.

Дата 15 липня обрана не випадково і має подвійне символічне значення. Це день пам'яті про видатного державного діяча, князя Київського Володимира Великого, який у 988 році здійснив хрещення Русі-України. Ця подія стала не лише духовним вибором, але й потужним поштовхом для розвитку державності, культури, освіти та інтеграції Русі-України до європейського християнського світу. Таким чином, 15 липня є також Днем Хрещення Київської Русі — України, і відзначення Дня Державності у цей самий день підкреслює фундаментальну роль хрещення у формуванні української держави та нації. У мирний час це вихідний день, але у 2025 році, через воєнний стан, це буде робочий день.

Святкування цього дня має надзвичайно важливе значення у контексті сучасної боротьби України. Воно є прямою відповіддю на російські імперські наративи, які намагаються привласнити історію Київської Русі та заперечити існування самостійної української державності, представляючи Україну як «штучне» утворення. День Державності утверджує історичну правду про те, що українське державотворення має глибоке і самобутнє коріння.

Цього дня проводяться урочистості, наукові конференції, тематичні виставки, освітні заходи у музеях, бібліотеках, навчальних закладах. Вони висвітлюють різні етапи українського державотворення: від заснування Києва, княжої доби (діяльність таких правителів, як Ольга, Святослав, Володимир Великий, Ярослав Мудрий, за часів якого було створено звід законів «Руська правда» та розбудовано Київ як величну європейську столицю), через Галицько-Волинське князівство, Литовсько-польську добу (коли українська культура та мова зберігалися завдяки Магдебурзькому праву та братствам), козацьку добу (Гетьманщина під проводом Богдана Хмельницького та інших гетьманів), періоди національно-визвольних змагань початку XX століття (утворення Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки) до відновлення незалежності у 1991 році та розбудови сучасної України.

Символами свята є історичні символи української державності. Найголовніший з них — Тризуб, що був родовим знаком князів Рюриковичів і став малим Державним Гербом сучасної України, символізуючи тяглість традиції та тисячолітню історію нашої державності. Відзначення цього дня в умовах війни підкреслює непохитність прагнення українського народу жити у власній суверенній державі, заснованій на тисячолітній історії та традиціях.

День незалежності України

День незалежності України — це, без перебільшення, головне національне свято, що символізує суверенітет, самостійність та свободу українського народу. Воно відзначається 24 серпня на честь проголошення Верховною Радою Української РСР Акту проголошення незалежності України у 1991 році. Ця подія стала історичною кульмінацією багатовікової боротьби українського народу за власну державність, яка тривала століттями.

24 серпня 1991 року позачергова сесія Верховної Ради УРСР абсолютною більшістю голосів (321 депутат «за») ухвалила історичний документ, яким Україна проголосила свою незалежність та створення самостійної держави. Цей вибір був підтверджений волею народу під час всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 року, де понад 90% громадян, які взяли участь у голосуванні, підтримали незалежність України. Це стало вагомим свідченням непохитного прагнення українців жити у власній державі. У мирний час 24 серпня є офіційним вихідним днем. У 2025 році, через тривалий воєнний стан, це буде робочий день.

До початку повномасштабної війни святкування Дня незалежності завжди супроводжувалося масштабними урочистостями. У Києві на центральній вулиці Хрещатик проводилися військові паради із залученням техніки та особового складу Збройних Сил України, які демонстрували міць української армії. Проходили святкові концерти, народні гуляння, фестивалі, спортивні заходи по всій країні. Міста та населені пункти прикрашають державною символікою.

З 2014 року, після початку агресії росії, формат святкування Дня незалежності почав змінюватися. Акцент змістився на вшанування героїв, які захищають незалежність та територіальну цілісність України на сході та півдні країни. Замість парадів техніки часто проводилися марші ветеранів та учасників бойових дій — так звана «Хода нескорених».

Після початку повномасштабного вторгнення росії 24 лютого 2022 року, святкування Дня незалежності набуло ще глибшого та часто скорботного значення. Масові заходи та паради з міркувань безпеки не проводяться. Натомість у центрі Києва на Хрещатику та в інших містах часто організовуються виставки знищеної російської військової техніки як наочне свідчення боротьби та ціни, яку платить Україна за свою свободу. Проводяться офіційні церемонії за участю керівництва держави, молебні за Україну та її захисників, нагородження військових, заходи вшанування пам'яті полеглих героїв, благодійні акції на підтримку армії та постраждалих від війни. День незалежності став днем демонстрації єдності українського суспільства, його незламності та рішучості відстояти свою свободу. Це свято, яке щороку нагадує про найвищу цінність суверенітету та необхідність боротьби за нього.

День захисників і захисниць України

День захисників і захисниць України відзначається 1 жовтня. Це одне з найважливіших сучасних державних свят, встановлене для вшанування мужності, героїзму та самовідданості всіх, хто стоїть або стояв на захисті суверенітету, територіальної цілісності та незалежності України. Свято було встановлене Указом Президента України у 2014 році під назвою «День захисника України» на тлі початку російської агресії. У 2021 році Верховна Рада України перейменувала свято на «День захисників і захисниць України», щоб вшанувати значний внесок жінок у захист країни.

Дата святкування була змінена у 2023 році з 14 жовтня на 1 жовтня. Ця зміна відбулася у зв'язку з переходом Православної Церкви України та Української Греко-Католицької Церкви на Новоюліанський календар, за яким свято Покрови Пресвятої Богородиці тепер відзначається 1 жовтня. Історично дата 14 жовтня була глибоко символічною, адже свято Покрови Пресвятої Богородиці здавна вважалося покровителькою українського козацтва та інших військових формувань, а також цього дня традиційно відзначався День Українського козацтва та річниця створення Української повстанської армії (УПА). Перенесення дати свята Захисників на 1 жовтня зберігає історичний зв'язок з цими традиціями, просто переводить їх на новий календарний стиль, підкреслюючи тяглість військової історії України від козацьких часів до сьогодення. У мирний час це вихідний день, але у 2025 році, через чинний воєнний стан, це буде робочий день.

Це свято є символом національної вдячності, поваги та солідарності з усіма, хто пов'язав своє життя із захистом Батьківщини — військовослужбовцями Збройних Сил України, Національної гвардії, інших військових та правоохоронних формувань, ветеранами, добровольцями, жінками та чоловіками. Проводяться офіційні урочистості за участю вищого керівництва держави, церемонії покладання квітів до меморіалів військової слави, пам'ятників полеглим воїнам, відвідування місць поховань загиблих. Відбувається вручення державних нагород, відзнак, військових звань. Організовуються тематичні виставки військової техніки, фотовиставки, концерти-присвяти героям. Символами свята є військова символіка, Державний прапор України, а також червоний мак пам'яті.

Значення цього свята в умовах війни є колосальним і набуває особливого, життєво важливого сенсу. День захисників і захисниць України — це не просто дата в календарі, це день, коли все українське суспільство об'єднується у підтримці своєї армії. Свято дозволяє не лише згадати минулі подвиги, а й вшанувати теперішніх героїв — військових, які прямо зараз перебувають на передовій, медиків, волонтерів, працівників тилу, які своєю працею наближають перемогу. Це день, що символізує єдність армії та народу, взаємодопомогу та незламність українського духу. Це також день, що є нагодою вшанувати пам'ять тисяч воїнів, які віддали своє життя за Україну; проходять молебні, панахиди, відкриваються меморіальні дошки, називаються вулиці на честь полеглих героїв.

Це свято є яскравим відображенням ціни незалежності, важливості готовності захищати свою державу та глибокої поваги до тих, хто взяв на себе цей найважливіший обов'язок.

Різдво Христове

Різдво Христове — одне з найсвітліших та найважливіших християнських свят, що відзначає народження Сина Божого, Ісуса Христа, у Вифлеємі. Це свято надії, віри, любові та родинного єднання. В Україні після історичної календарної реформи, проведеної Православною Церквою України та Українською Греко-Католицькою Церквою у 2023 році, дата офіційного святкування Різдва для вірян цих церков змінилася. У 2025 році Різдво Христове відзначатиметься 25 грудня. Це державне свято, і у мирний час це вихідний день. У 2025 році, через воєнний стан, 25 грудня буде робочим днем.

Дата святкування змінилася з 7 січня на 25 грудня у зв'язку з переходом на Новоюліанський календар. Цей календар, який є точнішим за старий Юліанський і майже повністю збігається з Григоріанським календарем, що використовується у більшості країн світу, дозволяє відзначати нерухомі церковні свята (такі як Різдво) одночасно з переважною більшістю християнських церков у світі — як західного, так і східного обрядів. Такий крок став не лише питанням календарної точності, але й важливим символічним актом відходу від російської церковної традиції, яка залишається на Юліанському календарі, та повернення України до загальнохристиянського календарного та культурного простору. Для багатьох українців це свідомий крок до зміцнення національної ідентичності та розірвання зв'язків з «русским міром».

Святкування Різдва розпочинається ввечері 24 грудня зі Святвечора. Це особливий вечір, коли вся родина збирається за пісним столом. За традицією до вечері не сідають, доки на небі не з'явиться перша зірка — символ Вифлеємської зірки, що сповістила про народження Спасителя. На столі має бути 12 пісних страв на честь 12 апостолів, а головною та обов'язковою стравою є кутя — варена пшениця з маком, медом, горіхами та сухофруктами. Кутя має давнє, ще дохристиянське коріння і символізує зв'язок між світами, пам'ять про предків та побажання добробуту родині. Після вечері часто залишають кутю та інші страви для духів предків або для тих, хто не зміг бути присутнім.

Символами свята є перша зірка на небі у Святвечір, яка символізує Вифлеємську зірку, що сповістила про народження Христа. Іншим важливим символом є дідух — сніп пшениці або вівса, спеціально прикрашений і внесений до хати на Святвечір. Він символізує урожай, добробут, зв'язок з предками, духів дому та є оберегом родини. Різдвяний вертеп є ще одним унікальним українським символом — це може бути як мініатюрна композиція зі скульптурками, що зображує сцену народження Христа, так і пересувний ляльковий театр або живе дійство за участю людей, яке показує Різдвяну історію та інші пов'язані сюжети.

Під час Різдвяних свят заведено співати колядки — особливі пісні, що мають два основні пласти: релігійний, який прославляє народження Христа, та давніший, ще дохристиянський, що містить побажання господарям дому здоров'я, достатку, гарного врожаю. Слідом за Різдвом, в рамках зимового святкового циклу, йдуть інші свята та традиції, такі як Щедрівки та Маланка, що мають більше світський та обрядовий характер, а також Водохреще. Різдвяний період є часом духовного очищення, прощення, благодійності та родинного тепла.

Свята в Україні мають глибоке історичне та культурне значення. Хоча в умовах воєнного стану вони не передбачають додаткових вихідних днів, ці дати залишаються важливими для українського суспільства, символізуючи нашу ідентичність, пам'ять та прагнення до мирного майбутнього. Попри обставини, ці дні залишаються нагодою для вшанування, роздумів та єднання навколо спільних цінностей.