ФК Олександрія

Історія клубу

Футбольна історія Олександрії почалася у 1948 році, коли в повоєнному місті було створено перший клуб — «Шахтар». Тоді команда вперше взяла участь у чемпіонаті України серед колективів фізичної культури, але дебют видався невдалим — останнє місце у групі та сім поразок. Проте саме з цього моменту бере початок багаторічна футбольна традиція міста.

У 1950-х роках олександрійський «Шахтар» поступово зміцнював позиції: клуб виступав у чемпіонатах товариства «Трудові резерви», ставав призером і чемпіоном області. Тоді ж у команді з’явилися перші локальні зірки, а футбол став частиною життя громади.

Починаючи з 1962 року, «Шахтар» дев’ять сезонів виступав у класі «Б», який на той час був третьою за рівнем лігою СРСР. Найкращим результатом стало четверте місце в зональних турнірах (1965, 1968 роки). Тренували команду відомі фахівці — Олександр Шевцов, Йосип Ліфшиць, Георгій Балаба, Юрій Головей. Найкращим бомбардиром того періоду став Володимир Капінус (30 м’ячів), а рекордсменом за кількістю матчів — Анатолій Бацека (173).

Після розформування класу «Б» у 1970–80-х роках «Шахтар» продовжив виступи серед команд КФК і неодноразово доходив до фіналів Кубка України серед аматорів. Саме тоді у складі команди з’явилися майбутні відомі футболісти, серед них — Микола Латиш, який згодом грав за донецький «Шахтар» та московські «Динамо» і «Спартак».

У 1990 році розпочався новий етап — на базі місцевого заводу створено «Поліграфтехніку», яка стала переможцем групового турніру серед аматорів уже за рік. Команда швидко піднялася у професійний футбол і в 1990-х виступала у Першій та Вищій лігах України, здобуваючи бронзові медалі в сезонах 1993/94 та 2000/01.

Тоді блиснув нападник Сергій Чуйченко, який тричі ставав найкращим бомбардиром Першої ліги та встановив рекорд — 36 голів за сезон (1995/96).

На початку 2000-х клуб отримав нову назву — ПФК «Олександрія», а в сезоні 2010/11 став чемпіоном Першої ліги й уперше в історії вийшов до еліти українського футболу. Саме тоді команда заявила про себе на серйозному рівні.

Паралельно у 2008 році в регіоні виник інший клуб — «УкрАгроКом», який швидко піднявся з аматорів до професіоналів і вже в сезоні 2013/14 грав у Першій лізі. 1 липня 2014 року відбулося об’єднання двох клубів — ПФК «Олександрія» та «УкрАгроКом» — під спільним іменем ФК «Олександрія», що стало переломним моментом в історії міста.

Новостворена команда швидко заявила про амбіції. Під керівництвом Володимира Шарана «Олександрія» посіла третє місце в УПЛ у сезоні 2018/19, уперше вийшла до групового етапу Ліги Європи УЄФА та зіграла проти «Вольфсбурга», «Гента» й «Сент-Етьєна», здобувши нічиї у кожному з матчів.

Навіть у часи повномасштабної війни клуб не зник. У сезоні 2024/25 команда повторила історичне досягнення — здобула срібні медалі чемпіонату України, закріпившись серед лідерів УПЛ.

Сьогодні ФК «Олександрія» — це більше, ніж просто футбольний клуб. Це бренд міста, символ витривалості та стабільності, що виріс із шахтарського аматорського колективу до учасника європейських турнірів, не втративши при цьому свого місцевого характеру.

Форма логотипа клубу нагадує зерня соняшника — головний символ Центральної України. «Як соняшник повертає за Сонцем свою голову, так і людина думкою, словом і ділом звернена до своєї Вітчизни». Ця метафора втілює філософію клубу: праця, гідність і вірність своїй землі.

• Чорний колір — символ родючої української землі, шахтарського минулого Олександрії.
• Золотий — уособлює сонце, добробут і прагнення до перемоги.
• Зелений — колір трави футбольного поля, надії, юності та росту.

Логотип поєднує символіку землі та світла — два начала, що визначають характер клубу й міста.

Керівництво клубу

• Президент: Сергій Кузьменко — очолює клуб із 2013 року. Саме за його керівництва «Олександрія» пройшла шлях від Першої ліги до срібла УПЛ.
• Генеральний директор: Іван Кузьменко — відповідає за стратегічний розвиток, інфраструктурні проєкти та академію.
• Спортивний директор: Євген Кочерга — призначений у червні 2025 року, координує селекційну політику та роботу з молодими гравцями.

Керівництво клубу зберігає курс на стабільність і розвиток власних ресурсів — це рідкісний приклад українського клубу, який залишається самостійним, фінансово відповідальним і локально вкоріненим.

Інфраструктура

Футбольний клуб «Олександрія» — це не просто команда з міста на Кіровоградщині, а цілий футбольний світ зі своєю архітектурою, ритмом і традиціями. 

Центром життя клубу є культурно-спортивний комплекс «Ніка» — головна арена міста, відкрита після реконструкції старого стадіону «Шахтар» 30 травня 1998 року. Вона вміщує близько семи тисяч глядачів і розташована в зеленій частині Олександрії, де шум уболівальників змішується з ароматом лип і каштанів. Це виключно футбольний стадіон, без бігових доріжок, тож трибуни максимально наближені до поля. Глядачі буквально дихають в унісон із гравцями, а кожен гол відчувається як вибух енергії.

«Ніка» має все, що потрібно сучасному клубу: комфортні роздягальні, кімнату допінг-контролю, конференц-зал, ложу для преси й VIP-сектор на 68 місць. Поле обладнане системою автоматичного поливу та підігріву, а освітлення і відеоспостереження відповідають стандартам УЄФА. На другому поверсі — коментаторські кабіни, кафе, приміщення для делегатів і персоналу. Саме тут розташований адміністративний центр клубу.

Поруч, у мікрорайоні Перемога, стоїть КСК «Олімп» — менша, але важлива арена для тренувань і матчів молодіжних команд. Відкрита у 1991 році, вона вміщує 2 640 глядачів, а накриті трибуни дозволяють уболівальникам насолоджуватися грою навіть у дощ чи спеку. Усередині — роздягальні, кімнати для арбітрів, тренажерна зала й майданчик для мініфутболу зі штучним покриттям. «Олімп» — це місце, де виростають майбутні зірки, де дорослий футбол починається з юнацької мрії.

Символом професійності клубу став Будинок футболу ФК «Олександрія», відкритий 17 жовтня 2009 року. Це триповерхова сучасна будівля площею півтори тисячі квадратних метрів, що стала другим подібним об’єктом в Україні після київського. Тут проходять наради, пресконференції, підписуються контракти, а на верхніх поверхах облаштовані робочі кабінети, кімнати відпочинку та VIP-зона.

Усе футбольне життя клубу зосереджене на вулиці Шевченка, 58-Б — саме тут розташовані головні об’єкти інфраструктури. На цій же території працює невеликий готель AUT, де зупиняються гравці, тренери та гості клубу. Сім комфортних номерів із дерев’яними меблями, кондиціонерами, Wi-Fi та телевізорами створюють домашню атмосферу. Поруч — кафе «Sport Time», популярне серед уболівальників і працівників клубу. Тут після матчів відзначають перемоги, святкують дні народження і просто збираються поговорити про футбол. Літня тераса, дитячий майданчик і привітний персонал роблять це місце улюбленою точкою зустрічей для мешканців міста.

Інфраструктура «Олександрії» — це цілісний організм, де кожен елемент працює на результат. Від затишних залів Будинку футболу до гучних трибун «Ніки», від дитячих тренувань на полях академії до матчів Прем’єр-ліги — усе це створює відчуття великої родини, яку називають просто: «жовто-чорні» з Олександрії.

Найвідоміші матчі ФК Олександрія

Першим справжнім проривом став сезон 2010/11, коли олександрійці вперше в історії стали чемпіонами Першої ліги й отримали путівку до еліти. Тоді, здавалося, команда зробила неможливе — довела, що навіть невелике місто може створити професійний клуб високого рівня. Уболівальники зустрічали гравців на площі біля міської ради як справжніх героїв.

Одним із найяскравіших єврокубкових вечорів в історії клубу став поєдинок ФК «Олександрія» проти білоруського БАТЕ Борисов у раунді плей-оф Ліги Європи УЄФА сезону 2017/18. Саме тоді невелике місто з Кіровоградщини вперше приймало матч такого рівня. 24 серпня 2017 року на стадіоні КСК «Ніка» під звуки гімну Ліги Європи зібралося понад шість тисяч уболівальників — атмосфера була справді історичною.

«Олександрія» відкрила рахунок після точного пенальті Василя Грицука на 34-ій хвилині, однак досвідчений БАТЕ зумів відігратися та вирвати перемогу — 1:2. За сумою двох матчів білоруський клуб пройшов далі (загальний рахунок 3:2), а українці зупинилися за крок від групового етапу. 

Нову сторінку клуб відкрив у сезоні 2018/19, коли під керівництвом Володимира Шарана «Олександрія» виборола бронзові медалі УПЛ — найвище досягнення в історії на той момент. У боротьбі з «Динамо», «Шахтарем» і «Зорею» команда продемонструвала не лише дисципліну, а й характер. Саме тоді жовто-чорні вперше вийшли до групового етапу Ліги Європи УЄФА — і це стало моментом, який назавжди змінив статус клубу.

Осінь 2019 року олександрійські вболівальники пам’ятатимуть довго. Матчі проти «Вольфсбурга», «Гента» та «Сент-Етьєна» стали справжнім святом: команда здобула почесні нічиї (1:1, 2:2, 1:1). Особливо пам’ятним став гол Василя Грицука у ворота французів.

У сезоні 2024/25 «Олександрія» повторила диво — вперше у своїй історії здобула срібні медалі чемпіонату України, фінішувавши слідом за донецьким «Шахтарем». Ключовим став домашній матч проти «Динамо» Київ, у якому жовто-чорні перемогли з рахунком 2:1. Саме тоді трибуни «Ніки» нагадували вулкан — гімн клубу співали навіть діти, а фаєри освітили все місто.

Не менш яскравими були й кубкові виступи. У 2008/09 команда дійшла до 1/4 фіналу Кубка України, поступившись «Шахтарю» лише на останній хвилині (1:2). А у 2012 році олександрійці змусили понервувати «Дніпро» — матч завершився з рахунком 3:2, але запам’ятався грою на рівних проти фаворита.

За роки виступів у Прем’єр-лізі «Олександрія» неодноразово створювала сенсації: перемагала «Динамо», зупиняла «Шахтар» і виборювала нічиї там, де, здавалось, шансів не було. Її матчі завжди відрізнялися емоційністю, характером і тим самим духом міста, яке вміє грати проти гігантів.

Сьогодні, коли команда знову мріє про Європу, кожен уболівальник знає: «Ніка» ще побачить великі вечори. Бо історія «Олександрії» — це історія про віру, наполегливість і гордість за свій прапор, що майорить не лише на Кіровоградщині, а й у серці кожного українського футбольного фаната.

Відомі гравці клубу

За десятиліття існування через ФК «Олександрія» пройшло багато яскравих футболістів, які згодом піднялися на новий рівень. Для багатьох саме цей клуб став трампліном у великий футбол.

Василь Грицук — атакувальний півзахисник (2010–2011, 2012–2020). Автор першого гола «Олександрії» у груповому етапі Ліги Європи. Провів понад 180 матчів і забив 35 м’ячів. Завершив кар’єру в клубі, ставши символом стабільності та професіоналізму.

Андрій Запорожан — центральний півзахисник, капітан команди (2008–2020). Автор першого єврокубкового гола клубу. Його називали «мотором» команди за лідерство, дисципліну й глибоке розуміння гри. Після завершення кар’єри залишився у структурі клубу як тренер.

Сергій Старенький — фланговий півзахисник (2011–2012, 2013–2018). Завдяки своїй швидкості та працьовитості став одним із найпопулярніших гравців серед уболівальників. Його м’ячі не раз приносили перемоги у принципових матчах із грандами УПЛ.

Євген Банада — опорний півзахисник (2011–2021). Провів понад 200 матчів, відомий як гравець центральної зони. Після відходу з клубу грав за «Металіст 1925» та «Чорноморець», а також викликався до розширеного складу збірної України під час відбору Євро-2020.

Дмитро Шастал — нападник (2018–2021). Один із найрезультативніших українських гравців сезону 2018/19. Після «Олександрії» перейшов до «Інгульця», де продовжив виступи в УПЛ.

Денис Устименко — форвард (2018–2022). Чемпіон світу U-20 (2019) у складі збірної України. Один із найталановитіших вихованців клубу нового покоління.

Денис Мірошніченко — універсальний захисник (2019–2023). Відомий своїм умінням закривати обидва фланги оборони. Після успішних сезонів у складі «Олександрії» перейшов до «Карпат» і викликався до молодіжної збірної України.

Крім них, за «Олександрію» у різні роки виступали футболісти, які пізніше опинилися у провідних українських клубах — Іван Ковалець, Валерій Лучкевич, Роман Яремчук (оренди на ранніх етапах кар’єри). Для кожного з них цей клуб став важливою сходинкою у розвитку — місцем, де давали шанс грати, помилятися й рости.

Саме ці футболісти створили сучасну історію «Олександрії» — клубу, який довів, що талант може народитися будь-де, якщо поруч є стадіон, віддані тренери й уболівальники, які живуть футболом.

Тренери

Футбольна історія «Олександрії» — це не лише імена гравців, а й постаті тренерів, які формували характер команди. У різні роки команду очолювали Олексій Іщенко, Юрій Коваль, Володимир Богатир, Сергій Ковалець, Анатолій Бузнік, Роман Покора, Андрій Купцов, Володимир Шаран, Юрій Гура, Руслан Ротань, а нині — Кирило Нестеренко.

Але найуспішніший тренер «Олександрії» — Володимир Шаран. Саме під керівництвом Володимира Шарана (2011–2020) «Олександрія» пережила найяскравіший період у своїй історії. Тренер створив злагоджену, дисципліновану й амбітну команду, яка не лише закріпилася в еліті українського футболу, а й уперше вийшла до групового етапу Ліги Європи УЄФА.

Шаран зробив ставку на українських виконавців і гравців, які готові працювати на результат, а не на статистику. Під його керівництвом «Олександрія» посіла третє місце в УПЛ (2018/19), обіграла «Динамо» й «Зорю», а домашні матчі на «Ніці» перетворилися на символ футбольного свята.

Після відходу Шарана клуб продовжив курс на стабільність. Його наступники — Юрій Гура (2020–2022) та Руслан Ротань (2023–2024) — зберегли базову філософію: підтримка власних вихованців, увага до фізичної підготовки й командного духу. У 2025 році команду очолив Кирило Нестеренко, який узяв курс на оновлення складу й адаптацію до нових реалій воєнного часу.

Сьогодні «Олександрія» лишається клубом, що тримається на людях, які не просто працюють у футболі, а живуть ним. 

Академія ФК Олександрія

Після десятиліття під керівництвом досвідчених наставників, «Олександрія» зуміла вибудувати не лише міцну команду, а й систему, яка живе за футбольними законами — із власною школою, традиціями та спадковістю. Логічним продовженням роботи тренерів стало створення повноцінної структури підготовки молоді.

Футбольна академія ФК «Олександрія» — це серце клубної системи, де народжуються нові покоління жовто-чорних. Її створили з чіткою метою: виховувати власних гравців для основної команди, розвивати регіональний футбол і формувати культуру спорту серед дітей Кіровоградщини.

Перші секції для дітей з’явилися ще у 1990-х, але справжня структурована академія запрацювала після об’єднання клубів ПФК «Олександрія» та «УкрАгроКом» у 2014 році. Відтоді клуб почав інвестувати в тренувальну інфраструктуру, кваліфікованих тренерів і участь у національних дитячо-юнацьких турнірах.

Сьогодні академія налічує понад 300 вихованців віком від 7 до 19 років. Молодші групи тренуються на базі стадіону «Олімп», а старші — на тренувальних полях КСК «Ніка». Кожен віковий етап має власну програму розвитку, яка включає техніку, фізичну підготовку, психологію та тактичну грамотність.

Під егідою академії діють дві професійні молодіжні команди:

• «Олександрія-2» — резервна команда, що виступає у Другій лізі України. Вона слугує проміжним етапом між юнацьким і дорослим футболом.
• «Олександрія U-19» — учасник чемпіонату України серед юнаків Прем’єр-ліги. Саме тут роблять перші кроки футболісти, яких потім помічають тренери основи.

Команди академії регулярно беруть участь у всеукраїнських турнірах «Дитячо-юнацької футбольної ліги України» (ДЮФЛУ) та мають партнерські зв’язки з іншими школами, зокрема з академіями «Дніпра-1», «Металіста» та «Зорі».

Серед найвідоміших вихованців академії — Денис Устименко, Дмитро Рудик, Роман Локтіонов, Олександр Нікітін. Саме вони стали прикладом того, що шлях до Прем’єр-ліги може починатися з маленького стадіону в Олександрії.

Кілька молодих гравців — серед них Дмитро Кравченко та Артем Гринько — уже викликалися до збірних України U-17 та U-19.

Тренери академії працюють за принципом «виховай не лише гравця, а й особистість». Велику увагу приділяють дисципліні, здоровому способу життя, командній роботі. Кожен юний футболіст має можливість здобути середню освіту в партнерських школах міста та поєднувати навчання з тренуваннями.

Мета Академії — не просто виховувати футболістів, а створювати міцну основу для майбутнього клубу. Кожен успішний випускник, який виходить на поле у жовто-чорній формі, — це доказ, що система працює.

Сьогодні академія ФК «Олександрія» вважається однією з найефективніших у Центральній Україні. Саме вона забезпечує команду «своїми» кадрами, зберігаючи філософію клубу — грати серцем, а не бюджетом.

Останні результати

Після кількох років стабільних виступів у Прем’єр-лізі ФК «Олександрія» продовжує утримувати статус одного з найсильніших регіональних клубів України. Команда не має бюджету грандів, зате компенсує це дисципліною, системністю та згуртованістю.

Сезон 2024/25

Минулий сезон став історичним — «Олександрія» здобула срібні медалі Української Прем’єр-ліги, вперше посівши друге місце в турнірній таблиці. Під керівництвом Руслана Ротаня, а згодом Кирила Нестеренка, команда продемонструвала найвищу результативність за останнє десятиліття.

Особливо пам’ятним став матч проти «Динамо» Київ у травні 2025 року, де олександрійці перемогли 2:1 завдяки голам Дмитра Кравченка та Максима Третьякова. Ця перемога фактично гарантувала клубу друге місце та місце в єврокубках сезону 2025/26.

У Кубку України команда дійшла до півфіналу, де у напруженій боротьбі поступилася «Шахтарю» з рахунком 1:0. Попри це, сезон визнали найуспішнішим за всю історію клубу.

Поточний сезон 2025/26

На середину жовтня 2025 року ФК «Олександрія» посідає 14-те місце у турнірній таблиці Української Прем’єр-ліги. Після десяти турів команда має 2 перемоги, 2 нічиї та 6 поразок, різниця м’ячів — 10:17.

Попри складний старт сезону, команда поступово вирівнює гру під керівництвом Кирила Нестеренка. У жовтні клуб зумів відібрати очки в «Дніпра-1» (1:1) і перемогти «Металіст 1925» (2:0), продемонструвавши характер і потенціал команди.

Головною проблемою залишається нестабільність складу та недостатня реалізація моментів, проте команда зберігає високий рівень інтенсивності та дисципліни в обороні. Попри нинішні труднощі, у клубі не бракує амбіцій:

• «Олександрія» має на меті закріпитись в зоні єврокубкових слотів — календар показує, що на весняну частину сезону плануються ключові зустрічі з прямими конкурентами, які можуть визначити майбутнє позиціювання клубу;
• повернути стабільність результатів;
• підвищити якість гри проти лідерів — керівництво ставить за мету взяти очки в очних зустрічах із «Динамо», «Шахтарем» і «Дніпром-1» у другому колі;
•  вийти до першої десятки УПЛ до кінця сезону 2025/26;
• підготувати команду до наступної єврокубкової кампанії, спираючись на власних вихованців;
• підсилити атакувальну лінію взимку — розглядаються варіанти запрошення нападника з чемпіонату Польщі або молодого українського форварда з U-21.

Амбіції «Олександрії» залишаються незмінними — бути командою, яка не просто бореться за очки, а грає за честь міста. Клуб прагне довести, що навіть після спадів можна знову повернутися у верхню частину таблиці й залишатися серед лідерів українського футболу.

Вболівальники та соцмережі

Футбольний клуб «Олександрія» від початку був більше, ніж просто команда — це спільнота, що об’єднує ціле місто. Кожен домашній матч на КСК «Ніка» перетворюється на локальне свято — із прапорами, піснями, сімейною атмосферою та щирими емоціями.

«Ніка» має особливу ауру — тісна трибуна, вид на поле майже з будь-якої точки та постійне відчуття близькості до гри. Саме це створює автентичну атмосферу, якої часто бракує навіть більшим клубам. Під час важливих матчів, особливо з «Динамо» чи «Шахтарем», стадіон заповнюється майже повністю (до 7 тисяч уболівальників).

Фанатська культура «Олександрії» має кілька підтверджених назв: серед найактивніших — «Ultras Oleksandriya» та «Сектор 10».

• «Ultras Oleksandriya» займаються організацією маршів перед матчами, створенням банерів і підтримкою молодіжних команд клубу.
• «Сектор 10» — це сектор на стадіоні, де збираються найпалкіші прихильники, які ведуть активну підтримку: хорові кричалки, синхронні рухи, прапори.

Їхні дії часто транслюються онлайн, а також фіксуються фотозвітами в Instagram і Telegram.

Соцмережі клубу

Офіційний сайт

Facebook

YouTube

Instagram

ТікТок

Telegram

Феномен «Олександрії» полягає в тому, що навіть у невеликому місті клуб зумів створити сильну фан-базу по всій Україні. Його підтримують у Києві, Кропивницькому, Полтаві, і навіть у діаспорі — на сторінках у соцмережах активно коментують українці з Польщі, Німеччини та Канади. Тут немає пафосу — лише футбол, люди й віра, що навіть маленький клуб може залишатися великим у серцях своїх уболівальників.

Часті питання