Золота підкова Львівщини

У класичному розумінні маршрут Золотою підковою поєднує Олеський, Підгорецький і Золочівський замки, розташовані на сході від Львова, на карті вони формують умовну дугу. З часом до Золотої підкови дедалі частіше почали включати інші замки області: Свірзький, Жовківський, Поморянський і Старосільський, хоча формально вони не входять до початкового ядра.

Саме тут знімали легендарні старі фільми, зокрема «Д’Артаньян і три мушкетери», де Підгорецький замок грав роль Міської Ратуші Парижа. Кожен об'єкт є філією Львівської національної галереї мистецтв, де зберігаються унікальні колекції живопису, скульптури та інтер'єрів минулих епох. А ще маршрут овіяний легендами про привидів (наприклад, «Білу пані» у Підгірцях) та таємні скарби тамплієрів у Золочеві.

У 2026 році цей маршрут залишається беззаперечним хітом серед мандрівників завдяки ідеальному балансу логістичної зручності та кількості вражень, адже дозволяє побачити три повноцінні середньовічні фортеці всього за один світловий день (екскурсії зазвичай тривають 8–10 годин) або 9 — за два дні. До того ж замки розташовані неподалік від Львова (від 50 до 80 км), що робить поїздку комфортною навіть для туристів з дітьми.

Історія появи маршруту

Маршрут «Золота підкова Львівщини» не виник на порожньому місці. Цей маршрут — результат довгої та впертої роботи людей, які без перебільшень рятували замки від зникнення. Золота підкова Львівщини є тимчасовим рішенням, відповіддю на питання: що буде з цими памʼятками, якщо їх просто залишити як є. У 1960–1970-х роках стало очевидно, що ще трохи — і частину з них буде вже не врятувати.

Говорити про «Золоту підкову» почали у 1970-х роках, в першу чергу — Борис Возницький, багаторічний керівник Львівської картинної галереї. Саме він витягнув Олеський, Підгорецький і Золочівський замки з фактичної руїни.

У ті роки Борис Возницький їздив між Олеськом, Підгірцями та Золочевом без готового плану та без держпідтримки. Зрештою, це все ще був Радянський Союз, який не прагнув зберегти українську спадщину, радше навпаки. Борис Возницький бачив замки зсередини — холодні зали без дахів, вологі стіни, приміщення, пристосовані під склади. І щоразу повторював одне й те саме: ці місця не можна залишати в такому стані.

Возницький наполягав на простій ідеї: замки мають жити. Не перетворюватись поступово на естетичні руїни давнини, а функціонувати як музеї з постійними експозиціями. Ідея об’єднати всі ці памʼятки в туристичний маршрут виникла не одразу. Спочатку у Возницького та його колег було бажання врятувати бодай один замок. Далі — з’явилося відчуття, що поодинці ці памʼятки не вистоять, але разом втримаються. Так поступово сформувалась логіка маршруту, де три замки це не окремі точки на маршруті, а одна подорож та історія. Історія Золотої підкови Львівщини. Ну і поступово замків стало девʼять.

Львівщина, як і вся Україна, ніколи не була спокійним місцем. Тут сходилися дороги, інтереси, армії. Замки будували не для показу, або не тільки для показу: вони мали витримувати облоги, але водночас бути домом. Тому тут так багато складних форм: бастіони, земляні вали, приховані під’їзди. Але ці місця пам’ятають не лише війни, вони пам’ятають тишу між ними. Родини, які тут жили, не просто оборонялися, а планували, домовлялися, втрачали вплив і повертали його. У цих стінах історія виглядає не героїчною, а людською.

Протягом століть ці землі змінювали владу: тут було Галицько-Волинське князівство, потім Річ Посполита, Австро-Угорщина, а сьогодні це частина України. Кожна епоха залишила свій відбиток у замках: від суворих середньовічних оборонних споруд до барокових палаців і магнатських резиденцій.

Культурний ландшафт маршруту формували різні спільноти: українці, поляки, вірмени, євреї. Багато замків пов’язані з видатними постатями. Наприклад, Олеський замок відомий тим, що тут народився польський король Ян ІІІ Собеський, а Підгорецький замок — резиденція магнатських родів, які впливали на політичне життя регіону. Водночас деякі споруди зараз стоять напівруїнами, і саме це додає маршруту особливої атмосфери та нагадує про драматичну історію краю.

Після 1991 року маршрут перестав бути внутрішньою справою музейників. Про нього почали говорити туристи, журналісти, іноземні гіди. Сьогодні, у 2026 році, маршрут Золотою підковою Львівщини давно не має жорстких меж. До класичної трійки з маршрутом протяжністю близько 84 км: Золочівський замок (Золочів) — Підгорецький замок (Підгірці) — Олеський замок (Олесько), дедалі частіше додають Свірзький і Жовківський замки. А довший маршрут загалом налічує девʼять точок на мапі: Жовква (Жовківський замок) — Львів (Високий замок) — Старе Село (Старосільський замок) — Свірж (Свірзький замок) — Поморяни (Поморянський замок) — Золочів (Золочівський замок) — Підгірці (Підгорецький замок) — Олесько (Олеський замок) — Броди (Бродівський замок) та складає близько 240 км, якщо не повертатись у Львів.

Цей маршрут поєднує музеї, живі міста та пам’ятки, які й у наш час залишаються культурними центрами регіону. Саме тому це один із найпопулярніших туристичних маршрутів заходу України, і він дійсно вартий того, щоб його пройти.

Замки Золотої підкови

«Золота підкова Львівщини» — унікальне сузір’я фортифікаційних споруд, що демонструють еволюцію європейської архітектури та військової думки протягом понад 400 років. Це маршрут, у якому добре видно, як змінювалася сама ідея замку: від суворої військової машини до палацу, створеного для життя, демонстрації статусу та комфорту. За пару сотень кілометрів тут можна пройти шлях довжиною понад чотири століття європейської історії.

Маршрут охоплює територію Галичини. Це відчувається не з підручників, а безпосередньо в камені, плануванні й деталях замків. Вони різні за масштабом, станом і настроєм, але разом складаються в цілісну картину.

До «Золотої підкови Львівщини» сьогодні зазвичай відносять дев’ять ключових точок: Високий замок у Львові, Жовківський, Старосільський, Свірзький, Поморянський, Золочівський, Підгорецький, Олеський і Бродівський замки. Частина з них — повноцінні музеї, частина перебуває в стані руїн, але саме ця різниця робить маршрут чесним і живим.

Історично всі ці споруди поєднували дві функції, які часто суперечили одна одній. З одного боку — оборона. Замки Олеська, Золочева чи Бродів були елементами великої системи захисту кордонів, розрахованими на облоги, артилерію й тривале утримання оборони. Земляні вали, бастіони, каземати й складні під’їзди тут важливіші за декор. З іншого боку — резиденція. Починаючи з XVII століття власникам дедалі більше хотілося не лише захищатися, а й жити красиво. Підгорецький замок став символом цього зламу: палац для балів і прийомів, оточений садами, але все ще схований за мурами.

Архітектурно маршрут дуже різний. Олеський замок зберіг сувору середньовічну основу з пізнішими ренесансними нашаруваннями. Жовківський і Свірзький замки демонструють логіку Ренесансу з його симетрією й ідеєю впорядкованого простору. Підгірці — це вже бароко, де архітектура працює на ефект і враження. А Китайський палац у Золочеві — рідкісний приклад захоплення Сходом, який виглядає несподівано навіть сьогодні.

Значення замків «Золотої підкови» виходить далеко за межі туризму. Вони формують уявлення про регіон і показують, що українські землі завжди були частиною європейського культурного та оборонного простору. У 2026 році ці замки — не лише музеї, а точки пам’яті, де поруч існують відреставровані зали, автентичні каземати й руїни, які чесно говорять про складну історію краю.

Далі — кожен замок окремо. І кожен із них розповідає цю історію по-своєму.

Олеський замок

Олеський замок видно здалеку — він стоїть на самотньому пагорбі й ніби стежить за дорогою вже кілька століть. Розташований у селищі Олесько, приблизно за 75 кілометрів від Львова, він вважається найстарішою збереженою фортецею заходу України. Перша письмова згадка про замок датується 1327 роком, хоча саме місце було укріпленим ще раніше — пагорб явно обрали не випадково.

Замок тісно пов’язаний з іменами, які звучать гучно навіть поза межами України. Саме тут народився Ян III Собеський — король Речі Посполитої й герой битви під Віднем. У цих же стінах з’явився на світ і Михайло Корибут Вишневецький. А за переказами, дитинство Богдана Хмельницького також минуло в Олеську, адже його батько служив при замку. Це місце буквально насичене великою політикою й майбутніми рішеннями, які змінювали хід історії.

Архітектурно Олеський замок нетиповий: він має овальну форму, що повторює контури пагорба. За століття сувора готична фортеця поступово перетворилася на ренесансний палац — із лоджіями, аркадами та витонченими порталами. У цій зміні добре відчувається перехід від війни до життя «для себе».

Сьогодні замок — це музей, філія Львівської національної галереї мистецтв. Усередині — одна з найкращих в Україні колекцій дерев’яної скульптури XIV–XVIII століть, зокрема роботи Йоганна Георга Пінзеля. Тут же зберігається гігантське полотно «Битва під Віднем», середньовічні гобелени, ікони та старовинні меблі. А після огляду залів приємно просто вийти в парк довкола замку — і дати собі час усвідомити, скільки історій пережили ці стіни.

Підгорецький замок

Підгорецький замок легко уявити не лише як фортецю, а як місце для балів, прийомів і довгих прогулянок терасами і водночас він завжди був готовий до оборони. Збудований у XVII столітті в стилі palazzo in fortezza, він поєднує розкіш палацу з бастіонами, ровами й товстими мурами. Усередині — простір для аристократичного життя, зовні — серйозні укріплення, які мали захистити власників у неспокійні часи.

Замок зводили у 1635–1640 роках для коронного гетьмана Станіслава Конєцпольського. Над проєктом працювали відомі майстри свого часу: архітектор Андреа дель Аква та інженер-фортифікатор Гійом де Боплан. Згодом Підгірці перейшли до Яна III Собеського, а пізніше до родини Жевуських, які перетворили замок на справжній музей з колекціями живопису, зброї та рідкісних книжок.

Саме з часів Жевуських пов’язані й найпохмуріші легенди. Найвідоміша з них про «Білу пані», привид замурованої дружини одного з власників. Цю історію тут розповідають пошепки й без зайвого пафосу, але вона дивним чином «працює». Особливо у напівтемних коридорах і підземеллях, де навіть скептики починають озиратися.

Сьогодні Підгорецький замок входить до складу Львівської національної галереї мистецтв. Хоча більшість інтер’єрів втрачено, реставрація триває, і для відвідувачів уже відкриті каземати, частина залів та виставкові простори. Обов’язково варто вийти на тераси й зайти до костелу Святого Йосипа навпроти — краєвид звідти легко стає одним із найяскравіших спогадів усієї подорожі.

Золочівський замок

Золочівський замок — яскравий приклад того, як у XVII столітті поєднували інженерну логіку та королівський комфорт. Фортецю звели у 1634 році за голландською бастіонною системою: замість високих мурів тут використали масивні земляні вали з кам’яним облицюванням і казематами всередині. Така конструкція краще витримувала артилерійські обстріли й робила замок майже неприступним.

Особливою окрасою комплексу є Китайський палац — невелика, але унікальна будівля в стилі шинуазрі, зведена для королеви Марії-Казимири. Це одна з небагатьох подібних споруд у Європі і яскраве свідчення захоплення східною культурою при дворі Яна III Собеського.

Сьогодні замок працює як музей під опікою Львівської національної галереї мистецтв. У Великому палаці експонуються королівські реліквії, живопис і старовинні меблі, а в Китайському палаці діє Музей східних культур. Додаткового шарму додають загадкові камені з таємничими написами, які повʼязують з орденом тамплієрів, та регулярні культурні події.

Золочівський замок — обов’язкова зупинка класичної «Золотої підкови». Завдяки доглянутій території, зручній інфраструктурі й фестивалям історичної реконструкції він залишається одним із найпопулярніших туристичних об’єктів маршруту.

Свірзький замок

Свірзький замок розташувався серед пагорбів, ставків і лісів села Свірж, приблизно за 40 кілометрів від Львова. Він не домінує над місцевістю з висоти, як більшість фортець, а ніби природно вростає в ландшафт: вода й заболочені береги століттями слугували тут найкращою обороною.

Перші укріплення з’явилися ще у XV столітті, але свого шляхетного вигляду замок набув у XVII столітті, коли його перебудував граф Олександр Цетнер. Тоді сувора фортеця поступово перетворилася на ренесансну резиденцію, яка, попри війни, пожежі та руйнування, зберегла впізнавані риси донині.

Архітектура Свіржа — це пізній Ренесанс із несподіваними оборонними деталями: два подвір’я, чотири кутові вежі різної форми та сусідній оборонний костел Успіння Діви Марії, що доповнював захисну систему замку.

У 2026 році замок закритий для внутрішнього відвідування, проте його можна оглянути зовні й прогулятися парком. Свірзький замок давно має культовий статус серед мандрівників — як «замок д’Артаньяна» з кіно та одна з найромантичніших фотолокацій Львівщини, де пейзаж і тиша говорять гучніше за музейні експозиції.

Жовківський замок

Жовківський замок був закладений наприкінці XVI століття як серце міста Жовква, спроєктованого за ренесансною ідеєю «ідеального міста». Він не просто домінував у просторі — замок був логічно вписаний у систему міських укріплень і задавав ритм усьому плануванню: від ринкової площі до оборонних мурів.

У різні періоди тут мешкали найвпливовіші магнатські роди Речі Посполитої, а за правління Яна III Собеського замок перетворився на улюблену королівську резиденцію. Саме тоді Жовкву називали «малим Версалем» — сюди з’їжджалися посли, відбувалися урочисті прийоми й королівські лови.

Архітектура замку витримана в стилі пізнього Ренесансу: чітка симетрія, чотирикутний план, наріжні вежі та внутрішній двір з аркадами створюють образ стриманої, але впевненої величі. Навіть без розкішних інтер’єрів замок зберігає відчуття сили й порядку епохи Відродження.

Сьогодні Жовківський замок працює як музейний і культурний простір. У його залах діють експозиції, присвячені історії міста та замковому життю, а подвір’я регулярно оживає під час фестивалів, лицарських турнірів і мистецьких подій, роблячи Жовкву важливою точкою сучасних туристичних маршрутів Львівщини.

Поморянський замок

Поморянський замок починався як потужна оборонна споруда: перші укріплення з’явилися тут ще у XIV столітті, а мурований замок XVI століття не раз стримував татарські й турецькі набіги. Завдяки водяним каналам і валам фортеця вважалася однією з найнадійніших у регіоні, а її оборона у 1675 році стала однією з героїчних сторінок історії Галичини.

У різні століття замок переходив до впливових родів. За Собеських він став улюбленою резиденцією короля Яна III, який перетворив сувору фортецю на затишний палац. У XIX столітті Потоцькі намагалися зберегти його велич, облаштовуючи парк і бібліотеку, але цей розквіт виявився нетривалим.

У 2026 році замок перебуває у критичному, напіваварійному стані. Протягом останнього десятиліття відбулося кілька обвалів стін та даху. Реставраційні роботи просуваються вкрай повільно через брак стабільного фінансування та складність об'єкта. Більша частина споруди — це руїни, проте збережені два крила (південне та східне) та кутова вежа все ще дають уявлення про колишню архітектуру. 

Попри це, руїни з автентичними порталами й фрагментами декору приваблюють дослідників та мандрівників, які шукають не музейний блиск, а чесну, оголену історію — ту, що ще не зникла остаточно.

Через аварійність споруди заходити всередину замку у 2026 році небезпечно. Огляд рекомендується проводити ззовні, дотримуючись дистанції від стін. Актуальну інформацію про стан пам'ятки можна знайти на сторінках волонтерських ініціатив, таких як «Україна Інкогніта». 

Старосільський замок

Старосільський замок — це справжній гігант серед замків Львівщини й найбільший з них за площею. Навіть у стані руїн він справляє сильне враження: двогектарна територія, масивні стіни заввишки до 16 метрів і відчуття простору, яке складно знайти в інших фортецях регіону.

Замок має форму неправильного п’ятикутника з величезним внутрішнім подвір’ям, де колись могли переховуватися цілі громади разом із майном. Високий аттик з кам’яним декором і вцілілі вежі досі нагадують про його колишню велич та стратегічне значення на підступах до Львова.

У XVII столітті фортеця успішно виконувала оборонну функцію, зокрема витримала турецьку облогу 1672 року. Згодом, втративши військове значення, замок використовували для господарських потреб — від пивоварні до складів, що поступово призвело до занепаду.

У 2026 році Старосільський замок перебуває у стані консервації, але водночас живе сучасним життям: його подвір’я стає майданчиком для фестивалів, концертів і реконструкцій. Це місце з великим потенціалом, яке балансує між руїною та надією на масштабне відновлення.

Бродівський замок

Бродівський замок — потужна фортифікація XVII століття, що вважається одним із найяскравіших прикладів бастіонного укріплення на заході Україні. Зведений у 1630–1635 роках за проєктом Андреа дель Аква та Гійома ле Вассер де Боплана, замок мав форму правильного п’ятикутника з глибоким ровом та потужними бастіонами, що робило його майже неприступним.

У середині XVIII століття всередині валів з’явився двоповерховий палац Потоцьких у стилі бароко, який зберігав величні пропорції й став центральним елементом замкового подвір’я. Сьогодні тут розташований Бродівський історико-краєзнавчий музей із експозиціями зброї, археологічних знахідок, старовинних меблів та документів, що розповідають про історію міста.

Особливу увагу туристів привертають відреставровані каземати, де можна відчути атмосферу середньовічної облоги. Замок перебуває в процесі реставрації, а зовнішні вали й бастіони стають популярним місцем для фото та прогулянок.

Високий замок у Львові

Те, що замикає туристичний маршрут Золотою підковою Львівщини в кільце — Високий замок. Це найвища точка Львова (413 м), де колись стояла перша княжа твердиня. Заснований у XIII столітті князем Данилом Галицьким, він довгі століття виконував оборонну роль, зберігаючи запаси зброї, порох і скарбницю. З часом замок занепав: у XIX столітті австрійська влада розібрала його стіни, а на місці руїн створили парк і символічний курган.

Сьогодні від фортеці залишився лише фрагмент південної стіни, а сама Замкова гора з терасами служить прогулянковими алеями. Основна принада для сучасних туристів, які піднімуться на вершину — це панорама 360° на історичний центр Львова, собор Святого Юра та околиці, що робить це місце ідеальним стартом для туру замками Львівщини. Або ідеальним фінішем. Вхід на гору вільний, а поруч знаходиться підсвічена телевежа, яка слугує орієнтиром.

Як дістатися та спланувати маршрут

Щоб спланувати подорож маршрутом «Золота підкова Львівщини» вам потрібно врахувати кілька логістичних деталей. Маршрут чудово підходить як для соло-подорожі, так і для організованої екскурсії. 

Почнемо з того, що маршрут «Золота підкова» має три варіанти складності та насиченості: 

• Класична «Золота підкова» (3 замки): Олеський, Підгорецький, Золочівський замки. Це «золотий стандарт». Всі три об'єкти є філіями Львівської галереї мистецтв, вони найкраще збережені, мають повноцінні музейні експозиції, впорядковану територію та кав'ярні. Найпростіша логістика, ідеальні дороги та вказівники.

Для кого: для тих, хто подорожує вперше, сімей з дітьми або тих, хто користується послугами групових турів зі Львова.

Час: 1 світловий день (8–9 годин).

• Розширена «Золота підкова» (5 замків): + Свірзький замок та Жовківський замок (або замок у Старому Селі). До трьох основних додаються об'єкти, які знаходяться трохи осторонь головної траси, але мають величезну архітектурну цінність. Свірзький замок — найбільш фотогенічний та романтичний, а Жовква — це ідеальне «ренесансне місто». Потребує детального планування часу, щоб встигнути до закриття кас (зазвичай до 17:00).

Для кого: Для досвідчених мандрівників на власному авто, які хочуть побачити більше за один день.

Час: 1 дуже інтенсивний день (11–12 годин) або спокійні вихідні.

• Велика королівська дуга (9 замків): Львів (Високий замок) → Старе Село → Свірж → Поморяни → Золочів → Підгірці → Олесько → Броди → Жовква. Це максимальне занурення в історію Галичини. Маршрут включає як розкішні палаци, так і занедбані руїни (Поморяни, Старе Село), що дозволяє побачити контраст між величчю минулого та сучасним станом пам’яток. Дороги до Поморян або Старого Села можуть бути гіршої якості. Громадським транспортом цей маршрут пройти за прийнятний час майже неможливо, тому це варіант для автомобіля.

Для кого: Для справжніх фанатів історії та архітектури.

Час: Мінімум 2 дні.

Більшість замків не працюють у понеділок. Перед поїздкою обов'язково перевіряйте графік роботи на сайті Львівської національної галереї мистецтв, щоб не поцілувати зачинену браму.

Найзручніше починати зі Львова — міста, де зручно орендувати авто, сісти на автобус або приєднатися до організованої екскурсії. Замки розташовані на схід від Львова, на відносно невеликій відстані один від одного.

Прокладемо маршрут: Львів → Старе Село → Свірж → Поморяни → Золочів → Підгірці → Олесько → Броди → Жовква → Львів, розширений кільцевий маршрут, який охоплює 9 замків Львівщини, широке коло Золотої підкови та становить близько 400 км загальної відстані. Це ідеальний варіант для поїздки на два дні на власному автомобілі.

• Львів → Старе Село — 25 км
• Старе Село → Свірж — 25 км
• Свірж → Поморяни — 40 км
• Поморяни → Золочів — 25 км
• Золочів → Підгірці — 23 км
• Підгірці → Олесько — 12 км
• Олесько → Броди — 35 км
• Броди → Жовква — 70 км
• Жовква → Львів — 30 км

Разом це близько 380 км, проте дозволить охопити всі замки Золотої підкови Львівщини та зручно почати і закінчити мандрівку у Львові.

Розрахунок витрат, станом на січень 2026 рік:

• Середня ціна бензину А-95: ~58,67 грн/л (за даними АЗС Київської області, січень 2026 р.).
• Витрата пального (прибл. 8 л/100 км): ~30,4 літра.
• Орієнтовна вартість пального: 1785 грн. 
• Сумарна вартість квитків у 9 замків: близько 500–600 грн з особи.

Через насиченість маршруту можна спланувати його не на один день, а на два:

День 1 (Південний схід): Львів → Старе Село → Свірж → Поморяни → Золочів.

День 2 (Північ): Золочів → Підгірці → Олесько → Броди → Жовква → Львів.

Такий підхід дозволить вам не поспішати, насолодитися кожною локацією та уникнути втоми від довгої дороги.

Для тих, хто не хоче сідати за кермо, є автобусні тури зі Львова. Багато компаній пропонують одноденні або дводенні програми з гідом, який розповідає про історію замків, архітектуру та цікаві деталі, які легко пропустити, якщо йти самостійно. Але врахуйте, що організовані автобусні тури зазвичай пропонують лише класичну «Золоту підкову» (Олесько, Підгірці, Золочів) як одноденний маршрут. Вартість такого туру у 2026 році складає приблизно 700–750 грн з особи (без вхідних квитків). 

Якщо ви плануєте подорож самостійно на авто, ось логістично вигідний порядок відвідування:

1. Виїзд зі Львова зранку.
2. Старе Село та Свірж. Ці замки знаходяться на південний схід від Львова і їх зручно оглянути першими. Свірж часто включають до розширених маршрутів.
3. Поморяни → Золочів → Підгірці → Олесько. Далі маршрут логічно рухається на схід до основних замків «Золотої підкови». Ці об'єкти добре збережені та мають музеї.
4. Броди. Після Олеська до Бродів близько 35 км на північ.
5. Броди → Жовква → Львів. З Бродів зручно повернути на північний захід до Жовкви, а звідти вже близенько до Львова. 

Цей маршрут потребує щонайменше 10-12 годин активного часу з дорогою та оглядом, тому краще розбити його на два дні з ночівлею, наприклад, у Золочеві або Бродах.

Тури по замках Львівщини

Мандрівка замками Львівщини — це класика українського туризму. Золотим стандартом тут безперечно є маршрут «Золота підкова», а саме його короткий варіант (Олесько, Підгірці, Золочів), який пропонується більшістю туроператорів. 

Груповий автобусний тур класичною «Золотою підковою Львівщини» є найдоступнішим та найпоширенішим. Ви сідаєте в автобус уранці, їдете до Олеського, Підгорецького і Золочівського замків, слухаєте розповіді гіда, робите перерви на каву та повертаєтеся ввечері. Такі тури зручні тим, хто не хоче думати про логістику.

Індивідуальний тур автомобілем/мінівеном — дорожчий, але гнучкий формат. Ви самі обираєте час початку, тривалість перебування в кожному замку та можете додати додаткові об'єкти (як-от Свірж, Жовква чи Поморяни), які не входять до стандартного маршруту.

Деякі туроператори включають відвідування замків Львівщини до ширших 2- чи 5-денних турів по заходу Україні або Карпатах. 

Класичний тур «Золота підкова» (три замки) займає повний день, зазвичай з 9:00 ранку до 18:00–19:00 вечора (близько 9-10 годин).

Розширені маршрути, що включають більше замків (Жовква, Свірж, Старе Село тощо), потребують 1,5 –- 2 дні часу для комфортного огляду. 

Поради від мандрівників:

• Бронюйте заздалегідь, особливо у високий сезон (літо, свята), екскурсії швидко заповнюються.
• Якість екскурсії часто залежить від гіда, який розповідає легенди та історичні факти. Варто читати відгуки про конкретних гідів чи агенції.
• Підготуйте зручне взуття. Доведеться багато ходити територією замків та парків, підійматися сходами.
• Замки є філіями Львівської галереї мистецтв і зазвичай зачинені понеділками. 

Якщо зібрати відгуки туристів докупи, стає зрозуміло: люди везуть із «Золотої підкови Львівщини» не стільки факти, скільки відчуття. Найчастіше згадують Підгорецький замок. Не лише через архітектуру, а через атмосферу. Історії про «Білу пані» тут звучать майже буденно, але саме вони змінюють сприйняття простору. Навіть скептики визнають: у цих залах легко уявити, як минуле не зовсім відпускає.

У Золочівському замку туристів притягують так звані камені тамплієрів — великі кам’яні брили з викарбуваними символами. Біля них загадують бажання, фотографуються, сперечаються про походження знаків. Хтось ставиться до цього з іронією, але майже всі затримуються тут довше, ніж планували.

Олеський замок запам’ятовується інакше. Усвідомлення, що саме тут народився польський король Ян ІІІ Собеський, змінює масштаб місця. Для багатьох цей факт стає ключовим у сприйнятті всього маршруту.

Окрема увага — Китайському палацу в Золочеві. Його архітектура виглядає несподівано й трохи чужорідною, але саме цим і чіпляє. Для України це унікальна споруда, і туристи часто кажуть, що не очікували побачити щось подібне в межах одного маршруту.

І, звісно, краєвиди. Види з валів і оглядових майданчиків Олеського та Підгорецького замків часто залишають сильніше враження, ніж інтер’єри. Особливо восени або під вечір, коли світло м’яке, а простір навколо здається безмежним. Саме в ці моменти багато хто розуміє, чому сюди хочеться повернутися ще раз.

Цікаві факти про Золоту підкову

1. Маршрут отримав свою назву через те, що замки розташовані на карті півколом, яке за формою нагадує підкову. Вважається, що проїхати цим шляхом — «на удачу».
2. Олеський замок офіційно вважається найстарішим збереженим замком на території заходу України, перша згадка про нього датується ще 1327 роком.
3. В Олеському замку народився Ян III Собеський — один із найвидатніших королів Речі Посполитої. Існує легенда, що під час його народження була сильна гроза, і коли немовля поклали на мармуровий стіл, він тріснув навпіл від удару грому, що пророкувало дитині незвичайну долю.
4. Підгорецький замок — один із найкрасивіших замків України, який називали «Малим Версалем» за його розкіш і паркові ансамблі. На жаль, замку завдала великої шкоди пожежа 1952 року та подальша недбалість, і він перебуває у напівзруйнованому стані.
5. Підгорецький замок офіційно визнаний мисливцями за привидами як місце з високою паранормальною активністю. Кажуть, там мешкає дух «Білої пані» Марії Жевуської, яку ревнивий чоловік замурував у стінах замку.
6. У Золочівському замку зберігаються величезні камені з викарбуваними на них зашифрованими готичними написами та зображеннями тернових і квіткових вінків. Їх знайшли на околиці села Новосілки й приписують лицарям ордену тамплієрів.
7. Китайський палац у Золочівському замку є єдиним зразком східної архітектури в Україні. Саме тут знаходиться «Камінь долі» – кам'яна плита з китайськими ієрогліфами, що нібито виконує бажання.
8. Золочівський замок збудований за так званою голландською системою — він має високі земляні вали, укріплені камінням, що робило його фактично неприступним для тодішньої артилерії.
9. Майже всі замки «Підкови» стали декораціями для радянського фільму «Д'Артаньян і три мушкетери». Наприклад, Підгорецький замок «зіграв» роль паризької Ратуші, куди головний герой привіз алмазні підвіски королеви.

Часті питання